Вирок № 111709462, 22.06.2023, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №343/1489/20

Провадження № 1-кп/345/34/2023

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.06.2023 м. Калуш

Колегія суддів Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження № 12020090160000262 від 04.06.2020 з обвинувальним актом щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_2 , з повною загальною середньою освітою, розлученого, непрацюючого, РНОКПП НОМЕР_1 , раніше не судимого,

за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України,

з участю прокурора ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ОСОБА_9 ,

ОСОБА_10 ,

обвинуваченого ОСОБА_6

захисника ОСОБА_11

В С Т А Н О В И Л А :

Органами досудового розслідування ОСОБА_6 пред`явлене обвинувачення у вчиненні вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині , вчинене з особливою жорстокістю.

Згідно з обвинувальним актом 03.06.2020 близько 20.00 год. ОСОБА_6 спільно зі своєю колишньою дружиною ОСОБА_12 знаходився по місцю її проживання за адресою АДРЕСА_3 . В цей час до вказаної квартири повернувся батько ОСОБА_12 - ОСОБА_13 , який являється власником даного помешкання, і між обома чоловіками на ґрунті неприязних відносин виник словесний конфлікт.

Під час вказаного конфлікту, який розпочав ОСОБА_6 , обидва чоловіки пройшли у кімнату ОСОБА_13 , де у ОСОБА_6 виник умисел на умисне позбавлення життя ОСОБА_13 , тобто на його умисне вбивство.

Для приведення свого злочинного наміру до виконання ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, умисно, з метою позбавлення життя ОСОБА_13 , діючи на ґрунті неприязних відносин, розуміючи, що ОСОБА_13 є особою похилого віку, враховуючи свою значну перевагу у фізичній силі і те, що останній не матиме змоги належним чином захищатися, умисно наніс йому кулаками обох рук декілька цілеспрямованих ударів у ділянку обличчя. Від отриманих ударів ОСОБА_13 втратив рівновагу та впав на підлогу, а ОСОБА_6 , продовжуючи свої злочинні дії, умисно наніс лежачому на підлозі ОСОБА_13 ще ряд цілеспрямованих ударів ногами у життєво важливі частини тіла - голову, грудну клітку та ділянку живота, у результаті чого спричинив останньому особливі фізичні страждання.

Звуки нанесення ударів привернули увагу дочки ОСОБА_13 - ОСОБА_12 , яка, перебуваючи у сусідній кімнаті і не маючи змоги через стан свого здоров`я припинити даний конфлікт та фізичні страждання свого батька, почала викрикувати до ОСОБА_6 з проханням, щоб той залишив її батька у спокої.

Однак ОСОБА_6 , не звертаючи жодної уваги на прохання колишньої дружини, усвідомлюючи, що ОСОБА_12 через свій безпорадний стан не зможе перешкодити йому у вчиненні задуманого, а також те, що своїми діями шляхом заподіяння великої кількості тілесних ушкоджень завдав ОСОБА_13 нестерпного фізичного болю, особливих фізичних та моральних страждань, а його доньці - особливих моральних страждань, продовжив наносити потерпілому цілеспрямовані удари у життєво важливі частини тіла - голову, грудну клітку та ділянку живота, а також по верхніх та нижніх кінцівках, завдавши йому в загальній кількості не менше 28 ударів.

Внаслідок нанесення ОСОБА_6 ударів ОСОБА_13 останньому було спричинено тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми з крововиливами під м`які мозкові оболонки, крововиливами в м`які тканини голови з боку їх внутрішньої поверхні, забійною раною волосистої частини голови справа, множинними синцями, забійною раною та саднами у ділянці обличчя, крововиливами підслизової оболонки губ, забійною раною на слизовій оболонці верхньої губи; закритої травми грудної клітки з множинними двобічними переломами ребер (2-8-го справа, 3-7-го зліва), крововиливами в міжреберні м`язи та під пристінкову плевру в місцях переломів ребер, крововиливом в ділянці навколосерцевої сумки; закритої травми органів черевної порожнини з під капсульним розривом печінки, крововиливом в сальник та навколишню жирову тканину підшлункової залози, які мають ознаки тілесних ушкоджень середнього степеню тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я і не є небезпечним для життя у момент спричинення, а також легкі тілесні ушкодження у вигляд садна та синців у ділянках лівого плечового суглобу, грудної клітки, правої кисті та правої стопи, садна та синця у ділянці кисті.

В подальшому ОСОБА_6 після спричинення ОСОБА_13 особливих фізичних страждань та нестерпного фізичного болю, що тривало від декількох хвилин до 40 хвилин, продовжуючи свої злочинні дії, з метою доведення свого злочинного наміру до завершення, умисно здавив обома руками шию ОСОБА_13 , від чого той помер на місці події від механічної асфіксії внаслідок здавлення органів шиї руками.

Дії ОСОБА_6 органами досудового розслідування кваліфіковані за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України, при обставинах, викладених в обвинувальному акті, спочатку визнав, а в подальшому, після дослідження всіх доказів по справі, зазначив, що не погоджується з кваліфікацією його дій, так як не мав умислу на позбавлення життя людини, а діяв виключно з метою захисту, захищався від потерпілого, який нападав на нього з ножем.

Суду пояснив, що він прийшов 03 червня 2020 року в квартиру до своєї колишньої дружини ОСОБА_14 близько п`ятої години дня. Він постійно приходив до неї, оскільки вона є особою з інвалідністю. Він здійснював догляд за нею, допомагав їй в побутових справах. Також зазначив, що він в більшості проживав в ОСОБА_12 . Вважав своїм обов`язком допомагати своїй колишній дружині, оскільки вона жила разом з батьком ОСОБА_13 , який був старшого віку, хворів, зловживав алкоголем. Крім того, батько давав спиртні напої ОСОБА_14 , хоча їй вони категорично заборонені, оскільки вона хворіє на цероз печінки. Тому він постійно здійснював контроль, щоб батько не споював ОСОБА_14 . В зв`язку з тим, що батько постійно споював доньку, вона вже була лежачою і не могла вставати. На цьому ґрунті в нього з її батьком постійно виникали конфлікти. Коли він почав доглядати за ОСОБА_12 , заборонив їй вживати алкоголь, пильнував, щоб ОСОБА_13 її не споював, стан її здоров`я став покращуватися, вона почала по трохи ставати на ноги.

03.06.2020 він, перебуваючи в квартирі разом з ОСОБА_14 , доглянув за нею, приготував їсти, і вони дивилися телевізор. В цей час прийшов ОСОБА_13 і запропонував ОСОБА_14 купити горілку, на що вона погодилася. Однак він заперечив проти того, щоб ОСОБА_15 йшов по спиртне. Між ними розпочався конфлікт. При цьому батько його вдарив, оскільки намагався взяти гроші на горілку, а він перешкоджав. Після цього він вдарив батька 2-3 рази кулаком в обличчя та груди і мав намір піти додому, щоб не продовжувати конфлікт. Тому він вийшов в коридор і вже взувався, як на нього з ножем вибіг ОСОБА_13 . Він з переляку та неочікуваності вибіг до кімнати. І з цього моменту не дуже пригадує події, оскільки йому наче пелена на очі впала, і він не розумів що робить, а тільки мав намір захистити себе. При цьому він вдарив ОСОБА_13 ногою в груди, чим повалив його на підлогу на спину, стрибнув йому на грудну клітку ногами і попробував забрати ніж. Коли він забирав ніж, можливо наніс йому ще один удар. Тоді він вийшов на кухню, щоб там залишити ніж.

При цьому зазначає, що вони були в нормальних відносинах між собою. Тільки коли ОСОБА_13 був у нетверезому стані, тоді ставав агресивний, неодноразово кидався на нього з ножем, однак він йому це пробачав, оскільки розумів, що то не він так чинить, а горілка.

Так сталося і того вечора. Перший удар завдав йому ОСОБА_16 у кімнаті в ОСОБА_14, а потім ще ногою вдарив його в пах в коридорі. Після чого він його декілька разів вдарив уже у відповідь. Почали з ним обоє шарпатися. Від його ударів ОСОБА_16 не впав, відступив та побіг за ножем. Однак удари ножем йому так і не наніс, хоча намагався, кидався на нього з ножем, біг на нього. Завершився конфлікт в іншій кімнаті, а саме: в кімнаті ОСОБА_17 . Там він наніс потерпілому приблизно чотири удари: вдарив ногою, стрибнув двома ногами на нього, оскільки мав намір забрати ніж. Даний конфлікт між ними супроводжувався криками та образливими словами. Не пригадує, чи душив покійного, можливо тоді, коли забирав ніж, взяв за шию. Хоча точно такого сказати не може, так як не пам`ятає, оскільки був в емоційно збудженому стані. У нього була єдина мета - знешкодити ніж. Тоді він вийшов з кімнати, однак не пригадує, чи ОСОБА_16 був при свідомості. Чи мав останній ознаки життя не дивився.

Після цього він зайшов в кімнату, де лежала ОСОБА_14 . При конфлікті з її батьком вона з кімнати не виходила і не кричала. Вони разом з нею продовжили дивитися телевізор. За батька він їй сказав, що заспокоїв його, і йому потрібно відпочити. Також розказав, що він на нього кинувся з ножем, і йому прийшлось його заспокоювати. В той час він не усвідомлював, що так сильно побив батька.

Конфлікт виник між ними тривав не більше 20 хв. Перед даними подіями він перебував на рибалці і був невиспаним, тому лягли з ОСОБА_14 швидко спати. Яка саме година це була, він не пригадує, так як і не пригадує, чи було ще світло на вулиці. Вранці ОСОБА_14 почала кликати батька, однак він не відзивався, тому він пішов сам його будити. Коли зайшов до кімнати, то побачив, що її батько знаходився на тому самому місці на підлозі, де він його і залишив. На його звертання не відповідав. Коли попробував пульс на його руці, то зрозумів, що він мертвий. Сказав про це ОСОБА_18 . Вони ще не вірили, що батько помер, тому декілька разів перевіряли, однак його тіло вже було холодним. Після цього він зателефонував до матері та спитався, що робити, на що вона порадила телефонувати в поліцію та швидку медичну допомогу. Він особисто викликав поліцію та карету швидкої. Коли приїхали працівники поліції, то ОСОБА_18 стало погано, вона плакала, а він її обнімав, заспокоював, оскільки вона розуміла, що дана ситуація виникла через те, що він її захищав.

Щиро розкаюється у вчиненому, усвідомлює, що вчинив страшний гріх - забрав життя людини, однак не хотів цього, не мав наміру вбивати ОСОБА_13 , хотів уникнути конфлікту, однак, коли йому це не вдалося, побачивши ніж, уже не розумів, що робиться, а тільки захищав себе. При цьому зазначає, що, коли ОСОБА_13 накинувся на нього з ножем, у нього в очах все потемніло, його почало трусити, він уже не розумів, що робить. При цьому ОСОБА_13 не просив його зупинити конфлікт. Не чув, щоб ОСОБА_19 телефонувала ввечері в поліцію та швидку медичну допомогу. Просив суд його суворо не карати його.

Після дослідження всіх доказів по справі ОСОБА_6 дав суду додаткові покази, в яких зазначив, що 03.06.2020 ОСОБА_12 розпивала спиртні напитки з своїм батьком ОСОБА_13 . Біля них була пляшка недопитої горілки та пиво. Саме це він застав, коли прийшов у квартиру. Він спиртне не вживав. ОСОБА_13 хотів купити ще одну пляшку горілки. Знаючи, що хворій ОСОБА_12 спиртне протипоказано, він зробив зауваження ОСОБА_13 , навіщо він споює дочку. У відповідь ОСОБА_13 почав його ображати, виганяючи з квартири. При цьому за столом у присутності потерпілої ОСОБА_13 вдарив його рукою в обличчя. ОСОБА_13 на той час виглядав побитий, на обличчі були видимі синці та почервоніння. Він розказував, що його побили невідомі чоловіки, та звинуватив його, що то зробили на його прохання. Нецензурно лаявся та кричав, що він всіх повбиває. Щоб уникнути конфлікту, він вирішив піти до своєї мами, вийшов у коридор та хотів взутися, але за ним у коридор, нецензурно висловлюючись та погрожуючи вбивством, вийшов ОСОБА_15 , який був з кухонним ножем у руці. В цей момент йому здалося, що відкрилися вхідні двері в їхню квартиру, він повернувся до дверей, і тоді отримав удар від ОСОБА_20 ногою в проміжність та побачив, як ОСОБА_13 замахнувся на нього ножем. Від отриманого удару в проміжність в нього почалися сильні болі, в очах почало іскрити, в голові появився туман, він весь затремтів, останнє, що пам`ятає, то великий страх, що ОСОБА_13 його заріже, так як він погрожував це зробити, і неодноразово у сварках з ним, погрожуючи йому вбивством, ножем наносив йому порізи, тому він намагався відібрати у ОСОБА_13 ніж. Опам`ятався він уже в іншій кімнаті. Скільки часу пройшло сказати не може. ОСОБА_15 уже лежав на землі та хрипів, а він сидів на ньому. Йому здалося, що ОСОБА_15 перестав дихати. Він пробував надати йому допомогу, намагався привести його до тями, пробував робити йому штучне дихання, масаж грудної клітки в області серця, але ОСОБА_13 не дихав. Зрозумівши, що ОСОБА_13 помер, пішов до ОСОБА_14 до кімнати. На руці був поріз від ножа, який йому завдав ОСОБА_15 . Вранці він сказав ОСОБА_18 , що батько помер, та сам викликав швидку і поліцію.

Просив взяти до уваги, що квартира, в якій проживає потерпіла, належить саме їй, а не покійному ОСОБА_13 , як зазначено в обвинувальному акті. В ОСОБА_13 було власне житло. Він з потерпілою проживав у цивільному шлюбі, доглядав її, так як вона хворіє. Також допомагав мамі, яка також хворіє. На даний час їм нема кому допомагати. Він віруюча людина, ніколи і нікому не бажав зла, не бажав смерті покійному ОСОБА_13 , дуже шкодує, що так сталося, дуже хотів би все змінити, так як розуміє, що то найбільший гріх забрати життя в людини. Однак наміру на позбавлення життя ОСОБА_13 він не мав, хотів просто врятувати своє життя, оскільки в іншому випадку покійний би його вбив. Просить вибачення перед померлим, щиро кається, не хотів такого, просить йому повірити та суворо не карати.

На обґрунтування винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення сторона обвинувачення посилається на докази, які були безпосередньо досліджені в судовому засіданні.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_12 вказала, що вона є особою з інвалідністю І групи. З обвинуваченим вони розлучені, однак підтримують стосунки між собою. ОСОБА_22 прийшов до неї 03.06.2020 надвечір. При цьому вона була сама, батька вдома не було. Де саме він перебував, їй не відомо. Батько прийшов пізніше, коли ОСОБА_23 готував їсти. При цьому ОСОБА_23 відкрив йому двері та пішов до неї в кімнату, куди слідом прийшов батько і запропонував купити їй горілки. При цьому ОСОБА_23 обурився і був проти. Тому батько вдарив обвинуваченого. Даний конфлікт розпочався ще при ній. Надалі вони вийшли, і вона нічого не чула, можливо через те, що працював телевізор. ОСОБА_23 до неї повернувся в кімнату через деякий час, і вони лягли спати. Ввечері вона батька вже не кликала, оскільки ОСОБА_23 сказав, що батько ліг спати. На ОСОБА_23 вона не бачила слідів крові. Може вона і просила припинити даний конфлікт, однак вона цього не пригадує. Зазначає, що конфлікти між її батьком та ОСОБА_23 виникали виключно через горілку, яку купував їй батько, а ОСОБА_23 був проти. Також вказала, що інвалідом вона стала через нанесення їй побоїв її братом. Тому вона потребує стороннього догляду, який їй надавав ОСОБА_22 , а на даний час за нею здійснює догляд її колишня свекруха, мати обвинуваченого. Претензій морального чи матеріального характеру до обвинуваченого вона не має, просить суворо не карати та при призначенні покарання застосувати ст. 69 КК України. Сам обвинувачений перед нею вибачився і вона його пробачила.

Під час повторного допиту потерпіла ОСОБА_12 у судовому засіданні пояснила, що вона була одружена з обвинуваченим протягом трьох років, але, які це були роки, вона не пам`ятає. Протягом цього часу ОСОБА_23 проживав в неї. Також разом з ними проживав її батько. Хоча останній має власний будинок у селі. Під час проживання в шлюбі може охарактеризувати відносини між батьком і ОСОБА_23 як нормальні. Вона може підтвердити, що під час їхнього проживання ОСОБА_23 надавалася психіатрична допомога, і його було стаціонарно госпіталізовано. Причиною цього був конфлікт ОСОБА_23 з її батьком, під час якого останній його порізав, однак, як це відбувалося, вона не пам`ятає. Під час проживання у шлюбі було таке, що батько погрожував ОСОБА_23 , що його вб`є. В неї з ОСОБА_6 нема дітей. З цього приводу батько також ображав ОСОБА_23 .

З 2006-2007 року ОСОБА_23 повернувся до неї, і вони проживали однією сім`ю як дружина і чоловік в її квартирі аж до моменту, як його заарештували. За цей період між ОСОБА_23 і батьком були конфлікти. Вона бачила, що батько порізав ОСОБА_23 , це могло бути у 2008 році. Вона неодноразово бачила, як відбувалися конфлікти. Її батько провокував обвинуваченого, а ОСОБА_23 тікав від нього. Після того, як вона отримала інвалідність, ОСОБА_23 її не залишив, допомагав та доглядав за нею. Батько приносив їй горілку, і з цього приводу були сварки між останнім та ОСОБА_23 . На даний час вона вже не п`є, фізично їй набагато краще.

Щодо обставин, які передували конфлікту, коли загинув її батько, то останній, як завжди хотів, щоб вона дала гроші на горілку, але ОСОБА_23 був проти, у зв`язку з чим почався конфлікт. Вона розпивала алкогольні напої з батьком, а ОСОБА_23 це застав. Батько вдарив ОСОБА_23 по обличчю. Вона це бачила, бо це було в її кімнаті. Обвинувачений відштовхнув батька та пішов в коридор, щоб піти додому, а останній взяв зі столика ніж і вибіг до ОСОБА_23 . Що дальше було, вона вже не бачила. Коли батько побіг з ножем, то казав ОСОБА_23 , що він зараз получить, висловлювався нецензурними словами, погрожував, що вб`є його. При таких конфліктах між батьком та ОСОБА_23 , останній йшов додому до своєї мами. З її ліжка не видно коридору. Вона чула, що була якась сварка, і все. Коли повернувся ОСОБА_23 до неї в кімнату, то весь трусився, можливо від нервів. Вона спиталася, де батько, а ОСОБА_23 відповів, що він пішов спати. З приводу цього конфлікту вона дзвонила у поліцію, бо боялася, що батько заріже ОСОБА_23 . Вона зранку кликала батька, але той не відзивався. ОСОБА_23 пішов подивитися і сказав, що батько мертвий. ОСОБА_23 нікуди не тікав. Він казав, що не пам`ятає, як це сталося. В ОСОБА_23 була рука в крові, вона була порізана. Хто наніс батьку удари, вона не знає, бо цього не бачила. Вона просить суд суворо не карати обвинуваченого, бо він не хотів цього, він прекрасно жив з батьком, коли останній був тверезий.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_24 зазначила, що вона являється сусідкою сім`ї ОСОБА_25 . Проживає поверхом нижче. У своїй квартирі живе понад 40 років. Сім`ю ОСОБА_25 знає як сусідів, однак тісно з ними не спілкувалася. Зятя ОСОБА_26 знає також, бачила, як він неодноразово приходив. Про відносини між покійним та зятем їй також нічого не відомо. В день вбивства ОСОБА_27 вона тільки чула стукіт, ні крику, ні сварки їй не було чути. Вказаний стукіт чула приблизно в обід, думала, що сусіди роблять ремонт. Дані звуки були подібні на гупання. Чула їх чітко, оскільки вони були над нею. Дані звуки тривали приблизно 5 хвилин. Раніше подібних звуків не чула. Однак зазначає, що в них і раніше з квартири було чути крики, скандали. Не раз ОСОБА_15 з якимись пияками вчиняли ті скандали. Взагалі вона його досить давно бачила, оскільки з квартири майже не входила. А в самій квартирі ОСОБА_25 була тільки два рази, коли її кликав ОСОБА_21 , щоб поміряти тиск його доньці. Зазначила, що ОСОБА_16 був скандальний та конфліктний чоловік. Пригадує, як одного разу він, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, стукав до неї в квартиру з ножем. Про його смерть їй повідомили працівники поліції.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_29 суду пояснив, що він є старшим дільничним офіцером поліції. 04.06.2020 він перебував на чергуванні, коли приблизно о 07.30 год. на службовий телефон в поліцію поступило повідомлення від чоловіка, який повідомив, що помер його колишній тесть, який хворів. Він здійснив виїзд за вказаним місцем проживання. По приїзду йому відчинив двері квартири чоловік. Він пройшов у кімнату направо, де побачив чоловіка, який лежав у засохлій крові зі свіжими синяками. Тоді чоловік, який, як потім з`ясувалось, був ОСОБА_30 , пояснив, що його колишній тесть вчора повернувся з вулиці вже побитим, і він затягнув його у квартиру. Ввечері швидку медичну допомогу йому не викликав. Однак, візуально оглянувши кімнату, він побачив подушку, яка була розташована біля тіла померлого, і на ній була кров. Також кров була і на іншій подушці та на шпалерах кімнати. Пізніше він побачив кров і на штанах в обвинуваченого, після чого і зрозумів, що щось тут не так, тому ним було здійснено виклик слідчо-оперативної групи. При цьому обвинувачений був у нетверезому вигляді, оскільки був наявний різкий запах алкоголю з ротової порожнини та нестійка хода. Вже по приїзді слідчо-оперативної групи, він побачив кров ще на стінах у коридорі. Направився по сусідах, оскільки мав намір здійснити їх допит. Зазначив, що в квартирі ще перебувала жінка, неходяча, яка на його запитання відповіла, що помер її батько. Він пригадує, що тіло померлого було розташоване головою до вікна, ногами до нього, знаходилося на спині, руки були розміщені рівно, сорочка на ньому була пошарпаною, покійний був помитий чи витертий, кров була, але видно було, що її витирали, можливо подушкою. Обличчя його було у синяках, голова розбита, кров була на лиці. На це все ОСОБА_6 тоді пояснив, що його колишній тесть пізно ввечері повернувся і зателефонував до нього з лавочки, розташованої під під`їздом, звідки він його і затягнув додому. Однак, при обстеженні сходової клітки та під`їзду в цілому ними не було виявлено жодних слідів крові та слідів волочіння. При цьому емоційний стан ОСОБА_26 був спокійний, неагресивний, але при розмові було помітно, що він був нетверезий. У кімнаті доньки покійного він бачив пиво та пів пляшки горілки, два стакани: великий і малий, та багато сигарет.

Крім того, в судовому засіданні були дослідженні письмові та речові докази, надані стороною обвинувачення, а саме:

- витяг з ЄРДР КП № 12020090160000262 від 04.06.2020, згідно з яким 04.06.2020 у Долинське ВП поступило повідомлення від ОСОБА_6 про те, що за місцем проживання в АДРЕСА_3 , помер ОСОБА_13 (т. 2 а.п. 5);

- рапорт старшого інспектора-чергового Долинського ВП ОСОБА_31 від 04.06.2020, відповідно до якого останній доповів, що 04.06.2020 о 06:03 год. надійшло повідомлення зі служби 102 від ОСОБА_6 пре те, що по місцю проживання за адресою АДРЕСА_3 , помер ОСОБА_13 , який проживав з донькою, хворів (т. 2 а.п. 8);

- заява ОСОБА_12 від 04.06.2020, якою остання надає добровільну згоду працівникам поліції на огляд квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , де помер ОСОБА_13 (т. 2 а.п. 7);

- протокол огляду місця події від 04.06.2020 з фототаблицями, відповідно до якого було оглянуто квартиру, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , яка розташована на п`ятому поверсі. При вході в квартиру наявний коридор, в якому обстановка не порушена. Ліворуч наявна коробка дверного пройому, через який здійснюється вхід в кімнату №1. На відстані близько 1,4 м від лівої стіни, близько 1,1 м від задньої стіни та близько 2,7 м від передньої стіни розташоване тіло ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_3 , без ознак життя. Тіло розташоване головою в напрямку вікна, тіло лежить на спині. На обличчі наявні накладення відсохлої крові. Потьоки крові розташовані від носі наліво, на нижній повіці правого ока наявний підсохлий потьок в протилежному напрямку до вуха. Наявні підсохлі накладення крові на губах, в лобній ділянці. Синці навколо очей, крововиливи під двома очами. На підборідку два синця. Рана на слизовій оболонці верхньої губи зліва. Також описані тілесні ушкодження на обох руках. На відстані близько 2 м від тіла ОСОБА_13 знаходиться подушка коричневого кольору, на наволочці якої знаходяться плями бурого кольору, ззовні схожі на кров. Також краплі речовини бурого кольору, ззовні схожої на кров, маються на рамці дверей, які ведуть в кімнату №1, з правої та з лівої сторони, при вході в кімнату з внутрішньої сторони кімнати, потертості речовини бурого кольору, ззовні схожої на кров, маються на підлозі, від яких на відстані 20 см розташована килимова доріжка синього кольору, на якій зі зовнішньої сторони маються плями речовини бурого кольору, ззовні схожої на кров. В кімнаті № 3 на журнальному столику виявлено тарілки з їжею, а у нижній його частині два стакани. На підлозі між кріслом та інвалідним кріслом знаходяться три скляні пляшки, дві з них з-під пива «Арсенал», а одна з-під горілки «Хлібний дар». В ході огляду вилучено: килимову доріжку синього кольору, наволочку коричневого кольору, змиви з підлоги речовини бурого кольору, ззовні схожої на кров, зрізи зі шпалер з плямами речовини бурого кольору, ззовні схожої на кров, мікроб`єкти з внутрішньої сторони долоні правої та лівої кінцівки ОСОБА_13 , три скляні пляшки та два скляні стакани (т. 2 а.п. 8-29);

- протокол огляду місця події від 04.06.2020 з фототаблиею, проведеного з 13.10 год. по 13.45 год. за участю ОСОБА_12 , згідно з яким було оглянуто квартиру, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , під час огляду виявлено та вилучено мобільний телефон «ERGO F 181 Step», чорного та червоного кольору (т. 2 а.п. 34-39);

- протокол огляду від 08.07.2020, відповідно до якого було оглянуто мобільний телефон марки «ERGO F 181 Step», де при ввімкненні телефону та огляді меню вхідних/вихідних дзвінків встановлено, що о 19:59 год. 03.06.2020 було здійснено дзвінок тривалістю 00.00.57 на номер 102, о 20:20 год. 03.06.2020 тривалість 00.00.03 було здійснено дзвінок на номер 103 (т. 2 а.п. 40);

- ухвала слідчого судді Долинського районного суду Івано-Франківської області від 05.06.2020 з ухвалою про виправлення описки від 09.06.2020, якою слідчому Долинського ВП ОСОБА_32 надано дозвіл на проведення додаткового огляду (обшуку) в квартирі за адресою АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_12 , під час якого вилучено мобільний телефон марки «ERGO F 181 Step», чорного з червоним кольором (т. 2 а.п. 42);

- протокол огляду від 18.07.2020, де предметом огляду являється один паперовий конверт білого кольору, який містить CD-R диск, при перегляді якого встановлено, що він містить в собі 1 відеофайл з записом розмови двох жінок, де одна з них просить визвати їй поліцію, а інша, представившись 102, запитує останню, звідки вона телефонує, який населений пункт, та щоб вона представилася, а у відповідь остання починає нерозбірливо говорити і кричати, і на цьому розмова переривається, тривалість вказаної розмови становить 00:31 с (т. 2 а.п. 46);

- висновок експерта № 44, судово-медична експертиза розпочата 04.06.2020 та завершена 12.06.2020, проведена відносно ОСОБА_6 , якою встановлено, що у останнього мались тілесні ушкодження: синець з травматичним набряком тканин на тильній поверхні кисті; садна в ділянках задньої поверхні нижньої третини та зовнішньо-задньої поверхні верхньої третини лівого передпліччя, грудної клітки на передній поверхні справа. Описані ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень. Садна утворилися від ударно-дотичної чи ковзної дії тупих твердих предметів, мають давність до 1-ої доби до моменту проведення експертизи, що підтверджується характером саден. Синець з травматичним набряком м`яких тканин спричинений дією тупого твердого предмета, міг утворитися, як при нанесенні удару останнім в ділянку правої кисті, так і при ударі вказаною ділянкою до такого, в термін не більше дві-три доби до моменту проведення експертизи, що підтверджується його забарвленням. Розташування синця по тильній поверхні правої кисті не виключає можливості його утворення при боротьбі чи самообороні (т. 2 а.п. 49-51);

- протокол огляду трупа від 04.06.2020 з фототаблицями, відповідно до якого було оглянуто труп ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та виявлено ряд тілесних ушкоджень: синець навколо правого ока темно-фіолетового кольору; така ж рана в ділянці правої брови збоку носа; масивний крововилив правого ока збоку скроні; навколо лівого ока несу цільний синець; на фоні синця в ділянці верхньої повіки біля брови рана лінійної форми майже в поперечному напрямку з нерівними краями; масивний крововилив лівого ока внизу і частково зліва; в лобній ділянці по середині синець та зліва несуцільна рана у поздовжньому напрямку; лівіше від даних ушкоджень несуцільний синець; в лівій виличній ділянці синець круглої форми; в ділянці кута нижньої щелепи зліва з переходом на передвушну ділянку наявний синець фіолетового кольору; на шкірі верхньої губи зліва несуцільна рана з нерівними краями в напрямку зверху вниз; в правій щічній ділянці на межі з носо-губною складкою садно овальної форми з підсохлою поверхнею червоного кольору; на слизовій оболонці верхньої губи зліва рана; під слизовою оболонкою верхньої губи справа із переходом на щоку крововилив; такого ж характеру крововилив під слизовою оболонкою верхньої губи зліва; мається крововилив під слизову оболонку нижньої губи посередині з переходом на перехідну складку; в ділянці підборіддя посередині і справа частково з переходом на підщелепну ділянку несуцільний синець; на передній поверхні шиї справа несуцільний синець; на спинці носа два садна продовгуватої форми посередині з підсохлою поверхнею червоного кольору; на кінчику носа синець у вигляді кола; на верхній поверхні лівого плечового суглоба синець, майже округлої форми; на передньо-боковій поверхні грудної клітки зліва два синці продовгуватої форми; на передньо-боковій поверхні грудної клітки справа два синці; на тильній поверхні правої кисті в проекції кістково-фалангового суглоба четвертого пальця несуцільний синець у поздовжньому напрямку; на тильній поверхні лівої кисті несуцільний синець в поперечному напрямку; на тильній поверхні правої стопи несуцільний синець в напрямку спереду назад; при повертанні тіла на передню поверхню виявлено ушкодження у волосистій частині голови; в тім`яній ділянці вправо від повздовжньої лінії склепіння черепа рана Т-подібної форми в напрямку зверху вниз справа на ліво; на передній поверхні грудної клітки біля міжключної ямки є 2 ушкодження овальної форми, навколо них мається підшкірний крововилив багряно-фіолетового кольору (т. 2 а.п. 53-61);

- висновок судово-медичної експертизи №35, яка розпочата 04.06.2020 та завершена 22.07.2020, відносно трупа ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено, що смерть ОСОБА_13 настала від механічної асфіксії внаслідок здавлення органів шиї руками. Характер трупних явищ дозволяє думати, що з моменту настання смерті до моменту судово-медичної експертизи трупа в порозі пройшло біля 16-18 годин. Ушкодження спричинені дією тупих твердих предметів, можливо руками, ногами чи іншими тупими твердими предметами, могли утворитися в результаті нанесення ударів останніми в ділянки голови, грудної клітки, живота, кистей, правої стопи, в швидкій послідовності, в термін від декількох хвилин до 40 хвилин до моменту настання смерті. Характер та розташування тілесних ушкоджень дозволяють думати, що потерпілому було нанесено не менше 17-и-23-ьох ударів в ділянку голови; 1-го удару в ділянку лівого плечового суглоба; 2-ох ударів в ділянку грудної клітки справа, 2-ох зліва, 1-го в передню поверхню посередині; 2-3-ьох ударів в ділянку живота; 1-2 ударів в ділянку лівої кисті; 1-го удару в ділянку правої кисті; 1-го удару в ділянку правої стопи. Закрита черепно-мозкова травма з крововиливами під м`які мозкові оболонки, крововиливами в м`які тканин голови з боку їх внутрішньої поверхні, забійною раною волосистої частини голови справа, множинними синцями, забійними ранами та саднами в ділянці обличчі, крововиливами під слизові оболонки губ, забійною раною на слизовій оболонці верхньої губи; закрита травма грудної клітки з множинними двобічними переломами ребер (2-8-го справа, 3-7-го зліва), крововиливами в міжреберні м`язи та під пристінкову плевру в місцях переломів ребер, крововиливом в ділянці навколосерцевої сумки; закрита травма органів черевної порожнини з під капсульним розривом печінки, крововиливами в сальник та навколишню жирову тканину підшлункової залози мають ознаки ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров`я і не є небезпечними для життя в момент спричинення. Садно, синці в ділянках лівого плечового суглоба, грудної клітки, правої кисті та правої стопи, садно та синець в ділянці лівої кисті мають ознаки легких тілесних ушкоджень. Так, розташування ушкоджень на тильних поверхнях кистей дає підставу думати, що дані ушкодження могли утворитися під час боротьби чи самооборони. Після спричинення потерпілому тілесних ушкоджень в ділянки голови, грудної клітки та живота останній міг виконувати самостійні рухи - кричати і мало ймовірно пересуватися, а після отримання ушкоджень в ділянці шиї внаслідок здавлення органів шиї руками, яке ускладнилося механічної асфікцією, потерпілий не міг виконувати самостійні рухи (т. 2 а.п. 63-76);

- висновок судово-медичної експертизи № 123 від 18.06.2020 та фототаблиці до нього, де предметом експертного дослідження було 4 ребро справа та 5 ребро зліва, правої частини щитоподібного хряща від трупа ОСОБА_13 , відповідно до якого встановлено, що на фрагменті 4-го ребра справа виявлено згинальний перелом, який утворився від непрямої дії тупого твердого предмета, а на фрагменті 5-го ребра зліва виявлено розгинальний перелом, який утворився від прямої дії тупого твердого предмета. На правому верхньому ріжку щитоподібного хряща виявлений згинальний перелом, який утворився від непрямої дії твердого предмета (т. 2 а.п. 77-80);

- висновок експертизи № 373 від 11.06.2020, згідно з якою в крові з трупа ОСОБА_13 виявлено антиген Н та ізогемаглютинін анти-А за ізосерологічною системою АВО (т. 2 а.с. 81);

- висновок експертизи № 717 від 02.07.2020, відповідно до якого при судово-токсилогічному дослідженні крові від трупа ОСОБА_13 не виявлено метилового, етилового, пропілового, бутилового, алілового спиртів та їх ізомерів (т. 2 а.с. 82-83);

- висновок експерта за № 703 від 24.06.2020, відповідно до якого за результатами проведеної судово-гістологічної експертизи об`єктів (шматочків внутрішніх органів) від трупа ОСОБА_13 встановлено субарахноїдальні крововиливи головного мозку, набряк м`якої мозкової оболонки та речовини головного мозку, крововиливи в міжреберні м`язи зліва та справа, сальник, шкіру з ділянки щитоподібного хряща, шкіру підборіддя, шкіру передньої поверхні грудної клітки, шкіру правої стопи та лівої кисті; дифузний переваскулярний кардіосклероз; гіпертрофія атрофія м`язових волокон; дрібновогнищеві крововиливи в міокард; ліпоматоз міокарда; вогнищевий набряк, дистилектаз легень, вогнищеві інтраальвеолярні крововиливи, вогнищевий пневмофіброз, вогнищевий жировий гепатоз, хронічний гепатит, артеріолосклероз нирок, дрібновогнищеві крововиливи в навколишню жирову тканину та строму підшлункової залози (т. 2 а.п. 84-85);

- протокол відібрання біологічних зразків від 04.06.2020, згідно з яким ОСОБА_6 добровільно надав біологічні зразки, а саме: зрізи нігтів з пальців обох рук, змиви з обох рук, пальцеві відбитки (т. 2 а.п. 87);

- протокол огляду від 08.07.2020, де предметом огляду є мобільний телефон марки Nokia, який було виявлено та вилучено 04.06.2020 під час затримання ОСОБА_6 , та при увімкнені телефону та огляді меню вхідних/вихідних дзвінків встановлено, що о 05:59 год. 04.06.2020 було здійснено дзвінок на номер під записом «Моя мама»; о 05:58 год. та 05:59 год. 04.06.2020 було здійснено дзвінок на номер 103; о 06:01 год. 04.06.2020 було здійснено дзвінок на номер 102, а о 06:05 год. 04.06.2020 знову на номер 103; наступні декілька дзвінків здійснені на номер під записом «Моя мама», а о 08:45 год. 04.06.2020 було здійснено дзвінок на номер під записом «кохана» (т.2 а.п. 88-89);

- протокол про отримання зразків для проведення експертизи від 11.06.2020, згідно з яким в обвинуваченого ОСОБА_6 було відібрано біологічні зразки - кров для подальшого дослідження (т. 2 а.п. 95);

- висновок експерта № 382 від 11.06.2020, з якого встановлено, що кров обвинуваченого ОСОБА_6 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерелогічною системою АВО (т. 2 а.п. 96);

- висновок експерта № 385 від 15.06.2020, з якого встановлено, що в крові трупа ОСОБА_13 виявлено антиген Н та ізоглютинін анти-А за ізосерелогічною системою АВО (т. 2 а.п. 99);

- висновок судово-медичної експертизи № 393 від 22.06.2020, де предметом дослідження був одяг ОСОБА_6 , під час якої встановлено, що в слідах на кофті, джинсах, парі шкарпеток ОСОБА_6 знайдена кров людини, де виявлений антиген Н та ізогемаглютинін анти -А, ізогемаглютиніни анти-А та анти-В на джинсових штанах. Таким чином, кров, що виявлена на вказаних речових доказах, може належати особам групи 0, якій властивий антиген Н, що не виключає можливість належності крові потерпілому ОСОБА_13 (т. 2 а.п. 102-104);

- висновок судово-медичної експертизи № 392 від 17.06.2020, де предметом дослідження був одяг потерпілого ОСОБА_13 , під час якої встановлено, що в слідах на сорочці, куртці, штанах, шкарпетці знайдена кров людини, де виявлений антиген Н та ізогемаглютинін анти - А. Таким чином, кров, що виявлена на вказаних речових доказах, може належати особам групи 0, якій властивий антиген Н, що не виключає можливість належності крові потерпілому ОСОБА_13 (т. 2 а.п. 107-109).

- висновок експерта № 386 від 17.06.2020, де предметом дослідження були два марлеві тампони змивів з рук потерпілого ОСОБА_13 , якою встановлено, що в помарках на двох марлевих тампонах знайдена кров людини, де виявлений антиген Н за ізосерологічною системою АВО. Таким чином, кров, що виявлена на вказаних речових доказах, може належати особам групи 0, якій властивий антиген Н та ізогемаглютинін анти-А, ізогемаглютиніни анти-А та анти-В за ізосерологічною системою АВО, що не виключає можливість належності крові потерпілому ОСОБА_13 (т. 2 а.п. 112-113);

- висновок експерта № 70 від 16.06.2020, де предметом дослідження був піднігтьовий вміст обох рук потерпілого ОСОБА_13 , яким встановлено, що при судово-цитологічному дослідженні піднігтьового вмісту лівої руки потерпілого ОСОБА_13 знайдено кров людини та безядерні епітеліальні клітини, походження яких за рахунок епітеліальної тканини його самого вважається найбільш імовірним. Таким чином виявлена кров могла походити від особи, якій властивий антиген Н системи АВО, що не виключає походження крові від самого потерпілого ОСОБА_13 . Домішок крові ОСОБА_6 в піднігтьовому вмісті лівої руки потерпілого ОСОБА_13 виключається (т. 2 а.п. 116-118);

- висновок експерта від 19.06.2020 № СЕ-19/109/11/3-228МРВ/20, відповідно до якого, встановлено, що на наданих двох відрізках дактилоплівки, відібраних в ході огляду місця події із рук трупа ОСОБА_13 , де виявлено одиночні текстильні волокна бавовняні, білого, синіх, чорних, червоних, коричневих, зелених кольорів та з переходом кольору синій-білий; вовняне блакитного кольору; хімічні синього, білого та чорних кольорів (т. 2 а.п. 121-123);

- висновок експерта від 17.07.2020 № СЕ-19/109/8/5-449Д/20, з якого встановлено, що на поверхні скляної пляшки з етикеткою із написом «Арсенал», що вилучена під час огляду місця події, за матеріалами кримінального провадження №12020090160000262, виявлено два сліди пальців рук максимальними розмірами 18Х19 мм та 15Х17 мм. На поверхні інших об`єктів слідів рук придатних для ідентифікації особи не виявлено. Сліди пальців рук максимальними розмірами 18Х19 мм та 15Х17 мм придатні для ідентифікації особи (т. 2 а.п. 127-131);

- висновок експерта № 125 від 16.06.2020 з фототаблицями, де предметом дослідження був одяг ОСОБА_6 , з якого встановлено, що на обох рукавах кофти, передніх поверхнях двох штанин виявлені сліди крові у вигляді бризк (де згідно результатів судово-імунологічної експертизи, виявлена на вказаних вище речових доказах може належати крові потерпілому ОСОБА_13 ), які утворилися при ударі рукою чи іншим предметом по закривавленій поверхні. На обох рукавах кофти, передній поверхні правої штанини та задніх поверхнях обох штанин штанів джинсових виявлені сліди крові у вигляді обмежених ділянок просочень та помарок (де згідно результатів судово-імологічної, виявлена на вказаних вище речових доказах не виключає можливості належності крові потерпілому ОСОБА_13 ), які могли утворитися в результаті контакту описаних ділянок з закривавленою поверхнею. Характер решти плям (помарок) крові (згідно результатів судово-імунологічної експертизи) описаних на одязі - їх поверхневість, невизначеність форми, нечіткі межі, зумовлюють неможливістю визначенні конкретного механізму їх утворення. Окрім того, на спині куртки є сліди ковзання, у вигляді поверхневого пошкодження тканини, деформації та сплощення поверхневих волокон накладення пилоподібних частинок, які могли уторитися внаслідок ковзання куртки по травмуючій поверхні (т. 2 а.п. 133-142);

- висновок експерта № 127 від 17.06.2020 з фототаблицями, де предметом дослідження був одяг потерпілого ОСОБА_13 , відповідно до якого встановлено, що на комірі, обох полах куртки, лівому рукаві куртки виявлені сліди крові у вигляді бризк (де згідно результатів судово-імологічної, виявлена на вказаних вище речових доказах не виключає можливості належності крові потерпілому ОСОБА_13 ), які могли утворитися в результаті розбризкування крові і попадання її на вказані частини одягу або при ударі рукою або іншим предметом по закривавленій поверхні. На комірі, обох полах, спинці, лівому рукаві куртки, комірі сорочки зліва, передній поверхні правої штанини, одній з шкарпеток виявлені сліди крові у вигляді обмежених ділянок просочень та помарок (де згідно результатів судово-імологічної, виявлена на вказаних вище речових доказах не виключає можливості належності крові потерпілому ОСОБА_13 ), які могли утворитися в результаті контакту описаних ділянок з закривавленою поверхнею або ж при попаданні на одяг крові з ран, які знаходилися на голові. Характер решти плям (помарок) крові описаних на одязі - їх поверхневість, невизначеність форми, нечіткі межі, зумовлюють неможливість визначенні конкретного механізму їх утворення. Враховуючи характер і розташування слідів крові на одязі ОСОБА_13 , слід вважати, що в момент їх утворення ОСОБА_13 знаходився в положенні наближеному до горизонтального. Так, враховуючи характер та локалізацію тілесних пошкоджень на постраждалому та характер і локалізацію накладень крові на дослідженому одязі можна припустити, що нападаючий знаходився по відношенні до постраждалого зі сторони передньої поверхні тіла (т. 2 а.п. 145-152);

- висновок експерта № 388 від 18.06.2020, де предметом дослідження був змив на марлевий тампон речовини з підлоги біля дверного пройому в кімнаті АДРЕСА_4 , встановлено, що на вказаному змиві знайдена кров людини, при серологічному дослідженні виявлений антиген Н ізосерологічної системи АВО, та може належити крові потерпілого ОСОБА_13 (т. 2 а.п. 155-157);

- висновок експерта № 89 від 22.06.2020, де предметом дослідження були три вирізки з шпалер, вилучених з місця події за адресою АДРЕСА_3 , яким встановлено, що у плямах на 3-х вирізках з шпалер знайдена кров людини, при серологічному дослідженні виявлений антиген Н ізосерологічної системи АВО, та може належити крові потерпілому ОСОБА_13 (т. 2 а.с. 160-162);

- висновок експерта № 391 від 12.06.2020, де предметом дослідження була килимова доріжка, вилучена з місця події за адресою АДРЕСА_3 , та встановлено, що у плямах на килимовій доріжці знайдена кров людини, при серологічному дослідженні виявлений антиген Н ізосерологічної системи АВО, та може належати крові потерпілого ОСОБА_13 (а.с.165-167 т.2);

- висновок експерта № 390 від 24.06.2020, де предметом дослідження були наволочки, вилучені з місця події за адресою АДРЕСА_3 , яким встановлено, що у плямах на наволочці знайдена кров людини, при серологічному дослідженні виявлений антиген Н ізосерологічної системи АВО, та може належати крові потерпілому ОСОБА_13 (т. 2 а.п. 170-172);

- висновок експерта № 69 від 16.06.2020, де предметом дослідження був піднігтьовий вміст обох рук ОСОБА_6 , яким встановлено, що при судово-цитологічному дослідженні піднігтьового вмісту рук ОСОБА_6 знайдені безядерні епітельні клітини, походження яких за рахунок власного нігтьового ложе вважається найбільш імовірним. Кров у даних об`єктах не виявлена (т. 2 а.п. 175-176);

- висновок експерта № 387 від 23.06.2020, де предметом дослідження були два марлеві тампони - змиви з рук ОСОБА_6 , яким встановлено, що у вказаних слідах кров не виявлена (т. 2 а.п. 179).

В судовому засіданні досліджені речові докази у даному кримінальному провадженні, а саме: одяг обвинуваченого: куртка, штани зі слідами речовини бурого кольору, ззовні схожої на кров, ще одні штани, кофта, на рукавах якої є сліди речовини бурого кольору, ззовні схожої на кров; одяг померлого ОСОБА_13 : кутка, штани, сорочка, шкарпетки, на яких є сліди речовини бурого кольору, ззовні схожої на кров, туфлі та труси. Також прокурором надані мікроб`єкти з рук потерпілого ОСОБА_13 .

В судовому засіданні оглянутий мобільний телефон марки «ERGO F 181 Step», який належить потерпілій ОСОБА_12 , при огляді вхідних/вихідних дзвінків встановлено вихідні дзвінки, здійснені 03.06.2020: о 19:59 год. тривалістю 57 с на номер 102, та о 20:20 год. тривалістю 3 с на номер 103.

В судовому засіданні оглянутий мобільний телефон марки Nokia, який належить обвинуваченому ОСОБА_6 . При увімкнені телефону та огляді меню вхідних/вихідних дзвінків встановлено вихідні дзвінки: о 05:59 год. 04.06.2020 на номер під записом «Моя мама»; о 05:58 год. та 05:59 год. 04.06.2020 на номер 103; о 06:01 год. 04.06.2020 на номер 102, о 06:05 год. 04.06.2020 на номер 103; наступні декілька дзвінків здійснені на номер під записом «Моя мама», о 08:45 год. 04.06.2020 було здійснено дзвінок на номер під записом «кохана».

Крім того, ухвалою суду від 29.07.2021 за клопотанням прокурора, у зв`язку з тим, що у ході дослідження речових доказів, зокрема, аудіозапису дзвінка потерпілої ОСОБА_12 на гарячу лінію «102», було встановлено, що диск, на якому у ході досудового розслідування записано вказану розмову, пошкоджено,надано тимчасовий доступ слідчому СВ відділення поліції № 1 (м. Долина) Калуського РВП ГУПН в Івано-Франківській області ОСОБА_33 до речей та документів, що містять охоронювану законом таємницю, а саме: звукозапису телефонного дзвінка, який поступив на лінію «102» о 19-59 год. 03.06.2020 тривалістю 00.00.57 з номеру мобільного телефону НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жительці АДРЕСА_3 (т. 3 а.п. 74-76).

На виконання вказаної ухвали суду надано носій інформації CD-R диск із звукозаписом телефонного дзвінка, який поступив на лінію «102» о 19-59 год. 03.06.2020 тривалістю 00.00.57 з номеру мобільного телефону НОМЕР_2 , належного ОСОБА_12 (т. 3 а.п. 80-81).

В судовому засіданні відтворено звукозапис, який міститься на CD-R диску, тривалістю 31 с. При відтворенні чути голос жінки, яка постійно щось нерозбірливо кричить, а інша, представившись 102, запитує останню, звідки вона телефонує, який населений пункт, щоб вона представилася, що вона нерозбірливо говорить, і щоб перестала кричати, і на цьому розмова переривається.

Крім доказів, наданих стороною обвинувачення, в судовому засіданні були досліджені докази зі сторони захисту.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_34 суду пояснив, що ОСОБА_6 він знає з 1993 року. А з померлим вони познайомилися трохи пізніше, так як були сусідами. Обвинуваченого характеризує позитивно, він нормальний, адекватний чоловік. ОСОБА_15 поки тверезий, то нормальний, а коли вип`є, то любить спровокувати, показати, що він сильніший, розвинути конфлікт. Йому відомі випадки конфліктів між обвинуваченим та померлим. Зокрема, під час одного з випадків ОСОБА_13 вдарив ОСОБА_6 пляшкою по голові. І коли вони вже йшли, потерпілий їх догнав і порізав обвинуваченому праву руку. Це подія відбулася орієнтовно 10 років тому, можливо в 2008-2009 роках. Був ще один випадок у період з 1999 року по 2002 рік. Тоді ОСОБА_23 прийшов до нього та просив про допомогу, бо йому порізав руку ОСОБА_21 . Вони разом ходили в лікарню. Обвинувачений завжди намагався згладити конфлікт. Про день, коли помер ОСОБА_13 , йому не відомо, однак, день перед тим він бачив, як потерпілий ніс пакет з випивкою. Останній зловживав алкогольними напоями, міг 1-2 тижні пити. Якби не обвинувачений, він сумнівається, що ОСОБА_12 сиділа би тут, оскільки ОСОБА_13 споював її.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_35 суду зазначив, що працює травматологом у КНП «Долинська ЦРЛ» та є сусідом обвинуваченого і ОСОБА_14 . Пояснив, що пригадує, як обвинувачений був доставлений в лікарню з різаною раною. Під час розмови сказав, що його поранив тесть. Від повідомлення у правоохоронні органи ОСОБА_6 відмовився. В обвинуваченого була різана рана, характерна для ножа. Він живе по сусідству та чув, як ОСОБА_15 випивав і конфліктував. ОСОБА_6 порядний, культурний хлопець, до нього не було претензій. ОСОБА_13 він добре не знав, але зі слів людей чув, що, коли він випивав, то ставав агресивним.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_36 зазначила, що виросла на очах ОСОБА_20 , в дитинстві його боялася. Останній бив дружину та дочку ОСОБА_14 . ОСОБА_13 випивав, і було багато інцидентів з ним. Він постійно створював конфлікти між ОСОБА_23 та ОСОБА_14 . Її квартира знаходиться на четвертому поверсі, а квартира потерпілого на п`ятому поверсі. Одного разу вона почула якийсь шум, постукала у двері, однак ніхто не відчиняв, тому вона їх відкрила і побачила ОСОБА_21 з ножем, їй стало страшно, і вона втекла. Що останній робив, вона не знає, ОСОБА_23 і ОСОБА_14 вона тоді не бачила. ОСОБА_13 був неадекватний, міг стукати по дверях сусідів, міг лягти на сходовій клітці. Останній більшість часу пив. Вона одного разу бачила ОСОБА_21 побитого, це було якраз перед його смертю. Він сказав, що якісь люди на нього напали. Десь 10-14 років тому вона бачила, як йшов ОСОБА_37 та обвинувачений, в якого була голова розбита та поранена рука. Потім їй сказала ОСОБА_19 , що тато побив ОСОБА_23 та порізав йому руку. ОСОБА_13 споював ОСОБА_14 та спеціально купляв їй алкогольні напої. Ввечері 3 червня вона не чула ніякого шуму. Вона бачила ОСОБА_21 побитого за день до вбивства, а з ножиком його бачила того ж дня ввечері.

Крім того, стороною захисту долучені наступні письмові докази:

-копія сторінок амбулаторної картки ОСОБА_6 , на яких маються записи за 19.12.2008, зроблені травматологом та невропатологом. Вказаний діагноз: різана рана правої китиці, забійна рана лівої надбрівної дуги, закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку (т. 3 а.п 188-190);

-довідка УСЗН Долинської РДА № 884 від 22.09.2020, видана ОСОБА_6 , жителю АДРЕСА_5 про те, що він перебуває на обліку в УСЗН Долинської РДА та йому з 15.10.2019 по 01.01.2020 призначено виплату за інвалідом І групи ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 5 а.п. 14);

-копія витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 22828114 від 25.05.2009, згідно з яким квартира АДРЕСА_6 на праві приватної власності належить ОСОБА_12 (т. 5 а.п. 15).

Ухвалою суду від 31.01.2022 за клопотанням захисника доручено органу досудового розслідування - слідчим СВ відділення поліції № 1 (м. Долина) Калуського РВП ГУПН в Івано-Франківській області провести тимчасовий доступ до документів, що містять охоронювану законом таємницю, а саме: до медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 19.12.2008 по 23.12.2008; до журналу оперативних втручань в стаціонарі про проведені ОСОБА_6 операції за період з 19.12.2008 по 23.12.2008, які знаходяться в КНП «Долинська багатопрофільна лікарня», а також до медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за 2000 рік, яка знаходиться в Івано-Франківській державній обласній психіатричній лікарні, з вилученням оригіналів даних документів, які надати в розпорядження суду (т. 3 а.п. 201-204).

На виконання вказаної ухвали суду надано медичну карту стаціонарного хворого № 7970 та журнал оперативних втручань в стаціонарі з КНП «Долинська багатопрофільна лікарня» (т. 3 а.п. 227), а також медична карта стаціонарного хворого № 62/2000 на ОСОБА_6 з Івано-Франківської обласної державної психіатричної клінічної лікарні № 1 (т. 4 а.п. 29).

В судовому засіданні оглянуто медичну карту стаціонарного хворого № 7970, заведену Долинською ЦРЛ на ОСОБА_6 , який поступив на стаціонар 19.12.2008, виписаний 23.12.2008, діагноз: різана рана правої китиці, забійна рана лівої надбрівної дуги.

Також судом оглянуто журнал амбулаторних операцій (приймальне відділення) за 2008-2009 рр., розпочатий 11.04.2008, закінчений 21.12.2010, в якому за № 3869 (382) 19.12.2008 о 06.00 здійснено запис щодо хворого ОСОБА_6 , 1977 р.н., з діагнозом: різана рана правої кисті, вказано прізвище хірурга ОСОБА_35 (сторінки 95-96 журналу).

Крім того, в судовому засіданні досліджена виписка з історії хвороби № 62/2000 та медична карта № 62/2000 стаціонарного хворого ОСОБА_6 , 1977 р.н., який поступив на лікування до Івано-Франківської обласної державної психіатричної клінічної лікарні № 1 13.01.2000, виписаний 25.01.2000, діагноз: гострий транзиторний поліморфний психоз на соматично ослабленому грунті. Афективно-параноїдний синдром (при поступленні).

За клопотанням сторони захисту ухвалою суду від 07.12.2022 призначено судово-психологічну експертизу (т. 4 а.п. 142-144).

11.04.2023 на виконання вищевказаної ухвали до суду поступив висновок експерта № СЕ-19/114-23/31-ПС від 30.03.2023, відповідно до якого встановлено, що ОСОБА_6 на момент скоєння інкримінованого йому діяння перебував в негативному емоційному стані з переважанням відчуття страху, злості, захисної та інструментальної агресії, однак, який не досягнув стану вираженого емоційного збудження. ОСОБА_6 не перебував в стані фізіологічного афекту, вираженого емоційного збудження або вираженого емоційного напруження, як психологічної підстави сильного душевного хвилювання, а знаходився у негативному емоційному стані, який досягнув стадії псевдофрустаційної поведінки із проявами страху, злості та інструментальної агресії. Однак, комплекс індивідуально-психологічних особливостей ОСОБА_6 міг вплинути на його суб`єтивну оцінку небезпечності дій потерпілого, яка супроводжувалось зниженням (послабленням) контролю з боку волі. Обвинувачений перебував у негативному емоційному стані, який досягнув стадії псевдофрустаційної поведінки із прояви страху, злості та інструментальної агресії, міг передбачати наслідки своїх дій (т. 4 а.п. 211-228).

Стороною захисту було заявлене клопотання про допит свідка ОСОБА_38 , яка є свідком обвинувачення та від допиту якої прокурор в судовому засіданні відмовився, а також клопотання про допит в якості свідків понятих, які були присутні під час огляду місця події, ОСОБА_39 та ОСОБА_40 . Вказані свідки протягом тривалого часу неодноразово викликалися в судові засідання, до них багаторазово застосовувався примусовий привід.

Положеннями ч. 2 ст. 327 КПК України визначено, що прибуття в суд свідка забезпечується стороною кримінального провадження, яка заявила клопотання про його виклик. Суд сприяє сторонам кримінального провадження у забезпеченні явки зазначених осіб шляхом здійснення судового виклику.

Тобто вказані вимоги процесуального закону покладають обов`язок забезпечення явки у судове засідання свідка в першу чергу саме на сторону кримінального провадження, яка ініціює виклик такого свідка. При цьому, враховуючи свою правову природу (неупередженість, безпристрасність, нейтральність, об`єктивність), а також коло визначених повноважень, суд позбавлений можливості самостійно вирішувати питання про необхідність допиту того чи іншого свідка й обмежений лише функцією сприяння сторонам кримінального провадження у виклику таких свідків у спосіб, передбачений ст. 327 КПК України.

Як встановлено з матеріалів кримінального провадження, суд, неодноразово задовольняючи клопотання сторони захисту про привід свідків, зобов`язував відповідальних осіб здійснити їх доставку в судове засідання, однак, вказані приводи не було виконано. Окрім цього, суд вживав необхідних заходів для повідомлення свідків про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується судовими повістками про виклик до суду, однак через їх неявку та недоставку, був позбавлений можливості провести їх допит, хоча повною мірою сприяв у забезпеченні виклику вказаних осіб у порядку, передбаченому ст. 327 КПК України.

Згідно з письмовими поясненнями відповідальної особи щодо невиконання приводу, які поступили 20.06.2023 з відділення поліції № 1 Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, в результаті проведених заходів не вдалося доставити свідків в судове засідання. ОСОБА_41 відсутня за місцем проживання. У вхідних дверях містяться повідомлення про сплату заборгованості за газ та електроенергію, двері будь-хто не відчиняв. Зі слів сусідів стало відомо, що ОСОБА_42 не помічали за місцем проживання вже кілька місяців, місце її знаходження невідоме. ОСОБА_39 знаходився за місцем проживання. Останній повідомив, що раніше не з`являвся в судові засідання у зв`язку з тим, що через похилий вік йому важко ходити та він здійснює систематичний догляд за своєю немічною дружиною, яка самостійно не може пересуватись. ОСОБА_38 також знаходилася за місцем проживання. Доставити останню у судове засідання не представилося можливим через стан її здоров`я, оскільки вона хворіє на онкологічне захворювання. Крім того, до пояснень долучені підтверджуючі вказані обставини документи (т. 5 а.п. 3-13).

Таким чином судом було вжито всі можливі заходи для забезпечення явки в судове засідання вказаних свідків, однак здійснити їх допит в судовому засіданні так і не представилося можливим.

Як наслідок, захисник обвинуваченого просив визнати недопустимим доказом протокол огляду місця події, оскільки в судовому засіданні не були допитані зазначені в ньому поняті ОСОБА_39 та ОСОБА_40 .

Однак такі доводи захисника суд вважає безпідставними, оскільки захисником не наведено обґрунтованих підстав вважати вказаний доказ недопустимим, окрім зазначення про нездійснення допиту понятих у судовому засіданні, що не є достатньою самостійною підставою для такого. При цьому він не навів обставин, які би могли викликати сумнів у неупередженості понятих, не зазначив, з чим саме з протоколу огляду не погоджується сторона захисту, з якими обставинами, викладеними у протоколі огляду, тощо.

Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених КПК України, враховуючи, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження, створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.

Згідно зі ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до статті 25 КПК України прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила. Крім того, саме на них законом покладається обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, відповідно до статті 9 КПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення; 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Згідно зі ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Статтею 93 КПК України встановлено, що збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Суд же відповідно до статті 26 КПК України у кримінальному провадженні вирішує питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Частиною третьою цієї статті КПК України встановлено, що з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Оцінюючи та аналізуючи докази в їх сукупності, суд звертає особливу увагу на один із конституційних принципів, закладених в ст. 62 Конституції України, щодо прав, свобод та обов`язків людини і громадянина, де визначено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, тому що доведення вини - це завдання сторони обвинувачення. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Аналогічна норма міститься в ч. 3 ст. 373 КПК України, згідно з якою обвинувальний вирок не може ґрунтуватись на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до пункту 23 Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» № 5 від 29 червня 1990 року всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого.

Статтею 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Отже, зважаючи на принцип змагальності сторін та те, що сторони вільні у використанні своїх прав, суд, оцінивши зібрані у кримінальному провадженні докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, прийшов до наступних висновків.

Дії обвинуваченого ОСОБА_6 органом досудового розслідування кваліфіковано за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України як умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене з особливою жорстокістю.

Згідно з п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07 лютого 2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» умисне вбивство визнається вчиненим з особливою жорстокістю, якщо винуватий, позбавляючи потерпілого життя, усвідомлював, що завдає йому особливих фізичних (шляхом заподіяння великої кількості тілесних ушкоджень, тортур, мордування, мучення, в тому числі з використанням вогню, струму, кислоти, лугу, радіоактивних речовин, отрути, яка завдає нестерпного болю, тощо), психічних чи моральних (шляхом зганьблення честі, приниження гідності, заподіяння тяжких душевних переживань, глумління тощо) страждань, а також, якщо воно було поєднане із глумлінням над трупом або вчинювалося в присутності близьких потерпілому осіб і винуватий усвідомлював, що такими діями завдає останнім особливих психічних чи моральних страждань.

В постанові Верховного Суду від 06 червня 2019 року по справі № 683/2620/17 вказано, що при вирішенні питання щодо наявності в діях винної особи складу кримінального правопорушення, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК, слід враховувати, що така кваліфікація може мати місце лише в тому випадку, коли буде доведено, що спосіб позбавлення потерпілого життя свідчить про особливу жорстокість злочину і вона охоплювалась умислом винного. Визнавши засудженого винним у вбивстві, вчиненому з особливою жорстокістю, суд має навести у вироку підстави та мотиви, згідно з якими він дійшов такого висновку.

До особливо жорстоких можуть бути віднесені випадки, коли винний, позбавляючи потерпілого життя, усвідомлював, що завдає йому особливих фізичних (шляхом заподіяння великої кількості тілесних ушкоджень, тортур, мордування, мучення, в тому числі з використанням вогню, струму, кислоти, лугу, радіоактивних речовин, отрути, яка завдає нестерпного болю, тощо), психічних чи моральних (шляхом зганьблення честі, приниження гідності, заподіяння тяжких душевних переживань, глумління тощо) страждань, а також якщо воно було поєднане із глумлінням над трупом або вчинювалося в присутності близьких потерпілому осіб і винний усвідомлював, що такими діями завдає останнім особливих психічних чи моральних страждань.

Особливою жорстокістю слід вважати умисну дію (або бездіяльність), що супроводжує або наступає за насильницьким злочином, є необов`язковою для його вчинення і настання звичайних для злочину наслідків, що полягає в заподіянні потерпілому або його близьким додаткового, як правило, тяжкого фізичного або психічного страждання, тобто винний усвідомлює, що він вчиняє діяння, які є надмірними для досягнення злочинного наслідку та обирає спосіб вчинення злочину, який охоплює діяння зайві (надмірні) для позбавлення життя потерпілого.

При цьому для визнання наявності при вчиненні вбивства даної кваліфікуючої ознаки необхідно встановити, що винний мав намір вчинити саме вбивство з особливою жорстокістю, усвідомлював, що даний спосіб вбивства є особливо тяжким для потерпілого і свідомо йшов на це. Водночас, така жорстокість є необов`язковою для спричинення смерті людини і полягає в заподіянні потерпілому особливих додаткових фізичних або психічних страждань.

В основу обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні вбивства з особливою жорстокістю згідно з обвинувальним актом покладено заподіяння ним ОСОБА_13 великої кількості тілесних ушкоджень, які зазначено вище, внаслідок чого останній зазнав нестерпного фізичного болю, особливих фізичних та моральних страждань, а його доньці ОСОБА_12 - особливих моральних страждань, оскільки вона не мала змоги через стан свого здоров`я припинити даний конфлікт та фізичні страждання свого батька.

За матеріалами кримінального провадження, а саме: згідно з висновком судово-медичної експертизи №35, смерть ОСОБА_13 настала від механічної асфіксії внаслідок здавлення органів шиї руками. Також потерпілому ОСОБА_13 було нанесено не менше 17-и-23-ьох ударів в ділянку голови; 1-го удару в ділянку лівого плечового суглоба; 2-ох ударів в ділянку грудної клітки справа, 2-ох зліва, 1-го в передню поверхню посередині; 2-3-ьох ударів в ділянку живота; 1-2-ох ударів в ділянку лівої кисті; 1-го удару в ділянку правої кисті; 1-го удару в ділянку правої стопи. Спричинені цими ударами тілесні ушкодження, перелічені у висновку та описані вище, мають ознаки ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров`я і не є небезпечними для життя в момент спричинення, та легких тілесних ушкоджень, спричинені дією тупих твердих предметів, можливо руками, ногами чи іншими тупими твердими предметами, могли утворитися в результаті нанесення ударів останніми в ділянки голови, грудної клітки, живота, кистей, правої стопи, в швидкій послідовності, в термін від декількох хвилин до 40 хвилин до моменту настання смерті.

Будь-які посилання у висновку експерта на те, що якісь зі спричинених тілесних ушкоджень викликами у потерпілого особливі страждання та особливий біль безпосередньо при їх заподіянні, відсутні.

Таким чином, як встановлено судом, обвинуваченим було спричинено тілесні ушкодження потерпілому, які, як окремо, так і в їх сукупності, не могли стати причиною його смерті, а їх нанесення не могло бути надмірним для наслідку, який настав, оскільки, вказані тілесні ушкодження, виявлені на тілі трупа ОСОБА_13 , відносяться до категорії ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я і не є небезпечними для життя в момент спричинення, та легких тілесних ушкоджень.

При цьому суд, звертає, увагу на те, що згідно з п 1.2 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17 січня 1995 року № 6, з медичної точки зору, тілесні ушкодження - це порушення анатомічної цілості тканин, органів та їх функцій, що виникає як наслідок дії одного чи кількох зовнішніх ушкоджуючих факторів - фізичних, хімічних, біологічних, психічних.

Водночас, будь-яке порушення анатомічної цілості тканин супроводжується фізичним болем, тобто таким психічним станом особи, який характеризується стражданнями, спричиненими фізичним впливом на його тіло. Тобто, відчуття потерпілим болю під час заподіяння йому тілесних ушкоджень є сталою реакцією організму на ушкоджуючий фактор. За таких обставин, саме по собі відчуття ОСОБА_13 страждань та болю під час нанесення йому ударів є недостатнім фактором для встановлення у діях ОСОБА_6 такої кваліфікуючої ознаки як особлива жорстокість.

Разом з тим, судом встановлено, що смерть ОСОБА_13 настала від механічної асфіксії внаслідок здавлення органів шиї руками. При цьому, ознак заподіяння тортур, мордування, мучення, які завдають нестерпного болю, на тілі ОСОБА_13 не виявлено. Також стороною обвинувачення не доведено, що вбивство потерпілого супроводжувалось психічним чи моральним його стражданням шляхом зганьблення його честі, приниження його гідності, заподіянням тяжких душевних переживань або глумлінням.

Водночас, під час судового розгляду не встановлено та стороною обвинувачення не доведено, що обвинувачений, завдаючи потерпілому велику кількість тілесних ушкоджень, свідомо бажав, щоб він відчував додаткові страждання, які не були б необхідними для настання його смерті.

Таким чином, суд приходить до висновку, що для кваліфікації дій обвинуваченого за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України сторона звинувачення повинна була встановити наявність умислу ОСОБА_6 на заподіяння потерпілому смерті з особливою жорстокістю. Однак, в судовому засіданні та в обвинувальному акті наявність такого умислу доведена не була, так як просте перелічення в обвинувальному акті великої кількості спричинених тілесних ушкоджень є недостатнім для встановлення дійсного умислу обвинуваченого на вчинення вбивства з особливою жорстокістю.

В той же час такий спосіб позбавлення життя потерпілого ОСОБА_13 , як механічна асфіксія внаслідок здавлення органів шиї руками, не вказує на умисел обвинуваченого на винення вбивства з особливою жорстокістю, а тільки підтверджує його намір позбавити життя потерпілого.

Окрім цього, у висновку експерта № СЕ-19/114-23/31-ПС від 30.03.2023 зазначено, що під час здійснення інкримінованих дій, вчинки ОСОБА_6 носили ситуаційно-зумовлений, ціленаправлений та цілемотивований характер. ОСОБА_6 може сформулювати мотивацію власної поведінки під час конфлікту, зокрема, мотивацію та цілевідповідність виникнення захисної/інструментальної агресії, яка проявилася у нанесенні ударів потерпілому. Дії підекспертного є мотивовідповідними та підпорядкованими провідній меті («ціль знешкодити ніж») (т.4 а.п. 226-227).

Таким чином, під час розгляду даного кримінального провадження суду не надано належних, допустимих та переконливих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_6 , завдаючи ударів, зокрема, у життєво важливі органи ОСОБА_13 , свідомо бажав того, щоб останній відчував додаткові страждання та біль, які не були б необхідними для настання його смерті, і щоб така смерть була довготривалою та якнайболючішою.

Даний висновок узгоджується з позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 06.06.2019 року по справі № 683/2620/17.

Окрім цього, п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» від 7 лютого 2003 року № 2 містить роз`яснення про те, що умисне вбивство визнається вчиненим з особливою жорстокістю (п. 4 ч. 2 ст. 115 КК), якщо таке вчинювалося в присутності близьких потерпілому осіб і винний усвідомлював, що такими діями завдає останнім особливих психічних чи моральних страждань.

Відповідно до обвинувального акта звуки нанесення ударів привернули увагу дочки ОСОБА_13 - ОСОБА_12 , яка, перебуваючи у сусідній кімнаті і не маючи змоги через стан свого здоров`я припинити даний конфлікт та фізичні страждання свого батька, почала викрикувати до ОСОБА_6 з проханням, щоб той залишив її батька у спокої.

Однак ОСОБА_6 , не звертаючи жодної уваги на прохання колишньої дружини, усвідомлюючи, що ОСОБА_12 через свій безпорадний стан не зможе перешкодити йому у вчиненні задуманого, а також те, що своїми діями шляхом заподіяння великої кількості тілесних ушкоджень завдав ОСОБА_13 нестерпного фізичного болю, особливих фізичних та моральних страждань, а його доньці - особливих моральних страждань, продовжив наносити потерпілому цілеспрямовані удари у життєво важливі частини тіла - голову, грудну клітку та ділянку живота, а також по верхніх та нижніх кінцівках, завдавши йому в загальній кількості не менше 28 ударів.

При цьому, як встановлено з показань потерпілої ОСОБА_12 , які вона надала безпосередньо в судовому засіданні, вона не була очевидцем вбивства свого батька, оскільки знаходилася у сусідній кімнаті. Бачила тільки початок конфлікту. Бачила, що батько взяв ніж. Чула шум, однак, що саме відбувалося не знала. Про смерть батька дізналася вранці від ОСОБА_6 . При цьому, в судовому засіданні вона просила суворо не карати обвинуваченого, зазначала, що вибачила йому, просила застосувати до нього ст. 69 КК України. Вважає, що саме її батько спровокував конфлікт, так як він і раніше нападав на обвинуваченого, в тому числі з ножем, а останній постійно намагався уникнути конфлікту, згладити його. Впевнена, що ОСОБА_6 не мав наміру вбивати батька, не бажав його смерті. Щодо дзвінка в поліцію, то зараз вона не може пригадати, що телефонувала і що хотіла повідомити. Саме ОСОБА_6 здійснював догляд за нею, допомагав їй, не покинув її, коли вона отримала інвалідність, виходив її. Завдяки тому, що він постійно наполягав, щоб вона не вживала алкоголь, стан її здоров`я покращився. Батько ж навпаки постійно приносив спиртне, давав його їй та сам вживав. Тобто, фактично потерпіла стала на сторону обвинуваченого, не має до нього жодних претензій, бажає продовжувати з ним відносини та спільний побут, наполягає, щоб його суворо не карали.

За наведеного, відсутні підстави вважати, що вбивство було вчинене у присутності близької потерпілому особи, його доньки, та що вчинене завдало останній особливих моральних страждань.

За таких обставин колегія суддів вважає помилковою кваліфікацію дій обвинуваченого за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України, оскільки особлива жорстокість при позбавлені потерпілої життя не охоплювалось умислом обвинуваченого.

Разом з тим, суд не погоджується зі стороною захисту щодо вчинення кримінального правопорушення в межах необхідної оборони, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 36 КК необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту (частина третя статті 36 КК).

Отже, для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, пов`язаного з умисним позбавленням життя особи, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.

До критеріїв визначення правомірності необхідної оборони належать: наявність суспільно небезпечного посягання, його дійсність та об`єктивна реальність, межі захисних дій, які б не перевищували меж необхідності, а шкода особі, яка здійснює посягання, не перевищувала б ту, яка для цього необхідна.

У разі, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах.

В судовому засіданні з пояснень обвинуваченого встановлено, що між ним та покійним ОСОБА_13 виник конфлікт, в ході якого ОСОБА_13 вдарив його рукою в обличчя, а він у відповідь вдарив його декілька разів, після чого хотів покинути квартиру, щоб не продовжувати конфлікт. В цей час ОСОБА_13 взяв кухонний ніж і побіг з ним на обвинуваченого. Проте, зі слів самого обвинуваченого, завдав удар не ножем, а ногою в пахову ділянку. В подальшому від болю та страху ОСОБА_6 детально не пам`ятає подій конфлікту, однак не заперечував, що навіть коли забрав ніж, він продовжував наносити удари ОСОБА_13 . Сам момент спричинення смерті не пригадує. Однак, в якийсь момент почув, що покійний захрипів та припинив дихати. Надавав йому першу допомогу, але безрезультатно, а тоді пішов в кімнату до ОСОБА_12 і ліг спати. Поліцію та швидку допомогу викликав вранці наступного дня, перед тим уже точно знав, що ОСОБА_13 мертвий.

Також про те, що ОСОБА_13 взяв ніж, стверджувала потерпіла ОСОБА_12 , однак вона залишалася в своїй кімнаті і не бачила, чи застосовував ніж покійний, і в який момент ОСОБА_6 цей ніж в останнього забрав, та чи не забрав взагалі.

Суд критично відноситься до тверджень захисника ОСОБА_6 стосовно того, що ОСОБА_13 , тримаючи ніж у руці, завдав обвинуваченому один поріз, оскільки згідно з висновком судово-медичної експертизи № 44 в обвинуваченого ОСОБА_6 мались тілесні ушкодження: синець з травматичним набряком тканин на тильній поверхні кисті; садна в ділянках задньої поверхні нижньої третини та зовнішньо-задньої поверхні верхньої третини лівого передпліччя, грудної клітки на передній поверхні справа. Садна утворилися від ударно-дотичної чи ковзної дії тупих твердих предметів, мають давність до 1-ої доби до моменту проведення експертизи, що підтверджується характером саден. Синець з травматичним набряком м`яких тканин спричинений дією тупого твердого предмета, міг утворитися, як при нанесенні удару останнім в ділянку правої кисті, так і при ударі вказаною ділянкою до такого.

Таким чином, як вбачається з вказаного висновку, в обвинуваченого ОСОБА_6 були відсутні будь-які тілесні ушкодження на руці, характерні для ножового поранення, а трактування захисника, що цей висновок вказує на наявний в ОСОБА_6 поріз, завданий ОСОБА_13 ножем внаслідок конфлікту 03.06.2020, який відображений як садно продовгуватої форми в поперечному напрямку, розмірами 2,2 х 0,2 сантиметра на зовнішньо-задній поверхні верхньої третини лівого передпліччя, є тільки його припущенням та домислом, та спростовується самим же висновком.

Окрім цього, показання ОСОБА_6 щодо того, в який момент конфлікту ОСОБА_13 взяв ніж, є суперечливими. Чи то з самого початку конфлікту, чи то уже після нанесення один одному ряду тілесних ушкоджень. Водночас, на думку суду, як і в першому випадку, так і в другому випадку, останній не зазначає, що ОСОБА_13 здійснив щодо нього реальне посягання зі застосуванням цього ножа. В той же час ОСОБА_6 зазначив, що повалив потерпілого ОСОБА_13 на підлогу на спину та стрибнув йому на грудну клітку ногами, щоб забрати ніж.

Беручи до уваги, що потерпілий знаходився у положенні, лежачи на спині, враховуючи його вік, а обвинувачений ОСОБА_6 в цей момент стояв над ним, суд вважає, що у такому положенні потерпілий взагалі не міг нести ніякої суспільної небезпеки обвинуваченому, а останній в цей момент не був позбавлений можливості припинити конфлікт чи навіть покинути місце конфлікту. Однак, ОСОБА_6 не зупинився, а, усвідомлюючи свої дій та керуючи ними, не перебуваючи в стані фізіологічного афекту, вираженого емоційного збудження або вираженого емоційного напруження, як психологічної підстави сильного душевного хвилювання, продовжив умисно вчиняти протиправне діяння, яке в подальшому призвело до смерті потерпілого.

Такі висновки суду підтверджуються також висновком експерта № 35, в якому зазначено, що після спричинення потерпілому тілесних ушкоджень в ділянки голови, грудної клітки та живота останній міг виконувати самостійні рухи - кричати і мало ймовірно пересуватися, а після отримання ушкоджень в ділянці шиї внаслідок здавлення органів шиї руками, яке ускладнилося механічної асфікцією, потерпілий не міг виконувати самостійні рухи.

При цьому суд також звертає увагу на те, що смерть потерпілому ОСОБА_13 була заподіяна шляхом механічної асфіксії внаслідок здавлення органів шиї руками, під час чого потерпілий взагалі не міг виконувати самостійні рухи, зокрема, тримаючи в руках ніж, чи будь-яким іншим способом вчиняти суспільно-небезпечне посягання щодо ОСОБА_6 .

Крім того, згідно з висновком експерта № СЕ-19/114-23/31-ПС від 30.03.2023 в ОСОБА_6 зберігалася свідома реалізація та мотивація вчинку, здатність прогнозувати свої дії та відсутні ознаки емоційного звуження свідомості, а тому, суд поза розумним сумнівом вважає, що обвинувачений в момент здавлення руками органів шиї потерпілого, який в цей час в силу безпорадного стану не становив ніякої загрози для нього, умисно, усвідомлюючи характер свого протиправного діяння, шляхом механічної асфіксії позбавив життя останнього.

Таким чином, вказана поведінка обвинуваченого в цей момент не була спрямована на відвернення нападу чи на захист від дій потерпілого, а передбачала собою бажання спричинити шкоду потерпілому (позбавити життя), а тому такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах.

Таким чином, у матеріалах провадження немає доказів на підтвердження того, що потерпілий ОСОБА_13 вчинив дії, які за своїм характером та об`єктивними проявами могли бути розцінені як такі, що досягли ступеню суспільної небезпечності, властивого злочину, і викликали в ОСОБА_6 стан необхідної оборони.

А тому, враховуючи навність в обвинуваченого ОСОБА_6 можливості зупинити свої протиправні дії, в тому числі, безперешкодно покинути місце конфікту до моменту заподіяння смерті потерпілому, беручи до уваги, місце та кількість ударів, які наносив обвинувачений потерпілому, їх спрямованість у життєво важливі органи, поєднання обставин, обстановки та умов, за яких було вчинено вбивство потерпілого, на переконання суду, сукупність таких обставин виключає перебування обвинуваченого ОСОБА_6 у стані необхідної оборони.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі 366/3050/16-к згідно із ч. 3 ст. 337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження, та за умови, що такі дії особи охоплюються обсягом висунутого їй обвинувачення.

Згідно з рекомендаціями, викладеними у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд може перекваліфікувати кримінально каране діяння з однієї статті на статті кримінального закону, які передбачають відповідальність за менш тяжкі злочини, якщо при цьому не погіршується становище засудженого і не порушується право останнього на захист.

За таких обвиставин, враховуючи, що для притягнення особи до відповідальності за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України потрібно встановити наявність не просто жорстокості, яка фактично має місце при кожному умисному вбивстві, а особливої жорстокості в умислі обвинуваченого, чого прокурор в судовому засіданні не довів, беручи до уваги всі обставини вчиненого діяння, зокрема, спосіб, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень,завданих обвинуваченим потерпілому ОСОБА_13 , причину смерті останнього, а також наявність між ними тривалих неприязних відносин, які виникали на фоні вживання алкогольних напоїв потерпілим ОСОБА_13 , потерпілою ОСОБА_12 , та й самим обвинуваченим, враховуючи дії ОСОБА_6 безпосередньо після вчинення злочину, який залишив тіло потерпілого на місці вчинення кримінального правопорушення, а сам ліг спати в сусідній кімнаті і тільки на наступний день повідомив про смерть останнього, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, колегія суддів вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_6 слід перекваліфікувати з п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 115 КК України як умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, що відповідатиме положенням п. 2 ч. 3 ст. 337 КПК України, оскільки це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження, але при цьому охоплюється обсягом висунутого йому обвинувачення, та приходить до висновку, що його вина у вчинені даного кримінального правопорушення є доведеною сукупністю досліджених та оцінених судом доказів поза розумним сумнівом.

Надаючи правову кваліфікацію діям ОСОБА_6 суд виходив із сталої судової практики Верховного Суду України та Верховного Суду у справах про злочини проти життя та здоров`я особи, норм кримінального та кримінального процесуального закону.

Так, ч. 1 ст. 115 КК України передбачає відповідальність за умисне вбивство без кваліфікуючих ознак, тобто за умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

З об`єктивної сторони такий злочин характеризується діянням у вигляді посягання на життя іншої людини, наслідком у вигляді смерті людини та причинним зв`язком між указаним діянням та наслідком, а із суб`єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно-небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини й бажає або свідомо припускає її настання.

Умисне вбивство слід відрізняти від іншого пояснення на життя та здоров`я, яке спричинило смерть потерпілого. Визначальним при цьому є спрямованість умислу винного, його суб`єктивне ставлення до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного.

Умисел має дві характерні ознаки - інтелектуальну і вольову. Інтелектуальна - це усвідомлення особою суспільно небезпечного характеру своєї дії чи бездіяльності та передбачення її суспільно небезпечних наслідків.

Вольова - наявність у суб`єкта бажання настання суспільно небезпечних наслідків від вчиненого ним діяння чи свідоме їх допущення.

Питання про наявність умислу необхідно вирішувати з огляду на сукупність всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного до, під час і після злочину, його взаємини з потерпілим, що передували події, а також спосіб вчинення злочину, засоби та знаряддя злочину.

Слід мати на увазі, що спосіб відображає насамперед причинний зв`язок між діяннями і наслідками. Певна залежність між способом і метою вчинення тих чи інших діянь виявляється в тому, що спосіб і засоби вчинення злочинів обираються особою відповідно до поставленої цілі. Ціль є передумовою усвідомлення особою результатів і наслідків своїх діянь, що проявляє свою конкретизацію в способі вчинення діянь».

Аналогічна позиція викладена в постанові ВС від 25.03.2021 (справа № 428/11944/19).

На думку суду те, що дії обвинуваченого були безумовно спрямовані саме на позбавлення потерпілого життя свідчать наступні обставини: поведінка обвинуваченого під час вчинення злочину, а саме: завдання великої кількості ударів руками та ногами, в тому числі, в життєво важливі частини тіла потерпілого (в голову, в область грудної клітки, живота), більшість з яких досягли своєї цілі, про що свідчать множинні тілесні ушкодження, які малися по всьому тілу потерпілого; усвідомлення обвинуваченим, що він завдає чисельних тілесних ушкоджень чоловіку похилого віку, який після падіння на підлогу перебуває фактично в безпорадному стані; поведінка обвинуваченого після спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, який, припинивши побиття останнього, проявивши байдужість, залишив його лежати на підлозі, і хоча, зі слів обвинуваченого, він намагався надати першу медичну допомогу, однак, розуміючи, що це не допомогло потерпілому, він не звернувся для її надання до інших осіб, не викликав швидку медичну допомогу, а просто ліг спати в сусідній кімнаті та проспав там до ранку. При цьому про смерть потерпілого повідомив поліцію та швидку медичну допомогу лише на наступний ранок, без вказівки на його причетність до вчиненого.

За таких обставин неодноразове твердження обвинуваченого в судовому засіданні, що в нього не було умислу позбавити ОСОБА_13 життя, суд розцінює як обраний ним спосіб захисту.

Водночас, матеріали кримінального провадження не містять належних, достатніх, вагомих та допустимих доказів, які б у своїй сукупності доводили заподіяння вказаних тілесних ушкоджень іншою особою, окрім ОСОБА_6 , тим більше, що сам обвинувачений не заперечує факту конфлікту та спричинення ним тілесних ушкоджень обвинуваченому, який помер у його присутності.

Вирішуючи питання щодо призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_6 у відповідності зі ст. 65 КК України суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, позицію прокурора та потерпілої.

Відповідно до ст. 12 КК України злочин, який передбачений ч. 1 ст. 115 КК України, відноситься до особливо тяжких злочинів.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_6 встановлено, що останній раніше до кримінальної відповідальності не притягався, має зареєстроване місце проживання, за яким зауважень та скарг від жителів села на нього не поступало, згідно з довідками медичних закладів за допомогою до лікаря-психіатра не звертався, однак, має розлад психіки і поведінки внаслідок вживання алкоголю.

Згідно з медичною картою амбулаторного хворого № 16797 ОСОБА_6 від 16.04.2018 встановлено, що в останнього наявні ознаки асбстинеції - тремор пальців, гіпергідроз. Рекомендовано утримання від вживання спиртного. Хворий поступив з вираженими психомоторними розладами та зловживає алкоголем 10 років (т. 2 а.п. 188-192).

З висновку судово-психіатричної експертизи №150/2020 від 30.07.2020 встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 психічними розладами не страждає і не страждав на період часу, що відноситься до інкримінованих щодо нього протиправних дій, виявляє ознаки РПП внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності, утримання від вживання внаслідок перебування в особливих умовах (під вартою), що згідно МКХ-10 F10,21. На період часу, що відноситься до інкримінованого йому злочину, підекспертний ОСОБА_6 перебував в стані і перебуває на даний час, при якому здатний в повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_6 не потребує (т. 2 а.п. 193-196).

У висновку експерта № СЕ-19/114-23/31-ПС від 30.03.2023 дана характеристика ОСОБА_6 , в якого наявні наступні індивідуально-психологічні особливості: при проведенні патопсихологічних методик істотних змін у функціонування психічний процесів не відмічено, функціонування пізнавальних процесів в межах допустимої норми; на момент дослідження найбільш значними та вираженими рисами є: наявні невротичні риси особистості, критику сприймає, як зраду/образу, виражене прагнення до домінування (відчуття переваги над іншими, як захисна психологічна функція), властива тенденція до вільного трактування соціальних норм, поява дезадаптивних форм поведінки у ситуаціях значної інтенсивності, раптовості та інших, вимушений зосереджуватися на захисті власного «Я», дисциплінований, прагнення уникнути конфронтації: емоційно-волова сфера підекспертного характеризується: вразливий до негативних емоцій - тривог, депресій, може давати вибухові реакції на фоні стресових подій, нестійкий емоційний стан зі схильністю до афективного реагування, що проявляється у частих коливання настрою, підвищенні збудливості, дратівливості, недостатньої саморегуляції, схильний гостро реагувати на події, підвищена схильність до агресивно-захисних реакцій в ситуації прямого нападу чи обвинувачення. Також зазначено про зміни особистості та поведінки, які обумовлені тривалим зловживання алкоголем. Зокрема, емоційна нестійкість може знижувати ефективність прийняття рішення, а використання алкоголю з метою нівелювання цих чинників, своєю чергою може вплинути на когнітивну продуктивність і підвищити імпульсивність, що порушує процеси раціонального реагування, особливо в умовах стресу нівелювання цих чинників.

Також вказаним висновком експерта підтверджено, що ОСОБА_6 на момент скоєння інкримінованого йому діяння міг передбачати наслідки своїх дій. Зміст висновку експерта викладено судом вище при описі досліджених доказів зі сторони захисту (т. 4 а.п. 211-228).

Крім того, в судовому засіданні досліджена виписка з історії хвороби № 62/2000 та медична карта № 62/2000 стаціонарного хворого ОСОБА_6 , 1977 р.н., який поступив на лікування до Івано-Франківської обласної державної психіатричної клінічної лікарні № 1 13.01.2000, виписаний 25.01.2000, діагноз: гострий транзиторний поліморфний психоз на соматично ослабленому грунті. Афективно-параноїдний синдром (при поступленні).

Вказані докази, які характеризують психологічний та психічний стан обвинуваченого, свідчать про певні особливості психіки ОСОБА_6 , однак не спростовують, що останній на момент вчинення кримінального правопорушення усвідомлював значення своїх дій та керував ними.

Згідно з характеристикою ОСОБА_6 від 28.09.2020, виданою депутатом Долинської міської ради, останній тимчасово не працював, оскільки здійснював догляд за ОСОБА_12 з 15.10.2019, інвалідом першої групи, із сусідами спілкується толерантно, виважений, ніяких конфліктів не було, громадський порядок не порушував, допомагав матері по дому (т. 5 а.п. 16).

До обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, передбачених ст. 67 КК України, суд відносить вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах.

Обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого згідно зі ст. 66 КК України, відсутні.

В судовому засіданні прокурор вважав правильною кваліфікацію дій обвинуваченого за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України, просив враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини вчиненого кримінального правопорушення, відсутність пом`якшуючих обставин та наявність обтяжуючих покарання обставин, та призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.

Обвинувачений у судовому засіданні зазначив, що він шкодує про вчинене, оскільки не мав наміру вбивати потерпілого, усвідомлює, що вчинив страшний гріх - забрав життя людини, однак діяв з метою захистити власне життя, так як потерпілий багато разів погрожував йому, спричиняв йому тілесні ушкодження, і, розуміючи, що в руках в потерпілого ніж, він вважав, що останній може спричинити йому ушкодження чи вбити.

Захисник обвинуваченого зазначив, що, враховуючи досліджені судом докази, обвинувачення ґрунтується виключно на припущеннях, а тому вважає, що під час конфлікту 03.06.2020 з озброєним ножем ОСОБА_13 , який погрожував вбивством ОСОБА_6 та здійснював реальні дії на реалізацію вказаної погрози, ОСОБА_6 перебував у стані необхідної оборони, тому просив його виправдати.

Потерпіла під час її первинного та повторного допиту в судовому засіданні просила не карати ОСОБА_6 , застосувати до нього ст. 69 КК України, пробачила останньому, так як він не хотів конфлікту з батьком, впевнена, що не бажав йому смерті, а ця подія відбулася з вини батька, який і до того неодноразово вчиняв сварки та конфлікти з ОСОБА_6 , в ході яких погрожував останньому та навіть завдавав йому тілесні ушкодження, зокрема, ножове поранення в руку.

При призначенні покарання суд бере до уваги положення ст. 50 КК України, якою встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами, положення ст. 65 КК України, згідно з якою, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Таким чином, суд враховує обставини вчинення кримінального правопорушення, поведінку обвинуваченого до, під час та після вчинення протиправних дій, ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, його характеризуючі дані, відсутність пом`якшуючих та наявність обтяжуючих покарання обставин. Зокрема, що ОСОБА_6 усвідомлює, що позбавив життя людину, осуджує цей вчинок, шкодує про вчинене та що не має змоги виправити скоєне, хоча і не визнає вину, так як вважає, що діяв, захищаючи власне життя. Також при призначенні покарання суд враховує поведінку потерпілого ОСОБА_13 , який був колишнім тестем обвинуваченого ОСОБА_6 та з яким останній фактично проживав за однією адресою в квартирі потерпілої ОСОБА_12 , вели спільний побут. Тривалість їхніх відносин понад двадцять років. За весь цей час їхні відносини характеризувалися від нормальних до конфліктних. Конфлікти виникали в більшості випадків на фоні вживання спритних напоїв. Як в судовому засіданні ствердили свідки, ОСОБА_13 зловживав алкогольними напоями, в стані сп`яніння був конфліктний, агресивний, ставав до бійки. Вони бачили покійного з ножем в різних ситаціах. Також свідки підтвердили, що покійний ОСОБА_13 приблизно в 2000 та у 2008 році завдавав ножові поранення ОСОБА_6 , а у 2008 році також розбив йому пляшку на голові. Часто вступав в конфлікт з обвинуваченим. В той же час, зі слів свідків, ОСОБА_6 намагався завжди злагодити та уникнути конфлікту. Вказані обставини також підтверджували обвинувачений та потерпіла у своїх показах. Крім того, дані обставини знайшли своє відображення у висновку судово-психологічної експертизи, де експерт зазначає про те, що така поведінка потерпілого відносно обвинуваченого сприяла формуванню у нього тактики «втечі» та «захисної агресії». Наявні фактори посилили імпульсивний сплеск захисної агресії та злості, такі як: страх за своє здоров`я, через свою тривалість у часі та повторюваність конфлікту без вирішення, неможливість обвинуваченого вплинути на агресивну поведінку потерпілого. Коли тактики «втечі» та «захисної агресії» виявилися безуспішними, конфлікт загострюється, у психічному стані ОСОБА_6 виникає злість та збудження, маючи особливості суб`єктного сприйняття конфліктної ситуації, що визначаються властивими для ОСОБА_6 характерологічними особливостями (виражене прагнення до домінування, поява ситуаційно дезадаптивних форм поведінки, нестійкий емоційний стан зі схильністю до афективного реагування, чутливість до попереднього негативного досвіду, мінливість мотиваційної спрямованості залежно від ситуації), що переважають страх та призводять до зміни поведінкової тактики в конфлікті. Як наслідок у ОСОБА_6 виникла гіпермотивація у захисті. Таким чином, суд приходить до переконання, що неодноразові конфліктні ситуації протягом десятка років, які виникали між покійним та обвинуваченим, мали безпосередній вплив на формування умислу обвинуваченого на позбавлення потерпілого життя та на розвиток подій безпосередньо під час вчинення кримінального правопорушення. Також суд бере до уваги позицію сторін, зокрема, те, що потерпіла просить суворо не карати обвинуваченого, вибачила останнього, претензій будь-якого характеру не має.

Таким чином, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, приходить до висновку, що обвинуваченому необхідно обрати покарання у межах санкції ч. 1 ст. 115 КК України.

Саме таке покарання буде необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та буде відповідати тяжкості кримінальних правопорушень та справедливому балансу між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основоположних прав особи.

Обвинувачений ОСОБА_6 був затриманий о 19:05 год. 04 червня 2020 рокута 05.06.2020 щодо нього було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ухвалою слідчого судді Долинського районного суду Івано-Франківської області, який неодноразово продовжувався, у зв`язку з чим ОСОБА_6 з 04.06.2020 є попередньо ув`язненою особою, а тому відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України йому необхідно зарахувати в строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 необхідно залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Цивільні позови не заявлялися.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України судові витрати, пов`язані із проведенням експертиз, суд покладає на обвинуваченого.

Згідно з положеннями ст. 174 КПК України після вступу вироку в законну силу арешт майна, накладений відповідно до ухвали слідчого судді Долинського районного суду Івано-Франківської області від 05.06.2020, необхідно скасувати.

Долю речових доказів суд вирішує згідно з вимогами ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років.

До набрання вироком законної сили обраний ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою залишити без змін.

Строк відбуття покарання ОСОБА_6 обчислювати з часу фактичного затримання, а саме: з 19:05 год. 04 червня 2020 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_6 строк попереднього ув`язнення з 04.06.2020 до дня набрання вироком законної сили у строк відбуття покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави:

- 817 (вісімсот сімнадцять) гривень 45 копійок витрат за проведення експертизи № СЕ-19/109/11/3-228МРВ/20;

- 1961 (одну тисячу дев`ятсот шістдесят одну) гривню 40 копійок за проведення експертизи № СЕ-19/109/8/5-449Д/20;

- 15 102 (п`ятнадцять тисяч сто дві) гривні 40 копійок витрат за проведення судово-психологічної експертизи № СЕ-19/114-23/31-ПС.

Після вступу вироку в законну силу арешт майна, накладений відповідно до ухвали слідчого судді Долинського районного суду Івано-Франківської області від 05.06.2020 (справа № 345/929/20, провадження № 1-кс/0343/233/20), - скасувати.

Речові докази:

- килимову доріжку синього кольору з плямами речовини бурого кольору, наволочку коричневого кольору, змиви з підлоги речовини бурого кольору, зрізи з шпалер з плямами речовини бурого кольору, мікрооб`єкти з долонь правої та лівої руки ОСОБА_13 , дві скляні пляшки з-під пива з етикеткою «Арсенал», скляну пляшку з-під горілки «Хлібний Дар», два скляні стакани, біологічні взірці ОСОБА_13 : зрізи нігтьових пластин, змиви з обох рук, взірець крові на марлевій пов`язці, біологічні взірці ОСОБА_6 : змиви з обох рук, зрізи нігтьових пластин, та взірці папілярних узорів пальців рук, які зберігаються в камері зберігання речових доказів Долинського ВП № 1 Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, що за адресою м. Долина, вул. Яворницького, 8, - після вступу вироку в законну силузнищити;

- мобільний телефон марки «Ergo F181 Step», чорного з червоним кольору, IMEI1: НОМЕР_3 , IMEI2: НОМЕР_4 , який зберігається в камері зберігання речових доказів Долинського ВП № 1 Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, що за адресою м. Долина вул. Яворницького, 8, - після вступу вироку в законну силу повернути власнику ОСОБА_12 ;

- CD-R диск із звукозаписом за 03.06.2020, який зберігається у матеріалах кримінального провадження - після вступу вироку в законну силу залишити у матеріалах кримінального провадження;

- туфлі коричневого кольору, носки чорного кольору, труси чорного кольору, штани темно-сірого кольору, сорочку червоно-чорного кольору, куртку сірого кольору, які належали покійному ОСОБА_13 та зберігаються в камері зберігання речових доказів Долинського ВП № 1 Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, що за адресою м. Долина вул. Яворницького, 8, - після вступу вироку в законну силузнищити.

- джинси, шкарпетки, туфлі, спортивні штани, спортивна куртка, кофта та мобільний телефон марки «Nokia», які зберігаються в камері зберігання речових доказів Долинського ВП № 1 Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, що за адресою м. Долина вул. Яворницького, 8, - після вступу вироку в законну силуповернути власнику ОСОБА_6 .

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Івано-Франківського апеляційного суду через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з моменту проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники можуть отримати копію вироку в суді.

Головуюча:

Судді: