Рішення № 111776572, 26.06.2023, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2-а/760/548/22

Справа № 760/26043/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2023 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва в складі головуючого судді - Зуєвич Л.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (участі) учасників справи (в письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 ) до поліцейського роти № 2 батальйону БЗС Управління патрульної поліції у місті Києві Фариба Олександра Дмитровича /далі - інспектор поліції Фариба О.Д./ (адреса: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 9), поліцейського роти № 2 батальйону БЗС Управління патрульної поліції у місті Києві Шевченка Олега Юрійовича /далі - інспектор поліції Шевченко О.Ю./ (адреса: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 9), Управління патрульної поліції міста Києва /далі - Управління/ (адреса: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 9), Департаменту патрульної поліції /далі - Департамент/ (код ЄДРПОУ: 40108646; адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3), про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

В С ТА Н О В И В:

Рух справи

27.09.2021 до Солом`янського районного суду міста Києва надійшла вказана позовна заява, датована 19.09.2021, за підписом позивача, в якій позивач просить суд:

- визнати дії інспектора поліції Фариба О.Д. в частині винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАО № 4771658 від 14.09.2021 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 510,00 грн такими, що не відповідають чинному законодавству;

- визнати дії інспектора поліції Фариба О.Д. в частині проведення провадження в справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 та притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП такими, що не відповідають чинному законодавству;

- постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАО № 4771658 від 14.09.2021 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 510,00 грн, скасувати, справу закрити.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.09.2021 для розгляду зазначеного позову визначено суддю Зуєвич Л.Л. Справу фактично передано судді по реєстру 28.09.2021.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 01.10.2021 позов ОСОБА_1 було залишено без руху в зв`язку з відсутністю в матеріалах позову доказів сплати судового збору та необхідністю уточнення суб`єктного складу спору.

01.11.2021 на виконання зазначеної ухвали суду надійшла заява позивача, в якій він звертає увагу на те, що є учасником АТО та особою з інвалідністю 3 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва 03.11.2021 відповідний позов прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (письмового провадження).

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України /далі - КАС України/).

Обґрунтування позову

В позові, зокрема, вказується, що 14.09.2021, о 15 годині 35 хвилин, позивач - ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Lexus NX 300 h, номерний знак НОМЕР_2 , рухався у м. Києві за маршрутом: перехрестя вул. Професора Підвисоцького та вул. М. Бойчука, з подальшим поворотом на світлофорі ліворуч в бік вул. Саперно Слобідська.

Зазначається, що біля будинків 15 та 16 по вул. М. Бойчука, в напрямку вул. Саперно Слобідська, його було зупинено інспектором поліції Фариба О.Д.

Як вказує позивач, відповідач під час зупинки не називаючи свого спеціального звання та прізвища заявив що він з Департаменту патрульної поліції. На питання про причину зупинки повідомив, що позивач нібито порушив п.16 Правил дорожнього руху України. За фактом чого позивач надав відповідачу усне пояснення по суті: зазначив, що правил дорожнього руху не порушував, проте відповідач таких доводів до уваги не прийняв.

Як стверджує позивач, він рухався по вул. Професора ГІідвисоцького (буд.10/15, буд.7/11) в напрямку вул. М. Бойчука, та робив на перехресті поворот ліворуч з подальшим поворотом на світлофорі ліворуч в бік вул. Саперно Слобідська. Коли він в`їхав на перехрестя з`явився миготливий зелений сигнал світлофору (п. 8.7.3 в) ПДР) Коли позивач знаходився на середині перехрестя та очікував коли автомобілі, що рухались в зустрічному напрямку, залишать перехрестя, він мав намір зробити поворот ліворуч з дотриманням вимог п. 16.6, п. 16.8 ПДР . В час коли на полосі руху позивача на світлофорі загорівся червоний сигнал він почав поворот ліворуч. В момент загорання жовтого, а потім черевного сигналу світлофору, у зустрічному напрямку, по вул. Професора Підвисоцького, на світлофор, до дорожньої розмітки 1.12 (cron-лінія) під`їхав автомобіль Ford держ. № НОМЕР_3 . Зазначений автомобіль, порушуючи вимоги п. 8.7.3 г) та е), п. 8.10 продовжив свій рух, чим зробив аварійну ситуацію, тому позивач на мить зупинився, дочекавшись, що автомобіль Ford держ. № НОМЕР_3 , який порушив вимоги ПДР теж зупиниться, продовжив свій рух.В цей час, на зазначеному перехрести по вул. М. Бойчука, в напрямку вул. Саперно Слобідська, стояв патрульний автомобіль з відповідачем 1. Позивач зазначає, що з дотриманням вимог п. 16.8 ПДР зробив поворот ліворуч, продовжив свій рух по вул. М. Бойчука та через декілька метрів зупинився на вимогу співробітників поліції.

Також, позивач звертає увагу на те, що просив відповідача надати йому відеофіксацію порушення правил дорожнього руху, а саме доказів того, що він навмисно перед поворотом ліворуч не надав дорогу транспортним засобам (в даному випадку автомобілю Ford держ. № НОМЕР_3 ), що рухався в зустрічному напрямку. На що відповідач, в безапеляційній формі, заявив, що в даному випадку, обов`язки патрульної поліції не входить надавати докази.

Зазначає, що докази у вигляді відео відповідач все ж надав позивачу на своєму смартфоні, але на ньому не було видно моменту вмикання жовтого та червоного світла світлофору в напрямку по вул . Професора Підвисоцького.

Таким чином, на думку позивача, відповідач в порушення ст.ст. 245, 249, 251, 254, 258, 268, 280 КУпАП виніс постанову, серії ЕАО № 4771658 від 14.09.2021 про накладення на позивача адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

При цьому, відповідач порушив вимоги ст.ст. 251, 254, 258 КУпАП в частині необхідності надання доказів правопорушення та складанні протоколу про адміністративне правопорушення.

Щодо правової позиції відповідачів

24.05.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому Департамент просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с. 39-44).

В обґрунтування таких вимог Департамент, зокрема, вказує, що 14.09.2021 о 15 год. 39 хв. було виявлено транспортний засіб Lexus nx 300 n номерний знак НОМЕР_4 , який порушив п. 16.6 ПДР України. У відповідності до ст. 35 ЗУ « Про національну поліцію» поліцейськими прийнято рішення зупинити транспортний засіб. На місці зупинки було встановлено, що водієм даного автомобіля, являється ОСОБА_1 .

У відповідності до пункту 9 розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за №1408/27853 (далі - Інструкція), інспектором було прийнято рішення розпочати розгляд справи за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

При цьому у відзиві вказується, що під час розгляду справи від позивача поступило усне клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, а саме відеофіксацією. На місці поліцейський пред`явив факт вчинення порушення передбаченого п. 16.6 ПДР України, а саме повертаючи ліворуч не надав перевагу в русі транспортним засобам, що рухаються в зустрічному напрямку прямо.

Зауважується, що в адміністративному позові позивач підтверджує той факт, що поліцейський надав для ознайомлення відео фіксацію проїзду перехрестя, проте на відео відсутнє момент вмикання світлофора. Однак, звертається увага суду на той момент, що працівники поліції не здійснили зупинку транспортного засобу за порушення п. 8.7.3 ПДР України, а саме проїзд на заборонені сигнали світлофора, а не дотримання п. п. 16.6 ПДР України, а саме проїзд перехрестя.

Наголошується, що як вбачається із відео долученого позивачам, видно, що останній здійснює рух транспортним засобом на зелений сигнал світлофора та здійснив виїзд на перехрестя після чого не надав перевагу транспортного засобу, який здійснював рух прямо. На перехресті рівнозначних доріг позивач повинен також керуватися п. 16.12 ПДР України, на перехресті рівнозначних доріг водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу транспортним засобам, що наближаються праворуч, крім перехресть, де організовано круговий рух. Тобто працівники поліції під час розгляду справи повідомили позивача, що останній повинен дати дорогу транспортному засобу , що рухається в зустрічному напрямку.

Зазначається, що інспектор під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відреагував на адміністративне правопорушення, встановив причини та умови що сприяли вчиненню даного порушення у відповідності до ст. 245 КУпАП, виконав умови підготовки адміністративної справи до розгляду, що передбачені ст. 278 КУпАП, повідомив відповідача про його права, які передбачені ст. 268 КУпАП.

Разом з тим, вказується, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення був досліджений та встановлений інспектором під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та відповідно до норм чинного законодавства вмотивовано виніс постанову серії ЕАО № 4771658 від 14.09.2021

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.

14.09.2021 інспектор поліції Фариба О.Д. склав постанову серії ЕАО № 4771658 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (а.с. 11), за змістом якої 14.09.2021 о 15:39 в м. Київ, вул. Михайла Бойчука, 15 водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керував транспортним засобом Lexus NX 300 Н, номерний знак НОМЕР_2 , не надав перевагу в русі ТЗ який рухався прями, чим порушив п. 16 ПДР - порушення водіями т/з проїзду перехресть, а отже скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.

У зв`язку з зазначеним на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 510,00 грн.

Пункт 7 вказаної постанови - «до постанови додаються» - не заповнений.

Позивачем до справи додано, зокрема, фотографії з місця правопорушення (а.с. 13-17) та диск з відеозаписом з відео регістратора.

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже законодавчо встановлено презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується.

Це означає, що повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).

Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.

Стаття 62 Конституції України встановлює, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Визначення доказів в справі про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований ст. 251 КУпАП, а саме: доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

В постанові Верховного Суду від 27.06.2019 у справі № 560/751/17, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України є обов`язковою для врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, звертається увага на те, що обов`язок доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача в даній категорій справ, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України покладений на відповідача, - суб`єкта владних повноважень.

Даючи оцінку правомірності оскаржуваної постанови суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 вказаного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, в ній не наведено докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Оцінюючи оскаржувану постанову на предмет її обґрунтованості (п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України), суд має констатувати, що працівником поліції факт вчинення правопорушення, в якому звинувачено позивача, жодним чином не зафіксовано та не підтверджено жодним допустимим й належним доказом.

Так, оскаржена постанова не містить відміток про наявність на момент її винесення доказів на підтвердження вчинення відповідного правопорушення.

Не подано належних, достовірних та достатніх доказів на підтвердження вчинення правопорушення до суду також і в порядку надання відзиву.

Хоча відзив на позов містить доводи про те, що в ході розгляду справи позивачу надавались докази вчинення правопорушення, та позивачем у позові фактично підтверджується його вчинення, відповідні докази ні до відзиву, ні до оскарженої постанови не додано, про його існування оскаржена постанова відміток не містить.

Разом з тим, як зазначено у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 177/525/17(2-а/177/23/17) /адміністративне провадження № К/9901/34580/18/ сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.

Не може бути доказом вчинення адміністративного правопорушення оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки така постанова за своєю природою є результатом розгляду справи про адміністративне правопорушення після збору та дослідження доказів вчинення такого правопорушення.

При цьому, рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень (див. постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №524/4668/17, адміністративне провадження №К/9901/33802/18).

Разом з тим, суд бере до уваги, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі № 338/1/17 зазначив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Посилання на оскаржувану постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності як на беззаперечний доказ вчинення ним правопорушення є помилковим, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Отже, працівник поліції у своїй діяльності порушив принципи всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин, оскільки при розгляді справи було застосовано спрощений підхід, а саме: обґрунтування вини сформовано лише на одних даних сприйняття співробітників поліції, з яких неможливо визначити наявність або відсутність правопорушення, тобто без застосування будь-яких інших фактів, які б підтверджували наявність або відсутність вини певної особи (показання свідків, відеофіксація тощо).

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

При цьому провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи (відповідна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а).

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

З іншого боку, рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Враховуючи викладене, відсутність доказів правомірності дій з боку інспектора патрульної поліції, встановлені судом обставини, не спростовані відповідачем, суд приходить висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача щодо скасування оскаржуваної постанови.

При цьому суд зазначає, що належним відповідачем в даній категорії справ є саме Департамент патрульної поліції.

Так, як зазначено у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 742/2298/17 від 17.09.2020 належним відповідачем у справах про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення є орган який таке стягнення застосував, а не конкретна посадова особа вказаного органу.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Отже, одним зі способів захисту прав позивача у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є скасування судом оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень і закриття справи про адміністративне правопорушення.

Враховуючи вищенаведене, відсутність доказів правомірності дій з боку відповідача, встановлені судом обставини, не спростовані відповідачем, суд приходить висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення.

Разом з тим, зважаючи на те, що положеннями ч. 3 ст. 286 КАС України передбачений вичерпний перелік рішень місцевого загального суду як адміністративного суду за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, який не підлягає розширеному тлумаченню, позов в частині вимог про визнання протиправними дій інспектора патрульної поліції при винесенні оскаржуваної постанови, - задоволенню не підлягає.

Щодо судового збору

Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, з урахуванням задоволення позову на користь держави підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції судовий збір у розмірі 454,00 грн.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 257, 269, 286 КАС України, ст.ст. 7, 9, 18, 251, 256, 268, 276, 286-289, 293 КУпАП, ст. 62 Конституції України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до поліцейського роти № 2 батальйону БЗС Управління патрульної поліції у місті Києві Фариба Олександра Дмитровича, поліцейського роти № 2 батальйону БЗС Управління патрульної поліції у місті Києві Шевченка Олега Юрійовича, Управління патрульної поліції міста Києва, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, - задовольнити.

Скасувати постанову серії ЕАО № 4771658 від 14.09.2021 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складену поліцейським роти № 2 батальйону БЗС Управління патрульної поліції у місті Києві Фариба Олександра Дмитровича відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Закрити справу у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ: 40108646; адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3) на користь держави 454,00 грн (чотириста п`ятдесят чотири гривні) судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Л. Л. Зуєвич