Рішення № 111812552, 26.06.2023, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2023 року Справа№200/1467/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Загацької Т.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, будинок 3, код ЄДРПОУ 13486010), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Ольжича, буд.7, код ЄДРПОУ 13559341)про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому позивач просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 053130008123 від 01.12.2021 року про відмову в призначенні пенсії за віком згідно ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.11.2021 «Про призначення пенсії за віком, відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з зарахуванням до загального трудового стажу періоду праці з 02.06.1985 по 27.03.1987 на посаді матроса 1 класу треста «Дальморнефтегазгеофизрозведка» Міністерства газової промисловості СРСР.

Ухвалою суду від 06.04.2023 позовну заяву залишено без руху, встановивши позивачу строк, протягом десяти днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

Позивачем надано клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Ухвалою суду від 04.05.2023 прийняти до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі №200/1467/23. Визнано поважними та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії. Призначено справу до розгляду одноособово суддею в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про необґрунтованість відмови відповідача в призначенні пенсії за віком, оскільки відповідач безпідставно не врахувавйого стаж роботи, зазначений у трудовій книжці, який підтверджується матеріалами справи.

Від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надійшов відзив на позовну заяву, в якому останнім викладено клопотання про залучення в якості відповідача у справі Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, оскільки спірне рішення № 053130008123 від 01.12.2021 про відмову в призначенні пенсії приймалось Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Ухвалою суду від 01.06.2023 клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про залучення в якості відповідача у справі № 200/1467/23 Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області задоволено та залучено до участі у справі № 200/1467/23 як другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, Житомирська обл., м.Житомир, вул. Ольжича, буд.7, код ЄДРПОУ 13559341). Витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області належним чином засвідчені копії доказів, на підставі яких було прийнято спірне рішення.

Від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі у зв`язку з тим, що підтверджений належними документами страховий стаж позивача складає 25 років 01 місяць 25 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком, тому позивачу відмовлено в призначенні пенсії. Вказує, що за результатами розгляду документів до страхового стажу Позивача не зараховано період роботи з 05.03.1984 до 27.03.1987, оскільки рік звільнення не відповідає рокузвільнення в наказі (04.08.1986); період навчання з 01.09.1978 в Донецькому ТУ-17, оскільки відсутня дата закінчення навчання в записах трудової книжки, а атестат про навчання до заявипро призначення пенсії Позивач не надавав; період роботи в п/лагері «Голубок», відповідно до записів трудової книжки, оскількипідстава внесення запису - довідка без зазначення дати видачі та номера, та відсутніномери наказів та їх дати на прийняття та звільнення. Для врахування до страхового стажу періодів трудової діяльності та періоду навчання необхідно надати уточнюючі довідки визначені Порядком підтвердженнянаявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки абовідповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від12.08.1993р. № 637.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Позивач ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )29.11.2021 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до статті 26Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка опрацьовувалась за принципом єдиної черги завдань та єдиної чергиспеціалістів.

Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській областіза принципом екстериторіальності розглянуло заяву Позивача та за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення від 01.12.2021 № 053130008123 про відмову у призначенні пенсії у зв`язку звідсутністю необхідного страхового стажу - 28 років.

У рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вказано, що згідно наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж на дату звернення позивача становить 25 років 01 місяць 25 днів.

До страхового стажу не зараховано період роботи з 02.06.1985 по 27.03.1987 на посаді матроса 1 класу треста «Дальморнефтегазгеофізрозведка» Міністерства газової промисловості СРСР згідно записів трудової книжки від 01.09.1982 серія НОМЕР_2 , оскільки рік звільнення не відповідає року звільнення в наказі.

Неврахування даного періоду позивач оскаржує у своїй позовній заяві від 01.04.2023 та просить суд визнати протиправним та скасувати рішення № 053130008123 від 01.12.2021 року про відмову в призначенні пенсії за віком згідно ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; зобов`язати повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.11.2021 «Про призначення пенсії за віком, відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з зарахуванням до загального трудового стажу періоду праці з 02.06.1985 по 27.03.1987 на посаді матроса 1 класу треста «Дальморнефтегазгеофизрозведка» Міністерства газової промисловості СРСР.

Разом з тим, з відзиву Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вбачається, що управлінням до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 05.03.1984 до 27.03.1987, оскільки рік звільнення не відповідає року звільнення в наказі (04.08.1986).

До матеріалів справи також додано трудову книжку позивача НОМЕР_3 від 01.09.1982 з якої вбачається, що за спірний період позивач працював з 05.03.1984 по 27.03.1987 на посаді матроса 1 класу треста «Дальморнефтегазгеофизрозведка» Міністерства газової промисловості СРСР (записи 10-12); архівну довідку №171 від 24.01.2022 року про підтвердження стажу за період роботи позивача, зокрема, у тресті «Дальморнефтегазгеофизрозведка» з 05.03.1984 по 27.03.1987.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Тобто, право на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України.

Відповідно до частини першої, другої статті 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до положень частин другої, четвертої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до 01.01.2004 - на підставі документів та порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

За приписами пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, а саме пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Абзацом 2 частини першої статті 26 Закону 1058-IV визначено, що починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Відповідно до пункту 1.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Таким чином, позивач станом на дату звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії досягла пенсійного віку (60 років) встановленого абзацом 2 частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Пунктом 1 цього Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За приписами пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Зважаючи на викладене, у разі відсутності відповідних записів у трудовій книжці, особа має право подати до органів пенсійного фонду довідку, що містить інформацію на підтвердження загального страхового стажу.

Аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Як зазначено відповідачем в рішенні від 01.12.2021 № 053130008123, за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди згідно трудової книжки позивача, оскільки записи внесено з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Міністерством соціального захисту населення України 29.07.1993 №58.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що до страхового стажу позивача не було зараховано:

-період роботи з 05.03.1984 до 27.03.1987, оскільки рік звільнення не відповідає року звільнення в наказі (04.08.1986);

-період навчання з 01.09.1978 в Донецькому ТУ-17, оскільки відсутня дата закінчення навчання в записах трудової книжки, а атестат про навчання до заяви про призначення пенсії Позивач не надавав;

-період роботи в п/лагері «Голубок», відповідно до записів трудової книжки, оскільки підстава внесення запису - довідка без зазначення дати видачі та номера, та відсутні номери наказів та їх дати на прийняття та звільнення.

Суд звертає увагу, що у відзиві на позовну заяву зазначено і про інші періоди, які не були зараховані до страхового стажу позивача, однак, оскільки позивачем щодо них жодних доводів не наведено, з урахуванням положень частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає даний позов в межах позовних вимог та доводів сторін.

Судом встановлено, що у трудовій книжці позивача містяться відомості про те, що він працював з 05.03.1984 по 27.03.1987 на посаді матроса 1 класу треста «Дальморнефтегазгеофизрозведка» Міністерства газової промисловості СРСР (записи 10-12). При цьому запис завірений печаткою.

За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

При цьому, як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції №58 від 29.07.1993 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно пункту 2.6 Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Отже, обов`язок щодо внесення достовірних даних покладено на уповноважений ним орган, тобто на підприємство де працював позивач.

Поряд із цим суд зауважує, що особа не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів уповноваженою особою і, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини уповноваженого органу не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.

Висновок суду узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2018 по справі №687/975/17.

За таких обставин, пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне та правильне оформлення трудової книжки та інших документів щодо відомостей про період роботи на підприємстві на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження страхового стажу), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

Водночас, за змістом наведених норм відповідальним за заповнення трудової книжки є уповноважений орган.

За правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

При цьому, суд враховує відсутність вини позивача у наявних зауваженнях щодо коректності заповнення записів у його трудовій книжці та спірного періоду, з огляду на те, що обов`язок належного оформлення таких документів покладається не на особу, а на уповноважених осіб, тому це не може позбавити громадян конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання надання пенсії за віком.

Також відповідачем не надано доказів того, що позивач не працював у спірний період на вказаному підприємстві, чи записи у трудовій книжці позивача стосовно спірного періоду зроблені з іншими вадами, які заважають їх зарахуванню до страхового стажу, або взагалі відсутні, а тому суд вважає за можливе вважати їх як належною інформацією, яка утримує в собі доказову складову на підтвердження права позивача на пенсійне забезпечення.

Водночас, суд зауважує, що на підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (діючого на час вчинення спірних правовідносин), затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1 (надалі Порядок №22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Суд зауважує, що відповідачем не надано суду доказів проведення ним перевірки відомостей, поданих для обчислення пенсії з первинними документами.

Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення повинні бути виконані чітко, акуратно, відповідними чорнилами. Запис у трудовій книжці про звільнення завіряється печаткою і підписом. Записи повинні відповідати оригіналам наказів або розпоряджень та мати чітке формулювання чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт Кодексу законів про працю.

При прийнятті документів для призначення пенсії органом Пенсійного фонду звертається особлива увага як на записи періодів роботи, так і на підстави їх проведення, тобто наявність номерів наказів, дат їх видачі. Крім цього, до уваги береться правильність записів прізвища, ім`я та по батькові й їхня подальша зміна. Якщо в трудовій книжці є виправлення, то вони мають бути завіреними в установленому порядку. Відсутність номера та дати видачі наказу про прийняття (звільнення) з роботи, переведення на іншу роботу (особливо це стосується посад, які дають право на пільгову пенсію) або ж виправлення в цих записах, проведених в невстановленому порядку, є підставою для відмови в зарахуванні відповідних періодів до стажу.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Пенсійний фонд не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а.

Суд зазначає, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на працівників та керівників підприємств.

Також в матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем дій, що спрямовані на отримання будь-яких додаткових документів щодо підтвердження трудового стажу позивача за такий період роботи як і відсутні докази на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача (в частині спірного періоду роботи) містять неправдиві або недостовірні відомості чи були предметом судового розгляду.

Водночас позивачем вчинялися дії щодо направлення відповідного запиту на адресу Міністерства культури та архівної справи Сахалінського району, у відповідь на що позивачу було надано архівну довідку №171 від 24.01.2022 року про підтвердження стажу за період роботи позивача, зокрема, у тресті «Дальморнефтегазгеофизрозведка» з 05.03.1984 по 27.03.1987.

Встановлені у цій справі обставини свідчать про те, що спірний період страхового стажу позивача підтверджуються відповідними записами в трудовій книжці, наслідком чого є обов`язок їх зарахування до страхового стажу позивача.

Дослідивши копію трудової книжки позивача, суд звертає увагу, що вона містить відомості про роботу в періоди з 05.03.1984 по 27.03.1987.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо вказаного періоду роботи позивача відповідачем суду не надано.

Враховуючи вище викладене, а також те, що трудовою книжкою позивача підтверджено відповідні періоди роботи позивача, суд приходить до висновку, що з урахуванням вказаних періодів загальний трудовий стаж позивача є достатнім, а тому у відповідача були відсутні підстави для відмови у призначення пенсії за віком.

Також суд враховує, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно норм пункту 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Також відповідачем не надано суду доказів здійснення ним дій, спрямованих на отримання відомостей або додаткових документів, на підставі яких можна було б переконатися у достовірності інформації, викладеної у трудовій книжці позивача на підтвердження стажу позивача.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до частини третьої статті 44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Крім цього, пенсійний орган в силу діючого законодавства наділений повноваженнями вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Орган, що призначає пенсію, надає допомогу у разі звернення із заявою про призначення пенсії непрацюючим особам, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії (п.3.3 Порядку №22-1).

За результатами судового розгляду встановлено, що відповідачем не дотримані державні гарантії реалізації позивачем, застрахованою особою, своїх прав, передбачених Законом №1058-V.

В даному випадку, орган Пенсійного фонду не здійснив жодних дій, спрямованих на отримання відомостей або додаткових документів, на підставі яких можна було б переконатися у достовірності інформації, викладеної у трудовій книжці на підтвердження стажу позивача.

При цьому, суд звертає увагу відповідача на те, що у разі неможливості одержання таких документів, відповідач мав установити страховий стаж на підставі показань свідків.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 13 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод", ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" та враховує положення "Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень", прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980, а саме суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Поняття дискреції міститься в пункті 1.6 Методологи проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 №1380/5.

Так, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Тобто, дискреційні повноваження - це законодавча встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу і верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

При таких обставинах по цій справі суд не може перебирати повноваження Пенсійного фонду щодо призначення позивачу пенсії за віком.

Згідно частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивачки, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернення позивача, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Оскільки, суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати страховий стаж позивача.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту прав позивача, є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду в Житомирській області зарахувати до загального стажу періоди роботи з 05.03.1984 по 27.03.1987 та повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 29.11.2021, з урахуванням висновків суду, наведених у даному рішенні.

Також суд вказує, що за принципом екстериторіальності рішення було винесено Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області, тому підстави для задоволення позовних вимог позивачу щодо скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №053130008123 від 01.12.2021, відсутні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3,8 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській областіна користь позивача слід стягнути судові витрати 1073,60 грн. судового збору.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса: 84122, Донецька область, м.Слов`янськ, площа Соборна, будинок 3, код ЄДРПОУ 13486010), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Ольжича, буд.7, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 01.12.2021 № 053130008123 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Житомирській області зарахувати до загального стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 05.03.1984 по 27.03.1987 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 29.11.2021.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 1073,60 грн.

Повний текст рішення складено та підписано 26.06.2023.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В.Загацька