Рішення № 111767800, 15.06.2023, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2023м. ДніпроСправа № 904/3941/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі:

судді Колісника І.І.

за участю секретаря судового засідання Попової Я.В.

та представників:

від позивача: Ткаченко Д.В. адвокат;

від відповідача: Точілін Г.Ф. адвокат

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейдойл", м. Хорол Полтавської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ем Груп Україна", смт Іларіонове Синельниківського району Дніпропетровської області

про стягнення 3 872 330,00 грн.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротрейдойл" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ем Груп Україна" попередньої оплати в сумі 4975488,00 грн.

Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 74 632,33 грн позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 2001/21 від 20.01.2021, за умовами якого позивач сплатив на користь відповідача попередню оплату в сумі 4975488,00 грн за товар, який останній зобов`язаний був передати позивачу, однак у зв`язку з подіями, що відбулися на території Харківської області, позивач звернувся до відповідача з відповідним листом щодо повернення сплаченої ним суми. Втім, сплачену позивачем суму відповідач не повернув.

Правовими підставами позову позивач зазначає, серед іншого, статті 651, 653, 693 Цивільного кодексу України.

За результатом аналізу зазначених правових норм позивач вважає, що має право на повернення сплаченої ним за договором попередньої оплати, оскільки з моменту відмови покупця від договору та вимоги повернути попередню оплату обов`язок продавця поставити товар припиняється.

На думку позивача, з огляду на його волевиявлення щодо повернення суми попередньої оплати за договором через невиконання відповідачем обов`язку з поставки обумовленого сторонами товару, укладений сторонами договір в силу статті 651 Цивільного кодексу України є розірваним, а зобов`язання сторін з цього моменту припиненими.

Ухвалою суду від 14.11.2022 відкрито провадження у справі № 904/3941/22 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 12.12.2022.

Ухвалою суду від 12.12.2022 (суддя Бондарєв Е.М.) затверджено мирову угоду у запропонованій сторонами редакції та закрито провадження у справі.

За змістом пункту 3 мирової угоди позивач відмовляється від позовних вимог про стягнення попередньої оплати в сумі 4 975 488,00 грн, а відповідач зобов`язується сплатити позивачу заборгованість із повернення попередньої оплати в указаній сумі протягом 10 днів з дня винесення ухвали про затвердження господарським судом мирової угоди.

У пункті 6 мирової угоди сторонами погоджено, що будь-які витрати, які виникатимуть чи можуть виникнути після затвердження судом умов цієї мирової угоди, покладаються на відповідача.

Пунктом 7 мирової угоди передбачено стягнення з відповідача на користь позивача 74632,33 грн судового збору.

На підставі заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейдойл" постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенка Ю.О. від 23.12.2022 відкрито виконавче провадження № 70610359 з примусового виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2022 у справі № 904/3941/22.

Під час виконавчих дій приватним виконавцем було примусово стягнуто з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "Ем Груп Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейдойл" грошові кошти в загальній сумі 3460295,03 грн, зокрема:

26.12.2022 з р/р у ПАТ "Банк Восток" - 20533,63 грн, 17675,83 грн, 332,36 грн, 7711,94 грн, 997,17;

26.12.2022 з р/р в АТ "АБ "Радабанк" - 1424,98 грн, 660,87 грн;

27.12.2022 з р/р в АТ "Райффайзен Банк" - 469664,02 грн;

01.01.2023 з р/р в АТ "АБ "Радабанк" - 2 941 294,23 грн.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03.04.2023 задоволено апеляційну скаргу відповідача на ухвалу суду від 12.12.2022 у справі № 904/3941/22; ухвалу скасовано, а справу направлено до Господарського суду Дніпропетровської області для розгляду по суті.

Справа надійшла до господарського суду 17.04.2023.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 904/3941/22 передано для розгляду судді Коліснику І.І.

Ухвалою суду від 20.04.2023 справу № 904/3941/22 прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження та призначено підготовче засідання на 23.05.2023 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 21.04.2023).

21.04.2023 позивач подав заяву про зміну предмета позову, в якій просить стягнути з відповідача не первісно заявлену суму попередньої оплати 4975488,00 грн, а 3872330,00 грн.

Подана заява обґрунтована з посиланням на укладений між позивачем та ТОВ "Агро-Технолоджи" договір відступлення права вимоги, згідно з яким позивач відступив ТОВ "Агро-Технолоджи" право вимоги до ТОВ "Ем Груп Україна" за договором поставки № 2001/21 від 20.01.2021 на суму 1103158,00 грн.

За своєю правовою природою подана позивачем заява є заявою про зменшення розміру позовних вимог, яку прийнято ухвалою суду від 19.05.2023.

24.04.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ем Груп Україна" через підсистему "Електронний суд" надійшла заява про поворот виконання рішення.

У вказаній заяві відповідач просить в порядку повороту виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2022 у справі № 904/3941/22 стягнути на його користь з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейдойл" грошові кошти в сумі 3460295,03 грн.

27.04.2023 до суду надійшла заява позивача про забезпечення позову, в якій заявник просить накласти арешт на банківські рахунки відповідача за переліком згідно з прохальною частиною заяви, у межах суми заявлених позовних вимог.

При цьому заявник зазначає, що на сьогоднішній день сума попередньої оплати зменшилась до 3872330,00 грн у зв`язку з відступленням позивачем права вимоги на частину спірної попередньої оплати, а саме 1103158,00 грн на користь ТОВ "Агро-Технолоджи".

Ухвалою суду від 01.05.2023 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Агротрейдойл" у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 18.05.2023 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Ем Груп Україна" про поворот виконання ухвали суду від 12.12.2022 у справі №904/3941/22.

22.05.2023 через підсистему "Електронний суд" представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву з доказами надсилання поштою того ж дня його копії на адресу позивача.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів щодо обумовлених строків поставки ним товару позивачу, а докази направлення претензії (вимоги в порядку статті 530 Цивільного кодексу України) є недостовірними. Тому відповідач вважає, що у позовних вимогах слід відмовити у зв`язку з їх передчасністю.

Ухвалою суду від 23.05.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.06.2023, за результатом якого протокольною ухвалою оголошено перерву до 15.06.2023.

У судовому засіданні 08.06.2023 представники сторін надали пояснення, аналогічні за змістом поданих заяв по суті справи.

За наслідком судового засідання 15.06.2023 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ем Груп Україна" (далі постачальник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротрейдойл" (далі покупець, позивач) укладено договір поставки № 2001/21 від 20.01.2021 (далі договір) (а.с. 21 - 24 т. 1).

За умовами пункту 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити покупцеві мінеральне добриво - селітру аміачну (далі товар), а покупець прийняти та оплатити товар загальною вартістю, що дорівнює сумі вартості всіх партій товару, який буде поставлено згідно зі специфікаціями на виконання умов цього договору.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що постачальник поставляє товар у кількості, за якістю та ціною відповідно до специфікацій, які є додатками до даного договору і є його невід`ємною частиною.

Орієнтовна сума договору разом з ПДВ становить 20 000 000,00 грн (п. 1.3 договору).

Загальна сума договору буде складатися із загальної суми специфікацій до договору (п. 1.4 договору).

Розділом 2 договору визначений порядок здійснення розрахунків.

Так, покупець здійснює оплату товару за цим договором відповідно до специфікацій, що є додатками до договору і становлять його невід`ємну частину (п. 2.1 договору).

Оплата здійснюється на підставі договору та на умовах, указаних у специфікаціях (п. 2.2 договору).

Відповідно до пункту 2.3 договору розрахунки за товар здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових кошів на поточний рахунок постачальника або за погодженням сторін у будь-якій іншій формі, що не суперечить законодавству.

Право власності на товар переходить до покупця після отримання товару (п. 2.6 договору).

Згідно з пунктом 2.7 договору постачальник одночасно з товаром, що поставляється, для приймання товару покупцем зобов`язаний надати наступні обов`язкові документи:

оригінал рахунка-фактури;

товарно-транспортну накладну (залізничну накладну);

видаткову накладну.

За умовами пункту 3.1 договору постачальник здійснює поставку товару в порядку та у строки, зазначені у специфікаціях, що є невід`ємною частиною цього договору.

Дострокова поставка допускається. Постачальник повідомляє про це покупця (в тому числі з використанням засобів факсимільного зв`язку) (п. 3.4 договору).

З огляду на редакцію пункту 3.4 договору можна дійти висновку, що за загальним правилом поставка має бути здійснена за умови попередньої оплати.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що його дійсність, тлумачення та виконання регламентуються нормами українського законодавства. У разі розбіжностей між вимогами договору та Інструкцій П-6, П-7, Інкотермс-2010 переваги мають положення цього договору.

Цей договір набуває чинності від дня підписання та діє до 31.12.2021, а в разі порушення зобов`язання - до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань. Якщо протягом останнього місяця терміну дії даного договору жодна зі сторін не повідомила про намір зупинити його дію, договір автоматично продовжується на наступний календарний рік (п. 9.2 договору).

Докази надсилання у період з 1 по 31 грудня 2021 року будь-якою із сторін повідомлення про наявність наміру зупинити/припинити дію договору у матеріалах справи відсутні, з огляду на що наявні підстави для висновку про автоматичне продовження дії договору на наступний календарний рік, тобто до 31.12.2022 включно.

Постачальник (відповідач) 14.02.2022 із посиланням на специфікацію № 5 від 14.02.2022 виставив покупцеві (позивачу) рахунок-фактуру № СФ-042 на суму 4975488,00 грн для здійснення оплати товару селітри аміачної марки "Б" ГОСТ 2-2013 у біг-бег 500 кг у кількості 192 т за ціною 21595,00 грн за тонну (без ПДВ) (а.с. 25 т. 1).

Покупець платіжними дорученнями № 438 від 15.02.2022 на суму 2332260,00 грн та № 439 від 16.02.2022 на суму 2643228,00 грн здійснив попередню оплату товару в загальній сумі 4975488,00 грн (а.с. 26-27 т. 1). У графі "Призначення платежу" вказаних платіжних доручень міститься посилання на рахунок-фактуру № ФС-042 від 14.02.2022 та договір № 2001/21 від 20.01.2021.

Підписаної сторонами специфікації № 5 від 14.02.2022 або за будь-яким іншим номером та від іншої дати з узгодженими в ній умовами, зокрема щодо порядку та строків поставки товару, матеріали справи не містять. Факт її наявності сторонами у справі не підтверджено.

Подальшого виконання договору в частині поставки відповідачем товару на суму 4975488,00 грн не відбулося.

Листом № 1904/21-1 від 19.04.2022 позивач звернувся до відповідача з проханням повернути йому грошові кошти в сумі 4975488,00 грн, сплачені в порядку попередньої оплати за селітру аміачну на підставі рахунка-фактури № СФ-42 від 14.02.2022. При цьому позивач посилався на ситуацію, що склалася на території Харківської області, зумовлену обмеженням у веденні господарської діяльності (а.с. 157 т. 1).

На підтвердження направлення відповідачу листа-вимоги про повернення коштів позивач надав накладну АТ "Укрпошта" № 3780098770462 від 25.04.2022 (а.с. 158 т. 1).

Відповідач грошових коштів, сплачених йому в порядку попередньої оплати за товар, не повернув, що й стало причиною спору.

Предметом доказування у цій справі є обставини щодо виконання сторонами своїх зобов`язань за укладеним договором поставки № 2001/21 від 20.01.2021, а також наявності підстав для повернення частини здійсненої за цим договором попередньої оплати в сумі 3872330,00 грн.

За частинами першою, другою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Правовідносини між сторонами за своєю правовою природою характерні для договору поставки.

Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Норма аналогічного змісту викладена у частині першій статті 712 Цивільного кодексу України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

За змістом частини першої статті 267 Господарського кодексу України договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Покупець в силу припису частини першої статті 692 Цивільного кодексу України зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень частини другої статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За обставинами справи порядок та строки виконання сторонами зобов`язань як з оплати, так і з поставки товару сторонами не визначалися. Умови щодо цього мали бути погоджені сторонами у специфікації, яка згідно з договором є додатком до нього і є його невід`ємною частиною. Утім сторонами не підписано специфікації щодо спірної поставки; за відсутності специфікації, на підставі виставленого йому відповідачем рахунку позивач здійснив повну попередню оплату товару; необхідність письмового узгодження сторонами строків поставки товару за договором шляхом оформлення специфікації залишилася незмінною.

Отже, факт здійснення позивачем попередньої оплати за виставленим йому рахунком є передумовою для виникнення у відповідача зустрічного зобов`язання з поставки товару у строки, визначені сторонами у специфікації чи то у строки в порядку статті 530 Цивільного кодексу України.

За відсутності специфікації позивач не надав суду доказів письмової вимоги щодо поставки відповідачем товару для виникнення в останнього зобов`язання з його поставки. За таких обставин відсутні правові підстави для вимоги позивача про повернення сплачених коштів за частиною другою статті 693 Цивільного кодексу України.

Відтак, строк виконання відповідачем зобов`язання з поставки товару не визначений, а тому не настав; строк договору, в межах якого сторони могли б підписати специфікацію й відповідно визначити строк виконання відповідачем зобов`язання з поставки товару, закінчився 31.12.2022.

З огляду на викладене товар, вартість якого оплачена позивачем шляхом здійснення 100% попередньої оплати, не був поставлений відповідачем у межах строку дії договору; поставка товару втратила інтерес для позивача; сплачені позивачем грошові кошти в рахунок оплати товару, поставка якого поза межами строку дії договору є неможливою, перебувають у відповідача за обставин, коли підстава, на якій вони були набуті, відпала.

Тому, позивач помилково вважає обов`язок відповідача з поставки товару припиненим в порядку односторонньої відмови від договору за частиною третьою статті 651 Цивільного кодексу України.

Так, згідно з частиною першою статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України.

Укладений між сторонами договір не надає позивачу права на односторонню відмову від договору, докази згоди сторін на дострокове припинення договору відсутні.

Проте, незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не позбавляє сторону правового захисту.

Оскільки повноваження органів влади є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) та від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19)).

Суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Таку правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19).

Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним під час вирішення судом питання про те, яким законом потрібно керуватися для вирішення спору.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 наголосила, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку правову норму необхідно застосувати для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України).

Положення глави 83 Цивільного кодексу України ("Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави") застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (пункти 63 - 66).

Правовий аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов:

1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи;

2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Наведений висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17, від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб із метою виникнення у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України.

Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, оскільки отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Тобто, в разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Узагальнюючи викладене можна дійти висновку, що строк дії договору закінчився, що свідчить про припинення в установленому законом порядку існування підстави для збереження відповідачем у себе грошових коштів, сплачених на його користь позивачем у рахунок майбутньої поставки товару, що не відбулася.

На момент ухвалення судом рішення у цій справі відповідачем не надано суду доказів повернення позивачу попередньої оплати за товар у сумі 3 872 330,00 грн.

Отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейдойл" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ем Груп Україна" попередньої оплати в сумі 3 872 330,00 грн є законними та обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

З огляду на викладене судом не приймаються доводи відповідача про відсутність правових підстав для повернення позивачу спірних грошових коштів та передчасність заявленої ним вимоги.

Окремо суд зауважує, що часткове виконання приватним виконавцем затвердженої ухвалою господарського суду від 12.12.2022 мирової угоди на користь позивача у цій справі в сумі 3460295,03 грн не усуває спору між сторонами у заявленій позивачем сумі в цілому, оскільки правова підстава для зазначеного примусового виконання (ухвала господарського суду від 12.12.2022) постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03.04.2023 визнана незаконною та скасована.

Викладене може бути підставою для витребування відповідачем зазначених коштів у позивача в межах окремого судового провадження.

Крім того, факт часткового примусового виконання скасованого судового рішення й знаходження частини спірних грошових коштів у сумі 3460295,03 грн у володінні позивача може бути враховано під час виконання рішення суду у цій справі.

Так, за змістом частин першої, другої статті 328 Господарського процесуального кодексу України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору в сумі 58084,95 грн, що відповідає ціні позову в сумі 3872330,00 грн (3872330,00 х 1,5% = 58084,95), покладаються на відповідача.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, судом також враховано, що під час звернення з позовом до суду позивачем сплачено за платіжним дорученням № 596 від 31.10.2022 судовий збір у сумі 74632,33 грн, що більше на 16547,38 грн від належного до сплати після зменшення розміру позовних вимог до 3872330,00 грн (74632,33 - 58084,95 = 16547,38).

Судовий збір у сумі 16547,38 грн підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України відповідно до припису пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір", за змістом якого зменшення розміру позовних вимог є підставою для повернення судового збору за ухвалою суду, однак лише за клопотанням особи, яка його сплатила. На час ухвалення рішення суду зазначене клопотання позивачем не заявлялось.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейдойл" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ем Груп Україна" про стягнення 3872330,00 грн задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ем Груп Україна" (ідентифікаційний код: 39836678; місцезнаходження: 49051, м. Дніпро, вул. Оцупа Олександра, буд. 4) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейдойл" (ідентифікаційний код: 43600481, місцезнаходження: 37800, Полтавська обл., Хорольський р-н, м. Хорол, вул. Першого Травня, буд. 8, корпус Б, офіс 2) основний борг у сумі 3872330,00 грн, судовий збір у сумі 58084,95 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 26.06.2023.

Суддя І.І. Колісник