Рішення № 111706976, 19.06.2023, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 34/34/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2023 Справа № 908/582/22

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,

при секретареві судового засідання Концур Г.А.,

розглянувши у відкритому судовому матеріали справи № 908/582/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ, ідентифікаційний код юридичної особи 36860996 (вул. Гоголя, 137, м. Черкаси, 18002)

до відповідача: Акціонерного товариства Мелітопольський м`ясокомбінат, ідентифікаційний код юридичної особи 00443513 (вул. Героїв України, 175, м. Мелітополь, Запорізька область, 72319)

про стягнення 294 803 грн 43 коп.

За участю уповноважених представників сторін:

від позивача: Джирма А.В. - довіреність від 06.04.2023, свідоцтво №290 від 01.12.2017 (в режимі відеоконференції);

від відповідача: Мартиненко К.І. адвокат, посвідчення № ЗП001467 від 29.11.2017, ордер від 27.06.2022;

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ з позовною заявою № 270/10-02 від 04.04.2022 про стягнення з Приватного акціонерного товариства Мелітопольський м`ясокомбінат заборгованості за спожитий природний газ у листопаді 2021, згідно з договором № С/525-19 постачання природного газу від 01.05.2019, а також судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем умов договору № С/525-19 постачання природного газу від 01.05.2019 щодо своєчасного та повного розрахунку в сумі 199232,57 грн за поставлений природний газ, і нарахування в зв`язку з цим пені в сумі 20495, 37 грн, 3% річних в сумі 3238,84 грн, втрат від інфляції на суму 5817,59 грн, 66019,06 грн 10% штрафу.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2022 справу № 908/582/22 передано на розгляд судді Науменку А.О.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.04.2022 у справі № 908/582/22 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.05.2022 у справі № 908/582/22 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/582/22. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

30.06.2022 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та визначення часу судового засідання після припинення воєнного стану.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 01.03.2023 у справі № 908/582/22 призначено судове засідання на 29.03.2023.

14.03.2023 до суду від представника відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи. 16.03.2023 представник відповідача ознайомився з матеріалами справи.

23.03.2023 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву. Судом прийнято відзив до розгляду та долучено до матеріалів справи. Відповідач у відзиві зазначає, що позивач належними доказами не довів існування спірної заборгованості, з посиланням на форс мажорні обставини вказує на відсутність підстав для стягнення спірного боргу.

За насідками судового засідання, враховуючи необхідність надання позивачем заперечення на відзив, судом відкладено підготовче засідання на 19.04.2023.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. 17.04.2023 представник відповідача надіслав заяву про відкладення судового засідання 19.04.2023 по справі № 908/582/22 у зв`язку з участю в іншому судовому засіданні.

Суд оголосив документи, які надійшли на адресу суду, а саме - клопотання від відповідача з письмовими поясненнями, які прийнято до розгляду.

Позивач ухвалу суду не виконав, звіт про фінансові результати за 2022 рік не надав. Враховуючи необхідність надання часу для підготовки документів, суд відклав підготовче засідання.

За наслідками судового засідання, строк підготовчого провадження було продовжено на 30 днів згідно з ч. 3 ст. 177 ГПК України та відкладено підготовче засідання на 10.05.2023.

В судовому засіданні 10.05.2023 відбувалась відео конференція.

Від позивача 10.05.2023 на виконання ухвали суду надійшло клопотання про долучення фінансового звіту за 2022 рік, банківські виписки про отримані платежі за договором С/525-19. Судом прийнято документи до розгляду.

10.05.2023 від відповідача на адресу суду надійшла заява про відстрочку виконання судового рішення, у разі задоволення позову.

Представник позивача заперечувала проти задоволення заяви відповідача про відстрочку виконання судового рішення, у разі задоволення позову.

На підставі ч.2 ст. 185 ГПК України суд відклав підготовче засідання на 24.05.2023.

22.05.2023 від позивача надійшли заперечення на заяву про відстрочку виконання судового рішення у разі задоволення позову. Судом приймається документ до розгляду.

За наслідками судового засідання, суд, запитавши думку сторін, на підставі ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 19.06.12.2023 об 10 год. 20 хв.

В судовому засіданні 19.06.2023 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу Акорд.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала вимоги позовної заяви, проти розстрочення виконання рішення заперечила, просила позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просив в його задоволенні відмовити повністю.

В судовому засіданні 19.06.2023 судом прийнято рішення, проголошено його вступну та резолютивну частини.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.05.2019 між ТОВ «ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ» (постачальник) та Акціонерним товариством «Мелітопольський м`ясокомбінат» (споживач) укладено договір постачання природного газу № С/525-19 (далі договір № С/525-19).

Згідно із пунктом 1.1. договору № С/525-19 постачальник зобов`язується поставити споживачу у 2019 році природний газ (далі-газ), в обсягах і порядку, передбачених даним договором, а споживач зобов`язується прийняти газ та оплатити постачальнику його вартість у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Пунктом 1.2. договору № С/525-19 встановлено, що постачальник за даним договором передає споживачу природний газ в обсязі - 235,0 тис.м.куб., у тому числі в помісячному розрізі та визначено, що дані обсяги можуть збільшуватись чи зменшуватись. Постачання газу здійснюється для потужностей споживача за наступною адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, 175.

Відповідно до п. 2.1. договору № С/525-19 ціна за 1000,0 куб.м. природного газу визначається в додаткових угодах до даного договору.

За умовами п.2.2. договору № С/525-19, місячна вартість газу визначається в актах приймання-передачі за відповідний місяць.

Згідно із п. 2.4. договору № С/525-19 зміна ціни природного газу визначається в додаткових до даного договору та погоджується сторонами.

В період з травня 2019 року по вересень 2021 року сторонами було укладено 21 додаткову угоду із визначенням обсягів і ціни постачання газу.

Пунктом 10.1 договору № С/525-19 було передбачено, що він набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.19, а в частині не виконаних зобов`язань до їх повного виконання.

Відповідно до п. 10.2. договору № С/525-19 він вважається продовженим (пролонгованим) на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Кількість пролонгацій необмежена.

Доказів припинення дії договору в порядку пункту 10.2 суду не надано.

До договору сторонами підписано додаткові угоди №№ 1-20, у т.ч. щодо зміни цін та доповнення п. 3.1 розділу 3 наступним змістом: 3.1.1 100% вартості планового місячного обсягу газу, визначеного в п. 1.2 Договору споживач сплачує постачальнику до 5 числа місяця, наступного за місцем споживання газу.

Проаналізувавши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з огляду на таке.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір.

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України за загальним правилом господарський договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками, разом з тим, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, шляхом обміну листами, факсограмами тощо, шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні покупцеві товар, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно ж до ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець після прийняття товару зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, якщо інший строк оплати не встановлений договором.

Порядок оплати та умови проведення розрахунків зазначені в Розділі III Договору.

Відповідно до п.3.1 -3.5 договору № С/525-19 порядок оплати встановлюється наступним чином:

3.1.1. 30 (тридцять) % вартості планового місячного обсягу газу, зазначеної о в п. 1.2. цього договору. Споживач оплачує Постачальнику до 10-го числа місяця, в якому здійснюється поставка.

3.1:2. 30 (тридцять) % вартості планового місячного обсягу газу, зазначеного в п. 1.2. цього договору Споживач оплачує Постачальнику до 20-го числа місяця, в якому здійснюється поставка.

3.1.3. 30 (тридцять) % вартості планового місячного обсягу газу, зазначеного в п. 1.2. цього договору Споживач оплачує Постачальнику до 30-го числа місяця, в якому здійснюється поставка.

3.1.4. Остаточний розрахунок за фактично отриманий обсяг газу у звітному місяці здійснюється до 5-го числа місяця, наступного за місяцем споживання газу.

3.2. Споживач проводить розрахунки за газ шляхом перерахування грошових коштів па розрахунковий рахунок постачальника.

3.3. Датою оплати є дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

3.4. При невиконанні споживачем вимог, передбачених у п. 3.1 цього договору, постачальник має право припинити постачання газу споживачу до повного погашення заборгованості за переданий газ по цьому договору, про що письмово повідомляє про прийняте таке рішення.

3.5 В платіжних дорученнях споживач повинен обов`язково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу. За наявності заборгованості у споживача за цим договором, постачальник зараховує кошти, що надійшли від споживача, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, які надійшли від споживача, будуть зараховані як передплата за умови відсутності заборгованості цим договором.

Відповідно до акту приймання-передачі природного газу № РН-0005192 від 30.11.2021, позивач поставив відповідачеві природний газ у листопаді 2021 року на загальну кількість - 16,54613 тис.м.куб. з власного ресурсу на загальну суму - 660 190,58 грн., а відповідач прийняв, спожив природний газ, проте сплатив частково у сумі - 460 958,01 грн., що підтверджується банківськими виписками АТ «Південний» за період з 01.05.2019 по 20.04.2023 та АТ КБ «Приватбанк» за період з 01.05.2019 по 20.04.2023, які долучені до клопотання від 09.05.23 та є належними доказами.

Відповідно п/п. 2 п. 5.1.2. договору № С/525-19, споживач зобов`язується оплачувати постачальнику вартість газу на умовах та в обсягах, визначених договором.

Таким чином, залишок заборгованості за листопад 2021 року становить - 199 232,57 грн., яка підлягає стягненню в судовому порядку.

Щодо стягнення 3% річних і інфляційних втрат суд зазначає.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку з невчасною сплатою вартості спожитого газу відповідачу нараховано 3 238 грн 84 коп. 3% річних за період з 11.11.2021 по 04.04.2022, та 5817,59 грн втрат від інфляції за період січень-лютий 2022 року.

При здійсненні розрахунків пені та 3% річних, позивачем не враховано умови договірних зобов`язань щодо оплати, а також те, що згідно з чинним законодавством, день оплати (часткового погашення боргу) не є днем прострочення з оплати цього грошового зобов`язання і якщо строк погашення з оплати боргу припадає на вихідний день, то останнім днем з оплати вважається перший робочий день, після вихідного (святкового) дня.

Судом перевірено розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, та визнано вірною сумою 3% річних - 2 795 грн 69 коп. сума втрат від інфляції не перевищує правильну 5819,18 грн, тому підлягає задоволенню в заявленій сумі 5 817 грн 59 коп.

Відповідно до п.7.2. розділу 7 договору № С/525-19 встановлено, що в разі порушення споживачем порядку та строків оплати поставленого постачальником газу, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення, а за прострочення понад 20 календарних днів додатково штраф у розмірі 10% від вартості поставленого обсягу природного газу в місяці, за який виникла заборгованість та є самостійними заходами відповідальності.

Нормами статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язань може забезпечуватися згідно з законом або договором, зокрема, неустойкою.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Судом перевірено розрахунок пені та встановлено правильний розмір в сумі 17 749 грн 74 коп. пені з причин тих же помилок, що і в розрахунку 3% річних. Штраф позивачем розраховано вірно і підлягає стягненню в заявленій сумі.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Доводи відповідача з приводу звільнення від відповідальності, зменшення штрафних санкції, та надання розстрочки виконання рішення, через форс-мажорні обставини суд обґрунтованими визнати не може.

Згідно з ч. ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за це, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України, встановлено, що у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Ознаками форс-мажору є: не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Судова практика Верхового Суду вказує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх недзвичайність та невідворотність.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 по справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі Проніна проти України, в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Договором визначений порядок повідомлення стороною про форс-мажорні обставини.

Відповідно пункту 8.3. договору № С/525-19 про настання форс-мажорних обставин, термін їх дії та припинення сторона, для якої вони наступили сповіщає іншу сторону протягом трьох днів з моменту настання таких обставин. Неповідомлення або невчасне повідомлення про настання форс-мажорних обставин позбавляє сторону права посилатися на такі обставини.

Відповідачем не надано доказів дотримання вказаного порядку. Ним не повідомлено позивача про настання форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов`язань за договором, не було надано документа або будь-яких доказів, що підтверджують їх настання відповідно до вимог, прописаних в договорі.

АТ Мелітопольський м`ясокомбінат також не надано належних доказів того, що саме введення воєнного стану стало причиною неможливості проведення покупцем своєчасного розрахунку за поставлений природний газ.

Відповідач не підтвердив настання форс-мажорних обставин саме для спірного випадку саме договору № С/525-19, невиконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Таким чином, запроваджений процесуальними нормами права механізм відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду - виконання ухваленого судом рішення.

Підставою для відстрочки, розстрочки, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому, слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених відповідною статтею ГПК України не вимагається. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, питання щодо надання відстрочки (розстрочки) виконання рішення суду повинно вирішуватись господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Системний аналіз норм чинного законодавства свідчить, що підставою для розстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.

ГПК України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами, встановленими цим Кодексом.

Тобто, можливість відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов`язується з об`єктивними, непереборними обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. (ч. 3 ст. 331 ГПК України).

З системного аналізу вказаної норми вбачається, що підставою для розстрочки, відстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Питання про задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення. Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. При цьому господарський суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника і для стягувача.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Розглянувши заяву щодо відстрочення виконання рішення, проаналізувавши надані заявником докази та письмові пояснення в їх сукупності, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні заяви відповідача про відстрочку виконання рішення суду на 6 місяців, враховуючи таке.

Порядок примусового виконання судових рішень і рішень інших органів регламентовано Законом України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII.

Особливості примусового виконання рішень у період воєнного стану визначено пунктом 10.2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, відповідно до якого тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України:

Забороняється відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої російською федерацією території України, а також прилеглих до неї територій.

Оскільки вжиття заходів примусового виконання рішень державними виконавцями на зазначених територіях є об`єктивно неможливим, Міністерством юстиції України вживаються заходи щодо визначення органів державної виконавчої служби, на які покладатимуться повноваження з примусового виконання рішень.

Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 22 грудня 2022 року, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 квітня 2022 року за № 453/37789, в п/п 4 п. 4 якого зазначена Мелітопольська територіальна громада, де розташований відповідач.

Таким чином, з огляду на заборону відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території територіальних громад, що перебувають у тимчасовій окупації, на даний момент надання відстрочки виконання рішення є недоцільним

Статтею 233 ГК України визначено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За приписами ч. 4 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У відповідності зі п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18, вирішуючи, в т.ч. й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в т.ч. вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи наведене та матеріальні інтереси обох сторін, беручи до уваги, що спірна заборгованість мала бути сплачена в 2021 році до введення воєнного стану, окупації Мелітопольської територіальної громади, співмірність боргу та заходів відповідальності, суд не вбачає підстав для зменшення штрафних санкцій.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору відносяться на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 129, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Мелітопольський м`ясокомбінат», ідентифікаційний код юридичної особи 00443513 (вул. Героїв України, 175, м. Мелітополь, Запорізька область, 72319) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ», ідентифікаційний код юридичної особи 36860996 (вул. Гоголя, 137, м. Черкаси, 18002) 199 232 (сто дев`яносто дев`ять тисяч двісті тридцять дві) грн 57 коп. заборгованості за спожитий природний газ у листопаді 2021 року, 17 749 (сімнадцять тисяч сімсот сорок дев`ять) грн 74 коп. пені, 2 795 (дві тисячі сімсот дев`яносто п`ять) грн 69 коп. 3% річних, 5 817 (п`ять тисяч вісімсот сімнадцять) грн 59 коп. інфляційних втрат, 66 019 (шістдесят шість тисяч дев`ятнадцять) грн 06 коп. штрафу та 4 374 (чотири тисячі триста сімдесят чотири) грн 22 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення буде складено та підписано 22.06.2023.

Суддя А.О. Науменко