Рішення № 111812608, 27.06.2023, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2023 року Справа№200/1239/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голошивця І.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії.

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії.

Позов вмотивовано тим, що позивач перебував на обліку та отримував страхові виплати в відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Ізюмському районі, правонаступником якого є ГУ ПФУ в Харківській області з 01 вересня 2014 по 06 червня 2015 року, як внутрішньо переміщена особа. Позивач зазначив, що 10 червня 2015 року відділенням було припинено нарахування щомісячних страхових виплат у зв`язку із закінченням терміну довідки ВПО, позивач вважаючи такі дії Управління неправомірними звернувся із адміністративним позовом до Донецького окружного адміністративного суду та рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2021 року по справі №200/13437/21 було визнано протиправною та скасовано постанову відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Ізюмському районі від 10.06.2015 №2016/84004/84004/23. Було зобов`язано Управління поновити позивачу нарахування та виплату щомісячних страхових виплат з 10 червня 2015 року на рахунок, відкритий у ПАТ «Державний ощадний банк України» та зобов`язано Управління виплатити позивачу заборгованість із щомісячних страхових виплат, яка виникла за період з 10 червня 2015 року по день поновлення такої виплати на рахунок, відкритий у вищезазначеному банку. Позивач зазначив, що рішення суду було виконано повністю у липні місяці 2022 року, але з лютого місяця 2023 року йому більше не нараховувались та не виплачувались страхові виплати. Позивач зауважив, що у зв`язку з цим його представником, адвокатом Гуревич Р.Г. від 17.03.2023 року було направлено на адресу відповідача запит, в якому він просив відповідача надати письмову інформацію з приводу того чи нараховуються наразі та чи виплачуються позивачу щомісячні страхові виплати. Позивач зазначив, що в листі відповіді від 24.03.2023р. №2000-02-02-8/38062 відповідача було зазначене наступне, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області, як внутрішньо переміщена особа та у зв`язку з наявною інформацією про тривалу відсутність за місцем проживання страхову виплату було призупинено до з`ясування. Рішення, постанови щодо припинення страхових виплат позивачу відповідачем не приймались. Також у листі відповідача було зазначено, що для поновлення страхових виплат було запропоновано позивачу подати заяву про продовження раніше призначених страхових виплат (встановленого зразку) та документи, що підтверджують право на отримання страхових виплат (паспорт, РНОКПП, довідка ВПО (за наявності), виписку з акту огляду МСЕК, Акт П-4, реквізити рахунку, відкритого в АТ «Ощадбанк») особисто до територіального органу Пенсійного фонду України (до сервісного центру). Позивач зазначив, що дати, з якої було припинено нарахування та виплату страхових виплат йому, відповідач не надав. В той же час після звернення представником позивача адвокатом Гуревичем Р.Г. на «Гарячу лінію» Управління в телефонному режимі відповідний спеціаліст повідомив, що припинення нарахування страхових виплат відбулось з лютого місяця 2023 року. Позивач вважає, що такі дії відповідача є неправомірними та такими, що порушують його права на отримання відповідної страхової виплати. Позивач просив визнати протиправними дії відповідача щодо припинення нарахування страхових виплат йому з 01 лютого 2023 року та зобов`язати відповідача відновити нарахування страхових виплат та виплатити йому заборгованість по щомісячним страховим виплатам за період починаючи з 01 лютого 2023 року.

Відповідач надав відзив на адміністративний позов в якому зазначив, що відповідно до нової редакції ч.1 ст. 4 Закону №1105 з 01.01.2023 року уповноваженим органом управління в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку є Пенсійний фонд України. Згідно статті 5 Закону №1105 з 01.01.2023 року виконання функцій страховика за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням передано Пенсійному фонду України. Пунктом 2 прикінцевих та перехідних положень Закону №1105 у новій редакції вирішено припинити Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 1 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень. Кабінету Міністрів України у встановленому порядку вжити заходів, що випливають із цього Закону. Відповідач зазначив, що 16.01.2023 року голова комісії з реорганізації Управління ВД ФСС України в Харківській області за актами приймання-передачі передала справи про страхові виплати та електронні бази даних Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області, проте, документи по позивачу Управління не передавало. Письмово повідомили, що виплати Позивачу проводились лише за даними ПЗ ЦІАСФ (програмне забезпечення централізованої інформаційно-аналітичної системи Фонду). Також відповідач зауважив, що Ізюмське відділення перебувало під окупацією та в зоні активних бойових дій (до вересня 2022 року). За даними Управління Фонду рішення про припинення виплат позивачу прийнято на підставі п.1.12 Порядку призначення, перерахунку та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.18 №11. Відповідач наголосив на тому, що за таких обставин у нього не має первинних документів але беручи до уваги норми чинного законодавства існує шлях для з`ясування обставин, що стали підставою для припинення виплат позивачу у спосіб витребування доказів у органу уповноваженого на надання рекомендацій щодо припинення (затримання) соціальних виплат за результатами верифікації. Відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28.03.2023 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08.06.2023 витребувано у Міністерства фінансів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2; код ЄДРПОУ 00013480; адреса електронної пошти: infomf@minfin.gov.ua): результати верифікації (повідомлення) або рекомендації Міністерства фінансів України за наслідками проведеної верифікації страхових виплат, призначених ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрованому у АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 ); який як отримувач страхових виплат перебував на обліку в Ізюмському відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області, а з 01 січня 2023 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області), які щодо вказаної особи надавалися відділенню Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області та стали підставою припинення (затримання) ОСОБА_1 страхової виплати з лютого 2023 року.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, про що свідчить наявність кабінету електронного суду у представника позивача адвоката Гуревича Р.Г. та відповідача відповідно до наявної відмітки в графі «доставлено» та графі «дата встановлення статусу» зазначено 28.03.2023 року. Позивач був повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи картки обліку вихідних документів Донецького окружного адміністративного суду від 10.04.2023 року №200/1239/23.

Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, (ЄДРПОУ: 14099344) - в даних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.

Як було встановлено Донецьким окружним адміністративним судом при розгляді справи №200/13437/21 та зазначено у рішенні по даній справі від 02 грудня 2021 року - Позивач є внутрішньо переміщеною особою з м. Горлівка до с. Піски-Радьківськи, Харківська область, що підтверджується довідкою від 10 грудня 2014 року №6305002001 про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції.

З 01 квітня 2001 року ОСОБА_1 перебуває на постійному обліку у Горлівському міському відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калінінському районі Донецької області.

Відповідно до довідки Міністерства охорони здоров`я України серії МСЕ- №051097 від 20 серпня 2002 року ОСОБА_1 встановлено 2 групу інвалідності безстроково. Отже, позивач є особою, що отримує страхові виплати, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

23 вересня 2014 року позивач звернувся до Відділення ВД ФСНВУ в Ізюмському районі із заявою про продовження виплати щомісячних страхових виплат.

З 01 вересня 2014 року по 09 червня 2015 року позивач перебував на обліку та отримував щомісячні страхові виплати у Ізюмському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області, що підтверджується матеріалами справи.

Вищезазначеним рішенням Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/13437/21 від 02 грудня 2021 року вирішено: позов ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю; визнано протиправною та скасовано постанову відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Ізюмському районі від 10.06.2015 №2016/84004/84004/23, якою з 10 червня 2015 року припинено виплату ОСОБА_1 щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку; зобов`язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату щомісячних страхових виплат з 10 червня 2015 року на рахунок, відкритий у ПАТ «Державний ощадний банк України»; зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 заборгованість із щомісячних страхових виплат, яка виникла за період з 10 червня 2015 року по день поновлення такої виплати на рахунок, відкритий у ПАТ «Державний ощадний банк України».

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2022 року апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області залишено без задоволення, а рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2021 року в справі № 200/13437/21 залишено без змін.

Таким чином рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/13437/21 від 02 грудня 2021 року набрало законної сили 17 травня 2022 року.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами по справі, вищезазначене рішення суду було виконано Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області.

В той же час позивачу страхові виплати були припинені з лютого місяця 2023 року.

Для отримання інформації щодо припинення страхових виплат представником позивача адвокатом Гуревичем Р.Г. на адресу відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області був скерований запит від 17.03.2023 року з проханням надати письмову інформацію з приводу того чи нараховуються наразі та чи виплачуються позивачу щомісячні страхові виплати, якщо не виплачуються, він просив повідомити відповідні причини (за наявності із наданням відповідної постанови) із зазначенням дати припинення нарахування вказаних виплат.

Як встановлено судом та підтверджується наявною в матеріалах справи копією листа відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 24.03.2023 року №2000-0202-8/38062 в якому було зазначене наступне, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області як внутрішньо-переміщена особа. У зв`язку з наявною інформацією про тривалу відсутність за місцем проживання страхову виплату призупинено до з`ясування. Рішення, постанови щодо припинення страхових виплат ОСОБА_1 не приймались. Для поновлення страхових виплат пропонуємо ОСОБА_1 подати заяву про продовження раніше призначених страхових виплат (встановленого зразку) та документи, що підтверджують право на отримання страхових виплат (паспорт, РНОКПП, довідка ВПО (за наявності), виписку з акту огляду МСЕК, Акт П-4, реквізити рахунку, відкритого в АТ «Ощадбанк») особисто до територіального органу Пенсійного фонду України (до сервісного центру).

Позивачем у його позовній заяві було зазначено, що дату, з якої йому було припинено нарахування та виплату страхових виплат відповідачем надано не було.

Тільки після звернення представника позивача адвоката Гуревича Р.Г на «Гарячу лінію» відповідача в телефонному режимі відповідний спеціаліст повідомив, що припинення нарахування страхових виплат відбулось з лютого місяця 2023 року.

Відповідач у своєму відзиві на адміністративний позов зазначив, що він є правонаступником Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень. Також ним було зазначено наступну інформацію, що виплати позивачу проводились лише за даними ПЗ ЦІАСФ (програмне забезпечення централізованої інформаційно-аналітичної системи Фонду) та Ізюмське відділення перебувало під окупацією та в зоні активних бойових дій (до вересня 2022 року). За даними Управління Фонду рішення про припинення виплат позивачу прийнято на підставі п.1.12 Порядку призначення, перерахунку та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.18 №11, будь яких інших доказів підтверджуючих зазначену інформацію відповідачем до матеріалів справи додано не було.

Таким чином, судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що за період з 01.02.2023 по час розгляду зазначеної справи судом, страхові виплати позивачу не нараховувались та не сплачувались.

Відомості щодо нарахування страхових виплат з 01 лютого 2023 року в матеріалах справи відсутні.

Позивач вважає протиправними дії відповідача, щодо припинення нарахування страхових виплат йому з 01.02.2023 року, тому звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Спірні правовідносини виникли з приводу відсутності нарахування та виплати страхових виплат позивачу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Статтею 3 Конституції України закріплене визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров`я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов`язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV (надалі - Закон № 1105-XIV у редакції чинній на дату виникнення спірних відносин).

Відповідно до частини першої статті 30 Закону № 1105-XIV, страховими виплатами є грошові суми, які уповноважений орган управління виплачує застрахованій особі чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Відповідно до ч.1 ст. 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», строки здійснення страхових виплат: страхові виплати здійснюються щомісяця у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку або за рішенням суду: потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання; особам, які мають право на страхові виплати у зв`язку із смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.

Відповідно до ч.4 ст.41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», страхові виплати, призначені, але своєчасно не одержані потерпілим або особою, яка має на це право, здійснюються за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням.

Відповідно до ч.5 ст.41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», страхові виплати здійснюються протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них.

Відповідно до ч.6 ст.41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», страхові виплати здійснюються протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК. Строк здійснення страхових виплат продовжується з дня їх припинення і до часу, встановленого під час наступного огляду МСЕК або ЛКК, незалежно від часу звернення потерпілого або заінтересованих осіб до уповноваженого органу управління. При цьому сума страхових виплат за минулий час виплачується за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності та причинного зв`язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров`я.

Відповідно до ч.7 ст.41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхових виплат, з вини уповноваженого органу управління або його територіальних органів своєчасно не призначено або не виплачено суму страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку з підвищенням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці».

Відповідно до ч.8 ст.41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», страхові виплати за поточний місяць здійснюються протягом місяця з дня настання страхового випадку. Доставка і переказ сум, що виплачуються потерпілим, здійснюються за рахунок коштів соціального страхування. За бажанням одержувачів ці суми можуть перераховуватися на їхні поточні рахунки в банку.

У статті 27 Закону України від 14 січня 1998 року №16/98-ВР «Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 16/98-ВР) передбачено підстави припинення страхових виплат: а) якщо виплати призначено на підставі документів, що містять неправдиві відомості; б) якщо страховий випадок стався внаслідок дії особи, за яку настає кримінальна відповідальність; в) якщо страховий випадок стався внаслідок умисної дії особи; г) внаслідок невиконання застрахованою особою своїх обов`язків щодо загальнообов`язкового державного соціального страхування; д) в інших випадках, передбачених законами.

Частиною першою та другою статті 40 Закону № 1105-XIV (станом на час виникнення спірних питань) визначено, що страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються:

1) якщо потерпілим є особа, якій оформлено документи для виїзду за кордон на постійне проживання/залишення на постійне проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;

3) якщо з`ясувалося, що страхові виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку;

4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;

5) якщо потерпілий ухиляється від реабілітації у сфері охорони здоров`я чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню;

6) у разі смерті отримувача страхових виплат;

7) у разі добровільної відмови від страхової виплати потерпілим або особами, які мають право на страхові виплати в разі смерті потерпілого;

8) в інших випадках, передбачених законом.

2. Якщо на утриманні потерпілого перебувають члени сім`ї, які проживають на території України, виплати у випадках, передбачених пунктами 1 і 5 цієї статті, не припиняються, а лише зменшуються на суму, що не перевищує 25 відсотків усієї суми виплат.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутнє рішення, постанова тощо суб`єкта владних повноважень стосовно припинення страхових виплат позивачу, але як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами по цій справі, 17.03.2023 представником позивача на адресу відповідача був скерований адвокатський запит, в якому він просив надати письмову інформацію чи нараховуються наразі та чи виплачуються позивачу щомісячні страхові виплати. Представник позивача також просив повідомити його про відповідні причини з яких було припинення виплати щомісячних страхових платежів та зазначити дату з якої були припинені відповідні виплати позивачу.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії відповіді ГУ ПФУ в Харківській області від 24.03.2023 року №2000-0202-8/38062 на адвокатський запит представника позивача, в якій зазначено наступне, що позивач перебуває на обліку у відповідача як внутрішньо-переміщена особа та у зв`язку з наявною інформацією про тривалу відсутність за місцем проживання страхову виплату призупинено до з`ясування. Рішення, постанови щодо припинення страхових виплат позивачу не приймались.

Стосовно вищезазначеного, суд звертає увагу, що реалізація позивачем права на вільний вибір місця проживання в України, гарантованого Законом України від 11.12.2003 № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі - Закон № 1382-IV), не може позбавляти його права на отримання страхових виплат. Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону № 1382-IV, реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Крім того, суд зазначає, що за приписами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Керуючись частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд застосовує Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні «Суханов та Ільченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

Суд зазначив, що стаття 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: «перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов`язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою» (параграф 30).

Щодо соціальних виплат, стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).

Суд зауважує, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).

За рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Щокін проти України»: перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).

У справі «Рисовський проти України» Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

У той же час, відповідачем у його відзиві на адміністративний позов позивача було зазначено наступне, що 16.01.2023 року голова комісії з реорганізації Управління ВД ФСС України в Харківській області за актами приймання-передачі передала справи про страхові виплати та електронні бази даних Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області, проте, документи по позивачу Управління не передавало. Письмово повідомили, що виплати позивачу проводились лише за даними ПЗ ЦІАСФ (програмне забезпечення централізованої інформаційно-аналітичної системи Фонду) окрім цього Ізюмське відділення перебувало під окупацією та в зоні активних бойових дій (до вересня 2022 року). За даними Управління Фонду рішення про припинення виплат позивачу прийнято на підставі п.1.12 Порядку призначення, перерахунку та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.18 №11. Відповідачем було закцентовано увагу на тому, що за таких обставин у нього не має первинних документів але беручи до уваги норми чинного законодавства існує шлях для з`ясування обставин, що стали підставою для припинення виплат позивачу у спосіб витребування доказів у органу уповноваженого на надання рекомендацій щодо припинення (затримання) соціальних виплат за результатами верифікації.

Суд зазначає, що згідно преамбули Закону України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат» від 03.12.2019 №324-ІХ, який набув чинності 29.12.2019 (далі - Закон №324-ІХ), цей Закон визначає правові та організаційні засади здійснення верифікації та моніторингу державних виплат в Україні. Метою цього Закону є підвищення адресності державних виплат, сприяння розбудові системи соціального забезпечення, а також забезпечення ефективного використання бюджетних коштів.

Статтею 1 Закону №324-ІХ визначено, що верифікація - комплекс заходів щодо збору та перевірки достовірності інформації, що визначена законодавством для призначення, нарахування та/або здійснення державних виплат і впливає на визначення права на отримання та розмір таких виплат, а також виявлення невідповідності даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних; державні виплати - пенсії, допомоги, пільги, субсидії, соціальні стипендії, інші виплати, що здійснюються за рахунок коштів державного, місцевих бюджетів, фондів загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування; моніторинг - систематична діяльність з проведення аналізу інформації, отриманої під час верифікації, та аналізу результатів верифікації; орган, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат, - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику; органи, що здійснюють державні виплати, - розпорядники бюджетних коштів, інші органи, установи та організації, що призначають, нараховують та/або здійснюють державні виплати; реципієнти - фізичні особи, яким призначено, нараховано та/або здійснено державні виплати, а також фізичні особи, які звернулися за призначенням державних виплат.

Згідно п.1 ч.1 ст.4 Закону №324-ІХ, завданнями органу, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат, є здійснення верифікації достовірності інформації, поданої реципієнтами під час призначення, нарахування та/або здійснення державних виплат, що впливає на визначення права на отримання та розмір державних виплат.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №324-ІХ, верифікація державних виплат здійснюється в інформаційно-аналітичній платформі шляхом застосування комплексу заходів із збору, проведення аналізу та порівняння параметрів інформації, отриманої від суб`єктів надання інформації, за кожним реципієнтом з подальшим визначенням відповідності інформації визначеним законодавством вимогам, що впливають на визначення права на отримання та розмір державних виплат, а також виявлення невідповідності даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних.

За правилами статті 16 Закону №324-ІХ за результатами верифікації орган, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат, надає органам, що здійснюють державні виплати, підтвердження відповідності наданої реципієнтом інформації вимогам законодавства, що впливають на визначення його права на отримання та розмір державних виплат, під час здійснення превентивної верифікації або рекомендації щодо:

1) проведення додаткової перевірки інформації, що містить невідповідності;

2) усунення невідповідностей даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних, володільцем, розпорядником та/або адміністратором яких є орган, що здійснює державні виплати.

Орган, що здійснює державні виплати, опрацьовує отримані рекомендації у строк, що не перевищує 15 робочих днів з дня їх отримання.

За результатами опрацювання наданих рекомендацій орган, що здійснює державні виплати, приймає рішення щодо:

1) призначення (перерахунку) державної виплати;

2) припинення нарахування та/або здійснення державної виплати;

3) поновлення нарахування та/або здійснення державної виплати;

4) усунення невідповідностей даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних, володільцем, розпорядником та/або адміністратором яких є орган, що здійснює державні виплати.

Прийняття рішення про припинення державних виплат, а також про перегляд розміру або строку їх призначення приймається органом, що здійснює державні виплати, відповідно до законодавства, що регламентує здійснення державних виплат.

Відповідно до вимог пункту 1.12 Порядку, призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою Правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 №11, у разі надходження рекомендацій Міністерства фінансів України за наслідками проведеної верифікації страхових виплат нарахування страхових виплат припиняється до завершення перевірки правомірності призначеної страхової виплати. У разі підтвердження інформації щодо неправомірно призначеної виплати видається постанова про відмову у страховій виплаті. Якщо інформація Міністерства фінансів України не підтверджується, нарахування виплат відновлюється з моменту припинення.

Як зазначено відповідачем у його відзиві рішення про припинення виплат позивачу було начебто прийнято Управлінням на підставі п.1.12 Порядку призначення, перерахунку та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.18 №11.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи рекомендацій Міністерства фінансів України за наслідками проведеної верифікації страхових виплат по ОСОБА_1 , ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08 червня 2023 року було вирішено витребувати у Міністерства фінансів України: результати верифікації (повідомлення) або рекомендації Міністерства фінансів України за наслідками проведеної верифікації страхових виплат, призначених ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрованому у АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 ); який як отримувач страхових виплат перебував на обліку в Ізюмському відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області, а з 01 січня 2023 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області), які щодо вказаної особи надавалися відділенню Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області та стали підставою припинення (затримання) ОСОБА_1 страхової виплати з лютого 2023 року.

Відповідно до наданих результатів верифікації Міністерством фінансів України від 19.06.2023 року №26040-06-10/16632 на вимогу Донецького окружного адміністративного суду, в яких зазначено наступне, що відповідно до відомостей з інформаційно-аналітичної платформи електронної верифікації та моніторингу за результатами превентивної верифікації інформації стосовно ОСОБА_1 на підставі запитів Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Харківській області від 27.07.2022, 28.08.2022, 06.10.2022 невідповідностей не встановлено, рекомендації Мінфіном не надавались. Також за результатами поточної верифікації страхових виплат внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання за червень-грудень 2022 року рекомендації стосовно ОСОБА_1 не надавались.

Суд зазначає, що відповідачем не заперечується наявність права у позивача на отримання страхових виплат.

Отже, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, з урахуванням наданих судом висновків, суд вважає недоведеною законність відмови відповідача у продовженні (призначенні) нарахування та виплати страхових виплат позивачу за період з 01.02.2023 по дату винесення даного судового рішення у цій справі.

Водночас, надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. TheUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Таким чином, з урахуванням викладеного та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про припинення нарахування страхових виплат позивачу з 01.02.2023 та зобов`язати відповідача відновити нарахування страхових виплат та виплатити позивачу заборгованість по щомісячним страховим виплатам за період з 01 лютого 2023 року.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

За таких обставин, беручи до увагу всі надані сторонами докази в їх сукупності та враховуючи, що правомірність своїх дій відповідачем не доведена, суд доходить висновку про обґрунтованість пред`явленого позову та про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (адреса: 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 поверх ЄДРПОУ: 14099344) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ: 14099344) про припинення нарахування страхових виплат ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) з 01.02.2023 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ: 14099344) відновити нарахування страхових виплат та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) заборгованість по щомісячним страховим виплатам за період з 01 лютого 2023 року.

Повний текст рішення складено та підписано 27 червня 2023 року.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.О. Голошивець