Рішення № 11175503, 16.07.2010, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

№ 2- 2318\10р.

РІШЕННЯ

Іменем України

16 липня 2010 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді: Здоровиці О.В.

при секретарі: Єфименко Т.В.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача- ОСОБА_6

відповідачів - ОСОБА_2

ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Добропілля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією родиною, про визнання майна спільним, та про його розподіл,

ВСТАНОВИВ:

08 квітня 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, в якому просить зобов»язати відповідачів повернути їй майно, яке належить їй на праві приватної власності, а саме: кухонний гарнітур, зальний гарнітур, плиту газову RSE 5532 М, водяний фільтр, ковдру з овчини, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. В процесі розгляду справи ОСОБА_1 уточнила свої вимоги і просила повернути їй не газову плиту, яку вона помилково зазначила, а електроплиту Рейфорд RSE.

Відповідач по справі ОСОБА_2 27 травня 2010 року звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, в якому просить визнати факт проживання однією сім»єю без шлюбу з ОСОБА_1 з листопада 2007 року по травень 2009 року, та визнати право спільної власності на кухонний набір ( у кількості 6-ти шаф, ДСП мийкою та витяжкою), вартістю 2800 грн., електроплита Рейфорд RSE- вартістю 1375 грн., пральна машина марки «Самсунг» - вартістю 1850 грн., диван «Малютка» - вартістю 1800 грн., загальною вартістю 7825 грн. ОСОБА_2 також просить суд визначити за ним право власності на кухонний набір (у кількості 6-ти шаф, ДСП мийкою та витяжкою)- вартістю 2800 грн., електроплиту Рейфорд RSE- вартістю 1375 грн., загальною вартістю 4175 грн.

Позивач ОСОБА_1 суду пояснила, що в кінці травня місяця 2008 року вони з відповідачем ОСОБА_2 стали жити спільно однією сім»єю як чоловік і дружина. На місяць дитини бабуся ОСОБА_1 - ОСОБА_5 подарила їй кухоний гарнитур, а 5 вересня 2008 року бабуся купила особисто їй електричну плиту Рейфорд RSE та пральну машину марки «Самсунг». Також бабуся в грудні місяці 2008 року подарувала їй водяний фільтр «Аквафор» і ковдру з овчини. Всі вишевказані речі є її особистою власністю, так як ці речі були подарені бабусею ОСОБА_5 їй особисто. В травні 2009 року вони з відповідачем розсталися і вона забравши деякі свої речі переїхала жити до своєї матері. Відповідачів вона просила повернути їй її речі, але вони сказали, що повернуть речі (кухоний гарнитур, електропічь, водяний фільтр «Аквафор», ковдру з овчини), коли куплять собі нові. А потім сказали, що повертати нічого не будуть. Те, що вказані речі належать особисто їй вона підтверджує тим, що в неї є документи, які свідчать про те, що саме нею і на її ім»я купувалися вказані речі. Просить суд зобов»язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повернути їй майно, яке належить їй на праві приватної власності, а саме: кухоний гарнітур (у кількості 6-ти шаф,ДСП з мийкою та витяжкою), зальний гарнітур, електричну плиту «Рейфорд RSE», водяний фільтр «Аквафор», ковдру з овчини, всього на суму 7240,00 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 відмовилася від частини своїх позовних вимог в частині зобов»язання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повернути їй зальний гарнитур. Ухвалою суду від 21.06.2010 року провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння щодо зобов»язання повернення останніми зального гарнітуру закрито.

Відповідач ОСОБА_2 позов ОСОБА_1 визнав частково. Свої заперечення обгрунтовував тим, що з листопада місяця 2007 року він разом з ОСОБА_1 стали мешкати однією родиною як чоловік і дружина, знімаючи житло. З лютого 2009 року вони стали мешкати за адресою його батьків. Перелічене ОСОБА_1 майно, а саме (кухоний гарнитур, електрична пічь, пральна машина,) було куплено ними в період спільного сумісного життя за сумісні кошти. Бабуся ОСОБА_1 ОСОБА_5 не купувала вишевказані речі, вона була лише присутня при виборі і покупці даних речей. В 2008 році він працював, отримував заробітну плату, що свідчить про існування у нього коштів на придбання речей. На питання представника ОСОБА_1 пояснив, що кухонний гарнітур та диван малютка вони брали у розстрочку, інші речі за готівковий розрахунок. За диван малютка вони одразу сплатили 1400 грн. Згоден повернути ОСОБА_1 водяний фільтр «Аквафор». Ковдру з овчини повернути не може, бо ще при спільному житті сама ж ОСОБА_1 дану ковдру і викинула бо вона була зіпсована.

Відповідач ОСОБА_3 позов ОСОБА_1 визнала частково. Суду пояснила, що її син ОСОБА_2 і ОСОБА_1 з листопада місяця 2007 року по травень 2009 року мешкали однією сім»єю як чоловік і дружина і перелічене ОСОБА_1 майно, а саме - кухоний гарнитур, електрична пічь, пральна машина було куплено за спільні сумісні кошти її сина та ОСОБА_1. Згодна повернути ОСОБА_1 водяний фільтр «Аквафор». Ковдру з овчини повернути не може, бо ще при спільному житті з її сином ОСОБА_2 сама ж ОСОБА_1 дану ковдру і викинула бо вона була зіпсована.

Позивач ОСОБА_2 суду пояснив, що з листопада 2007 року по травень 2009 року він разом з ОСОБА_1 мешкали як чоловік і дружина, тобто однією родиною. Вели спільне господарство, купували речі за спільні кошти. З листопада 2007 року вони знімали житло, а з лютого місяця 2009 року перейшли жити до оселі його батьків і мешкали разом з ними до травня 2009 року. В травні місяця 2009 року вони розійшлися і ОСОБА_1 переїхала жити до своєї матері. За час спільного життя ними за спільні кошти було придбано майно, а саме кухоний гарнітур вартістю 2800,00 грн., пральна машина марки «Самсунг» вартістю 1850,00 грн., електроплита «Рейфорд RSE” вартістю 1375.00 грн. і диван малютка вартістю 1800,00 грн.. Після розірвання відносин, вони з ОСОБА_1 добровільно поділили майно, а саме йому вона залишила кухонний гарнітур і електричну плиту, а ОСОБА_1 забрала диван малютку та пральну машину. Тому просить визнати факт проживання з ОСОБА_1 однією сім»єю без шлюбу з листопада 2007 року по травень 2009 року та визнати право спільної власності на кухонний набір ( у кількості 6-ти шаф, ДСП мийкою та витяжкою) вартістю 2800,00 грн, пральну машину марки «Самсунг» вартістю 1850,00 грн., електроплиту «Рейфорд RSE” вартістю 1375.00 грн. і диван малютка вартістю 1800,00 грн., а всього загальною вартістю 7825,00 грн. Також просить розділити вказане майно залишивши за ним кухонний набір ( у кількості 6-ти шаф, ДСП мийкою та витяжкою) вартістю 2800,00 грн та електроплиту «Рейфорд RSE” вартістю 1375.00 грн., загальною вартістю 4175 грн. В порядку компенсації стягнути з нього на користь ОСОБА_1 суму у розмірі 262 грн.50 коп.

Відповідач ОСОБА_1 позов ОСОБА_2 не визнала, посилаючись на те, що вказане майно(кухонний набір у кількості 6-ти шаф, ДСП мийкою та витяжкою, вартістю 2800,00 грн, пральну машину марки «Самсунг» вартістю 1850,00 грн., електроплиту «Рейфорд RSE” вартістю 1375.00 грн. і диван малютка вартістю 1800,00 грн., а всього загальною вартістю 7825,00 грн) є її приватною власністю, яке вона купувала разом зі своєю бабусею ОСОБА_5 за спільні її кошти і кошти бабусі. Пояснила суду, що дійсно з травня 2008 року вона мешкала однією сім»єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 до травня місяця 2009 року. Після того як вони припинили відносини вона переїхала жити до своєї матері і забрала з собою свої речі: пральну машину марки «Самсунг» і диван малютка, якого на час розгляду справи не існує. Так як диван купували у розстрочку, при цьому сплатили одразу 1400 грн., після припинення відносин вона перестала платити платежі за куплену річ, то продавці забрали диван у зв»язку з невиконанням її обов»язку вносити плату за придбану річ.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила, що майно пральну машину «Самсунг», електричну плиту «Рейфорд RSE”, кухонний набір ( у кількості 6-ти шаф, ДСП мийкою та витяжкою), ковдру з овчини, водяний фільтр, диван малютка з приводу якого йдеться спір, купувалося за її кошти для своєї внучки ОСОБА_1. Купуючи вказане майно вона оформлювала покупки на ім.»я своєї онуки ОСОБА_1 Крім цього пояснила, що її онука ОСОБА_1 з травня 2008 року спільно мешкала однією сім»єю з ОСОБА_2 і вели з ним спільне господарство.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги сторін підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.

Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та такими, що стосуються сімейних відносин, у звязку з чим урегульовані положеннями Цивільного кодексу України та положеннями Сімейного кодексу України.

У судовому засіданні встановлено, що сторони ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у період з травня місяця 2008 року по травень місяць 2009 року перебували між собою у фактичних шлюбних відносинах, проживали однією сім»єю без реєстрації шлюбу, що не заперечувалося відповідачем ОСОБА_1 під час розгляду справи.

Перебування у фактичних подружніх відносинах з листопаду 2007 року в судовому засіданні позивачем ОСОБА_2 не доведено.

У вказаний період (з травня місяця 2008 року по травень місяць 2009 року) сторони проживали у квартирі, яку вони знімали за адресою АДРЕСА_3 та з лютого 2009 року мешкали у батьків ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_2. Вони мали спільний сімейний бюджет. ОСОБА_1 перебувала у відпустці по догляду за дитиною і отримувала державну допомогу, а ОСОБА_2 працював офіційно на шахті (а.с.40) і підробляв неофіційно. Суд вважає, що під час спільного проживання сторін у період з травня місяця 2008 року по травень місяць 2009 року вони мали спільний сімейний бюджет, вели господарство, спільно витрачали гроші, купували предмети побутової техніки, що також підтверджується дослідженими у суді доказами (а.с.41,7). Таким чином, суд вважає, що юридичний факт проживання однією сім»єю сторін без реєстрації шлюбу має для позивача юридичне значення та має бути встановлений судом у порядку п.5 ч.1 ст.256 ЦПК України.

Згідно ст 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім»єю , але не перебувають у шлюбі між собою, майно набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об»єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 СК України.

Таким чином, спірні правовідносини які виникли між сторонами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 стосовно розподілу спільного сумісного майна регулюються ст.60,61,65,69,70,71 СК України.

Згідно ст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

В судовому засіданні встановлено, що в вересні місяці 2008 року ОСОБА_1 було придбано:

- електричну плиту «Рейфорд RSE” вартістю 1375.00 грн., що підтверджується договором купівлі-продажу від 05.09.2008 року (а.с.41)

- кухонний набір ( у кількості 6-ти шаф, ДСП мийкою та витяжкою) вартістю 2800,00 грн (а.с.7), що підтверджується накладною від 16.08.2008 року (а.с.7).

Що стосується придбання пральної машини «Самсунг», то суд зазначає, що в судовому засіданні встановлено, що дана пральна машина була придбана ОСОБА_5 про що свідчить довідка (а.с.59).

Також в судовому засіданні було встановлено, що вказану пральну машину ОСОБА_5 подарувала своїй онуці ОСОБА_1. Доказів обратного в судовому засіданні не встановлено і не підтверджено. Таким чином суд приходить до висновку, що в судовому засіданні ОСОБА_2 не доведено, що в період спільного мешкання з ОСОБА_1 ними, як чоловіком і дружиною, купувалася пральна машина. Тому суд до обсягу спільно нажитого майна в період з травня 2008 року по травень 2009 року не включає пральну машину марки «Самсунг», так як згідно доказів, які були встановлені в судовому засіданні, дана пральна машина купувалася ОСОБА_5 і була подаровано саме ОСОБА_1.

Щодо письмового доказу довідки від 11.05.2010 року (а.с.61), яка була надана ОСОБА_2 з метою підтвердження своїх доводів з приводу придбання пральної машинки «Самсунг» під час спільного мешкання з ОСОБА_1 суд зазначає. Дану довідку суд приймає, але дана довідка свідчить лише про те, що в магазині Юність» станом на вересень 2008 року реалізовувались пральні машинки «Самсунг» за ціною 1850 грн. Будь-які інші фактичні обставини по справі, а саме що пральна машинка була куплена ОСОБА_2 або ОСОБА_1, дана довідка не засвідчує.

З приводу електричної плити «Рейфорд RSE” суд зазначає наступне. Суд вважає, що електрична плита входить в обсяг спільно нажитого майна, так як в судовому засіданні, на підставі договору купівлі-продажу від 05.09.2008 року (а.с.41) встановлено, що вказана плита була куплена ОСОБА_1 в період спільного проживання з ОСОБА_2, а згідно ч.2 ст.60 СК України, вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Суд не приймає пояснення ОСОБА_1, ОСОБА_5 щодо придбання електричної плити саме ОСОБА_5, тому що первічні докази, а саме договір купівлі-продажу від 05.09.2008 року (а.с.--) свідчить про те, що піч купувалася саме ОСОБА_1

Крім цього суд критично ставиться до довідки від 01.07.2010 р. (а.с.59) в частині купівлі ОСОБА_5 05 вересня 2008 року електричної плити «Рейфорд RSE” вартістю 1375.00 грн… так як первічний доказ, а саме договір купівлі-продажу від 05.09.2008 року (а.с.41) свідчить про те, що піч купувалася саме ОСОБА_1, про що свідчить також особистий підпис останньої на договорі купівлі продажу від 05.08.2008 року.

Суд критично відноситься до пояснень свідка ОСОБА_5 з приводу придбання саме за її кошти електричної плити, кухонного гарнітуру, так як в судовому засіданні ці пояснення були спростовані письмовими доказами, а саме накладною від 16.08.2008 року та договіром купівлі- продажу від 05.09.2008 року щодо придбання саме ОСОБА_1 кухонного гарнітуру та електричної плити.

З приводу включення до обсягу спільно нажитого сторонами (ОСОБА_1 та ОСОБА_2.) майна дивана малютка суд зазначає наступне.

В судовому засіданні встановлено, що вказаний диван купувався в період з травня 2008 року по травень 2009 року, тобто в період спільного проживання. Даний факт сторони не заперечували. Будь-яких письмових доказів придбання дивану в судове засідання не надано. Також в судовому засіданні було встановлено і не заперечувалося сторонами, що диван був куплений в розстрочку і перший взнос становив 1400,00 грн. Іншу суму в розмірі 400 грн. ОСОБА_1 так і не сплатила, у зв»язку з чим диван був за несплату забраний у останньої продавцем.

Відповідно до п.24 постанови Пленуму ВСУ № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Таким чином до складу спільно нажитого сторонами майна суд не включає диван малютка, якого на час розгляду справи в наявності не існує.

Відповідно до акту опису й арешту майна від 05.07.2010 року (а.с.48-49) вбачається, що у ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_4 знаходиться наступне майно: електрична плита «Рейфорд RSE”, кухонний набір ( у кількості 4-х шаф, ДСП мийкою та витяжкою), зальний гарнітур, водяний фільтр «Аквафор».

Враховуючи наведене розділу підлягає наступне майно:

- електрична плита «Рейфорд RSE” вартістю 1375.00 грн.

- кухонний набір ( у кількості 6-ти шаф, ДСП мийкою та витяжкою) вартістю 2800,00 грн (а.с.7)

Щодо вартості майна сторони в судовому засідання досягли згоди.

При визначені розміру часток майна дружини та чоловіка суд керується ст. 70 СК України, відповідно до положень якої у разі поділу майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Вказане майно суд вважає, необхідно розділити наступним чином:

ОСОБА_2 залишити кухонний набір ( у кількості 6-ти шаф, ДСП мийкою та витяжкою) вартістю 2800,00 грн

ОСОБА_1 залишити електричну плиту «Рейфорд RSE” вартістю 1375.00 грн.

Зобов»язати ОСОБА_2 сплатити на користь ОСОБА_1 712,50 грн.

Щодо позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_2 Н,І. про витребування майна з чужого незаконного володіння суд зазначає наступне.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 наполягала на тому, що водяний фільтр, кухонний гарнітур, електричну плиту і ковдру з овчини в період спільного мешкання з ОСОБА_2 їй подарувала її бабуся ОСОБА_5

Відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не заперечували факту щодо належності на праві приватної власності фільтра та ковдри з овчини і згодні повернути водяний фільтр. З приводу ковдри з овчини поясняли, що вказану ковдру, у зв»язку з тим, що вона була зіпсована, ОСОБА_1 сама ж її і викинула. Тому повернути ОСОБА_1 ковдру не має можливості, так як вона відсутня. Щодо повернення кухонного гарнітуру та електричної плити позов не визнали, у зв»язку з тим, що вказане майно є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Щодо вимог ОСОБА_1 з приводу повернення кухонного гарнітуру та електричної плити, то суд зазначає, що в цій частині позов є необґрунтованим, так як в судовому засіданні було встановлено, що вищевказані речі є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2. Тому в цій частині позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Відповідно до акту опису й арешту майна від 05.07.2010 року (а.с.48-49) вбачається, що у ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_4 знаходиться наступне майно: електрична плита «Рейфорд RSE”, кухонний набір ( у кількості 4-х шаф, ДСП мийкою та витяжкою), зальний гарнітур, водяний фільтр «Аквафор».

Відповідно до ст..387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Враховуючи наведене позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння підлягає задоволенню в частині зобов»язання відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повернути ОСОБА_1 водяний фільтр «Аквафор».

Судові витрати між сторонами необхідно розподілити відповідно до вимог ст..88 ЦПК України.

Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до ч .2.ст.88 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч.3 ст.88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Враховуючи наведене, а також те, що позов ОСОБА_1 був задоволений частково, з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в солідарному порядку необхідно стягнути на користь держави 1,60 грн. судового збору та витрат на ІТЗ в розмірі 2.60 грн.

У зв»язку з тим, що ОСОБА_1 згідно ухвали суду від 12.05.2010 року було відстрочено сплату судового збору, з ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь держави судовий збір в розмірі 69,80 грн..

Також враховуючи, що позов ОСОБА_2 був задоволений частково, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 слід стягнути понесені ним судові витрати судовий збір в розмірі 27,21 грн. та 60 грн. витрати на ІТЗ.

Керуючись ст. ст. 60, 69, 70, 72 СК України, ст. ст. 7, 8, 10, 11, 15, 209, 212-215 ЦПК, ст. ст. 15, 16, 387 ЦК України

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння задовольнити частково.

Зобов»язати ОСОБА_2, ОСОБА_3 повернути ОСОБА_1 її особисте майно водяний фільтр «Аквафор».

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією родиною, про визнання майна спільним, та про його розподіл задовольнити частково.

Встановити факт проживання однією сім»єю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 без реєстрації шлюбу з травня місяця 2008 року по травень місяць 2009 року.

Визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право спільної сумісної власності на електричну плиту «Рейфорд RSE” та кухонний гарнітур.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на кухонний гарнітур.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на електричну плиту «Рейфорд RSE».

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартість частки кухонного гарнітуру в розмірі 712,50 грн. (сімсот дванадцять гривень 50 коп) у рахунок компенсації її частки у праві спільної сумісної власності на кухонний гарнітур.

У іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією родиною, про визнання майна спільним, та про його розподіл - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 69,80 грн. (шістдесят дев»ять грн.. 80 коп).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2. понесені ним при зверненні до суду судові витрати судовий збір в розмірі 27,21 грн. (двадцять сім грн.. 21 коп) та 60 грн.(шістдесят гривень) витрат на ІТЗ.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір в розмірі 1,60 грн (одна грн..60 коп) та витрати на ІТЗ в розмірі 2.60 грн.(дві гривні 60 коп) на р\р 31218259700035 СФО 834016 ЄДРПОУ 34686542 в ГУ ЦДК у Донецькій області (м.Добропілля 22050001).

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом 10 днів з дня проголошення рішення або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Надруковано в нарадчій кімнаті у одному примірнику.

Головуючий суддя О.В.Здоровиця