Ухвала суду № 111798546, 26.06.2023, Веселинівський районний суд Миколаївської області

Справа № 403/160/20

Провадження №1-кп/472/61/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про відмову в задоволенні клопотання про повернення обвинувального акта прокурору

26 червня 2023 року смт. Веселинове

Миколаївської області

Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

з участю секретаря

судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора- ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),

обвинуваченого - ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),

захисника - ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду №3 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015120290000222 від 09.09.2015 року, по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Веселинівського районного суду Миколаївської області 06 березня 2023 року відповідно до ухвали Верховного Суду від 17 січня 2023 року надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015120290000222 від 09.09.2015 року, по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України.

23 червня 2023 року обвинувачений ОСОБА_4 подав до суду клопотання про повернення обвинувального акта прокурору. В обґрунтування клопотання, зокрема зазначив, що обвинувальний акт не відповідає вимогам п. 5 ч.2 ст. 291 КПК України, оскільки при формулюванні обвинувачення слідчим не зазначено необхідних даних, які в результаті впливають на кваліфікацію дій особи. Обвинувальний акт не містить чіткого формулювання висунутого обвинувачення, а викладені лише обставини, які слідчий вважає за доцільне викласти за результатами досудового розслідування. Так, зокрема, не вказано механізму нападу з метою заволодіння чужим майном, з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у інше приміщення, оскільки: не вказано кількість осіб, які вчиняли напад, ролі між нападниками, хто та які дії вчиняв, момент проникнення неконкретизований, неконкретизований умисел на заволодіння чиїм саме майном та якого конкретного потерпілого чи потерпілих. Щодо обвинувачення за ч.3 ст. 289 КК України, так само: не вказано кількість осіб, які вчиняли напад, не визначено ролі між нападниками, не конкретизовано, яку фізичну силу застосовано. Крім того, зазначає, що ухвалою Веселинівського районного суду від 17 жовтня 2019 року судом вже повертався обвинувальний акт прокурору, однак, новий обвинувальний акт містить ті ж самі недоліки, тобто, прокурором та слідчим так і не були усунуті недоліки обвинувального акту, через які він 17 жовтня 2019 року був повернутий прокурору, а саме: органом досудового розслідування конкретно не

зазначено, скільки неоподатковуваних мінімумів доходів громадян становить сума 87 560 грн. 52 коп. В даному обвинувальному акті відсутня інформація, скільки точно становить сума 87 560 грн. 52 коп. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на момент вчинення злочину, у зв`язку з чим знову відсутня кваліфікуюча ознака «незаконне заволодіння транспортним засобом, яке завдало значної матеріальної шкоди» та унеможливлює встановити розмір завданої шкоди, що є обов' язковим в обвинувальному акті. За такого, вважає, що у обвинувальному акті відсутнє викладення повноцінного

формулювання обвинувачення і воно йому не зрозуміле, тому він має бути повернутий

прокурору, так як прокурор не виконав вимоги ухвали Веселинівського районного суду

Миколаївської області від 17 жовтня 2019 року про повернення обвинувального акта.

Обвинувачений ОСОБА_4 в підготовчому судовому засіданні підтримав заявлене ним клопотання про повернення обвинувального акта прокурору, та зокрема, зазначав, що формулювання обвинувачення викладено не чітко та є незрозумілим йому.

Захисник ОСОБА_5 підтримав клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 та просив його задовольнити.

Прокурор ОСОБА_3 в підготовчому судовому засіданні висловила думку про те, що підстав для повернення прокурору обвинувального акта не має, обвинувальний акт складено відповідно до вимог ст. 291 КПК України, а ті підстави, на які посилається обвинувачений ОСОБА_4 , не є підставами для повернення обвинувального акту прокурору та не можуть бути предметом розгляду на стадії підготовчого судового засідання, а тому клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 не підлягає задоволенню.

Потерілий ОСОБА_6 та представники потерпілого ТОВ "Агрокомплекс" в підготовче судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду були повідомлені належним чином, але до суду надали заяви, в яких просили проводити підготовче судове засідання без їх участі.

Суд, заслухавши доводи на підтримання клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , думку прокурора ОСОБА_3 щодо даного клопотання, дійшов наступного висновку.

Відповідно до змісту п.3 ч.2 ст. 283, ст. 291 КПК України обвинувальний акт є підсумковим процесуальним документом досудового слідства, за допомогою якого здійснюється функція обвинувачення, та в якому викладається його сутність і підстави, дається юридична оцінка та кваліфікація дій підозрюваного (обвинуваченого), визначаються межі судового розгляду.

Вичерпний перелік відомостей, які має містити обвинувальний акт, визначено ч.2 ст. 291 КПК України.

У відповідності до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Таким чином, у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт перевіряється на відповідність саме вимогам ч.2 ст. 291 КПК України.

Із вимог п.5 ч.2 ст. 291 КПК України випливає, що обвинувальний акт повинен обов`язково містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) Закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Відповідно до ч.1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета вчиненого, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Як вбачається зі змісту обвинувального акту ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України.

У міжнародних джерелах права, зокрема в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, йдеться про те, що однією із гарантій права на справедливий суд, відповідно до пункту "а" частини третьої статті 6, є негайна і детальна поінформованість зрозумілою для обвинуваченого мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

Практика Європейського суду з прав людини орієнтує, що обвинуваченням визнається офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про наявність припущення про вчинення особою кримінально караного правопорушення й при цьому стосується саме змісту фактичних обставин кримінального правопорушення, оскільки в контексті статті 6 Конвенції Європейський суд з прав людини покликаний убачати, що приховано за зовнішньою стороною справи, та досліджувати реалії розглядуваної справи ("Девеер проти Бельгії" від 27 лютого 1980 року).

Конкретності саме змісту обвинувачення стосується й рішення Європейського суду у справі "Маттоціа проти Італії" від 25 липня 2000 року.

Як зазначено у постанові Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 24 листопада 2016 року № 5-328кс16, в обвинувальному акті важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист.

Суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає ст.291 КПК України, зокрема: якщо він містить положення, що суперечать одне одному; містить недопустиму натуралізацію опису злочину; не підписаний слідчим чи не затверджений прокурором; до нього не долучено передбачені законом додатки.

В той же час, повернення обвинувального акту прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акту вимогам закону, а наявність в ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.

Під час перевірки матеріалів кримінального провадження судом встановлено, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 містить всі відомості, які передбачені положеннями ст. 291 КПК України: в ньому викладені фактичні обставини кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими, зазначена правова кваліфікація, з посиланням на положення закону і частину статті закону України про кримінальну відповідальність, викладено формулювання обвинувачення, зазначені анкетні дані обвинуваченого, анкетні відомості потерпілих, найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; дату та місце його складання, обставини, які обтяжують та пом`якшують покарання, прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, який склав обвинувальний акт. Обвинувальний акт підписаний та затверджений прокурором із зазначенням його посади та прізвища. До обвинувального акту доданий реєстр матеріалів досудового розслідування, розписки обвинуваченого та його захисника про отримання копій обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування.

За наведених обставин, на переконання суду, обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 містить у собі усі складові, передбачені ст.291 КПК України

Крім того, слід звернути увагу обвинуваченого та захисника, що на стадії підготовчого судового засідання, суд не вправі давати будь-яку оцінку сформованому обвинуваченню, в тому числі щодо його повноти та правильності, зокрема щодо оцінки обвинувачення, кваліфікації дій обвинуваченого, а також досліджувати обставини вчинення кримінального правопорушення, оскільки такі дії проводяться на стадії судового розгляду з дослідженням доказів, зібраних у кримінальному провадженні.

Доводи обвинуваченого та захисника про те, що формулювання обвинувачення, наведене в обвинувальному акті, є неконкретним, слід визнати безпідставними, виходячи з наступного.

Деталі обвинувачення у кримінальному процесі (певні конкретні фактичні обставини) мають суттєве значення, а його неконкретність розглядається ЄСПЛ як порушення права на захист (справа «Маттоціа проти Італії» від 25.07.2000 р.).

Проте конкретність обвинувачення є оціночною категорією та може бути перевірена лише в ході судового розгляду справи, адже на стадії підготовчого судового засідання суд не може давати оцінку кваліфікації дій обвинуваченого, доказам чи фактичним обставинам кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.

У разі ж повернення обвинувального акту судом першої інстанції з підстав неконкретності обвинувачення, вказівки суду спонукають органи досудового слідства на проведення слідчих (розшукових) та процесуальних дій, чим нівелюється процесуальна самостійність прокурора на визначення обсягу достатніх доказів для складання обвинувального акту та дотримання принципу змагальності, згідно з яким саме прокурор як сторона обвинувачення звертається до суду з обвинувальним актом, та свідчить про те, що суд певним чином перебирає на себе функції, які не притаманні йому.

При цьому, з метою недопущення порушення права особи на захист через неконкретність обвинувачення та можливого скасування рішення суду першої інстанції з підстав незабезпечення гарантій на справедливий суд, прокурор відповідно до положень ст. 337 КПК України в ході судового розгляду може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення тощо.

Суд, в силу цієї ж норми має право вийти за межі висунутого обвинувачення в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Разом з тим, суд відзначає, що повернення обвинувального акту із зазначених в клопотанні обвинуваченого підстав, призведе до затягування розгляду кримінального провадження, і як наслідок, до порушення передбачених ст. 28 КПК України розумних строків судового розгляду.

В той час як про обов`язковість дотримання розумного строку розгляду кримінальних справ неодноразово наголошував та встановлював порушення і Європейський суд з прав людини (справи «Вітрук проти України» від 16.09.2010, «Юртаєв проти України» від 31.01.2006 та інші).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 не підлягає задоволенню, оскільки зазначені в його клопотанні підстави не є достатніми для повернення обвинувального акту прокурору.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 291, 314, 369-372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про повернення обвинувального акта прокурору, яке надійшло до суду 23 червня 2023 року, - відмовити.

Ухвала суду не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду по суті розгляду кримінального провадження. Заперечення на ухвалу суду включаються до апеляційної скарги на рішення суду по суті.

Суддя Веселинівського районного суду

Миколаївської області ОСОБА_1