Рішення № 111754467, 23.06.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.06.2023Справа № 910/15091/21

Господарський суд міста Києва у складі судді ДЖАРТИ В. В., розглянувши без виклику (повідомлення) представників учасників справи у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр"

до Комунального підприємства "Київкомунсервіс"

про стягнення 7 344,00 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр" (далі - позивач, ГІОЦ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Київкомунсервіс" (далі - відповідач, Підприємство) про стягнення заборгованості за надані інформаційні послуги з розщеплення платежів за вересень 2018 року в розмірі 7 344,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача своїх зобов`язань за договором № 2884 про надання послуг від 01.09.2010.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2021 вищенаведену позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/15091/21 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), сторонам визначено строки для вчинення процесуальних дій.

Ухвала про відкриття провадження була отримана представниками сторін 11.10.2021, що підтверджено наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення відповідних поштових відправлень.

27.10.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на здійснення, за твердженням відповідача, оплати за послуги за спірний період у сумі 14 688,00 грн згідно платіжного доручення № 4718 від 26.09.2018.

03.11.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив у якій, спростовуючи наведені у відзиві твердження відповідача, позивач зазначає, що з огляду на наявність у відповідача заборгованості з оплати заборгованості за липень 2018 року згідно Акту приймання-передачі наданих послуг № 344-11467 від 31.07.2018 на суму 7 344,00 грн.

Інших заяв та клопотань по суті справи матеріали справи не містять.

Беручи до уваги належне повідомлення відповідачів про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01 вересня 2010 року між Комунальним підприємством «Головний інформаційно-обчислювальний центр» та Комунальним підприємством «Київкомунсервіс» укладено Договір про надання послуг № 2884 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання надавати послуги з розщеплення платежів, обумовлених трьохсторонніми договорами між Замовником, Виконавцем та житлово-експлуатаційними організаціями м. Києва.

Вартість послуг, наданих Виконавцем, становить 6 120,00 грн, крім того ПДВ 1 224,00 грн за кожен місяць, що разом складає 7 344,00 грн (п. 2.1. Договору).

КП ГІОЦ на виконання Договору надало КП «Київкомунсервіс» послуги з розщеплення платежів у вересні 2018 року.

На виконання п. 2.4. Договору, КП ГІОЦ було направлено два примірника акту приймання-передачі наданих послуг № 344-15300 на суму 7 344,00 грн.

Відповідно до п. 2.5. Договору, Замовник протягом 5 (п`яти) робочих днів від дня отримання актів зобов`язаний, у випадку відсутності заперечень, підписати наданий акт, сплатити за надані послуги та повернути один примірник Виконавцю.

Один примірник акту приймання-передачі наданих послуг № 344-15300 від 28 вересня 2018 року КП «Київкомунсервіс» підписало та повернуло до КП ПОЦ без жодних зауважень до наданих послуг.

Згідно з п. 3.4.1. Договору, КП «Київкомунсервіс» зобов`язується своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за послуги, які надаються згідно з Договором.

Проте, за твердженням позивача, відповідач свій обов`язок з оплати за надані за вересень 2018 року згідно Акту № 344-15300 від 28.09.2018 послуги не виконав, внаслідок чого за останнім обліковується заборгованість у сумі 7 344,00 грн.

На підтвердження відсутності оплати за вересень 2018 року за Договором позивачем надано розшифровку розрахунків за надані послуги в період з січня 2018 року по вересень 2021 року.

З огляду на наведені вище обставини, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва за захистом свого порушеного права з позовом про стягнення з відповідача 7 344,00 грн заборгованості за Договором за вересень 2018 року.

У свою чергу відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на здійснення оплати за надані у вересні 2018 року послуги відповідно до платіжного доручення 4718 від 26.09.2018.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Факт надання позивачем у спірний період послуг зі зберігання відповідачу останнім не оскаржений.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною 1 статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як встановлено судом, позивач виконав свої зобов`язання за Договором, зокрема, за вересень 2018 рок, що підтверджується Актом № 344-15300 від 28.09.2018 приймання-передачі наданих послуг згідно договору № 2884 від 01/09/2010 на суму 7 344,00 грн

Твердження відповідача про відсутність у Договорі визначення строку оплати наданих послуг спростовується пунктом 2.5. підписаного сторонами Договору, згідно якого замовник протягом 5 (п`яти) робочих днів від дня отримання актів зобов`язаний, у випадку відсутності заперечень, сплатити за надані послуги., а також підписаним сторонами актом приймання-передачі наданих послуг № 344-15300 від 28.09.2018.

Суд також не може погодитися з твердженням відповідача про зарахування оплати, здійсненої ним на підставі платіжного доручення № 4718 від 26.09.2018 було здійснено оплату в розмірі 14 688,00 грн за два місяці (серпень та вересень 2018 року) з наступних підстав.

Відповідно до наявних в матеріалах справи документів оплата, здійснена відповідачем на підставі платіжного доручення № 4718 від 26.09.2018 у сумі 14 688,00 грн була зарахована у погашення заборгованості за липень 2018 року та за оплату послуг у серпні 2018 року по 7 344,00 грн.

Окрім того, суд погоджується з позицією позивача про неможливість здійснення оплати відповідачем за послуги раніше (на два календарні дні) за підписання між сторонами відповідного акту приймання-передачі наданих послуг.

Відтак, матеріалами справи підтверджено та сторонами не оспорюється факт надання позивачем послуг за Договором за вересень 2018 року. Водночас, матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачем оплати за зазначені послуги.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина 2 статті 193 ГК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати наданих у вересні 2018 року позивачем послуг, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови Договору, положення Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, що має наслідком задоволення позовних вимог позивача про стягнення заборгованості у розмірі 7 344,00 грн.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторін. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доводити таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

З огляду на вищезазначене, беручи до уваги встановлені судом обставини, враховуючи, що відповідачем на надано належних доказів спростування доводів позивача, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр".

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 123-126, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр" до Комунального підприємства "Київкомунсервіс" про стягнення 7 344,00 грн, задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Київкомунсервіс" (04053, місто Київ, ВУЛИЦЯ КУДРЯВСЬКА , будинок 23; ідентифікаційний код 33745659) на користь Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр" (02192, місто Київ, ВУЛИЦЯ КОСМІЧНА, будинок 12-А; ідентифікаційний код 04013755) 7 344,00 грн (сім тисяч триста сорок чотири гривні 00 копійок) заборгованості за надані послуги та 2 270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок) судового збору.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СУДДЯ ВІКТОРІЯ ДЖАРТИ