Рішення № 111806494, 27.06.2023, Ставищенський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 357/3045/23

Провадження № 2/378/125/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" червня 2023 р. Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді: Марущак Н. М.

за участю секретаря: Гончарук Ю.С.,

позивача: ОСОБА_1 ,

його представника: ОСОБА_2 ,

відповідачки: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в смт. Ставище справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Виконавчий комітет Шаргородської міської ради Вінницької області як орган опіки і піклування, про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , обгрунтовуючи позов, посилається на те, що він з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав разом без реєстрації шлюбу, від спільного проживання має малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після народження якого його мати ОСОБА_3 зникла у невідомому напрямку, будь-якої участі у вихованні чи утриманні сина не приймає, його життям, здоров`ям, розвитком не цікавиться, з дитиною не спілкується і не бажає спілкуватися.

Малолітній ОСОБА_4 від народження і по нині проживає разом з ним (позивачем) та здобуває дошкільну освіту в Шаргородському ЗДО № 3 Шаргородської міської ради Вінницької області.

За результатами розгляду його (позивача) заяви 13 лютого 2023 року виконавчим комітетом Шаргородської міської ради Вінницької області прийнято рішення за № 30 про затвердження виснову про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітнього сина ОСОБА_4 .

Позивач просить позбавити відповідачку батьківських прав відносно їх неповнолітнього сина ОСОБА_4 та стягнути з відповідачки на його користь судові витрати, пов`язані із розглядом позову.

ОСОБА_1 звернувся з вищевказаним позовом до Білоцерківського міського суду Київської області, який ухвалою від 10.04.2023 передав вказану справу за підсудністю до Ставищенського районного суду Київської області (а. с. 43)

12.05.2023 до Ставищенського районного суду надійшла вказана справа від Білоцерківського міського суду Київської області (а. с. 42).

Ухвалою Ставищенського районного суду від 15.05.2023 відкрито провадження по даній справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку загального провадження з призначенням підготовчого судового засідання (а. с. 48).

В підготовчому судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали, зазначивши, що позивач судові витрати бере на себе у зв`язку з визнанням відповідачкою позовних вимог.

Відповідачка в підготовчому судовому засіданні позовні вимоги визнала, пояснила суду, що дійсно з двохмісячного віку їх з позивачем малолітнього сина ОСОБА_5 , вони з позивачем проживають окремо в різних населених пунктах, син з вказаного віку проживає з відповідачем, вона з дитиною не бачиться, участі у вихованні та утриманні сина не приймає.

В судове засідання представник третьої особи Виконавчого комітету Шаргородської міської ради Вінницької області як орган опіки і піклування не прибув, до суду вказаний виконавчий комітет надіслав лист з проханням розглядати справу у відсутність його представника, зазначивши, що висновок органу опіки і піклування від 13.02.2023 № 30 «Про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_6 відносно її малолітньої дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , виконавчий комітет підримує в повному обсязі (а. с. 71).

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши усну заяву відповідачки про визнання позовних вимог, вважає, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В судовому засіданні встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

З копій свідоцтва про народження дитини та витягу з державного реєстру актів цивільного стану встановлено, що сторони мають малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; реєстрація актового запису про народження дитина проведена відповідно до ст. 126 СК України за заявою сторін (жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою) (а. с. 19, 20).

Позивач та його малолітній син зареєстровані в АДРЕСА_1 , а фактично проживають в даний час по АДРЕСА_2 у вказаному місті, де дитина відвідує заклад дошкільної освіти № 3 з 2020 року по даний час, що підтверджується довідкою про склад сім`ї (а. с. 23 зв), характеристиками (а. с. 24, 25).

Відповідно до довідки Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області від 05.01.2023 № 5-11 відповідачка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована по АДРЕСА_3 , але не проживає за вказаною адресою, місце її знаходження невідоме (а. с. 18 зв.).

Згідно акту обстеження умов проживання від 13 січня 2023 (а. с. 26), складеного працівниками Служби у справах дітей Шаргородської міської ради Вінницької області, за результатами обстеження в житловому будинку АДРЕСА_2 наявні всі умови для належного проживання та виховання дитини, вихованням дитини займається батько ОСОБА_1 , мати не цікавиться життям та здоров`ям дитини, фінансово не допомагає (а. с. 26).

13 лютого 2023 року органом опіки та піклування Шаргородської міської ради Вінницької області надано висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_6 відносно її малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та рішенням Виконавчого комітету Шаргородської міської ради Вінницької області від 13.02.2023 затверджено вищевказаний висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 (а. с. 21, 22-23).

У вказаному висновку органу опіки зазначено, що згідно довідки Шаргородського закладу дошкільної освіти №3 від 02.01.2023 року № 01 дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відвідує Шаргородський ЗДО № 3 з 2020 року по даний час, протягом вказаного часу мати до закладу не з`являлася. Відповідно до довідки, виданої сімейним лікарем КНП «Шаргородський центр первинної медико-санітарної допомоги» від 02.01.2023, під час звернень за медичною допомогою з дитиною приходив батько ОСОБА_8 , бабуся ОСОБА_9 та прабабуся ОСОБА_10 ; мати дитини ОСОБА_3 до лікаря з дитиною не приходила (а. с. 22, 22 зв.).

Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ і набула чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

А відповідно до ст. 27 цієї Конвенції, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Європейський суд з прав людини (рішення у справі "Хант проти України" від 07.12.2006, рішення у справі Olsson v. Sweden (№2) від 27.11.1992) нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права.

Ураховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради Української Радянської Соціалістичної Республіки від 27 лютого 1991 р., частин 7, 8 ст.7 Сімейного кодексу України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст. 141 СК України батько і мати мають рівні права й обов`язки у відношенні своїх дітей.

Згідно ст. 154 СК України захист прав і інтересів неповнолітніх дітей належить їхнім батькам.

Відповідно до ст.150 Сімейного Кодексу України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; зобов`язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Частиною 2 ст. 157 СК України передбачено, що той із батьків, хто проживає окремо від дітей, зобов`язаний брати участь у їх вихованні і має право на особисте спілкування з ними.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного Кодексу України у разі ухилення матері, батька від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини вони можуть бути позбавлені батьківських прав.

У пп. 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківський прав» судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав /тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно утримують, та інше/, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного огляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умов поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Ухилення відповідачки від виконання своїх батьківських обов`язків та свідоме нехтування нею підтверджено наявними в матеріалах справи вищевказаними письмовими доказами, які не оспорюються відповідачкою в ході розгляду справи.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для позбавлення батьківських прав відповідачки відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , оскільки вона ухиляється від обов`язків по вихованню, піклуванню та навчанню малолітнього сина, не проявляє щодо нього батьківської турботи, не цікавиться його життям, здоров`ям, розвитком, не турбується про задоволення інших потреб дитини.

Враховуючи вищезазначене та визнання відповідачем позову, суд приходить до висновку, що позовна заява про позбавлення відповідачки батьківських прав відносно малолітнього сина підлягає до задоволення.

Оскільки позивач судові витрати просить залишити за ним, суд при ухваленні даного рішення не вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Керуючись ст. ст. 141, 150, 154, 157 ч. 2, 164, 165 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 4, 10, 12, 81, 200, 206, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо її малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками її розгляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (зареєстрований в АДРЕСА_1 , житель АДРЕСА_2 ).

Відповідачка: ОСОБА_3 (зареєстрована в АДРЕСА_3 , жителька АДРЕСА_4 ).

Третя особа: Орган опіки та піклування Виконавчий комітет Шаргородської міської ради Вінницької області ( ЄДРПОУ 04326253, м. Шаргород, вул. Героїв Майдану, 224).

Повне рішення складено 27.06.2023.

Суддя Н. М. Марущак