Рішення № 111757730, 13.04.2023, Арцизький районний суд Одеської області

справа № 492/758/21

провадження № 2/492/47/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

13 квітня 2023 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі:

головуючої судді Гусєвої Н.Д.,

при секретарі судового засідання Гамурар І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПРОСТІ ЗАЙМИ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з зазначеною позовною заявою до відповідачки, в якій просив стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором на загальну суму 62443,11 грн., а також судові витрати, посилаючись на те, що між ТОВАРИСТВОМ ЗОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ«ПРОСТІ ЗАЙМИ» (далі за текстом - ТОВ «ПРОСТІ ЗАЙМИ») і ОСОБА_1 25 червня 2018 року було укладено договір № 180625-081219 про надання фінансових послуг на суму 2700,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 54,00 грн. за кожен день такого користування строком на 16 календарних днів шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок відповідачки. Кредитний договір було укладено в Інформаційно-телекомунікаційній системі товариства в електронній формі, яка відповідно до норм чинного законодавства прирівнюється до письмової форми. ТОВ «ПРОСТІ ЗАЙМИ» повністю та в строки виконало свої зобов`язання за вказаним договором, однак відповідачка взяті на себе зобов`язання за вказаним договором не виконала, у зв`язку з чим у неї перед позивачем станом на 25 травня 2021 року виникла заборгованість, яка складається з тіла кредиту, заборгованості по сплаті відсотків за основною сумою кредиту, індексу інфляції за весь період прострочення та 3% річних від простроченої суми заборгованості, яка склала загальну суму 62443,11 грн., яку позивач просить стягнути з відповідачки, оскільки остання ухиляється від добровільного погашення заборгованості.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, але до суду від нього надійшла письмова заява, в якій просив суд про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити, у разі неявки відповідачки у судове засідання не заперечував щодо ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідачка у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи неодноразово повідомлялась належним чином. Так, судом, відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України, надсилалися судові повістки про виклик до суду за адресою місця проживання відповідачки, зареєстрованої у встановленому законом порядку, однак, згідно з поштовими конвертами з судовими повістками, що повернулися до суду з довідкою відділення «Укрпошти», де є позначка «адресат відсутній за вказаною адресою», вручення відповідачці судової повістки є неможливим, та відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України, в такому випадку вважається, що судовий виклик вручений відповідачці належним чином. Клопотання про розгляд справи за її відсутності, відзив на позовну заяву до суду не подавала, про причини неявки суд також не повідомляла.

Суд, також, враховує, що складовим елементом права на справедливе судочинство є судовий розгляд справи упродовж розумного строку (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) від 04 листопада 1950 року та рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Світлана Науменко проти України» від 09 листопада 2004 року, пункт 86; «Странніков проти України» від 03 травня 2005 року, пункт 40; «Лещенко і Толюпа проти України» та «Смирнова проти України» від 08 листопада 2005 року, пункт 54, «Антоненков та інші проти України» від 22 листопада 2005 року, пункт 41).

Суд зазначає, що відповідно до вимог ч. 1 ст. ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Також, у рішенні ЄСПЛ у справі «Тойшлер проти Германії» від 04 жовтня 2001 року наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

Отже, відповідачка зобов`язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З матеріалів справи не вбачається, що відповідачка надавала суду доказів неможливості прибути в судове засідання. Суд враховує строки розгляду справи, передбачені законом, дві неявки відповідачки в судове засідання без поважних причин, а також не встановлення наявності поважних причин для неявки.

Також, судом вжито всіх можливих заходів для повідомлення відповідачки про розгляд справи, забезпечено всі процесуальні права у спосіб, передбачений ЦПК України.

Виходячи з вищезазначеної практики ЄСПЛ, враховуючи зазначені обставини неявки відповідачки до суду, суд вважає можливим провести розгляд справи за відсутності відповідачки, яка з 15 липня 2021 року, тобто з моменту прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, до ухвалення даного рішення жодного разу до суду не прибула, станом розгляду справи не цікавилась, тим самим своїм процесуальним обов`язком з`явитись в судове засідання за викликом - знехтувала.

Враховуючи вказані факти, згоду представника позивача, що викладена у його письмовій заяві, суд вважає за можливе, відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, ухвалити рішення у справі при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, судом, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, надані докази, давши їм оцінку в сукупності, суд вважає позовну заяву позивача обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають із зобов`язального права, пов`язані з ухиленням боржниці від виконання своїх обов`язків з повернення кредитних коштів кредитору, тому при вирішенні спору між сторонами слід керуватися Цивільним Кодексом України.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Між ТОВ«ПРОСТІ ЗАЙМИ»(а. с. 6, 8-10), позивачем у справі, та ОСОБА_1 , відповідачкою у справі, на підставі Заяви-анкети для отримання кредиту, яка є Додатком 1 до кредитного договору, укладено договір № 180625-081219 від 25 червня 2018 року про надання фінансових послуг на суму 2700,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 54,00 грн. за кожен день такого користування строком на 16 календарних днів шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок відповідачки. Кредитний договір було укладено в Інформаційно-телекомунікаційній системі (а. с. 11, 15, 17-25, 26-31).

Згідно з пунктами 4-6 заяви-анкети ОСОБА_1 , відповідачка у справі, підтвердила, що доступ до заповнення від її імені заяви-анкети на сайті pzaim.zp.ua та www.bistrozaim.ua належить лише їй, ніякі інші особи не мають можливості скористатись від її імені можливістю отримання інтернет-кредиту у товаристві; всі заяви-анкети, що надходять від її імені на вказані сайти, є дійсними та надані нею особисто: всі заявки на видачу кредитних коштів на її картковий рахунок надані з її особистого мобільного телефону є дійсними та надані нею особисто.

Також у заяві-анкеті для отримання кредиту зазначено, що позичальник ознайомилася та погодилася з кредитним договором, Умовами надання та обслуговування кредитів та Правилами про порядок надання коштів у позику, в тому числі, на умовах фінансового кредиту, що розміщені на офіційному сайті pzaim.zp.ua та bistrozaim.ua.

ТОВ «ПРОСТІ ЗАЙМИ», позивач у справі, виконав свої зобов`язання з приводу надання ОСОБА_1 , відповідачці у справі, грошових коштів платіжною системою ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» (далі за текстом - ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ»), яка є учасником внутрішньодержавної платіжної системи «Flashpay», що підтверджується довідкою № 458 від 25 травня 2021 року, виданої ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» згідно якої було здійснено переказ грошових коштів на картковий рахунок, що належить ОСОБА_1 , відповідачці у справі, у розмірі 2700,00 грн. (а. с. 16, 32).

В порушення умов зазначеного кредитного договору ОСОБА_1 , відповідачка у справі, взяті на себе зобов`язання не виконала, внаслідок чого в неї виникла заборгованість перед позивачем, яка згідно з розрахунками, наданими позивачем, станом на 25 травня 2021 року з урахуванням заборгованості за тілом кредиту,по сплатівідсотків заосновною сумоюкредиту,індексу інфляціїза весьперіод прострочення,3%річних відпростроченої сумизаборгованостісклала загальну суму 62443,11грн. (а. с. 33-42, 43-52, 53-60).

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 зазначеного Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 зазначеного Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 вказаного Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , відповідачка у справі, 25 червня 2018 року оформила на сайті ТОВ «ПРОСТІ ЗАЙМИ» заяву для отримання позики в розмірі 2700,00 грн.

Заява-анкета на отримання кредиту містить персональні дані ОСОБА_1 , відповідачки у справі, зокрема, її паспортні дані, номер картки платника податків, а також номер банківського рахунку, на який перераховуватимуться грошові кошти.

Крім того, у заяві-анкеті зазначені відомості про сторін договору, розмір суми кредиту, процентну ставку за кожен день та річну, строк кредитування, відповідальність за порушення умов договору, зазначено, що клієнту надається фінансова послуга, а саме короткостроковий кредит на особисті потреби.

Заповненням анкети-заяви ОСОБА_1 , відповідачка у справі, підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, які діяли станом на 25 червня 2018 року, а також засвідчила, що вона повідомлена кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.

Судом встановлено, що кредитний договір № 180625-081219 від 25 червня 2018 року укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та при укладенні вказаного договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договорів, ТОВ «ПРОСТІ ЗАЙМИ», позивач у справі, здійснив перерахування кредитних коштів на рахунок ОСОБА_1 , відповідачки у справі, тому факт укладення сторонами вказаного кредитного договору є підтвердженим.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до роз`яснень, що викладені у п. 18 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спрів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30 березня 2012 року, судам роз`яснено, що за змістом ст. 552, ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та три проценти річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як вбачається з розрахунків, наданих позивачем, правильність яких перевірена судом, загальна сума заборгованості відповідачки перед позивачем станом на 25 травня 2021 року становить 62443,11грн., з якої: тіло кредиту 2700,00 грн.; відсотки заосновною сумоюкредиту 56064,00 грн.; індекс інфляції за весь період прострочення 1052,96 грн.; 3%річних відпростроченої сумизаборгованості 2626,15 грн. (а. с. 33-42, 43-52, 53-60).

Факт укладення сторонами вказаного кредитного договору, наявності вище наведеної заборгованості підтверджується наявними в матеріалах цієї справи доказами й не спростований відповідачкою.

Доказів, в розумінні ст. ст. 77, 78 ЦПК України, щодо неправильності складених розрахунків заборгованості за кредитним договором відповідачкою до суду не надано, інший розрахунок заборгованості на іншу дату за укладеним між сторонами по справі договором суду також не надано, відтак, розрахунки приймаються судом як доказ у вирішенні спору.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 , відповідачки у справі, наведеної вище заборгованості за кредитним договором № 180625-081219 від 25 червня 2018 року є доведеними, а тому є такими, що підлягають задоволенню, оскільки зібрані у справі докази та їх належна оцінка доводять, що позов обґрунтований, а викладені позивачем в позовній заяві обставини знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та вони не спростовані відповідачкою.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України вимоги позивача щодо відшкодування судових витрат підлягають задоволенню, оскільки його позов задоволено та понесені витрати підтверджені платіжним дорученням № 5071 від 15 червня 2021 року (а. с. 5).

На підставі ст. ст. 6, 203, 205, 207, 215, 525, 625, 626, 627, 628, 638, 639, 1048-1050, 1054, 1055 ЦК України, керуючись ст. ст. 2, 7, 44, 48, 76-78, 81, 128, 141, 211, 223, 247, 258-259, 263-265, 279, 280-282, 284, 289, 354 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПРОСТІ ЗАЙМИ» - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПРОСТІ ЗАЙМИ» (місцезнаходження: вул. Незалежної України, буд. № 39-А, оф. № 25, Вознесенівський район, м. Запоріжжя Запорізької області, 69037; код ЄДРПОУ: 40858239):

- заборгованість за тілом кредиту - 2700 (дві тисячі сімсот) гривень 00 копійок;

- заборгованість за простроченими відсотками 56064 (п`ятдесят шість тисяч шістдесят чотири) гривні 00 копійок;

- індекс інфляції за весь період прострочення 1052 (одна тисяча п`ятдесят дві) гривні 96 копійок;

- 3 % річних від простроченої суми заборгованості 2626 (дві тисячі шістсот двадцять шість) гривень 15 копійок,

а всього 62443 (шістдесят дві тисячі чотириста сорок три) гривні 11 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПРОСТІ ЗАЙМИ» (місцезнаходження: вул. Незалежної України, буд. № 39-А, оф. № 25, Вознесенівський район, м. Запоріжжя Запорізької області, 69037; код ЄДРПОУ: 40858239) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідачка, якій повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення їй повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачкою в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ТОВАРИСТВО ЗОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ«ПРОСТІ ЗАЙМИ» (місцезнаходження: вул. Незалежної України, буд. № 39-А, оф. № 25, Вознесенівський район, м. Запоріжжя Запорізької області, 69037; код ЄДРПОУ: 40858239).

Представник позивача: Пономар Вадим Олександрович (місце перебування: вул. Незалежної України, буд. № 39-А, оф. № 25, Вознесенівський район, м. Запоріжжя Запорізької області, 69037).

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя

Арцизького районного суду Гусєва Н.Д.