Рішення № 111768153, 16.06.2023, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2023 р. м. УжгородСправа № 907/37/22

Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,

за участю секретаря судового засідання - Піпар А.Ю.

Розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шкала-Енерджі», м. Тячів Закарпатської області

до відповідача 1 Малого підприємства «Надія», м. Тячів Закарпатської області

до відповідача 2 Фізичної особи підприємця Кухара Івана Степановича, смт. Буштино Тячівського району Закарпатської області

про визнання недійсними Договору № 27 від 31.12.2014, Угоди про припинення зобов`язання передачею відступного від 01.06.2017, Договору № 27А про відступлення права вимоги (цесії) від 03.12.2018

За участю представників:

позивача: Іванов А.О., адвокат, ордер серії АІ № 1196856 від 13.01.2022 року;

відповідача 1: Орбан Н.Л., адвокат, ордер серії АО № 1076757 від 05.01.2023 року;

відповідача 2: Сосула О.О., адвокат, довіреність від 09.02.2023 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Шкала-Енерджі» 18.01.2022 звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Малого підприємства «Надія» та до Фізичної особи підприємця Кухара Івана Степановича про визнання недійсними Договору №27 від 31.12.2014, Угоди про припинення зобов`язання передачею відступного від 01.06.2017, Договору №27А про відступлення права вимоги (цесії) від 03.12.2018.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.01.2022 визначено головуючого суддю у справі Пригару Л.І.

Ухвалою від 09.02.2022 позовну заяву суддею прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначене підготовче засідання у справі.

Ухвалами суду від 06.09.2022 постановлено вважати відвід судді Пригари Лесі Іванівни від розгляду справи № 907/37/22 необґрунтованим і задоволено самовідвід судді Господарського суду Закарпатської області Пригари Лесі Іванівни у розгляді справи № 907/37/22.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2022 визначено головуючого суддю у справі Пригузу П.Д.

Ухвалою від 13.09.2022 справу прийнято до провадження новим складом суду, призначено підготовче засідання у справі на 20.09.2022, покладено на сторони відповідні обов`язки вчинення процесуальних дій з метою підготовки справи до розгляду.

У судовому засіданні 23.03.2023 розпочато судовий розгляд справи по суті, закінчено з`ясування обставин та перевірки їх доказами, в судовому засіданні оголошено перерву до 25.04.2023.

Водночас, ухвалою від 19.04.2023 суддя Пригуза П.Д. постановив відвести суддю Пригузу П.Д. від розгляду справи № 907/37/22 та передати справу № 907/37/22 на повторний авторозподіл.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/37/22 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2023.

Згідно з ухвалою від 28.04.2023 справу №907/37/22 прийнято до провадження в новому складі суду та відповідно до змісту ч. 14 ст. 32 ГПК України призначено судовий розгляд справи по суті в судовому засіданні 19.05.2023 року.

Крім того, вказаною ухвалою суду від 28.04.2023 викликано у судове засідання до Господарського суду Закарпатської області судового експерта Кормош Олександра Васильовича для надання роз`яснень щодо висновку експерта від 19.08.2022 за № 8674 та надання відповіді на запитання учасників справи та суду.

В судовому засіданні 19.05.2023 оголошувалася перерва до 22.05.2023 у зв`язку з заявленим відповідачем 1 клопотанням з метою надання додаткового обґрунтування строку поважності причин пропуску строку подання додаткових доказів.

Ухвалою суду від 22.05.2023 частково задоволено клопотання відповідача 1 про поновлення строку подання доказів та прийнято до розгляду наступні докази: копію листа від 13.08.2014 №3/13/8 ТОВ Міськспецексперт, копію дистриб`юторського договору №376 від 10.09.2014, копію листа ФОП Кухар І.С. від 07.01.2015, копію опису вкладення в цінний лист за трек-номером відправлення 9045301418055, копію листа Закарпатського відділення Львівського НДІСЕ від 19.08.2022 №8674, копію висновку експерта від 19.08.2022 №8674, копію довідки Благодійної організації Благодійний фонд Хоуп.ЮА №25-109/09 від 20.10.2022, копію роздруківки з веб-сайту Укрпошти за 24.02.2022, що долучені МП «Надія» до клопотання про долучення письмових доказів від 18.05.2023.

Крім того, означеною ухвалою суду від 22.05.2023 відмовлено в задоволенні клопотань відповідачів про повторне проведення підготовчого провадження у даній справі, відмовлено в задоволенні клопотання позивача про застосування до відповідачів заходів процесуального примусу та відмовлено в задоволенні клопотання відповідача 2 про поновлення строку подання відзиву на позов, а сам відзив на позовну заяву Фізичної особи підприємця Кухара Івана Степановича від 19.05.2023 та долучені до нього докази - залишено без розгляду.

В судовому засіданні 22.05.2023 судом заслухано вступні слова позивача та відповідача 1 та, у зв`язку з закінченням робочого дня, а також беручи до уваги неявку експерта Кормош О.В., в судовому засіданні оголошено перерву до 31.05.2023.

31 травня 2023 року відповідачем 2 подано суду письмові пояснення від 31.05.2023 з приводу заявлених у даній справі позовних вимог, а в судовому засіданні 31.05.2023 судом заслухано вступне слово відповідача 2 та пояснення експерта Кормош О.В., який роз`яснив виготовлені ним висновки від 19.08.2022 за № 8674 та від 22.08.2022 №8675.

Водночас, в судовому засіданні 31.05.2023 оголошувалася перерва до 16.06.2023 у зв`язку з заявленим позивачем клопотанням від 25.05.2023 про витребування в порядку ст. 91 ГПК України від відповідачів оригіналів доказів, строк подання яких МП «Надія» був поновлений ухвалою суду від 22.05.2023.

Також, в порядку ч. 6 ст. 91 ГПК України судом в судовому засіданні 31.05.2023 постановлено протокольну ухвалу, якою зобов`язано відповідача 1 надати для огляду оригінали описів вкладення в цінний лист від 30.09.2014, від 11.11.2014, копії яких МП «Надія» долучено до відзиву на позов.

В судовому засіданні 16.06.2023 судом оглянуто оригінали листа від 13.08.2014 №3/13/8 ТОВ Міськспецексперт, дистриб`юторського договору №376 від 10.09.2014, листа ФОП Кухар І.С. від 07.01.2015, опису вкладення в цінний лист за трек-номером відправлення 9045301418055 та підтверджено відповідність долучених відповідачем 1 копій наявним оригіналам.

В той же час, оригінали описів вкладення в цінний лист від 30.09.2014, від 11.11.2014 відповідачем 1 суду не подано, а представником МП «Надія» зазначено, що його довіритель не надав представнику оригіналів означених доказів.

В судовому засіданні 16.06.2023 позивачем заявлено суду усне клопотання про призначення судової технічної експертизи давності оригіналів наданих відповідачем 2 для огляду в судовому засіданні.

Вказане клопотання ТОВ «Шкала-Енерджі» не підлягає задоволенню судом, позаяк приписами ст. 182 ГПК України питання призначення експертизи підлягає вирішенню судом в ході підготовчого провадження, а не під час розгляду справи по суті на стадії з`ясування обставин справи та дослідження доказів, форма заявленого суду клопотання не відповідає загальним вимогам до письмової заяви/клопотання, які подаються суду відповідно до ст. 170 ГПК України, а самим ТОВ «Шкала-Енерджі» не обґрунтовано необхідність застосування спеціальних знань щодо давності виготовлення оглянутих судом оригіналів доказів у взаємозв`язку з можливістю з`ясування обставин, які мають значення для даної справи.

Під час розгляду справи по суті сторонами надано свої пояснення щодо предмету заявлених позовних вимог, відповідно до яких позовні вимоги позивачем підтримуються з підстав, що зазначені у позовній заяві, відповіді на відзив, а відповідачем 1 та відповідачем 2 підтримано зазначені у відзиві на позов МП «Надія» та письмових поясненнях ФОП Кухар І.С. заперечення проти позову.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані фіктивністю укладених між відповідачами Договору №27 від 31.12.2014, Угоди про припинення зобов`язання передачею відступного від 01.06.2017, Договору №27А про відступлення права вимоги (цесії) від 03.12.2018, які, за твердженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Шкала-Енерджі», укладені без наміру настання правових наслідків, які притаманні таким договорам, зі зловживанням правом та використанням приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню.

Зазначає позивач, при цьому, що оспорювані договір оренди, угода про відступне та Договір про відступлення права вимоги безпосередньо впливають на права та законний інтерес ТОВ «Шкала Енерджі», оскільки на підставі таких правочинів відповідачем 2 подано до Господарського суду Закарпатської області позов про стягнення з позивача 75 000,00 доларів США збитків.

Звертає увагу, що відповідач 2 пов`язаний з засновником відповідача 1 родинними зв`язками, а відповідачі «використовуючи право на зло», з метою обійти пропущений строк на стягнення коштів за договором оренди, уклали «заднім числом» («про людське око») Договір оренди, утворюючи схему для власного збагачення.

При цьому вказує, що реальної сплати коштів від відповідача 1 на користь відповідача 2 не відбувалося, а вартість відступного, яке підприємством нібито передало підприємцю в рахунок погашення штрафу достеменно не встановлена та є очевидно значно меншою за суму штрафу

Заперечення (відзив) відповідача 1.

Відповідач 1 згідно з відзивом на позовну заяву від 10.03.2022 заперечує проти задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підкріплені належними та допустимими доказами.

Повідомляє, що в рамках судової справи N907/720/18 винесено постанову 3ахіднgго апеляційного господарського суду від 10.12.2019 року, яка набула законної сили та не оскаржувалася ТОВ «Шкала-Енерджі», в рамках розгляду якої сторонами були МП Надія та ТОВ «Шкала-Енерджі», а предметом спору було стягнення подвійної орендної плати за неповернену орендованого майна згідно договору №25/А від 20.06.2014 року, в рамках якої встановлено що орендар не вжив жодних дій на його повернення, що є преюдиційним для розгляду даної справи в суді.

Звертає увагу, що висновки Верховного суду, на які посилається позивач у позовній заяві є нерелевантними до даної справи, позаяк стосуються різних за змістом правовідносин, а сам позивач не спростовує належними та допустимими доказами фіктивність договору оренди та порушене майнове право, плутає майновий інтерес з процесуальним правом, наводить практику суду, яка не має відношення до даних правовідносин, оскільки позивач не являвся кредитором в оспорюваних правочинах та правовідносинах.

Зазначає, що з 09.05.2020 керівником та одноосібним засновником МП «Надія» є Фістер Віталій Миколайович, спірні договори укладені з попереднім керівником підприємства, однак на час укладення спірних договорів дана особа не являлася власником малого підприємства.

Просить, при цьому, врахувати що об`єкт оренди в договорі №25/А від 20.06.2014 року між позивачем та МП «Надія» та договорі №27 від 31.12.2014 року між МП «Надія» та ФОП Кухар І.С. є одним і тим самим складським приміщенням, МП «Надія» листами від 30.09.2014 № 72 попереджало ТОВ «Шкала-Енерджі» про закінчення строку дії договору № 25/А від 20.06.2014 року, а листом від 11.11.2014 № 84 запропонувало інше приміщення на 300 кв.м. щодо якого 01.01.2015 року укладеного договір оренди № 26.

При цьому, між відповідачами укладено договір №27 від 31.12.2014 за умовами якого МП «Надія» з 02.02.2015 зобов`язалось передати, а ФОП Кухар І.С. прийняти в строкове платне користування складське приміщення, що розташоване за адресою: м. Тячів, вул. Пролетарська, 2; загальна корисна площа, що передається в оренду складає 500 кв.м.

Акцентує, при цьому, що укладення договору оренди № 25/А і не повернення об`єкту оренди ТОВ «Шкaла-Енерджі» як сторона договору повинна була передбачати і нести ризики, а самими позивачем не надано жодного доказу того, яким чином договір оренди № 27 від 31.12.2014 року, щодо орендних відносин вплинув на його права та інтереси в контексті невиконання товариством умов повернення орендованого майна.

В контексті спірних правовідносин пояснює, що за умовами п. 5.2 договору №27 від 31.12.2014, у випадку не передання орендодавцем об`єкту оренди орендарю в термін визначений п. 1.1 та 4.1, орендодавець зобов`язується сплатити орендарю штраф в розмірі 75 000,00 доларів США за офіційним курсом на день здійснення платежу.

У зв`язку з тим, що по закінченню дії договору №25/А від 20.06.2014 ТОВ «Шкала-Енерджі» всупереч вимогам законодавства та умовам договору не повернуло орендованого складського приміщення, МП «Надія», всупереч умов договору №27 від 31.12.2014 не передало його новому орендарю ФОП Кухар І.С.

В подальшому, 01.06.2017 за наслідками тривалих переговорів з метою мирного досудового врегулювання спору між відповідачами укладено угоду про припинення зобов`язання шляхом передання відступного, за умовами якої МП «Надія» передає ФОП Кухар І.С. строком на 2 (два) роки в безоплатне користування складське приміщення площею 500 кв. м., розташованого, за адресою: м. Тячів, вул. Пролетарська, 2, в рахунок погашення зобов`язання по сплаті штрафу в розмірі 75 000 доларів CШA, який виник у зв`язку з невиконанням п. 1.1 та 4.1 договору №27 від 31.12.2014, вартість якого становить 75 000 доларів СІІІА.

Відступне укладено у вигляді права користування (оренди), яке визначене пунктом 4.1 цієї угоди, надається МП «Надія» і приймається ФОП Кухар І.С. без підписання акту приймання-передачі, з моменту підписання цієї угоди, що свідчить про набуття нею законної чинності (п. 5.1 угоди).

Таким чином, за позицією відповідача 1, внаслідок неповернення ТОВ «Шкала-Енерджі» орендованого майна, яке в подальшому мало бути передано ФОП Кухар І.С., МП «Надія» завдано збитків у розмірі 75 000 доларів СІІІА.

Пояснює, що в подальшому між МП «Надія» та ФОП Кухар І.С. укладено договір №27А від 03.12.2018 про відступлення права вимоги за умовами якого останньому передано право вимоги до ТОВ «Шкала-Енерджі» про стягнення збитків у розмірі 75 000 доларів США штрафу, який сплачений МП «Надія» на користь ФОП Кухар І.С. внаслідок порушення умов договору №27 від 31.12.2014, погашення за яким відбулось внаслідок укладення Угоди від 01.06.2017 про припинення зобов`язання, шляхом передачі відступного.

Зауважує, що поведінка ТОВ .Шкала-Енерджі», яка полягає в неповерненні об`єкту оренди після закінчення дії договору оренди №25/А від 20.06.2014, відповідно до п. 1.5 договору №25/А від 20.06.2014 та положень ч. 1 ст. 759, ч. 1 ст. 785 ЦK України є протиправною, а факт припинення в порядку ст. 600 ЦK України зобов`язання МП «Надія» перед ФОП Кухар І.С. щодо сплати штрафу в розмірі 75 000 доларів CШA є належним доказом понесення збитків у вигляді зменшення належного МП «Надія» майнового права оплатно передавати належне йому складське приміщенням в користування іншим особам або використовувати самому. Тобто МП «Надія» фактично безкоштовно тимчасово відмовилось від наявного в нього майнового права на користування річчю. Відступне було у матеріальній формі шляхом передачі майна.

Крім того, зазначає, що укладення договору оренди та в подальшому відступного і відступлення права вимоги не пов`язане з впливом ФОП Кухар на прийняття яких-небуть управлінських рішень у господарській діяльності MП «Надія» і навпаки, а Сосула О.М. не перебував в числі засновників МП «Надія», і одноосібно не приймав рішень щодо укладення договорів, а виступав виключно як керівник підприємства, тому стверджувати, що при наявності гіпотетично родинних зв`язків між директором підприємства і ФОП Кухар не може бути.

Також, звертає увагу, що позивач безпідставно, без жодного належного та допустимого доказу стверджує про нереальність завданих збитків МП «Надія» та відступного у розмірі 75 000 доларів США, а доводи ТОВ «Шкала-Енерджі» щодо неспівмірності штрафної санкції до орендної плати за договором є безпідставним, оскільки випливає з домовленостей МП «Надія» й ФОП Кухар І. С., які ґрунтувались на диверсифікації ризиків сторін при веденні їх господарської діяльності. Зокрема, в такий спосіб сторони погодили методику обчислення збитків через можливу втрату очікуваних прибутків, які ФОП Кухар І.С. планував отримати за наслідками виконання міжнародного контракту, який не є предметом дослідження в даному спорі.

Відповідь на відзив.

Позивач у відповіді на відзив від 25.08.2022 відхиляє заперечення відповідача 1 проти позову, які зазначені у відзиві на позов.

Зазначає, зокрема, при цьому, що жодних обставин, які б стосувалися предмету спору у справі № 907/37/22 (недійсність договорів) судами у межах справи № 907/720/18 не встановлювалося. Крім того, учасником справи № 907/720/18 не був ФОП Кухар І. С., клопотань про його залучення до участі не заявлялося ані МП «Надія», ані ним самим, відтак рішення у тій справі не можна вважати преюдиційним для вирішення справи про недійсність договорів між МП «Надія» та ФОП Кухар І.С.

Пояснює, що оспорювані в даній справі Договір оренди, Угода про відступне та Договір відступлення безпосередньо впливають на права та законний інтерес Позивача, оскільки покликані створити підстави для стягнення з Позивача грошових коштів на користь пов`язаного родинними зв`язками ФОП Кухар І.С. та наводить власні міркування щодо релевантності зазначених в позовній заяві правових позицій Верховного суду у подібних правовідносинах.

З посиланням на висновки Верховного суду в справі №907/726/18 (постанова від 06.10.2021) зазначає, що ані відзив, ані матеріали справи не містять доказів того, що МП «Надія» реально передавало в користування ФОП Кухар І.С. належні йому приміщення в користування, а позивач в межах даної справи планує довести, що в реальності приміщення в користування як відступне не передавалися, тому і просить суд дослідити оригінали договорів та призначити експертизу давності виготовлення договору оренди.

У разі, якщо експертним висновком буде підтверджено, що договір насправді було виготовлено пізніше того дня, яким він датований, це стане прямим доказом того, що вся схема з трьох договорів між Відповідачами існує виключно на папері та спрямована не безпідставне збагачення ФОП Кухар І. С., адже МП «Надія» можливість збагатитися вже втратило з огляду на пропуск строку позовної давності.

Вважає, що єдиною метою договору про відступлення права вимоги в поєднанні з угодою про відступне та виготовленим «заднім числом» договору оренди була зміна формату правовідносин та заміна сторони у зобов`язаннях між МП «Надія» та Позивачем та обхід пропущеного строку позовної давності на стягнення коштів з Позивача.

Звертає увагу на неналежність заперечень відповідача 1 щодо родинних зв`язків керівника відповідача 1 з відповідачем 2 в справі та зауважує, що відповідачі не надають жодних доказів ринковості ціни угоди про передачу майна, так само як і якогось «міжнародного контракту», про виконання якого ФОП Кухар І.С. стверджується у відзиві.

Доводи відповідача 1 про відсутність порушеного оспорюваними договорами права позивача за позицією останнього спростовуються тим, що саме ці договори використано відповідачами для стягнення з позивача в межах іншої справи 75 тисяч доларів США. Наслідком же несвоєчасного повернення майна мало би бути стягнення коштів за його користування без належних підстав, в задоволенні цих вимог МП «Надія» судом було відмовлено через пропуск строку позовної давності.

Заперечення.

Відповідачем 1 не подано суду заперечень в розумінні ст. 167 ГПК України.

Заперечення (відзив) відповідача 2.

Поданий Фізичною особою підприємцем Кухарем Іваном Степановичем відзив на позовну заяву від 20.02.2023 та (повторно) аналогічний за змістом відзив від 19.05.2023 ухвалами суду від 28.02.2023 та від 22.05.2023 залишені без розгляду у зв`язку з пропуском строку їх подання.

В той же час, суд згідно з протокольною ухвалою від 22.05.2023 дозволив відповідачу 2 подати письмові пояснення з викладом власної позиції щодо заявлених у даній справі позовних вимог.

Згідно з наданими представником відповідача 2 письмовими поясненнями від 31.05.2023 ФОП Кухар І.С. визнає, що між ним, як орендарем, та МП «Надія», як орендодавцем, укладено договір №27 від 31.12.2014 за умовами п. 1.1 якого орендодавець з 02.02.2015 зобов`язувався передати, а орендар прийняти в строкове платне користування складське приміщення (в т.ч. дві навантажувально-розвантажувальні естакади), що розташоване за адресою: м. Тячів, вул. Пролетарська, 2, загальною площею 500,00 кв.м.

Пояснює, що необхідність укладення цього договору була зумовлена тим, що для здійснення дистриб`юторської діяльності в межах договору, укладеного з ТОВ «Міськспецексперт», ФОП Кухар І.С. потребував значну кількість складських приміщень на яких можна було б постійно зберігати товари. При цьому умовою, за якої ТОВ «Міськспецексперт», погоджувалось укласти з ФОП Кухар І.С. згаданий договір було наявність у власності або користуванні складських приміщень у м. Тячів, чим спростовуються твердження позивача про те, що в ФОП Кухар І.С. не було потреби в оренді складських приміщень, які зазначені в договорі №27 від 31.12.2014, що оскаржується в межах даного позову.

Звертає увагу, що з визначених позивачем підстав позову, суд, з`ясовуючи питання щодо фіктивності договору, як укладеного всупереч інтересам позивача, має з`ясувати дійсні наміри сторін, тобто чи була мета укладення договору іншою, аніж це випливає зі змісту договору (аналогічний правовий висновок викладено у п. 39 постанови Верховного Суду від 19.02.2021 у справі №904/2979/20).

За позицією відповідача 2, аналіз наявних в матеріалах справи доказів окремо та у їх сукупності дозволяє стверджувати, що до моменту укладення оскаржуваного позивачем договору №27 від 31.12.2014, ФОП Кухар І.С. переслідував мету у вигляді економічної вигоди, яка полягає у розвитку дистриб`юторської мережі, що повністю узгоджується з видами діяльності, які визначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 46.38 оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками та 47.99 інші види роздрібної торгівлі поза магазинами.

Хибним вважає також твердження позивача про те, що ціна орендної плати, яка визначена у договорі №27 від 31.12.2014 є завищеною, позаяк така позиція ґрунтується лише на звичайному арифметичному порівнянні цін у двох договорах оренди, однак не враховує реальних цін на той момент та усталеної ділової (бізнес) практики зниження ціни за умови оренди більшої кількості площ, так званий дисконт, а самим позивачем не надано жодного доказу (як-от висновку експерта) на підтвердження своїх доводів (обставин) про те, що ціна оскаржуваного договору оренди №27 від 31.12.2014 є значно вищою за ринкову.

Зазначає, що загальний принцип відшкодування непрямих збитків полягає в тому, що коли про ризик утрати (понесення можливих грошових витрат) знає лише одна сторона контракту, інша сторона не несе відповідальності в разі, якщо він матеріалізується. Цей принцип змушує сторону, що знає про ризик, або самій вдаватися до відповідних заходів з перешкоджання ризику, або - коли вона вважає, що її партнер спроможний ефективніше відвернути ризик або застрахувати його, - повідомити про нього іншу сторону та сплатити їй за вживання запобіжних заходів. При цьому створюються стимули для ефективнішого розподілу ризиків. Зазначений принцип є складовим елементом передбачуваності договірних відносин, яка проявляється у відповідних ризиках.

Твердження ТОВ «Шкала-Енерджі» про неспіврозмірність штрафу, передбаченого п. 5.2 договору №27 від 31.12.2014, до орендної плати за цим ж договором відповідач 2 вважає безпідставним, оскільки випливає з домовленостей МП «Надія» й ФОП Кухар І.С., які ґрунтувались на диверсифікації ризиків сторін при веденні їх господарської діяльності.

При цьому, зауважує, що якщо позивач вважає, що відповідачі не мали на меті настання реальних наслідків укладеного між ними спірного договору оренди, то такий є фіктивним незалежно від того, яка орендна плата або штраф у ньому визначено.

Крім того, зазначає, що сама по собі формальна пов`язаність осіб правочину, родинний зв`язок тощо, автоматично не свідчить про фіктивність правочину та не доводить існування в осіб відповідної мети зловживання правом на шкоду майновим інтересам третьої особи, як одного з ключових критеріїв фіктивності фраудаторного правочину.

При цьому, просить звернути увагу, що як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину.

У спірних правовідносинах відповідач 2 вважає, що позивач не довів, яким чином внаслідок укладення оспорюваних договорів порушено зі сторони відповідачів його права чи інтереси на момент вчинення оспорюваних правочинів.

Акцентує увагу на преюдиційності для розгляду даної справи обставин, які встановлені Західним апеляційним господарським судом в постанові від 23.05.2019 у справі №907/720/18, зокрема, щодо неповернення ТОВ «Шкала Енерджі» з оренди складського приміщення площею 500 кв.м., розташоване за адресою: м. Тячів, вул. Пролетарська, 2, яке було предметом договору оренди №25/А від 20.06.2014 та повинні враховуватися судом під час розгляду даної справи з метою дотримання принципу юридичної визначеності.

Вважає, що у спірній ситуації причинно-наслідковий зв`язок щодо завдання ТОВ «Шкала-Енерджі» шкоди не є абсолютним, а обумовлений (опосередкований), оскільки залежав не лише від того чи уклали відповідачі у даній справі між собою спірні договори, чи ні, а й від неправомірної поведінки позивача у даній справі, яка проявилась у вигляді неповернення орендованого майна у строк визначений договором оренди №25/А від 20.06.2014.

Окрім того, звертає увагу, що судова практика Верховного суду, на яку посилається позивач у позовній заяві стосується визнання недійсним фраудаторних правочинів та не може застосовуватися до вирішення спору про визнання недійсним договору з підстав його фіктивності, а правовий висновок, який міститься у постанові Верховного Суду, якою справу направлено на новий розгляд, не означає остаточного формування судом касаційної інстанції правового висновку у даній справі, а відтак не підлягає врахуванню іншими судами.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

20 червня 2014 року між Малим підприємством «Надія» (надалі - МП «Надія») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Шкала-Енерджі» (надалі ТОВ «Шкала-Енерджі») 20.06.2014 укладено договір №25/А (надалі Договір №25/А), за умовами якого МП «Надія» передає, а ТОВ «Шкала- Енерджі» приймає в строкове платне користування складське приміщення (в т.ч. дві навантажувально-розвантажувальні естакади), що розташоване за адресою: м. Тячів, вул. Пролетарська, 2. Загальна корисна площа складу - 500,0 м.кв. (п. 1.1. договору).

В п. 2.1 договору від 20.06.2014 №25/А сторони погодили вартість користування складським приміщенням - 1,5 доларів США за один квадратний метр. Порядок розрахунку - щоквартальний авансовий платіж на загальну суму 2 250 доларів США у гривневому еквіваленті по закупівельному курсу долара США в АТ "ОТП Банк".

Пунктом 6.1. Договору визначено, що строк його дії з 20.06.2014 до 31.12.2014.

Судом також встановлено, що між відповідачами МП «Надія», як Підприємством, в особі директора Сосула О.М., та Фізичною особою-підприємцем Кухар І.С. (надалі ФОП Кухар І.С.), як Користувачем укладено договір №27 від 31.12.2014 (надалі Договір №27), за умовами п. 1.1. якого Підприємство зобов`язалось з 02.02.2015 передати, а Користувач, в свою чергу, зобов`язався прийняти в строкове платне користування складське приміщення (в тому числі дві навантажувально-розвантажувальні естакади), що розташоване за адресою: м. Тячів, вул. Пролетарська, 2, загальною корисною площею складу 500 м.кв.

Згідно з п. 2.1. Договору №27 вартість користування складським приміщенням становить 4,5 доларів США за 1 м.кв. в гривневому еквіваленті по закупівельному курсу долару США в «ОТП Банк» на день розрахунку.

Плата за користування складським приміщенням здійснюється поквартально авансовим платежем, шляхом банківського переказу на р/р Підприємства та становить 500 м.кв. х 4,5 доларів США = 2250 доларів США х 3 місяці = 6750 доларів США в гривневому еквіваленті по закупівельному курсу долару США в «ОТП Банк» на день розрахунку, при чому перший авансовий платіж з три місяці Користувач проводить в день передачі йому приміщення згідно акту приймання-передачі. Всі наступні авансові платежі проводяться Користувачем за 10 днів до закінчення попереднього трьохмісячного терміну.

Розділом 3 Договору №27 визначено обов`язки та права Користувача, зокрема, відповідно до п.п. 3.3., 3.4. означеного Договору Користувач своєчасно і в повному обсязі сплачує згідно договору встановлені платежі, проводить оплату за страхування орендованого складського приміщення на весь термін договору на користь Підприємства.

В п. 5.2. Договору №27 визначено, що у разі не передання Користувачу складського приміщення, визначеного в п. 1.1. цього договору в термін, визначений п. 1.1. договору, Підприємство зобов`язується сплатити Користувачу штраф в розмірі 75 000,00 доларів США за офіційним курсом на день здійснення платежу.

Доказів виконання сторонами Договору №27, як-то передання майна в оренду/повернення з оренди, нарахування/сплату орендної плати, оплата Користувачем страхування орендованого складського приміщення суду не надано.

Крім того, встановлено, що між МП "Надія", як Боржником в особі директора Сосула Олександра Михайловича, та ФОП Кухар І.С., як Кредитором, була підписана угода про припинення зобов`язання передачею відступного від 01.06.2017 (надалі Угода), у п. 2.1. якої сторони домовилися про припинення зобов`язань Боржника зі сплати штрафу в розмірі 75 000 доларів США, який виник у зв`язку з непереданням Кредитору складського приміщення, в термін, визначений п. 1.1. та 4.1. Договору №27, унаслідок надання Боржником замість виконання цих зобов`язань відступного відповідно до умов цієї угоди.

За умовами пунктів 4.1, 4.2 Угоди МП "Надія" безоплатно передає ФОП Кухар І.С. як відступне право користування (оренди) протягом двох років складським приміщенням площею 500 м.кв., яке розташоване за адресою: м. Тячів, вул. Пролетарська, 2, в рахунок погашення зобов`язання по сплаті штрафу в розмірі 75 000 доларів США, який виник у зв`язку з невиконанням п. 1.1 та 4.1 договору від 31.12.2014 № 27. Вартість відступного, яке являє собою право користування (оренди) становить 75 000 доларів США.

За змістом п. 5.1., 5.2. Угоди відступне у вигляді права користування (оренди), яке визначене пунктом 4.1. цієї угоди надається Боржником і приймається Кредитором без підписання акту приймання-передачі, з моменту підписання цієї Угоди, що свідчить про набуття нею законної сили. Дворічний строк права Кредитора на користування (оренду) складського приміщення площею 500 м.кв., яке розташоване за адресою: м. Тячів, вул. Пролетарська, 2, розпочинається з моменту підписання цієї угоди.

В той же час, зміст п.п. 1.2., 8.1.-8.5. Угоди містить очевидну суперечність з цитованими пунктами 4.1., 4.2. Угоди щодо форми надання відступного (якими відповідно до п.п. 8.1.-8.5. є корпоративні права) та терміну підписання угоди (10.06.2018 відповідно до п. 1.2. Угоди).

Доказів виконання сторонами Угоди, зокрема, доказів документального оформлення факту користування складським приміщенням площею 500 м.кв., яке розташоване за адресою: м. Тячів, вул. Пролетарська, 2, повернення складського приміщення з безоплатного користування суду не надано.

В той же час, відповідно до змісту Договору про відступлення права вимоги (цесії) №27А від 03.12.2018 (надалі Договір №27А), укладеного між МП «Надія», як Первісним кредитором в особі директора Сосула Олександра Михайловича та ФОП Кухар І.С., як Новим кредитором МП "Надія" відступило на користь ФОП Кухар І.С. право вимоги Первісного кредитора до ТОВ "Шкала-Енерджі" на стягнення в порядку ст. 1166 ЦК України збитків у розмірі 75 000 доларів США штрафу, сплаченого .МП «Надія» на користь ФОП Кухар І.С. внаслідок порушення умов договору оренди №27 від 31.12.2014, погашення за якими відбулося внаслідок укладення Угоди від 01.06.2017 про припинення зобов`язання шляхом передачі відступного (п. 1.1. Договору №27А).

Згідно з п.п. 2.1., 2.2. Договору №27А Первісний кредитор та Новий кредитор домовились, що загальна вартість відступлених прав вимоги за цим договором становить 75 000,00 доларів США та повинна бути сплачено Новим кредитором відповідно до п. 2.2. цього Договору протягом трьох років з дня укладення цього Договору.

Доказів виконання сторонами Договору №27А, зокрема, доказів оплати вартості Новим кредитором отриманої від Первісного кредитора грошової вимоги суду не подано.

Звертаючись з даним позовом до Господарського суду про визнання недійсними Договору оренди №27, Угоди про передання відступного та Договору №27А (надалі разом Оспорювані договори) про відступлення права вимоги, позивач посилається на фіктивність даних договорів, які за позицією ТОВ «Шкала-Енерджі» укладені пов`язаними родинними зв`язками особами, «заднім числом» («про людське око»), без наміру настання правових наслідків, які притаманні таким договорам, «використовуючи право на зло», з метою обійти пропущений строк на стягнення коштів за договором оренди №25А, що був укладений 20.06.2014 між МП «Надія» та ТОВ «Шкала Енерджі».

З метою доведення фактичної дати укладення Оспорюваних договорів, яка, за позицією позивача, не збігається з зазначеною на таких Договорах даті, ТОВ «Шкала-Енерджі» до позовної заяви було долучено клопотання від 13.01.2022 про призначення судової технічної експертизи документів та, з метою проведення експертизи, клопотання від 13.01.2022 про витребування від відповідачів оригінальних примірників Договору оренди №27, датованого 31.12.2014.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області у даній справі від 16.08.2022 судом, проголошеною за участю представників позивача та відповідача 1, задоволено клопотання позивача та витребувано від відповідачів оригінал Договору №27 від 31.12.2014, який постановлено подати суду в строк до 05.09.2022.

Означена ухвала суду залишилася не виконаною відповідачами та суду не подано оригіналу Договору №27 від 31.12.2014.

Натомість, як свідчать матеріали справи 08 серпня 2022 року МП «Надія» та ФОП Кухар І.С. звернулися до Закарпатського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз з заявами про проведення технічного дослідження документів.

Відповідно до виготовленого на замовлення МП «Надія» висновку експерта №8675 від 22.08.2022 та на замовлення ФОП Кухар І.С. висновку експерта №8674 від 19.08.2022, відбиток печатки МП «Надія» та печатки ФОП Кухар І.С. у договорі оренди №27 від 31.12.2014 нанесені у той період, що і дата виготовлення документа у 2014 році; відбиток печатки МП «Надія» та печатки ФОП Кухар І.С. в угоді від 01.06.2017 про припинення зобов`язання шляхом передачі відступного нанесені у той період, що і дата виготовлення документа у 2017 році; відбиток печатки МП «Надія» та печатки ФОП Кухар І.С. у договорі №27А від 03.12.2018 про відступлення права вимоги нанесені у той період, що і дата виготовлення документа у 2018 році.

Встановити час виконання підписів директора МП «Надія» Сосули О.М. та ФОП Кухар І.С. в Оспорюваних договорах експертом не видалося за можливе у зв`язку з їх виконанням кульковою ручкою із гелевим чорнилом, про що зазначено в дослідницькій частині висновків експерта №8675 від 22.08.2022 та №8674 від 19.08.2022.

Роз`яснюючи означені висновки, присутній в судовому засіданні 31.05.2023 судовий експерт Кормош О.В. пояснив, що висновок про відповідність дати укладення Оспорюваних договорах експертом здійснювалося шляхом порівняння фрагментів відтиску печаток МП «Надія» та ФОП Кухар І.С. на оригіналах Договору №27 від 31.12.2014, Угоди від 01.06.2017, Договору №27А від 03.12.2018 з відповідними відтисками печаток відповідачів (зразками) на первинних документах МП «Надія» та ФОП Кухар І.С., датованих протягом 2013-2019 років, які надавалися відповідачами для проведення експертного дослідження та були їм повернуті разом з висновками експерта та оригіналами Оспорюваних договорів.

При цьому, експерт зазначив, що окрім безпосереднього дослідження відбитків печаток на предмет виявлення сукупності ознак тимчасового характеру (дефектів експлуатаційного походження) ним використовувалися частково руйнуючої методи дослідження, а саме: відбувалося зволоження частин відтисків печаток відповідачів на оригіналах Оспорюваних договорів з метою визначення, зокрема, способу нанесення печатки (безпосередній відтиск печатки чи кольоровий принт).

В той же час, незважаючи на повернення з експертної установи оригіналів Оспорюваних договорів, зокрема, Договору оренди №27 від 31.12.2014, оригінали означеного Договору відповідачами суду на виконання вимог ухвали від 16.08.2022 не подано.

Відповідачем 1, при цьому, надано суду письмові пояснення щодо витребуваних оригіналів документів від 03.11.2022, які, в цілому, відповідають поясненням представника відповідача 2 в судових засіданнях, за змістом яких відповідачі зазначають, що довірителями не надано оригіналів витребуваних судом документів, оскільки за наслідками експертизи витребувані докази пошкоджені (пошкоджені підписи і печатки), що унеможливить виконання повторної експертизи.

З наведених причин, відповідачі не вбачають об`єктивної необхідності у виконанні вимог ухвали суду від 16.08.2022 про витребування доказів та відмовляються надавати оригінал Договору №27 від 31.12.2014 для проведення повторної експертизи, про що зазначено в ухвалі Господарського суду Закарпатської області від 03.11.2022 у даній справі.

Крім того, означеною ухвалою від 03.11.2022 судом відмовлено у задоволенні клопотання позивача від 13.01.2022 про призначення судової технічної експертизи документів зазначивши, що відповідачі відмовляються надати оригінал Договору № 27 від 31.12.2014 для дослідження, отже об`єкт дослідження відсутній, що, в свою чергу, виключає можливість призначення експертизи.

Водночас, судом встановлено, що за наслідками задоволеного ухвалою суду від 03.11.2022 клопотання позивача про витребування доказів (родинних зв`язків), Західним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції відповідно до листа №2478/9.3-22/1863 від 15.11.2022 надано суду витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00037511147, №00037511442 від 14.11.2022 та щодо актового запису про шлюб №00031511810 від 14.11.2022, зі змісту яких вбачається, що рідна сестра відповідача 2 у справі ОСОБА_1 Кухар Ольга Степанівна є дружиною керівника МП «Надія» на час укладення Оспорюваних договорів ОСОБА_2 зі зміненим з дати державної реєстрації шлюбу (09.11.1991) прізвищем на прізвище чоловіка ОСОБА_3 .

Вказана обставина не спростована відповідачами у справі належними та допустимими доказами.

Крім того, за позицією позивача, про фіктивність Оспорюваних договорів свідчить, в тому числі й долучені до позовної заяви роздруківки з Декларацій Кухара І.С., як особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 та 2017, які подавалася відповідачем 2 як депутатом Буштинської селищної ради та в яких відповідачем 2 не зазначено ні про оренди складів МП «Надія», ні про отримання будь-яких активів від відповідача 1 у справі.

На підтвердження реальної необхідності та мети укладення Договору оренди №27 від 31.12.2014 відповідачі у справі посилаються на укладений 10.09.2014 між ТОВ «Міськспецексперт», як Товариством та ФОП Кухар І.С., як Дистриб`ютором, Дистриб`юторський договір №376, за змістом якого Товариством надано Дистриб`ютору та його дилерам право на поширення продукції Товариства на території України в Закарпатській області та в країнах Європейського союзу (п. 1.2. Дистриб`юторського договору).

За позицією відповідача 2 у справі, в межах договору, укладеного з ТОВ «Міськспецексперт», ФОП Кухар І.С. потребував значну кількість складських приміщень на яких можна було б постійно зберігати товари. При цьому умовою, за якої ТОВ «Міськспецексперт», погоджувалось укласти з ФОП Кухар І.С. згаданий договір було наявність у власності або користуванні складських приміщень у м. Тячів та про факт підписання саме 31.12.2014 з відповідачем Договору №27 Дистриб`ютором було повідомлено Товариство листом від 07.01.2015.

Відповідач 1, в свою чергу, посилається на листи №72 від 30.09.2014 та №84 від 11.11.2014 за змістом яких МП «Надія» повідомляє ТОВ «Шкала-Енерджі» про наявність заперечень проти пролонгації Договору оренди №25А від 20.06.2014 (лист №72 від 30.09.2014) та запропоновано інше приміщення в оренду після закінчення строку дії Договору оренди №25А від 20.06.2014 (лист №84 від 11.11.2014).

На підтвердження факту надіслання означених листів позивачу МП «Надія» надано суду копії описів вкладення в цінний лист від 30.09.2014 та від 11.11.2014.

В той же час, як зазначено у вступній частині даного рішення суду, оригіналів описів вкладення в цінний лист від 30.09.2014 та від 11.11.2014 відповідачем 1 на вимогу суду не надано, а позивач заперечує отримання у 2014 році від МП «Надія» листів №72 від 30.09.2014 та №84 від 11.11.2014.

Також, судом встановлено, що між сторонами у справі наявні судові спори щодо користування позивачем нерухомим майном в м. Тячів, по вул. Пролетарська, 2, в тому числі, об`єктом оренди за Договором №25/А від 20.06.2014, зокрема:

- справа за №907/172/18 за позовом МП «Надія» до ТОВ «Шкала-Енерджі» про стягнення заборгованості за договорами оренди № 25 від 20.06.2014 року, № 1/2016 від 15.05.2016 року, № 2/2016 від 30.11.2016 року, № 26 від 01.01.2015 року, в якій Господарським судом Закарпатської області 24.10.2018 прийнято рішення про часткове задоволення позову. Вказане рішення набрало законної сили у встановленому порядку 17.12.2018 у зв`язку з відмовою МП «Надія» від апеляційної скарги та означеним рішенням встановлено факт укладення ТОВ «Шкала-Енерджі» та МП «Надія» наступних договорів оренди:

1) №25 від 20.06.2014, предметом якого була оренда позивачем у даній справі складського приміщення Хард, що розташоване за адресою: м. Тячів, вул. Пролетарська, 2, загальною корисною площею 1290 кв.м., дата повернення майна з оренди 31.12.2015;

2) №26 від 01.01.2015, предметом якого була оренда позивачем у даній справі складського приміщення (в т.ч. дві навантажувально-розвантажувальні естакади), що розташоване за адресою: м. Тячів, вул. Пролетарська, 2, загальною корисною площею 300 кв.м., дата повернення майна з оренди 31.12.2015;

3) №1/2016 від 15.05.2016, предметом якого була оренда позивачем у даній справі складського приміщення Хард, що розташоване за адресою: м. Тячів, вул. Пролетарська, 2, загальною корисною площею 1290 кв.м.;

4) №2/2016 від 30.11.2016, предметом якого була оренда позивачем у даній справі складського приміщення Хард, що розташоване за адресою: м. Тячів, вул. Пролетарська, 2, загальною корисною площею 1290 кв.м.

- справа за №907/720/18 за позовом МП «Надія» до ТОВ «Шкала-Енерджі» про стягнення 381 330,00 грн неустойки, нарахованої за період з 01.01.2015 до 31.12.2015 в розмірі подвійної плати за несвоєчасне повернення з оренди складського приміщення (в т.ч. дві навантажувально-розвантажувальні естакади), що розташоване за адресою: м. Тячів, вул. Пролетарська, 2, загальною корисною площею - 500,0 м.кв., в якій Господарським судом Закарпатської області 23.05.2019 прийнято рішення про задоволення позову. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.12.2019 скасовано означене рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено з підстав пропуску позивачем строку позовної давності. У вказаній постанові Західного апеляційного господарського суду встановлено укладення 20.06.2014 між МП «Надія» та ТОВ «Шкала-Енерджі» договору оренди №25/А, передання об`єкту оренди за актом-приймання передачі в оренду та відсутність у матеріалах справи доказів виконання ТОВ «Шкала-Енерджі» положень п.п. 1.5., 3.5. Договору №25А після закінчення дії Договору 31.12.2014 в частині повернення об`єкту оренди Орендодавцю;

- справа №907/68/20 за позовом МП «Надія» до ТОВ «Шкала-Енерджі» про стягнення 199 507,50 грн неустойки, нарахованої за період з 01.03.2017 до 31.12.2017 в розмірі подвійної плати за несвоєчасне повернення з оренди складського приміщення (в т.ч. дві навантажувально-розвантажувальні естакади), що розташоване за адресою: м. Тячів, вул. Пролетарська, 2, загальною корисною площею - 500,0 м.кв., в якій Господарським судом Закарпатської області 03.03.2021 прийнято рішення про відмову в задоволенні позову з підстав недоведеності факту неповернення майна з оренди ТОВ «Шкала-Енерджі». Означене рішення суду першої інстанції визнано нечинним у зв`язку з відмовою МП «Надія» від позову;

- справа №907/848/20 за позовом МП «Надія» до ТОВ «Шкала-Енерджі» про стягнення 245 475,00 грн неустойки, нарахованої за період з 01.01.2018 до 31.12.2018 в розмірі подвійної плати за несвоєчасне повернення з оренди складського приміщення (в т.ч. дві навантажувально-розвантажувальні естакади), що розташоване за адресою: м. Тячів, вул. Пролетарська, 2, загальною корисною площею - 500,0 м.кв., в якій Господарським судом Закарпатської області 11.08.2021 прийнято рішення про задоволення позовних вимог. Означене рішення суду першої інстанції скасоване постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.02.2023 з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог з підстав недоведеності факту неповернення майна з оренди ТОВ «Шкала-Енерджі»;

- справа №907/726/18 за позовом ФОП Кухара І.С. до ТОВ "Шкала-Енерджі", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача МП "Надія" про стягнення 75 000,00 доларів США збитків, посилаючись на умови оспорюваних в даній справі договорів оренди №27 від 31.12.2014, угоди про припинення зобов`язання передачею відступного від 01.06.2017, договору про відступлення права вимоги №27А від 03.12.2018. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 13.03.2020 у справі №907/726/18, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.06.2021 позовні вимоги було задоволено та стягнуто з ТОВ "Шкала-Енерджі" на користь ФОП Кухара І.С. 75 000,00 доларів США, що на момент подання позову еквівалентно 2 082 750,00 грн.

Вказані судові рішення скасовані постановою Верховного суду від 06.10.2021 з направленням справи на новий розгляд та станом на час розгляду даної справи в суді позовну ФОП Кухара І.С. до ТОВ «Шкала-Енерджі» про стягнення коштів ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 03.11.2022 у справі № 907/726/18 залишено без розгляду.

Направляючи справу на новий розгляд, Верховний суд у постанові від 06.10.2021 не погодився із позицією судів попередніх інстанцій, що обставина пов`язаності керівника МП "Надія" та фізичної особи-підприємця Кухара І. С. родинними зв`язками не входить до предмета доказування у цій справі, оскільки надання оцінки цим та іншим аргументам відповідача (неспівмірність штрафу, завищений розмір орендної плати за договором від 31.12.2014 № 27) в свою чергу може підтвердити чи спростувати доводи відповідача щодо реальної мети укладення договору оренди від 31.12.2014 № 27.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

Щодо порушеного права позивача.

Стаття 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частинами 1, 2 статті 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України та конкретизоване в законах право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті і є підставами для прийняття судом рішення про відмову в позові (постанова Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17).

Під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Обгрунтовуючи позовні вимоги у даній справі, позивач посилається на фіктивність укладених відповідачами Договору оренди №27 від 31.12.2014, Угоди про припинення зобов`язання передачею відступного від 01.06.2017, Договору №27А про відступлення права вимоги (цесії) від 03.12.2018, які за позицією ТОВ «Шкала-Енерджі» укладені «заднім числом» («про людське око») та внаслідок укладення яких відповідач 2 набув право вимоги стягнення з позивача 75 000,00 доларів США штрафу, про шо підприємцем було подано до Господарського суду Закарпатської області позовну заяву у справі №907/726/18.

При цьому, як свідчить зміст Оспорюваних договорів:

- предметом Договору №27 від 31.12.2014 його сторонами (відповідачами у даній справі) визначено передання ФОП Кухар І.С. в оренду складського приміщення, що розташоване за адресою: м. Тячів, вул. Пролетарська, 2, загальною корисною площею - 500,0 м.кв., яке за доводами відповідачів було несвоєчасно повернуте позивачем з оренди, внаслідок чого відповідач 2 набув право вимоги стягнення штрафу в розмірі 75 000,00 доларів США з відповідача 1 у справі;

- предмет Угоди про припинення зобов`язання передачею відступного від 01.06.2017 стосується надання відповідачем 1 в рахунок погашення нарахованого відповідачем 2 штрафу в сумі 75 000,00 доларів США права безоплатного користування складським приміщенням площею 500 м.кв., яке розташоване за адресою: м. Тячів, вул. Пролетарська, 2;

- а предметом Договору №27А про відступлення права вимоги (цесії) від 03.12.2018 його сторонами визначено відступлення відповідачем 1 на користь відповідача 2 права стягнення збитків в розмірі 75 000,00 доларів США, які понесені МП «Надія» внаслідок надання ФОП Кухар І.С. права безоплатного користування складським приміщенням площею 500 м.кв., яке розташоване за адресою: м. Тячів, вул. Пролетарська, 2.

Таким чином, суд констатує, що внаслідок укладення відповідачами Оспорюваних в даній справі договорів у відповідача 2 виникло право вимоги стягнення з позивача грошових коштів в сумі 75 000,00 доларів США, правова природа та виникнення яких (штраф з Договором №27 від 31.12.2014, який трансформувався в збитки відповідача 1 у вигляді надання права безоплатного користування нерухомим майном за Угодою від 01.06.2017 та був в подальшому відступлений відповідачу 2 за Договором №27А від 03.12.2018) безпосередньо пов`язані з укладенням відповідачами Оспорюваних у даній справі договорів, а відтак, аргументи відповідачів щодо відсутності порушеного права ТОВ «Шкала-Енерджі» та, відповідно, неможливість подання означеного позову Товариством відхиляються судом.

Суд, при цьому, погоджується з аргументами відповідача 2 з посиланням на постанови Верховного Суду від 24.01.2023 у справі №161/13862/19, від 10.05.2023 у справі №715/310/22, в яких викладено правовий висновок про те, що наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину.

В той же час, з огляду на підстави заявленого позову у даній справі ТОВ «Шкала-Енерджі», яке вважає, що Оспорювані договори фіктивними та укладеними «заднім числом», означений аргумент відповідача 2 не може братися судом до уваги, як і невідповідними в даному контексті слід вважати посилання ФОП Кухар І.С. про те, що підставою нарахування штрафу був не договір оренди №27 від 31.12.2014, а факт несвоєчасного повернення ТОВ «Шкала-Енерджі» орендованого за Договором №25А від 20.06.2014 нерухомого майна, позаяк з наведених позивачем у даній справі підстав позову встановленню підлягає та обставина чи був взагалі укладений Договір оренди №27 в дату, яка на ньому зазначена - 31.12.2014 та, відповідно, чи переслідували сторони даного договору дійсну правомірну мету правочину відповідного виду надання Орендодавцем в строкове платне користування Орендарю майна.

Щодо суті позовних вимог.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України. Підстави недійсності правочину визначені у статті 215 ЦК України.

За змістом частини п`ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Саме такі правові висновки зроблені у постановах Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року (провадження № 6-1873цс16), від 23 серпня 2017 року у справі 306/2952/14-ц та від 09 вересня 2017 року у справі № 359/1654/15-ц), постанові Великої палати Верховного суду від 03.07.2019 у справі №36/11268/16-ц.

При цьому, для визнання правочину фіктивним ознака вчинення його лише для вигляду має бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не можна визнати фіктивним. Якщо сторони не вчиняють жодних дій для здійснення фіктивного правочину, суд тільки приймає рішення про визнання такого правочину недійсним, без застосування реституції. Якщо ж на виконання правочину було передано майно або майнові права, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний (висновок викладений у постанові ОП КГС від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17, постанові ВС від 26.02.2019 у справі №925/1453/16, постанові ВС від 11.08.2022 у справі №918/99/19 (918/239/21).

Досліджуючи наявність підстав для визнання недійсними Оспорюваних у даній справі договорів з підстав їх фіктивності суд повинен встановити обставини виконання Договору оренди №27 від 31.12.2014, Угоди про припинення зобов`язання передачею відступного від 01.06.2017, Договору №27А про відступлення права вимоги (цесії) від 03.12.2018, умисел в обох сторін даних правочинів, тобто визначити чи знали сторони таких правочинів заздалегідь, що вони не будуть виконані чи фактичне укладення Оспорюваних договорів обумовлювалося іншими цілями.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин виключно для покладення на третю особу додаткового тягаря (зобов`язань), які не охоплюються волею такої третьої особи.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, цивільні права та обов`язки виникають з договорів, тобто носять диспозитивний характер. Це полягає у обов`язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов`язання, визначені умовами договору.

Відповідно до ст.ст. 509, 526, 530 Цивільного кодексу України, в силу зобов`язання одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, і в установлений строк.

Укладений між відповідачами у справі Договір №27 від 31.12.2014 за своєю правовою природою є договором найму (оренди), згідно якого та в силу ст. 759 Цивільного кодексу України наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні норми містяться також в положеннях п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України.

Метою укладення договору оренди для сторін є надання Орендодавцем Орендарю в строкове платне користування визначеного договором майна, що відображено МП «Надія» та ФОП Кухар І.С. у змісті оспорюваного Договору №27 від 31.12.2014.

Водночас, як встановлено судом в описовій частині даного рішення доказів виконання сторонами Договору №27, як-то передання майна в оренду/повернення з оренди, нарахування/сплату орендної плати, оплата Користувачем страхування орендованого складського приміщення суду не надано.

В даному контексті суд може погодитися з аргументами відповідачів, що з огляду на умови Договору №27 від 31.12.2014 відсутність доказів фактичного передання в оренду складських приміщень за адресою: м. Тячів, вул. Пролетарська, 2, площею 500 м.кв., сплати Орендарем авансового платежу відповідно до п. 2.1. даного Договору, - може пояснюватися несвоєчасним поверненням об`єкта оренди з оренди попереднім орендарем (ТОВ «Шкала-Енерджі»), проте наведена обставина не спростовує відсутність доказів:

- нарахування Орендодавцем (МП «Надія») орендної плати;

- податкового обліку нарахованої орендної плати (податкові декларації з податку на прибуток/єдиного податку з відображенням нарахованих сум орендної плати за Договором №27 за чинним станом на 31.12.2014 податковим законодавством);

- виконання Орендарем інших визначених Договором №27 від 31.12.2014 обов`язків, зокрема, відповідно до п. 3.4. даного договору здійснити оплату за страхування орендованого складського приміщення, що за умовами договору не пов`язується з фактичним початком користування об`єктом оренди.

Як вже зазначалось судом вище, позивач у даній справі вважає, що Договір оренди №27 укладений «заднім числом» («про людське око»), тобто не в ту дату, яка на ньому зазначена - 31.12.2014, у зв`язку з чим до позовної заяви було долучено клопотання від 13.01.2022 про витребування від відповідачів оригіналу Договору №27 від 31.12.2014 та клопотання від 13.01.2022 про призначення у даній справі судової технічної експертизи документів, на вирішення якої ТОВ «Шкала-Енерджі» просило поставити, зокрема, питання: чи відповідає давність виконання Договору №27, укладеного між МП «Надія» та ФОП Кухар І.С., вказаній на ньому даті 31.12.2014?

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області у даній справі від 16.08.2022 судом задоволено клопотання позивача та витребувано від відповідачів оригінал Договору №27 від 31.12.2014, який постановлено подати суду в строк до 05.09.2022.

При цьому, за встановленими судом обставинами, ухвала суду від 16.08.2022 залишилася невиконаною відповідачами, оригінал Договору №27 від 31.12.2014 суду не надано, що послугувало підставою для відмови у задоволенні клопотання позивача про призначення у справі судової технічної експертизи документів відповідно до ухвали від 03.11.2022, де суд зазначив, зокрема, що відповідачі відмовляються надати оригінал Договору № 27 від 31.12.2014 для дослідження.

Не подано відповідачами оригіналу витребуваного судом Договору №27 від 31.12.2014 і на час прийняття даного рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу.

У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази (ч. 4 ст. 81 ГПК України).

За змістом ч. 7 ст. 81 ГПК України будь-яка особа, в якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Приписами ч. 8 ст. 81 ГПК України визначено, що особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

Таким чином, положеннями ч. 7 ст. 81 ГПК України на особу, в якої знаходиться витребуваний судом доказ (а тим більше на учасника справи, який прямо зацікавлений в прийнятті судом законного та обґрунтованого рішення на свою користь) покладено безумовний обов`язок надати його на вимогу суду або відповідно до ч. 8 ст. 81 ГПК України повідомити про об`єктивні причини, які перешкоджають виконанню відповідного безумовного обов`язку.

Не можуть вважатися такими об`єктивними причинами зазначені представниками відповідачів у своїх пояснення довірителями мотиви ненадання оригіналу Договору №27 від 31.12.2014 з підстав їх часткового пошкодження за наслідками проведеної експертизи, позаяк наведені обставини не виключають можливості надання таких оригіналів Договору суду, а лише свідчать про суб`єктивне небажання особи надавати оригінал витребуваного судом доказу.

Згідно з ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відповідно до змісту ч. 10 ст. 81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

З огляду на наведені норми процесуального закону, беручи до увагу, що витребування від відповідачів оригіналу Договору №27 від 31.12.2014 позивачем в клопотанні від 13.01.2022 обґрунтовувалося необхідністю призначення у справі судової технічної експертизи давності виготовлення Договору №27 від 31.12.2014, який за позицією ТОВ «Шкала-Енерджі» виготовлений значно пізніше ніж дата, яка на ньому зазначена («заднім числом»), відповідачі свідомо ухилилися від виконання вимог суду та надання з метою проведення судової експертизи відповідних оригінальних примірників Договору №27 від 31.12.2014, суд на підставі ч. 10 ст. 81 ГПК України визнає встановленою обставину укладення МП «Надія» та ФОП Кухар І.С. Договору №27 не в ту дату, яка на ньому зазначена, а значно пізніше.

Надаючи, при цьому, оцінку поданим на замовлення МП «Надія» висновку експерта №8675 від 22.08.2022 та на замовлення ФОП Кухар І.С. висновку експерта №8674 від 19.08.2022, суд враховує наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи (ч. 3 ст. 98 ГПК України).

Як свідчать подані суду висновки експерта №8675 від 22.08.2022 та №8674 від 19.08.2022, такі складені на замовлення учасників справи та за наслідками здійсненого експертом Кормош О.В. технічного дослідження документів встановлено, що відбиток печатки МП «Надія» та печатки ФОП Кухар І.С. у договорі оренди №27 від 31.12.2014 нанесені у той період, що і дата виготовлення документа у 2014 році; відбиток печатки МП «Надія» та печатки ФОП Кухар І.С. в угоді від 01.06.2017 про припинення зобов`язання шляхом передачі відступного нанесені у той період, що і дата виготовлення документа у 2017 році; відбиток печатки МП «Надія» та печатки ФОП Кухар І.С. у договорі №27А від 03.12.2018 про відступлення права вимоги нанесені у той період, що і дата виготовлення документа у 2018 році.

Встановити час виконання підписів директора МП «Надія» Сосули О.М. та ФОП Кухар І.С. в Оспорюваних договорах експертом не видалося за можливе у зв`язку з їх виконанням кульковою ручкою із гелевим чорнилом, про що зазначено в дослідницькій частині висновків експерта №8675 від 22.08.2022 та №8674 від 19.08.2022.

За встановленими судом в описовій частині рішення обставинами та відповідно до роз`яснень судового експерта Кормош О.В., які надані в судовому засіданні 31.05.2023, висновок про відповідність дати укладення Оспорюваних договорах експертом здійснювалося шляхом порівняння фрагментів відтиску печаток МП «Надія» та ФОП Кухар І.С. на оригіналах Договору №27 від 31.12.2014, Угоди від 01.06.2017, Договору №27А від 03.12.2018 з відповідними відтисками печаток відповідачів (зразками) на первинних документах МП «Надія» та ФОП Кухар І.С., датованих протягом 2013-2019 років, які надавалися відповідачами для проведення експертного дослідження та були їм повернуті разом з висновками експерта та оригіналами Оспорюваних договорів.

При цьому, експерт зазначив, що окрім безпосереднього дослідження відбитків печаток на предмет виявлення сукупності ознак тимчасового характеру (дефектів експлуатаційного походження) ним використовувалися частково руйнуючої методи дослідження, а саме: відбувалося зволоження частин відтисків печаток відповідачів на оригіналах Оспорюваних договорів з метою визначення, зокрема, способу нанесення печатки (безпосередній відтиск печатки чи кольоровий принт).

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.

Висновок експерта, складений за результатами експертизи, під час якої був повністю або частково знищений об`єкт експертизи, який є доказом у справі, або змінено його властивості, не замінює сам доказ та не є підставою для звільнення від обов`язку доказування.

Висновок експерта, складений за результатами експертизи, під час якої був повністю або частково знищений об`єкт експертизи або змінено його властивості, до розгляду судом не приймається, крім випадків, коли особа, яка його подає, доведе можливість проведення додаткової та повторної експертизи з питань, досліджених у висновку експерта (ч. 4 ст. 101 ГПК України).

Означені норми ч. 4 ст. 101 ГПК України є імперативними та не передбачають можливості для суду альтернативної оцінки висновку експерта, поданого на замовлення учасника справи, під час якого був повністю або частково знищений об`єкт експертизи, крім випадку, коли особа, на замовлення якої складено такий висновок доведе можливість проведення додаткової та повторної експертизи з питань, досліджених у висновку експерта.

У даній справі як МП «Надія», так і ФОП Кухар І.С., якими замовлено та подано суду висновки експерта №8675 від 22.08.2022 та №8674 від 19.08.2022 не тільки не доводять, а навпаки, спростовують можливість проведення додаткової та повторної експертизи з питань, досліджених у висновках експерта №8675 від 22.08.2022 та №8674 від 19.08.2022, відмовляючись надавати на вимогу суду оригінал Договору №27 від 31.12.2014 з підстав його пошкодження (пошкодження підписів та печатки) та неможливістю, у зв`язку з цим, провести повторне експертне дослідження (письмові пояснення відповідача 1 від 03.11.2022, пояснення представника відповідача 2 під час розгляду справи по суті).

З урахуванням наведеного, відповідно до приписів ч. 4 ст. 101 ГПК України не можуть братися судом до уваги виготовлені на замовлення відповідачів висновки експерта №8675 від 22.08.2022 та №8674 від 19.08.2022.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що всупереч вимог ч. 5 ст. 101 ГПК України у висновках експерта №8675 від 22.08.2022 та №8674 від 19.08.2022 не зазначено, що вони підготовлені для подання до суду, експертом не надано відповідь на запитання щодо часу виконання підписів представників сторін (підписантів) Договору оренди №27 від 31.12.2014, Угоді від 01.06.2017 про припинення зобов`язання шляхом передачі відступного, Договорі №27А від 03.12.2018 про відступлення права вимоги, а висновки щодо відтисків печаток сторін даних договорів базуються на порівняльному дослідженні експертом з застосуванням лупи на первинних документах МП «Надія» та ФОП Кухар І.С., датованих протягом 2013-2019 років, які не надано суду для дослідження, що не дає суду можливості оцінити такі висновки експерта на предмет відповідності використаного порівняльного матеріалу згідно з абз. 3 п. 3.6. Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень (затверджених наказом Міністерства юстиції України №535 від 08.10.1998).

Надаючи оцінку запереченням відповідача 1 щодо реальності наміру сторін Договору №27 та мети його укладення з посиланням на листи №72 від 30.09.2014 та №84 від 11.11.2014 за змістом яких МП «Надія» повідомляє ТОВ «Шкала-Енерджі» про наявність заперечень проти пролонгації Договору оренди №25А від 20.06.2014 та пропонує інше приміщення в оренду після закінчення строку дії Договору оренди №25А від 20.06.2014, суд зауважує, що МП «Надія» не надано суду доказів надіслання відповідачем 1 означених листів позивачу в 2014 році.

Не можуть вважати такими копії описів вкладення в цінний лист від 30.09.2014, від 11.11.2014, позаяк відповідачем 1 всупереч вимог ч. 6 ст. 91 ГПК України не виконано протокольну ухвалу суду, проголошену в судовому засіданні 31.05.2023, якою було зобов`язано МП «Надія» надати для огляду оригінали означених описів вкладення, а відтак, з огляду на ту обставину, що позивачем категорично заперечується отримання листів №72 від 30.09.2014 та №84 від 11.11.2014 від відповідача 1 та ставиться під сумнів достовірність описів вкладення від 30.09.2014, від 11.11.2014, такі відповідно до ч. 6 ст. 91 ГПК України не беруться судом до уваги.

Крім того, згідно з п. 61 Правил надання послуг поштового зв`язку, які затверджені Постановою КМ України №270 від 05.03.2009 (надалі Правила) у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 13 Закону України "Про поштовий зв`язок" (в редакції, яка діяла в 2014 році), п.п. 27 п. 2 Правил, підтвердженням надання послуг поштового зв`язку є документ (розрахунковий документ) встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг " форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Таким чином, належним доказом відправлення цінної кореспонденції є опис вкладення в поштовий конверт (цінний лист) та документ, що підтверджує надання поштових послуг (фіскальний чек/поштова накладна/список згрупованих поштових відправлень).

Всупереч наведених приписів відповідачем 1 не надано розрахункових документів, які б свідчили про відправку 30.09.2014, від 11.11.2014 на адресу позивача листів від 30.09.2014, від 11.11.2014, а долучені до відзиву на позов описи вкладення всупереч п. 61 Правил не містять номеру цінного поштового відправлення, який підлягав зазначенню на них працівником поштового зв`язку.

З наведених підстав не можуть братися судом до уваги і долучений відповідачем 1 до клопотання від 18.05.2023 лист ФОП Кухар І.С. від 07.01.2015, адресований ТОВ «Міськспецексперт», позаяк відповідачами у справі не подано суду належних первинних доказів надіслання означеного листа адресату (фіскального чеку/поштової накладної/списку згрупованих поштових відправлень).

Надаючи, при цьому, оцінку наданому відповідачем 1 дистриб`юторському договору від 10.09.2014, укладеному між ТОВ «Міськспецексперт» та ФОП Кухар І.С., суд констатує, що його умови не покладають на відповідача 2 у справі зобов`язань щодо необхідності отримання у власність чи користування значних площ складських приміщень у м. Тячів з метою виконання зобов`язань ФОП Кухар І.С. як дистриб`ютора чим спростовується наявність причинно-наслідкового зв`язку між даним договором та Оспорюваним договором оренди №27.

Більше того, дистриб`юторський договір №376 між ТОВ «Міськспецексперт» та ФОП Кухар І.С. було укладено 10.09.2014, тобто станом на цей час сторони договору вже досягли згоди щодо всіх його істотних умов, а відтак, невідповідними є аргументи відповідача 2, що умовою, за якої ТОВ «Міськспецексперт», погоджувалось укласти з ФОП Кухар І.С. згаданий договір було наявність у власності або користуванні складських приміщень у м. Тячів.

Надаючи оцінку запереченням відповідачів з посиланням на преюдиційність обставин, встановлених в постанові Західного апеляційного господарського суду від 10.12.2019 у справі №907/720/18, суд враховує наступне.

Згідно вже усталених висновків Верховного Суду (див., зокрема, постанови від 26.11.2019 у справі № 922/643/19, від 10.12.2019 у справі № 910/6356/19, від 31.05.2022 у справі № 910/18584/20) преюдиціальність означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Водночас, відповідно до правового висновку, який міститься у постанові Верховного Суду від 15.07.2021 у справі № 910/19256/16 при застосовуванні частини 4 статті 75 ГПК України варто враховувати, що преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин.

Відповідно до приписів частини сьомої статті 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиційних обставин встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Господарські суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях у інших господарських справах. Для спростування преюдиційних обставин, передбачених статтею 75 ГПК України, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами встановленими ГПК України. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Отже, господарський суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм (постанова Верховного суду від 02.08.2022 №904/5665/21).

Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу (постанова Верховного суду від 30.08.2022 у справі №904/1427/21).

Відповідно до змісту згадуваної відповідачами постанови Західного апеляційного господарського суду від 10.12.2019 у справі №907/720/18 судом встановлено укладення 20.06.2014 між ТОВ «Шкала-Енерджі» та МП «Надія» Договору оренди №25А, передачу складського приміщення площею 500 м.кв. в м. Тячів, вул. Пролетарська, 2 в оренду позивачу в даній справі та зазначено про відсутність в матеріалах справи доказів виконання відповідачем положень п.п.1.5, 3.5 Договору № 25А після закінчення дії Договору 31.12.2014.

Саме ці обставини можуть вважатися преюдиційними для даної справи, а не правова оцінка, яка надана Західним апеляційним господарським судом таким обставинам, оскільки у них йдеться не про встановлення фактів, а про оцінку судом обставин конкретної справи.

В той же час, як зазначено в описовій частині даного рішення, постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.02.2023 у справі №907/848/20 у справі за позовом МП «Надія» до ТОВ «Шкала-Енерджі» про стягнення 245 475,00 грн неустойки в розмірі подвійної плати за користування об`єктом оренди в період з 01.01.2018 по 31.12.2018 за тих же встановлених обставин, Західний апеляційний господарський суд дійшов іншого висновку, що відсутність доказів оформлення повернення складського приміщення за договором №25/А від 20.06.2014 не доводить невиконання відповідачем обов`язку щодо повернення цього майна.

З урахуванням наведеного, не можуть вважатися для суду преюдиційними обставини, що встановлені в постанові Західного апеляційного господарського суду від 10.12.2019 у справі №907/720/18 про порушення ТОВ «Шкала-Енерджі» умов Договору оренди №25А від 20.06.2014 в частині своєчасного повернення складських приміщень з оренди, позаяк з іншого судового рішення суду апеляційної інстанції у справі №907/848/20, яке постановлено пізніше, вбачається, що в спірних правовідносинах між МП «Надія» та ТОВ «Шкала-Енерджі» мало місце неоформлення належним чином документально повернення складського приміщення за договором №25/А від 20.06.2014 з оренди, а не його неповернення з 2015 року взагалі.

Таким чином, спростовуються також і аргументи відповідачів, що обов`язок для ТОВ «Шкала-Енерджі» зі сплату штрафу в розмірі 75 000,00 доларів США причинно-наслідковим зв`язком пов`язується з неналежним виконанням Товариством зобов`язання зі своєчасного повернення майна з оренди за Договором №25А від 20.06.2014, ане з укладенням відповідачами у справі Оспорюваних договорів, в яких така штрафна санкція як 75 000,00 доларів США спершу і виникає для МП «Надія» та в подальшому відповідно до Угоди про припинення зобов`язання передачею відступного від 01.06.2017 трансформується в збитки МП «Надія», які за Договором №27А від 03.12.2018 відступаються на користь ФОП Кухар І.С.

За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України).

За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частина друга статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Аналогічний принцип закріплено у ч. 2 ст. 2, ч. 1 ст. 13 ГПК України.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Тобто в цьому разі мається на увазі достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.

Чинною нормою ст. 79 ГПК України впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів" встановлює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач та їх оцінки їх правдивості і переваги доводів протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті показує, що нею на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто, обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (тут суд звертається до правових висновків викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20, зокрема, що саме суд має забезпечити право особи на справедливий суд (справедливу судову процедуру).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, який, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") звернув увагу, що цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосований ЄСПЛ у рішенні від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 21.10.2011 у справі "Дія-97" проти України" зазначив, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів.

З урахуванням наведеного, укладення відповідачами договору №27 не в дату, яка на ньому зазначена (31.12.2014), а значно пізніше, в сукупності з відсутністю будь-яких доказів реального виконання даного Договору чи принаймні наміру сторін його виконувати у визначені Договором №27 строки (з 02.02.2015) підтверджує обґрунтованість аргументів позивача про спотворення дійсних намірів сторін даного Договору та відсутність у МП «Надія» та ФОП Кухар І.С. наміру створення обумовлених Договором №27 правових наслідків у вигляді передачі з 02.02.2015 складського приміщення за адресою: м. Тячів, вул. Пролетарська, 2, в строкове платне користування.

При цьому, за встановленими в даній справі обставинами директор МП «Надія», який від імені підприємства зазначений підписантом як Договору оренди №27, так і Угоди про припинення зобов`язання передачею відступного від 01.06.2017 та Договору №27А від 03.12.2018 про відступлення права вимоги, з 09.11.1991 року є чоловіком рідної сестри відповідача 2 у справі Кухара І.С., що підтверджується витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00037511147, №00037511442 від 14.11.2022, витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №00031511810 від 14.11.2022 та безумовно підтверджує пов`язаність відповідачів між собою.

При цьому, як зазначено в постанові Верховного суду від 06.10.2021 у справі №907/726/18 обставина пов`язаності керівника МП "Надія" та фізичної особи-підприємця Кухара І.С. родинними зв`язками входить до предмета доказування, оскільки надання оцінки цим та іншим аргументам ТОВ «Шкала-Енерджі» (неспівмірність штрафу, завищений розмір орендної плати за договором від 31.12.2014 № 27) в свою чергу може підтвердити чи спростувати доводи відповідача щодо реальної мети укладення договору оренди від 31.12.2014 № 27.

Відхиляються в даному контексті аргументи відповідача 2, що висновки Верховного суду в даній постанові не можуть братися судом до уваги, оскільки нею не прийнято кінцевого рішення у справі, а саму справу №907/726/18 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, позаяк відповідно до правової позиції, що викладена у п. 71 постанови Великої палати Верховного суду від 07.09.2022 у справі №910/22858/17 зазначено, що норми ГПК України не поділяють висновків Верховного Суду щодо застосування норм права на ті, що викладені у постановах, якими справу направлено на новий розгляд, та ті, що викладені у постановах, якими завершений розгляд справи. Подібний підхід також відсутній у судовій практиці. Кожна постанова Верховного Суду в силу частини третьої статті 317 ГПК України є остаточною і оскарженню не підлягає, а якщо в ній викладені висновки щодо застосування норми права, то такі висновки підлягають врахуванню іншими судами при вирішенні подібних спорів.

Окремо надаючи, при цьому, оцінку доводам позивача щодо фіктивності Угоди про припинення зобов`язання передачею відступного від 01.06.2017 та Договору №27А від 03.12.2018 про відступлення права вимоги, суд зауважує, що правомірною (легітимною) для сторін метою укладення означених правочинів, з огляду на сам їх зміст мало б бути надання відповідачем 1 відповідачу 2 в безоплатне користування протягом двох років складським приміщенням площею 500 м.кв., яке розташоване за адресою: м. Тячів, вул. Пролетарська, 2 та оплатне відчуження відповідачем 1 на користь відповідача 2 виникнувшого, у зв`язку з цим права вимоги до позивача.

Водночас, за встановленими судом обставинами, доказів виконання сторонами як Угоди про припинення зобов`язання передачею відступного від 01.06.2017, так і Договору №27А від 03.12.2018 відповідачами суду не подано.

Відсутні, зокрема, будь-які докази документального оформлення факту користування складським приміщенням площею 500 м.кв., яке розташоване за адресою: м. Тячів, вул. Пролетарська, 2, повернення складського приміщення з безоплатного користування, а сам об`єкт безоплатного користування, виходячи з умов Угоди, є тим самим об`єктом, який за твердженням відповідачів був несвоєчасно повернутий з оренди позивачем, вимоги про стягнення неустойки в 2017-2018 роках за яким МП «Надія» заявляла до ТОВ «Шкала-Енерджі» в межах справ №907/68/20 та №907/848/20, що підтверджує фактичну неможливість для відповідача 1 надати з 01.06.2017 в безоплатне користування відповідачу 2 складського приміщення, яке за позицією самого ж відповідача 1 в цей час було йому не повернуто з оренди позивачем.

Разом з тим, не подано відповідачем і будь-яких доказів виконання сторонами Договору №27А від 03.12.2018 про відступлення права вимоги, зокрема, доказів оплати вартості Новим кредитором отриманої від Первісного кредитора грошової вимоги суду, строк сплати якої відповідно до змісту п. 2.2. Договору настав 03.12.2021 та/або доказів вжиття МП «Надія» заходів претензійно-позовного характеру по стягненню з ФОП Кухар І.С. вартості переданої, але неоплаченої вимоги.

Більше того, матеріалами справи, а саме: Деклараціями Кухара І.С., як особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 та 2017, які подавалася відповідачем 2 як депутатом Буштинської селищної ради самим же відповідачем 2 спростовано наявність в нього в користуванні нерухомого майна (складських приміщень МП «Надія») та не підтверджено отримання будь-яких активів від відповідача 1 у справі.

Не подано відповідачами також і доказів податкового декларування зобов`язань, які виникли з Угоди про припинення зобов`язання передачею відступного від 01.06.2017 та Договору №27А від 03.12.2018 про відступлення права вимоги.

З урахуванням наведеного, сукупність всіх встановлених судом обставин свідчить, що укладення між відповідачами Оспорюваних договорів призвело лише до покладення на позивача додаткової відповідальності у вигляді нарахування 75 000,00 доларів США штрафу, при цьому жодних інших юридичних чи фактичних наслідків укладення Договору №27 від 31.12.2014, Угоди про припинення зобов`язання передачею відступного від 01.06.2017 та Договору №27А від 03.12.2018 про відступлення права вимоги матеріали справи не містять.

Резюмуючи викладене, суд погоджується з аргументами позивача щодо укладення Договору №27 від 31.12.2014, Угоди про припинення зобов`язання передачею відступного від 01.06.2017 та Договору №27А від 03.12.2018 про відступлення права вимоги пов`язаними особами, без наміру настання реальних правових наслідків, які ними обумовлювалися, з метою покладення на третю особу (позивача в даній справі) додаткової відповідальності за порушення зобов`язання з повернення складських приміщень, площею 500 м.кв., за адресою: м. Тячів, вул. Пролетарська, 2 (в тому числі за відсутності доказів документального оформлення повернення об`єкта оренди), внаслідок чого між сторонами й виник спір у справі №907/726/18, а відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Шкала-Енерджі» про визнання недійсними Оспорюваних договорів з підстав їх фіктивності відповідно до ст. 234 ЦК України є обґрунтованими, доведеними належними, допустимими та більш вірогідними доказами, у зв`язку з чим позов слід задовольнити.

При цьому, у зв`язку з відсутністю в матеріалах справи будь-яких доказів виконання Договору №27 від 31.12.2014, Угоди про припинення зобов`язання передачею відступного від 01.06.2017 та Договору №27А від 03.12.2018 про відступлення права вимоги, з урахуванням наведених вище правових висновків Верховного суду в справах про визнання недійсними правочинів з підстав їх фіктивності, суд у даній справі приймає рішення про визнання Оспорюваних правочинів недійсним, без застосування реституції.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Окрім того, суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі «Проніна проти України», в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі «Шевельов проти України»).

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, розглянувши спір на підставі поданих позивачем доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги як обґрунтовано заявлені підлягають до задоволення в заявленому розмірі.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом порівну на відповідачів у справі.

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити учасникам справи, що відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 5, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 86, 99, 100, 101, 104, 126, 129, 170, 216, 221, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір №27 від 31.12.2014, укладений між Малим підприємством Надія та Фізичною особою підприємцем Кухарем Іваном Степановичем.

3. Визнати недійсною угоду про припинення зобов`язання передачею відступного від 01.06.2017, укладену між Малим підприємством Надія та Фізичною особою підприємцем Кухарем Іваном Степановичем.

4. Визнати недійсним договір про відступлення права вимоги (цесії) №27А від 03.12.2018, укладений між Малим підприємством Надія та Фізичною особою підприємцем Кухарем Іваном Степановичем.

5. Стягнути з Малого підприємства Надія (90500, м. Тячів Закарпатської області, вул. Залізнична, 2, код ЄДРПОУ 13583486) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Шкала-Енерджі (90500, м. Тячів Закарпатської області, вул. Лазівська, 52, код ЄДРПОУ: 35611593) 3721,50 грн (три тисячі сімсот двадцять одну гривню 50 копійок) в повернення сплаченого судового збору.

6. Стягнути з Фізичної особи підприємця Кухара Івана Степановича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Шкала-Енерджі (90500, м. Тячів Закарпатської області, вул. Лазівська, 52, код ЄДРПОУ: 35611593) 3721,50 грн (три тисячі сімсот двадцять одну гривню 50 копійок) в повернення сплаченого судового збору.

7. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.

Повне судове рішення складено та підписано 26 червня 2023 року.

СуддяЛучко Р.М.