Рішення № 111769006, 26.06.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.06.2023Справа № 910/4870/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська дорожньо-будівельна компанія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Азов Скан Транс"

про стягнення 735 899,46 грн.,

Без виклику (повідомлення) представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Європейська дорожньо-будівельна компанія" (далі - позивач, Компанія) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Азов Скан Транс" (далі - відповідач, Товариство) грошових коштів у загальному розмірі 735 899,46 грн., з яких: 275 177,44 грн. - основний борг, 164 769,15 грн. - пеня, 286 176,85 грн. - штраф, 9 776,02 грн. - 3 % річних.

В обґрунтування пред`явлених вимог позивач посилався на неналежне виконання Товариством умов укладеного між сторонами 02.08.2022 року договору перевезення вантажу № 02/08/2022/650 в частині повної та своєчасної оплати наданих Компанією послуг з перевезення вантажів, у зв`язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій та компенсаційних виплат у вищевказаних розмірах.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.04.2023 року відкрито провадження у справі № 910/4870/23 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) представників сторін. Крім того, цією ухвалою відповідачу було встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення копії даної ухвали.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копія ухвали від 03.04.2023 року про відкриття провадження у справі № 910/4870/23 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02091, місто Київ, вулиця Архітектора Вербицького, будинок 1, офіс 1, що підтверджується поштовим повідомленням з трек-номером 0105494196456. Судом встановлено, що вищевказане поштове відправлення було отримане уповноваженим представником відповідача 11.04.2023 року.

За умовами пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду міста Києва від 03.04.2023 року, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006 у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

02.08.2022 року між Компанією (перевізник) та Товариством (замовник) був укладений договір перевезення вантажу № 02/08/2022/650 (далі - Договір), за умовами якого замовник доручив, а перевізник прийняв на себе зобов`язання по виконанню транспортних послуг по перевезенню вантажів, визначених у пункті 1.2 даного Договору, на умовах та в термін згідно заявки замовника, яка є невід`ємною частиною даного Договору.

Означений правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб`єктів господарювання.

Згідно з пунктом 1.2 цієї угоди транспортні послуги включають в себе: приймання вантажу в пункті відправлення; збереження та доставку вантажу, ввіреного замовником, в пункт призначення; видача вантажу уповноваженій особі (вантажоотримувачу).

Відповідно до пункту 2.1 Договору транспортні послуги виконуються на підставі підписаної сторонами Договору заявки.

Умовами пункту 3.1 Договору встановлено, що вартість послуги перевезення узгоджується сторонами та прописується у додатку до цього Договору, а всі інші умови - у заявці. Дані документи є невід`ємною частиною цього Договору.

Судом встановлено, що у додатку до Договору сторони погодили вартість транспортних послуг з перевезення вантажів, з урахуванням дизельного палива з ПДВ за 1 т/км та відстані перевезення.

З матеріалів справи також вбачається, що на виконання умов Договору між Компанією та Товариством було підписано ряд заявок на перевезення вантажу, зокрема: від 11.10.2022 року, від 17.10.2022 року, від 21.10.2022 року, від 13.11.2022 року № 1, від 14.12.2022 року № 1, в яких сторони погодили найменування вантажу, маршрут перевезення, його вартість, вантажовідправників та вантажоодержувачів, дати завантаження та розвантаження, необхідну кількість транспортних засобів та інші умови перевезення.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що оплата замовником за надані перевізником транспортні послуги здійснюється шляхом переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок перевізника кожні 10 календарних днів на підставі виставленого рахунку перевізником замовнику.

За змістом пункту 3.3 вказаного правочину перевізник зобов`язаний направляти замовнику відповідні акти наданих послуг та товарно-транспортні накладні кожні 7 календарних днів.

Отримання вантажу вантажоотримувачем підтверджується підписаною товарно-транспортною накладною. Датою виконання послуги є дата отримання вантажу вантажоодержувачем та підписання останнім товарно-транспортної накладної (пункт 3.5 Договору).

За умовами пункту 6.4 Договору останній вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2022 року. Якщо сторони за один місяць до терміну закінчення дії цього Договору не виявили намірів про припинення дії Договору, Договір вважається автоматично пролонгованим на кожен наступний календарний рік.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач згідно з підписаними представниками сторін без жодних зауважень та заперечень, а також скріпленими відбитками печаток цих контрагентів, актами здачі-приймання робіт (надання послуг) від 20.10.2022 року № 163 на суму 1 016 474,02 грн., від 25.10.2022 року № 178 на суму 284 722,25 грн., від 18.11.2022 року № 203 на суму 61 204,00 грн. та від 17.12.2022 року № 215 на суму 68 484,00 грн. надав відповідачу передбачені Договором та заявками транспортні послуги. Крім того, Компанією до матеріалів справи долучено копії виставлених Товариству рахунків на оплату означених послуг від 20.10.2022 року № 36 на суму 1 016 474,02 грн., від 25.10.2022 року № 38 на суму 284 722,25 грн., від 18.11.2022 року № 45 на суму 61 204,00 грн. та від 17.12.2022 року № 46 на суму 68 484,00 грн., а також перелік товарно-транспортних накладних за період надання послуг з 11.10.2022 року по 17.12.2022 року разом з копіями таких товаророзпорядчих документів.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за вказаним правочином також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення перевізником умов цієї угоди.

У той же час з матеріалів справи вбачається, що відповідач взяті на себе зобов`язання по сплаті вартості наданих позивачем послуг виконав лише частково, оплативши Компанії 14.09.2022 року за платіжною інструкцією № 18089 авансовий платіж у розмірі 600 000,00 грн. (яким погашено заборгованість замовника перед перевізником на суму 404 042,72 грн. за попередні періоди надання послуг, а кошти у розмірі 195 957,28 грн. зараховані Компанією на оплату послуг, наданих за рахунком від 20.10.2022 року № 36 на суму 1 016 474,02 грн. та актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 20.10.2022 року № 163 на суму 1 016 474,02 грн.), за платіжною інструкцією від 29.11.2022 року № 18579 - 300 000,00 грн. (зараховані Компанією на погашення боргу за послуги згідно з рахунком від 20.10.2022 року № 36 та актом від 20.10.2022 року № 163), за платіжною інструкцією від 16.12.2022 року № 18737 - 300 000,00 грн. (зараховані Компанією на погашення боргу за послуги згідно з рахунком від 20.10.2022 року № 36 та актом від 20.10.2022 року № 163), за платіжною інструкцією від 25.01.2023 року № 19012 - 100 000,00 грн. (зараховані Компанією на погашення боргу за послуги згідно з рахунком від 20.10.2022 року № 36 та актом від 20.10.2022 року № 163), за платіжною інструкцією від 17.03.2023 року № 19478 - 50 000,00 грн. (зараховані Компанією на погашення боргу за послуги згідно з рахунком від 20.10.2022 року № 36 та актом від 20.10.2022 року № 163), а також за платіжною інструкцією від 14.11.2022 року № 18464 - 209 749,55 грн. (зараховані Компанією відповідно до призначення цього платежу на погашення боргу за послуги згідно з рахунком від 25.10.2022 року № 38 на суму 284 722,25 грн. та актом від 25.10.2022 року № 178 на суму 284 722,25 грн.), та заборгувавши таким чином позивачу 275 177,44 грн. (з яких: 70 516,74 грн. - за актом від 20.10.2022 року № 163; 74 972,70 грн. - за актом від 25.10.2022 року № 178; 61 204,00 грн. - за актом від 18.11.2022 року № 203; 68 484,00 грн. - за актом від 17.12.2022 року № 215).

У зв`язку з наведеними обставинами, позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором перевезення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Згідно зі статтею 914 Цивільного кодексу України перевізник і власник (володілець) вантажу в разі необхідності здійснення систематичних перевезень можуть укласти довгостроковий договір. За довгостроковим договором перевізник зобов`язується у встановлені строки приймати, а власник (володілець) вантажу - передавати для перевезення вантаж у встановленому обсязі. У довгостроковому договорі перевезення вантажу встановлюються обсяг, строки та інші умови надання транспортних засобів і передання вантажу для перевезення, порядок розрахунків, а також інші умови перевезення.

За частиною 1 статті 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Враховуючи те, що загальна сума заборгованості відповідача за Договором, яка складає 275 177,44 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і Товариство на момент прийняття рішення не надало документи, які свідчать про повне чи часткове погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Компанії до Товариства про стягнення вказаної суми боргу, в зв`язку із чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Зважаючи на неналежне виконання Товариством своїх зобов`язань за Договором, позивач просив суд стягнути із замовника 164 769,15 грн. пені, нарахованої на прострочені суми основного боргу за вищевказаними рахунками на оплату (актами здачі-приймання робіт), з урахуванням здійснених відповідачем часткових погашень заборгованості, у період з 30.10.2022 року по 24.03.2023 року.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Положеннями статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (стаття 230 Господарського кодексу України).

За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно зі статтями 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За умовами пункту 5.3 Договору за порушення термінів оплати замовник сплачує перевізнику пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожний день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 164 769,15 грн., суд вважає його таким, що не повністю відповідає приписам чинного законодавства та положенням Договору в силу допущених методологічних помилок при визначенні початкових та кінцевих дат періодів прострочення та кількості днів за відповідні періоди прострочення, що призвело до заявлення суми вказаної штрафної санкції у завищеному розмірі.

Так, згідно з частиною 2 статті 252 Цивільного кодексу України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з частиною 5 статті 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до частини першої статті 255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Правовий аналіз вказаних норм матеріального права свідчить про те, що пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення виконання зобов`язання, а день фактичної оплати товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення наведених сум.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у пункті 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" та постановах Верховного Суду у справах № 927/1091/17 від 10.07.2018, № 922/1008/16 від 13.06.2018, № 910/13064/17 від 10.04.2018, № 910/9078/18 від 08.05.2019.

Судом також враховано, що за змістом пункту 3.2 Договору оплата замовником за надані перевізником транспортні послуги повинна здійснюватися протягом 10 календарних днів після надання таких послуг на підставі виставленого рахунку.

Проте, з наданого позивачем розрахунку вбачається, що Компанією неправильно визначено початкові дати прострочення відповідача у виконанні його зобов`язань з оплати транспортних послуг за кожним спірним актом (рахунком), що суперечить вищезазначеним положенням чинного законодавства та умовам Договору.

Враховуючи вищенаведене, обґрунтованою сумою пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за вказані останнім періоди та в межах пред`явлених Компанією вимог (з урахуванням положень частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України та встановлених судом дійсних дат виникнення прострочення відповідача по кожному взятому на себе зобов`язанню окремо, а також здійснених відповідачем погашень боргу), є 97 134,74 грн., з яких: 31 471,87 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за актом від 20.10.2022 року № 163 (рахунок № 36) в розмірі 820 516,74 грн. у період з 01.11.2022 року по 28.11.2022 року; 12 121,62 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за актом від 20.10.2022 року № 163 (рахунок № 36) в розмірі 520 516,74 грн. у період з 29.11.2022 року по 15.12.2022 року; 12 083,11 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за актом від 20.10.2022 року № 163 (рахунок № 36) в розмірі 220 516,74 грн. у період з 16.12.2022 року по 24.01.2023 року; 8 419,66 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за актом від 20.10.2022 року № 163 (рахунок № 36) в розмірі 120 516,74 грн. у період з 25.01.2023 року по 16.03.2023 року; 772,79 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за актом від 20.10.2022 року № 163 (рахунок № 36) в розмірі 70 516,74 грн. у період з 17.03.2023 року по 24.03.2023 року; 14 378,33 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за актом від 25.10.2022 року № 178 (рахунок № 38) в розмірі 74 972,70 грн. у період з 05.11.2022 року по 24.03.2023 року; 9 725,57 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за актом від 18.11.2022 року № 203 (рахунок № 45) в розмірі 61 204,00 грн. у період з 29.11.2022 року по 24.03.2023 року; 8 161,79 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за актом від 17.12.2022 року № 215 (рахунок № 46) в розмірі 68 484,00 грн. у період з 28.12.2022 року по 24.03.2023 року.

Також, у поданій позовній заяві Компанія просила суд стягнути з відповідача 286 176,85 грн. штрафу, нарахованого внаслідок несвоєчасного проведення Товариством розрахунків за Договором.

Положеннями частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

За змістом пункту 5.7 Договору у разі несвоєчасної оплати наданої послуги, яка визначена у виставленому рахунку перевізника, або необґрунтованої відмови від прийняття послуги замовником, останній сплачує перевізнику штраф у розмірі 20 % від вартості наданої послуги.

Разом із тим, з наданого позивачем розрахунку штрафу вбачається, що Компанія нараховувала означену штрафну санкцію за неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором, зокрема, за актом від 20.10.2022 року № 163 (рахунок № 36) на суму 1 016 474,02 грн. Однак, зважаючи на здійснений відповідачем 14.09.2022 року за платіжною інструкцією № 18089 авансовий платіж у розмірі 600 000,00 грн., яким погашено заборгованість замовника перед перевізником на суму 404 042,72 грн. за попередні періоди надання послуг, а кошти у розмірі 195 957,28 грн. зараховані Компанією на оплату послуг, наданих за рахунком від 20.10.2022 року № 36 на суму 1 016 474,02 грн. та актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 20.10.2022 року № 163 на суму 1 016 474,02 грн., суд дійшов висновку про те, що за наведеним актом (рахунком) штраф у розмірі 20 % слід обраховувати саме від вартості прострочених в оплаті послуг у розмірі 820 516,74 грн.

Отже, стягненню з Товариства на користь Компанії підлягає штраф у розмірі 246 985,40 грн., що становить 20 % від суми прострочених відповідачем платежів за актами від 20.10.2022 року № 163 на суму 820 516,74 грн., від 25.10.2022 року № 178 на суму 284 722,25 грн., від 18.11.2022 року № 203 на суму 61 204,00 грн. та від 17.12.2022 року № 215 на суму 68 484,00 грн.

За таких обставин, стягненню з відповідача на користь Компанії підлягає пеня у розмірі 97 134,74 грн. та 246 985,40 грн. штрафу, тоді як у задоволенні вимог позивача про стягнення з Товариства 67 634,41 грн. пені та 39 191,45 грн. штрафу слід відмовити.

У той же час суд звертає увагу на те, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 року в справі № 917/194/18, від 19.09.2019 року в справі № 904/5770/18 та інших, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 року в справі № 910/12876/19.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати наданих за Договором транспортних послуг, позивач просив суд стягнути з Товариства 3 % річних у загальному розмірі 9 776,02 грн., нарахованих на прострочені суми основного боргу за вищевказаними рахунками на оплату (актами здачі-приймання робіт), з урахуванням здійснених відповідачем часткових погашень заборгованості, у період з 30.10.2022 року по 24.03.2023 року, згідно з наданим позивачем розрахунком.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що 3 % річних на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Водночас, при дослідженні здійсненого позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми 3 % річних судом було встановлено, що такий розрахунок не у повній мірі відповідає положенням законодавства та умовам Договору в силу допущених аналогічних методологічних помилок при визначенні початкових та кінцевих дат періодів прострочення та кількості днів за відповідні періоди прострочення, що призвело до заявлення наведеної суми у завищеному розмірі.

Враховуючи зазначені обставини, обґрунтованою сумою 3 % річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за вказані останнім періоди та в межах пред`явлених Компанією вимог (з урахуванням положень частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України та встановлених судом дійсних дат виникнення прострочення відповідача по кожному взятому на себе зобов`язанню окремо, а також здійснених відповідачем погашень боргу), є 5 828,09 грн., з яких: 1 888,31 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу за актом від 20.10.2022 року № 163 (рахунок № 36) в розмірі 820 516,74 грн. у період з 01.11.2022 року по 28.11.2022 року; 727,30 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу за актом від 20.10.2022 року № 163 (рахунок № 36) в розмірі 520 516,74 грн. у період з 29.11.2022 року по 15.12.2022 року; 724,99 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу за актом від 20.10.2022 року № 163 (рахунок № 36) в розмірі 220 516,74 грн. у період з 16.12.2022 року по 24.01.2023 року; 505,18 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу за актом від 20.10.2022 року № 163 (рахунок № 36) в розмірі 120 516,74 грн. у період з 25.01.2023 року по 16.03.2023 року; 46,37 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу за актом від 20.10.2022 року № 163 (рахунок № 36) в розмірі 70 516,74 грн. у період з 17.03.2023 року по 24.03.2023 року; 862,70 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу за актом від 25.10.2022 року № 178 (рахунок № 38) в розмірі 74 972,70 грн. у період з 05.11.2022 року по 24.03.2023 року; 583,53 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу за актом від 18.11.2022 року № 203 (рахунок № 45) в розмірі 61 204,00 грн. у період з 29.11.2022 року по 24.03.2023 року; 489,71 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу за актом від 17.12.2022 року № 215 (рахунок № 46) в розмірі 68 484,00 грн. у період з 28.12.2022 року по 24.03.2023 року.

Отже, стягненню з Товариства на користь позивача підлягають 3 % річних у розмірі 5 828,09 грн., тоді як у задоволенні вимог перевізника про стягнення з відповідача 3 947,93 грн. 3 % річних за Договором слід відмовити.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе грошові обов`язки за Договором, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з урахуванням наведеного.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Азов Скан Транс" (02091, місто Київ, вулиця Архітектора Вербицького, будинок 1, офіс 1; код ЄДРПОУ 39597599) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська дорожньо-будівельна компанія" (08600, Київська область, місто Васильків, вулиця Декабристів, будинок 4, офіс 1; код ЄДРПОУ 35683453) 275 177 (двісті сімдесят п`ять тисяч сто сімдесят сім) грн. 44 коп. основного боргу, 246 985 (двісті сорок шість тисяч дев`ятсот вісімдесят п`ять) грн. 40 коп. штрафу, 97 134 (дев`яносто сім тисяч сто тридцять чотири) грн. 74 коп. пені, 5 828 (п`ять тисяч вісімсот двадцять вісім) грн. 09 коп. 3 % річних, а також 9 376 (дев`ять тисяч триста сімдесят шість) грн. 88 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. В силу приписів частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 26.06.2023 року.

Суддя В.С. Ломака