Рішення № 111796911, 27.06.2023, Тлумацький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 353/500/23

Провадження № 2/353/200/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2023 рокум.Тлумач

Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Луковкіної У.Ю.,

з участю: секретаря судового засідання Мороз М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тлумач в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

ТзОВ «Фінансова компанія «ПАРІС» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 21.11.2019 року, укладеним між АТ «РВС БАНК» та ОСОБА_1 , що становить 18506,59 грн. та складається з: 7756,52 грн. заборгованості за тілом кредиту; 2566,17 грн. заборгованості за процентами; 7575,80 грн. заборгованості за комісією; 85,32 грн. 3% річних за користування грошовими коштами за період з 28.12.2021 року по 23.02.2022 року; 522,78 грн. інфляційні витрати за період з 28.12.2021 року по 23.02.2022 року. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконував, у зв`язку з чим станом на 08.05.2023 року допустив виникнення заборгованості по кредитному договору в сумі 18506,59 грн., яку слід стягнути на користь нового кредитора, оскільки між первісним кредитором та позивачем було укладено договір про відступлення права вимоги. Також просить стягнути з відповідача понесені судові витрати та справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частин 2-6 статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, серед іншого, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). З огляду на предмет та ціну позову дана справа підпадає під ознаки малозначної справи та не віднесена до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження. Обставини справи, що згідно частини третьої статті 274 ЦПК України, мають значення для вирішення питання про можливість розгляду справи в порядку спрощеного провадження, також свідчать про наявність підстав для розгляду цієї справи в спрощеному порядку.

Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 25.05.2023 року вирішено розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Крім цього, даною ухвалою було встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання ним відзиву на позовну заяву та п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання ним заперечення, а позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Згідно ч.1 ст. 178 ЦПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

У відповідності до ч.ч. 1, 8 ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Представник позивача ТзОВ «Фінансова компанія «ПАРІС» в судове засідання не з`явився, однак у позовній заяві просив розгляд справи провести без його участі. Не заперечував щодо ухвалення заочного рішення по справі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явився, відзиву на позовну заяву суду не надав, причин неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи в порядку ст. 128 ЦПК України, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

У відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч. 2 ст. 281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими главою 11 Заочний розгляд справи.

Тому, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 280 ЦПК України, та того, що відповідач про причини неявки не повідомив, відзиву на позовну заяву суду не надав, а позивачем подано достатньо матеріалів, які свідчать про взаємовідносини сторін, суд ухвалив про проведення заочного розгляду справи.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2ст. 247 ЦПК України, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу порушеного права на належне виконання умов кредитного договору шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором.

Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа /кредитор/ зобов`язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що 21.11.2019 року між АТ «РВС БАНК» (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник/відповідач) було укладено Заяву-Договір № 0044920 про надання банківської послуги (платіжна картка Простір), що є договором приєднання до Публічної пропозиції АТ «РВС БАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, згідно якого позичальник отримав споживчий кредит урозмірі 15151,52 гривень, шляхом перерахунку на картковий рахунок, строком на 6 місяців, з фіксованою процентною ставкою - 18 % річних, разовою комісією при видачі кредиту 1% від суми наданого кредиту та щомісячною комісією за супроводження кредиту 5% від суми наданого Кредиту(а.с. 15).

У п. 2 Заяви-Договору № 0044920 вiд 21.11.2019 року зазначено, що відповідач погоджується з тим, що Заява-Договір разом з Публічною Пропозицією і Паспортом споживчого кредиту та Графіком погашення складають договір про надання банківських послуг, укладення якого він підтвердив своїм власноручним підписом та зобов`язався виконувати його (а.с. 4-14, 17).

Вiдповiдно до п.п. 7.3.1. Публічної пропозиції, погашення Клієнтом заборгованостi за Споживчим кредитом, в тому числі щомісячного платежу здiйснюється щомісячно та/або в дату повного погашення заборгованості за споживчим кредитом, починаючи з місяця наступного після місяця оформлення Споживчого кредиту, за ануїтетною схемою погашення (ряд рівних грошових платежів, що здiйснюються через рiвнi проміжки часу) у розмірах і терміни (дати), визначені Графіком платежів, шляхом забезпечення наявності грошових коштів у відповідних сумах на Рахунку для погашення заборгованості, що зазначений у Заяві-Договорі.

Додатком № 1, який є невід`ємною частиною Заяви-Договору № 0044920 вiд 21.11.2019 року (п. 6 Заяви-Договору), врегульовані наступні умови: складовi загальної вартості кредиту, вартість платежів з повернення Кредиту та сплати відсотків (процентів) за його користування, суми комісійної винагороди та iншi платежі за договором (а.с. 16).

У разі порушення терміну погашення заборгованості за Споживчим кредитом, в тому числі Щомісячного платежу, в тому числі його частини, встановленого Графіком платежів, така заборгованість, у тому числі Щомісячний платіж (або його частина) вважається простроченим, починаючи з наступного дня за днем встановленого терміну погашення згідно з Графіком платежів і до дня погашення простроченої заборгованості.

З дня виникнення простроченої заборгованості за Споживчим кредитом, в тому числі Щомісячного платежу, встановленого Графіком платежів, Банк має право нараховувати штрафні санкції за порушення строків погашення заборгованості за Споживчим кредитом, у тому числі Щомісячних платежів, у розмірі 10,00 грн. за кожен день прострочення платежу. Сплата штрафу та/або пені не звільняє Клієнта від виконання зобов`язань, за порушення яких передбачені штраф та/або пеня, і так само не звільняє його від обов`язку відшкодувати Банку збитки, заподіяні невиконанням або неналежним виконанням своїх зобов`язань за Договором, у тому числі будь-які витрати, що були понесені Банком у зв`язку зі стягненням заборгованості з Позичальника за Договором, (п. 7.3.11 Публічної пропозиції).

На підставі укладеної Заяви-Договору № 0044920 вiд 21.11.2019 року відповідачу було видано платіжну картку (п. 11 Заяви-Договору) та відкрито картковий рахунок, на який 21.11.2019 року було зараховано грошові кошти в сумі 15151,52 грн., про що свідчать копії меморіальних ордерів №№ 4195, 4196 від 21.11.2019 року (а.с. 23)

Відповідач одержав та використав за цільовим призначенням кредитні кошти, про що свідчить виписка по особовому рахунку ОСОБА_1 (а.с. 24-30).

Відповідно до ч. 1ст. 512 ЦК Україникредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно доположеньст.ст.514,516 ЦК Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом, а заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.ст. 1077, 1078 ЦК Українивстановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно дост. 1081 ЦК Україниклієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Згідно із ч. 1ст. 1082 ЦК Україниборжник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Згідно п. 7.6.2 Публічної пропозиції, керуючись ст. 516 ЦК України банк має право на можливу заміну кредитора, шляхом відступлення права вимоги за Заявою-Договором.

Відповідно до копії Договору про відступлення права вимоги № 28/12/2021-1 від 28.12.2021 року, укладеного між АТ «РВС БАНК» та ТзОВ «Фінансова компанія «ПАРІС» (позивач), (п.1.1) первісний кредитор у порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним законодавством України відступає (передає), а новий кредитор приймає (набуває) права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами зазначеними у Додатку №1 до цього договору, зі всіма додатками, додатковими угодами, додатковими договорами, договорами про внесення змін та доповненнями до нього тощо, що є невідємною частиною, які укладені між АТ «РВС БАНК» та божниками (а.с. 18-21).

Згідно Додатку № 1 до вищевказаного договору вбачається, що ТзОВ «Фінансова компанія «ПАРІС» (позивач) передано, зокрема, право вимоги до боржника ОСОБА_1 (відповідач) за Заявою-Договором № 0044920 вiд 21.11.2019 року на сумарну заборгованість 17898,49 грн., яка складається з: 7756,52 грн. заборгованості за тілом кредиту; 2566,17 грн. заборгованості за процентами; 7575,80 грн. заборгованості за комісією (а.с. 22, 59-62).

Згідно п. 2.1 Договору про відступлення права вимоги № 28/12/2021-1 від 28.12.2021 року відступлення права вимоги за цим договором здійснюється на платній основі у розмірі, вказаному в п. 4.1 цього договору. Ціна відсутплення права вимоги за цим договором становить 957086,24 (п. 4.1. Договору про відступлення права вимоги).

Платіжним інструкціями № 4332 від 28.12.2021 року, № 4738 від 22.02.2022 року та № 4784 від 17.05.2022 року ТзОВ «Фінансова компанія «ПАРІС» (позивач) здійснило повну оплату на рахунок АТ «РВС БАНК» за відсутплення права вимоги по вищевказаному договору (а.с. 63-65).

Отже, згідно з долученим позивачем договором про відступлення прав вимоги, АТ «РВС БАНК» відступив вимогу за Заявою-Договором № 0044920 вiд 21.11.2019 року щодо боржника ОСОБА_1 до ТзОВ «Фінансова компанія «ПАРІС» (позивач), а тому ТзОВ «Фінансова компанія «ПАРІС» (позивач) стало новим кредитором боржника ОСОБА_1 за Заявою-Договором № 0044920 вiд 21.11.2019 року.

Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач не виконав своїх договірних зобов`язань за Заявою-Договором та станом на 08.05.2023 року допустив перед позивачем заборгованість, яка становить 18506,59 грн. та складається з: 7756,52 грн. заборгованості за тілом кредиту; 2566,17 грн. заборгованості за процентами; 7575,80 грн. заборгованості за комісією; 85,32 грн. 3% річних за користування грошовими коштами за період з 28.12.2021 року по 23.02.2022 року; 522,78 грн. інфляційні витрати за період з 28.12.2021 року по 23.02.2022 року (а.с. 31-38).

Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за вказаним договором, відповідачем по справі суду не представлено.

26.01.2022 року ТзОВ «Фінансова компанія «ПАРІС» на iм`я Шевчука Д.І. (відповідач) було направлено вимогу про усунення порушення кредитного зобов`язання № 587/25/01/2022-1 вiд 25.01.2022 року, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень, описом вкладення у цінний лист та квитанцією АТ «Укрпошта» (а.с. 39-42).

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у вказаний у позові спосіб.

Відповідно до частин 1, 2статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно дост. 638 ЦК Українидоговір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли всіх істотних умов договору. За правиламист. 639 ЦК Українидоговір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Частиною першоюстатті 634 ЦК Українивизначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно дост. 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимогЦивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1ст. 527 ЦК Україниборжник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання.

Згідно із ст.ст.610, 611 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

За змістом статей626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст. 638 ЦК України).

Відповідно дост. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно ч. 1ст. 530 ЦК Україниякщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідност. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК Українипередбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Приписами ст. 625 ЦК Українивизначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання, у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат та 3% річних, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три відсотки річних від простроченої суми.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 року у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 року у справі №902/417/18 сформульовано висновки про те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання і ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконував своїх зобов`язань за Заявою-Договором позики № № 0044920 вiд 21.11.2019 року, а тому у позивача виникло право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Згідно ст. 16 ЦК України однією із форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 1 ст.89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Виходячи з наведеного, дослідивши усі надані сторонами докази у їх сукупності, перевіривши відповідність позовних вимог діючому законодавству України, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову, оскільки протягом розгляду справи було встановлено, що між сторонами існували договірні відносини, які виникли внаслідок укладання Заяви-Договору позики № № 0044920 вiд 21.11.2019 року. Через порушення умов Договору з боку позичальника своєчасне погашення зобов`язання не відбулося, внаслідок чого виникла заборгованість за договором, яку відповідач у добровільному порядку не погасив, тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Заявою-Договором позики № № 0044920 вiд 21.11.2019 року, загальний розмір якої станом на 08.05.2023 року становить 18506,59 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При такому вирішенні позову, суд вважає, що з відповідача слід стягнути на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2684,0 грн. (платіжна інструкція № 5323 від 09.05.2023 року, а.с. 48).

Керуючись ст.ст.6,7,12,13,19,43,76,81, 89,131,133,141, 247,258,259,263-265,273, 274-279, 280-282 354-355 ЦПК України, на підставі ст.ст.205,207,512, 514, 516, 526, 527,530, 610-612,625,626, 628, 638, 1049,1054, 1077, 1078, 1081, 1082 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРІС», юридична адреса: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 77А, код ЄДРПОУ 38962392), заборгованість за Заявою-Договором позики № 0044920 вiд 21.11.2019 року, яка станом на 08.05.2023 року становить 18506,59 грн. (вісімнадцять тисяч п`ятсот шість гривень 59 копійок) та складається з: 7756,52 грн. (сім тисяч сімсот п`ятдесят шість гривень 52 копійки) заборгованості за тілом кредиту; 2566,17 грн. (дві тисячі п`ятсот шістдесят шість гривень 17 копійок) заборгованості за процентами; 7575,80 грн. (сім тисяч п`ятсот сімдесят п`ять гривень 80 копійок) заборгованості за комісією; 85,32 грн. (вісімдесят п`ять гривень 32 копійки) 3% річних за користування грошовими коштами за період з 28.12.2021 року по 23.02.2022 року; 522,78 грн. (п`ятсот двадцять дві гривні 78 копійок) інфляційні витрати за період з 28.12.2021 року по 23.02.2022 року.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРІС», юридична адреса: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 77А, код ЄДРПОУ 38962392), - 2684,0 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок) понесених позивачем судових витрат.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції через Тлумацький районний суд Івано-Франківської області. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ГоловуючийУ. Ю. ЛУКОВКІНА