Рішення № 111707319, 21.06.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.06.2023Справа № 910/2832/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Зайченко О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер-Авіа» (03036, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, 79)

Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26)

про стягнення 11 368,72 грн.

Представники учасників процесу:

від позивача: Хаєцька О.С.

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: не з`явився

У судовому засіданні 21.06.2023, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер-Авіа» та до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» про стягнення 11 368,72 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» залишено без руху, встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення відповідних недоліків.

02.03.2023 на електронну пошту суду від Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.03.2023 було серед іншого прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), запропоновано відповідачам надати суду відзив на позовну заяву з доказами направлення позивачу - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та заперечення на відповіді на відзиви (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповідей на відзиви.

28.03.2023 через загальний відділ діловодства суду від відповідача-2 надійшов відзив на позов із додатковими документами до нього та доказами направлення іншим учасника справи, відповідно до якого, останній просив відмовити у позові у повному обсязі та витребувати у позивача акт/протокол огляду транспортного засобу та фото пошкоджень, отриманих у дорожньо-транспортній пригоді у 2018 році.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2023 ухвалив здійснювати розгляд справи №910/2832/23 за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначив на 03.05.2023.

31.03.2023 до канцелярії суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач не погоджується з доводами відповідача 2, просить долучити відповідь на відзив до матеріалів справи та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

04.04.2023 загальним відділом діловодства суду було зареєстровано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, у якому відповідач 2 просив долучити до матеріалів справи відповідь на адвокатський запит.

11.04.2023 до канцелярії суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач 2 не погоджується з твердженнями позивача наведеними у відповіді на відзив.

19.04.2023 до Господарського суду надійшли додаткові пояснення відповідача 2, у яких представник відповідача надав пояснення щодо: зменшення розміру страхового відшкодування на коефіцієнт фізичного зносу, зменшення розміру страхового відшкодування на податок на додану вартість, пропущення позивачем строку позовної давності та просить долучити довідку Національної поліцій України до матеріалів справи.

Цією ж датою надійшло клопотання представника відповідача 2 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.05.2023 було відкладено підготовче засідання на 24.05.2023 та зобов`язано позивача надати суду належним чином завірену копію страхової справи стосовно пошкодження автомобіля SKODA OKTAVIA A7, державний номер НОМЕР_1 , під час ДТП яке відбулось 26.07.2018, згідно з довідки на Національної поліції України № 3018208519439940.

18.05.2023 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових доказів на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 03.05.2023.

У судовому засіданні 24.05.203 суд на місці ухвалив зобов`язати позивача направити на адреси відповідачів клопотання на виконання вимог ухвали суду від 03.05.2023 та відклав розгляд справи на 07.06.2023.

25.05.2023 на електронну пошту суду від позивача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових доказів на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 03.05.2023.

31.05.2023 через загальний відділ діловодства суду від відповідача-2 надійшли заперечення на клопотання про виконання вимог Ухвали Господарського суду міста Києва від 03.05.2023.

06.06.2023 на електронну пошту суду від відповідача -1 надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У судовому засіданні 07.06.2023 суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 21.06.2023.

09.06.2023 через загальний відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

14.06.2023 на електронну пошту суду від позивача надійшли для залучення до матеріалів справи копія платіжного доручення від 04.10.2019 на суму 34 077,59 грн та докази направлення клопотання позивача на виконання вимог ухвали суду від 03.05.2023.

15.06.2023 через систему «Електронний суд» від відповідача-2 надійшли заперечення на подані позивачем додаткові докази.

У судове засідання призначене на 21.06.2023 з`явився представник позивача, яка надала пояснення по суті поданого клопотання, просила суд його задовольнити.

Розглянувши клопотання позивача від 14.06.2023 про залучення до матеріалів справи копії платіжного доручення від 04.10.2019 на суму 34 077,59 грн судом на місці було ухвалено залишити без розгляду вказане клопотання позивача на підставі ч. 2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України.

Надалі в судовому засіданні представник позивача надала пояснення по суті справи, підтримала заявлені позовні вимоги та просила суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представники відповідачів у судове засідання не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання відповідними ухвалами суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, а також заслухавши надані сторонами пояснення та доводи, суд встановив.

20.05.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІЛТА» (страхувальник) та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (позивач, страховик) було укладено договір добровільного страхування ризиків, пов`язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів № АМ.129920, забезпечений транспортний засіб Skoda, державний номер НОМЕР_1 .

05.03.2019 о 09:01 в м.Києві на вул. Народного Ополчення, 9А, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Renault Kangoo державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу Skoda, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 .

Дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушенням водієм ОСОБА_1 пунктів 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується Постановою Солом`янського районного суду м. Києва у справі 760/7293/19 від 10.05.2019 року.

На підставі страхового акту № UA2019030500009/L04/01 від 15.04.2019 позивачем було виплачено страхове відшкодування на суму 19644,18 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 28966 від 17.04.2019.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина водія ОСОБА_1 , який керував автомобілем Renault Kangoo державний номер НОМЕР_2 , підтверджується Постановою Солом`янського районного суду міста Києва у справі № 760/7293/19 від 10.05.2019.

Пунктом 36.4 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов`язані з відшкодуванням збитків.

З матеріалів справи вбачається, що станом на момент вчинення Renault Kangoo державний номер НОМЕР_2 , був застрахований згідно полісом АМ5295698 у Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», франшиза - 0,00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, 08.08.2019 позивач звернувся до відповідача -2 із заявою (претензією) про виплату страхового відшкодування (в порядку) регресу на суму 19 644,18 грн.

Розглянувши вказану претензію, відповідачем-2, 09.01.2020 було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 8 275,46 грн на користь позивача, що підтверджується платіжною інструкцією № 5699.

Звертаючись до суду із позовом, позивач зазначав, що відповідачем-2 не повністю виконано зобов`язання щодо виплати страхового відшкодування в порядку регресу, у зв`язку із чим, примусовому стягненню з відповідача-2 підлягає 11368,72 грн.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки, відповідач-1 не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Поряд із цим, заперечуючи проти позовних вимог, відповідач-2 вказував на їх безпідставність та необґрунтованість, а також на відсутність підстав для стягнення з нього різниці у сумі 11 368,72 грн страхового відшкодування в порядку регресу з огляд на неврахування позивачем при здійсненні розрахунку, коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу, а також необхідністю вирахування розміру податку на додану вартість та витрат не пов`язаних із страховим випадком, що розглядається у даній справі.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 979 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 вказаного Закону передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Частиною першою статті 25 Закону України "Про страхування" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

У справі, що розглядається, спір виник між страховою компанією яка здійснила страхову виплату та страховою компанією винної у ДТП особи, щодо відшкодування витрат, понесених у зв`язку з завданням винною особою матеріальних збитків.

Судом враховано, що позивач реалізував своє право на звернення до страхової компанії винної у ДТП особи (відповідач-2 у справі), шляхом її повідомлення про настання такої події та пред`явлення вимоги, з наданням відповідних доказів на підтвердження понесення матеріального збитку.

Поряд із цим, судом зазначається, що із доданих до позовної заяви Страхового акту та розрахунку страхового відшкодування вбачається, що позивач всупереч нормам Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів визначив суму страхового відшкодування без застосування коефіцієнту фізичного зносу.

Проте, за висновками суду вказане не створює обов`язку для відповідача-2 здійснити виплату страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/5295698 в порядку суброгації на тих же самих умовах, на яких виплату було здійснено Позивачем.

Так, за змістом статей 511, 629 Цивільного кодексу України зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Таким чином, усі додаткові зобов`язання позивача, взяті перед страхувальником за договором добровільного страхування №АМ 129920 від 20.05.2018 щодо відшкодування вартості відновлювального ремонту транспортного засобу, без врахування коефіцієнту фізичного зносу, є обов`язковими до виконання лише для позивача і не породжують виникнення жодних додаткових зобов`язань (понад, тих, що передбачені законом) у третьої особи, якою у даному випадку є відповідач-2 (стаття 511 Цивільного кодексу України).

Отже, порядок визначення розміру страхового відшкодування за договором обов`язковою страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів визначається на підставі Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» й включає врахування фізичного зносу за наявності на те законних підстав.

Крім зазначено вище, відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортирні засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092).

Відповідно до пункту 2.4 указаної Методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі №910/3650/16, від 12.03.2018 у справі №910/5001/17 та у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №910/3867/16, від 01.02.2018 у справі №910/22886/16.

Так, відповідно до вимог пункту 8.2 цієї Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою: Сврз = Ср + См + Сс х (1- ЕЗ), де: Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн; См - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн; Сс - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн.; ЕЗ - коефіцієнт фізичного зносу.

Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі №910/3650/16, від 12.03.2018 у справі №910/5001/17 та у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №910/3867/16, від 01.02.2018 у справі №910/22886/16.

Тобто, коефіцієнт фізичного зносу автомобіля підлягає застосуванню не до загальної вартості матеріалів та робіт для відновлення пошкодженого транспортного засобу, а лише до вартості замінених на нові складових частин автомобіля.

Отже, судом встановлено, що позивачем було виплачено страхове відшкодування на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЛТА» у розмірі 19 644,18 грн без урахування фізичного зносу.

Також, судом встановлено, що на замовлення відповідача-2, 22.11.2019 аварійним комісаром ОСОБА_4 було складено Консультацію № 99-D/61/3, відповідно до якої встановлено, що розміру фізичного зносу колісного транспортного засобу Skoda, державний номер НОМЕР_1 складає: 41 %, а також виявлено те, що вказаний транспортний засіб вже ремонтувався у 2018 році, а саме, згідно із даними системи «Аудахісторі» на базі платформи «Аудатекс» встановлено, що 16.08.2018 позивачем проводився розрахунок відновлювальних робіт цього автомобіля.

Крім того, судом встановлено, що відповідач-2 13.03.2023 звернувся до позивача із адвокатським запитом про надання Акту/протоколу огляду транспортного засобу Skoda державний номер НОМЕР_1 та фото пошкоджень, отриманих у 2018.

Згідно з відповіддю від 27.03.2023 на адвокатський запит відповідача-2 від 13.03.2023, позивачем було повідомлено про неможливість надання акту огляду транспортного засобу Skoda державний номер НОМЕР_1 з огляду на знищення у березні 2022 у пожежі архіву, до якого його було передано на зберігання.

Поряд із цим, на виконання вимог ухвали суду від 03.05.2023 позивачем було надано для залучення до матеріалів справи копію матеріалів страхової справи № UA2018072600009 за дорожньо-транспортною пригодою, що сталась 26.07.2018 за участю транспортного засобу Skoda державний номер НОМЕР_1 .

Також, матеріали справи містять довідку Національної поліції України, відповідно до якої 26.07.2018 відбулось ДТП за участі автомобіля Skoda державний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 , в результаті якої транспортний засіб Skoda державний номер НОМЕР_1 отримав механічні ушкодження, а саме: задня права частина, бокова права частина.

Із наданого позивачем розрахунку страхового відшкодування до страхового акту №UА2019030500009/L04/01 від 15.04.2019 та рахунку СТО - Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Прага Авто на Кільцевій» від 06.03.2019 вбачається, що фактична вартість замінених складових частин (Сс) становить: 13 497,59 грн, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу їх вартість дорівнює: 7 963, 58 грн (13 497,59 грн х (1 - 0,41). Також, з вказаного розрахунку та рахнку СТО вбачається, що вартість ремонтно-відновлювальних робіт (Ср) склала 8 796,59 грн, а вартість необхідних для ремонту матеріалів з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу - 7 963,58 грн.

Отже, загальна вартість відновлювального ремонту транспортного засобу, проведеного внаслідок вказаної ДТП (з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу) становить: 16 760,17 грн (8 796,59 грн + 7 963,58 грн), а за вирахуванням розміру безумовної франшизи - 2 650,00 грн складатиме: 14 110,17 грн.

З огляду на встановлені вище обставини, суд критично ставиться до тверджень позивача про те, що розрахунок коефіцієнту фізичного зносу не може бути взятий до уваги судом, оскільки виконаний із порушенням законодавства, а саме без особистого огляду транспортного засобу, та зазначає наступне.

Пунктом 5.1 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (надалі - Методика) закріплено, що визначення матеріального збитку чи вартості колісного транспортного засобу без його огляду особисто експертом, який складає висновок, можливе тільки за рішенням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), в якому міститься обґрунтування неможливості надання об`єкта дослідження на огляд, у разі надання ним даних, необхідних для проведення дослідження.

Отже, у вказаному вище пункті мова йде саме про визначення матеріального збитку або вартості колісного транспортного засобу, а не у зв`язку із застосуванням та визначенням коефіцієнту фізичного зносу запасних частин.

Пунктом 7.1 Методики визначено, що оцінка колісного транспортного засобу здійснюється переважно із застосуванням бази оцінки, яка відповідає ринковій вартості. Ринкова вартість колісного транспортного ураховує його комплектність, укомплектованість і фактичний технічний стан, строк експлуатації, величину пробігу, умови, у яких він експлуатувався (зберігався), особливості кон`юнктури ринку регіону. Згідно з принципами зміни вартості, попиту та пропозиції значення ринкової вартості є змінною за фактором часу величиною, яка залежить від коливань ринкових цін на колісний транспортний засіб та його складники.

Таким чином, у відповідності до Методики для встановлення коефіцієнту фізичного зносу проведення огляду транспортного засобу особисто представником відповідача-2 не потрібно оскільки це розрахунковий показник, який становить співвідношення поточної вартості автомобіля до вартості нового автомобіля.

Не заслуговують на увагу й твердження позивача про незаконне зменшення відповідачем-2 розміру страхового відшкодування на суму податку на додану вартість, у зв`язку із чим, до матеріалів справи позивачем було долучено наряд-замовлення № АСК-90532 від 30.08.2019 на підтвердження факту виконаного ремонту, з огляду на що судом зазначається наступне.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п. 196.1.3 ст. 196 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов`язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів.

Отже, всі операції з надання послуг із страхування, в тому числі пов`язані з оплатою страхових послуг страхувальником на користь страховика та компенсацією останнім збитків, понесених потерпілим при настанні страхового випадку, не є об`єктом оподаткування ПДВ.

За загальним правилом, як при визначенні розміру страхових платежів, так і при визначенні розміру матеріального збитку чи страхової виплати, підлягаючої до відшкодування страхувальнику чи безпосередньо потерпілій особі (п. 36.4 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), податок на додану вартість не нараховується, окремим рядком не виділяється а страховики не є платниками ПДВ по таких операціях.

Отже, вартість податку на додану вартість відшкодовується страховиком при наданні доказів проведення ремонту автомобіля, при цьому, доказів на підтвердження проведення ремонту, як і доказів на підтвердження статусу платника податку на додану вартість, позивачем відповідачу-2 надано не було.

Також, як вбачається зі змісту рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Прага Авто на Кільцевій» №САСТ-905668 від 06.03.2019 р. ціни на запчастини взяті з урахуванням розміру податку на додану вартість, тобто + 20%.

Відповідно п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Таким чином, вартість ПДВ відшкодовується страховиком тільки при наданні доказів проведення ремонту автомобіля. Це слідує з того, що податок на додану вартість - це непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем, але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець.

Враховуючи, що позивачем було перераховано страхове відшкодування на розрахунковий рахунок власника транспортного засобу SKODA, державний номер НОМЕР_1 - Товариству з обмеженою відповідальністю «ІЛТА» та не надано доказів проведення ремонту автомобіля на СТО, то у відповідача-2 не виникло обов`язку сплачувати податок на додану вартість за цим страховим випадком.

Поряд із цим, позивачем було долучено до відповіді на відзив наряд-замовлення № АСК-90532 від 30.08.2019 на підтвердження факту виконання ремонту, який не може бути взятий до уваги судом з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» із змінами та доповненнями визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до п. З Розділу III Прийняття та оформлення замовлень Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів, затверджених Наказом Міністерства Інфраструктури України 28.11.2014 № 615, послуги з технічного обслуговування і ремонту колісного транспортного засобу чи його складових частин (систем) надаються замовникові на підставі договору про технічне обслуговування і ремонт колісного транспортного засобу, що укладається відповідно до вимог цивільного законодавства між замовником і виконавцем (договір, наряд-замовлення, накладна, квитанція тощо). Тобто за своєю суттю наряд-замовлення є договором про технічне обслуговування і ремонт колісного транспортного засобу.

Відповідно до п.7 розділу V Оплата послуг, вказаних вище Правил, документами, що підтверджують надання послуги, є: акт передавання-приймання КТЗ (його складових частин (систем)) після надання послуг з технічного обслуговування і ремонту; наряд-замовлення, підписаний контролером якості (з проставлянням печатки виконавця (за наявності)) та замовником; документ, що підтверджує оплату послуг; рахунок-фактура; податкова накладна (для юридичних осіб).

Відповідно до п. 8. Розділу VII Правил, виконавець після виконання робіт надає замовнику такі документи: рахунок-фактуру, наряд-замовлення, накладну, квитанцію тощо (окремо пов`язані з виконанням технічного обслуговування (крім гарантійного) та окремо пов`язані з виконанням ремонту); гарантійний талон (один примірник); додатки до експлуатаційної документації у випадках, зазначених у пункті 7 розділу VI цих Правил, а також пункті 7 цього розділу; довідку-рахунок на складові частини, придбані й установлені виконавцем на КТЗ; довідку про колір (основний колір) КТЗ, якщо цей колір змінено під час ремонту; приймально-здавальний акт виконавця, який має право на випробування систем живлення КТЗ з газобалонного обладнання і виконав ці випробування.

Таким чином, в порушення п. 36.2 Закону та у відповідності до зазначених вище Правил, позивачем не було додано до матеріалів справи повного пакету документів на підтвердження факту оплати проведеного ремонту транспортного засобу.

Отже, розмір страхового відшкодування без урахування ПДВ складає: 11 758,46 грн (14 110,17 грн - 2 351, 70 грн (ПДВ)).

Суд також погоджується із твердженням відповідача-2 про неправомірність включення до суми страхового відшкодування витрат позивача, не пов`язаних із дорожньо-транспортною пригодою, що сталась 05.03.2019 з огляду на таке.

Судом встановлено, та підтверджується наданими відповідачем-2 доказами, що під час проведення оцінки пошкодженого транспортного засобу, аварійним комісаром ОСОБА_4 було виявлено, що автомобіль SKODA державний номер НОМЕР_1 мав пошкодження не пов`язані з вказаною ДТП, а саме із фото з місяця ДТП та фото пошкодженого транспортного засобу вбачається, що під час ДТП контакту з кришкою багажника пошкодженого транспортного засобу не відбулося.

Відповідно до рахунку СТО - Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Прага Авто на Кільцевій» від 06.03.2019 загальна вартість відновлювальних робіт щодо кришки багажника, становить: 3 483,00 грн з ПДВ (установка - 405,00 грн; переобладнання - 324,00 грн; рихтування - 405,00 грн, підготовка до фарбування - 1053,00 грн; фарбування - 891,00 грн та полірування - 405,00 грн).

Проте, дослідивши надані позивачем фото пошкоджень транспортного засобу Skoda державний номер НОМЕР_1 , судом встановлено, що зчіс лакофарбного покриття під номерним знаком, що зображено на фото 1, не може бути віднесено до пошкоджень, отриманих в спірному ДТП, оскільки із фото 2 видно, що «юбка» бамперу Renault Kangoo, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 знаходиться нижче аніж кришка багажника Skoda, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Отже, відповідачем-2 було зменшено розмір страхового відшкодування на відновлення пошкоджень не пов`язаних з даним ДТП, тобто на 3 483,00 грн, у зв`язку із чим, розмір страхового відшкодування без урахування вартості ремонту, що не відноситься до даної ДТП складає: 8 275,46 грн (11 758,46 грн - 3483,00 грн).

Враховуючи зазначене, з огляду на подані сторонами докази, суд дійшов до обґрунтованого висновку про те, що відповідачем -2 було розраховано та сплачено страхове відшкодування в розмірі 8 275,46 грн на користь позивача у відповідності до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Однак спеціальні норми Закону обмежують розмір шкоди (збитків), що підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала шкоди, зокрема вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29).

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначає Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

У розумінні цього Закону оцінка майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.06.2018 р. у справі № 910/20199/17.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами як письмові, речові і електронні докази.

Отже, відповідачем-2 було виконано обов`язки, передбачені чинним законодавством України, зокрема Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в повному обсязі та сплачено позивачу розмір страхового відшкодування з урахуванням фізичного зносу. Доказів на спростування позиції відповідача-2, позивачем надано не було.

Щодо заяви відповідача-2 про застосування строків позовної давності, судом зазначається наступне.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом частини першої статті 261 названого Кодексу позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

За таких обставин, враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог по суті спору за недоведеністю порушення прав позивача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування строку позовної давності.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 на користь позивача завдані збитки в порядку регресу у розмірі 11 368,72 грн, судом зазначається наступне.

Судом встановлено, що відповідачем-2 було правомірно розраховано та сплачено позивачу суму страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 8 275, 46 грн, у відповідності до положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

В той же час, заявлені до стягнення позивачем 11 368,72 грн витрат, є зобов`язанням позивача як страховика перед страхувальником (Товариством з обмеженою відповідальністю «ІЛТА») за договором добровільного страхування ризиків, пов`язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів № АМ.129920 від 20.05.2018, не створюють додаткових зобов`язань для третіх осіб та підпадають про регулювання Закону України «Про страхування», що визначає страхування як вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем всупереч положень статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності підстав для стягнення з відповідача-1 страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 11 368,72 грн.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі, з покладенням на позивача судових витрат у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 22.06.2023

Суддя Л.Г. Пукшин