Рішення № 111707215, 22.06.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.06.2023Справа № 910/3426/23

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовом Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (01033, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 1)доАграрного Фонду в особі Ліквідаційної комісії (вулиця Івана Франка, будинок 22-24, офіс 31, місто Київ, 01054)провизнання кредиторський вимогПредставники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

06.03.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" з вимогами до Аграрного фонду в особі Ліквідаційної комісії про зобов`язання визнати кредиторські вимоги позивача за договорами № 216/11 від 06.05.2011, № 269/11 від 17.06.2011, № 147/11 від 19.04.2011 та № 261/11 від 09.06.2011 у розмірі 437 345 грн 29 коп. та включити дані вимоги до проміжного ліквідаційного балансу.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для зобов`язання відповідача визнати та включити в реєстр кредиторів кредиторські вимоги позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.03.2023 позовну заяву залишено без руху на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

21.03.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на підтвердження усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 відкрито провадження у справі № 910/3426/23, справу визнано малозначною, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

18.04.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

27.04.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

15.05.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами суду не надано.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

02.08.2022 у газеті "Голос України" № 157 (7907) оприлюднено оголошення про ліквідацію Аграрного фонду згідно з наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 491 від 25.07.2022 "Про ліквідацію Аграрного фонду" та повідомлено, що вимоги кредиторів можуть бути заявлені в письмовій формі протягом 2 місяців з дати опублікування цього оголошення.

Акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (позивач у справі) звернулось до Аграрного фонду (відповідач у справі) з заявою від 27.09.2022 №130-2-19/2598 про наявність грошових вимог до боржника у розмірі 1 828 750 грн 95 коп.

07.12.2022 на адресу позивача від Аграрного фонду надійшло повідомлення від 30.11.2022 №40-91/326, в якому зазначено, що ліквідаційною комісією Аграрного фонду за результатами розгляду заяви Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про майнові вимоги до боржника, прийнято рішення про часткове визнання вимог в сумі 1 421 592 грн 17 коп. заборгованості яка підтверджена рішеннями Господарського суду міста Києва, що набрали законної сили і знаходяться на виконанні в органах Державної казначейської служби.

Разом з тим, ліквідаційною комісією Аграрного фонду не визнаються вимоги про визнання заборгованості в розмірі 407 158 грн 78 коп. за договорами складського зберігання №216/11 від 06.05.2011, № 147/11 від 19.04.2011 та від 17.06.2011 № 269/11.

Крім того, 16.12.2022 позивач звернувся до відповідача з повідомленням № 130219/3387 про наявність грошових вимог до боржника в розмірі 30 186 грн 51 коп. 15.02.2023 на адресу позивача від Аграрного фонду надійшло повідомлення про розгляд заяви про майнові вимоги до боржника від 08.02.2023 №40-07/57, яким Аграрний фонд відмовив у визнанні грошових вимог Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" з посиланням на те, що додані до повідомлення акти виконаних робіт в підсумку не підтверджують заявлені позивачем грошові вимоги в сумі 30 186 грн 51 коп., а вартість наданих послуг не відповідає умовам договору складського зберігання зерна від 09.06.2011 №261/11.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що з огляду на те, що зобов`язання за договорами складського зберігання №216/11 від 06.05.2011, №269/11 від 17.06.2011, №147/11 від 19.04.2011 та №261/11 від 09.06.2011 не виконанні Аграрним фондом, а заборгованість у розмірі 437 345 грн 29 коп. за надані послуги відповідачем не погашена та не визнається ліквідаційною комісією, позивач звернувся до суду з вимогами про зобов`язання визнати кредиторські вимоги позивача за договорами № 216/11 від 06.05.2011, № 269/11 від 17.06.2011, № 147/11 від 19.04.2011 та № 261/11 від 09.06.2011 у розмірі 437 345 грн 29 коп. та включити дані вимоги до проміжного ліквідаційного балансу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 105 Цивільного кодексу України встановлено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов`язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації.

Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Згідно з частиною 3 статті 60 Господарського кодексу України ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб`єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки.

За приписами статті 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Відповідно до частини 8 статті 111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред`явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Чинним законодавством, зокрема статтею 112 Цивільного кодексу України, передбачений спеціальний порядок задоволення кредиторами своїх вимог до особи, яка припиняється, шляхом звернення із відповідними вимогами до ліквідаційної комісії такої особи.

Відповідно до частини третьої статті 112 Цивільного кодексу України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення ліквідаційної комісії від розгляду вимог кредитора, кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

За змістом положень частини пятої статті 112 Цивільного кодексу України вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з експрес накладної № 0101910860942 від 03.03.2023, позивач 03.03.2023 звернувся до суду з позовною заявою № 130219/573 від 03.03.2023 про визнання кредиторських вимог Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" до Аграрного фонду. Таким чином судом встановлено, що з урахуванням дати отримання позивачем (17.12.2022) повідомлення від 30.11.2022 №40-91/326 Аграрного фонду, останнім пропущено встановлений законодавством строк для звернення до суду з позовом, у зв`язку з відмовою у визнанні його вимог ліквідаційною комісією.

Твердження позивача щодо того, що Акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" не порушено строк на звернення до суду про задоволення вимог кредитора, в задоволенні яких відмовлено ліквідаційною комісією, не приймаються судом до уваги оскільки ухвалою Господарського суму міста Києва від 01.02.2022, на підставі частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, визнано неподаною та повернуто заявникові подану позивачем 09.01.2023 позовну заяву № 130-2-19/42 від 06.01.2023 про визнання кредиторський вимог Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" до Державної організації "Аграрний фонд" на суму 407 158 грн 78 коп.

Станом на дату прийняття рішення у даній справі, позивачем не надано доказів скасування ухвалою Господарського суму міста Києва від 01.02.2022.

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що позивач звернувся до суду з пропуском строку передбаченого частиною 3 статті 112 Цивільного кодексу України, суд вважає за необхідне відмовити Акціонерному товариству "Державна продовольчо-зернова корпорація України" у задоволенні позову в частині зобов`язання Аграрного Фонду в особі Ліквідаційної комісії визнання кредиторських вимог та включення грошових вимог в розмірі 407 158 грн 78 коп. до проміжного ліквідаційного балансу.

Щодо заявлених вимог в частині визнання кредиторський вимог Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" до Державної організації "Аграрний фонд" на суму 30 186 грн 51 коп. суд зазначає наступне.

09.06.2011 між Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України", далі зерновий склад, та Аграрним фондом, далі поклажодавець, було укладено договір складського зберігання зерна № 261/11, далі договір, відповідно до предмету якого (пункт 1.1 договору) поклажодавець зобов`язується передати на зберігання зерновому складу зерно пшениці, жита, кукурудзи, якість яких відповідає діючим дсту, за заліковою вагою в кількості, яка визначається по фактичній кількості зерна, що надійшло на карточку поклажодавця і засвідчується відповідними складськими документами, а зерновий склад зобов`язується прийняти таке зерно для зберігання на визначених цим договором умовах і в установлений строк повернути його поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому цим договором та законодавством.

Згідно з пунктом 3.1.5 договору зерновий склад зобов`язаний видати складські документи на зерно не пізніше наступного робочого дня після прийняття його на зберігання.

Відповідно до пункту 3.3.2 договору поклажодавець зобов`язаний відшкодувати витрати з приймання, зберігання, відвантаження, а також витрати, що виникають в порядку визначеному підпунктом 3.1.4. цього договору.

Пунктом 4.1 договору визначено, що розрахунки відшкодування витрат, по зберіганню проводяться в грошовій формі з урахуванням податку на додану вартість. Відшкодування витрат по зберіганню зернового складу здійснюється поклажодавцем за рахунок бюджетних коштів.

Відповідно до пункту 4.2 договору граничний розмір відшкодування витрат по зберіганню зерна, придбаного за кошти державного бюджету, встановлюється відповідно до Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України".

Пунктом 4.3 договору встановлено, що розмір відшкодування витрат за тонну становить 17,50 грн.

Згідно з пунктом 4.4 договору поклажодавець відшкодовує витрати із зберігання зерна з моменту передачі зерна поклажодавця на зберігання зерновому складу на підставі актів наданих послуг та розрахунку обсягів коштів зберігання зерна як об`єкту державного цінового регулювання.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що строк зберігання зерна - до пред`явлення вимоги поклажодавцем.

Договір набирає чинності з моменту підписання та скріплення печатками і діє до 31.12.2011, але у будь якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань у повному обсязі (пунктом 8.1 договору). На протязі дії договору вносилися до нього зміни щодо строку його дії.

Складськими квитанціями (АУ №887697) № 97 від 10.04.2023 та (АУ №887723) № 123 від 27.12.2013, підтверджується, зо зерновий фонд прийняв на зберігання від Аграрного фонду на підставі договору складського зберігання зерна від 09.06.2011 № 261/11 пшеницю 3 класу у кількості 4,850 тон та пшеницю 9 класу у кількості 2,316 тонн 2011 року.

В обґрунтування розміру кредиторських вимог позивачем надано копії актів виконаних робіт до договору складського зберігання зерна від 09.06.2011 № 261/11 за період з 01.08.2016 по 03.04.2022 та акту наданих послуг № 1 від 04.04.2022.

З актів виконаних робіт вбачається, що тариф зберігання зерна Аграрного фонду станом на 01.08.2016 складав 42 грн. за 1т/30днів і поступово збільшувався до 70,20 грн за 1 т./30днів станом на 03.04.2022.

Відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Відповідно до частини 1 статті 946 Цивільного кодексу України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

За умовами договору складського зберігання зерна від 09.06.2011 № 261/11 сторонами було погоджено плату за зберігання зерна у розмірі 17,50 грн з ПДВ за 1 тонну. Відповідно до пункту 8.5 договору зміни до договору вносяться лише за згодою сторін.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (частина 2 статті 632 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на чинність договору складського зберігання зерна від 09.06.2011 № 261/11, в якому погоджено плату за зберігання зерна (17,50 грн з ПДВ за 1 тонну), та відсутність погодження між сторонами збільшення плати за зберігання (зміна умов договору) нарахування плати за зберігання зерна позивачем повинно здійснюватись з урахуванням плати, встановленої у договорі - 17,50 грн з ПДВ за 1 тонну.

Судом встановлено, що умовами договору складського зберігання зерна від 09.06.2011 № 261/11 сторони не визначили строки оплати відповідачем наданих позивачем послуг зі зберігання, у зв`язку з чим суд виходить з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, відповідно до умов якої якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням повідомлення 16.12.2022 № 130219/3387 про наявність грошових вимог до боржника в розмірі 30 186 грн 51 коп., суд дійшов висновку, що станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду строк оплати відповідачем наданих позивачем послуг із складського зберігання зерна є таким, що настав.

Таким чином, судом встановлено, що з урахування пункту 4.3 договору у відповідача перед позивача за договором складського зберігання зерна від 09.06.2011 № 261/11 наявна заборгованість за надані послуги складського зберігання за період з 01.08.2016 по 03.04.2022 у розмірі 8 652 грн 94 коп.

Судом не приймаються до уваги твердження відповідача що спливу строку позовної давності до вимог позивача за договором складського зберігання зерна від 09.06.2011 № 261/11, оскільки сторонами не надано суду доказів визначення строків оплати відповідачем наданих послуг чи доказів звернення до відповідача з вимогами про оплату послуг за договором.

Крім того, суд прийшов до висновку про необґрунтованість заявлених вимог в частині 1 117 грн 90 коп., відповідно до акту наданих послуг № 1 від 04.04.2022, оскільки умовами укладеного між сторонами договору складського зберігання зерна від 09.06.2011 № 261/11 не визначено порядку надання та оплати послуг, пов`язаних із навантаженням вантажу, а позивач не надано суду належних та допустимих доказів в підтвердження факту надання вказаних послуг.

Що стосується позовних вимог про зобов`язання відповідача визнати грошові вимоги позивача у заявленій сумі, суд не вбачає підстав для їх задоволення, зважаючи на наступне.

Згідно з частино 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Одночасно з цим, статтею Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В свою чергу, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Отже, способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб`єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Аналогічну позицію викладено у листі Верховного Суду України від 01.04.2014 "Аналіз практики застосування судами статті 16 Цивільного кодексу України".

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 21.05.2012 у справі № 6-20цс11, оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Виходячи з підстав та предмету позову, беручи до уваги характер порушених прав позивача, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту у вигляді зобов`язання відповідача визнати грошові вимоги позивача у даному випадку не призводить до захисту/відновлення прав та законних інтересів Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", тоді як таким ефективним способом захисту є зобов`язання відповідача включити до проміжного ліквідаційного балансу грошові вимоги кредитора (позивача).

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме в частині зобов`язання Аграрного Фонду в особі Ліквідаційної комісії включити до проміжного ліквідаційного балансу Аграрного Фонду заборгованість за договором складського зберігання зерна від 09.06.2011 № 261/11 в розмірі 8 652 грн 94 коп.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов`язати Аграрний фонд (01001, місто Київ, вулиця Грінченка, будинок 1, ідентифікаційний код 33642855) в особі ліквідаційної комісії включити до проміжного ліквідаційного балансу вимоги Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (01033, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 1, ідентифікаційний код: 37243279) за договором складського зберігання зерна від 09.06.2011 № 261/11 в розмірі 8 652 (вісім тисяч шістсот п`ятдесят дві) грн 94 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Аграрного фонду (01001, місто Київ, вулиця Грінченка, будинок 1, ідентифікаційний код 33642855) на користь Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (01033, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 1, ідентифікаційний код: 37243279) судовий збір у розмірі 129 (сто двадцять дев`ять) грн 79 коп.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Н.Плотницька