Рішення № 111707537, 01.06.2023, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2023 р. м. Київ Справа №911/363/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Суми» (40007, м. Суми, вул. Нижньосироватська, 66, кв. 31)

До Фізичної особи-підприємця Чуланова Романа Ігоровича ( АДРЕСА_1 )

Про стягнення 450000,00 грн

Суддя Третьякова О.О.

Секретар судового засідання Капля Є.В.

Представники:

від позивача: Громов Р.С.

від відповідача: Кобилецький В.В.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко Суми» (далі позивач) звернулося до Господарського суду Київської області із позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Чуланова Романа Ігоровича (далі відповідач) 450000,00 грн заборгованості за договором купівлі-продажу від 15.09.2022.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу товарів від 15.09.2022, за яким позивач сплатив відповідачу грошові кошти в загальній сумі 450000,00 грн в якості предоплати за товар, однак відповідач товар позивачу не передав. З наведених підстав позивач просить суд стягнути з відповідача 450000,00 грн боргу за непоставлений товар.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.02.2023 у справі №911/363/23 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/363/23, постановлено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.03.2023.

09.03.2023 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач позов не визнав та вказав, що дії позивача, який посилається у позовній заяві на неотримання товару, мають ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 КК України, з огляду на те, що 16.11.2022 відповідач відвантажив позивачу спірний товар. На підтвердження факту передачі товару відповідачем позивачу відповідач послався на акт приймання-передачі обладнання перевізнику від 16.11.2022, товарно-транспортну накладну від 16.11.2022 №8, договір від 15.11.2022 №53752260 на організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом та лист експедитора від 07.03.2023, копії яких були додані відповідачем до відзиву.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.03.2023 у справі №911/363/23 задоволено заяву позивача про участь у засіданні суду в режимі відеоконференції за допомогою онлайн сервісу «ВКЗ».

23.03.2023 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшли пояснення, у яких він послався на те, що у адвоката позивача немає належним чином оформленого ордеру на надання правової допомоги, а тому відповідач просив розгляд справи відкласти до надання адвокатом позивача документів, що підтверджують його повноваження.

23.03.2023 до Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про витребування від відповідача оригіналу письмового доказу, на який посилався відповідач у відзиві, а саме оригіналу товарно-транспортної накладної від 16.11.2022 №8, оскільки позивач поставив під сумнів відповідність поданої відповідачем копії ТТН від 16.11.2022 №8 оригіналу. Також від позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання з тих підстав, що відзив на позов позивач отримав тільки 22.03.2023.

У підготовче засідання 23.03.2023 з`явився позивач (в режимі відеоконференції) та відповідач. Адвокат відповідача підтримав свої пояснення про те, що у адвоката позивача немає належним чином оформленого ордеру на надання правової допомоги, оскільки наданий адвокатом позивача ордер не був згенерований онлайн через особистий кабінет адвоката в електронній формі, а був виписаний адвокатським об`єднанням на паперовому бланку. Адвокат позивача, в свою чергу, посилався на те, що свідоцтво адвоката відповідача видане неуповноваженою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури м. Києва. Протокольною ухвалою суду витребувано у відповідача оригінал товарно-транспортної накладної №8 від 16.11.2022 відповідно до ч.6 ст.91 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням сумніву позивача щодо відповідності поданої відповідачем копії цього документу оригіналу, підготовче засідання відкладено на 06.04.2023.

27.03.2023 до Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про долучення документів на підтвердження повноважень адвоката позивача, а саме копії довіреності від 01.02.2023, яка видана позивачем адвокату на підставі договору про надання правової допомоги від 01.02.2023.

Також 27.03.2023 до Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач послався на те, що відповідач не надав докази передачі товару від відповідача позивачу за договором купівлі-продажу товарів від 15.09.2022, а саме видаткову накладну, оформлення якої передбачено умовами цього договору, а надана відповідачем копія товарно-транспортної накладної №8 від 16.11.2022 містить недоліки, в зв`язку з чим неможливо встановити факт поставки товару відповідачем позивачу. Також позивач зазначив, що пояснення третіх осіб, на які посилався відповідач у відзиві, а саме пояснення перевізника Омельянюка О.С. у листі від 07.03.2023 у відповідь на адвокатський запит відповідача, не можуть бути доказом виконання договору купівлі-продажу від 15.09.2022.

28.03.2023 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшли пояснення до відзиву на позовну заяву, у яких відповідач зазначив, що відповідач в день відвантаження обладнання позивачу 16.11.2022 надав директору позивача видаткову накладну №1 від 16.11.2022 на обладнання вартістю 450000,00 грн та товарно-транспортну накладну №8 від 16.11.2022, однак вказані документи не були підписані та передані директором позивача відповідачу, але у відповідача наявний оригінал товарно-транспортної накладної №8 від 16.11.2022, який був наданий відповідачу експедитором.

06.04.2023 до Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшла заява про вступ у справу як представника.

У підготовче засідання 06.04.2023 з`явились сторони в особі їх адвокатів. Дослідивши надані адвокатами кожної сторони документи та підтвердження їх повноважень, а саме ордер на надання правової допомоги адвоката позивача серії СМ №41, довіреність позивача від 01.02.2023 та ордер на надання правової допомоги адвоката відповідача серії АА №1283174, а також врахувавши, що в Єдиному реєстрі адвокатів України містяться публічно доступні відомості про наявність статусу адвоката у адвоката позивача та у адвоката відповідача, суд дійшов висновку, що повноваження адвокатів обох сторін підтверджені належним чином відповідно до ч.4 ст.60 Господарського процесуального кодексу України. За наслідками з`ясування правових позицій сторін протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу для судового розгляду по суті на 20.04.2023.

Судове засідання 20.04.2023 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Третьякової О.О. на лікарняному, ухвалою суду від 25.04.2023 судове засідання перепризначено на 11.05.2023.

В судове засідання 11.05.2023 з`явився позивач (в режимі відеоконференції) та відповідач, протокольною ухвалою судове засідання відкладено на 25.05.2023.

В судове засідання з`явився відповідач, позивач в режимі відеоконференції не авторизувався, протокольною ухвалою судове засідання відкладено на 01.06.2023.

В судове засідання 01.06.2023 з`явився позивач (в режимі відеоконференції) та відповідач, які надали пояснення по суті справи.

В процесі розгляду справи позивач факт поставки товару відповідачем не визнав та послався на ненадання відповідачем оригіналів документів, які би підтверджували факт прийому-передачі товару від відповідача позивачу за договором купівлі-продажу товарів від 15.09.2022. Відповідач в процесі розгляду справи пояснив, що із документів, які додані ним до відзиву на позовну заяву на підтвердження його правової позиції у спорі, в оригіналі у відповідача наявний лист фізичної особи-підприємця Омельянюка О.С. від 07.03.2023, у якому Омельянюк О.С. підтверджує факт перевезення 16.11.2022 обладнання від вантажовідправника ФОП Чуланова Р.І. до вантажоодержувача ТОВ «Еко Суми», про що був оформлений разовий договір на організацію перевезення вантажів №53752260 від 15.11.2022 та товарно-транспортна накладна №8 від 16.11.2022. Також відповідач пояснив, що до вказаного листа фізичної особи-підприємця Омельянюка О.С. від 07.03.2023 додавались копія разового договору №53752260 від 15.11.2022 та копія товарно-транспортної накладної №8 від 16.11.2022. Саме з цього оригіналу листа фізичної особи-підприємця Омельянюка О.С. від 07.03.2023 та доданих до нього копії разового договору №53752260 від 15.11.2022 та копії товарно-транспортної накладної №8 від 16.11.2022 відповідач виготовив копії, які були додані ним до відзиву на позовну заяву; самого оригіналу разового договору №53752260 від 15.11.2022 та оригіналу товарно-транспортної накладної №8 від 16.11.2022, з яких виготовлені копії, у відповідача немає. Крім того, в судовому засіданні відповідач пояснив, що він отримав від фізичної особи-підприємця Омельянюка О.С., як стверджував відповідач, оригінальний примірник товарно-транспортної накладної №8 від 16.11.2022, з якого фізична особа-підприємець Омельянюк О.С. виготовив копію, яка додавалась до листа фізичної особи-підприємця Омельянюка О.С. від 07.03.2023, з якої, в свою чергу, відповідач виготовив копію, яка додана відповідачем до відзиву на позов. Цей, як стверджував відповідач у поясненнях від 27.03.2023 до відзиву, оригінальний примірник товарно-транспортної накладної №8 від 16.11.2022 відповідач надав суду для огляду. При огляді наданого відповідачем доказу судом встановлено, що наданий відповідачем примірник документа на двох аркушах не є оригіналом товарно-транспортної накладної №8, а є кольоровою копією на двох окремих аркушах, при чому на копії в нижній кутовій частині міститься оригінальна печатка позивача та підпис директора ТОВ «Еко Суми».

За результатами з`ясування обставин справи, перевірки їх доказами та проведення судових дебатів 01.06.2023 у судовому засіданні після виходу з нарадчої кімнати судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, проаналізувавши позовні вимоги та заперечення проти них, пояснення позивача та відповідача, з`ясувавши фактичні обставин справи, оцінивши наявні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд

встановив:

15.09.2022 між Фізичною особою-підприємцем Чулановим Романом Ігоровичем в якості постачальника (відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКО СУМИ» (позивач) в якості покупця був укладений договір купівлі-продажу обладнання (далі договір купівлі-продажу від 15.09.2022), відповідно до умов пункту 1.1 якого постачальник (відповідач) зобов`язався передати обладнання для виробництва паливних гранул згідно Специфікації (додаток №1), далі товар, а покупець (позивач) зобов`язався в порядку та на умовах цього договору прийняти та оплатити даний товар.

Додатком 1 до договору купівлі-продажу від 15.09.2022 сторони погодили специфікацію товару сушарка АДС-300+ та погодили ціну товару в розмірі 450000,00 грн без ПДВ.

Пунктом 2.1 договору купівлі-продажу від 15.09.2022 сторони погодили, що загальна сума договору становить 450000,00 грн без ПДВ.

Умови оплати товару сторони визначили в ст.3 договору купівлі-продажу від 15.09.2022, а саме безготівкова форма розрахунків шляхом перерахування коштів на підставі рахунку постачальника, при чому попередня оплата 50% на підставі рахунку постачальника після підписання договору, інші 50% покупець сплачує під час відвантаження обладнання на виробничій дільниці постачальника на підставі листа про готовність обладнання (пункти 3.1-3.3 договору купівлі-продажу від 15.09.2022).

Умови поставки товару сторони визначили в ст.4 договору купівлі-продажу від 15.09.2022. Відповідно до п.4.1 цього договору товар повинен бути переданий постачальником протягом 40 робочих днів з дати внесення 50% предоплати. Постачальник передає покупцю на товар, що поставляється, наступні документи: видаткову накладну, рахунок-фактуру, інструкцію з обслуговування, технічні паспорти на кожну одиницю обладнання.

В свою чергу покупець зобов`язаний надати постачальнику відповідно оформлену довіреність на отримання товару (п.4.2 цього договору).

Відповідно до п.4.3 цього договору приймання товару по кількості та якості здійснюється на складі постачальника згідно інструкції П-6, П-7, затверджених Держарбітражем.

Із тексту підписаного сторонами договору купівлі-продажу від 15.09.2022 вбачається, що даний договір є типовою формою договору купівлі-продажу, яка використовується постачальником (відповідачем) та в яку від руки були вписані реквізити покупця ТОВ «Еко Суми», і після цього таким чином цей договір був підписаний сторонами. Копія договору купівлі-продажу від 15.09.2022 з Додатком 1 міститься в матеріалах справи.

Платіжною інструкцією №1 від 17.09.2022 позивач сплатив відповідачу 50% вартості товару, а саме сплатив 225000,00 грн, призначення платежу: «за обладнання для паливних гранул згідно договору від 15.09.2022 без ПДВ».

Платіжною інструкцією №29 від 16.11.2022 позивач сплатив відповідачу ще 50% вартості товару, а саме сплатив 225000,00 грн, призначення платежу: «за обладнання для паливних гранул згідно договору від 15.09.2022 без ПДВ».

Копії платіжних інструкцій №1 від 17.09.2022 та №29 від 16.11.2022 містяться в матеріалах справи, крім того факт повної оплати товару позивачем відповідачу в сумі 450000,00 грн за договором купівлі-продажу від 15.09.2022 сторони не заперечують.

Надаючи правову оцінку цим обставинам, які підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями письмових доказів та не заперечуються сторонами, суд виходить з того, що між сторонами на підставі підписаного ними договору купівлі-продажу від 15.09.2022 виникли майнові правовідносини за договором поставки, який є різновидом договору купівлі-продажу.

Так, відповідно до ч.1 та 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Відповідно до ст.664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Правові наслідки відмови продавця передати товар визначені в ст.665 Цивільного кодексу України, а саме у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Згідно із ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно із ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Також відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом положень ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У ст.629 Цивільного кодексу України закріплений основоположний принцип договірного права pacta sunt servanda, відповідно до якого договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи умову ст.2 договору купівлі-продажу від 15.09.2022 та Додатку №1 (специфікація) про те, що ціна товару за цим договором становить 450000,00 грн, та враховуючи факт перерахування позивачем відповідачу грошових коштів в загальній сумі 450000,00 грн за договором в якості оплату товару, суд приходить до висновку про те, що позивач як покупець виконав своє зобов`язання перед відповідачем щодо здійснення оплати за товар.

Звертаючись з позовом до суду, позивач посилається на те, що відповідач товар позивачу за договором не передав. З наведених підстав позивач просить суд стягнути з відповідача 450000,00 грн боргу за непоставлений товар.

Відповідач позов не визнає, посилаючись на здійснення ним передачі товару позивачу 16.11.2022 та надані відповідачем докази. При цьому відповідач також посилається на стандарт вірогідності доказів відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України, якою покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Також відповідач посилається на висновки Верховного Суду щодо можливості доводити постачання товару будь-якими доказами та щодо достовірності та вірогідності доказів (зокрема, у постановах Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №916/922/19, від 29.01.2021 у справі №914/2267/18)/

Вирішуючи спір, в т.ч. надаючи оцінку доводам та запереченням позивача та відповідача, суд виходить з того, що відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Також відповідно до ч.1 та 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

При цьому статтею 73 Господарського процесуального кодексу передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст.91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення (ч.1-5 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України).

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (ч.6 ст.91 Господарського процесуального кодексу України).

Правило визначення допустимості доказів закріплене в ст.77 Господарського процесуального кодексу України, а саме: обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінюючи доводи відповідача про те, що відповідач в день відвантаження обладнання позивачу 16.11.2022 надав директору позивача видаткову накладну №1 від 16.11.2022 на обладнання вартістю 450000,00 грн та товарно-транспортну накладну №8 від 16.11.2022, суд зауважує, що відповідачем не надано ніяких доказів того, щоб він передавав позивачу видаткову накладну №1 від 16.11.2022, сама видаткова накладна №1 від 16.11.2022 відповідачем суду теж не надана.

Крім того, суд зауважує, що у товарно-транспортній накладній №8 від 16.11.2022, на яку посилається відповідач, зазначена менша вартість товару (400000,00 грн), ніж вартість товару у договорі купівлі-продажу від 15.09.2022 (450000,00 грн).

Суд також відмічає, що в поданому відзиві відповідач спочатку зазначив, що оригінали доказів, копії яких додано ним до відзиву, знаходяться у відповідача. Позивач в ході розгляду справи поставив під сумнів надані відповідачем суду копії письмових доказів. Під час розгляду справи було з`ясовано, що в оригіналі у відповідача наявний лист фізичної особи-підприємця Омельянюка О.С. від 07.03.2023, до якого додавались копія разового договору на організацію перевезення вантажів №53752260 від 15.11.2022 та копія товарно-транспортної накладної №8 від 16.11.2022. Саме з цього оригіналу листа фізичної особи-підприємця Омельянюка О.С. від 07.03.2023 та доданих до нього копії разового договору №53752260 від 15.11.2022 та копії товарно-транспортної накладної №8 від 16.11.2022 відповідач виготовив копії, які були додані ним до відзиву на позовну заяву; самого оригіналу разового договору №53752260 від 15.11.2022 та оригіналу товарно-транспортної накладної №8 від 16.11.2022, з яких виготовлені відповідачем копії для суду, у відповідача немає. Крім того, в судовому засіданні відповідач пояснив, що він отримав від фізичної особи-підприємця Омельянюка О.С., як стверджував відповідач, оригінальний примірник товарно-транспортної накладної №8 від 16.11.2022, з якого фізична особа-підприємець Омельянюк О.С. виготовив копію, яка додавалась до листа фізичної особи-підприємця Омельянюка О.С. від 07.03.2023, з якої, в свою чергу, відповідач виготовив копію, яка додана відповідачем до відзиву на позов. Цей, як стверджував відповідач, оригінальний примірник товарно-транспортної накладної №8 від 16.11.2022 відповідач надав суду для огляду в ході розгляду справи. При огляді наданого відповідачем доказу судом встановлено, що наданий відповідачем примірник документа на двох аркушах не є оригіналом товарно-транспортної накладної №8 від 16.11.2022, а є кольоровою копією на двох окремих аркушах, при чому на копії в нижній кутовій частині міститься оригінальна печатка позивача та підпис директора ТОВ «Еко Суми».

Таким чином, суд відмічає, що у відповідача немає оригіналу разового договору №53752260 від 15.11.2022 та оригіналу товарно-транспортної накладної №8 від 16.11.2022, а тому в силу вимог ч.6 ст.91 Господарського процесуального кодексу України та ст.77 Господарського процесуального кодексу України надані відповідачем у справу копії разового договору №53752260 від 15.11.2022 та копії товарно-транспортної накладної №8 від 16.11.2022 є недопустимими доказами і не можуть братись судом до уваги.

Посилання відповідача на стандарт вірогідності доказів в такому випадку є помилковим, оскільки критерії ч.6 ст.91 Господарського процесуального кодексу України та ст.77 Господарського процесуального кодексу України щодо допустимості доказів є імперативними, тобто якщо в силу закону певні докази є недопустимими, то такі докази не можуть братись до уваги для їх оцінки на предмет вірогідності відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України.

Лист фізичної особи-підприємця Омельянюка О.С. від 07.03.2023, на який посилається відповідач і у якому фізична особа-підприємець Омельянюка О.С. повідомляє про відомі йому обставини перевезення товару, за своєю суттю є повідомленням свідка про відомі йому обставини, які мають значення для справи.

Так, відповідно до ч.1 ст.87 Господарського процесуального кодексу України показання свідка це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.

Статтею 80 Господарського процесуального кодексу України встановлені вимоги до заяви свідка. Показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом (ч.1-3 ст. 80 цього Кодексу).

При цьому, відповідно до ч.2 ст.87 Господарського процесуального кодексу України на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

Укладаючи на підставі типової форми самого відповідача договір купівлі-продажу від 15.09.2022, відповідач добровільно погодився в п.4.1 цього договору з необхідністю складення між позивачем та відповідачем на підтвердження прийому-передачі товару письмового документа, а саме видаткової накладної. Крім того, в п.4.2 цього договору сторони передбачили також умову про надання покупцем (позивачем) постачальнику (відповідачу) довіреності на отримання товару.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Частинами 1 та 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, на підставі показань фізичної особи-підприємця Омельянюка О.С. у листі від 07.03.2023 відповідно до ч.2 ст.87 та ст. 77 Господарського процесуального кодексу України не можуть встановлюватись обставини прийому-передачі товару відповідачем позивачу за договором купівлі-продажу від 15.09.2022, які підлягають відображенню у відповідних документах видатковій накладній, довіреності тощо.

Суд при цьому також зауважує, що наданий відповідачем акт приймання-передачі обладнання перевізнику від 16.11.2022 був складений між відповідачем та водієм Мельником С.М., а позивач у цьому акті в якості отримувача товару не значиться, опис майна у цьому акті не співпадає з описом Додатку №1 (специфікації) до договору купівлі-продажу від 15.09.2022, а тому даний акт від 16.11.2022 не є доказом прийому-передачі товару відповідачем позивачу за договором купівлі-продажу від 15.09.2022.

Посилання відповідача на здійснення позивачем 16.11.2022 повної оплати вартості товару як на доказ того, що поставка товару відбулась 16.11.2022, і що позивач таким чином сплатив 16.11.2022 відповідачу 50% вартості товару на умовах післяплати, суд вважає непереконливим, оскільки в платіжній інструкції позивача №1 від 17.09.2022 на суму 225000,00 грн (оплата 50% вартості товару) та в платіжній інструкції позивача №29 від 16.11.2022 на суму 225000,00 грн (оплата решти 50% вартості товару) зазначено одне і те саме призначення платежу: «за обладнання для паливних гранул згідно договору від 15.09.2022 без ПДВ». Із цього призначення платежу не можна зробити висновок про те, чи здійснення позивачем 16.11.2022 повної оплати вартості товару було післяплатою чи попередньою оплатою товару, а інших доказів передачі товару позивачу відповідачем не надано (зокрема, лист про готовність обладнання, видаткову накладну, довіреність на отримання товару, складання яких було передбачено відповідно пунктами 3.3, 4.1 та 4.2 договору купівлі-продажу від 15.09.2022).

Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри". Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, у справі №908/1879/17 від 04.03.2021.

Таким чином, частина наданих відповідачем у справу доказів є недопустимими, а інша частина наданих відповідачем доказів не доводить факт передачі відповідачем позивачу товару вартістю 450000,00 грн відповідно до умов договору купівлі-продажу від 15.09.2022.

Отже, суд приходить до висновку про невиконання відповідачем обов`язку передати позивачу товар вартістю 450000,00 грн відповідно до умов договору купівлі-продажу від 15.09.2022, а позов позивача до відповідача спрямований на повернення (стягнення з відповідача) передоплати в розмірі 450000,00 грн.

Відповідно до ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Приймаючи до уваги вищевикладене, оскільки позивачем доведені вимоги до відповідача в сумі 450000,00 грн, а відповідачем не спростовано доводів позивача, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог, а саме з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 450000,00 грн.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір платіжною інструкцією №7 від 03.02.2023 в сумі 6750,00 грн. Отже, у зв`язку із задоволенням судом позовних вимог сплачений позивачем судовий збір в сумі 6750,00 грн відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Керуючись ст. 2, 7, 8, 11, 13, 14, 18, 20, 73-80, 91, 129, 231, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Суми» до Фізичної особи-підприємця Чуланова Романа Ігоровича про стягнення 450000,00 задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Чуланова Романа Ігоровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Суми» (40007, м. Суми, вул. Нижньосироватська, 66, кв. 31, код ЄДРПОУ 44885161) 450000 (чотириста п`ятдесят тисяч) грн 00 коп. та судовий збір в сумі 6750 (шість тисяч сімсот п`ятдесят) грн 00 коп.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку, які передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 22.06.2023.

Суддя О.О. Третьякова