Рішення № 111707299, 21.06.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.06.2023Справа № 910/21780/21

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В., за участі секретаря судового засідання Рєпкіної Ю. Є., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Благодійної організації "Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД"

до 1. Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій"

2. ОСОБА_1

3. ОСОБА_2

про визнання недійсними прав інтелектуальної власності на винахід,

Представники учасників процесу згідно протоколу від 21.06.2023,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні судді Господарського суду міста Києва Джарти В. В. перебуває справа за позовом Благодійної організації "Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД" (далі - позивач, Організація) до Державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" (далі - відповідач 1, Інститут), ОСОБА_1 (далі - відповідач 2), ОСОБА_2 (далі - відповідач 3) про визнання недійсними прав інтелектуальної власності на винахід.

Ухвалою суду від 10.01.2022 вищевказану позовну заяву було залишено без руху та встановлений строк для усунення недоліків позовної заяви.

21.01.2022 через відділ діловодства та документообігу від Організації надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 25.01.2022 прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі № 910/21780/21. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання було призначене на 04.04.2022.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 року "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"" затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

Указом Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 року "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України № 7300 від 19.04.2022 року "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України № 341/2022 від 17.05.2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Ухвалою суду від 08.07.2022 підготовче провадження було призначене на 29.11.2022 (з урахуванням ухвали від 29.11.2022).

У підготовчому засіданні 29.11.2022 судом було задоволено заяву позивача про заміну відповідача 1 його правонаступником та у порядку статті 52 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) здійснено заміну Державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" на його правонаступника - Державну організацію "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" (далі - відповідач 1, УКРНОІВІ). Підготовче засідання було відкладене на 23.01.2023. Також був встановлений строк для подання відзиву на позов до 15.01.2023.

19.12.2022 позивачем до суду через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва було подане клопотання про долучення доказів направлення копії позовної заяви із додатками УКРНОІВІ.

22.12.2022 відповідачем 2 та відповідачем 3 до суду були долучені документи копії витягу з Торгового реєстру кантону Базель-Штадт та повного свідоцтва про поточну діяльність відповідача 2.

11.01.2023 позивачем до суду були подані додаткове обґрунтування позовних вимог разом з клопотанням про поновлення строку подання доказів.

23.01.2023 відповідачем 2 та відповідачем 3 до суду були подані заперечення на додаткове обґрунтування позовних вимог та клопотання про поновлення строку подання доказів.

23.01.2023 до суду відповідачем 2 та відповідачем 3 був поданий відзив на позовну заяву, який у порядку статті 118, 165 ГПК України був залишений без розгляду через порушення строків його подання.

У підготовчому засіданні 23.01.2023 судом було повідомлено про долучення висновку експерта, представленого суду позивачем, та роз`яснено представниками відповідачів про те, що оцінка вказаному висновку експерта буде надана на стадії дослідження доказів. Підготовче засідання було відкладене на 27.02.2023 та наданий час сторонам для подання документів, зокрема висновків експертів.

09.02.2023 відповідачем 2 та відповідачем 3 до суду були подані письмові пояснення по суті спору, а також подані додаткові документи, зокрема, копія виписки з Державного реєстру України винаходів та висновку експерта.

Також, 23.02.2023 до суду відповідачем 2 та відповідачем 3 були подані докази для долучення до матеріалів справи, зокрема копію висновку експертів.

27.02.2023 позивачем до суду були подані заперечення щодо залучення відповідачами 2 та 3 доказів до матеріалів справи, а саме висновків експертів. Вказане клопотання судом в підготовчому засіданні 27.02.2023 було відхилено, через відсутність підстав повернення таких доказів, оскільки спірні експертні висновки були подані до суду після їх складення та могли бути представлення суду раніше.

27.02.2023 до суду відповідачем 1 був поданий відзив на позов.

Підготовче провадження було відкладене на 13.03.2023.

13.03.2023 позивачем до суду було подане клопотання про залучення експерта Рябухіна Сергія Вікторовича. Вказане клопотання було розглянуте судом в судовому засіданні 13.03.2023 та повідомлено, що експерт буде викликаний до суду на стадії розгляду справи по суті.

13.03.2023 також позивачем було подане клопотання про призначення судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності, яке було розглянуте судом та відхилено в судовому засіданні 13.03.2023 через відсутність підстав призначення експертизи, обумовлених приписами статті 99, 100 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, представники відповідачів у підготовчому засіданні 13.03.2023, заперечуючи проти призначення експертизи зауважили, що в запропонованій Організацією експертній установі відсутні експерти відповідної спеціальності.

13.03.2023 Організацією до суду було подане клопотання про витребування доказів. У підготовчому засіданні 13.03.2023 судом були заслухані пояснення відповідача 1 щодо заявленого клопотання позивача та повідомлено про його передчасність, оскільки УКРНОІВІ не відмовляло в наданні таких доказів, проте строки представлення вказаних документів заявнику, ще не сплили.

13.03.2023 позивачем була надана відповідь на відзив відповідача 1.

У підготовчому засіданні 13.03.2023 була оголошена перерва до 24.04.2023.

24.04.2023 позивачем була подана заява про зупинення провадження у цій справі до набрання рішення в справі № 910/5248/23, а також долучені додаткові документи, отримані позивачем в УКРНОІВІ.

24.04.2023 відповідачем 2 та відповідачем 3 до суду була подана заява про застосування наслідків пропуску строків позовної давності.

У підготовчому засіданні 24.04.2023 судом було розглянуте клопотання позивача про зупинення провадження в справі та відмовлено в його задоволенні через відсутність обставин неможливості здійснювати розгляд цієї справи до вирішення по суті спору в межах справи № 910/5248/23 з тотожним предметом спору та відмінними підставами позову. Крім того судом було повідомлено про право Організації використати в майбутньому процесуальний інститут перегляду рішення за нововиявленими обставинами.

Ухвалою від 24.04.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 17.05.2023.

17.05.2023 позивачем до суду були подані додаткові заперечення на експертні висновки, подані відповідачами 2 та 3, проте вказані заперечення були залишені без розгляду через невідповідність приписами статті 170 ГПК України, зокрема відсутній підпис на вказаних запереченнях.

У судовому засіданні 17.05.2023 судом були заслухані вступні промови позивача та відповідачів та відкладений розгляд справи на 21.06.2023 для виклику у судове засідання спеціаліста Рябухіна Сергія Вікторовича.

У судовому засіданні 21.06.2023 судом було розглянуте клопотання позивача про призначення експертизи та клопотання про зупинення провадження набрання законної сили рішенням в справі №910/7021/23 та залишено вказані клопотання без розгляду, керуючись приписами частини 2 статті 207 ГПК України.

Спеціаліст Рябухін Сергій Вікторович у призначене судове засідання 21.06.2023 не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Представник позивача в судовому засіданні детально виклав свої заперечення, щодо наявних в матеріалах справи висновків експертів, представлених суду відповідачем 2 та відповідачем 3. Від оголошення своєї промови на стадії судових дебатів відмовився.

Представники відповідачів проти задоволення позову заперечували, посилаючись на обставини та факти, викладені в письмових поясненнях та відзиві на позов.

Відповідно статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Благодійна організація «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД» здійснює свою діяльність в сфері реалізації міжнародних проектів головним чином в галузі фармакології, медицини і впровадження комплексних проектів з профілактики та нерозповсюдження інфекційних та неінфекційних захворювань, що мають соціальне значення, а також забезпечення отримувачів благодійної допомоги якісними і доступними лікарськими засобами і терапевтичними послугами. Позивач посилається на те, що реалізує міжнародний проект «Використання гнучких положень ТРІПС для розширення доступу до лікування ВІЛ та інфекції ВІЛ/СНІД в країнах з середнім рівнем доходу» та «Подолання патентних бар`єрів щодо лікарських засобів проти туберкульозу та COVID-19 з метою розширення доступу до лікування туберкульозу та COVID-19» за фінансової підтримки Міжнародної коаліції з готовності до лікування (International Treatment Preparedness Coalition (ІТРС). На думку Позивача, однією із пріоритетних задач діяльності Позивача є подолання патентних бар`єрів щодо лікарських засобів проти туберкульозу та COVID-19. Позивач також стверджує, що у процесі дослідження лікарських засобів, які застосовуються для лікування COVID- 19 та артриту та які стосуються специфіки лікування від COVID-19 та артриту осіб, які одночасно хворіють на ВІЛ/СНІД, а також з метою з`ясування наявності патентної охорони таких препаратів та/або способів їх виготовлення чи застосування Позивачем встановлено, що одним із таких лікарських засобів є лікарський засіб з міжнародною непатентованою назвою «ТОЦИЛІЗУМАБ» (також відомий, як атилізумаб). Позивач зазначив, що люди, які живуть з ВІЛ/СНІД знаходяться в групі ризику щодо COVID-19 та ревматоїдного артриту.

Як стверджує позивач, йому стало відомо про те, що речовина «тоцилізумаб», яка є активною діючою речовиною лікарського засобу «Актемра», захищена патентом України № НОМЕР_1 на винахід «ІНФОРМАЦІЯ_1», державна реєстрація якого здійснена відповідачем 1 у 2014 році. Дата публікації відомостей про видачу зазначеного патенту 10.01.2014.

Позивач вважає, що патент України № НОМЕР_1 підлягає визнанню недійсним через невідповідність винаходу, захищеного даним патентом, умовам патентоздатності, зокрема умові «винахідницький рівень». Крім того, Позивач стверджує, що такий винахід не є новим. позивач наголошує, що реєстрація зазначеного патенту, який не відповідає, на думку Організації, умовам надання правової охорони, порушують права та законні інтереси позивача.

На підтвердження своїх позовних вимог, позивач надав Висновок експерта № 11 за результатами проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності складений 28.01.2022, складеного судовим експертом Жихаревим О.С., відповідно до якого експерт дійшов висновку, що винахід «ІНФОРМАЦІЯ_1» за патентом України НОМЕР_1 не відповідає умовам патентоздатності «новизна» та «винахідницький рівень» відповідно до наданих матеріалів.

Також Позивачем було надано висновок експерта № 251/21 за результатами судової експертизи у сфері інтелектуальної власності від 10.05.2022, складеного судовим експертом Чабанець Т.В.

За результатами вищевказаного дослідження експерт дійшла наступних висновків:

- Незалежний пункт 1 формули винаходу «ІНФОРМАЦІЯ_1» за патентом України № НОМЕР_1 від 10.01.2014 р. не відповідає умові патентоздатності «новизна» відповідно до матеріалів справи, незалежний пункт 17 формули винахіду «ІНФОРМАЦІЯ_1» за патентом України № НОМЕР_1 від 10.01.2014 р. відповідає умові патентоздатності «новизна» відповідно до матеріалів справи.

- Незалежні пункти 1, 17 формули винаходу «ІНФОРМАЦІЯ_1» за патентом України № НОМЕР_1 від 10.01.2014 р. не відповідають умові патентоздатності «винахідницький рівень» відповідно до матеріалів справи.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, УКРНОІВІ у своєму відзиві зазначив про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки твердження Позивача є необґрунтованими з огляду на недоведеність останнім, по-перше, наявності у позивача порушеного, невизнаного чи оспорюваного права та/або охоронюваного законом інтересу, за захистом яких він звернувся до суду з позовними вимогами про визнання недійсним патенту України № НОМЕР_1 на винахід, та, по-друге, невідповідності спірного патенту України № НОМЕР_1 на винахід умовам патентоздатності.

У свою чергу заперечення проти позову відповідач 2 та відповідач 3 базуються на тому, що позивач не довів свого права на звернення до суду як у власних інтересах, так і в інтересах інших осіб. Також відповідач 2 та відповідач 3 зауважили про те, що Організація не надала належних доказів на підтвердження невідповідності винаходу за патентом України № 140134 умовам патентоздатності. Крім того на думку відповідача 2 та відповідача 3, позивачем не доведено, що дія спірного патенту перешкоджає здійсненню ним благодійної діяльності, а позовна заява ґрунтується на припущеннях, які не доводять причинно-наслідковий зв`язок між дією оскаржуваного патенту та перешкодах у здійсненні благодійної діяльності позивачем, твердження Організації про монопольне становище на ринку та нехтування Відповідачем 2 та Відповідача 3 інтересами пацієнтів не відповідає дійсності. На підтвердження своїх заперечень проти позову відповідачем 2 та відповідачем 3 надано Висновок № 133-01 за результатами проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності, підготовлений для використання в господарському судочинстві (справа № 910/21780/21), складеного 20.01.2023, судовим експертом С. А. Петренко, відповідно до якого винахід «ІНФОРМАЦІЯ_1» за патентом України № НОМЕР_1, відповідає умові патентоздатності «новизна» та винахід «ІНФОРМАЦІЯ_1» за патентом України № НОМЕР_1, відповідає умові патентоздатності «винахідницький рівень». Крім того, Відповідачами 2 та 3 надано висновок експертів № 36/1-7/23 за результатами проведення комісійного експертного дослідження у сфері інтелектуальної власності, складеного 16.02.2023 судовими експертами Чабанець Т.М. та Фоєю О.А., відповідно до якого встановлено, що винахід «ІНФОРМАЦІЯ_1» за патентом України № НОМЕР_1 з дати припинення дії патенту частково, а саме - 07.09.2022, відповідає умові патентоздатності «новизна», згідно з наданими матеріалами та винахід «ІНФОРМАЦІЯ_1» за патентом України № НОМЕР_1 з дати припинення дії патенту частково, а саме - 07.09.2022, відповідає умові патентоздатності «винахідницький рівень», згідно з наданими матеріалами.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Судом встановлено, що УКРНОІВІ здійснено державну реєстрацію винаходу «ІНФОРМАЦІЯ_1» за патентом України НОМЕР_1, про що здійснено публікацію 10.01.2014.

Володільцями патенту України НОМЕР_1 на винахід «ІНФОРМАЦІЯ_1» є ЧУГАІ СЕЙЯКУ КАБУСІКІ КАЙСЯ (CHUGAI SEIYAKU KABUSHIKI KAISHA) та Ф. ХОФФМАНН-ЛЯ РОШ АГ (F. HOFFMANN-LA ROCHE AG) (Відповідачі 2 та 3). Вказане підтверджується випискою з Державного реєстру патентів України на винаходи щодо патенту України НОМЕР_1.

На момент пред`явлення позову формула винаходу «ІНФОРМАЦІЯ_1» за патентом України № НОМЕР_1 виглядала наступним чином:

« 1. Стабільна антитіловмісна рідка композиція, що містить антитіло в концентрації принаймні 100 мг/мл, 40-1000 мМ аргінін і 10-200 мМ метіонін.

2. Композиція за п. 1, яка додатково містить гістидиновий буферний агент.

3. Композиція за п. 2, яка додатково містить поверхнево-активну речовину.

4. Композиція за п. 3, яка містить антитіло в концентрації щонайменше 120 мг/мл.

5. Композиція за будь-яким з пп. 1-4, де антитіло являє собою антитіло до рецептора IL-6.

6. Композиція за будь-яким з пп. 1-4, що має рН в діапазоні від 4 до 8.

7. Композиція за п. 6, де антитіло являє собою гуманізоване антитіло або антитіло людини.

8. Композиція за п. 6, де антитіло являє собою гуманізоване антитіло до рецептора IL-6, концентрація поверхнево-активної речовини складає від 0,0001 до 10 % (м/о), концентрація розчину гістидинового буфера складає від 1 до 500 мМ, і концентрація антитіла складає від 100 до 300 мг/мл.

9. Композиція за п. 6, де антитіло являє собою гуманізоване антитіло до рецептора IL-6 MRA, концентрація аргініну складає від 50 до 700 мМ, концентрація метіоніну складає від 10 до 100 мМ, концентрація полісорбату 80 як поверхнево-активної речовини складає від 0,005 до 3 % (м/о), концентрація гістидинового буфера складає від 5 до 100 мМ, і концентрація антитіла складає від 100 до 300 мг/мл.

10. Композиція за п. 8 або 9, яка додатково містить триптофан.

11. Композиція за п. 8 або 9, яка має в`язкість від 2 до 15 мПа·с.

12. Композиція за п. 8 або 9, яка стабільна при 22-28 °С протягом щонайменше 6 місяців.

13. Композиція за п. 8 або 9, яка відрізняється тим, що димеризація молекул антитіл інгібується.

14. Композиція за п. 8 або 9, яка відрізняється тим, що деамідування молекул антитіл інгібується.

15. Композиція за п. 8 або 9, яка призначена для підшкірного введення. 16. Композиція за п. 8 або 9, яка не зазнавала ліофілізації під час приготування цієї композиції.

17. Спосіб інгібування деамідування молекул антитіла в рідкій композиції, що містить антитіло в концентрації принаймні 100 мг/мл, який передбачає додання аргініну і метіоніну до цієї рідкої композиції.

18. Спосіб за п. 17, де антитіло являє собою гуманізоване антитіло до рецептора IL-6, і композиція містить антитіло в концентрації від 100 до 300 мг/мл, від 1 до 500 мМ гістидинового буферного агента, від 0,0001 до 10 % (м/о) поверхнево-активної речовини і має рН від 4 до 8, і де аргінін доданий в композицію до концентрації від 40 до 1000 мМ, і метіонін доданий в композицію до концентрації від 10 до 200 мМ.

19. Спосіб за п. 17, де антитіло являє собою гуманізоване антитіло до рецептора IL-6 MRA, і композиція містить антитіло в концентрації від 100 до 300 мг/мл, від 5 до 100 мМ гістидинового буферного агента, від 0,005 до 3 % (м/о) полісорбату 80 і має рН від 4 до 8, і де аргінін доданий в композицію до концентрації від 50 до 700 мМ, і метіонін доданий в композицію до концентрації від 10 до 100 мМ.».

Вказане підтверджується описом до патенту України № НОМЕР_1 на винахід «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Відповідачами 2 та 3 було реалізоване право на часткову відмову від прав, що випливають з державної реєстрації винаходу за патентом України № НОМЕР_1, передбачене частиною 1 статті 32 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» у редакції від 14.10.2020, шляхом подання заяви № 10735/1 від 09.08.2022.

Часткова відмова від прав здійснена шляхом (1) внесення змін до незалежних пунктів 1, 17 формули, а саме шляхом внесення до незалежних пунктів 1,17 формули ознак, наявних у підпорядкованих ним залежних пунктах 5, 7, 8 та 18, 19 формули, відповідно, (2) виключення залежних пунктів 2-8, 10-12, 15, 16, 18 формули, та (3) уточнення кількісних ознак в незалежних пунктах 1, 17 та залежних пунктах 9, 19 формули до конкретних значень в межах вказаного діапазону. Вказане підтверджується службовою запискою №Вн-3680-С/2022 від 26.08.2022 та випискою з Державного реєстру патентів України на винаходи щодо патенту України № НОМЕР_1.

На момент розгляду справи по суті чинною є наступна редакція формули винаходу за патентом України № НОМЕР_1:

1. Стабільна антитіловмісна рідка композиція, що містить 180 мг/мл антитіла, 100 мМ аргініну і 30 мМ метіоніну, причому антитіло являє собою гуманізоване антитіло до рецептора IL-6 MRA.

2. Композиція за п. 1, яка додатково містить 0,5 мг/мл полісорбату 80, 20 мМ розчину гістидинового буфера і має рН 6,0.

3. Композиція за п. 2, яка відрізняється тим, що димеризація молекул антитіл інгібується.

4. Композиція за п. 2, яка відрізняється тим, що деамідування молекул антитіл інгібується.

5. Спосіб інгібування димеризації молекул антитіла в рідкій композиції, що містить антитіло, який включає додавання аргініну і метіоніну до цієї рідкої композиції, причому композиція містить 180 мг/мл антитіла, і де аргінін доданий в композицію у кількості 100 мМ, і метіонін у кількості 30 мМ, і причому антитіло являє собою гуманізоване антитіло до рецептора IL-6 MRA.

6. Спосіб за п. 5, в якому композиція додатково містить полісорбат 80 у кількості 0,5 мг/мл, розчин гістидинового буфера з концентрацією 20 мМ, та має рН 6,0.

Вказане підтверджується випискою з Державного реєстру патентів України на винаходи щодо патенту України № НОМЕР_1 на винахід «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Отже, що на момент розгляду справи по суті аналізу на відповідність винаходу умовам патентоздатності підлягає саме формула винаходу за патентом України № НОМЕР_1 у новій редакції.

У матеріалах справи містяться надані Позивачем: Висновок експерта № 11 за результатами проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності складений 28.01.2022, складеного судовим експертом Жихаревим О.С., відповідно до якого експерт дійшов висновку, що винахід «ІНФОРМАЦІЯ_1» за патентом України НОМЕР_1 не відповідає умовам патентоздатності «новизна» та «винахідницький рівень» відповідно до наданих матеріалів та Висновок експерта № 251/21 за результатами судової експертизи у сфері інтелектуальної власності від 10 травня 2022 року, складеного судовим експертом Чабанець Т.В., відповідно до якого експерти дійшли висновку про те, що: незалежний пункт 1 формули винаходу «ІНФОРМАЦІЯ_1» за патентом України № НОМЕР_1 від 10.01.2014 р. не відповідає умові патентоздатності «новизна» відповідно до матеріалів справи, незалежний пункт 17 формули винахіду «ІНФОРМАЦІЯ_1» за патентом України № НОМЕР_1 від 10.01.2014 р. відповідає умові патентоздатності «новизна» відповідно до матеріалів справи; незалежні пункти 1, 17 формули винаходу «ІНФОРМАЦІЯ_1» за патентом України № НОМЕР_1 від 10.01.2014 не відповідають умові патентоздатності «винахідницький рівень» відповідно до матеріалів справи.

Судом встановлено, що дослідження у вказаних вище висновках експертів проводилося щодо формули винаходу за патентом України № НОМЕР_1 у старій редакції, тобто до зменшення обсягу правової охорони, що надається державною реєстрацією винаходу за патентом України № НОМЕР_1.

Також, у матеріалах справи містяться надані відповідачем 2 та відповідачем 3: Висновок № 133-01 за результатами проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності, підготовлений для використання в господарському судочинстві (справа № 910/21780/21), складеного 20.01.2023, відповідно до якого експерт дійшов висновку про відповідність винаходу «ІНФОРМАЦІЯ_1» за патентом України № НОМЕР_1 умовам патентоздатності «новизна» та «винахідницький рівень» та Висновок експертів № 36/1-7/23 за результатами проведення комісійного експертного дослідження у сфері інтелектуальної власності, складеного 16.02.2023, відповідно до якого експерти дійшли висновку про те, що: винахід «ІНФОРМАЦІЯ_1» за патентом України № НОМЕР_1 до дати припинення дії патенту частково, а саме - 07.09.2022, не відповідав умові патентоздатності «новизна», згідно з наданими матеріалами; з дати припинення дії патенту частково, а саме - 07.09.2022, відповідає умові патентоздатності «новизна», згідно з наданими матеріалами. Винахід «ІНФОРМАЦІЯ_1» за патентом України № НОМЕР_1 до дати припинення дії патенту частково, а саме - 07.09.2022, не відповідав умові патентоздатності «новизна», згідно з наданими матеріалами; з дати припинення дії патенту частково, а саме - 07.09.2022, відповідає умові патентоздатності «винахідницький рівень», згідно з наданими матеріалами.

Судом встановлено, що дослідження у вказаних вище висновках експертів проводилося щодо формули винаходу за патентом України № НОМЕР_1 у новій редакції, тобто після зменшення обсягу правової охорони, що надається державною реєстрацією винаходу за патентом України № НОМЕР_1.

Позивачем, у свою чергу, було долучено до справи Рецензію патентного повіреного Прохорова-Лукіна Г.В. за результатами аналізу висновку експертів від 16.02.2023 № 36/1-7/23 за результатами проведення комісійного експертного дослідження у сфері інтелектуальної власності від 18.04.2023 та Рецензію патентного повіреного Прохорова-Лукіна Г.В. за результатами аналізу висновку експертів від 20.01.2023 № 133-01 за результатами проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності від 18.04.2023. За результатами рецензування зроблено висновок, що експертизи об`єктів інтелектуальної власності, за результатами якої складено висновок експертів від 16.02.2023 № 36/1-7/23 на висновок експерта від 20.01.2023 № 133-01 проведені неповно, необ`єктивно, з порушеннями методичного характеру, а тому зроблений в результаті її проведення висновки є необ`єктивними та необґрунтованими, що є наслідком порушення принципів об`єктивності та повноти дослідження, визначених статтею 3 Закону України «Про судову експертизу», а також наслідком порушення припису пункту 1 статті 98 Господарського процесуального кодексу України у частині, що стосується обґрунтованості висновку, а тому даний висновок викликає сумніви у правильності, а відтак цей висновок не може вважатися процесуальним джерелом доказів.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для задоволення заявлених у справі позовних вимог, зокрема для визнання недійсним патенту як такого, що не відповідає умовам патентоздатності, зокрема, через відсутність винахідницького рівня.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 статті 6 Закону про винаходи визначено, що об`єктом винаходу (корисної моделі), правова охорона якому (якій) надається згідно з цим Законом, може бути: продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослини і тварини тощо); процес (спосіб), а також нове застосування відомого продукту чи процесу.

Обсяг правової охорони, що надається визначається формулою винаходу. Формула винаходу - це стисла словесна характеристика технічної суті винаходу, що визначає сукупність його суттєвих ознак. Формула винаходу є єдиним критерієм для визначення обсягу правової охорони винаходу і саме вона дозволяє встановити факт використання або невикористання винаходу шляхом порівняння ознак ретельного конкретного об`єкта з сукупністю ознак, наведених у формулі. Таким чином, на основі формули встановлюють факт порушення прав за патентом.

Згідно з положеннями статті 459 ЦК України та статті 7 Закону про винаходи винахід відповідає умовам патентоздатності, якщо він є новим, має винахідницький рівень і є промислово придатним. Винахід визнається новим, якщо він не є частиною рівня техніки. Об`єкти, що є частиною рівня техніки, для визначення новизни винаходу повинні враховуватися лише окремо. При цьому рівень техніки включає всі відомості, які стали загальнодоступними у світі до дати подання заявки до установи, або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. Винахід має винахідницький рівень, якщо для фахівця він не є очевидним, тобто не випливає явно із рівня техніки.

Відповідно до приписів пункту «а» частини 1 статті 33 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» патент може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі невідповідності запатентованого винаходу (корисної моделі) умовам патентоздатності, що визначені статтею 7 цього Закону.

Позов про визнання патенту недійсним може подати будь-яка особа, яка вважає, що відповідний патент порушує її права та охоронювані законом інтереси. Коло таких осіб (крім сторін договору) з`ясовується в кожному окремому випадку з урахуванням обставин справи та норм права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин. При цьому слід враховувати тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", наведене в пункті 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004. Аналогічна правова позиція міститься у пункті 85 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності» № 12 від 17.10.2012.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 під охоронюваними законом інтересами необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 21.10.2015 у справі №3-649гс15.

Судом встановлено, що позивач - це самоврядна, на добровільних засадах, благодійна організація.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» Благодійна організація - юридична особа приватного права, установчі документи якої визначають благодійну діяльність в одній чи кількох сферах, визначених цим Законом, як основну мету її діяльності. Цілями благодійної діяльності є надання допомоги для сприяння законним інтересам бенефіціарів у сферах благодійної діяльності, визначених цим Законом, а також розвиток і підтримка цих сфер у суспільних інтересах (частина 1 статті 3 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації»).

Пунктом 2.1 Статуту передбачено, що головною метою діяльності позивача є здійснення, провадження та підтримка благодійної діяльності в інтересах суспільства, через надання допомоги та сприяння законним інтересам бенефіціарів у сферах благодійної діяльності, а також розвиток і підтримка українського суспільства у сфері впровадження комплексних проектів з профілактики та нерозповсюдження інфекційних та неінфекційних захворювань, що мають соціальне значення, у тому числі ВІЛ/СНІДу та інших захворювань як в Україні, так і в країнах за її межами (в тому числі в регіоні Східної Європи та Центральної Азії), сприяння у наданні якісних і доступних послуг з профілактики та діагностики ВІЛ-інфекцій, а також впровадження інших благодійних програм.

Пунктом 2.2 Статуту встановлено, що цілями Організації є здійснення благодійної діяльності та надання благодійної допомоги.

Згідно з п. 2.3 Статуту сферами благодійної діяльності є:

- охорона здоров`я, у тому числі у сфері профілактики та протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу, туберкульозу, інших інфекційних та неінфекційних захворювань;

- опіка і піклування, законне представництво та правова допомога;

- соціальний зачне і, соціальне забезпечення, соціальні послуги і подолання бідності;

- освіта;

- наука і наукові дослідження;

- екологія та охорона довкілля;

- права людини і громадянина пі основоположні свободи;

- розвиток територіальних громад;

- розвиток міжнародної співпраці України;

- сприяння здійсненню державних, регіональних, місцевих та міжнародних програм, спрямованих на поліпшення соціально-економічного становища в Україні.

Пунктом 2.5 передбачено, що Організація сприяє у встановленому чинним законодавством України порядку здійснення загальнодержавних, регіональних, місцевих та міжнародних програм, що спрямовані на зниження рівня захворюваності і смертності від ВІЛ-інфекції/СНІДу, сприяє у доступі до якісних і доступних послуг з профілактики та діагностики ВІЛ-інфекції, інших інфекційних та не інфекційних захворювань, доступу до послуг з лікування, медичної допомоги, догляду і підтримки людей, які живуть з ВІЛ та інших уразливих до ВІЛ груп населення шляхом здійснення благодійної діяльності. Організація має право бути виконавцем вказаних загальнодержавних, регіональних, місцевих та міжнародних програм.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено іншою особою та зазначає, які саме дії необхідні для відновлення порушеного права, в свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і, у разі встановлення порушеного права, з`ясувати чи буде воно відновлено у заявлений спосіб. Якщо в результаті розгляду справи виявиться, що порушення відсутнє чи обраний позивачем спосіб захисту не відповідає характеру порушеного права чи інтересу, суд має відмовити у позові.

Судом встановлено, що головною метою діяльності позивача є здійснення, провадження та підтримка благодійної діяльності в інтересах суспільства, через надання допомоги та сприяння законним інтересам бенефіціарів у сферах благодійної діяльності, а також розвиток і підтримка українського суспільства у сфері впровадження комплексних проектів з профілактики та нерозповсюдження інфекційних та неінфекційних захворювань, що мають соціальне значення, у тому числі ВІЛ/СНІДу та інших захворювань як в Україні, так і в країнах за її межами (в тому числі в регіоні Східної Європи та Центральної Азії), сприяння у наданні якісних і доступних послуг з профілактики та діагностики ВІЛ-інфекцій, а також впровадження інших благодійних програм.

Згідно з усталеною судовою практикою щодо права громадських та благодійних організацій на звернення до суду, яка викладена зокрема у Постанові Верховного Суду від 21.03.2021 справі № 640/21611/19, вбачається, що вирішуючи питання щодо права громадських організацій на звернення до суду в інтересах інших осіб, суди повинні з`ясувати: статус громадської організації та її засновників, їх безпосередню заінтересованість у вирішенні питання, що є предметом позову; мету громадської організації та її безпосередній зв`язок з предметом позову; інтереси яких саме осіб є предметом судового захисту; чи зверталися ці особи за захистом своїх прав до громадської організації; добросовісність дій громадської організації, що звертається до суду.

Заінтересованість особи у вирішенні спору повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача (Постанова Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №522/3665/17).

Заінтересованість повинна мати об`єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому. Тому для відкриття провадження у справі недостатньо лише твердження позивача, наведеного у позовній заяві, про порушення права, свободи або законного інтересу.

Ознаки, притаманні законному інтересу, визначені у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 1-10/2004. Поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.

Законний інтерес, який підлягає судовому захисту, має такі ознаки: (а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; (б) пов`язанний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом; (в) є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; (г) є персоналізованим (суб`єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу (на це вказує слово «її»). Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного суду в справі № 522/3665/17, та в справі № 810/1110/18.

Предметом даного спору є визнання недійсним патенту України № НОМЕР_1 на винахід, з підстав його невідповідності умовам надання правової охорони, зокрема умові патентоздатності «винахідницький рівень».

Суд зазначає про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного захисту залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспоренення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається.

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, у тому числі, щодо можливого порушення прав чи інтересів у майбутньому, натомість висновки суду мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Водночас позивачем не обґрунтував свій особистий, безпосередній інтерес у вирішенні питання, що є предметом позову; не обґрунтував зв`язок між метою своєї діяльності та предметом позову, конкретно не зазначив інтереси яких саме осіб є предметом судового захисту не довів права на звернення до суду за захистом власних прав та інтересів.

Беручи до уваги викладене вище, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову у частині визнання патенту недійсним в порядку статті 33 Закону про винаходи, оскільки Організацією не доведено належними та допустимими доказами права на звернення до суду із даним позов з підстав, викладених у ньому.

Встановивши відсутність порушеного права, за захистом якого позивач звернувся до суду, що є самостійною підставою для відмови у позові, суд вважає за доцільне надати оцінку аргументам позивача щодо невідповідності винаходу за патентом України № НОМЕР_1 умовам надання правової охорони.

Статтею 1 Закону про винаходи передбачено, що винахід (корисна модель) - це результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології. Відповідно до частин першої і другої статті 6 Закону про винаходи правова охорона надається винаходу (корисній моделі), що не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та відповідає умовам патентоздатності. Об`єктом винаходу, правова охорона якому надається згідно з цим Законом, може бути продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослини і тварини тощо), процес (спосіб).

Згідно з частиною 5 статті 6 Закону про винаходи обсяг правової охорони, що надається, визначається формулою винаходу або корисної моделі. Тлумачення формули здійснюється в межах опису винаходу, корисної моделі та відповідних креслень. Згідно з приписами статті 7 Закону про винаходи винахід відповідає умовам патентоздатності, якщо він, зокрема, є новим та має винахідницький рівень. Винахід (корисна модель) визнається новим, якщо він не є частиною рівня техніки. Об`єкти, що є частиною рівня техніки, для визначення новизни винаходу повинні враховуватися лише окремо. Рівень техніки включає всі відомості, які стали загальнодоступними у світі до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. Рівень техніки включає також зміст будь-якої заявки на видачу в Україні патенту (у тому числі міжнародної заявки, в якій зазначена Україна) у тій редакції, в якій цю заявку було подано спочатку, за умови, що дата її подання (а якщо заявлено пріоритет, то дата пріоритету) передує тій даті, яка зазначена у частині четвертій цієї статті, і що вона була опублікована на цю дату чи після цієї дати.

На визнання винаходу (корисної моделі) патентоздатним не впливає розкриття інформації про нього винахідником або особою, яка одержала від винахідника прямо чи опосередковано таку інформацію, протягом 12 місяців до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. При цьому обов`язок доведення обставин розкриття інформації покладається на особу, заінтересовану у застосуванні цієї частини.

Винахід має винахідницький рівень, якщо для фахівця він не є очевидним, тобто не випливає явно із рівня техніки. При оцінці винахідницького рівня зміст заявок, зазначених у частині п`ятій цієї статті, до уваги не береться. Такими, що явно випливають із рівня техніки, можуть бути визнані нові форми відомого з рівня техніки лікарського засобу, у тому числі солі, складні ефіри, прості ефіри, композиції, комбінації та інші похідні, поліморфи, метаболіти, чисті форми, розміри часток, ізомери, якщо вони істотно не відрізняються за ефективністю.

Статтею 33 Закону про винаходи встановлено, що права на винахід (корисну модель) можуть бути визнані в судовому порядку недійсними повністю або частково, зокрема, у разі невідповідності запатентованого винаходу (корисної моделі) умовам патентоздатності, що визначені статтею 7 цього Закону. При визнанні прав на винахід (корисну модель) недійсними повністю або частково в судовому порядку НОІВ повідомляє про це у Бюлетені.

Права на винахід (корисну модель), визнані недійсними повністю або частково в судовому порядку, вважаються такими, що не набрали чинності, від дати публікації відомостей про державну реєстрацію винаходу (корисної моделі).

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписом частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом враховано в тому числі статті 76 - 79 ГПК України щодо належності, допустимості, достовірності і вірогідності доказів.

Відповідно до частин першої - третьої статті 83 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Організації задоволенню не підлягають.

За змістом частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відтак, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Аналогічна правова позиція викладена у пункті 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів".

Оскільки судом встановлена відсутність правових підстав задоволення позовних вимог Організації, тому суд не вбачає за можливе застосувати строки позовної давності, про які заявлено відповідачем 2 та відповідачем 3 у межах розгляду цього спору.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 236 ГПК України).

Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п. 29). Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Згідно із статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

За приписами статті 129 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на позивача.

Керуючись статтями 73-80, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Благодійної організації "Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД" визнання недійсними прав інтелектуальної власності на винахід відмовити повністю.

2. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на Благодійну організацію "Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД".

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 22.06.2023.

СУДДЯ ВІКТОРІЯ ДЖАРТИ