Рішення № 111738183, 12.06.2023, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" червня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/533/23

Господарський суд Одеської області у складі:

судді С.В. Літвінова

при секретарі Т.О. Липі

розглянувши справу за позовом Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання - Інжинірінг" (вул. Іллінська, 13,Суми,Сумська область,40009) до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "КБ "ТЕПЛОЕНЕРГОАВТОМАТИКА" (вул.Велика Арнаутська,15,офіс 3031,Одеса,Одеська область,65048) про стягнення 4 599 734,16 грн.;

за участю представників:

від позивача: Бирченко Б.В.

від відповідача: Стеценко О.П.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання - Інжинірінг" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КБ "ТЕПЛОЕНЕРГОАВТОМАТИКА" про стягнення 3 597 540,68грн. з яких 2 644 058,74грн основна заборгованість, 100 201,93грн. - 3% річних, 853 280,01грн.- інфляційні витрати.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору № 1608/21-Я від 12.08.2021

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.02.2023 року було відкрито позовне провадження у справі № 916/533/23 за правилами загального позовного провадження.

Відповідач, 25.04.2023 надав відзив на позов з клопотанням про поновлення строку на подання відзиву.

Суд залишив клопотання відповідача без задоволення так як відповідачем не пропущен строк на подання відзиву.

09.05.2023 позивач звернувся до суду із заявою про збільшення позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 3646252,22грн основної заборгованості, 100 201,93грн. - 3% річних, 853 280,01грн.- інфляційні витрати.

Крім того, позивач надав відповідь на відзив в якій вважає, що позиція відповідача по справі яка викладена у відзиві є суперечливою та фактично спрямована виключно на ухилення від оплати виконаних та прийнятих робіт за договором.

Також позивачем були подані заяви про долучення документів по справі.

23.03.2023 року відповідач надав до суду письмові пояснення.

Протокольною ухвалою суду від 29.05.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

У судовому засіданні 12.06.2023р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

12.08.2021 року між ТОВ «КБ «ТЕПЛОЕНЕРГОАВТОМАТИКА» та Акціонерним товариством «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання-Інжиніринг» було укладено Договір № 1608/21-Я (далі - Договір).

Згідно п. 1.1. у порядку та на умовах, встановлених Договором та додатками до нього. Товариство зобов`язується на свій ризик, своїми силами і засобами, виконати монтажні роботи обладнання згідно Специфікації (Додаток №1) щодо об`єкту будівництва «Реконструкція компресорної станції «Яготин» (будівельні роботи та поточний ремонт), а ТОВ «КБ «ТЕПЛОЕНЕРГОАВТОМАТИКА»- прийняти виконані в строк та належним чином оформлені Товариством роботи та оплатити їх на умовах договору.

Згідно п. 1.1. у порядку та на умовах, встановлених Договором та додатками до нього. Товариство зобов`язується на свій ризик, своїми силами і засобами, виконати монтажні роботи обладнання згідно Специфікації (Додаток №1) щодо об`єкту будівництва «Реконструкція компресорної станції «Яготин» (будівельні роботи та поточний ремонт), а ТОВ «КБ «ТЕПЛОЕНЕРГОАВТОМАТИКА»- прийняти виконані в строк та належним чином оформлені Товариством роботи та оплатити їх на умовах договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 26.11.2021р.. ціна договору визначена на підставі Договірної ціни (Додаток № 2 до Договору), що визначається на основі кошторисів, калькуляцій, розрахунків та є невід`ємною частиною Договору і складає 8 858 092,87 грн (вісім мільйонів вісімсот п`ятдесят вісім тисяч дев`яносто дві грн 87 коп.), у т.ч. податок на додану вартість (20%) - 1 476 348,81 грн (один мільйон чотириста сімдесят шість тисяч триста сорок вісім грн. 81 коп.).

Метою Робіт є виконання монтажних робіт ГПА на Об`єкті будівництва згідно до вимог чинного законодавства та умов Договору (п. 3.1. Договору).

Виконані Роботи приймаються щомісячно (п. 6.1. Договору).

Згідно п. 7.2. Договору документи про прийняття виконаних робіт, оформлені належним чином та у відповідності до умов Договору, є підставою для оплати Робіт.

Відповідно до п. 7.3. Договору оплата виконаних робіт здійснюється ТОВ «КБ «ТЕПЛОЕНЕРЕГОАВТОМАТИКА» на умовах, викладених у п. 7.4. Договору шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Товариства, вказаний у Договорі, після підписання відповідних актів виконаних робіт. Оплаті підлягають роботи (їх частина), що були документально підтверджені.

Відповідно до п. 7.4.2. Договору оплату виконаних Робіт Замовник проводить проміжними платежами в строк не пізніше 10 (десяти) календарних днів з дати підписання актів приймання виконаних монтажних робіт згідно п. 7.3. Договору за вирахуванням суми, що пропорційна відсотку раніше сплаченого авансу відповідно п. 7.4.1.

Як зазначає позивач, в порушення умов Договору обов`язок з оплати виконаних робіт згідно акту № 002 від 02.12.2021 року Відповідачем в повному обсязі виконаний не був. грошові кошти в сумі 2 644 058, 74 грн Позивачу перераховані не були. Вказані обставини і стали підставою для звернення Позивача до суду.

Також, позивач вказує, шо крім вищевказаних робіт, Позивачем на виконання умов Договору були також виконані монтажні роботи обладнання, після завершення яких Позивачем та Відповідачем було підписано Акт № 004 від 30. 12. 2022 р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 1 002 193,48 грн.

Позивач стверджує, що на виконання умов Договору повну оплату виконаних Товариством робіт Відповідач повинен був здійснити в повному обсязі в строк не пізніше 10 (десяти) календарних днів з дати підписання відповідного акту приймання виконаних робіт, тобто, оплату виконаних Товариством робіт за актом № 004 від 30.12.2022 р. Відповідач мав здійснити в строк до 09.01.2023 року.

Проте, обов`язок з оплати виконаних робіт згідно акту № 004 від 31.12.2022 року Відповідачем виконаний не був. грошові кошти в сумі 1 002 193, 48 грн (один мільйон дві тисячі сто дев`яносто три грн 48 коп.) Позивачу перераховані не були.

Приймаючи до уваги, що Відповідачем протиправно не виконано обов`язок з оплати виконаних робіт згідно акту № 002 від 02.12.2021 року та акту № 004 від 31.12.2022 року на загальну суму 3656252,22 грн, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав до суду з відповідним позовом, що розглядається судом в межах цієї справи. Водночас, окрім основного боргу в сумі 3656252,22 грн, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 100 201,93грн. - 3% річних, 853 280,01грн.- інфляційні витрати.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення правовідношення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За правилами ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом (п. 2.3 ст. 875 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 4 от. 879 Цивільного кодексу України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

У відповідності до ч.1 ст.510 ЦК України визначено, що сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Як встановлено судом, 12.08.2021 року між ТОВ «КБ «ТЕПЛОЕНЕРГОАВТОМАТИКА» та Акціонерним товариством «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання-Інжиніринг» було укладено Договір № 1608/21-Я.

Так. Позивачем на виконання умов Договору були виконані монтажні роботи обладнання, а Відповідачем підписані документи про прийняття виконаних робіт, зокрема: Акт№ 001 від 29.09.2021 р. здачі-приймання робіт (надання послуг) на суму 1 457 662,18 грн; Акт № 002 від 02.12.2021 р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 3 144 058,74 грн; Акт № 003 від 09.02.2022 р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 775 096,82грн.

Відповідачем було повністю оплачено роботи по акту № 001 віл 29.09.2021 та акту № 003 від 09.02.2022. що підтверджується виписками по рахунку в АТ «Банк Альянс» від 23.10.2021 та від 09.02.2022 року.

Роботи по акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 002 від 02.12.2021 р.. були оплачені Відповідачем лише частково на суму 500 000.00 грн. що підтверджується випискою по рахунку в АТ «Банк Альянс» від 01.11.2022р..

Таким чином, як вважає позивач, в порушення умов Договору обов`язок з оплати виконаних робіт згідно акту № 002 від 02.12.2021 року та акту № 004 від 31.12.2022 року відповідачем в повному обсязі виконані не були, грошові кошти в сумі 3656252,22 грн Позивачу перераховані не були. Вказані обставини і стали підставою для звернення Позивача до суду з даним позовом.

Твердження Позивача, що авансові платежі (попередня оплата) передбачені п. 7.4.1. Відповідачем не здійснювалися, судом до уваги не приймається так як абз. 3 п. 7.4.1. Договору визначено, що авансування відбувається на суму наданої Виконавцем безумовної безвідкличної банківської гарантії, а в абз. 5 п. 7.4.1. вказано, що у разі ненадання Виконавцем банківської гарантії, попередня оплата Замовником не здійснюється.

Частиною 2 ст. 854 Цивільного кодексу України передбачено що Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Матеріали справи не містять безумовної безвідкличної банківської гарантії тому суд вважає вищезазначені твердження хибними.

Щодо твердження про зобов`язання проведення повної оплати за виконанні роботи Відповідачем в строк не пізніше 10 (десяти) календарних днів з дати підписання відповідних актів приймання виконаних робіт, суд зазначає наступне.

Пунктом 7.4.2. Договору визначено, що оплату виконаних Робіт Замовник проводить проміжними платежами в строк не пізніше 10 календарних днів з дати підписання актів приймання виконаних робіт згідно п. 7.3. Договору.

Проміжний платіж це частина гранту, що перераховується на рахунок головного партнера та/або партнера (партнерів) протягом строку реалізації проекту.

Тобто п. 7.4.2. не передбачає та не визначає, що Відповідач повинен 100% оплачувати виконанні за Актами роботи, лише частину.

Крім того, суд звертає увагу на те, що Договором не визначено відсотковість проміжних платежів.

При цьому сам Позивач підтверджує факт проміжних платежів: за Актом № 001 від 29.09.2021 на суму 1 457 662 грн 18 коп., Акт № 002 від 02.12.2021 на загальну суму 500 000 грн 00 коп. 02.12.2021 та Актом № 3 від 09.02.2022 на суму 775 096 грн 82 коп., тобто в строк визначений Сторонами в п. 7.4.2. Договору.

Як зазначалось вище, згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 7.4.3. Договору вказано, що остаточний розрахунок за Договором здійснюється протягом 40 календарних днів з моменту введення Об`єкта в експлуатацію відповідно до чинного законодавства України та отримання Замовником сертифікату, що засвідчує відповідність закінченого будівництва Об`єкта, або іншого документу чинного на момент отримання в уповноваженому державному органі з питань архітектурно-будівельного контролю.

Матеріали справи не містять документів на підтвердження того, що об`єкт введений в експлуатацію, так чином суд вважає, що строк остаточного розрахунку ще не настав.

У зв`язку з вищевказаним, суд наголошує про не порушення відповідачем умов Договору, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в розмірі 3646252,22грн. є необґрунтованими та такими що не відповідають чинному законодавству України та умовам Договору тому суд відмовляє в їх задоволенні.

Що стосується позовних вимог про стягнення 10201,93грн. 3% річних та 853280,01грн. інфляційних витрат, суд вважає їх похідними від основного боргу в розмірі 3646252,22грн. тому також відмовляє в їх задоволенні.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Посилання позивача не спростовують висновків, до яких дійшов суд.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України".

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову, судовий збір в порядку ст. 129 ГПК України позивачу не відшкодовується.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволені позову Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання - Інжинірінг" до Товариство з обмеженою відповідальністю "КБ "ТЕПЛОЕНЕРГОАВТОМАТИКА" про стягнення 4599734,16 грн. - відмовити повністю.

2. Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Повний текст рішення складено 22 червня 2023 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов