Ухвала суду № 111737441, 23.06.2023, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про передачу справи до іншого суду

23.06.2023м. ДніпроСправа № 904/2195/23за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тас-Фарма", м. Дніпро

про стягнення заборгованості

Суддя Крижний О.М.

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тас-Фарма" заборгованість у розмірі 18158,60 грн., інфляційні втрати в розмірі 3032,43 грн., 3 % річних у розмір 534,64 грн. та пеню в розмірі 775,98 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором №Вп-19726-П на надання послуг з вивезення побутових відходів від 11.01.2020 в частині своєчасного розрахунку за надані позивачем послуги.

Позивач просив розглядати дану справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.05.2023 відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Від відповідача надійшов відзив на позов, у якому просить закрити провадження у справі в частині стягнення 5559,60 грн. - основного боргу, 1048,26 грн. інфляційного збільшення, 221,17 грн. - пені та 167,39 грн. - 3% річних у зв`язку із погашенням даної суми заборгованості та відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 12599,00 грн. - основного боргу, 554,84 грн. - пені, 367,25 грн. - 3% річних та 1984,17 грн. - основного боргу, оскільки вказані суми нараховані всупереч вимоги ч.5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" не за обсягом спожитих послуг, визначених відповідно до законодавства. Відповідач посилається на те, що Правилами визначення норм надання послуг з вивезення побутових відходів, затверджених Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 30.07.2021 №259, для аптек визначено розрахунковою одиницею 1 кв.м. торгівельної, а не загальної площі. Натомість всі розрахунки позивача виконано виходячи з 1 кв.м. загальної площі. Відповідачем надано свій контррозрахунок суми боргу.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд вважає їх такими, що підлягають направленню за підсудністю до Господарського суду м. Києва з наступних підстав.

Згідно частини 1 статті 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Частиною 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Як вбачається із позовної заяви між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тас-Фарма" укладено договір №Вп-19726-П на надання послуг з вивезення побутових відходів від 11.01.2020. Відповідно до умов вказаного договору позивач зобов`язався відповідачу надавати послуги з вивезення (збирання. зберігання, перевезення утилізації, захоронення) твердих побутових відходів, що утворюються на об`єкті замовника (аптека), що знаходиться за фактичною адресою: 01010, м.Київ, вул. Мазепи, буд.9, літера Е, а відповідач забов`язався прийняти та своєчасно оплатити послуги.

Отже, нерухоме майно, на території якого позивач зобов`язався надавати послуги з вивезення побутових відходів, оплату яких позивач просить стягнути, знаходиться у м. Київ.

У параграфі 3 глави 2 розділу І Господарського процесуального кодексу України сформульовані правила територіальної юрисдикції. У вказаному параграфі ГПК України встановлені вимоги щодо визначення загальної підсудності (стаття 27), особливості визначення підсудності справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя (стаття 28), правила альтернативної підсудності (стаття 29) та правила виключної підсудності (стаття 30).

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Правила ж виключної територіальної підсудності передбачені у статті 30 Господарського процесуального кодексу України, перелік категорій справ у якій розширеному тлумаченню не підлягає.

Виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосування при пред`явленні позову інших норм, що регулюють інші види територіальної підсудності, передбачені у статтях 27 - 29 Господарського процесуального кодексу України.

У положеннях частини третьої статті 16 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 14 грудня 2017 року, йшлося про виключну підсудність господарським судам справ у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном.

Щодо інших спорів, які виникали в межах зобов`язальних відносин стосовно нерухомого майна, діяли такі ж правила визначення територіальної підсудності справ господарському суду як і у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні господарських договорів чи визнання їх недійсними, або у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів, наведені в частині першій та другій статті 15 ГПК України в редакції, чинній до 14 грудня 2017 року.

В подальшому Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України щодо визначення підсудності справ з питань земельних відносин від 18 лютого 2010 року" № 1914-VI вносились зміни до статей 12 та 16 Господарського процесуального кодексу України, визначивши виключну підсудність справ у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів, господарським судам за місцезнаходженням об`єктів земельних відносин або основної їх частини, за винятком справ, передбачених частиною четвертою цієї статті.

За визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполука "з приводу" означає "у зв`язку з чим-небудь", тому словосполучення "з приводу нерухомого майна" треба розуміти як будь-який спір у зв`язку з нерухомим майно або певними діями, пов`язаними з цим майном.

Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.

Отже, слід дійти висновку, що за правилами чинного Господарського процесуального кодексу України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Відповідна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі №911/2390/18 зазначила, що словосполучення "з приводу нерухомого майна" у частині третій статті 30 Господарського процесуального кодексу України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

У даній справі спір виник з приводу оплати послуг з вивезення побутових відходів з території, яка орендується відповідачем для розміщення аптеки у м. Києві. Тобто, спір виник з приводу обслуговування певного нерухомого майна, що знаходиться у м. Києві. Отже на даний спір поширюються правила виключної підсудності.

Оскільки нерухоме майно знаходиться у м. Київ, то даний спір підлягає розгляду Господарським судом м. Києва.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 31 Господарського процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

За частиною третьою статті 31 цього Кодексу передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 30, 31, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Передати за виключною юрисдикцією (підсудністю) на розгляд Господарському суду м. Києва (01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-в) справу №904/2195/23 за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тас-Фарма" про стягнення заборгованості.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.М. Крижний