Рішення № 111719789, 21.06.2023, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2023 року

справа №380/3087/23

провадження № П/380/3117/23

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Чаплик І.Д.,

секретар судового засідання Посмітюх К.Т.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Бабій І.М.,

представника відповідача Леськів Б.Я.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування наказу, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до Львівської митниці (місцезнаходження: 79007, м. Львів, вул. Костюшка, 1 код ЄДРПОУ: 43971343), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати наказ в/о начальника Львівської митниці О. Шахрая від 08.02.2023 за № 79-дс Про застосування дисциплінарного стягнення.

Позовна заява обгрунтована тим, що оскаржуваним наказом від 08.02.2023 за № 79-дс застосовано до позивача дисциплінарне стягнення за порушення вимоги Закону України від 24 березня 2022 року № 2142-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану», пункту 2 частини першої статті 292 Митного кодексу України, пунктів 4.5 та 4.9 розділу IV Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 N 631, а саме за оформлення митних декларацій із наданням звільнення від оподаткування митними платежами (код пільги « 311») в період дії Закону № 2142-ІХ, оскільки такі транспортні засоби були ввезені на митну територію України до набрання чинності Закону №2142-ІХ (05.04.2022), тому зазначені митні декларації мали бути відмовлені в митному оформленні через неправомірне застосування преференції « 311» зі сплати ввізного мита. Позивач не погоджується з висновками, викладеними в якості обґрунтування оскаржуваного наказу від 08.02.2023 за № 79-дс, оскільки, на його думку, митне оформлення було здійснено із звільненням від оподаткування митними платежами (ввізним митом, акцизним податком та податком на додану вартість), із застосуванням пільги за кодом « 311», на підставі пункту 9-11 розділу .XXI "Прикінцеві та перехідні положення" Митного кодексу України та пункту 69.24 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України. Вказує, що за електронними митними деклараціями від 11.04.2022 № UA209180/2022/006384. від 12.04.2022 № UA209180/2022/006905, № UA209180/2022/006900. № UA209180/2022/007026, № UA209180/2022/006872, UA209180/2022/006852, від 13.04.2022 № UA209180/2022/007720 ним здійснено митне оформлення в режимі імпорту (випуску для вільного обігу) легкових автомобілів, які згідно статті 380 Митного кодексу України (далі - МКУ), попередньо були тимчасово ввезені на митну територію України (та до завершення митного оформлення у вільний обіг, знаходились па цій території в митному режимі тимчасового ввезення) громадянами-резидентами, які перебували па тимчасовому консульському обліку в консульській установі України за кордоном. Зазначає, що митне законодавство дозволяє зміну митного режиму на інший, вибраний декларантом, у зв`язку з чим розпочатий процес ввезення (переміщення) товарів, зокрема, в митному режимі тимчасового ввезення продовжується шляхом поміщення таких товарів в інший митний режим, зокрема імпорт (випуску для вільного обігу). Тому, вважає, що при зміні фізичною особою митного режиму тимчасове ввезення на митний режим імпорт (випуску для вільною обігу) є правомірним, при митному оформленні легкових автомобілів, звільнення від оподаткування митними платежами (ввізним митом, акцизним податком та податком на додану вартість), з застосуванням пільги за кодом « 311», на підставі пункту 9і розділу XXI "Прикінцеві та перехідні положення" Митного кодексу України та пункту 69.24 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, оскільки це також є операціями з ввезення фізичними особами на мигну територію України автомобілів легкових, у митному режимі «імпорту» та митне оформлення товарів, що ввозяться на митну територію України для вільного обігу, при яких звільняються від оподаткування податком на додану вартість, акцизним податком та ввізним митом автомобілі легкові. Відтак, вважає, що декларування та митне оформлення товарів но зазначених вище митних деклараціях здійснено ним правомірно, з дотриманням митного законодавства України, і без порушень, а тому відсутні підстави для притягнення до дисциплінарної відповідальності, в зв`язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою від 20.02.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, подати відзив на позовну заяву та всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову.

06.03.2023 представник Львівської митниці подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Відзив обґрунтований тим, що підставою для прийняття оскаржуваного наказу, яким до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани, був встановлений за матеріалами дисциплінарної справи факт про те, що позивач митне оформлення транспортних засобів за митними деклараціями від 11.04.2022 №UA209180/2022/006384, від 12.04.2022 №№UA209180/2022/006905, UA209180/2022/006900, UA209180/2022/007026, UA209180/2022/006872, UA209180/2022/006852, від 13.04.2022 UA209180/2022/007720 здійснив з порушенням умов, визначених Законом №2142 ХІ, з порушенням вимог пункту 2 частини першої статті 292 Митного кодексу України та пунктів 4.5., 4.9. розділу IV Порядку, оскільки здійснюючи митні формальності за митною декларацією, якою оформлено транспортний засіб, що перетнув митний кордон України до набрання чинності Законом № 2142-ІХ, протиправно застосував до нього податкову пільгу, передбачену вказаним Законом.

Разом з відзивом 06.03.2023 представник Львівської митниці подав клопотання, у якому просить розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 08.03.2023 клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін задоволено частково, вирішено перейти до розгляду справи в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 29.03.2023.

У поданій в підготовчому засіданні 29.03.2023 відповіді на відзив позивач зазначає, що товари, оформлені за митними деклараціями від 11.04.2022 №UA209180/2022/006384, від 12.04.2022 №№UA209180/2022/006905, UA209180/2022/006900, UA209180/2022/007026, UA209180/2022/006872, UA209180/2022/006852, від 13.04.2022 UA209180/2022/007720 було пропущено на загальних підставах, без застосування звільнення від оподаткування ввізним митом, а у період дії Закону № 2142-ІХ (який набрав чинності 05.04.2022) декларантом було подано до митного оформлення електронні митні декларації, які після прийняття до оформлення, зареєстровані за відповідними номерами та за якими здійснено митне оформлення товарів, що ввозились на митну територію України зі звільненням від оподаткування ввізним митом, що відповідало умовам цього Закону. Те, що товари були пропущені через митний кордон України в пункті пропуску до набрання чинності Законом № 2142-ІХ не позбавляло платника податків використати податкову пільгу під час здійснення митного оформлення цих товарів 11.04.2022, 12.04.2022 та 13.04.2022, коли вже набрав чинності Закон № 2142-ІХ. Згідно з пунктом 30.3 статті 30 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії.

В підготовчому засідпнні 29.03.2023 оголошено перерву до 10.05.2023 в зв`язку із клопотанням позивача та витребуванням від відповідача доказів.

07.04.2023 на адресу суду від відповідача надійшли витребувані судом докази.

Ухвалою суду від 10.05.2023, винесеною без виходу до нарадчої кімнати, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 17.05.2023.

В судовому засіданні 17.05.2023 оголошено перерву до 01.06.2022, яку продовжено до 21.06.2023 в зв`язку з необхідністю витребування додаткових доказів по справі.

В судовому засіданні представник позивача та позивач позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідачів в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши думку представників сторін з їх участю на засіданні, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Наказом Львівської митниці від 27.12.2022 № 333-дс «Про порушення дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 » порушено дисциплінарне провадження стосовно головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Городок» Львівської митниці ОСОБА_1 на підставі доповідної записки начальника відділу митного оформлення «Стрий» митного поста «Львів-південний» Львівської митниці Олега МАРЧИШИНА від 16.12.2022 №7.4-28/11-01/331, за фактами, викладеними у доповідній записці.

Відповідно до наказу Львівської митниці від 26.09.2022 № 157 «Про проведення перевірки з окремих питань», із змінами внесеними наказами Львівської митниці від 25.10.2022 № 178 «Про продовження терміну проведення перевірки з окремих питань», від 10.11.2022 № 190 «Про продовження терміну проведення перевірки з окремих питань» та від 02.12.2022 № 203 «Про продовження терміну проведення перевірки з окремих питань» про з`ясування обставин можливого недотримання посадовими особами відділів митного оформлення Львівської митниці вимог законодавства України та нормативно-правових актів при здійсненні митного контролю та оформлення товарів, транспортних засобів, про що складено відповідний Акт про результати перевірки з окремих питань від 16.12.2022 № 7.4-28-10-01/75/330 (далі акт перевірки).

Згідно з актом перевірки за результатом опрацювання зауважень, викладених у доповідній записці директора Департаменту контролю та адміністрування митних платежів Держмитслужби Дмитра ПАДУНА від 15.09.2022 №15-01/818 (вх. Львівської митниці №31846/4-08 від 19.09.2022) встановлено наявність випадків недотримання норм Закону України від 24.03.2022 за № 2142-ІХ Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану та пункту 2 частини першої статті 292 МК України. Так, при опрацюванні зазначених у доповідній записці оформлених ЕМД із застосуванням преференції за кодом 311 встановлено випадки неправомірного звільнення від оподаткування транспортних засобів, фактично ввезених на митну територію України до дати набрання чинності Законом № 2142-ІХ.

Згідно з п. 6.2.2 акту перевіркою встановлено, що головним державним інспектором ВМО №2 митного поста «Городок» Львівської митниці Волощенком Романом Олександровичем за митною декларацією від 11.04.2022 №UA209180/2022/006384 здійснено митне оформлення товару «.Легковий автомобіль, що був у використанні призначений для перевезення пасажирів марки: VOLKSWAGEN модель GOLFномер кузова НОМЕР_2 № двигуна не визначено двигун-дизель, повна маса-1930 кг, об"єм-1598 см3 пот.-81 kw, кузов-універсал, рік вип.2016р мод.р-2016Дата 1-ї реєстрації- 18.07.2016 р. місць вкл. водія-5 дверей-5.Країна виробництва-Німеччина» із наданням звільнення від оподаткування митними платежами (код пільги « 311»). Всі митні формальності за даною митною декларацією здійснено головним державним інспектором ВМО №2 митного поста «Городок» Львівської митниці Волощенком Романом Олександровичем (ОНП Львівської митниці №533, ПМК № 533). Таким чином, головним державним інспектором ВМО №2 митного поста «Городок» Львівської митниці Волощенком Романом Олександровичем, всупереч вимогам пунктів 4.5 та 4.9 розділу IV Порядку, не було здійснено належної перевірки правильності застосування пільг в оподаткуванні за МД від 11.04.2022 №UA209180/2022/006384.

Аналогічні порушення допущено при митному оформленні транспортних засобів за митними деклараціями від 12.04.2022 №№UA209180/2022/006905, UA209180/2022/006900, UA209180/2022/007026, UA209180/2022/006872, UA209180/2022/006852, від 13.04.2022 UA209180/2022/007720. Митне оформлення транспортних засобів за митними деклараціями від 11.04.2022 №UA209180/2022/006384, від 12.04.2022 №№UA209180/2022/006905, UA209180/2022/006900, UA209180/2022/007026, UA209180/2022/006872, UA209180/2022/006852, від 13.04.2022 UA209180/2022/007720 здійснено головним державним інспектором ВМО №2 митного поста «Городок» Львівської митниці Волощенком Романом Олександровичем з порушенням умов, визначених Законом №2142 ХІ, з порушенням вимог пункту 2 частини першої статті 292 Митного кодексу України та пунктів 4.5., 4.9. розділу IV Порядку, що призвело до надання преференцій на суму 693 171,57 грн.

За висновками дисциплінарної комісії зазначене свідчить про вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу», а саме невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків та порушення вимог пунктів 3.1, 3.2. Посадової інструкції державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Городок» ОСОБА_1 затвердженої в.о. начальника Львівської митниці Іллею Ніжніковим від 06.10.2021.

Наказом в.о. начальника Львівської митниці О. Шахрая від 08.02.2023 №79-дс до державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста Городок Львівської митниці Волощенка Романа Олександровича застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач не погоджується з оскаржуваним наказом, вважає, що у відповідача були відсутні правові підстави для його прийняття, тому звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (п. 2 ч. 1).

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Спірні правовідносини, які склались у цій справі, врегульовано Конституцією України, Митним кодексом України, Законом України Про державну службу, а також Кодексом законів про працю України у випадках якщо нормами Закону України Про державну службу не врегульовано спірні правовідносини або коли про це не йдеться у законі.

Статтею 8 Конституції України установлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до статті 38 Конституції України громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Статтями 2, 5-1 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) закріплено право громадян України на працю і гарантії держави в правовому захисті працездатним громадянам від незаконного звільнення.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 569 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI, працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями. Правове становище посадових осіб митних органів визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, - законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України.

Згідно з ч. 5 ст. 570 Митного кодексу України з особами, які призначаються на службу до митних органів на посади державної служби, можуть укладатися контракти про проходження державної служби відповідно до законодавства про державну службу з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначено Законом України Про державну службу від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII).

Згідно з ст.1 Закону № 889 державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів;

2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів;

3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг;

4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства;

5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням;

6) управління персоналом державних органів;

7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону №889-VIII цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

За змістом частини третьої статті 5 Закону №889-VIII дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Відповідно до статті 8 Закону України Про державну службу державний службовець зобов`язаний: 1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; 3) поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; 4) з повагою ставитися до державних символів України; 5) обов`язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов`язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; 6) забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; 7) сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки та умови контракту про проходження державної служби (у разі укладення); 8) виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; 9) додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; 10) запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби; 11) постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; 12) зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв`язку з виконанням посадових обов`язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню; 13) надавати публічну інформацію в межах, визначених законом.

Державні службовці виконують також інші обов`язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах, та контракті про проходження державної служби (у разі укладення).

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону №889-VIII державний службовець зобов`язаний виконувати накази (розпорядження), доручення керівника, видані в межах його повноважень, крім випадків, передбачених частиною 6 вказаної статті.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.64 Закону №889-VIII за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Для державних службовців можуть встановлюватися особливості притягнення до дисциплінарної відповідальності у випадках, визначених законом.

Згідно з ч.1 ст.65 Закону №889-VIII підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.65 Закону №889-VIII дисциплінарними проступками є невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.

Згідно із частиною третьою статті 66 Закону № 889-VIII у разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5, 12 та 15 частини другої статті 65 цього Закону, суб`єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану.

Відповідно до ч.1 ст.67 Закону №889-VIII дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків.

Згідно з пунктами 2, 3 ч.2 ст.67 Закону №889-VIII, обставинами, що пом`якшують відповідальність державного службовця, є, серед іншого: попередня бездоганна поведінка та відсутність дисциплінарних стягнень; високі показники виконання службових завдань.

Дисциплінарне провадження порушується шляхом видання відповідного наказу (розпорядження): міністром - стосовно державного секретаря відповідного міністерства; суб`єктом призначення - стосовно інших державних службовців.

Дисциплінарні стягнення накладаються (застосовуються):

1) на державних службовців, які займають посади державної служби категорії А: зауваження - суб`єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень - суб`єктом призначення з урахуванням пропозиції Комісії;

2) на державних службовців, які займають посади державної служби категорій Б і В: зауваження - суб`єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень - суб`єктом призначення за поданням дисциплінарної комісії (стаття 68 Закону №889-VIII).

Відповідно до частини першої статті 69 Закону №889-VIII для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія). Дисциплінарна комісія діє у складі не менше трьох членів.

Частинами десятою, одинадцятою статті 69 Закону №889-VIII передбачено, що результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення. Суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов`язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.73 Закону №889-VIII з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа.

Дисциплінарна справа повинна містити:

1) дату і місце її формування;

2) підстави для відкриття дисциплінарного провадження;

3) характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця;

4) відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень;

6) пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження та/або акт про відмову від надання таких пояснень;

7) пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження;

8) пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження (за наявності);

9) належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку;

12) пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії у державному органі з висновком про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності;

13) опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.

Відповідно до частин 1-3 статті 74 Закону №889-VIII дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби. Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення.

Відповідно до частин 5-7 статті 74 Закону №889-VIII дисциплінарне стягнення до державного службовця застосовується не пізніше шести місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці, а також не застосовується, якщо минув один рік після його вчинення. Державний службовець має право на ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи та на оскарження застосованого до нього дисциплінарного стягнення у визначеному цим Законом порядку. Державний службовець може користуватися правовою допомогою адвоката або іншого уповноваженого ним представника.

Рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення (частина перша статті 77 Закону №889-VIII).

З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що Законом України Про державну службу визначено поняття дисциплінарного проступку, наведено перелік дій/бездіяльності/рішень, які підпадають під визначення дисциплінарного проступку, визначено види дисциплінарної відповідальності та порядок притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності.

Крім того, аналіз вищенаведених норм дозволяє дійти висновку, що дисциплінарне стягнення - це передбачена законом міра примусу, що застосовується суб`єктом призначення до працівника, який вчинив дисциплінарний проступок. При цьому, для накладення дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність протиправної поведінки державного службовця, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ними і поведінкою особи, що притягається до відповідальності. Протиправність поведінки полягає у порушенні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених Законом України Про державну службу та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення. Також, необхідно враховувати інші обставини, що мають значення: характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків.

Як встановлено судом, оскаржуване в даній справі рішення про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани прийняте, у зв`язку із вчиненням дисциплінарного проступку передбаченого пунктом 5 частини 2 статті 65 Закону України Про державну службу, а саме: невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків та порушення вимог пунктів 3.1, 3.2. Посадової інструкції державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Городок» ОСОБА_1 , затвердженої в.о. начальника Львівської митниці Іллею Ніжніковим від 06.10.2021. Відповідач дійшов висновку, що ОСОБА_1 під час митного оформлення товару за митними деклараціями від 11.04.2022 №UA209180/2022/006384, від 12.04.2022 №№UA209180/2022/006905, UA209180/2022/006900, UA209180/2022/007026, UA209180/2022/006872, UA209180/2022/006852, від 13.04.2022 UA209180/2022/007720 не здійснив належної перевірки правильності застосування пільг в оподаткуванні, чим порушив вимоги Закону України від 24.03.2022 № 2142-ІX Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану, пункту 2 частини першої статті 292 МК України, пунктів 4.5 та 4.9 розділу IV Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631.

Законом України від 24.03.2022 № 2142-IX (який набрав чинності 06.04.2022) Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану внесено до Податкового кодексу України зміни. Зокрема, у розділі XX Перехідні положення: пункт 69 підрозділу 10 доповнено підпунктом 69.24 такого змісту: Тимчасово, з 1 квітня 2022 року на період дії воєнного стану на території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість, акцизним податком операції з ввезення фізичними особами на митну територію України автомобілів легкових, кузовів до них, причепів та напівпричепів, мотоциклів, транспортних засобів, призначених для перевезення 10 осіб i більше, транспортних засобів для перевезення вантажів у митному режимі імпорту.

Також, згаданим Законом 2142-ІХ, згідно з його Прикінцевими та перехідними положеннями, внесено зміни до МК України у розділі XXI Прикінцеві та перехідні положення доповнено, зокрема, пунктом 9-11 такого змісту: 9-11. Установити, що тимчасово, на період з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану, але не раніше 1 квітня 2022 року, до припинення чи скасування воєнного стану на території України, пропуск та митне оформлення товарів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України для вільного обігу, здійснюється з урахуванням таких особливостей: 1) звільняються від оподаткування ввізним митом: автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб i більше, транспортні засоби для перевезення вантажів, які ввозяться громадянами на митну територію України для вільного обігу.

Суд встановив, що транспортні засоби, оформлені за митними деклараціями від 11.04.2022 №UA209180/2022/006384, від 12.04.2022 №№UA209180/2022/006905, UA209180/2022/006900, UA209180/2022/007026, UA209180/2022/006872, UA209180/2022/006852, від 13.04.2022 UA209180/2022/007720, ввезені на митну територію України до початку дії Закону України від 24.03.2022 № 2142-IX в режимі тимчасового ввезення.

Частиною 1 статті 4 МК України визначено, що у цьому Кодексі наведені нижче терміни і поняття вживаються в такому значенні:

-п.4) ввезення товарів, транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів, транспортних засобів за межі митної території України - сукупність дій. пов`язаних із переміщенням товарів, транспортних засобів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку,

-п.6) вільний обіг - обіг товарів, який здійснюється без обмежень з боку митних органів України;

-п.25) митний режим - комплекс взаємопов`язаних правових норм, що відповідно до заявленої мети переміщення товарів через митний кордон України визначають митну процедуру щодо цих товарів, їх правовий статус, умови оподаткування і обумовлюють їх використання після митного оформлення;

Частиною 1 статті 75 МК України встановлено, що митний режим імпорту може бути застосований до товарів, що надходять на митну територію України та до товарів, що зберігаються під митним контролем або поміщені в інший митний режим, а також до продуктів переробки товарів, поміщених у митний режим переробки на лі шині її території.

Відповідно до частини 3 статті 75 МК України для поміщення товарів у митний режим імпорту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна: 1) подати митному органу, що здійснює випуск товарів, документи на такі товари; 2) сплатити митні платежі, якими відповідно до законів України обкладаються товари під час ввезення на митну територію України в режимі імпорту; 3) виконати встановлені відповідно до закону вимоги щодо заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Поняття митного режиму визначено частиною 1 статті 4 МК України, зокрема, митний режим - це комплекс взаємопов`язаних правових норм, що відповідно до заявленої мети переміщення товарів через митний кордон України визначають митну процедуру щодо цих товарів, їх правовий статус, умови оподаткування і обумовлюють їх використання після митного оформлення.

Таким чином, при імпорті товари не просто переміщуються через митний кордон України, а саме випускаються для вільного обігу на митній території України.

Кожний митний режим відповідає меті переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

Водночас митне законодавство дозволяє зміну митного режиму на інший, вибраний декларантом, у зв`язку з чим розпочатий процес ввезення (переміщення) товарів зокрема в митному режимі тимчасового ввезення продовжується шляхом поміщення таких товарів в інший митний режим, зокрема імпорт (випуску для вільного обігу) (стаття 71 МК України).

Отже, при зміні фізичною особою митного режиму з тимчасового ввезення на митний режим імпорт (випуску для вільного обігу) є правомірним.

Поданими суду доказами, в тому числі, інформацією щодо переміщення спірних транспортних засобів через митний кордон та відмітками в митних деклараціях щодо підстави ввезення (п.37 код 4031 та п.40 код 1205), підтверджується, що ці транспортні засоби, які оформлені за митними деклараціями від 11.04.2022 №UA209180/2022/006384, від 12.04.2022 №№UA209180/2022/006905, UA209180/2022/006900, UA209180/2022/007026, UA209180/2022/006872, UA209180/2022/006852, від 13.04.2022 UA209180/2022/007720, пропущені на загальних підставах, без застосування звільнення від оподаткування ввізним митом. А в подальшому, у період дії Закону № 2142-IX (який набрав чинності 05.04.2022) декларант змінив режим тимчасового ввезення на режим імпорту та подав до митного оформлення електронні митні декларації, які після прийняття до оформлення, зареєстровані за відповідними номерами та, відповідно, здійснено митне оформлення товарів, що ввозились на митну територію України зі звільненням від оподаткування ввізним митом.

Згідно з статтею 1 МК України законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, згаданого Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 вказаного Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання згаданого Кодексу та інших законодавчих актів. Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються вказаним Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Статтею 3 МК України визначено особливості застосування законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, і частиною 1 згаданої статті передбачено, що при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України.

Суд, проаналізувавши митні декларації №UA209180/2022/006384, №№UA209180/2022/006905, UA209180/2022/006900, UA209180/2022/007026, UA209180/2022/006872, UA209180/2022/006852, UA209180/2022/007720, встановив, що такі прийняті до митного оформлення 11.04.2022, 12.04.2022 та 13.04.2022 відповідно, а тому до вказаних правовідносин підлягає застосуванню редакція Закону від 24.03.2022 № 2142-IX, яка передбачала звільнення від оподаткування.

Відповідно до частини 4 статті 3 МК України у разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків підприємств і громадян, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обов`язків посадових осіб митних органів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь митного органу, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян.

Згідно зі статтею 74 МК України митний режим імпорту (випуску для вільного обігу) - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.

Статтею 270 МК України встановлено, що правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, митом встановлюються згаданим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, іншими (крім мита) митними платежами встановлюються Податковим кодексом України з урахуванням особливостей, що визначаються згаданим Кодексом.

Відповідно до статті 278 МК України, пункту 187.8 статті 187 та пункту 216.4 статті 216 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань із сплати митних платежів (в тому числі мита) у разі ввезення товарів на митну територію України є зокрема дата подання митному органу митної декларації для митного оформлення.

Статтею 281 МК України передбачено, що допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України зокрема - у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом.

Згідно зі статтею 292 МК України митні платежі не сплачуються у разі, якщо відповідно до згаданого Кодексу, Податкового кодексу України, інших законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України:

1) товари не є об`єктом оподаткування митними платежами;

2) щодо товарів надано звільнення або повне умовне звільнення від сплати митних платежів - у період дії такого звільнення і при дотриманні умов, у зв`язку з якими його надано;

3) при ввезенні товарів на митну територію України або вивезенні товарів з митної території України товари були поміщені у митний режим, який відповідно до положень цього Кодексу не передбачає сплату митних платежів, - на період дії такого режиму та при виконанні умов, що випливають з такого режиму.

Статтею 294 МК України встановлено, що об`єкт та база оподаткування митними платежами під час переміщення товарів через митний кордон України визначаються відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України та інших законів України.

Згідно зі статтею 295 МК України митні платежі нараховуються декларантом або іншими особами, на яких покладено обов`язок із сплати митних платежів, самостійно, крім випадків, якщо обов`язок щодо нарахування митних платежів відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України та інших законів України покладається на митні органи. Для цілей нарахування митних платежів застосовуються ставки, що діють на день подання митному органу митної декларації на товари, а в разі якщо митне оформлення здійснюється без подання митної декларації, - на день його здійснення.

Частиною 1 статті 300 МК України встановлено, що умови надання звільнення (умовного звільнення) від оподаткування митними платежами визначаються згаданим Кодексом, Податковим кодексом України, іншими законами України та міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

Відповідно до підпункту 17.1.4 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право користуватися податковими пільгами за наявності підстав у порядку, встановленому згаданим Кодексом.

Пунктом 30.1 статті 30 Податкового кодексу України встановлено, що податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 згаданої статті. Згідно з п.30.2 статті 30 Податкового кодексу України - підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Пунктом 30.3 статті 30 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновків, що пропуск товару через митний кордон України в пункті пропуску до набрання чинності Законом № 2142-IX не позбавляє платника податків права на використання податкової пільги під час здійснення митного оформлення таких товарів 11.04.2022, 12.04.2022 та 13.04.2022, тобто в період дії Закону України №2142-IX, оскільки згідно з пунктом 30.3 статті 30 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії.

Суд також наголошує, що виникнення податкових зобов`язань зі сплати митних платежів (в тому числі мита) пов`язано із датою подання митному органу митної декларації для митного оформлення у разі ввезення товарів на митну територію України, як це передбачено МК України та Податкового кодексу України (статті 278 МК України, пункт 187.8 статті 187 та пункт 216.4 статті 216 Податкового кодексу України).

Спірні митні декларації подані до митного оформлення 11.04.2022, 12.04.2022 та 13.04.2022 відповідно, тобто в період дії пільг, передбачених Законом № 2142-IX, який набрав чинності 05.04.2022.

Суд встановив, що задекларований товар ввезений на митну територію України до набрання чинності Законом України № 2142-IX, однак тоді не оформлявся в митному режимі імпорт, і лише після митного оформлення випущений для вільного обігу на митній території України, а отже лише після цього завершена вся сукупність дій, пов`язаних із переміщенням товарів через митний кордон України, що свідчить про можливість поміщення транспортних засобів в режим імпорт та його випуск для вільного обігу на митній території України.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про правомірність дій позивача при митному оформленні декларацій від 11.04.2022 №UA209180/2022/006384, від 12.04.2022 №№UA209180/2022/006905, UA209180/2022/006900, UA209180/2022/007026, UA209180/2022/006872, UA209180/2022/006852, від 13.04.2022 UA209180/2022/007720, які вчинені з дотриманням митного законодавства України, зокрема вимог Закону № 2142-IX від 24.03.2022, та відсутність підстав для відмови у митному оформленні у митного органу.

Суд також враховує, що згідно з поясненнями ОСОБА_2 начальника відділу МО № 3 митного поста "Залізничний" Львівської митниці враховуючи спірність питання щодо митного оформлення транспортних засобів зі звільненням від оподаткування передбаченим Законом України № 2142-IX проінформовано в.о. першого заступника начальника Львівської митниці. За результатами консультації зі спеціалізованими підрозділами керівництвом митниці було прийнято рішення про можливість такого оформлення.

У листі в.о. начальника Львівської митниці Д.Меньшикова від 03.08.2022 № 7.4-1-25/4/14952 Про надання інформації, зазначено, що на думку МПКМВ та МТРЗЕД при звільненні від оподаткування товарів, що ввозяться на умовах Закону № 2142-IX, підлягають сплаті до Державного бюджету митні платежі нараховані на день подання митному органу митної декларації для митного оформлення.

Дії позивача під час митного оформлення товару за митними деклараціями від 11.04.2022 №UA209180/2022/006384, від 12.04.2022 №№UA209180/2022/006905, UA209180/2022/006900, UA209180/2022/007026, UA209180/2022/006872, UA209180/2022/006852, від 13.04.2022 UA209180/2022/007720 повністю узгоджувалися з позицією митного органу, викладеною у згаданих листах.

Водночас, притягуючи позивача до дисциплінарної відповідальності відповідач надав іншу правову оцінку правильності застосування пільг при здійсненні митних формальностей при митному оформленні легкових автомобілів, які ввезені на митну території України до набрання чинності Законом України № 2142-ХІ, хоча митне оформлення відбулося після набрання чинності згаданого Закону.

Таким чином, з урахуванням змісту принципу належного урядування, суд вважає, що зміна митним органом правової оцінки щодо здійснення митних формальностей при митному оформленні легкових автомобілів, які ввезені на митну території України до набрання чинності Законом України № 2142-ХІ є непослідовною та суперечливою, що спричинило безпідставне притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Також, суд зауважує, що на момент проведення митних оформлень не було надано жодних роз`яснень інспекторам, що унеможливлює притягнення інспектора, який провів таке митне оформлення до дисциплінарної відповідальності.

Щодо підстав застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани до позивача, суд зазначає, що застосовуючи до позивача дисциплінарне стягнення, відповідач, зокрема, виходив з того, що вчинення позивачем протиправних дій при здійсненні митних формальностей призвело до зменшення надходжень до державного бюджету на суму 693 171,57 грн.

Проте, суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували зменшення надходжень до державного бюджету у вказаному розмірі. Також доводи відповідача про зменшення надходжень до державного бюджету внаслідок дій позивача ґрунтуються на припущеннях, оскільки в разі застосування відповідних ставок мита, зазначені транспортні засоби могли б бути вивезені за межі митної території України, митне оформлення таких би не здійснювалося.

Крім цього, відповідач не надав суду жодних доказів того, що позивач мав намір, бажання і мету усупереч законодавству зменшити надходження до державного бюджету внаслідок здійснення митних формальностей.

З наданих до суду матеріалів видно, що проведенню митного оформлення передували обговорення і консультації з керівництвом Львівської митниці, лише після проведення яких, позивач здійснив митне оформлення товару за спірними деклараціями.

Таким чином, відповідач не довів, що в діях позивача при здійсненні митних формальностей містилися ознаки суб`єктивної сторони складу дисциплінарного проступку, а саме вини.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржуваний наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, відповідач не врахував усі дійсні обставини справи при проведенні дисциплінарного провадження, результати якого стали підставою для видання оскаржуваного наказу. Відтак дійшов помилкового висновку про наявність у діях позивача складу дисциплінарного проступку та наявність підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, а тому наказ в.о. начальника Львівської митниці О.Шахрая від 08.02.2023 за № 79-дс Про застосування дисциплінарного стягнення, є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з вимогами ст. 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 19-21, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,

в и р і ш и в:

адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Львівської митниці (місцезнаходження: 79007, м. Львів, вул. Костюшка, 1 код ЄДРПОУ: 43971343) про визнання протиправним та скасування наказу задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ в/о начальника Львівської митниці О. Шахрая від 08.02.2023 за № 79-дс Про застосування дисциплінарного стягнення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (місцезнаходження: 79007, м. Львів, вул. Костюшка, 1 код ЄДРПОУ: 43971343) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1073 (тисяча сімдесят три) грн 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п.15.5 п.15 розділу VII Перехідних положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 22.06.2023.

Суддя Чаплик І.Д.