Рішення № 111707746, 14.06.2023, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/841/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., за участю секретаря судового засідання Крутькової В.О., розглянувши у відкритому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САРЕНС УКРАЇНА"

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНКОМ УКР"

про стягнення 789159,67 грн

за участю представників

від позивача - Реу К.П.

від відповідача - Бойко А.В.

До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "САРЕНС УКРАЇНА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНКОМ УКР" про стягнення 789159,67 грн заборгованості за договором про надання послуг автокраном та інших послуг від 07.10.2022 № 071022, з яких - 631386 грн основного боргу, 132317,42 грн пені та 25456,25грн втрат від інфляції.

Ухвалою від 06.03.2023 позов залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків - 10 днів з дня отримання ухвали.

15.03.2023, у встановлений строк, позивач подав докази усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 17.03.2023 відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 12.04.2023.

Відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження 27.03.2023 відповідно до поштового повідомлення.

Ухвалою від 12.04.2023 розгляд справи відкладено на 24.05.2023.

23.05.2023 до суду надійшла заява позивача про зменшення розміру позовних вимог, якою він просить стягнути з відповідача 180752 грн пені та 39793,11 грн втрат від інфляції, всього - 220545,11 грн, посилаючись на те, що основний борг відповідачем сплачено 19.04.2023. Крім того, просить повернути з держбюджету 8529,23 грн судового збору. Позивач посилається на те, що 19.04.2023 відповідач сплатив основний борг.

Суд прийняв зазначену заяву до розгляду на підставі ст. 46 ГПК України, у зв`язку з чим має місце нова ціна позову 220545,11 грн , в межах якої суд вирішується спір.

24.05.2023 від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких він просить зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій та річних на 95%, посилаючись на те, що з початку військового вторгнення на території України в сфері транспортної інфраструктури склалася складна економічна ситуація, так як пошкоджено 33% інфраструктури країни (мости, аеропорти, залізничні станції та дороги), що вплинуло і на фінансовий стан відповідача. Відповідач зазначає, що покладення додатково на нього ще штрафних санкцій буде матиме негативні наслідки для фінансового стану товариства. Крім того, відповідач посилається на те, що платіжною інструкцією від 19.04.2023 № 737 основний борг в сумі 631386 грн ним було сплачено.

Ухвалою від 24.05.2023 закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті на 14.06.2023.

Дослідивши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «САРЕНС УКРАЇНА» (Виконавець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАНКОМ УКР» (Замовник, відповідач) укладено Договір №071022 від 07 жовтня 2022 року про надання послуг автокраном та інших послуг (далі Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, Виконавець бере на себе зобов`язання надавати Замовнику кранові послуги із переміщення вантажів (далі-«Послуги») на об`єктах Замовника на підставі Заявок-замовлень, погоджених Виконавцем (за формою згідно Додатку №2 до цього Договору), а Замовник зобов`язується прийняти і оплатити надані Послуги відповідно до умов Договору.

Згідно з п.2.1 Договору, загальна вартість Послуг за цим Договором формується на підставі Заявок-замовлень, та/або Актів наданих послуг, та/або Змінних рапортів, що є невід`ємними його частинами, після закінчення надання Послуг за цим Договором

Строк дії договору - з моменту підписання і до 31.12.2023 (п. 11 договору).

На виконання умов Договору, Виконавець надав Замовнику послуги на загальну вартість: 2 238 223,17 гри, що підтверджується двосторонньо підписаними Актами наданих послуг, а саме: Акт надання послуг №71 від 13 жовтня 2022 р. на загальну суму 303 418, 58 грн; Акт надання послуг №74 від 31 жовтня 2022 року на загальну суму 1 295 806 грн; Акт надання послуг №78 від 05 листопада 2022 р. на загальну суму 335 580 грн; Акт надання послуг № 80 від 08 листопада 2022 р. на загальну суму 303 418,59 грн.

Відповідно до Акту звірки за 4 квартал 2022 р., підписаного сторонами, за Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАНКОМ УКР» утворилась заборгованість станом на 31.12.2022 р. у розмірі 934 804,59 грн.

« 26» січня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «САРЕНС УКРАЇНА» надіслало на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНКОМ УКР» претензію за Вих.№26/01-01 щодо сплати заборгованості та штрафних санкцій.

Вказана претензія залишилась без задоволення.

« 13» лютого 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНКОМ УКР» здійснило часткову оплату послуг на загальну суму 303 418.59 грн, чим зменшило дебіторську заборгованість до 631 386, 00 грн

Таким чином станом на дату звернення з позовом залишились не сплачені послуги згідно Акту надання послуг №74 від 31.10.2022 р. на загальну суму -295 806,00 грн та Акту надання послуг №78 від 05.11.22 р. на загальну суму-335 580, 00 грн. Тобто загальна сума основного боргу складала 631 386, 00 грн.

Відповідач сплатив 631368грн платіжним дорученням від 19.04.2023.

Згідно з п. 2.4 договору вартість послуг за цим договором формується виконавцем на підставі заявок-замовлень, та змінних рапортів, які підписані уповноваженими представниками сторін та сплачується замовником на підставі рахунку-фактури, складеного виконавцем. Оплата вартості послуг здійснюється протягом 3 банківських днів з дня підписання двостороннього акту наданих послуг та виставлення рахунку виконавцем.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи прострочення сплати відповідачем наданих позивачем послуг, позивач просить стягнути з відповідача, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, 39793,11 грн втрат від інфляції, нарахованих станом на 19.04.2023.

Перевіривши розрахунок інфляційних, здійснений позивачем, суд встановив, що він має помилки, оскільки індекс інфляції у січні 2023 року склав 100,8%, а не 101,3% як зазначив позивач. Крім того, позивач в розрахунку не врахував індексу інфляції за квітень 2023 року.

Також позивач не врахував, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені (п. 1.9 постанови пленум ВГСУ від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

З огляду на викладене, суд здійснив самостійно розрахунок інфляційних:

з 04/11/2022 до 18/04/2023295 806,00 грн.з 10/11/2022 до 18/04/2023335 580,00 грн.з 12/11/2022 до 13/02/2023303 418,59 грн.Всього:934 804,59 грн.Інфляційні витрати:

Період 1 (04/11/2022 - 18/04/2023)Індекс інфляціїлистопад 2022100,70грудень 2022100,70січень 2023100,80лютий 2023100,70березень 2023101,50квітень 2023100,20Період 2 (10/11/2022 - 18/04/2023)Індекс інфляціїлистопад 2022100,70грудень 2022100,70січень 2023100,80лютий 2023100,70березень 2023101,50квітень 2023100,20Період 3 (12/11/2022 - 13/02/2023)Індекс інфляціїлистопад 2022100,70грудень 2022100,70січень 2023100,80Розрахунок здійснюється за формулою

ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )

ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,

......

ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

Період 1

IIc (100,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,80 : 100) x (100,70 : 100) x (101,50 : 100) x (100,20 : 100) = 1.04684578

Інфляційне збільшення:

295 806,00 x 1.04684578 - 295 806,00 = 13 857,26 грн.

Період 2

IIc (100,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,80 : 100) x (100,70 : 100) x (101,50 : 100) x (100,20 : 100) = 1.04684578

Інфляційне збільшення:

335 580,00 x 1.04684578 - 335 580,00 = 15 720,51 грн.

Період 3

IIc (100,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,80 : 100) = 1.02216139

Інфляційне збільшення:

303 418,59 x 1.02216139 - 303 418,59 = 6 724,18 грн.

Таким чином, розмір втрат від інфляції становить 36301,95 грн, тому позовні вимоги про стягнення втрат від інфляції підлягають частковому задоволенню в розмірі 36301,95грн.

Враховуючи викладене, заявлений позивачем позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення 180752 грн пені нарахованої станом на 19.04.2023, то суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 220 ГК України, боржник, який прострочив виконання господарського зобов`язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»).

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 6.2 Договору, за порушення строків оплати, передбачених договором, замовник сплачує на користь виконавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення виконання грошового зобов`язання.

Суд перевірив розрахунок пені, здійснений позивачем, та встановив, що він здійснений з помилкою, оскільки позивач, як зазначено вже вище, не врахував, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені.

З огляду на викладене, суд здійснив самостійно розрахунок пені:

Період 1 (04/11/2022 - 18/04/2023)

Сума боргуПеріод заборгованостіКількість днів прострочкиРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за весь період прострочення295 806,0004.11.2022 - 18.04.202316625,000.13767 265,47Період 2 (10/11/2022 - 18/04/2023)

Сума боргуПеріод заборгованостіКількість днів прострочкиРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за весь період прострочення335 580,0010.11.2022 - 18.04.202316025,000.13773 551,78Період 3 (12/11/2022 - 13/02/2023)

Сума боргуПеріод заборгованостіКількість днів прострочкиРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за весь період прострочення303 418,5912.11.2022 - 13.02.20239425,000.13739 070,34Розрахунок суми пені здійснюється за формулою:

Пеня = С x 2УСД x Д : 100, де

С - сума заборгованості за період,

2 УСД - подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення,

Д - кількість днів прострочення.

Період 1 (04/11/2022 - 18/04/2023)

Період розрахункуКількість днів у періодіСума04.11.2022 - 18.04.2023 : 25,00 (облікова ставка НБУ) 295 806,00 (Сума боргу) x (2 x 25,00 : 365) x 166 днів (прострочення) : 10016667 265,47 грн.Всього штрафних санкцій за період: 67 265,47 грн.Період 2 (10/11/2022 - 18/04/2023)

Період розрахункуКількість днів у періодіСума10.11.2022 - 18.04.2023 : 25,00 (облікова ставка НБУ) 335 580,00 (Сума боргу) x (2 x 25,00 : 365) x 160 днів (прострочення) : 10016073 551,78 грн.Всього штрафних санкцій за період: 73 551,78 грн.Період 3 (12/11/2022 - 13/02/2023)

Період розрахункуКількість днів у періодіСума12.11.2022 - 13.02.2023 : 25,00 (облікова ставка НБУ) 303 418,59 (Сума боргу) x (2 x 25,00 : 365) x 94 днів (прострочення) : 1009439 070,34 грн.Всього штрафних санкцій за період: 39 070,34 грн.Таким чином розмір пені становить 179887,59 грн, а не 180752 грн як просить позивач.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 179887,59грн.

Але суд враховує, що відповідачем подано клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій та річних на 95%.

В даній справі позивач не просив стягнути з відповідача річних, а втрати від інфляції (ст. 230 ГК України) не належать до штрафних санкцій.

З огляду на викладене, розглядаючи клопотання відповідача про зменшення пені на 95% суд виходить з наступного.

За змістом частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вказано, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. Тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Такими правилами є правила про неустойку, передбачені ст.ст. 549-552 ЦК.

У постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №910/8698/19 зазначено, що на іншого учасника справи (позивача) не покладається обов`язок з доведення (доказування) спричинення йому матеріальної або іншої шкоди внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань.

Тобто, при стягненні неустойки шкода кредитору, завдана порушенням зобов`язання презюмується (її не треба доводити) і компенсується за рахунок неустойки.

При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).

Поняття «значно» та «надмірно», які використовуються у статтях 551 ЦК України та 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому, довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання (відповідач).

Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення.

Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір пені саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.

При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 ГК та ст. 551 ЦК, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховувалися такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №916/3211/16, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20):

- ступінь виконання зобов`язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов`язання та загальною сумою зобов`язання);

- причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання;

- тривалість прострочення виконання;

- наслідки порушення зобов`язання для кредитора;

- поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора);

- поведінку кредитора;

- майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати);

- негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника;

- статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров`я населення);

- майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.

Суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення пені; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення пені. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення пені, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (ст. ст. 86, 236-238 ГПК).

Так, ст. 86 ГПК передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК).

Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (постанова Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19).

З огляду на викладене, зменшення розміру пені на 95 % фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Суд враховуючи, що прострочення оплати відповідачем було нетривалим, а також те, що відповідач сплатив основний борг в повному обсязі, враховуючи доводи обох сторін та загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), а також необхідність забезпечення балансу інтересів сторін, вважає за можливе зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 50 % від заявленої суми, тобто з відповідача підлягає стягненню 89943,80грн пені.

При цьому, витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору в частині вимог про стягнення пені, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено, відповідно до п. 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI господарського процесуального кодексу України".

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку задовольнити позовні вимоги частково.

Відповідно до ч. 1, 9 ст. 129 ГПК України судові витрати в розмірі сплаченого судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому суд повертає позивачу з державного бюджету 8529,22 грн судового збору відповідно до ст. 7 Закону України Про судовий збір, оскільки ним було зменшено розмір позовних вимог на 568614,56грн.

На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст.ст. 129, 232-240, 243, Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Повернути з державного бюджету Товариству з обмеженою відповідальністю "САРЕНС УКРАЇНА" (код 38021870, м. Київ вул. Клименка 12А, оф.1, поштова адреса - м. Київ вул. Пшенична 4, оф. 106) 8529,22 грн судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 127 від 22.02.2023.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНКОМ УКР" (код 44479695, м. Одеса вул. Бугаївська 21, оф. 810) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "САРЕНС УКРАЇНА" (код 38021870, м. Київ вул. Клименка 12А, оф.1, поштова адреса - м. Київ вул. Пшенична 4, оф. 106) 36301,95 грн втрат він інфляції, 89943,80грн пені та 3242,84 грн витрат зі сплати судового збору.

4. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 22 червня 2023 р.

Суддя В.В. Литвинова