Рішення № 111707265, 21.06.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.06.2023Справа № 914/3264/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., за участю секретаря содового засідання Свіденко С.К., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівенергозбут" (79016, обл. Львівська, м. Львів, вул. Шевченка, буд. 1; ідентифікаційний код 42092130)

до Акціонерного товариства Комерційного Банку "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код 14360570)

про стягнення штрафу в сумі 130 260, 84 грн,

Представники сторін:

від позивача: Дятлов О.Л.

від відповідача: Лопатнікова А.В.

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції позивача

До Господарського суду Львівської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівенергозбут" з позовом до Акціонерного товариства Комерційного Банку "ПриватБанк" про стягнення 130 260, 84 грн. штрафу за дострокове розірвання договору про постачання електричної енергії споживачу.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що між ним та відповідачем, на підставі заяви-приєднання від 01.01.2021 було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу (далі - договір), на умовах Комерційної пропозиції № 5/3. З огляду на те, що строк дії договору визначений до 31.12.2022, а відповідач змінив електропостачальника з 01.10.2022, то позивач застосував до відповідача штраф за дострокове розірвання договору згідно п. 13.3. договору та умов комерційної пропозиції. Рахунок на оплату штрафу за дострокове розірвання/припинення договору про постачання електричної енергії в розмірі 130 260, 84 грн. відповідачем було отримано, проте, сплачено не було. У зв`язку з чим, позивач й звернувся до суду із даним позовом про стягнення вказаного штрафу.

У відповіді на відзив позивач відзначає, що в розрахунку штрафу, що є додатком № 1 до позовної заяви, ним допущено описку у періоді "грудень 2020", тоді як має бути "вересень 2022". Також, посилається на презумпцію правомірності правочину, та на те, що його умови є обов`язковими до виконання сторонами. А отже, відповідач має сплатити штраф передбачений договором.

2. Стислий виклад позиції відповідача

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог та вказує, що пунктом 3.2. договору передбачено, що споживач має право вільно змінювати постачальника відповідно до процедури, визначеної ПРРЕЕ, та умов цього договору. В підпункті 10 п. 6.1. договору передбачено право споживача вільно обирати іншого електропостачальника та розірвати цей договір у встановленому цим договором та чинним законодавством порядку. Пункт 10.1. договору надає право споживачу в будь-який час змінити електропостачальника шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії з новим електропостачальником принаймні за 21 календарний день до такої зміни, вказавши дату або строк, в які буде відбуватися така заміна (початок дії нового договору про постачання електричної енергії). Відповідач зазначає, що комерційна пропозиція містить положення про відповідальність саме за факт розірвання договору, а не за зміну електропостачальника, що є результатом припинення дії договору. А отже, нарахування штрафних санкцій за дострокове розірвання договору, у зв`язку із зміною нового електропостачальника, є безпідставними та суперечить умовам договору і вимогам діючого законодавства.

Також, відповідач зазначає, що не зрозуміло чому для розрахунку штрафу взято період грудень 2020 року, в той час, коли договір між сторонами укладений 01.01.2021 року.

У запереченнях на відповідь на відзив, відповідач зазначає, що позиція позивача щодо зміни нового електропостачальника за 21 календарний день до дати закінчення строку дії договору змінює умови договору та зводить на нівець суть розірвання договору при зміні нового електропостачальника.

3. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.12.2022 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду на 25.01.2023.

06.01.2023 відповідач на електронну пошту суду надіслав відзив на позовну заяву, який зареєстрований працівниками відділу автоматизованого документообігу та обробки інформації суду 27.02.2023, за вх. №4891/23.

16.01.2023, за вх. №1002/23, від позивача поступила відповідь на відзив відповідача.

24.01.2023, за вх. №1727/23, від відповідача поступили заперечення на відповідь на відзив позивача у п. 1 прохальної частини яких відповідач просить справу передати за територіальною підсудністю до Господарського суду м. Києва.

25.01.2023, за вх. №1774/23, від позивача поступило клопотання про поновлення строку на подання доказів, прийняття доказів та долучення їх до матеріалів справи.

Судове засідання, призначене на 25.01.2023, не відбулось, у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Львові та Львівській області повітряної тривоги.

Ухвалою суду від 25.01.2023 розгляд справи відкладено на 23.02.2023.

06.02.2023, за вх.№2899/23, від відповідача поступили заперечення на клопотання про поновлення строку на подання доказів.

20.02.2023, за вх.№4349/23, від відповідача поступили додаткові пояснення щодо підсудності справи Господарському суду Львівської області.

06.03.2023, за вх.№5563/23, від відповідача поступили заперечення на додаткові пояснення щодо підсудності справи Господарському суду Львівської області.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.03.2023 було задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівенергозбут" від 25.01.2023 (вх.№1774/23 від 25.01.2023), визнано причини пропуску строку на подання доказів поважними, поновлено пропущений строк та долучено докази до справи.

Також вказаною ухвалою було задоволено клопотання відповідача та передано справу № 914/3264/22 за територіальною підсудністю до Господарського суду м. Києва (01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 44в).

За наслідками проведення автоматизованого розподілу справи № 914/3264/22, визначено суддю Баранова Д.О. для подальшого її розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2023 справу № 914/3264/22 прийнято до свого провадження. Підготовче засідання призначено на 03.05.2023.

28.04.2023 до Господарського суду міста Києва надійшли додаткові пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівенергозбут".

03.05.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла заява відповідача про проведення засідання за його відсутності. У даній заяві відповідач також зазначив, що не заперечує щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.05.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 31.05.2023.

У судовому засіданні 31.05.2023 оголошено перерву до 14.06.2023 та далі до 22.06.2023.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд про їх задоволення.

Представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог та просив суд відмовити в задоволенні позову.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 21.06.2023, дослідивши її матеріали та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Відповідач на підставі заяви-приєднання від 01.01.2021 приєднався до договору про постачання електричної енергії споживачу (далі - договір), на умовах Комерційної пропозиції № 5/3 тарифний план "Базовий з тарифом ОСР (передоплата) ".

Отже, 01.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Львівенергозбуд" та Акціонерним товариством Комерційний Банк "ПРИВАТБАНК" підписано договір № 63240(ВЦ) про постачання електричної енергії споживачу.

До цього договору підписано: додаток № 1 - Заява-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу та додаток № 2 - комерційна пропозиція № 5/3.

Згідно додатку № 1 до вказаної Заяви-приєднання відповідача, позивач за договором продавав відповідачу електроенергію на об`єкти електропостачання відповідача за адресою: Львівська обл., м. Львів, вул. Липинського, 13а.

Відповідно до п. 1.2 договору, його умови розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" (далі - Закон) та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 за № 312 (далі - ПРРЕЕ).

Згідно п. 2.1 договору, постачальник зобов`язується продавати електричну енергію споживачу, а споживач оплачує вартість використаної електричної енергії.

Приписами п. 3.2 договору закріплене право споживача вільно змінювати постачальника відповідно до процедури, визначеної ПРРЕЕ, та умов цього договору.

Згідно пп. 10 п. 6.1 договору, споживач має право вільно обирати іншого електропостачальника та розірвати цей договір у встановленому цим договором та чинним законодавством порядку.

Положеннями п. 10.1 договору передбачено право споживача у будь-який момент часу змінити постачальника шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії з новим енергопостачальником, принаймні за 21 календарний день до такої зміни, вказавши дату або строк, в які буде відбуватися така зміна (початок дії нового договору про постачання електричної енергії).

Відповідно до п. 10.2 договору, зміна постачальника електричної енергії здійснюється згідно з порядком, встановленим ПРРЕЕ.

В п. 13.3 договору викладено, що за умови дострокового розірвання договору за ініціативою споживача, споживач зобов`язаний сплатити постачальнику передбачені обраною споживачем комерційною пропозицією штрафні санкції чи іншу фінансову компенсацію за дострокове припинення договору.

Пунктом 2 додатку 2 Комерційна пропозиція № 5/3 тарифний план "Базовий з тарифом ОСР" від 01.06.2020 до договору встановлено, що у разі дострокового розірвання/припинення договору з ініціативи споживача, постачальник нараховує штрафні санкції у розмірі повної вартості спожитої електричної енергії в розрахунковому періоді, що передував розрахунковому періоду, в якому здійснено дострокове розірвання/припинення договору. З метою уникнення споживачем штрафних санкцій за дострокове розірвання/припинення договору з боку попереднього електропостачальника, споживач повинен повідомити діючого та нового електропостачальника про намір укласти з новим електропостачальником договір про постачання електричної енергії споживачу за 21 календарний день до дати закінчення терміну (строку) дії чинного договору (абзац 3 п. 6.1.3. ПРРЕЕ).

Листом за № Е.18.0.0.0/4-220909/10753 від 09.09.2022 відповідач повідомив позивача про зміну ним електропостачальника з 01.10.2022.

Листом № 904-2022-5011 від 03.11.2022 позивач виставив відповідачу рахунок від 03.11.2022 на оплату штрафу за дострокове розірвання/припинення договору про постачання електричної енергії споживачу в розмірі 130 260, 84 грн, який позивачем скеровано відповідачу рекомендованим листом.

Даний лист з рахунком був отриманий відповідачем, про що зазначено у відповіді відповідача за № 20.1.0.0.0/7- 221111/26788 від 01.12.2022 на такий лист позивача.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст, а також договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту (ч. 4 ст. 179 ГК України).

Положеннями ч. 6 ст. 179 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання, які забезпечують споживачів електроенергією зобов`язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов`язкові умови таких договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Правовідносини між сторонами у справі виникли з приводу постачання електричної енергії відповідачу на підставі поданої ним Заяви-приєднання до публічного договору № 63240(ВЦ) на умовах Комерційної пропозиції позивача №5/3 тарифний план "Базовий з тарифом ОСР". Згідно умов Комерційної пропозиції № 5/3 договір № 63240(ВЦ) укладено з 01.01.2021 до 31.12.2022.

Договір постачання електричної енергії споживачу, відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 275 ГК України, є окремим видом договору енергопостачання. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії" № 2019-VІІІ від 13.04.2017 (далі - Закон).

Частиною 6 ст. 56 вказаного Закону передбачено, що постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням ПРРЕЕ.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 58 Закону, споживач має право змінювати електропостачальника на умовах, визначених цим Законом та правилами роздрібного ринку.

Зміна електропостачальника споживачем здійснюється на безоплатній основі у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку. Порядок зміни електропостачальника має, зокрема, визначати умови та процедури зміни (ч. 1 ст. 59 Закону № 2019-VІІІ).

Пунктом 6.1. (пп. 6.1.1-6.1.3) Правил передбачено, що споживач має право в установленому цими Правилами порядку на зміну електропостачальника шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії споживачу (постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг) з новим електропостачальником. Процес зміни споживачем електропостачальника забезпечується суб`єктами (учасниками) ринку електричної енергії та учасниками роздрібного ринку електричної енергії, які задіяні у процесі зміни електропостачальника та забезпечують зміну та інформаційний обмін під час такої зміни на безоплатній основі. Зміна електропостачальника за ініціативою споживача має бути завершена протягом періоду, що починається з дня повідомлення споживачем нового електропостачальника про наміри змінити попереднього електропостачальника, але у строк, що не перевищує 21 календарний день з дня вказаного повідомлення. Днем повідомлення споживачем про намір змінити електропостачальника вважається дата зафіксованого звернення споживача до нового електропостачальника щодо наміру укласти з ним договір про постачання електричної енергії споживачу.

Згідно пп. 6.1.3 п. 6.1 Правил встановлено, що якщо споживач має чинний договір про постачання електричної енергії споживачу з фіксованим терміном (строком) дії, з метою уникнення штрафних санкцій за дострокове розірвання договору з боку попереднього електропостачальника, споживач повинен повідомити нового електропостачальника про намір укласти з ним договір про постачання електричної енергії споживачу за 21 календарний день до дати закінчення терміну (строку) дії чинного договору.

За змістом ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу. У договорі постачання електричної енергії споживачу визначаються, зокрема, строк дії договору, умови припинення, пролонгації та розірвання договору, зокрема в односторонньому порядку споживачем у разі зміни електропостачальника, а також умови дострокового розірвання договору із зазначенням наявності чи відсутності санкції (штрафу) за дострокове розірвання договору.

Відповідно до ст. 59 Закону України "Про ринок електричної енергії" зміна електропостачальника споживачем здійснюється на безоплатній основі у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку електричної енергії.

Датою початку процедури зміни електропостачальника вважається дата отримання всіх необхідних даних, передбачених п. 6.1.5 цієї глави (пункт 6.1.6 ПРРЕЕ).

Такі ж умови передбачені і в укладеному між сторонами договорі, зокрема, як уже було зазначено вище, споживач має право вільно змінювати постачальника відповідно до процедури, визначеної Правилами, та умовами цього договору (п. 3.2); споживач має право: вільно обирати іншого електропостачальника та розірвати цей договір у встановленому цим договором та чинним законодавством порядку; перейти на постачання електричної енергії до іншого електропостачальника, у разі наявності договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії та відсутності припинення постачання електричної енергії внаслідок наявності заборгованості за постачання електричної енергії перед діючим постачальником (пп. 10, 13 п. 6); споживач має право в будь-який час змінити електропостачальника шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії з новим електропостачальником, принаймні за 21 календарний день до такої зміни, вказавши дату або строк, в які буде відбуватись така зміна (початок дії нового договору про постачання електричної енергії п. 10.1); зміна постачальника електричної енергії здійснюється згідно з порядком, встановленим Правилами (п. 10.2).

Отже, з вищенаведеного слідує, що як Законом, Правилами, так і умовами договору та Комерційною пропозицією передбачено право зміни електропостачальника, шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії з новим електропостачальником, за умови повідомлення споживачем попереднього електропостачальника.

В даному випадку, відповідач 09.09.2022 листом № Е.18.0.0.0/4-220909/10753 повідомив позивача про те, що з 01.01.2022 він змінює ТОВ "Львівенергозбут" на іншого електропостачальника, у зв`язку з укладенням договору про постачання електричної енергії з новим електропостачальником про що позивачем на лист останнього було надано відповідь про сплату штрафних санкцій.

Пунктом 13.5. договору передбачено, що дія цього договору також припиняється у наступних випадках: зокрема, у разі зміни електропостачальника.

За змістом ч. 1, 2 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Припинення зобов`язання на вимогу однієї зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Статтею 651 ЦК України унормовано, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

З аналізу наведених норм права вбачається, що розірвання господарського договору може бути вчинено, як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути передбачені законом або безпосередньо в договорі та можуть, як ставитись в залежність від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

Розірванням договору є припинення договірного зобов`язання, тобто, зникнення правового зв`язку між сторонами договірного зобов`язання на підставах, встановлених у законі або договорі, та припинення їхніх прав та обов`язків.

В той час, суд відзначає, що припинення дії договору та розірвання договору не є тотожними поняттями, оскільки, вчинення таких дій настають з різних підстав та можуть мати різні правові наслідки в залежності від умов, які передбачені сторонами в тому чи іншому договорі.

Отже, з огляду на викладене, суд приходить до висновку, що договір № 63240(ВЦ) припинив свою дію саме у зв`язку із зміною електропостачальника, шляхом реалізації відповідачем свого права, визначеного як Законом, так і договором, складовою якого є ПРРЕЕ та Комерційна пропозиція, яким передбачено право споживача на вільний вибір електропостачальника, що за своєю суттю не є розірванням договору в односторонньому порядку.

За змістом ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 1 та 2 ст. 217 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Разом з тим, суд вказує, що умовами договору, складовою якого є Правила та комерційна пропозиція, передбачено право споживача на вільний вибір електропостачальника, а штрафні санкції можуть бути застосовані лише у випадку порушення обов`язку, який є складовою цивільного правовідношення.

Враховуючи ту обставину, що відповідач діяв у межах, визначених як Правилами, так й Закону України "Про ринок електричної енергії", відсутні правові підстави для застосування штрафних санкцій, оскільки, АТ КБ "Приватбанк" дотрималось встановленого умовами договору, зокрема, п. 10.1. та Правилами порядку зміни постачальника електричної енергії, а отже, негативні наслідки у вигляді сплати штрафу не можуть виникати.

При цьому, суд звертає увагу на те, що висновок про відсутність підстав для стягнення штрафних санкцій ґрунтується на відсутності протиправності дій споживача, власне в контексті факту зміни електропостачальника, внаслідок чого й послугувало дострокове припинення договору.

Також, суд відзначає, що припинення договору з ініціативи споживача, у зв`язку із зміною електропостачальника не є випадком не передбаченим умовами договору та відповідно не є підставою для нарахування штрафних санкцій згідно п. 13.3 договору.

У даній справі відповідач діяв в межах, визначених ПРРЕЕ, Законом України "Про ринок електричної енергії" та договором про постачання електричної енергії споживачу, тому відсутні будь-які правові підстави для застосування до нього штрафних санкцій.

Таким чином, зміна електропостачальника, як підстава припинення договору № 63240(ВЦ) є правом відповідача, яке він може вільно реалізувати. Натомість, "накладення" на нього штрафних санкцій тільки за сам факт реалізації наданого права не лише суперечить загальним засадам цивільно-правової відповідальності, але й вимогам ч. 10 ст. 56 Закону, так як матиме місце обмеження його прав, оскільки, відбувається встановлення йому додаткових умов (тягар відповідальності) для зміни електропостачальника.

З урахуванням того, що за змістом ч. 1 ст. 230 ГК України та ст. 549 ЦК України штрафні санкції це санкції у вигляді грошової суми, які застосовуються за правопорушення у сфері господарювання, то встановлення цих санкцій тільки за сам факт зміни електропостачальника накладає на споживача додаткове фінансове зобов`язання, який здійснює зазначене право.

Щодо тверджень позивача про те, що для уникнення штрафу відповідач повинен був повідомити про зміну нового електропостачальника за 21 календарний день саме до дати закінчення строку дії Договору. Враховуючи, що звільнення від штрафних санкцій за дострокове припинення договору знаходиться в залежності від дій споживача щодо повідомлення про це постачальника за 21 день до дати закінчення дії договору, то така умова містить сама по собі протиріччя, оскільки достроковість співпадає з припиненням договору в зв`язку із закінченням його дії. Враховуючи різне тлумачення сторонами цих умов договору, суд вважає за необхідне застосувати принцип «contra proferentem».

Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. При цьому це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін" (under the diminant sinfluence of the party).

Цей механізм закріплений у міжнародних актах, зокрема, відповідно до ст. 4.6 Принципів УНІДРУА, п. 1 ст. 11-8:103 Модельних правил європейського приватного права, ст. 5:103 Принципів Європейського договірного права, «у разі сумніву стосовно значення спеціально не узгодженої умови договору перевага надається тлумаченню, яке протилежне інтересам сторони, яка її запропонувала»

Саме споживчі договори, які укладаються на стандартних умовах, є пріоритетною сферою застосування принципу contra proferentem, який застосовується для тлумачення на користь споживача. Оскільки стандартні умови визначаються однією зі сторін договору, то вони не є результатом переговорів і в їх змісті не відображається реальна воля контрагентів.

Якщо умови договору формуються одним із контрагентів, то він повинен нести відповідальність за негативні наслідки, які викликані їх неясністю. Праву однієї зі сторін визначати умови договору повинен відповідати обов`язок забезпечувати зрозумілість таких умов. Якщо ж сторона не використала свій шанс, то негативні наслідки повинні стосуватися саме її, а не іншої сторони, яка не брала участі у формулюванні умов договору. Тобто правило contra proferentem варте розглядати і як санкцію стосовно недобросовісного контрагента, оскільки неясність може виникати через зловживання своїм становищем, умисне включення в договір двозначних формулювань з метою отримання вигоди Застосування правила contra proferentem у такому випадку є справедливим та обґрунтованим, що дає змогу захистити права слабшої сторони договору.

Частинами 1-2 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1-3 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

З огляду на те, що в ході розгляду даної справи судом було встановлено, що відповідач скористався наданим йому правом на зміну постачальника та відповідно при зміні постачальника електричної енергії діяв у межах, визначених як Правилами, так й Закону України "Про ринок електричної енергії", що мало своїм наслідком дострокове припинення договору 63240(ВЦ), то за таких обстави, відсутні правові підстави для застосування до АТ КБ "Приватбанк" штрафних санкцій, адже, останнє дотрималось встановленого умовами договору та Правилами порядку зміни постачальника електричної енергії, а отже, негативні наслідки у вигляді сплати штрафу не можуть виникати, у зв`язку з чим, позов ТОВ "Львівенергозбут" не підлягає задоволенню.

Крім того, оскільки за змістом ч. 1 ст. 230 ГК України та ст. 549 ЦК України штрафні санкції це санкції у вигляді грошової суми, які застосовуються за правопорушення у сфері господарювання, то встановлення цих санкцій тільки за сам факт зміни електропостачальника накладає на споживача додаткове фінансове зобов`язання, який здійснює (користується) наданим правом, що у свою чергу є неприпустимим.

Разом з тим, суд відзначає, що аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, суд відзначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівенергозбут" (79016, обл. Львівська, м. Львів, вул. Шевченка, буд. 1; ідентифікаційний код 42092130) до Акціонерного товариства Комерційного Банку "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код 14360570) про стягнення штрафу в сумі 130 260, 84 грн. - відмовити.

2. Судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 21.06.2023

Суддя Дмитро БАРАНОВ