Рішення № 111812537, 26.06.2023, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2023 року Справа№200/1668/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Донецького окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшов позов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому позивач просить суд:

- рішення Головного управління Пенсійного фонду в Тернопільській області від 03 квітня 2023 року №05350005219 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визнати незаконним та скасувати;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 15 липня 1982 року по 10 липня 1988 року в Зуєвському монтажному управлінні «Донбасатоменергомонтаж», з 24 липня 1988 року по 02 лютого 1989 року в КАТЕК «Спеценергомонтаж», з 15 травня 1989 року по 14 червня 1996 року в Ясногірському монтажному управлінні, з 16 березня 2004 року по 20 квітня 2007 року в Смоленській філії ЗАТ «Труд», з 21 квітня 2007 року по 25 грудня 2007 року в Баргузинській філії ЗАТ «Труд», з 11 лютого 2008 року по 18 грудня 2009 року в Богородицькій філії ЗАТ «Труд» та повторно розглянути заяву від 27 березня 2023 року про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем, у зв`язку із досягненням ним пенсійного віку, було подано заяву до органів Пенсійного фонду України про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 03 квітня 2023 року №056350005219 позивачу було відмовлено у призначені пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку із відсутністю загального страхового стажу. Відповідачем визначено наявність страхового стажу в розмірі 11 років 07 місяців 27 днів. Головним управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області не зараховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 , а саме: з 15 липня 1982 року по 10 липня 1988 року в Зуєвському монтажному управлінні «Донбасатоменергомонтаж»; з 24 липня 1988 року по 02 лютого 1989 року в КАТЕК «Спеценергомонтаж»; з 15 травня 1989 року по 14 червня 1996 року в Ясногірському монтажному управлінні; з 16 березня 2004 року по 20 квітня 2007 року в Смоленській філії ЗАТ «Труд»; з 21 квітня 2007 року по 25 грудня 2007 року в Баргузинській філії ЗАТ «Труд»; з 11 лютого 2008 року по 18 грудня 2009 року в Богородицькій філії ЗАТ «Труд».

При розгляді трудової книжки відповідач вказав, що період роботи з 15 липня 1982 року по 10 липня 1988 року в Зуєвському монтажному управлінні «Донбасатоменергомонтаж» не зараховано у зв`язку із тим, що маються виправлення в даті Наказу; період роботи з 24 липня 1988 року по 02 лютого 1989 року не зараховано у зв`язку із тим, що перед датою прийому на роботу не стоїть назва організації; з 15 травня 1989 року по 14 червня 1996 року в Ясногірському монтажному управлінні не зараховано у зв`язку із в даті наказу маються виправлення та у зв`язку із тим, що Російська Федерація з 01.01.2023 року припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення» від 13 березня 1992 року.

Те саме стосується періодів роботи з 16 березня 2004 року по 20 квітня 2007 року в Смоленській філії ЗАТ «Труд», з 21 квітня 2007 року по 25 грудня 2007 року в Баргузинській філії ЗАТ «Труд», з 11 лютого 2008 року по 18 грудня 2009 року в Богородицькій філії ЗАТ «Труд». При цьому трудова книжка НОМЕР_1 має записи про періоди роботи, які не враховані відповідачем при розгляді заяви, зокрема; з 15 липня 1982 року по 10 липня 1988 року в Зуєвському монтажному управлінні «Донбасатоменергомонтаж»; з 24 липня 1988 року по 02 лютого 1989 року в КАТЕК «Спеценергомонтаж»; з 15 травня 1989 року по 14 червня 1996 року в Ясногірському монтажному управлінні; з 16 березня 2004 року по 20 квітня 2007 року в Смоленській філії ЗАТ «Труд»; з 21 квітня 2007 року по 25 грудня 2007 року в Баргузинській філії ЗАТ «Труд»; з 11 лютого 2008 року по 18 грудня 2009 року в Богородицькій філії ЗАТ «Труд».

Відтак, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права. З наведених підстав, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У поданому до суду відзиві на адміністративний позов відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, зазначивши, що ОСОБА_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою від 27.03.2023 року про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV (далі - Закон №1058-IV). Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ, а саме, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.

Відповідно до вищезазначеного Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області, яким опрацьовано заяву за принципом екстериторіальності, прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком позивачу від 03.04.2023 року № 056350005219. Згідно електронної пенсійної справи за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області не зараховано до страхового стажу позивача: період роботи з 15.07.1982 року по 10.07.1988 року, оскільки згідно трудової книжки від 26.10.1974 року серії НОМЕР_2 запис № 6 про прийом на роботу має виправлення в номері та даті наказу; період роботи з 24.07.1988 року по 02.02.1989 року, оскільки запис № 11 про звільнення має виправлення в даті звільнення та даті наказу на звільнення, а також в розділі «відомості про роботу» не зазначене повне найменування підприємства; період з 16.05.1989 року по 31.12.1991 року, оскільки запис № 12 про прийом на роботу має виправлення в даті прийому та даті наказу на прийом, також в наданій архівній довідці від 27.02.2020 року №316 зазначено, що накази за 1989 рік на зберігання не поступали; періоди роботи на території російської федерації з 01.01.1992 року по 14.06.1996 року, з 16.03.2004 року по 20.04.2007 року, з 11.02.2008 року по 18.12.2009 року, оскільки з 01.01.2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року та пенсії громадянам, які працювали на території російської федерації призначаються на умовах, визначених Законом №1058-ІУ, при цьому до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РСФСР по 31.12.1991 року.

Також відповідачем зазначено, що згідно наданих позивачем документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж ОСОБА_1 на дату звернення становить 11 років 07 місяців 27 днів.

Таким чином, відповідач вважає, що підстави для задоволення позовних вимог позивача в частині зобов`язання зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 15 липня 1982 року по 10 липня 1988 року в Зуєвському монтажному управлінні «Донбасатоменергомонтаж», з 24 липня 1988 року по 02 лютого 1989 року в КАТЕК «Спеценергомонтаж», з 15 травня 1989 року по 14 червня 1996 року в Ясногірському монтажному управлінні, з 16 березня 2004 року по 20 квітня 2007 року в Смоленській філії ЗАТ «Труд», з 21 квітня 2007 року по 25 грудня 2007 року в Баргузинській філії ЗАТ «Труд», з 11 лютого 2008 року по 18 грудня 2009 року в Богородицькій філії ЗАТ «Труд» та повторно розглянути заяву від 27 березня 2023 року про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, відсутні.

Станом на день розгляду справи відзиву на позовну заяву від відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області до суду від відповідача не надійшло.

Ухвалою суду від 28 квітня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, строк дії воєнного стану в Україні продовжено ще на 30 діб, тобто до 25.04.2022.

21.04.2022 на засіданні Верховної Ради України ухвалено Закон про затвердження Указу Президента України від 18.04.2022 № 259 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні».

Цим Указом передбачено продовження строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 на 30 діб.

На засіданні Верховної Ради України ухвалено Закон про затвердження Указу Президента України від 17.05.2022 № 341 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні».

Цим Указом передбачено продовження строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 на 90 діб.

На засіданні Верховної Ради України ухвалено Закон про затвердження Указу Президента України від 12 серпня 2022 року № 573 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні».

Цим Указом передбачено продовження строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

На засіданні Верховної Ради України ухвалено Закон про затвердження Указу Президента України від 17.11.2022 року № 2738-IX «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні».

Цим Указом передбачено продовження строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21.11.2022 на 90 діб.

На засіданні Верховної Ради України ухвалено Закон про затвердження Указу Президента України від 06.02.2023 року № 58/2023 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні.

Цим Указом передбачено продовження строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19.02.2023 року на 90 діб.

На засіданні Верховної Ради України ухвалено Закон про затвердження Указу Президента України від 1 травня 2023 року №254/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні».

Цим Указом передбачено продовження строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20.05.2023 року на 90 діб.

02 березня 2022 року опублікованими Радою суддів України 02.03.2022 року Рекомендаціями щодо роботи судів в умовах воєнного стану, судам України рекомендовано за можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через залучення до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв`язку з небезпекою для життя.

Донецький окружний адміністративний суд продовжує свою роботу у дистанційному режимі.

За приписами частини 5статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Відповідно достатті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

27 березня 2023 року позивач звернувся із заявою № 1481 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

До вказаної заяви позивачем були додані документи для підтвердження страхового стажу, зокрема, копія трудової книжки, архівні довідки про стаж, військовий квиток, що підтверджується розпискою-повідомленням про прийняття заяви та документів від 27.03.2023 року.

Заяву позивача було опрацьовано за принципом екстериторіальності, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 №339/35961 Головним управління ПФУ в Тернопільській області.

За результатом розгляду заяви позивача про призначення пенсії від 27.03.2023, Головним управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області було прийнято рішення від 03 квітня 2023 року №056350005219, яким позивачу було відмовлено у призначені пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку із відсутністю загального страхового стажу. Відповідачем визначено наявність страхового стажу в розмірі 11 років 07 місяців 27 днів.

Головним управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зараховані наступні періоди: з 01 вересня 1975 року по 21 липня 1978 року період навчання; з 03 серпня 1978 року по 24 жовтня 1979 року в Зуєвській ГРЕС; з 02 листопада 1979 по 20 листопада 1981 року період служби в армії; з 17 грудня 1981 року по 07 липня 1982 року - в УС Зуєвській ГРЕС 2; з 02 березня 1998 року по 31 грудня 1998 року в ТОВ «Еталон»; з 12 травня 1999 року по 17 листопада 1999 року в Вяземській філії ЗАТ «Труд»; з 03 березня 2000 року по 17 листопада 2001 року - в Вяземській філії ЗАТ «Труд»; з 07 квітня 2002 року по 08 листопада 2002 року в Смоленській філії ЗАТ «Труд»; з 01 січня 2003 року по 01 грудня 2003 року - в Смоленській філії ЗАТ «Труд»; з 01 жовтня 2010 року по 28 лютого 2011 року.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області не зараховано до страхового стажу позивача: період роботи з 15.07.1982 року по 10.07.1988 року, оскільки згідно трудової книжки від 26.10.1974 року серії НОМЕР_2 запис № 6 про прийом на роботу має виправлення в номері та даті наказу; період роботи з 24.07.1988 року по 02.02.1989 року, оскільки запис № 11 про звільнення має виправлення в даті звільнення та даті наказу на звільнення, а також в розділі «відомості про роботу» не зазначене повне найменування підприємства; період з 16.05.1989 року по 31.12.1991 року, оскільки запис № 12 про прийом на роботу має виправлення в даті прийому та даті наказу на прийом, також в наданій архівній довідці від 27.02.2020 року №316 зазначено, що накази за 1989 рік на зберігання не поступали; періоди роботи на території російської федерації з 01.01.1992 року по 14.06.1996 року, з 16.03.2004 року по 20.04.2007 року, з 11.02.2008 року по 18.12.2009 року, оскільки з 01.01.2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року та пенсії громадянам, які працювали на території російської федерації призначаються на умовах, визначених Законом №1058-ІУ, при цьому до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РСФСР по 31.12.1991 року.

Згідно записів трудової книжки від 26.10.1974 року серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 працював:

- у період з 15 липня 1982 року по 10 липня 1988 року працював на посаді монтажника по монтажу сталевих та залізо-бетонних конструкцій в Зуєвському монтажному управлінні «Донбасатоменергомонтаж»;

- у період з 24 липня 1988 року по 02 лютого 1989 року працював на посаді монтажника 4 р. по монтажу сталевих та залізо-бетонних конструкцій в КАТЕК «Спеценергомонтаж»;

- у період з 15 травня 1989 року по 14 червня 1996 року працював на посаді монтажника 4 р. по монтажу сталевих та залізо-бетонних конструкцій в Ясногірському монтажному управлінні;

- у період з 16 березня 2004 року по 20 квітня 2007 року працював оператором в Смоленській філії ЗАТ «Труд»;

- у період з 21 квітня 2007 року по 25 грудня 2007 року працював оператором в Баргузинській філії ЗАТ «Труд»;

- у період з 11 лютого 2008 року по 18 грудня 2009 року працював оператором в Богородицькій філії ЗАТ «Труд».

Відповідно до розпорядження про розрахунок страхового стажу від 04.04.2023 року страховий стаж ОСОБА_1 на дату звернення становить 11 років 07 місяців 27 днів.

Також, в матеріалах справи наявна архівна довідка від 25.02.2020 року №316, що видана Администрацією муніципального району «Олов`яннинський районі» Забайкальського краю Російської Федерації, в якій зазначено, що в документах «ООО Ясногорское монтажное управление Востокгидромонтаж» (мовою оригіналу), що знаходяться в Олов`яннинському районі муніципального архіву частково, в наказах начальника Ясногірської філії АО «Востокгидромонтаж» наявне ПІБ гр. ОСОБА_1 . Наказом від 29.03.1996 року №47 ОСОБА_1 звільнений з посади монтажника з 14.05.1996 року. Також, зазначено, що накази за 1989 рік на зберігання до архіву не надходили.

Відповідно до архівної довідки від 25.02.2020 року №317, що видана Администрацією муніципального району «Олов`яннинський районі» Забайкальського краю Російської Федерації, ОСОБА_1 була нарахована заробітна плата Ясногірською філією АО «Востокгидромонтаж» за період з травня 1989 року по грудень 1994 року.

Вважаючи рішення відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про відмову у зарахуванні до страхового стажу вище зазначених періодів роботи, позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Суд враховує, що конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості, пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов`язків і є однією з форм соціального захисту, цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України «Про пенсійне забезпечення».

Закон України «Про пенсійне забезпечення» № 1788 від 05.11.1991 року, відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до частини 1статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до частин 1, 2, 4статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з приписами статті 62 Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. № 1788-XII (далі - Закон № 1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

Відповідно до п. 1, п. 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з абз .1 п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

З аналізу наведених законодавчих приписів, зокрема, ст. 62 Закону № 1788-XII та п.1 Порядку № 637, слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 року № 58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (надалі - Інструкція № 58), яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за №110, та зазначено, що з прийняттям цього наказу Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 № 162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.85 № 252), із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.90 №412, не застосовується.

За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція від 29.07.1993 №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Пунктом 1.2 Інструкції № 58 від 29.07.1993р. передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.

Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 58 від 29.07.1993р. усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з п. 2.6 Інструкції № 58 від 29.07.1993р. у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

За приписами з п. 2.6 Інструкції № 58 від 29.07.1993р. якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.

Відповідно до п. 4.1 Інструкції № 58 від 29.07.1993р. у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993р. №301 Про трудові книжки працівників, заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.

Відповідно до п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), до заяви для призначення пенсії за віком додаються такі документи (надаються копії документів з оригіналами): паспорт та документи про місце проживання (реєстрації) особи; документ про присвоєння реєстраційного номеру; трудова книжка (відомості про роботу); диплом, атестат училища, які стверджують денну форму навчання; свідоцтво про шлюб (для жінок); свідоцтво про народження дітей (для жінок); та інші документи.

Згідно з п.п. 3 п. 4.2 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Відповідно до п.4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що право органів, які призначають пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов`язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено у пункті 4.7 Порядку № 22-1.

Щодо спірних періодів роботи позивача, а саме періоди роботи: з 15.07.1982 року по 10.07.1988 року, оскільки згідно трудової книжки від 26.10.1974 року серії НОМЕР_2 запис № 6 про прийом на роботу має виправлення в номері та даті наказу; з 24.07.1988 року по 02.02.1989 року, оскільки запис № 11 про звільнення має виправлення в даті звільнення та даті наказу на звільнення, а також в розділі «відомості про роботу» не зазначене повне найменування підприємства; з 16.05.1989 року по 31.12.1996 року, оскільки запис № 12 про прийом на роботу має виправлення в даті прийому та даті наказу на прийом, суд зазначає наступне.

Згідно копії трудової книжки серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 працював:

- у період з 15 липня 1982 року по 10 липня 1988 року працював на посаді монтажника по монтажу сталевих та залізо-бетонних конструкцій в Зуєвському монтажному управлінні «Донбасатоменергомонтаж»;

- у період з 24 липня 1988 року по 02 лютого 1989 року працював на посаді монтажника 4 р. по монтажу сталевих та залізо-бетонних конструкцій в КАТЕК «Спеценергомонтаж»;

- у період з 15 травня 1989 року по 14 червня 1996 року працював на посаді монтажника 4 р. по монтажу сталевих та залізо-бетонних конструкцій в Ясногірському монтажному управлінні;

- у період з 16 березня 2004 року по 20 квітня 2007 року працював оператором в Смоленській філії ЗАТ «Труд»;

- у період з 21 квітня 2007 року по 25 грудня 2007 року працював оператором в Баргузинській філії ЗАТ «Труд»;

- у період з 11 лютого 2008 року по 18 грудня 2009 року працював оператором в Богородицькій філії ЗАТ «Труд».

Головним управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області було прийнято рішення від 03 квітня 2023 року №056350005219, яким позивачу було відмовлено у призначені пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку із відсутністю загального страхового стажу. Відповідачем визначено наявність страхового стажу в розмірі 11 років 07 місяців 27 днів.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області не зараховано до страхового стажу позивача: період роботи з 15.07.1982 року по 10.07.1988 року, оскільки згідно трудової книжки від 26.10.1974 року серії НОМЕР_2 запис № 6 про прийом на роботу має виправлення в номері та даті наказу; період роботи з 24.07.1988 року по 02.02.1989 року, оскільки запис № 11 про звільнення має виправлення в даті звільнення та даті наказу на звільнення, а також в розділі «відомості про роботу» не зазначене повне найменування підприємства; період з 16.05.1989 року по 31.12.1991 року, оскільки запис № 12 про прийом на роботу має виправлення в даті прийому та даті наказу на прийом, також в наданій архівній довідці від 27.02.2020 року №316 зазначено, що накази за 1989 рік на зберігання не поступали; періоди роботи на території російської федерації з 01.01.1992 року по 14.06.1996 року, з 16.03.2004 року по 20.04.2007 року, з 11.02.2008 року по 18.12.2009 року, оскільки з 01.01.2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року та пенсії громадянам, які працювали на території російської федерації призначаються на умовах, визначених Законом №1058-ІУ, при цьому до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РСФСР по 31.12.1991 року.

Суд не погоджується з доводами пенсійного органу щодо неврахування до загального трудового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 15.07.1982 року по 10.07.1988 року, з 24.07.1988 року по 02.02.1989 року, з 16.05.1989 року по 31.12.1996 року, оскільки вказані записи у трудовій книжці позивача містять всі необхідні відомості щодо дати та підстав прийняття на роботу/звільнення з роботи, не мають виправлень та неточностей, які б могли викликати обґрунтовані сумніви щодо відповідної дати, тим більше, що і сам відповідач не зазначає жодних зауважень до змісту цих записів.

Поряд із цим суд зауважує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів на підприємстві, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.

Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018р.

За таких обставин, пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне та правильне оформлення трудової книжки та інших документів щодо відомостей про періоди роботи на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

Водночас, за змістом наведених норм відповідальним за заповнення трудової книжки є підприємство-роботодавець.

За правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 754/14898/15-а, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Враховуючи наведене, суд вважає, що виявлені недоліки оформлення трудової книжки позивача щодо спірних періодів роботи позивача, а саме періодів роботи: з 15 липня 1982 року по 10 липня 1988 року працював на посаді монтажника по монтажу сталевих та залізо-бетонних конструкцій в Зуєвському монтажному управлінні «Донбасатоменергомонтаж»; з 24 липня 1988 року по 02 лютого 1989 року працював на посаді монтажника 4 р. по монтажу сталевих та залізо-бетонних конструкцій в КАТЕК «Спеценергомонтаж»; з 15 травня 1989 року по 14 червня 1996 року працював на посаді монтажника 4 р. по монтажу сталевих та залізо-бетонних конструкцій в Ясногірському монтажному управлінні, не можуть вважатися достатньою підставою для відмови останньому у зарахуванні цього періоду роботи до його загального страхового стажу на підставі трудової книжки, оскільки вина позивача в тому, що трудова книжка заповнена роботодавцем із порушенням встановленого порядку, відсутня.

При цьому, суд враховує відсутність вини позивача у наявних зауваженнях щодо заповнення записів у його трудовій книжці відносно вищезазначеного спірного періоду роботи, з огляду на те, що обов`язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб, тому це не може позбавити громадян конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання надання пенсії за віком.

Також відповідачем не надано доказів того, що позивач не працював або цей період роботи не відповідає дійсності, чи записи у трудовій книжці позивача стосовно стажу роботи зроблені неправильно, неточно або з іншими вадами, які заважають їх зарахуванню до стажу роботи, або взагалі відсутні, а тому суд вважає за можливе вважати їх як належною інформацією, яка утримує в собі доказову складову на підтвердження права позивача на пенсійне забезпечення.

Відтак суд вважає необґрунтованими та безпідставними доводи відповідача щодо неврахування періоду роботи позивача з 15.07.1982 року по 10.07.1988 року, з 24.07.1988 року по 02.02.1989 року, з 16.05.1989 року по 31.12.1996 року, вказаному у трудовій книжці НОМЕР_2 ОСОБА_1 , до його загального страхового стажу.

За встановлених обставин, суд доходить висновку, що період роботи позивача з 15.07.1982 року по 10.07.1988 року, з 24.07.1988 року по 02.02.1989 року, з 16.05.1989 року по 31.12.1996 року підтверджується відповідними записами в трудовій книжці ОСОБА_1 , що є достатнім для зарахування цього періоду роботи до загального трудового стажу останнього, а тому неврахування відповідачем цього періоду до загального трудового стажу позивача є протиправним.

Щодо спірних періодів роботи позивача в РФ, а саме періоди роботи: з 16 березня 2004 року по 20 квітня 2007 року працював оператором в Смоленській філії ЗАТ «Труд»; з 21 квітня 2007 року по 25 грудня 2007 року працював оператором в Баргузинській філії ЗАТ «Труд»; з 11 лютого 2008 року по 18 грудня 2009 року працював оператором в Богородицькій філії ЗАТ «Труд», суд зазначає наступне.

Як вбачається із наданої трудової книжки серії НОМЕР_2 позивач за період з 16 березня 2004 року по 20 квітня 2007 року працював оператором в Смоленській філії ЗАТ «Труд»; з 21 квітня 2007 року по 25 грудня 2007 року працював оператором в Баргузинській філії ЗАТ «Труд»; з 11 лютого 2008 року по 18 грудня 2009 року працював оператором в Богородицькій філії ЗАТ «Труд» у Російській Федерації.

Відповідно до частини четвертої статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачені інші правила, ніж ті, які містяться в цьому законі, то застосовуються правила за цими договорами (угодами).

Отже, питання врахування періодів роботи в Російської Федерації після 01 січня 1991 року до стажу при призначенні пенсій на території України регулюється нормами міжнародних угод, підписаних Україною та російською федерацією.

Відповідно до частини другої статті 6 Угоди Про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, укладеною між Україною і Росією, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди.

Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом РФ Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14 січня 1993 року трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.

Частиною другою статті 4 Угоди Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, РФ, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі №676/6166/16-а та від 14 листопада 2019 року у справі №676/6166/16-а.

Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав від 26.03.2008 №01-1/2-07 визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди.

Таким чином, під час вирішення питання про наявність у позивача права на пенсію за віком відповідачем повинен був бути врахований трудовий стаж та заробітна плата, набуті ним на території будь-якої з держав - учасниць Угоди, в тому числі на території Російської Федерації.

1 грудня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» (далі Закон №2783-IX), який набрав чинності 23.12.2022 і яким постановила зупинити у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 46, ст.417), та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року №140/98-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 26, ст. 162).

29 листопада 2022 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» (далі Постанова №1328), яка набрала чинності 02.12.2022 якою постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.

Пенсійний фонд України звернувся із запитом від 27.12.2022 за № 2800-030102-5/56080 щодо погодження порядку дій, який буде застосовуватись до прийняття відповідного нормативно-правового акту у зв`язку із припиненням з 01.01.2023 Росією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, при призначенні пенсій/поновленні раніше призначених пенсій громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації. Відповідно до запропонованого порядку дій, до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31 грудня 1991 року, а заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії враховується за періоди страхового стажу, набутого на території України, на умовах, визначених частиною першою статті 40 Закону № 1058. Міністерство соціальної політики України (далі - Мінсоцполітики) листом від 12.01.2023 № 411/0/2-23/54 підтримало позицію Пенсійного фонду України щодо порядку дій. При призначенні пенсії, Мінсоцполітики запропонувало заробітну плату (дохід) для обчислення пенсії враховувати за періоди страхового стажу, набутого на території України, на умовах, визначених частиною першою статті 40 Закону № 1058, а за період по 31.12.1991 - на умовах, визначених абзацом п`ятим частини першої статті 40 Закону № 1058.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

В Рішенні Конституційного Суду № 1-рп/99 від 09.02.99 щодо тлумачення частини першої вказаної статті 58 Конституції України зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія нормативно-правових актів у часі раніше визначалась тільки в окремих законах України (стаття 6 Кримінального кодексу України, стаття 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стаття 3 Цивільного процесуального кодексу України. Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.

За статтею 151-1 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов`язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.

Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 820/5348/17, розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правої визначеності.

Таким чином, положення Закону №2783-IX підлягають застосуванню щодо правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто з 23.12.2022, а положення Постанови №1328 з 02.12.2022.

Таким чином, оскільки позивач працював у Російській Федерації в той час, коли усі вищевказані міжнародні договори були чинні, у відповідача не було підстав не зараховувати стаж роботи позивача на території Російської Федерації.

Суд також не бере до уваги лист Мінсоцполітики від 12.01.2023 №411/0/2-23/54 як належне джерело правового обґрунтування, оскільки листи це службова кореспонденція, вони не є нормативно-правовими актами, можуть носити лише роз`яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер і не повинні містити нових правових норм, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер. Такі правові норми мають бути викладені виключно у нормативно-правовому акті, затвердженому відповідним розпорядчим документом уповноваженого відповідно до законодавства суб`єкта нормотворення, погодженому із заінтересованими органами та зареєстрованому в органах юстиції в порядку, встановленому законодавством про державну реєстрацію нормативно-правових актів.

Такий правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 18 липня 2019 року (справа №826/2426/16).

Таким чином, увесь офіційно набутий трудовий стаж позивача на території РФ підлягає зарахуванню до страхового стажу.

За встановлених обставин, суд доходить висновку, що період роботи позивача з 16 березня 2004 року по 20 квітня 2007 рок, з 21 квітня 2007 року по 25 грудня 2007 року, з 11 лютого 2008 року по 18 грудня 2009 року підтверджується відповідними записами в трудовій книжці ОСОБА_1 , що є достатнім для зарахування цього періоду роботи до загального трудового стажу останнього, а тому неврахування відповідачем цього періоду до загального трудового стажу позивача є протиправним.

З огляду на вказані обставини суд приходить до висновку, що рішення від 03 квітня 2023 року №05350005219 прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області без з`ясування усіх обставин, а отже є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, у відповідності до 1 розділу Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (в редакції Постанови правління Пенсійного фонду України № 25-1 від 16.12.2020) (далі Порядок 22-1) заява про призначення або перерахунок пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі сервісний центр).

Відповідно до пункту 4.1. порядку 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Під час розгляду цієї справи судом було встановлено, що у відповідності до порядку 22-1 підрозділом, відповідальним за розгляд заяви ОСОБА_2 від 27 березня 2023 року № 1481 про призначення пенсії за віком, було визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.

Розглянувши заяву позивача, за принципом екстериторіального розподілу єдиної черги завдань, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області 03 квітня 2023 року прийняло рішення №05350005219, яким відмовило ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу період роботи з 15.07.1982 року по 10.07.1988 року, оскільки згідно трудової книжки від 26.10.1974 року серії НОМЕР_2 запис № 6 про прийом на роботу має виправлення в номері та даті наказу; період роботи з 24.07.1988 року по 02.02.1989 року, оскільки запис № 11 про звільнення має виправлення в даті звільнення та даті наказу на звільнення, а також в розділі «відомості про роботу» не зазначене повне найменування підприємства; період з 16.05.1989 року по 31.12.1991 року, оскільки запис № 12 про прийом на роботу має виправлення в даті прийому та даті наказу на прийом, також в наданій архівній довідці від 27.02.2020 року №316 зазначено, що накази за 1989 рік на зберігання не поступали; періоди роботи на території російської федерації з 01.01.1992 року по 14.06.1996 року, з 16.03.2004 року по 20.04.2007 року, з 11.02.2008 року по 18.12.2009 року, оскільки з 01.01.2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року та пенсії громадянам, які працювали на території російської федерації призначаються на умовах, визначених Законом №1058-ІУ, при цьому до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РСФСР по 31.12.1991 року.

Крім того суд зазначає, що згідно ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Тобто, законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Як слідує зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980р. під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб`єкта владних повноважень.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова може .

Натомість, у даному випадку суд не вважає повноваження відповідача, як дискреційні, оскільки відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі Олссон проти Швеції від 24 березня 1988 року) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Також, суд враховує правову позицію, висловлену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 р. у справі Рисовський проти України , в якому суд зазначив, що принцип належного урядування , зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини практика ЄСПЛ підлягає застосуванню судами як джерело права.

З огляду на наведене, суд вважає за необхідне зобов`язати саме Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву позивача.

З огляду на зазначене вище, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, але підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить з правил частини першої статті 139 КАС України, відповідно до яких при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки у спірних правовідносинах права позивача були порушені Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області внаслідок прийняття необґрунтованого рішення та протиправних дій, суд дійшов висновку, що понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань саме з Головного управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області.

За подання до суду даного позову позивачем був сплачений судовий збір в сумі 1073,60 грн.

Таким чином, враховуючи, що позов судом задоволений частково, проте спірні правовідносини виникли внаслідок протиправних дій Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, суд приходить до висновку, що з Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 1 073,60 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-263, 293-295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Словянськ, пл. Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010), Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (юридична адреса: 46001, Тернопільська область, м. Тернопіль, Майдан Волі, 3, ЄДРПОУ 14035769) про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в Тернопільській області від 03 квітня 2023 року №05350005219 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (юридична адреса: 46001, Тернопільська область, м. Тернопіль, Майдан Волі, 3, ЄДРПОУ 14035769) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) від 7 березня 2023 року, що зареєстрована за № 14881, про призначення їй пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з зарахуванням до його страхового стажу періоди роботи з 15 липня 1982 року по 10 липня 1988 року в Зуєвському монтажному управлінні «Донбасатоменергомонтаж», з 24 липня 1988 року по 02 лютого 1989 року в КАТЕК «Спеценергомонтаж», з 15 травня 1989 року по 14 червня 1996 року в Ясногірському монтажному управлінні, з 16 березня 2004 року по 20 квітня 2007 року в Смоленській філії ЗАТ «Труд», з 21 квітня 2007 року по 25 грудня 2007 року в Баргузинській філії ЗАТ «Труд», з 11 лютого 2008 року по 18 грудня 2009 року в Богородицькій філії ЗАТ «Труд».

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду в Тернопільській області (юридична адреса: 46001, Тернопільська область, м. Тернопіль, Майдан Волі, 3, ЄДРПОУ 14035769) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати у розмірі 1 073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.

Рішення складене у повному обсязі та підписане 26 червня 2023 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.Б. Христофоров