Рішення № 111799932, 21.06.2023, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2023 р. м. УжгородСправа № 907/243/23

Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,

за участю секретаря судового засідання Піпар А.Ю.

Розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України, м. Київ

до відповідача Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ,

про стягнення 276 207,00 грн

За участю представників:

позивача: Орел С.С., адвокат, довіреність №22/09-2022 від 22.09.2022 (в режимі відеоконференції);

відповідача Барановська О.О., представник, виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №179284794030 від 30.06.2022.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення 193 178,16 грн заборгованості за спожитий природний газ за період з 01.11.2021 до 27.11.2021, 23 393,08 грн пені, 6287,55 грн 3 % річних та 53 348,21 грн інфляційних втрат, посилаючись на неналежне виконання Відповідачем договору постачання природного газу постачальником останньої надії.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/243/23 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.03.2023.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 03.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи, встановлено учасникам справи процесуальні строки для подання заяв по суті спору, заяв із обґрунтуванням заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Відповідачем надіслано на поштову адресу господарського суду відзив № 14/4058-23 від 17.04.2023 (вх. № 02.3.1-02/2907/23 від 20.04.2023) у якому Військова частина НОМЕР_1 повністю заперечує проти задоволення позовних вимог, до відзиву долучено докази надіслання його копії та додатків позивачу.

Крім того, до відзиву відповідачем додано клопотання у якому заявник просить суд розглядати справу №907/243/23 у судовому засіданні з повідомленням сторін, а також заяву про залучення до участі у справі третьої особи Мукачівського управління державної казначейської служби України Закарпатської області.

01 травня 2023 року позивачем надіслано на електронну адресу суду відповідь на відзив від 01.05.2023. У вказаній відповіді на відзив позивач, серед іншого, заперечує щодо задоволення клопотання про залучення до участі у справі третьої особи.

Окрім того, 06.06.2023 позивачем подано клопотання від 06.06.2023 про витребування в порядку ч. 6 ст. 91 ГПК України від відповідача для огляду оригіналу додаткової угоди 147-22 до Типового договору постачання природного газу постачальником останньої надії від 17.05.2022, копія якої долучена Військовою частиною НОМЕР_1 до відзиву на позов.

З урахуванням викладеного, враховуючи заперечення щодо позову наведені у відзиві та доводи позивача зазначені у відповіді на відзив, з метою повного, всебічного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, за результатами розгляду клопотання відповідача, ухвалою суду від 07.06.2023 постановлено справу №907/243/23 розглянути з повідомленням учасників справи в судовому засіданні, яке призначено судом на 21.06.2023.

Крім того, означеною ухвалою суду від 07.06.2023 повернуто без розгляду долучену до відзиву на позов заяву відповідача про залучення до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Мукачівське управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області та задоволено клопотання позивача про витребування в порядку ч. 6 ст. 91 ГПК України у відповідача для огляду оригіналу додаткової угоди 147-22 до Типового договору постачання природного газу постачальником останньої надії від 17.05.2022, копія якої Військовою частиною НОМЕР_1 долучена до відзиву на позов.

09 червня 2023 року на адресу суду від відповідача через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про залучення до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Мукачівське управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області, а згідно з клопотанням від 14.06.2023 Військова частина НОМЕР_1 просила суду залишити без розгляду попередньо подане клопотання про залучення третьої особи.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Зазначені норми ГПК України є диспозитивними для учасників справи та толерують вільне, на власний розсуд розпорядження учасниками справи наданим їм законом процесуальними правами, зокрема, правом ініціювати розгляд певного клопотання перед судом та, відповідно, правом відмовитися від розгляду такого клопотання шляхом подання заяви про залишення клопотання без розгляду.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що клопотання відповідача від 09.06.2023 підлягає залишенню судом без розгляду.

В судовому засіданні 21.06.2023 представник позивача позовні вимоги підтримує з визначених в позовній заяві підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні 21.06.2023 заперечив проти задоволення позовних вимог, просив суд з визначених в позовній заяві підстав зменшити розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій та відсотків, а також надав для огляду витребуваний судом згідно з ухвалою від 07.06.2023 оригінал додаткової угоди 147-22 до Типового договору постачання природного газу постачальником останньої надії від 17.05.2022.

Згідно з ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки поданих сторонами у справі доказів.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про постачання природного газу постачальником "останньої надії" в частині своєчасного розрахунку за поставлений в період з 01.11.2021 по 27.11.2021 природній газ, у зв`язку з чим в нього виникла заборгованість в розмірі 193 178,16 грн, на яку позивачем нараховано 23 393,08 грн пені, 6287,55 грн 3 % річних та 53 348,21 грн втрат від інфляції.

Заперечення (відзив) відповідача.

Відповідач згідно з поданим суду відзивом на позов №14/4058-23-Вих від 17.04.2023 проти позовних вимог заперечує.

Зазначає про невідповідність тверджень позивача про укладення договору без його підписання.

Пояснює, що внаслідок підписання сторонами письмового варіанту Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» №147-22 та додаткової угоди №147-22 до нього лише 17.05.2022, у реєстрації бюджетного зобов`язання відповідача перед позивачем, які виникли в 2021 році органами Держказначейства було відмовлено.

Вказане, за позицією відповідача, свідчить про відсутність вини останнього у несплаті за спожитий газ у листопаді 2021 року, з урахуванням, в тому числі фактичного підписання позивачем письмового договору лише у травні 2022 року, що відповідно до Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 №309 позбавило відповідача можливості своєчасно зареєструвати відповідні бюджетні зобов`язання перед позивачем.

З урахуванням викладеного, за позицією представника відповідача в судовому засіданні, наявні підстави для зменшення нарахованих позивачем штрафних санкцій та, при цьому, акцентує увагу, що нарахування інфляційних втрат позивачем суперечить природі правовідносин, які склалися між сторонами.

Крім того, зазначає, що позивачем не доведено тієї обставини, що його в установленому порядку визначено постачальником «останньої надії», не надано належних доказів вчасного направлення відповідачу документів, на підставі яких військова частина могла б своєчасно зареєструвати відповідне бюджетне зобов`язання, а введення з 24.02.2022 на всій території України воєнного стану є непереборною обставиною, яка звільняє відповідача від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання перед позивачем.

Відповідь на відзив.

Позивач згідно з відповіддю на відзив б/н б/д (вх. №02.3.1-02/3166/23 від 01.05.2023) зазначає, що Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання та вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Звертає увагу, що позивач належним чином повідомив відповідача про початок постачання природного газу постачальником «останньої надії», а тому посилання Відповідача на несвоєчасне направлення Позивачем Відповідачу примірників Договору є безпідставним та необґрунтованим.

Акцентує увагу, що неотримання рахунку на оплату товару не впливає на обов`язок покупця оплатити товар, а посилання відповідача на неотримання рахунків не має значення для справи, оскільки своєчасна оплата за поставлений природний газ не ставиться в залежність від отримання рахунків на оплату.

Зауважує, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» постачальником останньої надії строком на три роки як переможця конкурсу, тобто до 21.07.2023, а факт споживання природного газу відповідачем з ресурсу саме позивача підтверджується листом Оператора ГТС від 08.07.2022 № ТОВВИХ-22-7197, згідно з яким обсяг природного газу, використаний споживачем з ЕІС-кодом 56XS0000E8XIS00R у період з 01.11.2021 по 27.11.2021 та внесений в алокацію постачальника «останньої надії» становить 11 498,70 м.куб.

Також, звертає увагу, що можливість здійснення оплати за поставлений природний газ у 2022 році за 2021 рік залежала саме від відповідача, від включення ним відповідних сум зобов`язань до проекту кошторису на 2022 рік; а отримуючи природний газ з ресурсу позивача в листопаді 2021 року та будучи ознайомленим з умовами Договору, відповідач мав усвідомлювати, що за неналежне виконання умов Договору на нього буде покладена відповідальність передбачена п. 4.5. та розділом 8 Договору.

В частині нарахованих відповідачу штрафних санкцій позивач зазначає, що такі нараховані з урахуванням строку оплати вартості спожитого природного газу та з урахування строків нарахування, зокрема, пені, встановленого ч. 6 ст. 232 НПК України.

Неналежними вважає також посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 як підтвердження форс-мажорних обставин, позаяк за позицією позивача Законом України «Про торгово-промислові палати в Україні» та Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 18.12.2014 № 44(5) визначено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом ТПП про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а не шляхом розміщення на веб-сайті ТПП загального офіційного листа від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1; такий лист ТПП не передбачений ані статтями 14 та 141 Закону, ані положеннями Регламенту, та не містить посилання на зобов`язання, неможливість виконання якого спричинено настанням таких форс-мажорних обставин.

Акцентує увагу, що зобов`язання зі сплати заборгованості за спожитий природний газ виникло у відповідача до настання таких обставин як введення воєнного стану, у зв`язку з чим Відповідачем не доведено та не надано доказів дії обставин непереборної сили, що спростовує твердження Відповідача про застосування в даному випадку п. 10.1 Договору про звільнення від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язання за Договором.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) №880 від 04.07.2017 про видачу ліцензій на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу, здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №917-р ТОВ ""Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу строком на три роки.

26.10.2021 набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 № 1102 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 №809 і від 9 грудня 2020 №1236" (далі - Постанова КМ України №1102).

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України №1102 визначено зобов`язання акціонерного товариства "Магістральні газопроводи України", товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника "останньої надії" обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 року бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.

Військова частина НОМЕР_1 є бюджетною установою відповідно до Бюджетного кодексу України.

Позивач зазначає, що у зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого відповідачем з 01.11.2021 по 27.11.2021 автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії" - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" (далі - Договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501.

Відповідно до п. 1.3. Договору він є договором приєднання та вважається укладеним зі Споживачем з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Згідно з п. 2.1. Договору Постачальник зобов`язується постачати природний газ Споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а Споживач зобов`язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.

За положеннями п.п. 3.1., 3.3. Договору постачання природного газу Споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Період безперервного постачання природного газу Постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу Споживачу Постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.

Постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою Постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається Постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП №2496 від 30.09.2015 (надалі Правила). Нова ціна є обов`язковою для Сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення Постачальником на власному сайті (п. 4.1. Договору).

Відповідно до п. 4.2. - 4.4. Договору об`єм (обсяг) постачання природного газу Споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Постачальник зобов`язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено).

Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий Постачальником відповідно до пункту 4.3 цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Пунктами 8.1, 8.2. Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством. Постачальник має право вимагати від Споживача відшкодування збитків, а Споживач відшкодовує збитки, понесені Постачальником, виключно у разі: порушення Споживачем строків розрахунків з Постачальником - в розмірі, погодженому Сторонами в цьому Договорі; відмови Споживача надати представнику Постачальника доступ до свого об`єкта, що завдало Постачальнику збитків, - в розмірі фактичних збитків постачальника.

За положеннями п. 11.1. Договору, він набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу Споживачу в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу Постачальником.

Протягом строку дії Договору Споживач має право укласти договір постачання природного газу з іншим постачальником. У такому випадку цей Договір достроково припиняється по завершенню газової доби, що передує газовій добі початку постачання новим постачальником (п. 11.3. Договору).

Судом також встановлено, що ТОВ «ГК «Нафтогаз України» 02.12.2021 направлявся на адресу Військової частини НОМЕР_1 підписаний Товариством примірник Договору, що підтверджується Списком згрупованих поштових відправлень №30.11.2021 за 30.11.2021 за трек-номером 0600013396814, фіскальним чеком від 02.12.2021).

Водночас, на виконання умов Договору позивачем складено та надіслано на адресу відповідача рахунок на оплату №31599 від 10.12.2021 за листопад 2021 року, у відповідності до даних оператора системи розподілу про обсяги споживання відповідачем 11 498,70 м.куб. природного газу в листопаді 2021 року на суму 193 178,16 грн.

Надіслання відповідачу означеного рахунку за листопад 2021 року підтверджується долученим до позовної заяви списком згрупованих поштових відправлень №14.12.2021-КЦ-2 (трек-номер відправлення 0600014217735, фіскальним чеком від 15.12.2021 та не заперечено відповідачем у встановленому порядку.

Зазначені в рахунку на оплату №31599 від 10.12.2021 обсяги переданого позивачем як постачальником «останньої надії» та прийнятого відповідачем природного газу підтверджуються також листом оператора ГТС від 08.07.2022 №ТОВВИХ-22-7197 з інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XS0000E8XIS00R (відповідача у справі).

За таких обставин, як стверджує позивач, ним було виконано в повному обсязі взяті на себе зобов`язання постачальника «останньої надії» відповідно до Договору та у період з 01.11.2021 по 27.11.2021 поставлено відповідачу природний газ в об`ємі 11 498,70 м.куб. на суму 193 178,16 грн, тоді як відповідач свої зобов`язання за Договором в частині оплати за отриманий природний газ не виконав та не здійснив оплату вартості отриманого від позивача природного газу в зазначених періодах.

З урахування викладеного, позивач стверджує, що наявна станом на 17.03.2023 (дата оформлення позовної заяви) заборгованість відповідача за Договором становить 228 850,56 грн, стягнення якої разом з нарахованими позивачем за порушення строків сплати пенею, 3% річних та інфляційними втратами є предметом судового розгляду в даній справі.

З долучених відповідачем до відзиву на позов документів вбачається також, що 17.05.2022 між сторонами підписано Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» №147-22 та Додаткову угоду №147-22 від 17.05.2022 за змістом якої сторонами підтверджено обсяг спожитого відповідачем в листопаді 2021 року природного газу обсягом 11 498,70 м.куб. вартість 193 178,16 грн (копія Договору №147-22 від 17.05.2022 та Додаткової угоди №147-22 від 17.05.2022 до даного Договору долучені відповідачем до відзиву на позов, оригінал Додаткової угоди оглянуто в судовому засіданні).

У зв`язку з несплатою відповідачем виставленого позивачем рахунку за спожитий природний газ ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» 19.07.2022 надіслано Військовій частині НОМЕР_1 вимогу №119/4.3-9427-2022 від 18.07.2022 про сплату до 01.08.2022 заборгованості за спожитий природний газ в розмірі 197 178,16 грн.

У відповідь на вказану вимогу Військова частина НОМЕР_1 відповідно до листа-відповіді №702/6454-22 від 25.07.2022 (який за змістом відповідає листу №702/5997-22 від 06.07.2022, що надсилався відповідачем на адресу позивача) повідомила ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про відсутність можливості здійснити оплату рахунку за спожитий в листопаді 2021 року природній газ, позаяк акт-прийому передачі газу надійшов на адресу відповідача в лютому 2022 року, у зв`язку з чим органи Держказначейства не здійснюють реєстрацію відповідних бюджетних платежів, оскільки вони не передбачені кошторисом на 2022 рік.

На підтвердження наведеної обставини відповідачем надано суду попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства щодо реєстрації зобов`язань №24 від 25.05.2022, яке надано Мукачівським УДКС України в Закарпатській області на адресу Військової частини НОМЕР_1 .

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України (надалі також - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статей 525, 526 цього Кодексу зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу визначені Законом України "Про ринок природного газу" (тут і надалі в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).

Закон України "Про ринок природного газу" визначає, що споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини (ст. 1).

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.

Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним.

Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов`язаний, зокрема: укласти договір про постачання природного газу; забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу.

Частиною 1 статті 15 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що у разі якщо постачальника ліквідовано, визнано банкрутом, його ліцензію на провадження діяльності з постачання природного газу анульовано або її дію зупинено, а також в інших випадках, передбачених правилами для постачальника "останньої надії", постачання природного газу споживачу здійснюється у порядку, визначеному правилами для постачальника "останньої надії", та на умовах типового договору постачання постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором.

Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з моменту початку фактичного постачання природного газу такому споживачу.

Постачальник "останньої надії" визначається Кабінетом Міністрів України строком на три роки за результатами конкурсу, проведеного у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП №2496 за 30.09.2015 врегульовано відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи. Дія цих Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС.

Згідно з абз. 3 п. 3 Розділу І Правил постачання природного газу постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі договору, який має відповідати типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором. Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним.

Особливості здійснення постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії" визначені розділом VI Правил.

Так, відповідно до п. 1, 2, 4 Розділу VI Правил Постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженому постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів.

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання. На письмове звернення споживача постачальник «останньої надії» зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дня отримання такого письмового звернення надати споживачу підписаний уповноваженою особою постачальника примірник договору постачання природного газу.

Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

За договором постачання природного газу постачальник «останньої надії» зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Постачальник «останньої надії» зобов`язаний на головній сторінці свого сайту розмістити діючу редакцію договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», яка має відповідати типовому договору, роз`яснення щодо його укладання, а також ціну природного газу для споживачів, визначену згідно з вимогами цього розділу.

Постачальник «останньої надії» зобов`язаний постачати природний газ споживачам за ціною, за якою він зобов`язався постачати природний газ споживачам відповідно до умов конкурсу на обрання постачальника «останньої надії».

Ціна на природний газ публікується на веб-сайті постачальника «останньої надії».

Розрахунок за поставлений постачальником «останньої надії» природний газ здійснюється споживачем в установлений договором термін (п. 8 Розділу VI Правил).

Отже, аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що у разі настання обставин, визначених у частині першій статті 15 Закону України "Про ринок природного газу", Розділу VI Правил постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання природного газу та відповідно до пункту 26 частини першої статті 1 цього Закону не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу, а факт приєднання Споживача до публічного договору постачання природного газу від постачальника "останньої надії" відбувається внаслідок фактичного постачання природного газу такому споживачу без укладеного договору з іншим постачальником.

Відповідно до частин першої, другої статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору (частина п`ята статті 633 ЦК України).

За визначенням наведеним у частині першій статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

З урахуванням наведеного, суд висновує, що між Товариством з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України, як Постачальником та Військовою частиною НОМЕР_1 , як Споживачем 01.11.2021 було укладено Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" на умовах публічного договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", розробленого з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та у відповідності до вимог Закону України "Про ринок природного газу", Правил постачання природного газу, затверджених Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496.

Відповідно до п. 2 глави 7 розділу XII Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493, у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

Факт включення 01.11.2022 відповідача до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення спожитого відповідачем газу до портфеля постачальника "останньої надії" з наведених вище підстав, підтверджується наданим позивачем листом оператора ГТС від 08.07.2022 №ТОВВИХ-22-7197 з інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XS0000E8XIS00R; інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" від оператора ГРМ (Форма №10); відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС (реєстр пар споживачів) щодо споживача з ЕІС-кодом 56XS0000E8XIS00R (надано у вигляді принтскрину з особистого кабінету позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС).

У зв`язку з наведеним, не заслуговують на увагу аргументи відповідача щодо укладення між сторонами Договору лише 17 травня 2022 року, позаяк наведеним вище нормами спеціального законодавства, яким врегульовано правовідносини щодо купівлі природного газу, факт укладення договору постачальником «останньої надії» пов`язується з моментом постачання природного газу споживачу у разі настання обставин, визначених у частині першій статті 15 Закону України "Про ринок природного газу", Розділі VI Правил, що з урахуванням обставин даної справи мало місце 01.11.2021, а положення іншого законодавства, в тому числі Бюджетного кодексу України, Закону України «Про публічні закупівлі» не в повній мірі застосовні до спірних правовідносин.

Так, відповідно до преамбули Закону України «Про публічні закупівлі» цей Закон визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад.

Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до ч. 7 ст. 3 Закону України «Про публічні закупівлі» придбання замовником товарів, робіт і послуг, вартість яких дорівнює або перевищує 50 тисяч гривень та є меншою за вартість, що встановлена у пунктах 1 та 2 частини першої цієї статті, здійснюється без застосування порядку проведення спрощених закупівель, встановленого цим Законом, у разі, зокрема, укладення договору про закупівлю з постачальником "останньої надії" на постачання електричної енергії або природного газу.

Водночас, з урахуванням специфіки укладення Договорів постачання природного газу постачальником «останньої надії» такі укладаються у встановлених Законом України «Про ринок природного газу» та Правилами випадках з постачальником, що визначається на три роки Кабінетом Міністрів України на строк, що не може перевищувати 60 діб та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії".

З огляду на наведене, застосування визначених Законом України «Про публічні закупівлі» процедур закупівель до укладення договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» суперечить меті вказаного Закону, позаяк у спірних правовідносинах відсутнє конкурентне середовище, як постачальник, так і Типовий договір постачання визначений нормативно, що позбавляє будь-якого змісту застосування різних процедур закупівлі у спірних правовідносинах.

Укладення відповідного договору з постачальником «останньої надії» без застосування порядку проведення спрощених закупівель визначено й в ч. 7 ст. 3 Закону України «Про публічні закупівлі».

Водночас, встановлений в даній частині статті 3 Закону України «Про публічні закупівлі» максимум вартості товарів, робіт і послуг (200 тисяч гривень та 1 мільйон гривень до замовників, визначених пунктами 1-3 частини першої статті 2 цього Закону та визначених пунктом 4 частини першої статті 2 цього Закону відповідно) неможливо застосувати до визначення ціни Договору про постачання природного газу постачальником «останньої надії», позаяк на час укладення такого Договору сторони відповідно до змісту цитованих вище вимог Закону України «Про публічні закупівлі» та Правил постачання природного газу не можуть достеменно знати період постачання природного газу Споживачу Постачальником «останньої надії» та обсяг і загальну вартість такого газу до моменту укладення Споживачем договору з іншим Постачальником або настання підстав для припинення постачання природного газу постачальником «останньої надії».

Не можуть поширюватися на спірні правовідносини з укладення Договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» і норми Бюджетного кодексу України, позаяк відповідно до ст. 1 даного Кодексу ним регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу, ане правовідносини з укладення договорів постачання природного газу.

З урахуванням викладеного, долучений відповідачем до відзиву на позов Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» №147-22 від 17.05.2022 та судом розцінюються як намір сторін письмово погодити факт виникнення між ними зобов`язальних правовідносин за договором, який вже був укладений раніше (01.11.2021) у зв`язку з початком фактичного постачання природного газу позивачем відповідачу, про що власне і свідчить зміст Додаткової угоди №147-22 від 17.05.2022 до даного Договору.

Як стверджує позивач, ним проведено нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого Споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС, а вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

Судом встановлено, що з 01 жовтня 2021 ціна природного газу, що постачається постачальником "останньої надії" щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 809 в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1102 від 25.10.2021.

Цією ж постановою Кабінету Міністрів України № 1102 від 25.10.2021 на період постачання з 1 жовтня по 30 листопада 2021 встановлено граничний розмір ціни природного газу для бюджетних установ, яка не може перевищувати 16,8 гривні за 1 куб. метр з урахуванням податку на додану вартість.

Відповідно до наданого суду архіву цін природного газу ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» за період з 01.10.2021 по 23.05.2022 (подобово), протягом жовтня-листопада 2021 року розрахована за формулою (відповідно до п. 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії") ціна природного газу перевищувала 16,8 грн за 1 м.куб, а відтак, у цей період до правовідносин сторін застосовувалася гранична ціна в 16,8 грн за 1 м.куб., що підтверджується також і довідкою ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» від 07.02.2022.

Матеріалами справи підтверджується, що нарахування позивачем заборгованості за спожитий відповідачем природний газ відбувалося на підставі остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XS0000E8XIS00R (лист оператора ГТС від 08.07.2022 №ТОВВИХ-22-7197), інформації щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" від оператора ГРМ (Форма №10); відомостей з інформаційної платформи Оператора ГТС (реєстр пар споживачів) щодо споживача з ЕІС-кодом 56XS0000E8XIS00R та на підставі нормативно визначеної вартості природного газу згідно з наведеними вище нормами, відповідно до яких обсяг споживання відповідачем природного газу в листопаді 2021 року (з 01.11.2021 по 27.11.2021 включно) склав 11 498,70 м.куб. вартістю 193 178,16 грн.

В даному контексті також слід зазначити, що як загальний обсяг переданого позивачем відповідачу в період з 01.11.2021 по 27.11.2021 включно природного газу, так і його ціна та загальна вартість Договору не ставиться під сумнів відповідачем, підтверджується підписаною сторонами Додатковою угодою №147-22 від 17.05.2022 до Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» №147-22 від 17.05.2022 та є відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України такою, що не підлягає доведенню.

Отже, суд доходить висновку, що факт поставки позивачем природного газу відповідачу у спірні періоди підтверджено документально, а останнім не спростовано належними доказами.

За приписами пункту 2 частини 2 статті 13 Закону України "Про ринок природного газу" Споживач зобов`язаний, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.

Згідно з підп. 1 п. 5.1. та підп. 1 п. 5.2. Договору, Споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у цьому Договорі та зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього Договору та означеному кореспондує встановлений в підп. 1 п. 6.2. Договору обов`язок Постачальника забезпечити безперервне постачання природного газу в порядку та на умовах, передбачених цим Договором та визначене в підп. 1 п. 6.1. Договору право отримувати від Споживача плату за поставлений природний газ.

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем визнається направлення позивачем на адресу відповідача та отримання останнім рахунку на оплату №31599 від 10.12.2021 за листопад 2021 року, а відтак, враховуючи наведені вище нормативні приписи, положення п.п. 4.3., 4.4. Договору строк оплати для відповідача природного газу за період листопад 2021 року є таким, що настав 01.01.2022 року.

Частиною 1 статті 530 ЦК України обумовлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін ).

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, допустивши заборгованість за поставлений йому постачальником «останньої надії» природній газ в листопаді 2021 року (з 01.11.2021 по 27.11.2022) у розмірі 193 178,16 грн.

За таких обставин, сума основної заборгованості перед позивачем станом на час звернення із позовом та вирішення даного спору становить 193 178,16 грн, яка відповідачем належними та допустимими доказами не спростована, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як заявлені обґрунтовано та правомірно.

Щодо інфляційних нарахувань.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно поданого Товариством розрахунку, за неналежне виконання Договору відповідачу по заборгованості листопада 2021 року нараховано втрати від інфляції за період з 01.01.2022 по 31.01.2023 в розмірі 53 348,21 грн.

Здійснивши перевірку заявлених до стягнення інфляційних нарахувань за означений період, суд встановив, що такі позивачем розраховано вірно, тому вимоги про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 інфляційних нарахувань в розмір 53 348,21 грн інфляційних втрат підлягають до задоволення судом.

Щодо пені та 3% річних.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України (надалі також - ГК України), учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Відповідно до пункту 4.5. укладеного сторонами Договору у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Вказаний пункт Договору узгоджується із положеннями ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» згідно з якими платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, зазначена в ст. 625 ЦК України сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних.

Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку пені та 3% річних, здійснивши оцінку доказів, на яких він ґрунтується, суд вважає правильними розрахунки позивача про нараховані відповідачу по заборгованості листопада 2021 року пеню за період з 01.01.2022 по 30.06.2022 в сумі 23 392,08 грн та 3% річних за період з 01.01.2022 по 31.01.2023 в розмірі 6287,55 грн.

Вирішуючи питання щодо стягнення нарахованих відповідачу пені та 3% річних суд, з огляду на зазначене Військовою частиною НОМЕР_1 в судовому засіданні 21.06.2023 клопотання про їх зменшення з підстав, що визначені у відзиві на позов, враховує положення ст. 233 ГК України, за якими у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Так, згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В пункті 8.38. постанови від 18 березня 2020 року по справі № 902/417/18 Великою палатою Верховного Суду викладено правову позицію, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Водночас, норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено пеню та відсотки річні, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності та з дотриманням принципів розумності, справедливості та пропорційності.

За змістом зазначених норм, які суд вважає за можливе застосувати під час розгляду питання щодо можливості зменшення нарахованих відповідачу пені та відсотків річних, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної суми таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми неустойки та відсотків річних пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, а питання щодо зменшення розміру пені та відсотків річних судом вирішується відповідно до статті 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих судом обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, які регулюють можливість зменшення судом нарахованих штрафних санкцій, а саме: статті 551 ЦК України та 233 ГК України, неодноразово послідовно викладався Верховним Судом у постановах, зокрема, але не виключно, від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 12.12.2018 у справі № 921/110/18, від 14.01.2019 у справі № 925/287/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 27.03.2019 у справі № 912/1703/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 03.06.2019 у справі № 914/1517/18, від 23.10.2019 у справі № 917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 14.01.2020 у справі № 911/873/19, від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 26.02.2020 у справі № 925/605/18, від 17.03.2020 № 925/597/19, від 18.06.2020 у справі № 904/3491/19 від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20.

Позивач і відповідач у спірних правовідносинах беруть участь як господарюючі суб`єкти (постачальник та споживач природного газу) та, відповідно, несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності.

Зменшення (за клопотанням сторони) заявлених санкцій, які нараховуються за неналежне виконання стороною свої зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з статтею 74 ГПК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань передбачених ст. 230 ЦК України санкцій за порушення грошового зобов`язання є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань.

Також слід зазначити, що законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій та відсотків річних за ч. 2 ст. 625 ЦК України, дане питання вирішується господарським судом згідно із вимогами статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В той же час, відповідно до ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

До прикладу, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 року № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Як встановлено судом, основну заборгованість за Договором в розмірі 193 178,16 грн відповідачем не сплачено у зв`язку з положеннями бюджетного законодавства, що підтверджується попередженням про неналежне виконання бюджетного законодавства щодо реєстрації зобов`язань №24 від 25.05.2022, яке надано Мукачівським УДКС України в Закарпатській області на адресу Військової частини НОМЕР_1 , а компенсаційний характер невиконання відповідачем зобов`язань за Договором позивачем забезпечено додатково (крім пені та відсотків річних) вимогами про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 інфляційних втрат в сумі 53 348,21 грн, які підлягають до задоволення судом.

Водночас, позивачем не доводиться наявність в нього будь-яких матеріальних збитків, пов`язаних з неналежним виконанням відповідачем зобов`язання.

Більше того, статтею 17 Конституції України встановлено, що оборона України, захист її суверенітету територіальної цілісності і недоторканності, забезпечення економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, Збройних Сил України, справою всього народу.

Основи організації оборони та повноваження державних органів по її забезпеченню, обов`язки підприємств, установ, організацій, посадових осіб щодо зміцнення обороноздатності країни встановлює Закон України "Про оборону України".

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 з 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 дів, який неодноразово продовжувався Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, Указом від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX, Указом від 7 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-IX, та Указом від 6 лютого 2023 року № 58/2023, затвердженим Законом України від 7 лютого 2023 року № 2915-IX, востаннє з 20.05.2023 строком на 90 діб.

Частиною 5 статті 12 Закону України "Про оборону України" передбачено, що під час дії воєнного стану до участі у прикритті державного кордону України, ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту на державному кордоні України, міжнародного збройного конфлікту, відсічі збройній агресії проти України відповідними органами військового управління Збройних Сил України залучаються визначені у встановленому порядку прикордонні загони та/або загони морської охорони Державної прикордонної служби України.

За встановленими у справі обставинами відповідач Військова частина НОМЕР_1 є ІНФОРМАЦІЯ_1 , який відповідно до п. 2 Положення про орган охорони державного кордону Державної прикордонної служби України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.11.2018 за №971 (надалі Положення) є основним органом у загальній структурі Держприкордонслужби, що безпосередньо виконує поставлені перед Держприкордонслужбою завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону України та бере участь в охороні суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні, а також здійснює інші повноваження, передбачені законодавством України.

Згідно з п. 5 Розділу І Положення органом охорони державного кордону є, зокрема, прикордонний загін, який призначений для охорони визначеної ділянки державного кордону, а також здійснення інших повноважень, передбачених законодавством України (п. 7 розділу І Положення) та основні завдання якого, в тому числі по участі у виконанні завдань територіальної оборони, вжиття заходів на додержання правового режиму воєнного стану визначені в. п.п. 5 п. 5 Розділу ІІ Положення.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги статус відповідача як військової частини НОМЕР_2 прикордонного загону, на який в умовах воєнної агресії російської федерації проти України під час введення воєнного стану покладаються визначені законом обов`язки з оборони України, захисту суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України, що є найважливішими функціями держави відповідно до ст. 17 Конституції України, з урахуванням розумного балансу приватних та публічних інтересів сторін у справі та із застосуванням принципу пропорційності, суд вважає за необхідне зменшити розмір нарахованих позивачем 3% річних та пені, позаяк надмірний їх розмір може мати негативний вплив на обороноздатність держави в цілому та можливість забезпечення військовою частиною матеріальними та фінансовими ресурсами, що є одним з пріоритетних напрямів у забезпеченні оборони Держави, а в умовах воєнного стану може вкрай негативно вплинути на можливість виконання відповідачем власної суспільно-значущої функції.

Вирішуючи питання можливості зменшення розміру нарахованих позивачем пені та 3% річних, суд також зважає на ту обставину, що видатки відповідача здійснюються відповідно до вимог Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України.

При цьому, з метою можливості реєстрації відповідачем бюджетного зобов`язання для належного виконання зобов`язання в частині оплати позивачу вартості природного газу, що є необхідним в силу приписів ст. 48 Бюджетного кодексу України, Порядку реєстрації та обліку бюджетних коштів (затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 №309), сторонами 17.05.2022 і було укладено Договір в письмовій, що дало б змогу відповідачу відповідно бюджетного законодавства зареєструвати в органах Казначейства таке бюджетне зобов`язання та здійснити його сплату.

В той же час, неможливість виконання відповідачем зобов`язань за Договором, за встановленими в даній справі обставинами, зумовлена в тому числі особливостями бюджетного законодавства, реєстрації бюджетних зобов`язань у визначені бюджетні періоди, що з урахуванням, в тому числі, попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства щодо реєстрації зобов`язань №24 від 25.05.2022, яке надано Мукачівським УДКС України в Закарпатській області на адресу Військової частини НОМЕР_1 , у спірному випадку пояснюється неможливістю для відповідача в травні 2022 року зареєструвати бюджетне зобов`язання за відсутності бюджетних асигнувань на оплату вартості природного газу, поставленого позивачем в попередньому бюджетному періоді (2021 році)

З врахуванням викладеного, суд доходить висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами у розумінні статей 76, 77 ГПК України завдання йому збитків діями відповідача, а дії останнього щодо: укладення паперового примірника Договору, подання в травні 2022 року до органів Держказначейства для реєстрації та оплати відповідного зобов`язання, що випливає з факту отримання відповідачем від позивача в листопаді 2021 року природного газу, - можуть свідчити про наміри належного виконання зобов`язання з оплати вартості природного газу, які однак, враховуючи неможливість реєстрації Держказначейством відповідного бюджетного зобов`язання перед позивачем та невірне розуміння Військовою частиною НОМЕР_1 норм чинного законодавства щодо дати укладення Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», так і не призвели до належного виконання відповідачем власних зобов`язань за Договором.

З огляду на наведене, суд вважає за справедливе, пропорційне і таке, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, наведеним вище критеріям та з урахуванням розумного балансу приватних та публічних інтересів сторін у справі, принципу пропорційності, зменшити розмір пені та 3% річних до 10% від нарахованих позивачем сум - 2339,31 грн пені та 628,76 грн 3% річних, як слід стягнути з відповідача на користь позивача; в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені та 3% річних позивачу слід відмовити.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статей 73, 74, 76-80 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, розглянувши спір на підставі поданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги як обґрунтовано заявлені підлягають до часткового задоволення.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що спір в справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, відповідно до приписів ч. 9 ст. 129 ГПК України покладаються судом на відповідача у справі.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 126, 129, 221, 236, 238, 240, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 40121452) 193 178,16 грн (сто дев`яносто три тисячі сто сімдесят вісім гривень 16 копійок) заборгованості, 2339,31 грн (дві тисячі триста тридцять дев`ять гривень 31 копійку) пені, 628,76 грн (шістсот двадцять вісім гривень 76 копійок) 3% річних, 53 348,21 грн (п`ятдесят три тисячі триста сорок вісім гривень 21 копійку) втрат від інфляції та 4143,10 грн (чотири тисячі сто сорок три гривні 10 копійок) в повернення сплаченого судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.

Повне судове рішення складено та підписано 27 червня 2023 року.

СуддяЛучко Р.М.