Рішення № 111808030, 20.02.2023, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №752/27600/21

Провадження № 2/752/1713/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20.02.2023 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді - Колдіної О.О.

з участю секретаря - Ракоїд Є.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Качай гроші», третя особа: приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, про визнання кредитного договору недійсним та визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в:

позивач звернулась до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до відповідача та просила визнати договір про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту №00-539190 від 05.12.2019 року недійсним, а також визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною від 15.07.2021 року зареєстрований в реєстрі за номером 98871, таким, що не підлягає виконанню.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач оспорюваний договір не укладала, будь-яких грошових коштів вона не отримувала. У грудні 2019 року вона дізналась, що на ім`я її оформлений кредит на суму 8 000,00 грн за договором №00-539190 від 05.12.2019 року.

Також позивач вказує, що приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною 15.07.2021 року було вчинено виконавчий напис за номером 98871. Позивач зазначає, що приватний нотаріус вчинила виконавчий напис з порушенням ЗУ «Про нотаріат». Зазначає, що приватний нотаріус не мала права вчиняти виконавчий напис оскільки кредитний договір не був нотаріально посвідчений. Також зазначає, що оскільки договір про надання коштів у позику є недійсним це тягне за собою і недійсність виконавчого напису.

Позивач вважає, що договір про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту №00-539190 від 05.12.2019 року є недійсним, а виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною від 15.07.2021 року зареєстрований в реєстрі за номером 98871 є таким, що не підлягає виконанню, оскільки вчинений всупереч вимогам чинного законодавства України.

16.11.2021 року ухвалою Голосіївського районного суду м.Києва відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження.

21.01.2022 року на адресу суду надійшов відзив відповідача у якому останній просив у задоволенні позову відмовити повністю. Вказав, що 05.12.2019 між Товариством та позивачем було укладено Договір про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту №00-539190, дистанційно, в електронній формі в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» та відповідно до положень Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Так, позивач через особистий кабінет на веб-сайті товариства подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе шляхом використання калькулятора на сайті товариства, ознайомившись з паспортом кредиту і офертою, підтвердивши умови отримання кредиту шляхом натискання кнопки «Я хочу підписати кредитний договір», після чого було сформовано одноразовий ідентифікатор, який було направлено на телефон позичальника та підтверджено підписання договору. Без використання одноразового ідентифікатора, без здійснення входу на сайт товариства та вибору строку і суми кредиту, договір між позивачем та відповідачем не був би укладеним. Позивач здійснив чіткий алгоритм дій для проходження всіх етапів отримання кредиту і акцептувала надану товариством оферту. Отже, перед укладенням договору позивачу була надана необхідна та достовірна переддоговірна інформація, зокрема, і щодо розміру процентної ставки за кредитним договором. Відповідач належним чином виконав свої договірні зобов`язання, перерахувавши 05.12.2019 на вказаний позивачем рахунок кошти. Щодо вимоги позивача про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, останній зазначає, що відповідачем було надано приватному нотаріусу згідно вимог законодавства відповідні документи, що підтверджують суму боргу. Вказує, що правомірність вчиненні виконавчого напису стоїть перед особою, яка безпосередньо вчиняла виконавчий напис, а саме перед приватним нотаріусом.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 09.06.2022 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду.

Позивачем подана заява про розгляд справи у її відсутність.

Представник відповідача та треті особи в судове засідання не з`явились, про місце і час судового розгляду повідомлялись належним чином, в зв`язку з чим суд вважає за можливе провести розгляд справи у їх відсутність.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання від 15.06.2020 року, Рижівського старостинського округу Білопільської міської ради ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 26.07.2018 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Заочним рішенням 21.02.2020 року Білопільського районного суду Сумської області у справі №573/2385/19 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зареєстрований 23.07.2010 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Сумського міського управління юстиції, актовий запис №831, розірвано та відновлено дошлюбне прізвище позивачці ОСОБА_2 « ОСОБА_4 ».

Також в матеріалах справи наявний договір про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту №00-539190 від 05.12.2019 року, укладений між ТОВ «Качай гроші» та ОСОБА_2 , за умовами якого позичальник отримала кредит на суму 7 000,00 грн.

У п. 1.1 Договору позики зазначено, що Кредитодавець надає Позичальнику кредит у національній валюті на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним, комісії та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Сума кредиту складає 7 000,00 грн. Тип кредиту - кредит (п.1.2 Договору позики).

Відповідно до п.1.3 Договору позики строк дії кредиту 20 днів. Позичальник зобов`язаний повернути кредит Кредитодавцю 25.12.2019 або в іншу дату, що визначається після здійснення автоматичного продовження строку дії кредиту у порядку, передбаченому п.п.1.3.1. - 1.3.3. цього договору.

Пунктом 1.4. Договору позики сторони погодили, що процентна ставка за користування коштами кредиту: 0,01 % в день (0,01% річних). Тип процентної ставки - фіксована.

Реальна річна процентна ставка (4 % річних) (п.1.6.Договору позики).

Відповідно до п.1.7. Договору позики загальна вартість кредиту складає 7 014,00 грн.

Крім того, у п. 7.10 Договору позики сторони погодили, що цей договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного зі сторони Кредитодавця в Особистий кабінет Позичальника для ознайомлення та підписання. Договір набирає чинності з моменту його підписання аналогом власноручного підпису Кредитодавця, що відтворений засобами копіювання і електронним підписом Позичальника, що відтворений шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора, який формується для кожного разу використання та направляється Позичальнику на номер телефону повідомлений останнім у Заяві на отримання кредиту. Введення Позичальником коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом цього договору вважається направленням Кредитодавця повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Як вбачається зі змісту ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Зі змісту ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» вбачається, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідачем до відзиву на позов додано усі докази щодо шляху домовленості та підписання з позивачем договору, а саме: роздрукований лог-файл порядку укладення Договору про надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту, з якого вбачається час та дата і опис дії в особистому електронному кабінеті позивача на офіційному веб-порталі товариства https://kachay.com.ua, починаючи зі входу в особистий кабінет до повідомлення про укладання договору, його розміщення в особистому кабінеті та відправка на електронну пошту позичальника.

Також додано паспорт споживчого кредиту, оферта (пропозиція укласти договір про надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту) та Договір про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту №00-539190 від 05.12.2019, в якому міститься відмітка, що він підписаний позичальником ОСОБА_2 електронним підписом, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора.

Як вбачається з повідомлення ТОВ «БЕСТПЕЙ» від 10.09.2019 ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» через ТОВ «БЕСТПЕЙ» 05.12.2019 було проведено успішну видачу кредиту позивачу на суму 7000,00 грн..

В матеріалах справи наявний витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні №12019200130000654 від 23.12.2019 року за заявою ОСОБА_2 , щодо вчинення відносно неї кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України.

Однак, сам факт внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань не може свідчити про недійсність укладеного договору з позивачем та вчинення шахрайських дій з використанням її даних.

15.07.2021 року приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною було вчинено виконавчий напис №98871, відповідно до якого, на користь ТОВ «Качай гроші» стягується заборгованість з ОСОБА_2 за кредитним договором №00-539190 від 05.12.2019 року у загальному розмірі 19 614,00 грн.

21.09.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Сумської області Закорко В.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №66898757 на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. від 15.07.2021 року зареєстрованого в реєстрі за номером 98871, яким на користь ТОВ «Качай гроші» стягується заборгованість з ОСОБА_2 у загальному розмірі 19 614,00 грн.

Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати договір про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту №00-539190 від 05.12.2019 року, укладений між ТОВ «Качай гроші» та ОСОБА_2 , недійсним.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства.

Згідно із ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

В силу положень ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За положеннями ст. 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Так, в ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», є оригіналом такого документа.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Порядок отримання кредитних коштів є наступним: вибирається сума коштів, яку позичальник бажає взяти у кредит та строк на який береться такий кредит; оформлюється заявка; обирається персональний логін і пароль для входу в Особистий Кабінет, при підписанні документів на телефонний номер Клієнта, направляється повідомлення з одноразовим ідентифікатором у вигляді коду, який Клієнт зобов`язаний ввести на веб-сторінці (далі - електронний підпис одноразовим ідентифікатором ), Електронний підпис одноразовим ідентифікатором як аналог власноручного підпису є підтвердженням особи Клієнта, при цьому, Сторони домовилися, що всі документи щодо надання Кредиту підписуються Клієнтом з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором; проходиться погодження та перевірка банківської карти; у разі прийняття рішення про отримання кредиту Клієнт ознайомлюється з індивідуальною частиною договору про надання фінансового кредиту в Особистому Кабінеті, у разі згоди із запропонованими умовами кредитування, Клієнт підписує індивідуальну частину договору за допомогою отриманого одноразового ідентифікатора; отримуються кошти на розрахункову карту позичальника.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний договір, крім визначених Цивільним кодексом України істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про: технологію (порядок) укладення договору; порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; можливість та порядок внесення змін до умов договору; спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов`язань; технічні засоби ідентифікації сторони; та ін.

Таким чином, Законом України «Про електрону комерцію» визначено, що саме Договором оферти визначається технологію (порядок) укладення договору, порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору, спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту), технічні засоби ідентифікації сторони.

Згідно з ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Тобто, норми чинного законодавства передбачають одразу декілька способів підписання електронного правочину, один з яких за допомогою одноразового ідентифікатора.

Положеннями ч.1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до вимог ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, вибору контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини і проявляється також у можливості, наданій сторонам визначити умови такого договору.

Звернувшись до ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» із заявою про отримання кредиту та ініціювавши укладення кредитного договору, позивач мав можливість ознайомитися з умовами кредитування, що розміщені на веб-сайті товариства.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Матеріали справи не містять належних та достатніх доказів, які б свідчили про недійсність укладеного між сторонами договору.

За таких обставин, вимога позивача про визнання кредитного договору недійсним не підлягає задоволенню.

Щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд зазначає наступне.

За приписами ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до ст. 18 цього Кодексу, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом МЮ України 22 лютого 2012р. № 296/5 та зареєстрований у МЮ України 22 лютого 2012р. за № 282/20595.

Так, згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 цього Закону визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою КМУ від 29 червня 1999р. № 1172 (далі по тексту - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України № 662 до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, внесено зміни, відповідно до яких, серед іншого, Перелік доповнено розділом Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин та пунктом 2 такого змісту:

Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості .

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року у справі № 826/20084/14, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, зокрема, пункт 2 змін, що вносяться до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

З огляду на що, на момент вчинення приватним нотаріусом виконавчого напису норма чинного законодавства про можливість вчинення виконавчих написів в безспірному порядку на підставі кредитних договорів, що не посвідчені нотаріально, була скасована.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

В силу положень ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків в зв`язку з вчиненням або не вчиненням нею процесуальних дій.

При цьому, ст. 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України Про нотаріат ). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст. ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. ст. 50, 87, 88 Закону України Про нотаріат , захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Вивчивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд вважає, що в ході розгляду справи знайшов своє підтвердження той факт, що відповідач не надав приватному нотаріусу необхідних та достатніх документів, зокрема, які підтверджують безспірність заборгованості позивача та не довів в ході розгляду справи, що між сторонами укладався договір на підставі якого стягується заборгованість.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що відповідачем не були надані приватному нотаріусу належні та достатні докази безспірності заборгованості позивача за кредитним договором, її розміру, отримання позивачем вимоги відповідача, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги в цій частині ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, пропорційно до задоволених позовних вимог, а також витрати на правничу допомогу, які підтверджені належними доказами, а саме: договором про надання професійної правничої допомоги від 30.09.2021 р., актом отримання правничої допомоги, квитанцією від 11.11.2021 р., розрахунком вартості гонорару.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273-279, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Качай гроші», третя особа: приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, про визнання кредитного договору недійсним та визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною від 15.07.2021 року, за реєстровим номером 98871.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Качай гроші» (код ЄДРПОУ 41697872, м. Київ, вул. Івана Федорова, 64/16, офіс 311) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 908,00 грн., витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 гривень.

В іншій частині вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя