Рішення № 111706703, 21.06.2023, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.06.2023м. ДніпроСправа № 904/1933/23Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г., розглянувши матеріали

за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» м. Київ в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» м. Дніпро

до фізичної особи-підприємця Ментій Тетяни Миколаївни м. Кривий Ріг

про стягнення неустойки у розмірі 159014грн.55коп., плати з відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна у розмірі 3966грн.08коп.

Без участі представників сторін.

СУТЬ СПОРУ: Акціонерне товариство Українська залізниця в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця звернулось до фізичної особи-підприємця Ментій Тетяни Миколаївни з позовом про стягнення неустойки у розмірі 159014грн.55коп., плати з відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна у розмірі 3966грн.08коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/02-3489-ОД від 07.07.2009 та за договором №ПР/ДН-2-16-027/НКМ-В від 01.08.2016 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Позивач зазначає, що строк дії договору оренди нерухомого майна за договором №ПР/ДН-2-12/02-3489-ОД від 07.07.2009 припинений 31.03.2019, але відповідач не повернув орендоване майно. Тому у позивача виникло право на стягнення неустойки за період серпень - грудень 2021року у розмірі 159014грн.55коп.

Позивач також вказує, що внаслідок порушення відповідачем зобов`язань з відшкодування витрат балансоутримувача існує сума боргу в розмірі 3966грн.08коп.за період серпень - грудень 2021року.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними в справі матеріалами.

Запропоновано відповідачу у строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати суду відзив на позов відповідно до вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову; одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду.

Попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ухвала суду від 21.04.2023 отримана відповідачем 03.05.2023. Строк надання відзиву до суду закінчився 18.05.2023.

Станом на 21.06.2023 відповідачем відзиву до матеріалів справи не надано.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Дослідивши наявні матеріали справи, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи,господарський суд встановив таке.

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (далі - орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем Ментій Тетяною Миколаївною (далі - орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/02-3489-ОД від 07.07.2009 (далі - договір №12/02-3489-ОД від 07.07.2009).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 договору №12/02-3489-ОД від 07.07.2009 орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме нерухоме майно - будівля магазину (далі майно) площею 141,0кв.м., розміщеного за адресою: м. Кривий Ріг, вулиця Іскрівська, 126 на 1-му поверсі 1-го (будинку, приміщення, будівлі), що перебуває на балансі Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (балансоутримувач).

Майно передається в оренду з метою продажу продтоварів і промтоварів в т.ч. товари підакцизної групи. Використання орендованого державного майна не за призначенням забороняється.

В матеріалах справи наявні додаткові угоди від 22.04.2010, від 28.08.2013, від 01.04.2014, від 14.11.2014, від 26.02.2015 про внесення змін до пунктів 2.5, 3.1, 3.6, 5.5, 10.1, 10.3, 10.6, 10.7, розділу 9 договору №12/02-3489-ОД від 07.07.2009, підписані Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області та фізичною особою - підприємцем Ментій Тетяною Миколаївною.

В подальшому, між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця", що є правонаступником усіх прав та обов`язків державної адміністрації залізничного транспорту та підприємств залізничного транспорту (далі - орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Ментій Тетяною Миколаївною (далі - орендар) був укладений додатковий договір від 10.03.2016 до договору №12/02-3489-ОД від 07.07.2009, відповідно до п. 1 якого встановлено, що орендодавцем майна, визначеного договором оренди є ПАТ"Укрзалізниця".

Цим додатковим договором також були внесені зміни до пунктів 3.1, 3.6, 5.6, 6.2, 10.1, розділу 12 договору №12/02-3489-ОД від 07.07.2009, виключений пункт 3.7 договору №12/02-3489-ОД від 07.07.2009.

Згідно з відкритими відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень постановою Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №904/5881/18 скасовані рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2019 та постанова Центрального апеляційного господарського суду від 30.09.2019 у справі №904/5881/18. Прийняти нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях про визнання недійсною з моменту укладення додаткової угоди від 10.03.2016 до договору №12/02-3489-ОД від 07.07.2009.

В матеріалах справи наявні додаткові договори від 18.03.2016, від 18.07.2016, від 15.09.2016, від 25.10.2016, від 29.11.2016 про внесення змін до пунктів 3.1, 10.1 договору №12/02-3489-ОД від 07.07.2009, підписані Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" та фізичною особою-підприємцем Ментій Тетяною Миколаївною.

Відповідно до пункту 3.1 договору №12/02-3489-ОД від 07.07.2009 (в редакції додаткового договору від 25.10.2016) орендна плата з 01.01.2016 становить 10983грн. (без ПДВ).

Пунктом 10.1 договору №12/02-3489-ОД від 07.07.2009 (в первісній редакції) було передбачено, що договір укладений строком на один рік та діє з 07.07.2009 по 06.07.2010включно.

Додатковими угодами/додатковими договорами до договору №12/02-3489-ОД від 07.07.2009 неодноразово вносились зміни до пункту 10.1 договору та продовжувався строк дії договору.

Так, додатковою угодою від 22.04.2010 строк дії договору продовжено до 05.07.2013включно.

Додатковими угодами від 28.08.2013, від 01.04.2014, від 14.11.2014 визначено, що договір пролонгований з 06.07.2013 по 31.12.2013, з 01.01.2014 по 31.12.2014включно, з 01.01.2015 по 31.03.2015включно.

Згідно з додатковою угодою від 26.02.2015 строк дії договору пролонговано з 01.04.2015 до моменту створення (реєстрації) Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", але не більше ніж по 28.02.2018.

Відповідно до додаткових договорів від 10.03.2016, від 18.03.2016 від 18.07.2016, від 15.09.2016 від 29.11.2016 договір діє з 01.12.2015 по 31.03.2016, до 30.06.2016включно, з 01.07.2016 по 31.07.2016включно, з 01.08.2016 по 31.10.2016включно, з 01.11.2016 по 31.03.2017включно.

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебувала справа №904/7825/17 за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця до Фізичної особи - підприємця Ментій Тетяни Миколаївни за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях про

- виселення відповідача з нерухомого майна, а саме: будівлі магазину (реєстраційний номер 662496712110) загальною площею 141,0 кв. м, за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Іскрівська, буд. 126, яке належить Публічному акціонерному товариству "Українська залізниця";

- стягнення з відповідача заборгованість з орендної плати за договором оренди №12/02-3489-ОД від 07.07.2009 за січень-травень 2017року у розмірі 40671грн.68коп. та неустойки за квітень-травень 2017року у розмірі 46377грн.34коп.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2018 у справі №904/7825/17 позовні вимоги задоволені частково. Присуджено до стягнення суму боргу з орендної плати за січень-травень 2017 року у розмірі 40671грн.68коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.11.2020 у справі №904/7825/17 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2018 залишено без змін та було встановлено, що строк дії договору оренди №12/02-3489-ОД від 07.07.2009 продовжений до 31.03.2018.

В провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебувала справа №904/3929/19 за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Фізичної особи-підприємця Ментій Тетяни Миколаївни про стягнення суми боргу зі сплати орендної плати в розмірі 276660грн.16коп. за березень 2018 року - липень 2019 року, неустойки в розмірі 302556грн.38коп. за вересень 2018 року - липень 2019 року.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2021 у справі №904/3929/19 позовні вимоги задоволені частково та встановлено, договір №12/02-3489-ОД від 07.07.2009 припинив свою дію 31.03.2019. Вказане рішення суду не було оскаржено та набрало законної сили.

Пунктом 2.5 договору №12/02-3489-ОД від 07.07.2009 (в редакції додаткової угоди від 22.04.2010) передбачено, що у разі припинення договору майно повертається орендарем балансоутримувачу. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі, копія якого надається орендарем орендодавцю в триденний термін з дати підписання.

В пункті 2.6 договору №12/02-3489-ОД від 07.07.2009 зазначено, що обов`язок зі складання акта приймання-передачі покладається на орендаря.

В матеріалах справи наявні докази передачі орендованого майна орендарю в користування за актом приймання-передачі та відсутні докази повернення цього майна орендарем після припинення дії договору №12/02-3489-ОД від 07.07.2009.

Посилаючись на статтю 785 Цивільного кодексу України, в даній справі позивач нарахував та заявив до стягнення неустойку за період серпень - грудень 2021року в розмірі 159014грн.55коп.

Невиконання наймачем передбаченого частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України обов`язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Тобто неустойка згідно із частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України розглядається як законна неустойка і застосовується незалежно від погодження сторонами цієї форми відповідальності в договорі найму (оренди).

Водночас неустойка за частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі №910/11131/19.

Суд також враховує правову позицію, викладену в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №916/1319/19. Так, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що при розрахунку розміру неустойки згідно з частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України за неповернення майна з оренди після припинення дії договору найму до її складу не включається податок на додану вартість, який мав би сплачуватися орендарем орендодавцю у випадку правомірного користування майном.

Суд перевірив складений позивачем розрахунок неустойки. Розрахунок містить арифметичні помилки з огляду на розміри орендної плати (без ПДВ), попередньо визначені позивачем за серпень 2021року в розмірі 15939грн.74коп., за вересень 2021року в розмірі 15907грн.86коп., за жовтень 2021року в розмірі 16098грн.76коп., за листопад 2021року в розмірі 16243грн.65коп., за 01-29.12.2021року в розмірі 15317грн.24коп.

За розрахунком суду підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення неустойки в розмірі 159014грн.50коп. В задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки в розмірі 0грн.05коп. слід відмовити.

Між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі структурного підрозділу "Криворізька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Придніпровська залізниця" (далі - балансоутримувач) та Фізичною особою-підприємцем Ментій Тетяною Миколаївною (далі - орендар) було укладено договір №ПР/ДН-2-16-027/НКМ-В від 01.08.2016 (далі - договір від 01.08.2016) про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю до договору оренди №12/02-3489-ОД від 07.07.2009.

Відповідно до пункту 1.1 договору від 01.08.2016 балансоутримувач здійснює обслуговування майна, що знаходиться за адресою; м. Кривий Ріг, вулиця Іскрівська,126 (надалі - майно), загальною площею 141,0 кв.м., а також утримання прилеглої території, а орендар відшкодовує витрати балансоутримувача на утримання орендованого майна, експлуатаційні витрати та комунальні послуги, у тому числі на компенсацію плати податку на землю, пропорційно до займаної ним площі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за цим договором.

Згідно з підпунктом 2.2.3 пункту 2.2 договору від 01.08.2016 орендар зобов`язується не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, вносити плату на рахунок балансоутримувача за утримання орендованого майна та прилеглої території згідно виставленого рахунку фактично наданих послуг.

Пунктом 7.1 договору від 01.08.2016 сторони погодили, що договір набуває чинності з моменту укладання та діє протягом строку дії договору оренди. У будь-якому випадку його умови розповсюджуються на відносини сторін до повернення майна орендарем балансоутримувачу згідно з актом приймання-передачі. Як зазначалось раніше, докази повернення орендованого майна після припинення дії договору №12/02-3489-ОД від 07.07.2009 в матеріалах справи відсутні.

Позивач заявив до стягнення витрати балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг за період серпень - грудень 2021 року в розмірі 3966грн.08коп.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано до матеріалів справи рахунки - фактури №96/8 від 10.08.2021 на суму 309грн.82коп., №109/9 від 10.09.2021 на суму 1547грн.46коп., №121/10 від 18.10.2021 на суму 303грн.84коп., №134/11 від 10.11.2021 на суму 303грн.84коп., №145/12 від 30.12.2021 на суму 1501грн.12коп.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Строк виконання відповідачем зобов`язання з відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг за період серпень - грудень 2021 року є таким, що настав.

Матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем зобов`язань за договором від 01.08.2016.

Суд перевірив складений позивачем розрахунок сум заборгованості з відшкодування витрат балансоутримувача. Позивач помилково використав в розрахунку вартість послуг в розмірі 53грн.20коп. Така вартість не погоджена відповідачем.

При цьому у додатку до договору від 01.08.2016 сторони погодили, що розмір витрат становить 34грн.63коп. без ПДВ.

На підставі викладеного суд самостійно здійснив розрахунок вартості витрат балансоутримувача за період серпень - грудень 2021року з урахуванням погодженої вартості (34грн.63коп. без ПДВ). Аналогічним чином було здійснено розрахунок вартості витрат балансоутримувача за серпень2019року липень 2021року за договором від 01.08.2016 в рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2022 у справі №904/9634/21.

Враховуючи викладене, підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення витрат балансоутримувача за період серпень - грудень 2021року в розмірі 3773грн.69коп. У задоволенні позовних вимог про стягнення витрат балансоутримувача в розмірі 192грн.39коп. слід відмовити.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись нормами Цивільного кодексу України, статтями 2, 46, 73, 74, 75, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця до фізичної особи-підприємця Ментій Тетяни Миколаївни про стягнення неустойки у розмірі 159014грн.55коп., плати з відшкодування витрат балансоутримувача в розмірі 3966грн.08коп. задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ментій Тетяни Миколаївни (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ; місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (ідентифікаційний код: 40075815; місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (ідентифікаційний код: 40081237; місцезнаходження: 49038, м. Дніпро, просп. Д. Яворницького, буд. 108) неустойку у розмірі 159014грн.50коп., плату з відшкодування витрат балансоутримувача в розмірі 3773грн.69коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 5361грн.66коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в строки, передбачені статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Р.Г. Новікова