Рішення № 111800462, 15.05.2023, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2023 р. Справа № 361/5524/19

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., за участю секретаря судового засідання Гопанок І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення

за позовом ОСОБА_1

до Садівничого товариства Заліське

про визнання рішень недійсними та зобов`язання підключити будинок до мережі електропостачання

за участю представників:

від позивача: Панамаренко Д.М. (ордер серії АІ №1252801 від 18.07.2022)

від відповідача: Журавель В.І. (ордер серії АІ №1287577 від 04.10.2022)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У загальному позовному провадженні Господарського суду Київської області перебувала справа №361/5524/19 ОСОБА_1 до Садівничого товариства Заліське про визнання рішень недійсними та зобов`язання підключити будинок до мережі електропостачання.

Рішенням Господарського суду Київської області від 14.02.2023 у справі №361/5524/19 позовні вимоги ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) задоволено частково, зокрема:

- рішення загальних зборів Садівничого товариства Заліське (ідентифікаційний код 23566951) від 20.08.2016 відповідно до протоколу №2 визнано недійсним;

- у задоволенні вимоги ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) про відновлення становища з споживання електричної енергії ОСОБА_1 за місцем проживання по АДРЕСА_1 в адміністративних межах Богданівської сільської ради Броварського району Київської області - зобов`язання СТ Заліське підключити будинок по АДРЕСА_1 в адміністративних межах Богданівської сільської ради Броварського району Київської області до мережі електропостачання, що належить СТ Заліське відмовлено.

21.02.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення та стягнення з відповідача:

- 137 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката Столяра О.А.;

-17 850,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката Панамаренка Д.М.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.02.2023 у справі №361/5524/19 заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення прийнято та призначено до розгляду на 20.03.2023.

16.03.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області, з використанням засобів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, зокрема підсистеми "Електронний суд" (далі - підсистема "Електронний суд"), від ОСОБА_1 надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи платіжних інструкцій від 27.02.2023 та 11.03.2023 на підтвердження оплати послуг адвоката Панамаренка Д.М. Вказані платіжні інструкції подано разом із відповідним клопотанням.

20.03.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області, з використанням засобів підсистеми "Електронний суд", від Садівничого товариства Заліське надійшли заперечення проти заяви про ухвалення додаткового рішення, згідно яких відповідач просив залишити без розгляду заяву адвоката Панамаренка Д.М. про ухвалення додаткового рішення у даній справі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.03.2023, занесеною до протоколу судового засідання від 20.03.2023, у справі №361/5524/19 відкладено розгляд клопотання про ухвалення додаткового рішення на 11.04.2023.

16.03.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області, з використанням засобів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, зокрема підсистеми "Електронний суд" (далі - підсистема "Електронний суд"), від ОСОБА_1 надійшли пояснення.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.04.2023, занесеною до протоколу судового засідання від 11.04.2023, у справі №361/5524/19 відкладено розгляд клопотання про ухвалення додаткового рішення на 25.04.2023.

11.04.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від ОСОБА_1 надійшли пояснення, згідно яких зазначено, зокрема, що після підписання акту прийомки-здачі виконаних робіт від 12.02.2023 адвокат Столяр О.А. зробив роботу для двох засідань, про що 10.04.2023 складено акт прийомки-здачі виконаних робіт загалом на суму 141 500,00 грн. Копію відповідного акта долучено позивачем до вказаних пояснень.

20.04.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області, з використанням засобів підсистеми "Електронний суд", від Садівничого товариства Заліське надійшли заперечення на заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката Столяра О.А. та заява про зменшення розміру витрат на правову допомогу адвоката Панамаренка Д.М.

25.04.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області, шляхом формування 24.04.2023 в підсистемі "Електронний суд", від ОСОБА_1 надійшло клопотання про ухвалення додаткового рішення, згідно якого позивач зазначив, що за час розгляду питання щодо судових витрат у даній справі за участю адвоката Панамаренка Д.М. відбулось два судових засіданнях, а тому позивач просить долучити до матеріалів справи акт приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги №11/22 від 14.07.2022 та рахунок на оплату №4 від 24.04.2023, а також стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу адвоката Панамаренка Д.М. у сумі 21 250,00 грн.

25.04.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області, шляхом формування 25.04.2023 в підсистемі "Електронний суд", а також шляхом надіслання 25.04.2023 на електронну пошту суду, від ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення (два ідентичні за змістом примірника). До вказаних пояснень позивачем долучено копію акта наданих послуг №2 від 24.04.2023 до договору «Про надання правничої допомоги №11/22», від 14.07.2022, примірник якого також було долучено до поданого позивачем шляхом формування 24.04.2023 в підсистемі "Електронний суд" клопотання про ухвалення додаткового рішення.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.04.2023, занесеною до протоколу судового засідання від 25.04.2023, у справі №361/5524/19 відкладено розгляд клопотання про ухвалення додаткового рішення на 15.05.2023.

15.05.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області, шляхом формування 15.05.2023 в підсистемі "Електронний суд", від ОСОБА_2 надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи з посиланням на ч. 1 ст. 123, ч. 8 ст. 129, ч. 1, 2 ст. 221 ГПК України:

- пояснення ОСОБА_1 до засідання суду з ухвалення додаткового рішення;

- акт прийомки-здачі виконаних робіт за договором про надання правової допомоги №25/08/19 від 25.08.2019.

Розглянувши у судовому засіданні 15.05.2023 заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, суд дійшов висновку про часткове задоволення відповідної заяви з огляду на таке.

Приписами ч.ч. 1, 3 ст. 123, ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно ч. 1 ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

З системного аналізу вказаних вище норм процесуального закону слідує, що право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками:

- по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору;

- по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі;

- по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

В розрізі наведеного суд вважає за необхідне звернутися до викладеної у постанові Верховного Суду від 24.01.2023 у справі №922/4022/20 правової позиції, згідно якої приписи ч. 8 статті 129 та статті 221 ГПК України вказують на те, що, при поданні доказів розміру витрат на професійну правничу допомогу, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, мають бути дотримані наступні дві умови:

- докази повинні бути подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду;

- до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила заяву про те, що такі докази будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Так, усувачи недоліки позовної заяви, зокрема, в частині необхідності зазначення попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, ОСОБА_1 зазначив, що станом на 09.10.2021 позивач та адвокат Столяр О.А. склали акт прийомки-здачі виконаних робіт та погодили за ним виконання адвокатом робіт на суму 81 000,00 грн, що є гонораром.

До заяви про усунення недоліків додано, зокрема, копії:

- підписаного ОСОБА_1 та ОСОБА_3 договору про надання правової допомоги №25/08/19 від 25.08.2019;

- акта від 09.10.2021 прийомки-здачи виконаних робіт за договором про надання правової допомоги №25/08/19 від 25.08.2019 загалом на 81 000,00 грн.

Надалі, під час розгляду зазначеної справи, позивачем: 16.01.2023 подано заперечення щодо судвих витрат відповідача та заяву про свої судові витрати; 14.02.2023 подано заперечення щодо судових витрат відповідача та заяву про свої судові витрати (доповнення), згідно яких заявлено відповідно про те, що:

- ОСОБА_1 має сплатити витрати на професійну правничу допомогу, докази подавав неодноразово, але за розгляд справи в Господарському суді Київської області подасть у встановлений строк після ухвалення рішення;

- 12.02.2023 позивач та адвокат Столяр О.А. скалали акт прийомки-здачі виконаних робіт, за яким погодилися про те, що станом на 12.02.2023 адвокат виконав роботи загалом на 137 500,00 грн (виготовив документів на 727 сторінках та витратив 361 годин робочого часу). До відповідних заперечень додано копію зазначеного акта.

Враховуючи наведене вище, оскільки рішення у даній справі ухвалено у судовому засіданні за участі представників сторін 14.02.2023, суд дійшов висновку, що останнім днем передбаченого ч. 8 ст. 129 ГПК України строку для подання доказів понесення судових витрат є 20.02.2023.

Так, разом із відповідно поданою 17.02.2023 засобами поштового зв`язку (до суду надійшла 21.02.2023) заявою про ухвалення додаткового рішення ОСОБА_1 надано:

- копію підписаного 12.02.2023 ОСОБА_1 та адвокатом Столяром О.А. акта прийомки-здачі виконаних робіт, із зазначенням у такому акті назви робіт та затраченого на них часу по кожному із видів робіт, загалом у кількості: документів на 727 сторінках, 361 годин робочого часу на 137 500,00 грн;

- копію підписаного 14.07.2022 ОСОБА_1 та адвокатом Панамаренком Д.М. договору про надання правової допомоги №11/22;

- виставлених адвокатом Панамаренком Д.М. рахунків на оплату: №1 від 14.07.2022 на суму 3 400,00 грн; №2 від 13.10.2022 на суму 4 250,00 грн; №3 від 15.02.2022;

- копії платіжних інструкцій: від 15.07.2022 на суму 3 400,00 грн та від 16.10.2022 на суму 4 250,00 грн;

- копію підписаного 15.02.2023 ОСОБА_1 та адвокатом Панамаренком Д.М. акта наданих послуг до договору про надання правничої допомоги №11/22, із зазначенням у такому акті назви робіт та затраченого на них часу по кожному із видів робіт, загалом у кількості: 21 година, по 850,00 грн за годину, на 17 850,00 грн.

Відповідна заява про ухвалення додаткового рішення мотивована позивачем тим, що участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а і підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні.

В розрізі наведеного позивач зауважив, що адвокат Панамаренко зареєстрований в м. Бровари, а тому для участі у судовому засіданні в м. Києві витрачав значний час для прибуття на судові засідання, які в білшості випадків розпочиналися із запізненням, що змушувало адвоката знаходитись у суді та очікувати судовий розгляд.

Надалі, під час розгляду вказаної заяви, ОСОБА_1 подано пояснення, позицію у яких зведено до того, що:

- позовна заява, яку суд ухвалою від 24.09.2021 залишив без руху у даній справі, була подана 18.07.2019 та відповідала усім вимогам Господарського процесуального кодексу України, зокрема і вимогам щодо витрат на професійну правничу допомогу, відтак прийняття зазначеної справи до розгляду після залишення позову без руху свідчить про усунення позивачем недоліків позовної заяви та зазначення попереднього орієнтовного розрахунку;

- згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 (провадження №12-14гс22) зменшення заявленої суми судових витрат можливе лише на підставі клопотання іншої сторони, тоді як від відповідача не надходило клопотання про зменшення судових витрат, а тому у суду відсутні підстави для такого зменшення;

- на електронну пошту позивача прийшли непідписані кваліфікованим електронним підписом відповідача заперечення та заява про зменшення судових витрат, а тому вважати належним надіслання таких заперечень та заяви позивачу і, як наслідок, враховувати їх у суду відсутні підстави.

Також, на переконання позивача, у суду відсутні підстави розмежовувати витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи у судах різних юрисдикцій, оскільки відповідна справа не була закрита, а відбулось закриття провадження у справі у суді загальної юрисдикції з подальшою передачею її до юрисдикції господарського суду.

Попри вказане позивач зазначив, що в Броварському міськрайонному суді Київської області та Київському апеляційному суді витрати на правничу допомогу склали загалом 71 000,00 грн, а у Господарському суді Київської області 84 350,00 грн, з яких: 66 500,00 грн витрат на послуги адвоката Столяра О.А. та 17 850,00 грн витрат на послуги адвоката Панамаренка Д.М.

Стосовно ж визначеного у підписаному зі ОСОБА_3 договорі розміру гонорару та способу його визначення, то позивач звернув увагу на те, що пункт 5 укладеного між ним та адвокатом Столяром О.А. договору і є ціною такого правочину, яка діє після того як адвокат виконав роботу і сторони погодилися щодо розміру оплати за таку роботу, з огляду на що позивач процитував зміст наведеної раніше постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 (провадження №12-14гс22), зокрема, щодо доцільності та необхідності подання деталізованого опису робіт адвоката з метою розподілу відповідних витрат.

Водночас, за доводами позивача, робота адвоката Столяра О.А. є вся в наявності в справі у вигляді письмових заяв, клопотань, пояснень на 727 сторінках, на виготовлення яких адвокат витратив 361 годину робочого часу, відтак, оцінюючи співмірність витрат на послуги адвоката, Дяченко А.В. зазначив, що відповідач оплатив послуги адвоката Журавель В.І. за дві години участі у судовому засіданні в розмірі 5 400,00 грн (по 2 700,00 грн за час роботи), тоді як, виходячи із погодженого загалом розміру гонорару та витраченого часу згідно підписаних позивачем із власними адвокатами актів:

- Столяр О.А. оцінив свої послуги у 380,88 грн за годину робочого часу, тобто в 7 разів дешевше ніж адвокат Журавель В.І.;

- Панамеренко Д.М. оцінив свою роботу у 850,00 грн за годину, що в 2,18 разів дешевше ніж робота адвоката Журавель В.І.

Надалі позивач зазначив, що після підписання акту прийомки-здачі виконаних робіт від 12.02.2023 адвокат Столяр О.А. зробив роботу для двох засідань, про що 10.04.2023 складено акт прийомки-здачі виконаних робіт загалом на суму 141 500,00 грн, тоді як за час розгляду питання щодо судових витрат у даній справі за участю адвоката Панамаренка Д.М. відбулось два судових засіданнях, а тому 24.04.2023 між позивачем та адвокатом підписано акт приймання-передачі наданих послуг вартістю 3 400,00 грн, як наслідок загальна сума витрат Дяченка А.В. на правничу допомогу ОСОБА_2 склала 17 850,00 грн + 3 400,00 грн = 21 250,00 грн.

Крім того, аргументуючи власну позицію, позивач звернув увагу на те, що спір у даній справі виникнув виключно внаслідок неправомірних дій відповідача та безпосередньо керівника товариства ОСОБА_4 , на підтвердження чого позивач навів ряд обставин та власну позицію щодо суті спору, а також зазначив, що Гудінова І.Л. витрачає членські внески позивача на адвоката Журавель В.Л.

Посилаючись на вказане та власне бажання врегульовувати усі спори в досудовому порядку, позивач закликає Господраський суд Київської області спонукати відповідача вирішувати спори у досудовому порядку шляхом врахування думок членів товариства та їх пропозицій і саме з цією метою просить стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу.

Своєю чергою відповідач під час розгляду заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення подав заперечення, згідно яких просив залишити без розгляду заяву адвоката Панамаренка Д.М. про ухвалення додаткового рішення у даній справі, мотивуючи це тим, що заяву подано 22.02.2023, тобто з пропуском встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України строку, який сплив 19.02.2023, те без обґрунтування поважності причин пропуску такого строку.

Також відповідач заперечив проти такої заяви і по суті з огляду на те, що Дяченко не подавав попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, тоді як підписаний між позивачем та адвокатом Столяром О.А. договір №25/08/19 про надання професійної правничої допомоги від 25.08.2019 не містить умов щодо розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару, а сам же по собі акт прийомки-здачі виконаних робіт від 12.02.2023 не дає змоги пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

В розрізі зазначеного, на переконання відповідача, ОСОБА_1 не довів обставин оплати адвокату Столяру О.А. будь-яких послуг, а наявність у такого адвоката одного і того ж договору з позивачем та ОСОБА_5 викликає сумніви і дає підстави вважати, що договір є фіктивним.

Надалі, згідно поданих до суду заперечень на заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката Столяра О.А. та заяви про зменшення розміру витрат на правову допомогу адвоката Панамаренка Д.М., відповідач повторно зазначив про відсутність у позовній заяві та подальших заявах позивача попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, а також відсутність у підписаному позивачем з адвокатом Столяром О.А. договорі положень про розмір гонорару та порядок його визначення.

З огляду на вказане та те, що в порушення ч. 3 ст. 126 ГПК України позивачем не надано детальний опис робіт, виконаних адвокатом, тоді як всі документи, на виготовлення однієї сторінки яких ОСОБА_3 витрачав більше однієї години, наполовину є цитуванням норм матеріального і процесуального права, відповідач вважає, що позивачем не надано доказів понесення витрат на послуги адвоката Столяра О.А., а тому підстави для їх розподілу відсутні.

Стосовно ж витрат на правову допомогу адвоката Панамаренка Д.М. у розмірі 17 850,00 грн, відповідач визнав їх доведеність, попри те, посилаючись на частокове задоволення позову ОСОБА_1 у даній справі та критерій пропорційності, просив зменшити такі витрати до 9 000,00 грн.

Частинами 2, 3, 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що для цілей розподілу судових витрат, зокрема, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, приписи статті 1, ч. 1 ст. 26, ч.ч. 1, 2 ст. 27 та статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» презюмують, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.

Договір про надання правової допомоги може вчинятися усно у випадках:

1) надання усних і письмових консультацій, роз`яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди);

2) якщо клієнт невідкладно потребує надання правової допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим - з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об`єктивні перешкоди - у найближчий можливий строк.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Системний аналіз наведених положень законодавства дозволяє зробити такі висновки:

- договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі, за виключенням наведених у ч. 2 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" випадках;

- за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім того, на такий договір поширюється дія загальних норм та принципів договірного права;

- як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним, відтак ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

- адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, а вказані дві форми відрізняються порядком обчислення: при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

- адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні, а тому відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Аналогічну позицію викладено у додаткових постановах Верховного Суду від 30.06.2022 у справі cправа №915/517/21 та від 16.02.2023 у справі №911/1779/21.

Згідно пунків 1, 2 частини п`ятої, шостої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

В розрізі наведеного вище суд вважає за необхідне вказати, що:

- під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу;

- розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору, як наслідок суд з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Передбачене ж частиною 6 статті 129 Господарського процесуального кодексу України поняття «істотне перевищення суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку» є оціночним і залежить від конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 21.01.2021 у справі №922/3812/19 та у постанові Верховного Суду від 15.04.2021 у справі №910/7540/19.

Отже, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, слід виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, ураховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу, зокрема: критерій реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

В розрізі наведеного суд вважає за необхідне звернутися до викладеної у додаткових постановах Верховного Суду від 30.06.2022 у справі №915/517/21 та від 16.02.2023 у справі №911/1779/21 правової позиції, згідно якої:

- у разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, використовуючи свої дискреційні повноваження, в залежності від конкретних обставин справи та інших наданих адвокатом доказів мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково;

- для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача згідно ст. 126 ГПК України має бути установлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим, тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою;

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Як слідує зі змісту підписаного Дяченком А.В., як клієнтом, та адвокатом Столяром О.А. договору про надання правової допомоги №25/08/19 від 25.08.2019, вказаний правочин у пункті 1 містить умови щодо його предмета, згідно якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених чинним законодавством, тоді як пунктами 2-4 такого договору передбачено види правової допомоги, зокрема ведення справ клієнта в судових органах України будь-якої ланки та юрисдикції та відповідний перелік прав, у тому числі і подання від імені клієнта заяв, позовів, документів та подання власних доводів, міркувань щодо питань, які виникають під час судового розгляду.

Пунктом 5 зазначеного вище договору передбачено, що правову допомогу, надану адвокатом згідно договору клієнт зобов`язується оплатити згідно обопільної домовленості та необхідних витрат при роботі адвоката.

Отже, враховуючи наведене та те, що договором про надання правової допомоги №25/08/19 від 25.08.2019 не передбачено ані фіксованого розміру гонорару, ані порядку його розрахунку, у тому числі у кількісному (кількість робіт) та/або погодинному (кількість затраченого адвокатом часу) вимирі, суд, реалізуючи дискреційні повноваження та керуючись ч.ч. 5, 6 ст. 129 ГПК України критеріями визначення розміру судових витрат, здійнював оцінку наданих позивачем:

- акта від 09.10.2021 прийомки-здачи виконаних робіт за договором про надання правової допомоги №25/08/19 від 25.08.2019 загалом на 81 000,00 грн;

- акта прийомки-здачі виконаних робіт від 12.02.2023 загалом на 137 500,00 грн (далі акт/акти від 09.10.2021 та від 12.02.2023), через призму підставності їх відшкодування, у тому числі: реальності, пов`язаності витрат з розглядом справи, а також обґрунтованості витрат та їх пропорціності до предмета спору, істотності перевищення у порівнянні із попереднім орієнтовним розрахунком.

Зі змісту наведених вище актів слідує, що вказані у пунктах 1-9 акта від 09.10.2021 обсяг та вид адвокатських послуг загалом на суму 71 000,00 грн є тотожні вказаному у пунктах 1-8 акта від 12.02.2023 обсягу та виду адвокатських послуг загалом на суму 71 000,00 грн і стосуютья такі послуги періоду розгляду зазначеної справи у Броварському міськрайонному суді Київської області та Київському апеляційному суді, який своєю постановою від 31.08.2021 скасував рішення суду першої інстанції від 17.03.2021 та закрив провадження у зазначеній справі у порядку ст. 255 ЦПК України.

Згідно ч. 2 ст. 255 та пункту 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням:

а) висновку суду апеляційної інстанції по суті вимог апеляційної скарги;

б) нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення;

в) розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, оскільки кожна судова інстанція має вирішувати питання про розподіл судових витрат, з урахуванням результату розгляду справи та процесуальних приписів, тоді як ЦПК України містить норми щодо розподілу судових витрат у разі ухвалення судового рішення (частина друга статті 141 ЦПК України) та у випадках, коли вимоги позивача судом по суті не розглядалися, але справа провадженням закінчується у зв`язку із закриттям такого чи залишенням справи без розгляду (стаття 142 ЦПК України), суд дійшов висновку про безпідставність заявлених позивачем до відшкодування судових витрат, зазначених пунктах 1-9 акта від 09.10.2021 у та пунктах 1-8 акта від 12.02.2023 загалом на суму 71 000,00 грн, питання щодо розподілу яких належить до компетенції суду апеляційної інстанції загальної юрисдикції.

Що ж до решти вказаних у актах від 09.10.2021 та від 12.02.2023 адвокатських послуг, то суд вважає за необхідне зазначити, що:

- вказаний у пункті 9 акта від 12.02.2023 обсяг та вид послуг адвоката підготовка та виготовлення письмових пояснень від 09.10.2021 на 105 сторінках на суму 10 000,00 грн є тотожним вказаному у пункті 10 акта від 09.10.2021 обсягу та виду адвокатських послуг на суму 10 000,00 грн;

- у пунктах 10, 14, 15 акта від 12.02.2023 вказано про підготовку виготовлення адвокатом Столяром О.А.: клопотання від 20.11.2021 на 8 сторінках; вступного слова від 27.08.2022 на 37 сторінках та пояснення в порядку з`ясування обставин та дослідження доказів від 18.09.2022 на 21 сторінці, тоді як відповідні документи, у тому числі за назвою, датою створення і кількістю сторінок, у матеріалах зазначеної справи відсутні;

- у пунктах 11, 12 акта від 12.02.2023 вказано про підготовку та виготовлення адвокатом Столяром О.А.: клопотання від 12.12.2021 та клопотання від 26.05.2022, які судом під час розгляду справи залишено без задоволення з підстав їх процесуальної неспроможності, у тому числі і щодо строків заявлення;

- у пункті 13 акта від 12.02.2023 вказано про підготовку виготовлення адвокатом Столяром О.А. пояснення в порядку з`ясування обставин та дослідження доказів від 26.08.2022, які судом не прийнято до розгляду, як такі що подано з недотриманням форми та порядку для подачі документів, у тому числі в електронній формі (без підпису вказаного у них підписанта позивача);

- у пунктах 16, 17, 18, 20, 21 та 22 акта від 12.02.2023 вказано про підготовку та виготовлення адвокатом Столяром О.А.: пояснення в порядку з`ясування обставин та дослідження доказів у справі від 02.10.2022; клопотання про витребування доказів від 14.01.2023; пояснення в порядку з`ясування обставин та дослідження доказів у справі від 15.01.2023; промови (заключного слова) від 15.01.2023; пояснення позивача про його право на захист у суді від 13.02.2023; промови (заключного слова) (доповнення) від 13.02.2023, тоді як зазначені пояснення, клопотання та промови, які, крім пояснень від 02.10.2022, підписано іншим адвокатом - Панамаренком Д.М., судом залишено без розгляду з підстав їх подання з порушенням строку на стадії розгляду справи по суті;

- у пунктах 19 та 23 акта від 12.02.2023 вказано про підготовку та виготовлення адвокатом Столяром О.А.: заперечень щодо судових витрат від 15.01.2023 та заперечень щодо судових витрат та своїх судових витрат від 13.02.2023, тоді як такі документи підписано іншим адвокатом - Панамаренком Д.М.

З огляду вказаного вище суд дійшов висновку про те, що наведені у пунктах 10-23 акта від 12.02.2023 послуги адвоката Столяра О.А. не відповідають передбаченим частиною 5 ст. 129 ГПК України критеріям, зокрема критеріям пов`язаності витрат з розглядом справи, їх реальності, обґрунтованості та пропорційності.

В розрізі вказаного вище суд звертає увагу на те, що пропорційність, яка застосовується судами у розподілі судового збору, і яка визначається виключно через кількісний критерій заявлених немайнових вимог (з урахуванням приписів Закону України «Про судовий збір», відповідно до якого судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру) не є тотожною пропорційності, яка у даному випадку не пов`язується виключно з кількісним аспектом і визначається через співвідношення між поставленою метою позову в цілому (захист порушеного, невизнаного або оспорюваного права та законного інтересу), конкретними матеріально-правовими вимогами, як способами її досягнення та отриманим результатом.

Водночас витрати позивача на вказані у пунктах 10-23 акта від 12.02.2023 послуги адвоката Столяра О.А. не визнаються судом реальними та необхідними також з огляду на процесуально неспроможну поведінку позивача під час розгляду зазначеної справи Господарським судом Київської області, що виявалась у поданні безпідставних, необґрунтованих та з пропуском строку клопотань/заяв і пояснень, тоді як не можуть бути покладені на іншу сторону витрати на вчинення процесуально безпідставних та необґрунтованих дій сторони та/або її представника.

Також, оцінюючи заявлені позивачем витрати на послуги адвоката Столяра О.А. на предмет їх доцільності та необхідності під час розгляду справи, судом враховано наведену у постанові Верховного Суду від 18.05.2022 у cправі №910/4268/21 позицію, згідно якої, вирішуючи питання про співмірність розміру витрат позивача на правничу допомогу, суд повинен враховувати, чи є аргументи, наведені в різних процесуальних документах, що подавались сторонами під час розгляду справи судом, аналогічними аргументам, викладеним в позовній заяві та інших процесуальних документах.

З огляду на вказане суд звертає увагу на те, що більшість аркушів поданих позивачем документів складає текст із цитуванням усіх попередніх рішень (ухвал) суду у даній справі та викладенням змісту норм матеріального права.

Поряд з тим суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує такі ж критерії, як критерій реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Крім того підстави для висновку про недоведеність того, що витрати позивача на правову допомогу адвоката Столяра О.А. були реальними, фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим, дає і те, що:

- доводи позивача про усну, до підписання договору про надання правової допомоги №25/08/19 від 25.08.2019 та подання позову у даній справі до суду, домовленість із адвокатом Столяром О.А. необґрунтовано в розрізі приписів ч. 2 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", що передбачають виключні випадки укладення договору про надання правової допомоги не в письмовій (усній) формі;

- договором про надання правової допомоги №25/08/19 від 25.08.2019 не передбачено ані фіксованого розміру гонорару, ані порядку його розрахунку, відтак задоволення вимоги позивача про стягнення витрат на послуги адвоката, розмір та порядок нарахування яких чітко не визначено договором про надання правової допомоги, не відповідає принципам пропорційності та справедливості.

Що ж до заявлених позивачем до відшкодування за рахунок відповідача 17 850,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката Панамаренка Д.М. слід зазначити таке.

Зі місту наданого позивачем акта від 15.02.2023 наданих послуг до договору про надання правничої допомоги №11/22 слідує, що заявлені позивачем до відшкодування 17 850,00 грн витрати на правову допомогу адвоката Панамаренка Д.М. складаються з послуг ознайомлення адвоката з матеріалами зазначеної справи та з послуг представництва інтересів позивача у судовових засідання 18.07.2022, 01.08.2022, 29.08.2022, 19.09.2022, 03.10.2022, 25.10.2022, 22.11.2022, 19.12.2022, 16.01.2023 та 14.02.2023.

Частинами 1, 2 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

З огляду вказаного слідує, що питання стосовно витрат, які відповідач поніс у суді, має вирішуватися з урахуванням ч. 2 ст. 124 ГПК України, а саме того, чи подавала особа відповідний розрахунок до суду, а застосування приписів відповідної статті належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи, а також інших чинників, зокрема дій або бездіяльності сторони або її представника під час розгляду справи.

Водночас, враховуючи дискреційність повноважень (право, а не обов`язок) суду на відмову у відшкодуванні судових витрат згідно ч. 2 ст. 124 ГПК України, застосування такого права має тлумачитись у системному аналізі вказаних вище принципів господарського судочинства та мети їх впровадження можливість ефективно захистити права в суді та стимулювання сторін до досудового вирішення спору, дотримання рівності сторін у здійсненні ними процесуальних прав та обов`язків.

Однак Дяченком А.В. у заяві про усунення недоліків позовної заяви не було зазначено ані про те, що позивач очікує понести судові витрати на професійну правничу допомогу у більшому розмірі, аніж 81 000,00 грн витрат на послуги адвоката Столяра О.А., ані про те, що позивач має намір скористатися послугами іншого адвоката, у тому числі Панамаренка Д.М., що спричинить збільшення витрат позивача на правову допомогу, із відповідним наведенням попереднього (орієнтовного) розрахунку сум витрат на правничу допомогу іншого адвоката.

У заяві ж про ознайомлення з матеріалами справи, поданій адвокатом Панамаренком Д.М. після закриття підготовчого провадження у даній справі та призначення її до розгляду справи по суті, також не викладено чітку, зрозумілу та однозначну позицію позивача щодо включення витрат на послуги відповідного адвоката до орієнтовного розрахунку суми судових витрат, що будуть заявлені до відшкодування за рахунок відповідача.

Жодних заяв, які б змістовно виражали намір позивача отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на послуги адвоката Панамаренка Д.М. під час розгляду даної справи, у тому числі до закінчення дебатів, позивачем не було подано або зроблено, у тому числі і в інших поданих позивачем пояснення та клопотаннях, зокрема у:

- запереченнях позивача щодо судових витрат відповідача та заяві про свої судові витрати, поданих до суду 16.01.2023;

- запереченнях позивача щодо судових витрат відповідача та заяві про свої судові витрати (доповнення), поданих до суду 14.02.2023.

В розрізі наведеного суд звертає увагу на те, що прохання учасника справи має бути логічно побудовиним за змістом і суттю на підставі відповідних норм матеріального та/або процесуального права та, відповідно, таким, що давало б змогу суду зрозуміти волю сторони щодо отримання нею певного результату розгляду справи, у тому числі процесуального.

Поряд з тим, подавши заяву про ухвалення додаткового рішення та акт від 15.02.2023 з метою відшкодування за рахунок відповідача 17 850,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката Панамаренка Д.М., позивач не навів жодних поважних та об`єктивних причин, що перешкоджали б йому передбачити необхідність у послугах такого адвоката з огляду на складність спору у зазначеній справі та навести відповідний орієнтований розрахунок витрат у заяві по суті, як того вимагає процесуальний закон, з метою обізнаності відповідача з настанням можливих ризиків у вигляді понесення зазначних судових витрат.

З огляду наведеного суд вважає за необхідне вказати, що вступ адвоката Панамаренка Д.М. у якості представника позивача лише на стадії розгляду зазначеної справи по суті не нівелює та не спростовує об`єктивної можливості позивача та/або його адвокатів скористатись процесуальними правами, у тому числі і для подання/оголошення усно до закінчення судових дебатів заяви про включення витрат на послуги адвоката Панамаренка Д.М. до орієнтовного розрахунку суми судових витрат, що будуть заявлені до відшкодування за рахунок відповідача.

Ані зазначення у поданих до суду 16.01.2023 та 14.02.2023 запереченнях щодо судових витрат відповідача про те, що:

- Дяченко А.В. має сплатит витрати на професійну правничу допомогу, докази подавав неодноразово, але за розгляд справи в Господарському суді Київської області подасть у встановлений строк після ухвалення рішення;

- 12.02.2023 позивач та адвокат Столяр О.А. скалали акт прийомки-здачі виконаних робіт, за яким погодилися про те, що станом на 12.02.2023 адвокат виконав роботи загалом на 137 500,00 грн, ані вчинення позивачем дій із подання заяви про ухвалення додаткового рішення не є тотожним процедурі подання орієнтовного розрахунку таких витрат, що у зворотному порушувало б передбачені процесом принципи і стадійність відшкодування судових витрат і, відповідно, рівність учасників у вказаному питанні.

В розрізі наведеного судом враховано, що:

- реалізація судом передбаченого ч. 2 ст. 124 ГПК України права на відмову у відшкодуванні витрат може здійснюватись випадках, зокрема, встановлення обставин, які б свідчили, що неподання попереднього розрахунку судових витрат ставить іншу сторону у невигідне становище та/або встановлення обставин неподання стороною такого розрахунку з метою зловживання правом.

- однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, а метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору

- при поданні позовної заяви мають бути визначені попередньо саме розрахунок та сума судових витрат, а не лише зазначення обставин про понесення тих чи інших судових витрат.

З огляду наведеного та приписів ч. 6 ст. 129 ГПК України 17 850,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката Панамаренка Д.М. також підпадають під критерій істотного перевищення у розумінні ч. 6 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивачем не обґрунтувано неможливості передбачити на час подання заяви про усунення недоліків позовної заяви понесення додаткових витрат на послуги іншого адвоката, оскільки потреба у отриманні правової допомоги від певної, невизначеної кількості адвокатів перебуває у межах волі особи, яка відповідно звертається за такою правовою допомогою.

Так, враховуючи форму розгляду даної справи загальне позовне провадження та, відповідно, її стадійність, що презюмуть процесуальні норми, позивачем не наведено жодних об`єктивних причин, які б перешкоджали йому проявити обачність та передбачити на час подання заяви про усунення недоліків позовної заяви необхідність у залученні іншого адвоката для представництва його інтересів у судових засіданнях, із відповідним розрахунком та закладенням необхідного часу на вказані послуги, як того вимагає ч. 6 ст. 129 ГПК України.

В розрізі зазначеного вище, з огляду на впровадження та розвиток у національному, суспільно-правовому середовищі інституту надання правової допомоги, який є елементом забезпечення ефективної доступності осіб до правосуддя та спрямовано на сприяння громадянам та юридичним особам у реалізації норм права з метою покращення їх правового становища, судом враховано, що процесуальна непередбачуваність тривалості розгляду справи та поведінка сторін не позбавляє особу, яка користується послугами адвоката, можливості:

- заздалегідь підготувати та обґрунтувати свою процесуальну позицію в частині понесення судових витрат під час розгляду даної справи;

- під час розгляду справи повідомити суд про відповідні причини збільшення судових витрат, у порівнянні із зазначеною у попередньому розрахунку сумою, за рахунок послуг іншого адвоката для представництва інтересів позивача у судових засіданнях.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що надання правової допомоги являє собою не лише формальне вчинення адвокатом дій для прибуття у судове засідання, як і власне сама його присутність у засіданні, а найперше - надання кваліфікованої правової допомоги, яка забезпечить особі належне, у передбачені процесуальним законом порядку та строки, формування її волі щодо отримання певного результату розгляду справи, у тому числі процесуального.

Отже, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем до стягнення 17 850,00 грн витрати на правову допомогу адвоката Панамаренка Д.М. не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача які такі, що є необґрунтованими та безпідставними у розумінні навдених вище процесуальних приписів ст. ст. 124, 129 ГПК України.

Підсумовуючи усе зазначене вище стосовно заявлених позивачем до відшкодування витрат на обох адвокатів, суд висновує, що надані позивачем акти від 09.10.2021 та від 12.02.2023 не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у зазначеному в таких актах розмірах, позаяк розмір таких витрат має бути не лише доведений та документально обґрунтований, а й відповідати наведеним вище критеріям розподілу судових витрат. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.12.2021 у справі №873/212/21.

Доводи позивача про те, що спір за позовом у даній справі виник виключно внаслідок дій відповідача та його посадової особи і її особистим ставленням до членів товариства, у тому числі позивача, судом відхиляються як такі, що виходять за межі предмету розгляду та дослідження під час ухвалення рішення про судові витрати, тоді як вимога та намагання позивача використати судові витрати як каральну санкцію не відповідають суті судового розгляду, у тому числі і в процесуальному аспекті.

З огляду на вказане суд звертає увагу позивача на те, що судові витрати не є каральною або будь-якою іншою санкцією для спонукання учасника судового провадження вчиняти певні дії або утриматись від їх вчинення поза межами судового провадження, а саме ж судове провадження не спрямовано на вирішення усіх суперечок та спорів сторін, що не входять в предмет та підстави позову, відтак не береться судом до уваги і решта доводів позивача по суті спору, викладених у заяві про ухвалення додаткового рішення та поданих до неї поясненнях.

Саме по собі посилання позивача на правову позицію Великої Палати Верховного Суду зроблених судом вище висновків не спростовує, оскільки, з огляду наданих ч.ч. 5-7, 9 статті 129 ГПК України дискреційні повноваження, встановлення обставин надання правової допомоги та визначення розміру судових витрат здійснюється судом у кожному випадку окремо, з огляду на обставини у кожній судовій справі окремо.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлені позивачем до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу є обгрунтованими, реальними, пропорційними предмету спору та підставними у загальному розмірі 10 000,00 грн, що складаються з вказаних у пункті 9 акта від 12.02.2023 (пункт 10 акта від 09.10.2021) послуг адвоката Столяра О.А. по підготовці та виготовленню письмових пояснень від 09.10.2021.

Стосовно ж поданих відповідачем заперечень та заяви про зменшення судових витрат саме в розрізі наданих адвокатом Панамаренком Д.М. послуг, а також відповідної позиції позвача щодо заяви про зменшення судових витрат, суд, з урахуванням зроблених вище висновків, звертає увагу сторін на те, що поняття "зменшення судових витрат" та "розподіл судових витрат" слід розрізняти, тоді як під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд, зокрема, з власної ініціативи може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Подібну правову позицію викладено у додатковій ухвалі Верховного Суду від 10.12.2020 у справі №913/459/19 та у додатковій постанові Верховного Суду від 13.12.2022 у справі №925/367/20(925/107/21).

З огляду на вказане та те, що питання про судові витрати відповідача вирішено під час ухвалення рішення суду у даній справі з відповідною відмовою у розподілі витрат відповідача на професійну правничу допомогу, суд відхиляє доводи позивача про неспівмірність витрат відповідача на послуги адвоката Журавель В.І. з витратами позивача на адвокатів Столяра О.А. та Панамаренка Д.М.

Відповідно до ч. 4 ст. 129, ст. 244 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Враховуючи наведене вище та користуючись наданим ч.ч. 5, 6 статті 129 ГПК України, ч. 2 ст. 124 ГПК України дискреційним правом на відмову у відшкодуванні судових витрат, а також беручи до уваги часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення і, відповідно, ухвалення додаткового рішення про:

- покладення на Садівниче товариства Заліське 5 000, 00 грн витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу адвоката Столяра Олега Анатолійовича згідно укладеного між ними договору про надання професійної правничої допомоги від 25.08.2019;

- відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення з відповідача 132 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката Столяра Олега Анатолійовича згідно укладеного між ними договору про надання професійної правничої допомоги від 25.08.2019, а також в частині стягнення з відповідача 17 850,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката Панамаренка Дмитра Миколайовича згідно укладеного між ними договору про надання професійної правничої допомоги №11/22 від 14.07.2022.

Стосовно ж поданих ОСОБА_1 під час розгляду його заяви про ухвалення додаткового рішення інших заяв та клопотань, спрямованих на стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката Столяра О.А. в частині 7 500,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу адвоката Панамаренка Д.М. в частині 3 400,00 грн слід зазначити таке.

Як слідує зі встановленого судом вище, останнім днем передбаченого ч. 8 ст. 129 ГПК України строку для подання доказів понесення судових витрат у зазначеній справі є 20.02.2023.

Водночас 16.03.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області, з використанням підсистема "Електронний суд" від ОСОБА_1 надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи платіжних інструкцій від 27.02.2023 та 11.03.2023 на підтвердження оплати послуг адвоката Панамаренка Д.М. Вказані платіжні інструкції подано разом із відповідним клопотанням.

11.04.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від ОСОБА_1 надійшли пояснення, згідно яких позивач зазначив, що після підписання акту прийомки-здачі виконаних робіт від 12.02.2023 адвокат Столяр О.А. зробив роботу для двох засідань, про що 10.04.2023 складено акт прийомки-здачі виконаних робіт загалом на суму 141 500,00 грн. Копію відповідного акта долучено позивачем до вказаних пояснень.

25.04.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області, шляхом формування 24.04.2023 в підсистемі "Електронний суд", від позивача надійшли пояснення, згідно яких він просив долучити до матеріалів справи акт приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги №11/22 від 14.07.2022 та рахунок на оплату №4 від 24.04.2023, а також стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу адвоката Панамаренка Д.М. у сумі 21 250,00 грн.

25.04.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області, шляхом формування 25.04.2023 в підсистемі "Електронний суд", а також шляхом надіслання 25.04.2023 на електронну пошту суду, від ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення (два ідентичні за змістом примірника), згідно яких позивачем долучено копію акта наданих послуг №2 від 24.04.2023 до договору «Про надання правничої допомоги №11/22», від 14.07.2022.

15.05.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області, шляхом формування 15.05.2023 в підсистемі "Електронний суд", від ОСОБА_2 надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи з посиланням на ч. 1 ст. 123, ч. 8 ст. 129, ч. 1, 2 ст. 221 ГПК України:

- пояснення ОСОБА_1 до засідання суду з ухвалення додаткового рішення;

- акт прийомки-здачі виконаних робіт за договором про надання правової допомоги №25/08/19 від 25.08.2019.

Однак усі наведені вище докази понесення судових витрат подано позивачем з порушенням встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України строку до 20.02.2023, без обґрунтування поважності причин пропуску п`ятиденного строку для подання таких документів та заявлення про поновлення цього строку.

Створення та підписання актів приймання-передачі послуг під час розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення судом не береться до уваги як поважна причина пропуску встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України строку, позаяк передбачена процесуальними приписами процедура розподілу судових витрат, у тому числі витрат на правову допомогу, вимагає від сторони належної процесуальної поведінки та дисципліни, а не наявність самого лише суб`єктивного бажання особи отримати кошти у якості компенсації витрат за надані адвокатами послуги уже безпосередньо під час розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення.

Наведене також не звільняє особу від дотримання процесуального порядку у разі подання доказів з порушенням строків та необхідності заявлення про поновлення пропущеного процесуального строку для подання таких доказів, що також має бути зроблено особою у явно однозначно зрозумілій словесній формі.

Надані ж позивачем 15.05.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області, шляхом формування в підсистемі "Електронний суд", пояснення до засідання суду з ухвалення додаткового рішення та акт прийомки-здачі виконаних робіт за договором про надання правової допомоги №25/08/19 від 25.08.2019 судом не приймаються як з огляду наведеного вище, так і того, що такі пояснення та акт не підписано ані позивачем, ані адвокатом Столяром О.А. (вказані особи зазначені у документах як підписанти).

Так, датований 14.05.2023 акт прийомки-здачі виконаних робіт за договором про надання правової допомоги №25/08/19 від 25.08.2019 на загальну суму 145 000,00 грн не підписано ОСОБА_1 як замовником та ОСОБА_3 як адвокатом ані власноручно, ані за допомогою електронного цифрового підпису, як і не підписано вказаними способами пояснення ОСОБА_1 щодо недоліків акту прийомки-здачі виконаних робіт від 10.04.2023 з проханням стягнути з відповідача: 145 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката Столяра О.А.; 17 850,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката Панамаренка Д.М.

З огляду вказаного судом враховано, що накладення адвокатом Панамренком Д.М. електронного цифрового підпису під час формування 15.05.2023 в підсистемі "Електронний суд" клопотання про приєднання до матеріалів справи пояснень позивача та акта від 14.05.2023, не свідчить про надання відповідним, доданим до клопотання поясненням та акту юридичної сили, у тому числі як електронних документів, так і електронних копій цих документів.

В розрізі зазначеного суд звертає увагу позивача та його представників, що кваліфікованим електронним підписом автора може бути засвідчено правовий статус електронного документа, тоді як засвідчення кваліфікованим електронним підписом особи відповідності оригіналу та правового статусу електронної копії паперового документа можливе лише у разі, якщо оригінал такого документа відповідає вимогам закону щодо його складення (наявні підпис/підписи) та має юридичну силу.

Стосовно ж процесуальних наслідків пропуску строку на подання доказів понесення судових витрат суд звертається до викладеної у постанові Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №911/2130/21 правової позиції, згідно якої:

- ГПК України не встановлено неможливості поновлення пропущеного процесуального строку для подання стороною доказів на підтвердження розміру судових витрат у зв`язку з розглядом справи;

- заяву щодо вирішення питання про стягнення витрат необхідно залишити без розгляду, якщо докази були надані поза межами строку, без клопотання про поновлення цього строку та обґрунтування поважності причин його пропуску;

- потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів у підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи;

- неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, тобто крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат, тоді як неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду.

За таких обставин, оскільки позивач подав з порушенням встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України строку копії: платіжних інструкцій від 27.02.2023 та 11.03.2023; акта прийомки-здачі виконаних робіт від 10.04.2023 загалом на суму 141 500,00 грн; акта приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги №11/22 від 14.07.2022 та рахунку на оплату №4 від 24.04.2023; акта наданих послуг №2 від 24.04.2023 до договору «Про надання правничої допомоги №11/22», від 14.07.2022, як і не обґрунтував поважність причин пропуску такого строку та не заявив про його поновлення, суд дійшов висновку про залишення без розгляду:

- заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення з відповідача 7 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката Столяра Олега Анатолійовича згідно укладеного між ними договору про надання професійної правничої допомоги від 25.08.2019;

- заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення з відповідача 3 400,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката Панамаренка Дмитра Миколайовича згідно укладеного між ними договору про надання професійної правничої допомоги№11/22 від 14.07.2022.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 237, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з Садівничого товариства Заліське (вул. Центральна, буд. 2/1, с. Богданівка, Броварський р-н, Київська обл., 07433, ідентифікаційний код 23566951) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката Столяра Олега Анатолійовича згідно укладеного між ними договору про надання професійної правничої допомоги від 25.08.2019.

3. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення з відповідача 132 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката Столяра Олега Анатолійовича згідно укладеного між ними договору про надання професійної правничої допомоги від 25.08.2019, а також в частині стягнення з відповідача 17 850,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката Панамаренка Дмитра Миколайовича згідно укладеного між ними договору про надання професійної правничої допомоги №11/22 від 14.07.2022 відмовити.

4. Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення з відповідача 7 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката Столяра Олега Анатолійовича згідно укладеного між ними договору про надання професійної правничої допомоги від 25.08.2019 залишити без розгляду.

5. Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення з відповідача 3 400,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката Панамаренка Дмитра Миколайовича згідно укладеного між ними договору про надання професійної правничої допомоги№11/22 від 14.07.2022 залишити без розгляду.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене у апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 27.06.2023.

Суддя В.А. Ярема