Постанова № 111759487, 22.06.2023, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.06.2023 Справа №607/783/23

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Дзюбича В.Л., за участі секретаря судового засідання Кочмар С. М., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Кондрат Л. Р., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови,-

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся всуд ізпозовом до Управління патрульної поліції у Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ № 218503 від 31.12.2022, якою його визнано винним за адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 126, ч. 2 ст. 36 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. Із зазначеною постановою позивач не згідний, вважає її незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, оскільки викладені у постанові обставини не підтверджені жодним належним доказом. Вказує, що розгляд даної справи адміністративної справи проведено без участі уповноваженого ним адвоката та не надано можливості його залучити. Також, зазначає, що він не ознайомлений з доказами, які містяться у матеріалах справи та які стали підставою притягнення його до адміністративної відповідальності. Стверджує, що 31.12.2022 він не вчиняв діянь, що інкримінуються йому інспектором поліції в оскаржуваній постанові. Окрім цього, вказує, що в оскаржуваній постанові не вказано, за допомогою якого саме технічного засобу було здійснено фото чи відеозапис події інкримінованого йому правопорушення та процесуальну послідовність розгляду адміністративної справи і винесення оскаржуваної постанови.

Ухвалою судді від 13.02.2023 відкрито провадження у вищевказані справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно відзиву на позов, Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції позову не визнає, заперечує проти нього та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки при складанні спірної постанови інспектор діяв виключно на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України. Представник відповідача вказує, що водій при керуванні автомобілем зобов`язаний знати та неухильно дотримуватись вимог ПДР України. Крім того, вказує, що притягнення позивача до відповідальності та накладення стягнення за ч. 1 ст. 126 КУпАП за одне правопорушення з числа вчинених, є обґрунтованим, в незалежності від того, мав місце факт іншого правопорушення ПДР України чи ні. За наведених обставин, просить у задоволенні позову відмовити.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача Кондрат Л. Р. у судовому засіданні заперечила щодо задоволення позовних вимог та просила суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно з постановою серії БАВ № 218503 ОСОБА_1 31.12.2022 о 22 год. 34 хв. керуючи автомобілем «AUDI A6», н. з. НОМЕР_1 по вул. Збаразька, 10 у м. Тернополі не подав покажчик повороту відповідного напрямку перед початком руху, а саме при повороті, чи порушив п. 9.2.б ПДР, а також під час перевірки документів не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб та поліса ОСЦПВ власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.1. ПДР. Вказаною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, за вчинення адміністративних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень.

Приймаючи рішення про правомірність винесення оскаржуваної постанови, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями ст.ст. 73-76 КАС України визначено, що докази повинні бути належними, допустимими, достовірними та достатніми. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно ч. 2 ст. 76 КАС України, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Керуючись положеннями ч. ч. 1, 3-5 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до п.1.1 ПДР України - ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Згідно зі ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 1.9 ПДР України передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до вимог п. п. 2.1 (а), 2.1 (б), 2.1 (ґ) ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної Гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту технічний талон); чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Як встановлено у п. 9.1 ПДР попереджувальними сигналами є: а) сигнали, що подаються світловими покажчиками повороту або рукою; б) звукові сигнали; в) перемикання світла фар; г) увімкнення ближнього світла фар у світлу пору доби; ґ) увімкнення аварійної сигналізації, сигналів гальмування, ліхтаря заднього ходу, розпізнавального знака автопоїзда Розпізнавальний знак автопоїзда; д) увімкнення проблискового маячка оранжевого кольору.

Згідно п.9.2 ПДР водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: a) перед початком руху і зупинкою; б) перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Положеннями ч. 2 ст. 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, у тому числі за порушення правил користування попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку.

Вимогами ч. 1 ст. 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

На виконання вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, представник відповідача до відзиву на позовну заяву надав відеозапис з відеореєстратора автомобіля працівників поліції.

Однак, на цьому нетривалому відеозаписі не зафіксовано ні факту керування позивачем ОСОБА_1 автомобілем, ні факту порушення ним вимог Правил дорожнього руху України за описаних у спірній постанові обставин, а також розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача ОСОБА_1 .

Інший відеофайл, який міститься на оптичному диску, немає відношення до адміністративного правопорушення викладеного в оскаржуваній постанові, так як стосується подій, які мали місце о 20 годині 31 грудня 2022 року, в той час як предметом оскарження є події, які мали місце 31 грудня 2022 року о 22 год. 34 хв.

Отже, відповідачем не подано доказів вчинення позивачем адміністративних правопорушень вказаних в оскаржуваній постанові, а тому правомірності спірної постанови не доведено.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно статті 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ратифікована Україною Законом України і набрала чинності для України 11 вересня 1997 року та є обов`язковою.

У п. 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України", в п. 48 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" та в п. 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, порівняно з опонентом.

Оскільки доказів правомірності рішень відповідача адміністративна справа не містить, суд вбачає достатні підстави для задоволення позову.

Відповідно до вимог частини 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Суд зазначає, що в даному випадку, з огляду на положення ст. 286 КАС України, належним та ефективним способом захисту прав позивача є скасування рішення суб`єкта владних повноважень і закриття справи про адміністративне правопорушення.

Приписами ч. 1 ст. 143 КАС України визначено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішення, постанові або ухвалі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про необхідність стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 536,80 грн.

На підставі наведеного, керуючись статтями 73-77, 90, 205, 241-246, 255, 268, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 доУправління патрульноїполіції вТернопільській областіДепартаменту патрульноїполіції проскасування постанови задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ № 218503 від 31.12.2022, якою ОСОБА_1 визнано винним за ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн - скасувати, а провадження у справі закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Тернопільській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати щодо сплати судового збору в розмірі 536,80 грн.

Копію рішення направити сторонам у справі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: м. Тернопіль, вул. Котляревського, 24.

Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич