Рішення № 111706999, 12.06.2023, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/10/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2023 Справа № 908/2417/22

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні Хрипко О.О., розглянувши матеріали справи

за первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард-Агро" (69063 м. Запоріжжя, вул. Благовіщенська/Ак.Амосова, буд. 4/40, кв. 1, ідентифікаційний код 36836110)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Полетехніка" (70600 Запорізька область, Пологівський район, м. Пологи, вул. Зарічна, 55 А; фактична адреса: 69050 м. Запоріжжя, вул. Космічна, 121-В, ідентифікаційний код 34217047)

про стягнення 141 917 грн. 82 коп. та визнання договору недійсним

за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Полетехніка" (70600 Запорізька область, Пологівський район, м. Пологи, вул. Зарічна, 55 А; фактична адреса: 69050 м. Запоріжжя, вул. Космічна, 121-В, ідентифікаційний код 34217047)

до відповідача за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард-Агро" (69063 м. Запоріжжя, вул. Благовіщенська/Ак.Амосова, буд. 4/40, кв. 1, ідентифікаційний код 36836110)

про стягнення 278 771 грн 31 коп.

представники сторін

від позивача (за первісним позовом): Матохнюк А.А., наказ № 14-к від 09.06.2023

від відповідача (за первісним позовом): Громут В.І., ордер АР № 1121246 від 18.04.2023

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авангард-Агро" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полетехніка" 141 917 грн. 82 коп. та визнання недійсним договору № ВГ-016/2021, укладеного 20.12.2021.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2022 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2417/22 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

Розглянувши зазначену позовну заяву, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху.

Ухвалою суду від 05.12.2022 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард-Агро" залишено без руху, строк протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали суду для усунення недоліків позовної заяви, вказаних в ухвалі.

28.12.2022 на адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2417/22. Присвоєно справі номер провадження 27/10/23. Підготовче судове засідання призначено на 01.02.2023.

Ухвалою суду від 01.02.2023 відкладено підготовче провадження на 27.02.2023.

Ухвалою суду від 27.02.2023 підготовче провадження закрито та призначено розгляд справи по суті на 23.03.2023.

15.03.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла зустрічна позовна заява в порядку статті 180 ГПК України Товариства з обмеженою відповідальністю "Полетехніка" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард-Агро" 126163 грн 35 коп. пені, 145038 грн 00 коп. штрафу, 7 569 грн 96 коп.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15.03.2023, зустрічну позовну заяву з доданими до неї документами передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 17.03.2023 прийнято в порядку статті 180 ГПК України зустрічний позов. Вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом у справі № 908/2417/22. Розгляд зустрічної позовної заяви призначено разом із первісним позовом на 23.03.2023.

Ухвалою суду від 17.03.2023 Товариству з обмеженою відповідальністю "Полетехніка" поновлено строк для надання відзиву.

Також 15.03.2023 ТОВ «Полетехніка» подано письмові пояснення, відповідно до яких останній просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «Авангард-Агро» зазначив, що спірний договір є змішаним та містить в собі елементи договору поставки та договору зберігання. Договір товарного кредиту є різновидом договору купівлі-продажу, аж ніяк не кредитного договору. Позивач вже визнавав дійсність даного Договору, коли подавав позов до суду про стягання 141917 грн 82 коп. по справі № 908/584/22.

Ухвалою суду від 23.03.2023 відкладено розгляд справи на 18.04.2023.

12.04.2023 від ТОВ «Авангард-Агро» надійшов письмовій відзив на зустрічну позовну заяву, відповідно до якого останній зазначив, що ТОВ «Полетехніка» не виконала зобов`язання по поставці товару ТОВ «Авангард-Агро», а неможливість виконання договору виключає можливість стягнення штрафних санкцій та 3 % річних по цьому договору. В зв`язку з чим ТОВ «Авангард-Агро» просив суд відмовити в задоволенні зустрічного позову.

Ухвалою суду від 18.04.2023 призначено розгляд справи по суті на 17.05.2023.

03.05.2023 від ТОВ «Полетехніка» надійшла відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву, відповідно до якої зазначив, що строк виконання обов`язку щодо оплати частини вартості товару настав, а строк виконання обов`язку щодо поставки товару на час розгляду справи не настав.

В засіданні суду 17.05.2023 оголошувалась перерва на 12.06.2023.

У судовому засіданні 12.06.2023 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддею оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз`яснено представнику його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні 12.06.2023 просив суд задовольнити клопотання подане 17.05.2023 про доручення до матеріалів справи копію листа Держпродспоживслужби та витребування копії заяв про вчинення кримінального правопорушення.

Представник відповідача за первісним позовом заперечив проти задоволення вказаного клопотання.

Вказане клопотання позивача за первісним позовом суд залишив без розгляду на підставі ст. 118 ГПК України, оскільки подано із порушенням строків, встановлених п. 10 ч. 2 ст. 182 ГПК України.

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні 12.06.2023 підтримав первісні позовні вимоги, просив суд первісний позов задовольнити повністю, проти задоволення зустрічного позову заперечив, просив суд відмовити в його задоволенні.

Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні 12.06.2023 заперечив проти задоволення первісного позову, просив суд зустрічний позов задовольнити.

В засіданні суду 12.06.2023 здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору (ст. 210 ГПК України).

У судовому засіданні 12.06.2023, на підставі ст. 217 ГПК України суд закінчив з`ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів - ст. 218 ГПК України.

Судові дебати - частина судового розгляду, що складаються з промов осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши представників сторін, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд

УСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

20.12.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Політехніка" (сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВАНГАРД-АГРО" (сторона-2) укладено договір №ВГ-016/2021 (Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору цей договір є змішаним та містить елементи договору поставки та договору зберігання. Цим договором регулюються відносини сторін з поставки сільськогосподарської техніки, насіння для сівби, засобів захисту рослин, мінеральних добрив (далі - товар) та відносин сторін із зберігання товару. Найменування, ціна (вартість), кількість, строки, порядок оплати та поставки товару, розмір товарного кредиту, строк та місце зберігання товару визначаються сторонами у специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору.

У п. 5.1 Договору поставка товару здійснюється стороною-1 на умовах, визначених згідно ІНКОТЕРМС у редакції 2020 року в порядку та у строк, визначений у специфікації до договору.

Відповідно до специфікації №001 від 20.12.2021 сторони погодили поставку товару - обприскувач Tracker 3200/28 б/в серійний номер 1021136, 2012 р.в. (що був у використанні) в кількості 1 шт. за ціною 592478,08 грн. без ПДВ (еквівалент 19166,67 eur) вартістю 710973,70 грн. з ПДВ (еквівалент 23000,00 eur). Курс eur на дату, що передує даті підписання специфікації - 30,9119 грн.

Згідно з п. 2 специфікації порядок оплати є таким:

1-й платіж - 142164,38 грн., в т.ч. ПДВ (що еквівалентно 4600,00 eur), що складає 20% вартості товару, у строк до 31.12.2021;

2-й платіж - 568657,52 грн., в тч. ПДВ (що еквівалентно 18400,00 eur), що складає 80% вартості товару, у строк до 01.11.2022.

Пунктом 4 специфікації визначено строк поставки: протягом 10-ти робочих днів з дати отримання стороною-1 100% вартості товару за умови своєчасної оплати платежів, передбачених п. 2 цієї специфікації.

Згідно з п. 5.1 Договору поставка товару здійснюється на умовах: СРТ (в редакції ІНКОТЕРМС 2010) за рахунок сторони-1 на адресу стоони-2: село Башмачка, Дніпропетровська область, Солонянський район.

Позивач за первісним позовом вказував, що оплатив даний рахунок 22.12.2021, що підтверджується випискою по рахунку позивача за 22.12.2021 на суму 141917,82 грн.

Відповідно до п. 3.3 Договору вказано, що товар, поставлений з відстроченням платежу, вважається таким, що продається в кредит відповідно до ст. 694 ЦК України, а саме з нарахуванням процентів на несплачену частину вартості товару (з урахуванням збільшення вартості відповідно до п. 3.2. Договору) (надалі - «Товарний кредит»).

Відповідно до п. 2.1 Специфікації № 001 від 20.12.2021 до Договору остаточна вартість товару збільшується на 12 % річних від несплаченої вартості товару, які нараховуються з моменту передачі товару на зберігання по 01.11.2022 року включно та на 20 % річних від несплаченої вартості товару, яка нараховується з 02.11.2022 року до моменту оплати повної скоригованої вартості Товару.

Пунктом 3 Специфікації № 001 від 20.12.2021 до Договору передбачено, що строк передачі Товару відповідачем: до 19.01.2022 за умови своєчасної оплати 20% вартості Товару позивачем. Строк зберігання Товару: з моменту передачі Товару за актом передачі Товару на зберігання до моменту підписання сторонами видаткової накладної. Місце зберігання Товару: село Башмачка, Дніпропетровська область, Солонянський район.

Позивач за первісним позовом вказував на те, що відповідач за первісним позовом не передав позивачу Товар на зберігання після отримання передоплати в розмірі 20% вартості Товару.

Відповідно до п. 4 Специфікації № 001 від 20.12.2021 до договору № ВГ-016/2021 від 20.12.2021 строк поставки: протягом 10 робочих днів з дати отримання відповідачем 100 % вартості Товару за умови своєчасної оплати платежів, передбачених пунктом 2 цієї Специфікації.

Відповідно до п. 8.1 Договору передбачено, що Договір набуває чинності з моменту підписання і скріплення печатками сторін і діє один календарний рік, але в будь-якому разі до повного виконання Договору. Якщо жодна із Сторін за місяць до закінчення строку дії Договору не повідомить іншу Сторону про припинення договору, його дія продовжується на кожний наступний рік.

Позивач за первісним позовом посилався на те, що відповідно до пп. г) п. 14.8 Статуту ТОВ «Авангард-Агро» до компетенції Загальних зборів належить прийняття рішення про укладення, зміну, чи розірвання правочинів (договорів, контрактів та інших угод) щодо надання або одержання будь-якої позики (кредиту), поруки (поручительства), гарантії, у ступки вимоги, переведення боргу, а також передачі в довірче управління майна Товариства.

Договір є змішаним договором, який об`єднує в собі такі договори як поставка, зберігання і продаж товару в кредит. Отже відповідно до Статуту позивача за первісним позовом для укладення такого Договору Загальні збори учасників повинні були прийняти рішення про укладення такого договору.

Позивач за первісним позовом посилався на те, що Договір № ВГ-016/2021 є недійсним, тому що загальні збори учасників ТОВ «Авангард-Агро» не приймали рішень про його укладення. А отже в зв`язку з недійсністю даного Договору, відповідач за первісним позовом зобов`язаний повернути позивачу суму 141917 грн 82 коп., сплачену по даному Договору.

Викладене вище стало підставою для звернення ТОВ «Авангард-Агро» з даним позовом до суду.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підстави виникнення господарських зобов`язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов`язання можуть виникати:

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб`єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд (стаття 44 Господарського кодексу України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).

Відповідно ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 2, 4 статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Отже, встановлення взаємопогоджених дій декількох осіб, які мають єдину мету, спрямовану на набуття, зміну або припинення певних цивільних прав чи виконання певних обов`язків, є ознаками вчинення єдиного правочину такими особами. Поведінка сторін має засвідчувати єдність їх волі до настання відповідних правових наслідків. Багатосторонні правочини можуть оформлюватися договорами у письмовій формі як єдиними письмовими документами або укладатися шляхом взаємного обміну листами (повідомленнями, телеграмами), прийняттям до виконання зобов`язань чи фактичним вчиненням взаємопогоджених дій, спрямованих на набуття певних прав (виконання певних обов`язків) його сторонами.

Цивільний кодекс України (ст. 204) установлює презумпцію правомірності правочину, а саме - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

За частиною першої статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1). Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3). Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5). Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6).

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Авангард-Агро» та ТОВ «Полетехніка» укладено Договір №ВГ-016/2021 від 20.12.2021 р. (Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, цей договір є змішаним та містить в собі елементи договору поставки та договору зберігання.

Згідно п.2.1. Специфікації №001 до Договору, сторони домовилися, що остаточна вартість товару збільшується на 12% річних від несплаченої вартості Товару, що нараховується з моменту передачі Товару на зберігання по 01.11.2022 включно та на 20% річних від несплаченої вартості Товару, які нараховуються з 02.11.2022 до моменту сплати повної скоригованої вартості Товару.

Згідно ч. 2 ст. 628 ЦК України, Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно ст. 1054 ЦК України, стороною кредитного договору є банк або інша фінансова установа (кредитодавець), а предметом договору є надання грошових коштів (кредиту) позичальникові.

Договір купівлі-продажу товару у кредит відрізняється від інших договорів купівлі- продажу лише специфікою обов`язків покупця із оплати товару і є лише порядком оплати Товару.

Слід зазначити, що продаж товарів у кредит з відстроченням або розстроченням платежу не є по своєї правовій природі кредитним договором, що спростовую позицію позивача за первісним позовом про необхідність прийняття рішення на загальних зборах товариства для укладення відповідного договору.

Крім того, судом встановлено, що позивач за первісним позовом звертався до Господарського суду Запорізької області з позовною заяво по справі № 908/584/22 про стягнення 141 917,82 грн. на підставі Договору№ВГ-016/2021 від 20.12.2021.

Відповідно до частини 1 статті 241 ЦК України, правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Відповідно ч. 5 ст. 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Судом встановлено, що позивач за первісним позовом не довів належними та допустимими доказами існування обставин, які можуть бути підставами для визнання недійсним Договору № №ВГ-016/2021 від 20.12.2021.

Оскільки суд не вбачає правових підстав для задоволення первісних позовних вимог про визнання недійсним Договору №ВГ-016/2021 від 20.12.2021, вимога позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом 141917 грн 82 коп. є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

За приписами ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Зміст добросовісності (bona fides) виражається через поняття "розумність і справедливість". При цьому згідно з обмежувальною функцією добросовісності, правило, обов`язкове для сторін, не застосовується настільки, наскільки за даних обставин це буде неприйнятним відповідно до критерію розумності та справедливості. Отже, добросовісність може за певних обставин анулювати чи виключити застосування правил, встановлених сторонами. Водночас, принцип справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо. При цьому, справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. Розумність - це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів учасників, а також інтересів громади (публічного інтересу).

Встановлені судом обставини приводять до необхідності застосування при розгляді даної справи Доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується на принципі добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача за первісним позовом не підлягають задоволенню.

В порядку ст. 129 ГПК України судовий збір за первісним позовом покладається на позивача за первісним позовом.

Суд розглянувши зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Полетехніка" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард-Агро" 126163 грн 35 коп. пені, 145 038 грн 00 коп. штрафу, 7 569 грн 96 коп., відмовив в його задоволенні, з огляду на наступне.

Позивач за зустрічним позовом посилався на те, що згідно умов пункту 1.1 Договору цей Договір є змішаним та містить в собі елементи договору поставки та договору зберігання. Цим Договором регулюються відносини сторін з поставки сільськогосподарської техніки, насіння для сівби, засобів захисту рослин (далі - Товар) та відносини сторін із зберігання Товару. Найменування, ціна (вартість), кількість, строки, порядок оплати та поставки Товару, розмір товарного кредиту, строк та місце зберігання Товару визначаються Сторонами в Специфікаціях.

Відповідно до специфікації №001 від 20.12.2021 до Договору, сторони погодили постачання наступного Товару:

обприскувач Tracker 3200/28 б/в серійний номер 1021136, 2012 р.в. (що був у використанні) в кількості 1 шт. за ціною 592478,08 грн. без ПДВ (еквівалент 19166,67 eur) вартістю 710973,70 грн. з ПДВ (еквівалент 23000,00 eur). Курс eur на дату, що передує даті підписання специфікації - 30,9119 грн.

Згідно з п. 2 специфікації порядок оплати є таким:

1-й платіж - 142164,38 грн., в т.ч. ПДВ (що еквівалентно 4600,00 eur), що складає 20% вартості товару, у строк до 31.12.2021;

2-й платіж - 568657,52 грн., в тч. ПДВ (що еквівалентно 18400,00 eur), що складає 80% вартості товару, у строк до 01.11.2022.

Згідно п. 5.1 Договору, поставка Товару здійснюється стороною 1 на умовах визначених згідно ІНКОТЕРМС редакції 2010р. в порядку та у строк визначений в Специфікації до Договору. Відповідно до укладеної Сторонами Специфікації № 001, строк поставки Товару: протягом 10-ти робочих днів з дати отримання стороною 1 100% вартості Товару за умови своєчасної оплати платежів, передбачених п. 2 цієї Специфікації.

Відповідачем за цією специфікацією вартість товару сплачена наступними частинами: 22.12.2021 сплачено платіж у розмірі 141 917,82 грн., що еквівалентно 4 600,00 євро на дату платежу згідно умов Договору.

На думку позивача за зустрічним позовом, станом на 07.03.2023 розмір простроченої оплати за Специфікацією №001 становить еквівалент 18 400,00 євро, що складає 725 190 грн.

Відповідно до п. 7.2. Договору за порушення строків оплати товару Сторона-2 сплачує Стороні-1 пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла в період, за який нараховується пеня) від суми заборгованості, за кожний день прострочення. У випадку порушення строків оплати протягом більш ніж 30-ть календарних днів Сторона-2 також сплачує Стороні-1 штраф у розмірі двадцять процентів від суми заборгованості.

Відповідно до п. 7.9. Договору, для обчислення відсотків/пені/штрафу у гривні застосовується курс Міжбанку згідно пункту 3.2. Договору, що встановлений на першу доступну дату до дати розрахунку заборгованості.

Позивач за зустрічним позовом посилався на те, що в зв`язку з невиконанням відповідачем за зустрічним позовом основного зобов`язання, ТОВ «Полетехніка» нараховано суму 3 % річних в розмірі 7569 грн 96 коп., пені в розмірі 126163 грн 35 коп., 145038 грн штрафу, що на його думку підлягає стягненню з відповідача за зустрічним позовом.

Відповідно до п. 3 Специфікації № 001 від 20.12.2021 до договору № ВГ-016/2021 від 20.12.2021 строк передачі Товару від ТОВ «Полетехніка» до ТОВ «Авангард-Агро»: до 19.01.2022 за умови своєчасної оплати 20% вартості Товару позивачем. Строк зберігання Товару: з моменту передачі Товару за актом передачі Товару на зберігання до моменту підписання сторонами видаткової накладної. Місце зберігання Товару: село Башмачка, Дніпропетровська область, Солонянський район.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Статтею 664 ЦК України встановлено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Полетехніка» не передало ТОВ «Авангард-Агро» Товар на зберігання після отримання передоплати у розмірі 20% вартості Товару.

Відповідач за зустрічним позовом звертався до відповідача з листом вих. №17 від 24.03.2022, в якому просив до остаточного розуміння ситуації стосовно можливості поставки обприскувача відпустити на суму сплаченої передоплати засоби захисту рослин.

Листом вих. №19 від 28.03.2022 відповідач за зустрічним позовом просив позивача за зустрічним позовом повернути суму передоплати та підтвердив готовність у разі його поставки товару здійснити його оплату. Дані листи були відправлені відповідачу електронною поштою.

Відповіді ТОВ «Полетехніка» на вказані вище листи матеріали справи не містять.

18.04.2022 ТОВ «Авангард-Агро» звернулось до начальника Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області з заявою про вчинення кримінального правопорушення посадовими особами ТОВ «Полетехніка». У зв`язку з находженням ТОВ «Полетехніка» на окупованій військами РФ території слідчі дії не проводились.

24.10.2022 ТОВ «Авангард-Агро» звернулось до ТОВ «Полетехніка» з листом вих. № 15 з пропозицією підтвердження можливості поставки товару по договору. Цей лист був надісланий цінним листом, а також через електронну систему СОТА. ТОВ «Полетехніка» не надало відповіді на лист вих. № 15 від 24.10.2022.

Вищевикладене вказує на неможливість ТОВ «Полетехніка» виконати зобов`язання по поставці ТОВ «Авангард-Агро» товару по договору.

Крім того, в судовому засіданні представник ТОВ «Полетехніка» не надав обґрунтованих поясненнь, де фактично знаходиться обприскувач Tracker 3200/28 б/в серійний номер 1021136, 2012 р.в.

Стаття 692 частина 1 Цивільного кодексу України передбачає, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу приписів ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов`язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідачем за зустрічним позовом робились певні дії для виконання умов договору, натомість позивачем за зустрічним позовом не виконувались звернення ТОВ «Авангард-Агро».

Неможливість виконання умов договору виключає можливість стягнення штрафних санкцій і 3 % річних.

Судом встановлено, що нарахування суми 3 % річних, штрафу та пені є безпідставними.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в України воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває й на теперішній час.

Сторонами в судовому засіданні визнано обставину, що станом на час здійснення 2 платежу за договором станом на 01.11.2022 ТОВ «Полетехніка» не надано документальних відомостей ані ТОВ «Авангард Агро» ані суду щодо знаходження товару за договором від 20.12.2021 № ВГ-016/2021.

Згідно з п. 2 специфікації порядок оплати є таким:

1-й платіж - 142164,38 грн., в т.ч. ПДВ (що еквівалентно 4600,00 eur), що складає 20% вартості товару, у строк до 31.12.2021;

2-й платіж - 568657,52 грн., в тч. ПДВ (що еквівалентно 18400,00 eur), що складає 80% вартості товару, у строк до 01.11.2022.

Судом встановлено, що Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих території України від 25.04.2022 № 75 затверджено Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10 жовтня 2022 року. До вищевказаного Переліку, в редакції, що є чинною на дату відкриття виконавчого провадження 14.11.2022 року, включено Запорізьку міську територіальну громаду Запорізького району та Пологівську міську територіальну громаду Пологівського району.

Місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Полетехніка» згідно з відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є 70600, Запорізька область, Пологівський район, місто Пологи, вулиця Зарічна, будинок 55А.

22.12.2022 Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України прийнято наказ № 309 «Про затвердження переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Згідно вказано наказу Запорізьку міську територіальну громаду Запорізького району та Пологівську міську територіальну громаду Пологівського району Запорізької області тимчасово окуповані Російською Федерацією.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо повідомлення позивачем за зустрічним позовом відповідача про готовність передати товар з поставки сільськогосподарської техніки - обприскувач Tracker 3200/28 б/в серійний номер 1021136, 2012 р.в.

Навіть під час слухання справи на питання суду та представника позивача за первісним позовом під технічну фіксацію судового процесу, представник ТОВ «Полетехніка» не дав обґрунтованої відповіді де саме знаходиться обприскувач Tracker 3200/28 б/в серійний номер 1021136, 2012 р.в., зазначив усно, що це питання не є предметом спору.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 79 ГПК України, наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначив, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

З поданих позивачем за зустрічним позовом доказів не вбачається доведення обставин щодо виконання ним умов за договором від 20 грудня 2021 № ВГ-016/2021.

Судовий збір за подання зустрічної позовної заяви залишається за позивачем за зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 180, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард-Агро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полетехніка" відмовити.

У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Полетехніка" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард-Агро" відмовити.

Рішення оформлено та підписано 22.06.2023.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.