Рішення № 111707086, 20.06.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.06.2023Справа № 907/926/22

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін,

справу № 907/926/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Монолітекстрабуд";

до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант";

про стягнення 84 169,19 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Монолітекстрабуд" звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-гарант" страхового відшкодування у розмірі 84 169,19 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не виконано вимог ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" в яких вказується, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 07.12.2022 матеріали справи №907/926/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Монолітекстрабуд" до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" про стягнення страхового відшкодування у розмірі 84 169,19 грн передано за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.01.2023, справа № 907/926/22 передана для розгляду судді Мандриченку О. В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Монолітекстрабуд" залишено без руху та встановлено позивачу строк та спосіб для усунення недоліків позовної заяви.

22.02.2023 на адресу суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 17.01.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 відкрито провадження у справі № 907/926/22, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

З метою повідомлення сторін про розгляд справи, судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 27.02.2023 була направлена на адреси сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення уповноваженим представникам сторін.

28.03.2023 господарського суду від Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що виплата страхового відшкодування була здійснена на підставі звіту про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу №12-D/11/23 від 12.08.2022, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Партнер-Консалт". Крім того, у зв`язку з тим, що відповідачу не надано доказів понесених витрат з оплати ПДВ, сума страхового відшкодування була визначена за вирахуванням 20% ПДВ та франшизи.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Монолітекстрабуд" (далі також - позивач) є власником транспортного засобу "BMW", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2020 року випуску.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.04.2022 на вул. Гленца, 4 у м. Ужгород відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "BMW", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Монолітекстрабуд", та транспортного засобу "Тойота", державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 .

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль "BMW", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Монолітекстрабуд".

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.05.2022 року по справі №308/4701/22 ОСОБА_1 , водія транспортного засобу "Тойота", державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 гривень.

Відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/7578399 цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Тойота", державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , на момент настання страхової події була застрахована у відповідача, розмір франшизи згідно з вказаним Полісом складає 00 грн., ліміт відшкодування по майну 130 000 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Ідеал М" виставлено рахунок №BL000003535 від 26.09.2022 року на ремонт транспортного засобу "BMW", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 у розмірі 151 221 грн. 46 коп.

Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу №12-D/11/23 від 12.08.2022 р., складеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Партнер-Консалт", вартість матеріального збитку, завданого власнику майна BMW, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок ДТП складає 52238,17 грн. з ПДВ на вартість матеріалів та складових; вартість матеріального збитку, завданого власнику майна BMW, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок ДТП складає 45 830,81 грн. без ПДВ на вартість матеріалів та складових.

Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (далі також - відповідач) було відшкодовано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Монолітекстрабуд" суму страхового відшкодування у розмірі 45 830 грн 81 коп., що підтверджується платіжним дорученням №30158 від 12.08.2022.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що обов`язок з відшкодування шкоди покладається на відповідача. Таким чином, в межах ліміту відшкодування по майну пошкодженого транспортного засобу "BMW", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , просить суд стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" страхове відшкодування у розмірі 84 169 гр. 19 коп.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначав, що виплата страхового відшкодування була здійснена на підставі звіту про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу №12-D/11/23 від 12.08.2022 р., складеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Партнер-Консалт". Крім того, у зв`язку з тим, що відповідачу не надано доказів понесених витрат з оплати ПДВ, сума страхового відшкодування була визначена за вирахуванням 20% ПДВ та франшизи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Монолітекстрабуд" підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.04.2022 на вул. Гленца, 4 у м. Ужгород відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "BMW", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Монолітекстрабуд", та транспортного засобу "Тойота", державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 .

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль "BMW", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Монолітекстрабуд".

Вина особи, яка керувала транспортним засобом "Тойота", державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , встановлена у судовому порядку постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.05.2022 року по справі №308/4701/22, якою ОСОБА_1 , водія транспортного засобу "Тойота", державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 гривень.

Відповідно до частини 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

У Законі України "Про страхування" встановлено види обов`язкового страхування, одним із яких є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (п.9 ч.1 ст.7).

Відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/7578399 цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Тойота", державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , на момент настання страхової події була застрахована у відповідача, розмір франшизи згідно з вказаним полісом складає 00 грн, ліміт відшкодування по майну 130 000 грн.

Спеціальним законом, що регулює питання виплати страхового відшкодування за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та яким керується страховик цивільно-правової відповідальності є Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Так, ст. 5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі також - Закон) визначено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

За приписами статті 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно з підпунктом 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів", страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Абзацом 18 статті 9 Закону України "Про страхування" передбачено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Разом з цим, спеціальні норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", встановлюють певні умови для визначення розміру шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, а саме: відшкодовується оцінена шкода, розмір шкоди обмежується лімітом відповідальності, встановленим в полісі (пункт 22.1 статті 22 Закону); розмір шкоди обмежується вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29 Закону); розмір шкоди зменшується на суму франшизи, встановленої в полісі (статті 9, 12 Закону). Крім того, страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу (пункти 32.4, 32.7 статті 32 Закону).

Таким чином, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Ідеал М" виставлено рахунок №BL000003535 від 26.09.2022 на ремонт транспортного засобу "BMW", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 у розмірі 151 221 грн 46 коп.

Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу №12-D/11/23 від 12.08.2022 р., складеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Партнер-Консалт", вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу "BMW", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок ДТП складає 52 238,17 грн з ПДВ на вартість матеріалів та складових; вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу "BMW", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок ДТП складає 45 830,81 грн без ПДВ на вартість матеріалів та складових.

Суд зазначає, що проведення оцінки завданої шкоди суб`єктом оціночної діяльності є необхідним у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом №142/5/2092 від 24.11.2003 Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за №1074/8395.

Відповідно до п.7.38 вказаної Методики значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників колісних транспортних засобів, строк експлуатації яких не перевищує:

5 років - для легкових колісних транспортних засобів виробництва країн СНД;

7 років - для інших легкових колісних транспортних засобів.

3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД;

4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів;

5 років - для мототехніки.

Згідно з п.1.6 вищевказаної Методики строк експлуатації - це період часу від дати виготовлення колісного транспортного засобу до дати його оцінки.

Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого транспортного засобу "BMW", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , вбачається, що рік випуску автомобіля - 2020, а отже, станом на дату дорожньо-транспортної пригоди (11.04.2022) строк експлуатації означеного автомобіля не перевищував сім років.

Отже, з наявних в матеріалах справи документів Судом не встановлено наявність підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу "BMW", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , при визначенні розміру страхового відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", проведення оцінки майна є обов`язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Відповідно до пп. (д.) п. 1.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика) Методика застосовується з метою, зокрема, визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ.

При цьому, звіт про оцінку є лише попереднім оціночним документом, який показує можливу вартість відновлювального ремонту пошкодженого ТЗ, тоді як реальна (фактична) вартість відновлювального ремонту автомобіля визначається, виходячи з реальної вартості ремонту, необхідного для відновлення транспортного засобу, що вказується у рахунку або акті виконаних робіт, які складаються СТО, іншими суб`єктами, які здійснюють ремонт автомобілів.

Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Отже, доказом дійсної вартості ремонтних робіт є рахунок СТО, який містить перелік робіт та використаних матеріалів щодо ремонту транспортного засобу, що стосуються саме пошкодженої частини транспортного засобу.

Суд зазначає, що відповідно до п. 5.1. Методики, технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) являє собою початковий етап дослідження, який дає змогу органолептичними методами визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна. Визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом (оцінювачем), який складає висновок чи звіт (акт), можливе тільки за рішенням органу (посадової особи), який здійснює судове чи досудове слідство, у разі надання ними даних, необхідних для оцінки.

Згідно п. 5.2. Методики, у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату. У разі відсутності в установлений час на місці огляду осіб, що викликалися, огляд проводиться без їх участі, про що зазначається у звіті (акті), висновку.

Як вбачається з протоколу огляду транспортного засобу "BMW", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , огляд оцінювачем не проводився, оскільки у графі "місце огляду" міститься запис "дистанційно". Проте, Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів не передбачено можливості здійснювати огляд транспортного засобу дистанційно з урахуванням відсутності рішення органу (посадової особи), який здійснює судове чи досудове слідство, й надання ними даних, необхідних для оцінки. У зв`язку з чим суд не приймає до уваги наданий відповідачем звіт про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу №12-D/11/23 від 12.08.2022, складений Товариством з обмеженою відповідальністю "Партнер-Консалт".

При визначенні розміру заподіяної шкоди у даному випадку Суд виходить із вартості пошкодженого транспортного засобу "BMW", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , згідно із сумою, яка вказана у рахунку, виставленому станцією технічного обслуговування (Товариством з обмеженою відповідальністю "Ідеал М").

Згідно з п.1.6 Методики, відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а відповідно до п. 2.3 Методики вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.

Відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суд, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинен виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

У листі Верховного суду України від 19.07.2011 "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" зазначено, що нерідко до виплати заявляється сума ремонту автомобіля з урахуванням податку на додану вартість (далі - ПДВ). Зазначена сума, виходячи з умов договорів, укладених на підставі чинного законодавства та правил, розроблених кожною страховою компанією, виплачується останньою або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з`ясувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи зареєстрований надавач послуг з ремонту автомобіля є платником ПДВ.

В листі Державної податкової інспекції України від 21.08.2009 № 10143/5/16-1516 вказано, що у разі якщо придбання послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об`єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), здійснюється у неплатника податку на додану вартість, то розрахунок суми виплати та таке придбання здійснюється без урахування сум податку на додану вартість, оскільки особа, не зареєстрована платником податку на додану вартість, не має права нараховувати і виділяти окремим рядком суму податку на додану вартість.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 826/7454/17:

- якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілому (позивачу), а спрямовуються на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об`єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), то розрахунок суми виплат на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком у розрахункових документах;

- водночас, у разі, якщо придбання послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об`єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту, здійснюється у неплатника податку на додану вартість, то розрахунок сум виплати страхового відшкодування повинен здійснюється без урахування сум податку на додану вартість;

- відтак, страховик не може бути примушений до виплати податку на додану вартість у складі суми страхового відшкодування за винятком випадку, коли сума податку нарахована та сплачена на користь виконавця послуг з ремонту пошкодженого транспортного засобу, який (виконавець), в свою чергу, має бути платником податку на додану вартість.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суд у справах № 565/1210/19 від 22.12.2020 та № 911/286/20 від 21.12.2020.

Пунктом 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість (далі - "ПДВ"). При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Таким чином, вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією винної сторони або стягується судом після дослідження обставин того, чи є надавач послуг з ремонту автомобіля, який був пошкоджений під час ДТП з вини іншої особи, платником податку на додану вартість.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/171/17 та від 05.04.2018 у справі № 910/3165/17.

Проте, всупереч викладеного, позивачем доказів сплати податку на додану вартість у складі вартості відновлювального ремонту автомобіля надано до матеріалів справи не було, а отже, з огляду на відсутність відповідних доказів з відповідача підлягає стягненню розмір страхового відшкодування за виключенням суми визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.

Отже, здійснивши власний перерахунок, з урахуванням часткової виплати відповідачем страхового відшкодування, суд дійшов висновку, що внаслідок пошкодження під час дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 11.04.2022, транспортного засобу "BMW", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 обґрунтованою є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Монолітекстрабуд" про стягнення страхового відшкодування у розмірі 80 187,07 грн (151 221,46 грн (вартість матеріального збитку) - 45 830,81 грн. (часткова виплата страхового відшкодування) - 00 грн (франшиза) - 25 203,58 грн (ПДВ) = 80 187,07 грн).

Згідно зі статтею 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/7578399 цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Тойота", державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , на момент настання страхової події була застрахована у відповідача, розмір франшизи згідно з вказаним полісом складає 00 грн, ліміт відшкодування по майну 130 000 грн.

Таким чином, враховуючи визначені полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/7578399 розміри лімітів відповідальності та франшизи, суд приходить до висновку, що відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу витрати в межах ліміту відшкодування по майну в розмірі 80 187,07 грн (вартість відновлювального ремонту 151 221,46 грн - 45 830,81 грн (часткова виплата страхового відшкодування) - 25 203,58 грн (ПДВ) - 00 грн 00 коп. франшизи).

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо заявлених до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу суд відзначає наступне.

В якості доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу останнім було долучено до матеріалів справи лише договір про надання правової (правничої) допомоги № 24-1 від 29.08.2019 та ордер серії АО № 1082096 від 17.03.2023.

Згідно ч. 1-3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, детальний опис робіт (наданих послуг), платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.

В порушення ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, позивачем не подано акту приймання-передачі наданих послуг, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, їх розрахунок та доказів понесення позивачем таких витрат.

Положення ч. 3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України передбачають надання детального опису саме наданих (виконаних) адвокатом послуг (робіт).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Враховуючи вище викладене, та те, що відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюються судом на підставі поданих сторонами доказів (детального опису виконаних робіт, платіжних доручень, квитанцій, актів приймання-передачі наданих послуг, розрахунку вартості наданих послуг тощо), вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу задоволенню не підлягають у зв`язку з недоведеністю та не обґрунтованістю зазначених витрат.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, 26, ідентифікаційний код юридичної особи 32382598) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Монолітекстрабуд" (88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Тобілевичів Братів, буд. 13, кв. 9, ідентифікаційний код юридичної особи 41702337) страхове відшкодування у розмірі 80 187 (вісімдесят тисяч сто вісімдесят сім) грн 07 коп. та судовий збір у розмірі 2 353 (дві тисячі триста п`ятдесят три) грн 62 коп.

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Мандриченко