Ухвала суду № 111804103 від 23.06.2023 , Захарівський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Фрунзівський районний суд Одеської області)

Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 517/380/23

Провадження № 1-кп/517/32/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2023 року смт Захарівка

Фрунзівський районний суд Одеської області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт Захарівка кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.3 ст.332 КК України, відомості про які внесені 30 березня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023000000000563, -

встановив:

До Фрунзівського районного суду Одеської області надійшов обвинувальний акт з додатками, у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.3 ст.332 КК України.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні просив суд постановити ухвалу про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту, вважаючи, що під час досудового розслідування дотримані вимоги КПК України, підстав для закриття та повернення обвинувального акту не вбачає.

Обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та їх захисник ОСОБА_9 не заперечували щодо призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту.

Захисник ОСОБА_10 та обвинувачений ОСОБА_8 в судовому засіданні вважали, що судовий розгляд за вказаним обвинувальним актом призначений бути не може. Захистом заявлено клопотання про направлення обвинувального акту до суду апеляційної інстанції для визначення підсудності через непідсудність обвинувального акту Фрунзівському районному суду Одеської області.

Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши обвинувальний акт у кримінальному провадженні, суд дійшов наступного.

Частиною 3 ст. 314 КПК України передбачено перелік процесуальних рішень, які має право прийняти суд у підготовчому судовому засіданні, серед яких: рішення про призначення судового розгляду, рішення про повернення обвинувального акту прокурору, рішення про закриття кримінального провадження та рішення про направлення обвинувального акту до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження.

Кожне з вказаних процесуальних рішень є самостійним, а по відношенню одне до одного взаємовиключним.

Тобто, суд за результатами судового розгляду може ухвалити лише одне із вказаних рішень.

Суд вважає за необхідне зазначити, що для початку розгляду обвинувального акту на предмет його відповідності вимогам ст. 291 КПК України, надання оцінки наявності підстав для закриття кримінального провадження рішення або призначення судового розгляду, суд має переконатись, що він є повноважним судом для розгляду кримінального провадження, в тому числі і за ознакою територіальної підсудності справи.

Порушення правил підсудності є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і тягне за собою скасування судового рішення, що передбачено п.6 ч.2 ст. 412 КПК України.

Таким чином, вирішення питання про підсудність кримінального провадження є першочерговим. Правильність вирішення вказаного питання надає повноваження суду на здійснення інших процесуальних дій у кримінальному провадженні.

Вирішуючи питання підсудності кримінального провадження суд приймає до уваги вимоги ст.ст. 32, 615 КПК України.

Згідно ч. 9 ст. 615 КПК України, з урахуванням змін, внесених Законом України № 2462-ІХ від 27.07.2022, які набрали чинності та підлягають застосуванню з 25.08.2022, під час дії воєнного стану обвинувальні акти, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності скеровуються та розглядаються судами, у межах територіальної юрисдикції яких вчинено кримінальне правопорушення, а в разі неможливості з об`єктивних причин здійснювати відповідним судом правосуддя судом, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, що закінчив досудове розслідування, або іншим судом, визначеним у порядку, передбаченому законодавством.

Згідно ст. 32 КПК України, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.

Характер вказаної норми свідчить, що законодавцем визначено три способи визначення підсудності, які діють почергово та становлять імперативний алгоритм.

Так, визначаючи підсудність справи, суд має спочатку:

1) порівняти тяжкість кримінальних правопорушень в обвинуваченні;

2) за наявності більш тяжкого кримінального правопорушення, встановити де було його вчинено згідно із формулюванням обвинувачення;

3) за відсутності такого (більш тяжкого) кримінального правопорушення, визначити останнє за часом кримінальне правопорушення та місце його вчинення;

4) за відсутності можливості встановити підсудність першим та другим способом, встановити місце проведення досудового розслідування.

Діючи на виконання вказаної норми, суд встановив, що ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обвинувачується у вчинені сукупності кримінальних правопорушень. Одним із кримінальних правопорушень обвинувачення є ч. 2 ст.255 КК України (особливо тяжкий злочин), другим ч.3 ст.332 КК України (тяжкий злочин).

Вказане беззаперечно свідчить, що положення норми ст. 32 КПК України про вчинення тотожних за тяжкістю кримінальних правопорушень, відповідно до якої справа підсудна суду за місцем вчинення останнього за часом кримінального правопорушення застосуванню не підлягає, а визначення підсудності справи має відбуватись за правилом першим тобто за місцем вчинення більш тяжкого кримінального правопорушення.

Разом з тим, прокурором обвинувальний акт спрямовано до Фрунзівського районного суду Одеської області, як до суду де було вчинено останнє кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 332 КК України, а саме за дії щодо сприяння у незаконному переправлені через державний кордон України 05.08.2022 року у с. Самійлівка Роздільнянського району Одеської області.

Проте, таке визначення підсудності в даному випадку не застосовується, оскільки у формулюванні обвинувачення всіх обвинувачених наявне більш тяжке кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 255 КК України.

Згідно позиції сторони захисту, формулювання обвинувачення містить відомості про те, що кримінальні правопорушення вчиненні обвинуваченими на території Роздільнянського району, а тому стороною обвинувачення кримінальне провадження направлено з порушенням правил підсудності.

Прокурор заперечив щодо вказаного і вважав, що правила підсудності не порушенні, обвинувальний акт скерований до суду для розгляду на підставі положень ст.32 та ст. 615 КПК України.

Вирішуючи вказане суд виходить виключно з формулювання обвинувачення, яке міститься в обвинувальному акті, не надаючи оцінки доведеності чи недоведеності вказаних в обвинувальному акті тверджень.

Так, основною юридичною ознакою для визначення територіальної підсудності є місце вчинення злочину, яке згідно з п.1 ч.1 ст.91 КПК України належить до обставин, що підлягають доказуванню у кожному конкретному провадженні. При чому «місце вчинення злочину» в контексті ч.1 ст.32 КПК України розглядається лише як ознака, що дозволяє визначити підсудність кримінального провадження.

Згідно із п.1 ч.1 ст.34 КПК України кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил територіальної підсудності.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.314 КПК України суд у підготовчому судовому засіданні має право направити обвинувальний акт до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження.

З обвинувального акту вбачається, що обвинуваченні ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.255 КК України, а саме участь у злочинній організації.

Згідно обвинувачення за ч. 2 ст. 255 КК України, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 брали участь у створеній Особою 1, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, у невстановленому досудовим розслідуванням місці та неустановлений час, однак до 28.04.2022, злочинній організації для вчинення незаконного переправлення осіб через державний кордон України.

Жодних даних про те, що вказана злочинна організація була утворена чи діяла на території підсудній Фрунзівському районному суду Одеської області обвинувачення не містить. Згідно із формулюванням обвинувачення місце утворення та діяльності злочинної організації не встановлено, місцем вчинення окремих об`єктивних дій, що утворюють окремі склади кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України, а не ст. 255 КК України, є м. Одеса та лінія кордону з Республікою Молдова в межах Одеської області, а саме у двох населених пунктах Роздільнянського району.

Таким чином, дані про створення чи діяльність вказаної злочинної організації на території, підсудній Фрунзівському районному суду Одеської області, - відсутні.

Формулювання обвинувачення більш тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 255 КК України, даних що місцем його вчинення є територія підсудна Фрунзівському районному суду Одеської області, не містить.

В той же час, як зазначалось вище, ст. 32 КПК України в даному випадку чітко визначає підсудність вказаного акту за місцем вчинення більш тяжкого кримінального правопорушення (ч. 2 ст. 255 КК України).

Враховуючи вказане, суд вважає, що вказаний обвинувальний акт необґрунтовано направлений прокурором до Фрунзівського районного суду Одеської області, як до суду на території якого, вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 255 КК України.

Разом з тим, суд зазначає, що з формулювання обвинувачення, що викладено стороною обвинувачення відносно ОСОБА_8 вбачається, що останній 05.08.2022 о 5 год 30 хв., діючи у складі злочинної організації, на автомобілі «Nissan Almera», прибув на обумовлене місце за місцем проживання ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_1 , де зустрівшись з останнім, посадив його до вищевказаного автомобіля і попрямував в напрямку залізничного вокзалу м. Одеса. Під час вказаної поїздки ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_11 , що останньому необхідно передати йому частину грошової винагороди за послуги з незаконного перетину державного кордону України поза пунктом пропуску у сумі 1600 доларів США, що останній і зробив. Далі ОСОБА_8 повідомив, що решту суми, а саме 3400 доларів США необхідно передати у м. Кишинів.

Після цього, 05.08.2022, ОСОБА_8 , з метою реалізації спільного злочинного умислу, діючи відповідно до плану злочинних дій на автомобілі, прибув на залізний вокзал м. Одеса, площа Привокзальна, 2, куди доставив ОСОБА_11 наказавши останньому купити білет на приміський поїзд сполученням «Одеса-Затишшя» та вирушати на ньому до станції «Затишшя».

Вказані дії описані при кваліфікації за ч.3 ст.332 КК України та входять у об`єктивну сторону ч. 2 ст. 255 КК України.

Об`єктивна сторона ст.332 КК України виявляється в: 1) незаконному переправленні осіб через державний кордон України; 2) організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України; 3) керівництві такими діями; 4) сприянні їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод.

Підвищена суспільна небезпека організованих форм злочинної діяльності з незаконного переправлення осіб через державний кордон обумовила специфічну структуру цього складу, зокрема, сама організаторська діяльність, незалежно від того, чи вдалося переправлення, чи ні, а також керівництво цією діяльністю розглядаються як закінчені злочини (злочини з усіченим складом).

Переправлення через державний кордон України - це дії, спрямовані на переведення, перевезення тощо осіб через умовну лінію, яка визначає межі території України. При цьому всі дії організатора, керівника такого переправлення або особи, яка сприяє йому, можуть бути повністю виконані ще до того, як особи, яких вони переправляють через державний кордон України, перетнули його.

Тому вчинений ними злочин є закінченим у момент, коли виконано відповідні дії: організаційні дії по переправленню осіб через державний кордон України, дії по керівництву таким переправленням, надані необхідні поради, вказівки чи засоби для незаконного перетинання державного кордону України іншими особами або усунені відповідні перешкоди для цього, незалежно від того, чи фактично опинились особи, яких вони переправляють через державний кордон України, за межами України.

Сприяння будь-яке діяння, що допомагає здійснити незаконне переправлення. Закон дає вичерпний перелік засобів сприяння: порядами, вказівками, наданням засобів або усуненнями перешкод.

Тобто, дії обвинуваченого ОСОБА_8 є закінченими, оскільки було виконано усі дії для перетину кордону ОСОБА_11 , а саме: надані необхідні поради для незаконного перетинання державного кордону України, за що отримано грошові кошти в сумі 1600 доларів США в м. Одеса.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відсутні підстави вважати, що кримінальне правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_8 вчинено у межах територіальної юрисдикції Фрунзівського районного суду Одеської області. Інкриміновані ОСОБА_8 дії, які полягають у сприянні незаконному переправленні осіб через державний кордон України порадами, вказівками, наданням засобів та усунення перешкод, що в той же час утворило одну з об`єктивних дій ч. 2 ст. 255 КК України закінчені на території залізничного вокзалу м. Одеса, що відноситься до юрисдикції Приморського районного суду м. Одеси.

Таким чином, за обвинувальним актом, кваліфіковані за ч. 3 ст. 332 КК діяння, які виразилися у сприянні незаконному переправленню через державний кордон України ОСОБА_11 , вчинені ОСОБА_8 у складі організованої групи у місті Одеса.

Тобто, будь-які дії обвинуваченим ОСОБА_8 у межах територіальної юрисдикції Фрунзівського районного суду Одеської області не вчинялися.

Крім того, з формулювання, що викладено стороною обвинувачення відносно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вбачається, що 26.05.2022, близько 12 год 30 хв., ОСОБА_12 зателефонувала невстановлена особа та повідомила, що чекає його за адресою: АДРЕСА_2 . Цього ж дня, близько 12 год 45 хв. ОСОБА_12 прибув за вказаною адресою та зустрів невстановлену особу, яка посадила його до автомобіля «Mitsubishi Lancer», д.н.з. НОМЕР_1 та відвіз до АЗК «Агро-Трейдинг» за адресою: 67451, Одеська область, с. Степове, М16.

26.05.2022, близько 14 год. 20 хв., ОСОБА_4 , діючи у складі злочинної організації, на автомобілі «Toyota Hilux», д.н.з. НОМЕР_2 , належному йому на праві власності прибув на обумовлене місце АЗК «Агро-Трейдинг» за адресою: 67451, Одеська область, с. Степове, М16, де зустрівшись з ОСОБА_12 , посадив його до вищевказаного автомобіля і попрямував в напрямку будинку АДРЕСА_3 . Під час вказаної поїздки ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_12 , що перетин державного кордону України поза пунктом пропуску через державний кордон до Республіки Молдови буде відбуватися на човні для водного переправлення. Також повідомив, що переправлення відбудеться о 22 год і тому ОСОБА_12 потрібно перечекати в так званій «переправці».

Знаходячись у автомобілі «Toyota Hilux», д.н.з. НОМЕР_2 , під час руху ОСОБА_12 , як і було попередньо обумовлено із Особою № 1, матеріали відносно якої виділенні в окреме кримінальне провадження, що діяв у складі злочинної організації, надіслав останній фото чеків із підтвердженням перерахунку на наданні банківські карткові рахунків частину грошової винагороди за послуги з незаконного перетину державного кордону України поза пунктом пропуску через державний кордон у Республіку Молдову у сумі 57500 грн, що було еквівалентно 1600 доларів США.

26.05.2022, близько 15 год, ОСОБА_4 з метою реалізації спільного злочинного умислу, діючи відповідно до плану злочинних дій на вищевказаному автомобілі, прибув за адресою: АДРЕСА_3 , куди доставив ОСОБА_12 , наказавши останньому йти в будинок та чекати подальших вказівок та дій. Далі ОСОБА_12 зайшов до будинку, де на нього чекав ОСОБА_5

26.05.2022, близько 21 год, ОСОБА_5 з метою реалізації спільного злочинного умислу, повідомив ОСОБА_12 , що переправлення до Республіки Молдова здійснюватиметься через Придністровську Молдавську Республіку і розпочнеться о 22 год, до якої вони добиратимуться на човні через річку. Для прикриття злочинної діяльності ОСОБА_5 попросив ОСОБА_12 передати йому його особистий мобільний телефон, який потрібно було обмотати фольгою, і повернути після перетину державного кордону України.

Цього ж дня 26.05.2022, близько 22 год., ОСОБА_5 з метою реалізації спільного злочинного умислу до кінця, повідомив ОСОБА_12 , що останньому необхідно передати йому частину грошової винагороди за послуги з незаконного перетину державного кордону України поза пунктом пропуску через державний кордон у Республіку Молдову у сумі 200 доларів США. Так при собі ОСОБА_12 не мав необхідної суми у доларах США, ОСОБА_5 погодився отримати вказану грошову винагороду в гривнях у сумі 5400 грн. Отримавши грошові кошти, ОСОБА_5 розпочав переведення ОСОБА_12 з будинку АДРЕСА_3 в напрямку державного кордону України з Республікою Молдова до берега на Кучурганскому лимані, де на них чекали ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на човні. У подальшому ОСОБА_6 та ОСОБА_7 безпосередньо переправили ОСОБА_12 через державний кордон України в Придністровську Молдавську Республіку, де його зустріли невстановлені особи та доставили в готель, яким він передав останню частину грошовою винагородити за послуги з незаконного переправлення через державний кордон України поза пунктом пропуску у сумі 3800 доларів США.

З обвинувального акту вбачається, що місце вчинення обвинуваченими ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 незаконного переправлення ОСОБА_12 через державний кордон України, у складі злочинної організації є смт Лиманське Роздільнянського району Одеської області.

Смт Лиманське Роздільнянського району Одеської області не належить до територіальної юрисдикції Фрунзівського районного суду Одеської області.

Таким чином, за обвинувальним актом, кваліфіковані за ч. 3 ст. 332 КК діяння, які виразилися у незаконному переправленні через державний кордон України ОСОБА_12 , вчинені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у складі злочинної групи у смт Лиманське Роздільнянського району Одеської області, що відноситься до юрисдикції Роздільнянського районного суду Одеської області.

Крім того, з наявних матеріалів кримінального провадження, а саме обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається, що обвинуваченні ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 проживають у смт Лиманське Роздільнянського району Одеської області.

Отже, будь-які дії обвинуваченими ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у межах територіальної юрисдикції Фрунзівського районного суду Одеської області не вчинялися.

Як вже зазначалось, п.4 ч.3 ст.314 КПК України визначено, що суд у підготовчому судовому засіданні має право направити обвинувальний акт до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження.

В ході підготовчого судового засідання Фрунзівським районним судом встановлено непідсудність йому вказаного кримінального провадження.

Питання щодо вирішення підсудності та направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції, згідно із ч. 2 ст. 34 КПК України, вирішується колегією суддів відповідного суду апеляційної інстанції за поданням місцевого суду.

Таким чином, до початку судового засідання судом встановлено, що кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.3 ст.332 КК України не підсудне Фрунзівському районному суду Одеської області, що зумовлює рішення про направлення подання до Одеського апеляційного суду для визначення підсудності.

В зв`язку із прийняттям судом вказаного рішення за результатами підготовчого судового засідання, вирішення інших питань, передбачених ст. 314 КПК України не здійснюється.

Також прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та продовжити відносно обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 дію обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, покладених на них під час внесення застави.

Клопотання мотивував наявністю ризиків у кримінальному провадженні. Наголосив, що продовжують існувати ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому наявні підстави для продовження обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 раніше застосованого запобіжного заходу у виді домашнього арешту строком на 2 місяці. Просив продовжити домашній арешт відносно обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та продовжити дію покладених обов`язків обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Захисник ОСОБА_10 заперечував щодо продовження дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_8 , оскільки прокурором не надано доказів обґрунтування ризиків у кримінальному провадженні, ОСОБА_8 має на утриманні вагітну дружину, неповнолітню дитину, а тому просив змінити обвинуваченому запобіжний захід у виді домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Обвинувачений ОСОБА_8 підтримав думку свого захисника.

Захисник ОСОБА_9 не заперечували проти продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_7 .

Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав думку свого захисника.

Обвинуваченні ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та їх захисник ОСОБА_9 не заперечували щодо продовження дії обов`язків по заставі.

Вирішуючи питання щодо запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 суд приймає до уваги наступне.

Клопотання про продовження строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання розглядається місцевим судом, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в ході підготовчого судового засідання судом, що його здійснює, що свідчить про те, що Фрунзівський районний суд Одеської області є повноважним судом для розгляду питання щодо продовження запобіжного заходу відносно обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

З матеріалів клопотання прокурора вбачається, що ухвалами Печерського районного суду м. Києва від 11.08.2022 та від 02.03.2023 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обрано запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави. Визначений розмір застави внесений та обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звільнені з-під варти з покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

Відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ухвалами Печерського районного суду м. Києва від 02.03.2023 обрано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту та забороною залишати місце його постійного проживання у період з 23 год 00 хв. до 06 год 00 хв. наступної доби відповідно зі строком дії до 27.04.2023.

Ухвалами Печерського районного суду м. Києва від 26.04.2023 відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 продовжені запобіжні заходи у вигляді домашнього арешту до 26.06.2023.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання спробам, серед іншого, переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вирішуючи питання про продовження строку домашнього арешту, суд враховує особу обвинувачених, фактичні обставини справи, тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , їх вік, стан здоров`я. Крім того, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є мешканцями іншого району Одеської області та у них відсутнє постійне місце проживання у місцевості, де здійснюється судове провадження (ризик ухилення від суду).

Враховуючи відсутність будь-яких обставин, що виникли після прийняття попереднього рішення про продовження запобіжного заходу та відсутності даних про втрату ризиків, визначених ст. 177, 178 КПК України, та зважаючи на те, що строк запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту спливає 26.06.2023, розгляд справи не завершено, а судове провадження не може бути завершено до його спливу, оскільки на даний час у справі не допитані свідки, суд вважає, що запобіжний захід обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у виді домашнього арешту доцільно продовжити на 60 діб з продовженням покладених обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

Також суд вважає за доцільне продовжити дію обов`язків щодо обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які у них з`явились після внесення застави, оскільки вказані обов`язки забезпечать їх належну процесуальну поведінку.

На підставі викладеного, керуючись п.4 ч.3 ст. 314, ст.ст. 177, 178, 181, 194 369, 372, 376 КПК України, суд

постановив:

Направити обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.3 ст.332 КК України, відомості про які внесені 30 березня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023000000000563 до Одеського апеляційного суду для визначення підсудності.

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дію обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, покладених під час внесення застави, а саме:

- прибувати до суду за першим викликом;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає (смт Лиманське Роздільнянського району Одеської області), без дозволу суду;