Рішення № 111707105, 07.06.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.06.2023Справа № 910/914/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.

при секретарі судового засідання - Жалобі С.Р.

розглянувши у судовому засіданні матеріали

позовної заяви Міністерства оборони України

до Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт»

про стягнення неустойки у розмірі 150 522 296,12 грн.,

за участю представників: згідно протоколу судового засідання;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Міністерство оборони України звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» про стягнення неустойки у розмірі

150 522 296,12 грн., з яких 108 833 978,12 грн. - пеня за прострочення поставки товарів на строк від 14 до 182 днів та 41 688 318 грн. - штраф у розмірі 7 % за прострочення поставки товарів на строк понад 30 днів за державним контрактом № 403/1/22/121 від 13.04.2022.

Позовні вимоги позивач обґрунтовував неналежним виконанням відповідачем умов контракту № 403/1/22/121 , а саме порушенням строків поставки товарів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків у десять днів з дня вручення цієї ухвали.

31.01.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 23.01.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 29.03.2023.

10.03.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» надійшов відзив на позовну заяву.

29.03.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від Міністерства оборони України надійшла відповідь на відзив.

29.03.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» надійшла заява про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

У підготовчому засіданні 29.03.2023 судом на підставі частини 5 статті 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву на 26.04.2023.

12.04.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» надійшли Заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 07.06.2023.

У судовому засіданні 07.06.2023 представник позивача надав усні пояснення щодо предмету спору та просив задовольнити позовні вимоги частково, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

У судовому засіданні 07.06.2023 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.04.2022 року між Міністерством оборони України (далі - Позивач/Замовник) та Державною компанію з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» (далі - Відповідач/Виконавець) укладено державний контракт № 403/1/22/121 (далі - Контракт), відповідно до пункту 1.1. якого виконавець зобов`язується поставити замовнику з дотриманням вимог законодавства товари оборонного призначення (товари) у кількості та у строки, зазначені в специфікації товарів, що поставляються за державним контрактом, що постачається в умовах воєнного стану, а замовник - прийняти та оплатити такі товари.

Згідно пункту 2.1. Контракту орієнтовна вартість товару на момент укладання контракту без ПДВ становить 679 845 000,00 грн.

У пункті 2.3. Контракту сторони погодили, що розрахунки проводяться шляхом оплати замовником поставленого товару протягом 15 (п`ятнадцять) банківських днів після пред`явлення виконавцем рахунку на оплату товару та документів, зазначених у пункті 2.5 Контракту. У разі поставки товару частинами, Замовник проводить її оплату на тих самих умовах. що визначені в абзаці першому цього пункту Контракту.

Відповідно до пункту 2.6. Контракту встановлено, що замовник може здійснювати попередню оплату в розмірі 97% від орієнтовної вартості товару за контрактом на строк не більш, як на дев`ять місяців з дати перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця. У разі проведення попередньої оплати, товар поставляється не пізніше строку поставки товару, зазначеного у специфікації товару, що поставляється.

Пунктом 3.1. Контракту визначено, що товар поставляється виконавцем замовнику та передається вантажоодержувачу в пункті перетину державного кордону (місце доставки), який сторони узгодять додатково та письмово.

Згідно пункту 3.2. Контракту поставка виконавцем та приймання вантажоодержувачем товару за контрактом здійснюється відповідно до комплекту технічної документації, що поставляється разом з товаром, у місці поставки з підписанням сторонами акту приймання-передачі товару.

У пункті 3.4. Контракту сторони погодили, що датою виконання виконавцем зобов`язань щодо поставки товару є дата, зазначена в товаросупровідній документації.

Відповідно до пункту 7.2. Контракту сторони погодили, що за порушення строків поставки товару виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого (недопоставленого) товару за кожний день прострочення поза встановлені контрактом строки поставки, а за прострочення понад 30 діб з виконавця додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної суми.

У пункті 10.1. Контракту сторони погодили, що цей контракт набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2022.

До державного контракту № 403/1/22/121 від 13.04.2022 було укладено Специфікацію товару (Додаток № 1 до Контракту), у якій сторонами за контрактом було визначено найменування, кількість та ціну товару.

У специфікації визначено строки поставки товару після отримання дозволу на експорт продукції з країни виробника, але не пізніше 15.06.2022.

30.12.2022 сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 (далі - Угода) до Контракту, якою специфікація до Контракту викладена у новій редакції.

Відповідно до пункту 2.1. Угоди сторони погодили, що вартість (ціна) товару за цим Контрактом зафіксована Сторонами в Специфікації, на підставі калькуляції витрат, сформованої виконавцем відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року № 335 "Деякі питання здійснення оплати товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони в умовах воєнного стану".

Пунктом 6.1 Контракту доповнили підпунктом 5 у новій редакції відповідно до Угоди, а саме шляхом оформлення Відомості бюджетних зобов`язань (далі - Відомість) за формою, визначеною у Додатку 8 до Порядку розподілу та доведення до військ виділених асигнувань, здійснення централізованої оплати товарів, робіт і послуг в Міністерстві оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 31.12.2016 № 757 "Про організацію розподілу бюджетних асигнувань і централізованої оплати в Міністерстві оборони України", зменшити обсяг бюджетних зобов`язань до суми фактично сплачених коштів за Контрактом у поточному році або анулювати їх, якщо розрахунки у поточному році не здійснювались, якщо порушення виконавцем визначених у календарному плані (Специфікації) термінів виконання робіт (постачання товару) триватиме до 01 грудня поточного бюджетного року.

У пункті 10.1. Угоди сторони погодили, що Контракт набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2023.

Позивач вказує, що здійснив попередню оплату за товар на суму 659 449 000,00 грн. та станом на 16.01.2023 відповідач товар за Державним контрактом № 403/1/22/121 від 13.04.2022 не поставив.

Міністерством оборони України на адресу Відповідача було направлено претензії від 16.06.2022 № 403/3/2/3648, від 22.09.2022 № 403/3/2/7828 та від 22.09.2022 № 403/3/2/7829, які не були задоволені. Крім того, 12.10.2022 за № 403/3/2/8687 на адресу Виконавця було направлено рекламаційний акт від 30.06.2022 № 34/3-3 щодо невідповідності поставленого товару умовам державного контракту.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач частково здійснив поставку товару з порушенням строків, внаслідок чого позивачем на підставі пункту 7.2. Контракту нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 108 833 978,12 грн. та штраф у розмірі 41 688 318,00 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Спір у цій справі виник у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за державним контрактом № 403/1/22/121 від 13.04.2022.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

У відповідності до частини першої, шостої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Стаття 712 Цивільного кодексу України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин 2, 3 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Позивачем було перераховано попередню оплату за товар відповідно до умов пункту 2.6. Державного контракту № 403/1/22/121 від 13.04.2022.

Як вже було встановлено судом вище, на виконання умов контракту позивачем на адресу відповідача було направлено претензії від 16.06.2022 № 403/3/2/3648, від 22.09.2022 № 403/3/2/7828 та від 22.09.2022 № 403/3/2/7829, крім того, 12.10.2022 за № 403/3/2/8687 на адресу виконавця було направлено рекламаційний акт від 30.06.2022 № 34/3-3 щодо невідповідності поставленого товару умовам державного контракту.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначалося судом вище, строк поставки товару до 15.06.2022.

Факт порушення строків поставки товару відповідачем не заперечувався.

Стаття 525 Цивільного кодексу України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, за висновками суду, документом, який підтверджує факт виконання відповідачем зобов`язання з поставки товару позивачеві, є, виходячи з положень пункту 3.2. контракту, акт приймання-передачі товару, який має бути сторонами належним чином оформлений та підписаний.

Тобто, саме цей документ є первинним бухгалтерським документом, який засвідчує здійснення господарської операції і містить інформацію про вартість переданого товару.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Проте, як зазначено позивачем в позовній заяві, відповідачем поставка товару в обсязі, на суму та у строк, передбачений специфікацією та відповідно до здійсненої позивачем попередньої оплати, здійснена була з порушеннями невідповідності поставленого товару.

Отже, за порушення строків поставки товару позивачем на підставі пункту 7.2. Контракту нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 108 833 978,12 грн. та штраф у розмірі 41 688 318,00 грн.

Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом частини 2 статті 217 Господарського кодексу України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина 2 статті 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, за порушення строків виконання зобов`язання, якщо інше не передбачено законом чи договором, стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

У пункті 7.2. контракту сторони погодили, що за порушення строків поставки товару виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого (недопоставленого) товару за кожний день прострочення поза встановлені контрактом строки поставки, а за прострочення понад 30 діб з виконавця додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної суми.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

Так, відповідно до частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Заборона на застосування пені та штрафу прямо не випливає з закону чи із суті відносин сторін, що дозволяє здійснити відповідне врегулювання у договорі.

У даному випадку, суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування штрафу та пені, судом встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає положенням чинного законодавства та умовам контракту.

З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку щодо поставки товару не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь Міністерства оборони України пені в розмірі 108 833 978,12 грн. та штрафу в розмірі 41 688 318,00 грн. є обґрунтованими.

При цьому, відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій на 99%. Щодо зменшення штрафних санкцій суд зазначає таке.

Відповідач зазначає, що в даному випадку штрафні санкції є надмірними щодо розміру стягуваних коштів, не відповідають передбаченим у пункту 6 частині 1 статті 3 та частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Застосоване у частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість, вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (постанови Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 916/2259/18, від 24.02.2020 року у справі № 917/686/19, від 26.02.2020 року у справі № 922/1608/19, від 15.04.2020 року у справі № 922/1607/19).

Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.

Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Отже, суд може зменшити штрафні санкції, які стягується, в тому числі за власною ініціативою.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати відсотків річних, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Така правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі № 918/289/19.

Суд приймає до уваги, що стягнення з відповідача значних сум штрафних санкцій під час військового стану може призвести до негативних наслідків для підприємства. При цьому, для позивача не матиме негативних наслідків зменшення розміру пені та штрафу, оскільки наявність збитків та погіршення фінансового становища позивача ним не доведено.

Беручи до уваги наведені вище обставини, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, суд дійшов висновку, що справедливим і розумним в контексті обставин даної справи буде зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій на 80%.

З огляду на наведене, суд дійшов до висновку про наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню з Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» на користь Міністерства оборони України 21 766 795,60 грн. пені та 8 337 663,60 грн. штрафу (20% від обґрунтованого розміру штрафних санкцій).

Приймаючи до уваги встановлені судом факти та обставини, що були наведені вище, суд дійшов висновку, що викладені відповідачем у відзиві заперечення на позов не спростовують зазначених позивачем в позові доводів за встановлених вище судом фактів та обставин.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Частиною 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, зокрема, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, судовий збір у розмірі 677 350,33 грн. покладається на відповідача, з огляду те, що спір у даній справі виник у зв`язку з неправильними діями Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт», а часткове задоволення позовних вимог обумовлене реалізацією судом свого права на зменшення штрафних санкцій.

Радою Суддів України затверджено Рішення № 23 від 05.08.2022 "Про затвердження рекомендацій щодо роботи судів в умовах воєнного стану" відповідно до якого, у керівників організацій, установ, підприємств та інших роботодавців має бути відпрацьований чіткий та зрозумілий алгоритм дій на випадок повітряної тривоги або інших сповіщень про небезпеку, які надходять від органів управління цивільного захисту, а у разі відсутності поблизу відповідних захисних споруд чи неможливості забезпечити надійний захист працівників у робочих приміщеннях, приймати рішення стосовно переведення працівників на дистанційну форму роботи.

З урахуванням Рішення Ради Суддів України № 23 від 05.08.2022, інтенсивністю повітряних тривог у місті Києві протягом червня 2023 року та загрозою ракетних ударів, судді та працівники суду змушені припиняти робочий процес та слідкувати у найближче укриття, яке розташоване за адресою: бульвар Тараса Шевченка, станція метро «Університет».

Враховуючи викладене, це значним чином вносить корективи у роботу суду та вищевказане впливає на дотримання строків під час розгляду справ у Господарському суді міста Києва.

Отже, беручи до уваги особливості режиму роботи суду, зважаючи на вищезазначені обставини, повний текст судового рішення по справі № 910/914/23 виготовлено 21.06.2023.

Керуючись статтями 86, 129, 231, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» (04119, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 36; ідентифікаційний код: 21655998) на користь Міністерства оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6; ідентифікаційний код: 00034022) 21 766 795 (двадцять один мільйон сімсот шістдесят шість тисяч сімсот дев`яносто п`ять) грн. 60 коп. - пені, 8 337 663 (вісім мільйонів триста тридцять сім тисяч шістсот шістдесят три) грн. 60 коп. - штрафу та 677 350 (шістсот сімдесят сім тисяч триста п`ятдесят) грн. 33 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині у задоволенні позовних вимог - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 21.06.2023.

Суддя І.В. Приходько