Ухвала суду № 111759495, 23.06.2023, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

про залишення позову без руху

23.06.2023 Справа №607/10916/23

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Дзюбич В.Л. при вирішенні питання про прийняття позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про розірвання шлюбу, визначення місця проживання малолітньої дитини, надання дозволу на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини без згоди батька та стягнення аліментів, -

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 , третя особа Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про розірвання шлюбу, визначення місця проживання малолітньої дитини, надання дозволу на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини без згоди батька та стягнення аліментів.

Одночасно із поданням позовної заяви, позивач подала клопотання про звільнення від сплати судового збору, вказавши, що її місячний дохід складає 860 грн у виді місячної одноразової допомоги при народженні першої дитини від Управління соціальної політики Тернопільської міської ради, а тому розмір доходу за останній рік склав 11180 грн. Зазначає. що вона не працевлаштована, самостійно здійснює догляд за новонародженою дитино, тому матеріально неспроможна сплатити судовий збір, оскільки розмір судового збору значно перевищує 5% розміру її річного доходу.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 ст. 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.

Однак подана заява не відповідає вищевказаним вимогам, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 4 статті 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже, стаття 136 ЦПК України, передбачає право суду, а не обов`язок відстрочити, розстрочити, зменшити розмір, або звільнити від оплати судових витрат, враховуючи майновий стан сторони.

Аналіз вказаних норм дає підстави зробити висновок про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.

У п. 53 Рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), було зазначено, що «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Законодавче закріплення судових витрат має на меті: по-перше, відшкодування державі витрат, понесених на утримання судової системи і забезпечення її діяльності (саме у цьому проявляється компенсаційна функція інституту судових витрат), по-друге: покладає певні витрати на тих, хто звертається до суду за захистом, що покликано дисциплінувати фізичних та юридичних осіб від подання до суду необґрунтованих заяв та клопотань, забезпечуючи таким чином також процесуальну економію.

Практика ЄСПЛ стосовно сплати судового збору аналогічна: судовий збір не повинен обмежувати право заявників на доступ до правосуддя та має бути «розумним». Разом з тим, на думку ЄСПЛ, судовий збір є таким собі обмежувальним заходом, який попереджає подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів.

Положеннями пункту 29 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах вбачається, що єдиною підставою для відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо).

Позивачем подано довідку № 1583 від 25.04.2023, виданої Управлінням соціальної політики Тернопільської міської ради, з якої вбачається, що ОСОБА_3 знаходиться на обліку в управлінні та отримує місячну одноразову допомогу при народженні першої дитини у розмірі 860 грн. за період з березня 2022 року по березень 2023 року отримала 11180 грн. Також, з поданих позивачкою витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 193417730 від 17.12.2019 та копії свідоцтва про право на спадщину за законом серії НОЕ 384739 від 17.12.2019 встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної спільної часткової власності належить 1/12 частка квартири, загальною площею 51,9 кв. м., житловою - 29.8 кв. м., за адресою АДРЕСА_1 .

Долучені до матеріалів справи відомості не є належним доказом скрутного матеріального становища позивачки, та відповідно, не свідчить про неможливість сплати судового збору за звернення до суду із позовом, оскільки не підтверджує відсутність у неї інших доходів та не містить інформації про загальний майновий стан позивачки, яка може мати й інші джерела доходу.

Разом з тим, наведення доводів, обґрунтування пов`язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановлених законодавством порядку, розмірі і в строки покладається на особу, яка подає позовну заяву.

Положення Закону України «Про судовий збір» не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ «Kniat v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункт 44; рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).

Наведені позивачем обставини не можуть бути підставою для звільнення її від сплати судового збору, оскільки надані відомості не характеризують її майновий стан у повному обсязі.

З огляду на викладене, суддя вважає, що у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, слід відмовити.

Згідно з вимогами п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму працездатних осіб (1073,60 грн).

Таким чином, позивачу слід сплатити суму судового збору за три вимоги немайнового характеру (розірвання шлюбу, визначення місця проживання малолітньої дитини, надання дозволу на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини без згоди батька) у сумі 3220,80 гривень (1073,60 ? 3).

У відповідності до частини 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону, у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, слід відмовити, а позовну заяву залишити без руху і надати позивачу строк до десяти днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків, зокрема сплатити судовий збір у розмірі 3220,80грн та подати суду оригінал платіжного документа про сплату судового збору на вказану суму.

Судовий збір сплатити за наступними реквізитами рахунку: отримувач: УК у м. Тернополі/м. Тернопіль/22030101; код отримувача: (код за ЄДРПОУ): 37977599; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA968999980313101206000019751; код класифікації доходів бюджету: 22030101; МФО 899998, призначення платежу - Судовий збір, за позовом (прізвище ініціали), Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Керуючись ст. ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про розірвання шлюбу, визначення місця проживання малолітньої дитини, надання дозволу на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини без згоди батька та стягнення аліментів - залишити без руху, надавши позивачу строк протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали суду, для усунення вказаних недоліків.

У випадку невиконання вимог даної ухвали заява буде вважатись неподаною і підлягатиме поверненню.

Копію ухвали направити позивачу ОСОБА_1 .

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.

СуддяВ. Л. Дзюбич