Рішення № 11179352, 19.07.2010, Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 2-336/2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2010 року м. Олевськ

Олевський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого-судді Волощука В.В.

при секретарі Корнєйчук О.В.

з участю:

представника позивачки ОСОБА_1

відповідачки ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Олевську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Олевської державної нотаріальної контори Житомирської області про визнання договору дарування нерухомого майна недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просить суд визнати договір дарування 1/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1, укладений 31.06.2007 року, між ОСОБА_4 (дарувальником) та ОСОБА_2 (обдарованою), посвідчений державним нотаріусом Олевської державної нотаріальної контори Житомирської області недійсним, посилаючись на те, що зазначений правочин вчинений проти справжньої волі дарувальника ОСОБА_4, внаслідок застосування до останнього психічного тиску з боку обдарованої ОСОБА_2, та як такий, що вчинений дарувальником під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах.

У судовому засіданні представник позивачки підтримала заявлені позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідачка в судовому засіданні позов не визнали та надала суду пояснення, вказавши на те, що вона проживала із ОСОБА_4, у цивільному шлюбі майже сім років і 28.07.2009 року зареєстрували шлюб, про що надала суду копію свідоцтва про шлюб. При житті її чоловік ОСОБА_4, 31.07.2009 року подарував їй, як своїй дружині 1/3 частину належного йому на праві власності житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1. Вважає, що позовні вимоги позивачки до неї є безпідставними, оскільки її чоловік ОСОБА_4, довгий період часу тяжко хворів і вона за ним доглядала до дня його смерті, як за своїм чоловіком, окрім того це була воля самого ОСОБА_4, подарувати їй свою частину житлового будинку за вказаною адресою. ОСОБА_4, укладаючи договір дарування перебував при здоровому розумі та ясній пам”яті, розуміючи значення своїх дій.

Представник Олевської державної нотаріальної контори позов заявлений позивачкою до відповідачки не визнав та надав суду пояснення, вказавши на те, що дійсно ним було 31 липня 2009 року посвідчено договір дарування 1/3 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1 та яка (1/3 частина) належить на праві власності дарувальнику ОСОБА_4 Посвідчення договору дарування було здійснено з виїздом по місцю проживання дарувальника ОСОБА_4, при цьому останній діючи добровільно і перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам”яті, розуміючи значення своїх дій та будучи попередньо ознайомлений з вимогами чинного законодавства щодо недійсності угоди, здійснив своє волевиявлення шляхом укладення договору дарування належного йому 1/3 частини зазначеного будинку у відповідності до якого передав (подарував) у власність своїй дружині ОСОБА_2, а остання прийняла в дар 1/3 частини житлового будинку по АДРЕСА_1. При цьому будь-яких умов на підставі яких укладався б договір дарування зі сторони дарувальника чи обдарованої не було.

Суд, заслухавши пояснення представника позивачки, відповідачки, свідків, оцінивши досліджені у судовому засіданні докази у їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_3 є рідною дочкою ОСОБА_4, що стверджується копією свідоцтва про народження позивачки та копіями свідоцтв про розірвання шлюбу. За життя ОСОБА_4, на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 16.04.2009 року Олевською державною нотаріальною конторою, реєстр № 744, зареєстрованого в Коростенському міжміському бюро технічної інвентаризації в книгу № 8 під № 513, внесеного в реєстр прав власності на нерухоме майно під № 26475692, мав на праві власності 1/3 частини житлового будинку по вул.Інтернаціональна, 31 в м.Олевську Житомирської області. Разом із ОСОБА_4, на вказаній частині зазначеного житлового будинку на протязі семи років проживала його співмешканка ОСОБА_2, з якою ОСОБА_4, проживав у цивільному шлюбі, вів спільне господарство. 28.07.2009 року ОСОБА_4, зареєстрував шлюб з ОСОБА_2, що стверджується копією свідоцтва про шлюб та 31.07.2009 року подарував належну йому на праві власності 1/3 частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1 своїй дружині ОСОБА_2, і після чого ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, що стверджується копією договору дарування та копією свідоцтва про смерть.

Зазначений договір дарування 31 липня 2009 року було посвідчено державним нотаріусом Олевської державної нотаріальної контори Житомирської області з виїздом по місцю проживання дарувальника ОСОБА_4, відповідно до якого ОСОБА_4, подарував 1/3 частину належного йому на праві власності житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1 своїй дружині ОСОБА_2, а остання прийняла в дар зазначене нерухоме майно, про що свідчить договір дарування, посвідчений державним нотаріусом Олевської державної нотаріальної контори 31.07.2009 року та зареєстрований в реєстрі за № 1877.

При укладенні договору дарування будь-яких умов на підставі яких укладався б договір дарування зі сторони дарувальника чи обдарованої не було.

Відповідно до ст.203 ЦК України, з якої слідує, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Статтею 211 ЦК України передбачено, якщо у правочині не вказане місце його вчинення, то: місцем вчинення одностороннього правочину є місце вираження волі сторони.

Статтею 717 ЦК України в якій передбачено, що за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов”язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов”язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Крім того відповідно до ст.ст.231, 233 ЦК України слідує, що правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним. Правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Так судом у судовому засіданні не встановлено обставин, які б свідчили про те, що договір дарування укладено під впливом насильства психічного або фізичного (ст.231 ЦК), а також під впливом тяжких обставин (ст.233 ЦК). Як убачається з матеріалів справи ОСОБА_4, діючи добровільно і перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам”яті, розуміючи значення своїх дій та будучи попередньо ознайомлений з вимогами чинного законодавства щодо недійсності угоди, здійснив своє волевиявлення шляхом укладення договору дарування належного йому 1/3 частини зазначеного будинку у відповідності до якого передав (подарував) у власність своїй дружині ОСОБА_2, а остання прийняла в дар 1/3 частини житлового будинку по АДРЕСА_1. При цьому будь-яких умов на підставі яких укладався б договір дарування зі сторони дарувальника чи обдарованої не було.

Про дійсність добровільності укладеного правочину свідчать показання свідків та сам договір дарування, де державним нотаріусом були зазначені та роз”яснені істотні умови укладення договору дарування.

Суд не може взяти до уваги пояснення представника позивачки, так як вони не відповідають дослідженим у справі доказам.

Разом з тим після смерті ОСОБА_4, спадкоємці та особи, які мають першочергове право на спадщину, договір дарування в судовому порядку не оспорювали, а позивачка подала зазначений позов лише після спливу строку прийняття спадщини за законом, хоча їй було відомо про договір дарування спірного нерухомого майна відповідачці. При цьому доказів щодо того, що позивачка не знала про існування договору дарування, представник позивачки у судовому засіданні не надала. З матеріалів справи та позовної заяви позивачки ж вбачається те, що останній було відомо, що ОСОБА_4, подарував 1/3 частину належного йому на праві власності житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1 своїй дружині ОСОБА_2, а остання прийняла в дар зазначене нерухоме майно.

За таких обставин та підсумовуючи вищенаведене, суд вважає безпідставними вимоги позивачки до відповідачки щодо визнання договору дарування спірного нерухомого майна недійсним.

Керуючись: ст.ст.203,209,211,231,233,717-722 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57, 60, 81, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Олевської державної нотаріальної контори Житомирської області про визнання договору дарування нерухомого майна недійсним відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Рішення може бути оскарженим до Апеляційного суду Житомирської області протягом 20 днів, після подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду, яка подається протягом 10 днів з дня оголошення рішення суду, або на протязі 10 днів без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду, через Олевський районний суд Житомирської області.

Суддя :