Рішення № 111737696, 24.04.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.04.2023Справа № 910/466/22

Господарський суд міста Києва у складі судді ДЖАРТИ В.В., за участі секретаря судового засідання Рєпкіної Ю .Є., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи

за позовом Державного підприємства "АНТОНОВ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНЕКС ЕКО"

про стягнення штрафних санкцій в розмірі 247 665,60 грн

та

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНЕКС ЕКО"

до Державного підприємства "АНТОНОВ"

про визнання робіт прийнятими та стягнення 711 802,13 грн (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 25ю.01.2023, прийнятої 01.03.2023),

Представники учасників процесу згідно протоколу від 24.04.2023,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У січні 2022 року Державне підприємство "АНТОНОВ" (далі - позивач, Підприємство) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНЕКС ЕКО" (далі - відповідач, Товариство) про стягнення заборгованості в розмірі 247 665,60 грн, з яких: пеня в розмірі 178 869,60 грн та штраф у розмірі 68 796,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача обов`язку своєчасного та повного виконання договору № 23.4489,2020 про закупівлю від 21.01.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2022 у справі № 910/466/22 позовну заяву прийнято до розгляду відкрито провадження у справі для розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

22.02.2022 через відділ автоматизованого документообігу Господарського суду міста від Товариства з обмеженою відповідальністю " ГРІНЕКС ЕКО " надійшла зустрічна позовна заява про стягнення 571 600,61 грн.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 року "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"" затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

Указом Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 року "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України № 7300 від 19.04.2022 року "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України № 341/2022 від 17.05.2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Ухвалою суду від 08.07.2022 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНЕКС ЕКО" до Державного підприємства "АНТОНОВ" про стягнення 571 600,61 грн було прийнято до спільного розгляду з первісним позовом. Вирішено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі № 910/466/22 було призначене на 29.08.2022.

02.08.2022 до суду надійшов відзив на зустрічний позов.

04.08.2022 відповідачем подано відповідь на відзив на зустрічний позов.

26.08.2022 від ДП "АНТОНОВ" на електронну поштову адресу суду надійшло клопотання про дослідження електронних доказів.

За наслідками підготовчого засідання 29.08.2022 судом була постановлена ухвала, якою було прийнято заяву ТОВ "ГРІНЕКС ЕКО" про збільшення зустрічних позовних вимог, відкладено вирішення клопотання про дослідження електронних доказів до розгляду справи по суті, зобов`язано ДП "АНТОНОВ" надати в порядку статті 90 ГПК України відповіді на питання. Підготовче засідання було відкладене на 12.10.2022.

У подальшому підготовче засідання ухвалою суду від 31.10.2022 було призначене на 30.11.2022.

Підготовче засідання 30.11.2022 було відкладене на 25.01.2023, яке у подальшому призначене на 01.03.2023 відповідною ухвалою від 23.01.2023.

У судовому засіданні 01.03.2023 протокольною ухвалою прийнято заяву позивача за зустрічним позовом про збільшення позовних вимог за зустрічним позовом, подальший розгляд справи здійснюється з урахуванням прийнятої заяви щодо стягнення з відповідача за зустрічним позовом 711 802,13 грн, з яких: основна сума боргу становить 457 774,44 грн, сума трьох процентів річних - 20 882,03 грн, сума інфляційних витрат - 148 915,16 грн, сума пені згідно з п.4.2 Договору - 84 230,50 грн.

За наслідками підготовчого засідання 01.03.2023 судом була постановлена ухвала про закриття підготовчого провадження та призначений розгляд справи по суті в судовому засіданні 13.03.2023. Також вказаною ухвалою суду було викликано до судового засідання в порядку статті 66 ГПК України свідка - Кочмарука Володимира Миколайовича (РНОКПП НОМЕР_1 ).

У судовому засіданні 13.03.2023 суд заслухав вступні промови сторін та допитав свідка. У судовому засіданні була оголошена перерва до 24.04.2023.

Під час судового засідання 24.04.2023 представник Підприємства просив первісний позов задовольнити, у задоволенні зустрічних позовних вимог просив відмовити з підстав, викладених у відзиві на зустрічний позов.

Представник Товариства просила задовольнити зустрічний позов та відмовити в задоволенні первісного позову, надавши пояснення аналогічні тим, що викладені в зустрічній позовній заяві та додаткових письмових поясненнях.

Відповідно статті 233 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) рішення у даній справі прийняте в нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Державним підприємством «АНТОНОВ», як замовником, за результатами проведення процедури закупівлі на виконання робіт ДК 021:2015 Код 50220000-3 «Послуги з ремонту, технічного обслуговування залізничного транспорту і пов`язаного обладнання та супутні послуги» (тендер № 7986533 від 03.11.2020) на електронному торговому майданчику «SmartTender.biz» з переможцем тендеру - Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРІНЕКС ЕКО», як виконавцем, було укладено Договір №23.4489.2020 від 2Е0Е2021 (далі - договір).

Згідно з п.1.1 Договору Виконавець (ТОВ «ГРІНЕКС ЕКО») зобов`язується виконати ДК 021:2015 Код 50220000-3 «Послуги з ремонту, технічного обслуговування залізничного транспорту і пов`язаного обладнання та супутні послуги», проведення ремонту під`їзної залізничної колії на перегоні від парку під`їзної колії ПрАТ «Ветропак Гостомельський Склозавод» до території АТП ДП «АНТОНОВ» та приймально - відправної під`їзної залізничної колії №3 і №5 парку під`їзної колії ПрАТ «Ветропак Гостомельський Склозавод» (надалі - Роботи), визначені в специфікації №1 (додатку 1 до даного Договору), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Роботи на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до пункту 3.1 сума договору становить 982 800,00 грн.

Термін виконання Робіт за договором не повинен перевищувати 90 календарних днів (з урахуванням п.7.1) з моменту підписання договору (пункт 2.1 договору).

Підприємство стверджує, що роботи за договором мали були виконані в строк до 31.05.2021 включно.

Підприємство вказує на те, що роботи за договором не виконані в строки обумовлені договором та момент звернення із позовом до суду є такими, що не виконані.

По закінченню строку на проведення робіт виконавцем на адресу замовника було надіслано Листа № 195 від 03.06.2021 про зменшення суми Договору разом з Актом приймання послуг, підписаним з боку Виконавця та Рахунок № 10 від 03.06.2021 на суму 457 774,44 грн.

Враховуючи факт невиконання робіт передбачених Специфікацією, Державним підприємством «АНТОНОВ» як відповідь на адресу Виконавця було надіслано Лист №229/7813-21 від 06.07.2021 щодо зауважень по якості та об`єму робіт з вимогою привести роботи у відповідність до Специфікації № 1.

З метою врегулювання спору у досудовому порядку Державне підприємство «АНТОНОВ» звернулося до Відповідача з Вимогою №126/14402-21 від 06.12.2021 про сплату штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язання за договором.

Вимогу №126/14402-21 від 06.12.2021 було отримано Товариством 09.12.2021, про що свідчить відмітка на повідомленні про отримання поштового відправлення, проте відповіді на вимогу ДП «АНТОНОВ» надано не було.

З огляду на вказане, керуючись умовами пункту 4.2 договору, Підприємство за період з 01.06.2021 по 21.12.2021 здійснило нарахування та заявило до стягнення 178 869,60 грн пені та 68 796,00 грн штрафу.

Товариство заперечує проти задоволення первісного позову, посилаюсь на факт виконання робіт за договором та ухилення Підприємства від підписання актів приймання виконаних робіт.

Крім того, Товариство звернулось із зустрічним позовом до суду, в якому зазначило таке.

У травні - червні 2021 року спеціалістами ТОВ «ГРІНЕКС ЕКО» виконано роботи згідно з вимогами, зазначеними у Специфікації №1 до договору.

Після фактично виконаних Робіт, з урахуванням кількості використаного матеріалу, вартість Робіт зменшено Виконавцем до 457 774,44 грн (у т.ч. ПДВ), про що відображено в акті приймання наданих послуг від 03.06.2021 №12, який був направлений на адресу замовника (Державного підприємства «АНТОНОВ») разом з фактичною калькуляцією Робіт, рахунком на оплату від 03.06.2021 №10 з листом від 03.06.2021 №195.

Згідно з нормами п.6.2 Договору Замовник має право відмовитися від підписання Акту виконаних робіт. У разі відмови Замовника від приймання виконаних робіт, у зв`язку з недоліками в наданих Виконавцем послугах, Сторонами протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання Виконавцем зауважень Замовника, складається двосторонній акт з переліком виявлених недоліків і термінів їх усунення за рахунок Виконавця (далі - Акт), але не більше 5 робочих днів від дати складання Сторонами Акта.

Державне підприємство «АНТОНОВ» направлені акти не підписало. Листом від 06.07.2021 р. №229/7813-21 повідомило про виконання Робіт Виконавцем за Договором не в повному обсязі. Чіткої деталізації щодо виявлених недоліків у проведених Позивачем Роботах не надало.

Не зважаючи на це, ТОВ «ГРІНЕКС ЕКО» вдруге звернулось до замовника з листом від 29.07.2021 №259, яким просило прийняти виконані Роботи, підписати додаткову угоду на зменшення ціни договору та направлені акти приймання наданих послуг від 03.06.2021 №12 з фактичною калькуляцією та оплатити виконані послуги згідно з рахунком на оплату від 03.06.2021 №10.

На цей лист Замовник знову направив відповідь від 19.08.2021 №229/9780-21, згідно з якою просив направити представника для складання двостороннього акту, в якому буде зазначений перелік виявлених недоліків і терміни їх усунення протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання даного листа. При цьому, Замовник знову не зазначив про дату та час складання сторонами двостороннього акту, не зазначив детально які саме порушення допущені з боку виконавця і на яких локаціях.

Товариство зазначало, що у Специфікації №1 до Договору зазначено про те, що «Усі необхідні матеріали постачаються з боку Виконавця», Виконавець виконав Роботи за договором із свого матеріалу. Вищезазначене підтверджується фактичною калькуляцією, що була додана позивачем до акту приймання наданих послуг від 03.06.21 №12 та первинною бухгалтерською документацією, а саме: видатковою накладною від 04.05.2021 № РН-0000092, видатковою накладною від 12.05.2021 №185, видатковою накладною від 21.05.2021 №6073, видатковою накладною від 26.05.2021 № 6399.

Крім того, 03.06.2021 за результатами виконаних Робіт за Договором Позивачем було складено податкову накладну №3 на суму 457 774,44 грн в т.ч. ПДВ та зареєстровано її у Єдиному реєстрі податкових накладних, про що свідчить квитанція від 30 червня 2021 р. №1 про прийняття документу. Жодної дії щодо відхилення вищезазначеної податкової накладної з боку Підприємства не було здійснено.

Отже, на думку Товариства, це може свідчити про те, що Підприємством було віднесено на витрати суму проведених виконавцем робіт за договором у розмірі 381 478,70 грн, що відобразилось у фінансовому результаті оподаткування підприємства за 2021 рік, а саме: зменшило податок на прибуток підприємства на суму 68 666,17 грн та збільшило податковий кредит з ПДВ на суму 76 295,74 грн.

Товариство стверджує, що замовник жодного разу не надав обґрунтованої заяви щодо виявлених недоліків, не замовив експертизу з метою фіксації якості Робіт, проведених позивачем за зустрічним позовом. Замість цього, лише направляв листи на адресу виконавця з загальними формулюваннями про існування зауважень. Так у листі від 06.07.2021 замовником було зазначено про те що «Існують ряд зауважень щодо кількості та якості виконаних робіт, а саме по дотягуванню та встановленню відсутніх та дефектних клемних і закладних болтів, досипці колії щебенем та встановленню дефектних резин». До листа не було додано детальної інформацію щодо дефектів у роботі Виконавця, а саме: не надано схему визначенням місць виявленої неякісної роботи; не зазначено кількість недотягнутих клемних і закладних болтів; не зазначено де було виявлено відсутність або дефектність клемних та закладних болтів; не зазначено місць встановлення дефектних резин; не вказано локацій щодо неякісної досипці щебнем.

У листі від 19.08.2021 замовником зазначено, що роботи відповідно до вимог Специфікації №1 до договору виконані спеціалістами Позивача не в повному обсязі, не зазначено жодних деталей неякісної роботи виконавцем. Отже, виходячи із змісту цього листа, можна зробити висновок, що все ж такі роботи позивачем виконані, але не в повному обсязі. Разом з тим, у позовній заяві від 23.12.2021 Підприємство зазначає про те, що роботи взагалі не виконані Позивачем, що не відповідає дійсності. Отже, Товариство вважає, що відповідач здійснював листування за Договором лише з метою затягування строків оплати.

Строк виконання робіт за договором (враховуючи його дату підписання - 02.03.2021 з боку Товариства) становить - 31.05.2021. Акт приймання наданих послуг від 03.06.2021 №12, виготовлений виконавцем був підставою для оплати виконаних Товариством робіт, проте Підприємство фактично ухиляється від оформлення вищезазначеного акту.

Товариство вважає, що роботи за актом приймання наданих послуг від 03.06.2021 №12 вважаються прийнятими 25.06.2021 - у день отримання замовником вищезазначеного акту, а Підприємство у порушення вимог статей 853,858 ЦК України безпідставно ухилився від прийняття робіт, оскільки не заявив про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, а, отже, зобов`язаний оплатити Роботи, виконані за Договором.

Згідно з пунктом 3.2 договору оплата Робіт проводиться в 1 етап: протягом 15 банківських днів з моменту підписання Акту виконаних робіт.

Товариство стверджує, що Акт приймання наданих послуг від 03.06.2021 №12, фактична калькуляція, рахунок на оплату від 03.06.2021 №10 були отримані Підприємством 25.06.2021, про що свідчить поштове повідомлення про вручення, а тому беручи до уваги той факт, що Підприємством не було надано конкретних зауважень щодо якості та кількості проведених робіт, строк для оплати за договором є таким, що настав 19.07.2021.

Посилаючись на вищенаведене, Товариство просить суд стягнути з Підприємства 457 774,44 грн основної заборгованості за виконані роботи, 148 915,19 грн інфляційних втрат, 20 882,03 грн три проценти річних та пені в розмірі 84 230,50 грн за період з 20.07.2021 по 25.01.2023, а роботи просив визнати прийнятими.

Заперечення Підприємства проти зустрічного позову ґрунтуються на твердженнях про відсутність підписаного Акту приймання наданих послуг, що свідчить про відсутність підстав проведення оплати за договором.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Нормами частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов`язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 173 ГК України господарським визначається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір №23.4489.2020 від 21.01.2021 за своє правовою природою є договором підряду.

Згідно з нормами частин 1 та 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з нормами статті 839 Цивільного кодексу України підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.

Згідно з нормами статті 839 Цивільного кодексу України підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.

У Специфікації №1 до договору зазначено про те, що «Усі необхідні матеріали постачаються з боку Виконавця». Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено та сторонами не спростовано, що Товариство виконувало роботи за договором із свого матеріалу.

Нормами статті 845 ЦК України підрядник має право на ощадливе ведення робіт за умови забезпечення належної їх якості. Якщо фактичні витрати підрядника виявилися меншими від тих, які передбачалися при визначенні ціни (кошторису), підрядник має право на оплату роботи за ціною, встановленою договором підряду, якщо замовник не доведе, що отримане підрядником заощадження зумовило погіршення якості роботи. Сторони можуть домовитися про розподіл між ними заощадження, отриманого підрядником.

З системного аналізу представлених суду документів вбачається, що під час виконання договору Товариство фактично заощадило грошові кошти Замовника, що не вплинуло на якість.

Згідно з нормами частин 1-3 статті 849 ЦК України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.

Право на перевірку замовником ходу та якості роботи спрямоване на встановлення додаткових гарантій того, що результат робіт буде досягнутий в обумовлені строки та буде відповідати всім вимогам, зокрема щодо якості. Після того, як роботи виконані замовнику важко, а іноді і неможливо перевірити дотримання підрядником всіх вимог до результату робіт. В підрядних роботах це право дозволяє замовнику оперативно реагувати на порушення строків та вимог щодо якості підрядником і своєчасно усувати їх. Це реагування може здійснюватися шляхом надання обов`язкових до виконання вказівок підряднику з питань ходу і якості роботи.

Суд відзначає, що Підприємством до матеріалів справи не представлено документів, з яких можна було зробити висновок про здійснення контролю робіт чи виявлення недоліків під час виконання робіт Товариством. Крім того, у судовому засіданні допитаний свідок не навів порядку та способу згідно яких здійснював перевірку робіт.

Згідно з приписами частини 1 статті 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

З матеріалів справи вбачається, що Підприємство лише повідомило виконавця про те, що останнім було неякісно проведено Роботи, але жодних конкретних фактів на підтвердження цього не навів. Крім того, жодних комісійних перевірок за участі обох сторін не проводилось, дефектних актів не складалось. Доказів протилежного сторонами до матеріалів справи не представлено.

Відповідно до 4 статті 853 ЦК України у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин, на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв`язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну.

Як видно з матеріалів справи, Замовник не надав обґрунтованої заяви щодо виявлених недоліків, не замовив експертизу з метою фіксації якості Робіт, проведених Товариством.

При цьому, Підприємство вказавши у листі від 06.07.2021 про існування зауважень щодо кількості та якості виконаних робіт, а саме по дотягуванню та встановленню відсутніх та дефектних клемних і закладних болтів, досипці колії щебенем та встановленню дефектних резин не додав до вказаного листа схему визначенням місць виявленої неякісної роботи; не зазначено кількість недотягнутих клемних і закладних болтів, не зазначив де було виявлено відсутність або дефектність клемних та закладних болтів, не зазначено місць встановлення дефектних резин, не вказав локацій щодо неякісної досипці щебнем.

Жодних підтверджуючих документів неповноти виконаних робіт не було також й додано до листа від 19.08.2021.

Строк виконання робіт за становить - 31.05.2021. Акт приймання наданих послуг від 03.06.2021 №12, виготовлений виконавцем був підставою для оплати виконаних Товариством робіт, проте Підприємство ухиляється від оформлення вищезазначеного акту.

Частиною 1 статті 853 ЦК України передбачено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Таким чином, якщо замовник не підписав акт та не висловив обґрунтованих заперечень щодо виконаних робіт, то такі роботи вважаються прийнятими. Отже, передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт підрядником за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови замовника про причини неприйняття робіт (виявлені недоліки) у строк, визначений договором. Тобто підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта. При цьому, сам по собі факт відсутності підписаних сторонами актів передачі- приймання виконаних робіт не є визначальним для висновку про невиконання виконавцем робіт.

Підприємство жодними належними доказами не підтвердив невиконання Товариством робіт за договором, а наявне в матеріалах справи листування свідчить про незгоду Підприємства фактично не з фактом виконання, а якості виконання, що у свою чергу не є предметом даного спору.

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення Європейського суду з прав людини "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").

У визначення справедливого судового розгляду справи сторін не можна не враховувати загальні фактичні та юридичні обставини справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Станкевич проти Польщі").

Необхідним при розгляді спорів є застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Слід наголосити, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №924/233/18).

Тобто, обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Таку правову позицію висловив Верховний Суду у постанові від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»).

За частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вказане, керуючись принципами господарського судочинства, суд дійшов висновку про наявність підстав покладення на Підприємство обов`язку оплати фактично виконаних робіт у розмірі 457 774,44 грн на користь Товариства. Таким чином зустрічний позов в цій частині підлягає задоволенню.

Разом з тим, сторонами у межах розгляду цієї справи не спростовано факту відсутності підписаного акту виконаних робіт. Вказані обставини унеможливлюють визначення початку періоду прострочення виконання обов`язку з оплати виконаних робіт. З огляду на вказане, беручи до уваги що у межах цієї справи суд дійшов висновку про стягнення з Підприємства вартості фактично виконаних робіт, підстав покладення на Підприємство обов`язку сплати компенсаційних платежів та пені судом не встановлено, а тому зустрічний позов в частині стягнення 148 915,19 грн інфляційних втрат, 20 882,03 грн три проценти річних та пені в розмірі 84 230,50 грн за період з 20.07.2021 по 25.01.2023 задоволенню не підлягає.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що ухилення Підприємства від підписання Акту прийняття виконаних робіт із зауваженнями чи без зауважень, не може бути покладено в основу тверджень про порушення Товариством строків виконання робіт та як наслідок застосування до нього відповідальності у вигляді стягнення пені та штрафу. Таким чином, суд не вбачає підстав задоволення первісного позову.

Щодо вимоги Товариства про визнання робіт прийнятими 25.06.2021 суд зазначає, що у розумінні приписів статей 15, 16 ЦК України та статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), спосіб захисту повинен бути таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов`язку по відновленню порушеного права на порушника.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Заявлені вимоги Товариства є фактично вимогами про встановлення факту та не можуть бути предметом спору і самостійно розглядатись в окремій справі. Встановлення факту може лише бути елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог. З огляду на вказане суд відмовляє у задоволенні вказаної позовної вимоги за зустрічним позовом.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, керуючись принципами господарського судочинства, суд дійшов висновку про відсутність підстав задоволення первісного та зустрічного позовів.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо відмови у задоволенні первісного позову та часткового задоволення зустрічних позовних вимог.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тобто судові витрати, пов`язані з розглядом первісного позову, та частини задоволення зустрічного позову покладаються на Державне підприємство "АНТОНОВ" у розмірі 6866,62 грн. При цьому, суд зауважує, що розрахунок розміру судового збору та відповідно пропорцій судового збору, що підлягає стягненню розраховується від розміру, який мав бути сплачений, а не фактично сплачений. Встановивши, що Товариством здійснено переплату судового збору в розмірі 428,02 грн, які можуть бути повернуті з Державного бюджету в порядку статті 7 Закону України «Про судовий збір» за наявності поданого клопотання. Питання про розподіл витрат на правову допомогу адвоката будуть розглянуті в порядку статті 221, 244 ГПК України.

Керуючись статями 46, 74, 76-80, 231-235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні первісного позову Державного підприємства "АНТОНОВ" про стягнення штрафних санкцій у розмірі 247 665,60 грн відмовити.

2. Судові витрати, пов`язані з розглядом первісного позову, покладаються на Державне підприємство "АНТОНОВ".

3. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНЕКС ЕКО" про стягнення 711 802,13 грн задовольнити частково.

4. Стягнути з Державного підприємства "АНТОНОВ" (03062, місто Київ, вулиця Академіка Туполєва, будинок 1; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 14307529) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНЕКС ЕКО" (01015, місто Київ, вулиця Лейпцизька, будинок 16А, офіс 2; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 40107752) 457 774,44 грн (чотириста п`ятдесят сім тисяч сімсот сімдесят чотири гривні 44 копійки) вартості фактично виконаних робіт та 6 866,62 грн (шість тисяч вісімсот шістдесят шість гривень 62 копійки) судового збору.

5. У іншій частині в задоволенні зустрічного позову відмовити.

6. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 23.06.2023.

СУДДЯ ВІКТОРІЯ ДЖАРТИ