Рішення № 111716471, 14.06.2023, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/176/23 Справа №447/3175/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

14.06.2023 Миколаївський районний суд Львівської області в складі:

головуючої-судді Друзюк М.М. ,

секретар судового засідання Мазуркевич І.Є.,

розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференцзв`язку цивільну справу за позовом АТ «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом адвоката Киришко О.В. в інтересах ОСОБА_1 до АТ « Креді Агріколь банк» про визнання пункту кредитного договору недійсним,

за участю представника позивача (відповідача за зустрічним позовом) - ОСОБА_2

представника відповідача (позивача за зустрічним позовом) - Киришко О.В.

встановив:

АТ «Креді Агріколь Банк» подав до Миколаївського районного суду Львівської області позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором . В обґрунтування заявленого позову зазначає,що 03.06.2021 між ОСОБА_1 та АТ «Креді Агріколь Банк» укладено кредитний договір № 5/3136583, відповідно до якого відповідач отримав кредит в сумі 199999 грн. строком з 03.06.2021 по 02.06.2027 зі сплатою 10 % річних та комісійної винагороди в розмірі 2,5 % в місяць від суми кредиту. Проте, відповідач неналежним чином виконував грошові зобов`язання за кредитним договором, що слугувало підставою для виникнення станом на 09.11.2022 боргу по поверненню кредиту, сплаті відсотків та комісії у загальному розмірі 267160,79 грн. Крім того, між АТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківський послуг № 440645/3136583 від 27.07.2017, відповідно до п. 3.1 договору та заяви про надання банківської послуги «кредитна картка» від 13.05.2020 відповідачу відкрито кредитну лінію - кредитний ліміт на суму 10000 грн, шляхом зарахування коштів на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 зі сплатою 345 річних від суми кредиту та надано у користування кредитну картку Mastercard World та персональний ідентифікаційний номер до неї відповідно до вимог законодавства України та правил комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ «Креді Агріколь Банк». Вказує, що письмова вимога АТ «Креді Агріколь Банк», яка направлялася на адресу відповідачу про сплату заборгованості була залишена без реагування, що слугувало підставою для звернення з позовом до суду про стягнення кредитної заборгованості.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 16.02.2023 відкрито провадження у цивільній справі та вирішено розгляд цивільної справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження .

31.03.2023 на адресу суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Киришко О.В. надійшов зустрічний позов ОСОБА_1 до АТ «Креді Агріколь Банк» про визнання п. 1.4.2 кредитного договору №5/3136583 від 03.06.2021 недійсним з застосуванням недійсності правочину, зобов`язання АТ «Креді Агріколь Банк» здійснити зарахування грошових коштів сплачених як комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 84999,66 грн. в рахунок погашення суми заборгованості за кредитним договором № 5/3136583 від 03.06.2021. В обґрунтування заявленого зустрічного позову зазначає, що п. 1.4.2 кредитного договору та п.7.2. у додатку № 1 до цього кредитного договору є такими, що не відповідають ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 11 «Про споживче кредитування» та ст. 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність», оскільки встановлюють щомісячну плату «за обслуговування кредитної заборгованості», тобто супутню послугу банку, яка за законом повинна надаватись безоплатно. Оскільки ОСОБА_1 встановлено плату за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо встановлена ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», позивач за зустрічним позовом вважає, що такий підлягає до задоволення в повному обсязі.

31.03.2023 від представника ОСОБА_1 - адвоката Киришко О.В. на розгляд суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить позивач просить відмовити у задоволенні позову про стягнення заборгованості за комісією в сумі 64 045,28 грн. та заборгованості за договором № 440645/3136583 від 27.07.2017 в сумі 86,31 грн. Зокрема, у відзиві на позов позивач вказує, що заборгованість за договором про надання банківських послуг № 440645/3136583 від 27.07.2017 та заяви про надання банківської послуги «кредитна картка» від 13.05.22020 відповідачем 27.03.2023 сплачено добровільно, що підтверджується квитанцією №1 КМ6-А33-А4м5-В556 від 27.03.2023.

10.04.2023 позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій просить позовні вимоги задоволити, зазначаючи при цьому, що Банком було надано позивачу для ознайомлення договір, який останній добровільно підписав, в тому числі і щодо необхідності сплати комісії. Позивач був заздалегідь ознайомлений із умовами договору щодо комісії ще перед і укладенням договору та погодився на зазначені умови, отже відсутні підстави вважати умову п. 1.4.2 Комплексного договору несправедливою. Зазначив, що інформація яка надається позивачу в рамках договору оплатно не є тією інформацією, що згідно із ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» має надаватися безоплатно. Щодо вимоги про стягнення коштів за договором про надання банківських послуг № 440645/3136583 від 27.07.2017 в розмірі 86,31 грн., то така відповідачем була сплачена 27.03.2023, у зв`язку з чим 11.04.2023 позивач подав заяву, в якій уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача на користь Банку 185 736,28 грн. заборгованості по тілу кредиту, 17 379,63 грн. заборгованості по відсоткам, 64 045,28 грн. комісії.

11.04.2023 від відповідача за зустрічним позовом на адресу суду надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, у якому зазначає, що вимога позивача щодо незаконності нарахування комісії є безпідставною, так як сплата комісії передбачається за ті послуги, які не надаються позичальнику безоплатно у відповідності до ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» та незалежно від волевиявлення клієнта із обмеженою періодичністю, сторони правочину скориставшись свободою договору визначили умови, в тому числі щодо комісії, які підлягають застосуванню. Щодо вимоги про визнання правочину недійсним у частині зазначають, що банком було надано позивачу для ознайомлення договір який останній добровільно підписав, в тому числі і щодо необхідності сплати комісії, позивач був наділений правом протягом 14 календарних днів відмовитись від договору без пояснення причин, однак останній ані під час укладення договору, ані протягом 14 календарних днів з моменту укладення договору, ані протягом його дії не заявляв відмови від договору. Відповідач за зустрічним позовом зазначає, що вимога про здійснення зарахування грошових коштів, сплачених як комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 84999,66 грн. в рахунок погашення суми заборгованості за кредитним договором № 5/3136583 від 03.06.2021 не обґрунтована та не доведена жодними доказами, вказуючи при цьому, що ОСОБА_1 за період користування кредитними коштами сплатив 25 954,36 грн. комісії, а не 84 999,66 грн., як про це зазначає ОСОБА_1 у зустрічній позовній заяві, а тому просить у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Ухвалою суду від 20.04.2023 прийнято зустрічний позов ОСОБА_1 до АТ « Креді Агріколь Банк» про визнання пункту кредитного договору недійсним та об`єднано в одне провадження з первісним позовом АТ «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та перейдено до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 22.05.2023.

Ухвалою суду від 22.05.2023 підготовче засідання у справі № 447/3175/23 закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_2 позовні вимоги, з врахуванням уточненої позовної заяви, підтримала та просила такі задоволити, у задоволенні зустрічного позову просила відмовити, оскільки вважає такий безпідставним.

У судовому засіданні представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) Киришко О.В. у задоволенні позову АТ «Креді Агріколь Банк» просила відмовити, позовні вимоги за зустрічним позовом підтримала та просила такі задоволити.

Заслухавши представників сторін у судовому засіданні, повно та всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 03.06.2021 між АТ «Креді Агріколь Банк» (Банк) та ОСОБА_1 (Позичальник) було укладено кредитний договір № 5/3136583, за умовами якого АТ «Креді Агріколь Банк» надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 199999 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на рахунок позичальника строком на 72 місяці до 02.06.2027 включно. Процентна винагорода 10% річних; комісійна винагорода 2,50% від суми кредиту.

Відповідно до п. 1.1. кредитного договору № 5/3136583 від 03.06.2021, позичальник сплачує платежі для погашення заборгованості за цим договором щомісячно в число місяця, визначене Графіком платежів по кредиту (Додаток № 1 до Договору, що є його невід`ємною частиною), як день повернення кредиту.

АТ «Креді Агріколь Банк» виконав грошове зобов`язання та перерахував ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 199 999 грн, що підтверджується копією меморіального ордеру № 37043266/1 від 03.06.2021.

Відповідно до поданого позивачем розрахунком, заборгованість відповідача за кредитним договором № 5/3136583 від 03.06.2021 станом на 09.11.2022 становить 267 160,79 грн, з яких 185 736,28 грн. заборгованість за кредитом, 17 379,63 грн. - заборгованість за відсотками, 64 045,28 грн. заборгованість за комісією.

Згідно з виписками з рахунку ОСОБА_1 , позичальником сплачено 25 954,36 грн. комісії за обслуговування кредитної заборгованості за період з 02.07.2021 по 24.12.2021. Дана обставина відповідачем під час розгляду справи не заперечувалася.

Листом від 18.11.2021 АТ «Креді Агріколь Банк» надсилав на адресу ОСОБА_1 вимогу щодо дострокового виконання боргових зобов`язань за кредитним договором № 5/3136583 від 03.06.2021, проте така була залишена без реагування, що слугувало підставою для звернення з позовом до суду.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням позичальником ( ОСОБА_1 ) взятих на себе зобов`язань перед кредитодавцем (АТ «Креді Агріколь Банк») за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість.

За змістом частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За змістом частини 1 та 2 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з приписами частини 1 статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Однак, взятих на себе зобов`язань позичальник ОСОБА_1 не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість в частині сплати тіла кредиту та відсотків за користування у розмірі 185 736,28 грн. та 17 379,63 грн. відповідно , яка по даний час залишається непогашеною. Відповідач контррозрахунку суми заборгованості суду не надав.

Надаючи оцінку сумі заборгованості, наведеній позивачем у розрахунку, суд не знаходить обґрунтованих підстав для сумнівів у правильності її нарахування, відтак доходить переконання про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 185 736,28 грн. - заборгованості по тілу кредиту та 17 379,63 грн. - заборгованості по відсотках.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_1 до АТ « Креді Агріколь Банк» про визнання п. 1.4.2 кредитного договору № 5/3136583 від 03.06.2021 недійсним з застосуванням наслідків недійсності правочину, зобов`язання АТ «Креді Агріколь Банк» здійснити зарахування грошових коштів сплачених як комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 84 999,66 грн. в рахунок погашення суми заборгованості за кредитним договором № 5/3136583 від 03.06.2021 такий підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

Судом установлено, що 03.06.2021 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір № 5/3136583, відповідно до якого банк надає позивачу кредит на споживчі потреби у розмірі 199 999 гривень, зі сплатою 10% річних за користування кредитом на строк до 02.06.2027.

Згідно з п. 1.4.2. цього договору позивач зобов`язаний щомісячно сплачувати банку комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2,5 % від суми кредиту. Обслуговування кредитної заборгованості включає моніторинг заборгованості, під яким розуміється електронне інформування ( нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості через дистанційні системи обслуговування, інформування позичальника про виникнення простроченої заборгованості, консультування позичальника (як усне, так і письмове) щодо погашення заборгованості, своєчасності плати сплати платежів тощо.

Конкретний розмір процентної ставки за кожну із послуг, зазначених у цьому пункті, договір не містить.

Відповідно до п. 2.2.1 кредитного договору, зокрема, в разі внесення позичальником суми платежу, яка перевищує суму чергового платежу по кредиту, процентах та комісії згідно графіка платежів по кредиту, відбувається дострокове часткове повернення кредиту та змінюється графік платежів по кредиту шляхом зменшення останнього платежу або кількості платежів. При цьому день повернення кредиту та розмір щомісячного платежу по кредиту та процентах залишаються незмінними. Сума перевищення зараховується на погашення заборгованості за кредитом в день повернення кредиту.

Додатком № 1 до Комплексного договору № 5/31365383 від 03.06.2021 є таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (в т.ч. графік платежів по кредиту, ануїтет).

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст. 215 ЦК України).

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог у тому числі пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит(далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Пунктом 1.4.2 кредитного договору позивач зобов`язаний щомісячно сплачувати банку комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості, зокрема, під яким розуміється електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості через дистанційні системи обслуговування, інформування позичальника про виникнення простроченої заборгованості, консультування позичальника (як усне, так і письмове) щодо погашення заборгованості, своєчасності плати сплати платежів тощо.

Слід зазначити, що у пункті 1.4.2 кредитного договору не уточнено систематичності запиту вказаної інформації споживачем з оплатою наданих послуг.

Фактично на вимогу споживача не частіше одного разу на місяць послуги, які надає Банк та під якими розуміється електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості через дистанційні системи обслуговування, інформування позичальника про виникнення простроченої заборгованості, консультування позичальника (як усне, так і письмове) щодо погашення заборгованості, своєчасності плати сплати платежів тощо, мають оплатний характер, що суперечить вимогам частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Враховуючи те, що позивачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, суд дійшов висновку про те, що положення пункту 1.4.2 кредитного договору, укладеного між позивачем та АТ «Креді Агріколь Банк», щодо обов`язку позивача щомісячно сплачувати банку комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості, що включає в себе моніторинг заборгованості, під яким розуміється електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості через дистанційні системи обслуговування, інформування позичальника про виникнення простроченої заборгованості, консультування позичальника (як усне, так і письмове) щодо погашення заборгованості, своєчасності плати сплати платежів тощо, є нікчемним.

Якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона, за загальним правилом, може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити cпip по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення.

Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Taкi висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19), пункт 6.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20). Судове рішення щодо правових наслідків недійсного правочину, в якому суд у мотивувальній частині робить висновки щодо дійсності чи нікчемності правочину, відповідає зазначеному принципу.

Враховуючи наведене, позов про визнання недійсним п. 1.4.2 кредитного договору не підлягає задоволенню у зв`язку із обранням неналежного способу захисту порушеного права.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

У зв`язку з висновком щодо нікчемності пункту вказаного положення п. 1.4.2 кредитного договору суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача здійснити зарахування грошових коштів сплачених позичальником як комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 25 954,36 грн. в рахунок погашення суми заборгованості за кредитним договором № 5/3136583 від 03.06.2021. Отже, позов задовольняється частково у межах, зазначених вище.

У зв`язку з вищенаведеним висновком суду, позовні вимоги АТ «Креді Агріколь Банк» в частині стягнення комісії у розмірі 64045,28 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Безпідставними є доводи представника позивача, що сплата комісії передбачена за ті послуги, які не надаються безоплатно та відсутність підстав для визнання правочину недійсним, оскільки умова договору про оплатність інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Оскільки зустрічна позовна заява ОСОБА_1 задоволена частково, позивач звільнений від сплати судового збору, а тому з АТ «Креді Агріколь Банк» на користь держави слід стягнути витрати на оплату судового збору у розмірі 536,80 грн.

Судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених первісних позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

ухвалив :

Позов АТ « Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 5 /3136583 від 03.06.2021 задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ « Креді Агріколь Банк» заборгованість за кредитним договором № 5 /3136583 від 03.06.2021 в розмірі 185736,28 грн.- заборгованість по тілу кредиту; 17379,63 грн. заборгованість по відсотках

У решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ « Креді Агріколь Банк» 3046,43 грн. судового збору.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до АТ « Креді Агріколь банк» про визнання п. 1.4.2 кредитного договору №5/3136583 від 03.06.2021 недійсним з застосуванням недійсності правочину, зобов`язання АТ "Креді Агріколь Банк», здійснити зарахування грошових коштів сплачених як комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 84999,66 грн. в рахунок погашення суми заборгованості за кредитним договором №5/3136583 від 03.06.2021 задоволити частково.

Зобов`язати АТ "Креді Агріколь Банк» здійснити зарахування грошових коштів сплачених як комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 25954,36 грн. в рахунок погашення суми заборгованості за кредитним договором №5/3136583 від 03.06.2021 .

У решті позову відмовити.

Стягнути з АТ « Креді Агріколь Банк» на користь держави 536, 80 грн. судового збору

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до частини 6 статті 259 та частини 1 статті 268 Цивільного процесуального кодексу України складання повного рішення суду відкладено на сім днів.

У зв`язку з оголошенням у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування імен сторін:

Позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом : АТ « Креді Агріколь Банк» код ЄДРПОУ 14361575, м. Київ вул. Пушкінська,42/4

Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1

Повний текст рішення складено 21.06.2023

Суддя Друзюк М. М.