Рішення № 111719320, 21.06.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2023 року Київ справа №320/106/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо обмеженням максимального розміру пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01.04.2019;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію у 90 % від суми грошового забезпечення, обчисленого на підставі довідки Київського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 17 січня 2022 року № 2/3/1/207, без обмеження максимального розміру пенсії, починаючи з 01.04.2019, з урахуванням щорічної індексації, з урахуванням проведених раніше виплат.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб". Рішенням Київського окружного адміністративного суду у справі № 320/6423/22 від 29.09.2022 було визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у проведенні перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 17.01.2022 № 2/3/1/207, наданої Київським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ЄДРПОУ 22933548, адреса: вул. Андрія Саєнка, буд. 10, м. Фастів, Київська область, 08500) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) перерахунок пенсії з 01.04.2019 на підставі довідки Київського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 17.01.2022 № 2/3/1/207 та здійснити виплату, з урахуванням 100 % суми підвищення відповідно до вимог чинного законодавства і з урахуванням проведених раніше виплат.

На виконання рішення суду у справі № 320/6423/22 відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019, проте застосував обмеження її розміру максимальним розміром, а з 01.03.2022 здійснив нарахування та виплату індексації на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118, але з обмеженням максимальним розміром пенсії.

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними.

Згідно з ухвалою від 13.01.2023, суд залишив позовну заяву ОСОБА_1 без руху, у якій зазначив недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення та встановив строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали позивачу. Позивач усунув недоліки позовної заяви у встановлений судом строк.

Ухвалою суду від 03.03.2023 суд відкрив провадження у справі, визначив, що розгляд справи здійснюватиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

20 березня 2023 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що у пенсійного органу відсутні підстави для перерахунку пенсії без обмеження максимальним розміром, відтак, її виплата проводиться відповідно до чинного законодавства.

Розглянувши позовну заяву та відзив на позовну заяву, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_2 , отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Рішенням Київського окружного адміністративного суду у справі № 320/6423/22 від 29.09.2022 було визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у проведенні перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 17.01.2022 № 2/3/1/207, наданої Київським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ЄДРПОУ 22933548, адреса: вул. Андрія Саєнка, буд. 10, м. Фастів, Київська область, 08500) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) перерахунок пенсії з 01.04.2019 на підставі довідки Київського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 17.01.2022 № 2/3/1/207 та здійснити виплату, з урахуванням 100 % суми підвищення відповідно до вимог чинного законодавства і з урахуванням проведених раніше виплат.

На виконання рішення суду у справі № 320/6423/22 відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019, проте застосував обмеження її розміру максимальним розміром, а з 01.03.2022 здійснив нарахування та виплату індексації на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118, але з обмеженням максимальним розміром пенсії.

Після проведеного перерахунку розмір пенсії позивача з 01.04.2019 склав 24 919,25 грн, із урахуванням максимального розміру пенсії - 14 970,00 грн.

Крім того, з 01.03.2022 до перерахунку пенсії позивача враховано індексацію у сумі 3 488,70 грн, однак сума пенсії із урахуванням максимального розміру пенсії у сумі 28 407,95 грн.

Не погоджуючись з протиправними діями відповідача, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам в частині обмеження пенсії максимальним розміром з 01.04.2019, суд зазначає таке.

Згідно з Конституцією України ознаками України як соціальної держави є соціальна спрямованість економіки, закріплення та державні гарантії реалізації соціальних прав громадян, зокрема їх прав на соціальний захист і достатній життєвий рівень (статті 46, 48), тощо. Це зобов`язує державу відповідним чином регулювати економічні процеси, встановлювати і застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Конституції України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб визначено Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 р. № 2262-ХІІ (далі Закон № 2262-ХІІ).

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-ХІІ, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 р. № 3668-VI (далі Закон № 3668-VI), що набрав чинності 01.10.2011.

Відповідно до статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Водночас Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-ХІІ, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ. Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 20.12.2016.

Конституційний Суд України у рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, яким визнав таким, що не відповідає статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ, виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей, є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-ХІІ, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-ХІІ, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.

Тобто положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ) та є однаковими за змістом.

Конституційним Судом України у рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ.

При цьому положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ, тобто є однопредметними правовими нормами, що прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Таким чином на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом № 2262-ХІІ, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, та Законом № 3668-VI у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

З огляду на той факт, що норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд дійшов висновку, що вони явно суперечать один одному.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, що допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права дійшла висновку, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових прогалин щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, що був би найбільш сприятливим для особи.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 р. № 3477-IV суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відтак суд враховує рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 (остаточне від 14.01.2011) у справі "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та № 37943/06), у якому Європейський суд з прав людини встановив порушення державою Україна статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства. На думку Суду, відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі "Стреч проти Сполученого Королівства" (Stretch v. theUnited Kingdom № 44277/98).

Зважаючи на викладене, з метою надання найбільш сприятливого підходу для позивача, суд дійшов висновку, що у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.

Таким чином, суд дійшов висновку, що обмеживши виплату пенсії позивачу з 01.04.2019 максимальним розміром відповідач діяв протиправно.

Щодо вимоги про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію у 90 % від суми грошового забезпечення, обчисленого на підставі довідки Київського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 17 січня 2022 року № 2/3/1/207 то суду не надано доказів того, що між сторонами наразі виник публічно-правовий спір щодо відсоткового розміру пенсії перерахованої на підставі оновленої довідки від 17 січня 2022 року № 2/3/1/207, який би вимагав судового вирішення у цій справі.

Як випливає з розрахунку пенсії позивача за вислугу років 01.04.2029 та наступних розрахунків, які міститься в матеріалах справи, основний розмір пенсії складає 90 % грошового забезпечення, отже відсотковий розмір пенсії не змінено відповідачем внаслідок перерахунку.

Тому в задоволенні позовних вимог у цій частині суд відмовляє.

Надаючи оцінку позовній вимозі позивача про виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром з 01.03.2022, суд зазначає таке.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" установлено, що з 01.03.2022 перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14. Установлено, що з 01.03.2022 розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31.12.2021 включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений абзацом другим пункту 1 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.

Як вище було зазначено, суд дійшов висновку, що у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром застосуватися мають саме норми Закону № 2262-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, відтак обмеження максимального розміру пенсії позивача не повинно бути застосовано.

З доданого до матеріалів справи розрахунку пенсії позивача за вислугу років від 01.11.2022 (в частині виплати індексації) суд встановив, що до пенсії позивача протиправно застосовано обмеження максимального розміру та не виплачено передбачену законодавством суму індексації пенсії. На виконання Постанови № 118 відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача, індексація якої визначена у сумі 3 488,70 грн, однак із урахуванням максимального розміру пенсії, відповідна сума позивачу не виплачується.

Суд вважає такі дії відповідача протиправними, позаяк не включення суми індексації пенсії, передбаченої Постановою № 118, під час виплати пенсії порушує право позивача.

За наведених обставин, з метою ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії позивачу з урахуванням щорічної індексації пенсії із застосуванням обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 01.03.2022 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (місцезнаходження: м. Фастів, вул. Саєнко Андрія, 10, код ЄДРПОУ: 22933548) здійснити перерахунок та виплатити пенсію ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) з 01.03.2022 враховуючи індексацію пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" без обмеження пенсії максимальним розміром у десять прожитковий мінімумів установлених для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше виплачених сум.

Враховуючи викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Ураховуючи часткове задоволення позовних вимог, сума сплаченого позивачем судового збору у розмірі 1 000 грн підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (місцезнаходження: м. Фастів, вул. Саєнко Андрія, буд. № 10, код ЄДРПОУ: 22933548) щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) максимальним розміром у десять прожитковий мінімумів установлених для осіб, які втратили працездатність під час здійснення перерахунку та виплати пенсії з 01.04.2019 відповідно до довідки Київського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 17 січня 2022 року № 2/3/1/207.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (місцезнаходження: м. Фастів, вул. Саєнко Андрія, буд. № 10, код ЄДРПОУ: 22933548) з 01.04.2019 здійснити перерахунок та виплатити пенсію ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) відповідно до довідки Київського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 17 січня 2022 року № 2/3/1/207 на підставі рішення суду в адміністративній справі № 320/6423/22 від 29.09.2022 без обмеження пенсії максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів установлених для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (місцезнаходження: м. Фастів, вул. Саєнко Андрія, буд. № 10, код ЄДРПОУ: 22933548) здійснити перерахунок та виплатити пенсію ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) з 01.03.2022 враховуючи індексацію пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" без обмеження пенсії максимальним розміром у десять прожитковий мінімумів установлених для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (місцезнаходження: м. Фастів, вул. Саєнко Андрія, 10, код ЄДРПОУ 22933548) судовий збір у розмірі 1 000,00 грн (одна тисяча гривень 00 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

СуддяБасай О.В.