Рішення № 111715112, 14.06.2023, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/11492/23

Провадження № 2/761/6730/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарі: Габунії М.Г.,

за участі

представника позивачів: ОСОБА_1 ,

представникавідповідача: Дейко Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» про зобов`язання списати заборгованість,-

В С Т А Н О В И В:

04 квітня 2023 року до суду надійшла зазначена позовна заява.

В позовних вимогах позивач просить: зобов`язати відповідача списати заборгованість позивачів за Кредитним договором від 14.09.2007 року №1039/ФКВ-07.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що 14.09.2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір за умовами якого ОСОБА_2 отримав кредит в сумі 80 000,00 доларів США зі сплатою 12% річних з кінцевим терміном погашення до 13.09.2017 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 14.09.2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки та між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_3 був укладений договір поруки.

Як зазначає позивач, останній раз платежі за кредитним договором були здійснені 18.03.2009 року.

В подальшому всі активи ТОВ «Український промисловий банк» було передано ПАТ «Дельта Банк».

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань позичальником за кредитним договором, ПАТ «Дельта Банк» звернувся до Голосіївського районного суду м.Києва з позовом про стягнення заборгованості.

Рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 03.12.2010 року (справа №2-484/10) стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 573 761,70 грн. На примусове виконання рішення суду видані виконавчі листи.

20.07.2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» був укладений договір про відступлення права вимоги за кредитним договором, договором іпотеки та поруки, укладеними між ТОВ «Український промисловий банк», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Ухвалою Голосіївського районного суду м.Києва від 13.11.2020 року (справа №752/21373/20) замінено стягувача ПАТ «Дельта Банк» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест-Кредо».

Як зазначає позивач, на даний час відкриті виконавчі провадження щодо примусового виконання рішення відсутні, пропущено строк на пред`явлення виконавчих листів до примусового виконання. Позивачі вважають, що заборгованість за кредитним договором є безнадійною та підлягає списанню.

13.06.2023 року до суду надійшов відзив відповідача на заявлені вимоги в якому представник просить відмовити в задоволенні заявлених вимог. Представник зазначає, що позичальник не виконав належним чином власні зобов`язання за кредитним договором, підстави для припинення зобов`язання відсутні.

В судовому засіданні представник позивачів повідомив суд про відсутність необхідності надавати йому час для написання відповіді на відзив.

В судовому засіданні представник позивачів вимоги позову підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги позову не визнав та просив відмовити в задоволенні заявлених вимог.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності надані суду докази, врахувавши процесуальні заяви сторін, вислухавши представників сторін, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, 14.09.2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 був укладений Кредитний договір №1039/ФКВ-07 за умовами якого ОСОБА_2 було надано кредит в сумі 80 000,00 доларів США строком повернення до 13.09.2017 року та зі сплатою 12% річних.

На забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором, 14.09.2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки.

Як зазначив позивач ОСОБА_2 в позовній заяві, останній платіж за кредитним договором був здійснений 18.03.2009 року.

Сторона відповідача не спростувала зазначене позивачем.

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором, ПАТ «Дельта Банк» до якого перейшло право вимоги за вказаним договором, звернулось до Голосіївського районного суду м.Києва з позовом про стягнення з позичальника та поручителя заборгованості.

Рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 03.12.2010 року стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Хотів Києво-Святошинського району Київської обл., який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Києва, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, б. 39 (ідентифікаційний код 34047020), заборгованість за кредитним договором у розмірі 573 761 (п`ятсот сімдесят три тисячі сімсот шістдесят одну) гривню 70 копійок , суму оплати державного мита у розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень та оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - у розмірі 120 (сто двадцять) гривень , а всього стягнуто - 575 581 (п`ятсот сімдесят п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят одну) гривню 70 копійок.

Рішення набрало законної сили.

Суду не надано доказів щодо добровільного чи примусового виконання рішення суду.

20 липня 2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» був укладений Договір про відступлення права вимоги № 2291/К, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В., зареєстрований за реєстровим № 851, відповідно до якого ПАТ «Дельта Банк» відступає, а ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» набуває право вимоги до позичальників, заставодавців (іпотекодавців) та поручителів, зазначених у Додатку № 1 до цього договору, сплати грошових коштів, процентів у розмірах, вказаних у додатку № 2 до цього договору, зокрема право вимоги до ОСОБА_2 , як до боржника, по поверненню заборгованості за Кредитним договором 1039/ФКВ-07 від 14.09.2007 року та за договором іпотеки № 1039/Zфквіп-07 від 14.09.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сніговою К.В., зареєстрованим за реєстровим № 3919, а також право вимоги до ОСОБА_3 за договором поруки № 1039/Zфпор-07 від 14.09.2007 року.

Ухвалою Голосіївського районного суду м.Києва від 13.11.2020 року (справа №752/21373/20) стягувача Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» у справі 2-4848/10 за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, замінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо» (код ЄДРПОУ 39761587).

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусового виконання обов`язку в натурі; зміни правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та іншими способами відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 вказано, що «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту ( позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав».

Кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Тому, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, у разі невизнання кредитором права боржника на припинення зобов`язання повністю або частково таке право підлягає захисту судом за позовом боржника шляхом припинення правовідношення повністю або частково на підставі пункту 7 частини 2 статті 16 ЦК України.

Тлумачення статей 14, 16 ЦК України дозволяє зробити висновок, що не є ефективним способом захисту визнання неправомірними дії в частині не зарахування сплати, зобов`язання зарахувати перераховані щомісячні платежі, скасування та списання безнадійної заборгованості, зобов`язання скасувати суму пені, заборона здійснювати подальше нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитним договором, зобов`язання вчинити дії із скасування нарахування відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій, зобов`язання скасувати незаконно нараховані штрафні санкції за несвоєчасну здійснену оплату, оскільки не передбачають відповідного обов`язку іншого суб`єкта цивільного правовідношення та не забезпечують відновлення прав особи, що заявляє такі вимоги.

Отже, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи що позивачами обрано неефективний спосіб захисту, судом не встановлено, що зобов`язання за кредитним договором припинились, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 7, 10, 76 - 81, 244-245, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд,

вирішив:

В позові ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» про зобов`язання списати заборгованість - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 20 червня 2023 року

Суддя: Н.Г. Притула