Рішення № 111737511, 23.06.2023, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.06.2023 Справа №905/428/23

Господарський суд Донецької області у складі:

судді Лободи Т.О.,

розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ, код 40075815, в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Львів, код 40081195,

до Акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ", м. Добропілля Донецької області, код 00176472,

про стягнення 198 885,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" про стягнення 198 885,00 грн штрафу та сплаченого судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неправильне зазначення відповідачем у накладній № 48102230 маси вантажу у вагоні № 67904227, про що було складено комерційний акт № 388103/560 від 15.12.2022.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 24.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 905/428/23, суд дійшов висновку про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження справи без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, сторонам встановлено строки подачі заяв по суті справи, запропоновано позивачу надати до суду докази на підтвердження повноважень ДС Василенко О.С., НВР Джогол Н.П., ком.агент Беньковська І.І. та пр.здавач Мартинів Н.І. на складання та підписання комерційного акту № 388103/560 від 15.12.2022 з доказами їх направлення відповідачу.

З метою повідомлення сторін про розгляд даної справи, судом, враховуючи наявність у суду обмеженої кількості знаків поштової оплати, копії ухвали суду від 24.04.2023 було направлено на електронні адреси позивача uz@uz.gov.ua, lnuvk4@ln.railway.lviv.ua та відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також направлено відповідачу копію цієї ухвали поштою. Згідно довідок про доставку електронного листа ухвалу суду від 24.04.2023 в електронному вигляді доставлено до електронних скриньок сторін.

Суд виходить із того, що якщо учасник надав суду електронну адресу та контактний номер телефону, зазначивши їх в клопотанні, отже, слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення суду.

Ухвала суду від 24.04.2023, направлена на адресу відповідача, відомості про яку містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отримана ним 02.05.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення.

Судом вжито всі необхідні заходи для належного повідомлення сторін про розгляд судової справи, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що сторони належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі, розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження та подальший рух справи.

Відповідач відзив на позов не надав, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

За висновками суду в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

У грудні 2022 року на адресу одержувача, АТ "ДТЕК Західенерго", м. Бурштин Івано-Франківської області, зі станції Добропілля Донецької залізниці на станцію призначення Бурштин Львівської залізниці відбулось відправлення АТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" за залізничною накладною № 48102230 у вагоні № 67904227 вантажу - вугілля кам`яне марки г-газовий.

При оформленні зазначеної залізничної накладної № 48102230 09.12.2022 у вагоні № 67904227 відповідачем вказано масу вантажу нетто 70900 кг.

Як свідчить розділ 26 та 28 вищевказаної накладної, маса вантажу визначена вантажовідправником на вагонних вагах (150т), заводський № 078 ВВЭТ-150-ТД2.

15.12.2022 працівниками Укрзалізниці складено акт загальної форми № 1919, в якому зазначено, що при комісійній видачі та перевантажуванні вантажу вугілля в вагоні № 67904227 на власній вазі одержувача Бурштинська ТЕС встановлено: брутто 91450 кг, тара 22400 кг, що менше документа 1850 кг.

Зазначений акт підписано комерційним агентом Беньковською І.І. та прийомоздавальником вантажу та багажу ОСОБА_1 .

За змістом комерційного акту № 388103/560 від 15.12.2022 на станції Бурштин Львівської залізниці проведено контрольне зважування вагону № 67904227, за результатами якого на власній 150 т тензометричній вазі АТ ДТЕК Бурштинська ТЕС, зав. номер 650 (повірка 02.11.2022), виявлено, що по документу брутто не вказано, тара - 22400 кг, нетто - 70900 кг, фактично: брутто - 91450 кг, тара - 22400 кг, нетто - 69050 кг, що менше документа на 1850 кг.

За змістом технічного паспорту засобу ваговимірювальної техніки (ЗВВТ) вагонні ваги станції Бурштин Львівської залізниці тензометричні 150 т, тип ЗBBT-Булат-В2-150 №У2284-12, заводський № 650, вага технічно придатна для переважування вантажів. Відміткою у паспорті підтверджено, що останній огляд-перевірка ваг здійснена 02.11.2022.

У розділі Д комерційного акту також відображено, що комісійну видачу та переважування вантажу вугілля у вагоні 67904227 було проведено в присутності начальника станції Бурштин Василенюк О.С., агента комерційного ОСОБА_2 , начальника вантажного району Джогол Н.П., прийомоздавальника вантажу та багажу Бурштинської ТЕС Мартинів Н.І. та головного фахівця ПТВ Драгун М.П. В провізному документі вказано: "Вантаж маркований і ущільнений скребковим розрівнювачем п`ятьма поздовжніми бороздами". Фактично навантаження нижче бортів 30-40см без виїмок та поглиблень. Вантаж марковано поздовжніми бороздами. Над 1 та 7 люком скоси вантажу до торцевих дверей на ширину вагона. Маркування не порушене. Вагон бездверний, люка закриті у технічному та комерційному відношенні справний, про що складено акт ГУ-106 ст. Бурштин 340 від 15.12.2022. Вантаж, якого не вистачає міг поміститися у вагоні. При видачі вантажу просипання не було.

Акт підписано начальником станції Бурштин Василенюк О.С., агентом комерційним ОСОБА_2 , начальником вантажного району Джогол Н.П., прийомоздавальником вантажу та багажу Бурштинської ТЕС Мартинів Н.І.

Неправильне зазначення у накладній маси вантажу стало підставою для нарахування штрафу та звернення позивача до суду з позовом про його стягнення з відповідача.

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст.13 Господарського процесуального кодексу України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання згідно із статей 11, 509 Цивільного кодексу України, ст. 174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Відповідно до ч.1 ст. 909 Цивільного Кодексу України за договором перевезення перевізник зобов`язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України підтверджується складанням транспортної накладної.

Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України накладна це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Факт укладання договору перевезення вантажу між позивачем та відповідачем у вагоні № 67904227 підтверджено залізничною накладною № 48102230.

Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом (ст.2 Статуту).

На підставі Статуту Мінтранс затверджує, зокрема, Правила перевезення вантажів, які є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України (ст. 5 Статуту).

Статтею 37 Статуту встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Правилами перевезень вантажів, а саме п. 1.1. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 №644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України за № 863/5084 від 24.11.2000, а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, а саме п.2.1. та п.2.2., графи "Маса вантажу, визначена відправником, кг" та "Спосіб визначення маси" заповнюються вантажовідправником. Маса вантажу згідно ст. 37 Статуту та п. 5. Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 №644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082, визначається відправником.

Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом підтверджує представник відправника.

Правильність внесених відомостей до вищевказаної накладної підтверджено підписом представника відправника - прийомоздавальником Бабій О.В., про що відображено у графі 55 накладної.

Доказів, що спростовують вказане суду не надано.

Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно ч. 1 ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Отже, для засвідчення обставини невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах законодавцем у ст.129 Статуту визначено складання комерційного акту.

Таким чином, підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника є обставини, викладені у комерційному акті.

Так, невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній № 48102230, засвідчено комерційним актом № 388103/560.

Пунктом 10 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Як вже зазначено судом, комерційний акт № 388103/560 від 15.12.2022 підписано: начальником станції Бурштин Василенюк О.С., агентом комерційним Беньковською І.І., начальником вантажного району Джогол Н.П., прийомоздавальником вантажу та багажу Бурштинської ТЕС Мартинів Н.І.

На підтвердження повноважень вищезгаданих осіб на підписання комерційного акту надано посадову інструкцію Начальника станції Бурштин 1226.2 Василенюк О.С, посадову інструкцію Начальника вантажного району станції Бурштин 1226.2 Джогол Н.П., посадову інструкцію Агента комерційного станції Бурштин 1226.2 Беньковської І.І. та довіреність №160/ЗЕ/2021 від 27.05.2021, якою, зокрема, уповноважено прийомоздавача вантажу та багажу ВП "Бурштинська теплова електрична станція" АТ "ДТЕК Західенерго" Мартинів Наталію Іванівну підписувати та отримувати комерційні акти.

З даного слідує, що позивачем дотримано обов`язок залучення до підписання начальника станції, працівників станції, залежно від обставин їх особистої участі у перевірці вантажу, - осіб, що обов`язково повинні засвідчити акт.

Вказаний комерційний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому визнається судом належним доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладній, та фактичної маси вантажу.

В матеріалах справи відсутні та сторонами не надані жодні докази, які б свідчили про намагання оскаржити відомості викладені у комерційному акті, або що спростовують викладені обставини.

Згідно з п.5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України за №644 від 21.11.2000 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 за №863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі ст.118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно із ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із ст.118 цього Статуту.

Відповідно до ст. 118 Статуту залізниць України за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Отже, чинне законодавство України пов`язує застосування до вантажовідправника наслідків встановлених ст. 118 Статуту залізниць України із фактом неправильного зазначення певних відомостей у накладній, зокрема, маси вантажу. Враховуючи дане, предметом дослідження є встановлення такого порушення.

Доказів на підтвердження відсутності вини вантажовідправника у невідповідності відомостей у перевізному документі фактичній масі вантажу у спірному вагоні, до матеріалів справи не надано.

Окрім того, при застосуванні статей 118, 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв`язку з цим збитки.

Судом встановлено наявність підстав для застосування відповідальності, передбаченої вищеозначеним нормативним актом.

Виходячи з того, що провізна плата за перевезення вантажу у спірному вагоні складає 39 777,00 грн, позивачем з посиланням на статті 118, 122 Статуту залізниць України нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача штраф у сумі 198 885,00 грн.

Судом встановлено, що розрахунок суми штрафу є арифметично вірним та відповідає статтям 118, 122 Статут залізниць України.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення з Акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" штрафу у розмірі 198 885,00 грн за неправильне зазначення маси відправленого вантажу є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності до ст. 129 ГПК України витрати щодо сплати судового збору в сумі 2 983,28 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Суд зазначає, що для вручення сторонам рішення по справі будуть використані альтернативні способи вручення процесуальних документів учасникам справи, а саме шляхом направлення даного рішення на електронні адреси позивача та відповідача, відповідачу також направити копію рішення поштою.

На підставі викладеного, керуючись статями 1-5, 10, 11, 12, 20, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" (85004, Донецька область, м. Добропілля, вул. Київська, буд. 1, код 00176472) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680 м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (79007, м. Львів, вул. Гоголя, буд.1, код 40081195) штраф у розмірі 198 885,00 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 983,28 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 23.06.2023.

Суддя Т. О. Лобода