Рішення № 11168608, 06.09.2010, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 2-630/10

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2010 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря Черкасової М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства ВТБ Банк до ОСОБА_1, товариства з обмеженою відповідальністю «Нова друкарська справа», ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» про визнання недійсним кредитного договору, -

в с т а н о в и в:

ПАТ ВТБ Банк в особі Дніпропетровської регіональної дирекції звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ТОВ "Нова друкарська справа", ОСОБА_2, в якому просять стягнути з відповідачів заборгованість за користуванням кредитом, заборгованість по сплаті відсотків та пеню у розмірі 2606028,56 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує, що 03 березня 2008 року між банком та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір про відкриття валютної лінії № 06.16-5/08-КЛ, згідно якого банк надав відповідачеві кредит у розмірі 250000 доларів США строком до 03.03.2009 року, з графіком зменшення ліміту кредитної лінії, а за користування кредитом була встановлена процентна ставка у розмірі 13,5% річних. Позивач зазначає, що зі своєї сторони він виконав всі умови підписаного договору, надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 250000 доларів США, що на той час складало еквівалент в національній валюті у розмірі 1262500 грн. Однак, відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань, своєчасно не сплачував кредит та відсотки за користування кредитом, в результаті чого станом на 03.03.2009 року виникла заборгованість по кредиту, яка складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 250000 доларів США, заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом у розмірі 4532 доларів США та пені у розмірі 52191,15 грн. В ході розгляду справи позивач збільшив свої позовні вимоги, зазначивши, що станом на 30.09.2009 року заборгованість по кредиту склала 2606028,56 грн., що станом на 30.09.09 року складає 250000 доларів США, заборгованість по відсоткам складає 248566,32 грн. - еквівалент 31032 доларів США, заборгованість по пені складає 334472 грн., заборгованість по пені за несвоєчасне повернення відсотків за користування кредитом за період з 05.02.2009 року по 30.09.2009 року складає 20489,39 грн.

Крім того, зазначений кредитний договір був забезпечений порукою, а саме з ТОВ "Нова друкарська справа" та ОСОБА_2, з кожним окремо, були укладені договори поруки, відповідно до яких останні поручилися перед банком за виконання ОСОБА_1 зобов'язань згідно кредитного договору від 03.03.2008 року, тому ПАТ ВТБ Банк, що являється правонаступником ВАТ "ВТБ Банк" вважає, що відповідачі повинні нести солідарну відповідальність за прострочення зобов'язання.

При цьому позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідачів грошову суму в національній валюті України, еквівалентній суму заборгованості, що нараховувалася в доларах США.

В свою чергу, ОСОБА_1 звернувся до суду зустрічним позовом, в якому просить визнати недійсним кредитний договір, укладений між ними та ВАТ "ВТБ Банк", а також просить визнати недійсними договори поруки та договір іпотеки. Крім того, просить стягнути з ВАТ "ВТБ Банк" на його користь в рахунок відшкодування збитків, спричинених недійсним правочином у розмірі 278358,25 доларів США.

В обґрунтування свого позову ОСОБА_1 зазначає, що кредитний договір від 03.03.2008 року, укладений між ним та банком, був укладений внаслідок обману зі сторони банку, оскільки при укладенні договору ОСОБА_1 мав намір отримати кредит у гривні. Натомість, ВАТ "ВТБ Банк" надав кредит в доларах США, зазначивши, що вони являються лише засобом обміну на гривню. Кредитний договір передбачає, що кредит має бути наданий в доларах США, розрахунки також повинні здійснюватися у зазначеній валюті, однак співробітники банку розяснили ОСОБА_1, що фактично кредит буде надано в національній валюті - гривні, а іноземна валюта буде здійснювати роль еквіваленту. Оскільки кредит надавався для задоволення споживчих потреб, ОСОБА_1 вважав, що кредит йому надано саме в національній валюті у розмірі 1262500 грн., а зазначена сума кредиту в іноземній валюті у розмірі 250000 доларів США була вказана лише задля того, щоб сплачувати нижчий процент за користування кредитом. Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що йому надали банківську послугу, яка не відповідає вимогам Закону, і в такий спосіб, ВАТ "ВТБ Банк" ввів ОСОБА_1 в оману. Крім того, позивач по зустрічному позову вважає, що укладений договір не відповідає вимогам ст. 524 ЦК України щодо валюти зобовязання, а при укладенні договору банку було достовірно відомо про дію ст. 3 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" № 15-93 від 1993 року, згідно якого національна валюта являється єдиним засобом платежу на території України, і лише пп. "ґ" п.4 ст.5 зазначеного Декрету передбачено, що розрахунки можуть здійснюватися в іноземній валюті лише при наявності у однієї зі сторін індивідуальної ліцензії НБУ, а такої індивідуальної ліцензії не існувало ні у нього, ні у резидентів України, з якими ОСОБА_1 розраховувався в національній валюті. Отримавши від НБУ генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, банки повинні здійснювати контроль за операціями, що проводяться резидентами та нерезидентами через ці установи, тому як агент валютного контролю, ВАТ "ВТБ Банк", на думку відповідача, мав би слідкувати за тим, щоб ОСОБА_1 не розраховувався отриманою валютою при придбанні товару для задоволення споживчих потреб. Таким чином, відповідач зазначає, що на момент укладення угоди, банку було відомо, що виконання умов договору не можливе без порушення вимог Закону, видаючи валюту, як засіб для отримання гривні, ВАТ "ВТБ Банк" діяло всупереч зазначеному вище Декрету КМУ, що свідчить про недобросовісність Банку при укладенні кредитного договору, а тому ОСОБА_1 просить визнати недійсним укладений між ним та ВАТ "ВТБ Банк" договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 03.03.2008 року, застосувати до сторін двосторонню реституцію і повернути їх в першочергове становище, і на підставі ч.2 ст. 230 ЦК України, стягнути з ПАТ "ВТБ Банк" на його користь спричинені збитки у подвійному розмірі, які за його підрахунками складають 278358,25 доларів США. Крім того, відповідач, посилаючись на ч.2 ст. 548 ЦК України, росить визнати недійсними інші право чини, які були вчиненні в забезпечення виконання основного зобовязання, а саме укладений договір іпотеки та договори поруки.

Представник позивача Зінченко Г.В. в судовому засіданні основний позов підтримала, зустрічний не визнала, пояснивши, що при укладенні договору банк та ОСОБА_1 прийшли згоди щодо всіх істотних умов договору, в тому числі щодо суми, строку, платності та цільового використання наданих кредитних коштів. Отримавши від банку транші у вигляді валюти, їх правовідносини носять особливий характер, а договір являється таким різновидом позики, відповідно до якого позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів, тому позивач і просить стягнути з відповідача грошову суму, еквівалентну долару США, посилаючись на вимоги ст. 524 ЦК України. Крім того, представник позивача пояснила, що задоволення зустрічного позов не можливе з підстав, визначених ОСОБА_1, оскільки останнім не доведений факт вчинення правочину під впливом обману. Банк, зі своєї сторони, на підставі Закону України "Про банки і банківську діяльність" та на підставі зазначеного відповідачем Декрету КМУ має ліцензію на розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, а також на операції з валютними цінностями, тому ОСОБА_1, разом з яким несуть солідарну відповідальність ОСОБА_2 та ТОВ "Нова друкарська справа" повинні повернути банку кредит та проценти за користування кредитом.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнав, його представники ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судовому засіданні позов не визнали, наполягали на задоволенні їх зустрічного позову, посилаючись на обставини, викладені в ньому.

Відповідач ОСОБА_7 в судовому засіданні позов не визнала, пояснивши, що не вона підписувала договір поруки, тому вважає його не дійсним і не може нести відповідальність в солідарному порядку.

Представник ТОВ "Нова друкарська справа" ОСОБА_5 позов ВАТ "ВТБ Банк" не визнала, зустрічний позов ОСОБА_1 просила задовольнити у повному обсязі.

Суд, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.

Згідно договору про відкриття валютної кредитної лінії № 06.16-5/08-КЛ від 03.03.2008 року між ВАТ ВТБ Банк та ОСОБА_1 було укладено договір, відповідно до якого банк надав відповідачеві кредит у сумі 250000 доларів США строком до 20.08.2013 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 13,5% річних (а.с.7-8).

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Наданим до суду валютним ордером стверджується, що позивач виконав свої зобов'язання щодо надання кредиту, відповідач 07.03.2008 року отримав кредитні кошти у розмірі 250000 доларів США, що на момент отримання кредиту складало еквівалент 1262500 грн. (а.с. 9). Крім того, суду надано два меморіальних валютних ордери, згідно яких ОСОБА_1 отримував саме долари США (а.с. 186, 187)

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, а ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановленому в договорі.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_1 не повернув кредитні кошти, таким чином, в порушення вимог зазначеного вище кредитного договору, не виконав взяті на себе зобов'язання, в результаті чого станом на 30.09.2009 року виникла заборгованість за кредитним договором, яка складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 250000 доларів США, заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом у розмірі 31032 доларів США, пені за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків у розмірі 334472,85 грн., та пені за несвоєчасне повернення відсотків за користування кредитом у розмірі 20489,39 грн., що стверджується розрахунком заборгованості (а.с. 57).

При цьому суд погоджується з наданим позивачем у позовній заяві розрахунком заборгованості, і з урахуванням встановленого Національним Банком України курсу валют станом на момент подачі позовної заяви, вважає за необхідне стягнути заборгованість за кредитним договором 2606028,56 грн., що не суперечить вимогам ст. 524 ЦК України.

Згідно договору поруки № 06-16-5/08-ДП2 від 03.03. 2008 року ТОВ "Нова друкарська справа" поручилася перед ВАТ ВТБ Банк за виконання ОСОБА_1 зобов'язань по кредитному договору № 06.16-5/08-КЛ від 03.03.2008 року (а.с. 10). Також за виконання ОСОБА_1 зобовязань по кредитному договору поручилася і ОСОБА_2. що стверджується письмовим договором поруки (а.с. 11).

У відповідності до ч.2 ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовна зава обґрунтована та має бути задоволена, а з відповідачів солідарно на користь позивача повинна бути стягнута заборгованість за кредитними договорами у розмірі 2606028,56 грн., оскільки відповідач ОСОБА_1, як основний боржник, не виконав зобов'язань, взятих на себе кредитними договорами, а відповідачі ТОВ "Нова друкарська справа" та ОСОБА_2, як поручителі за виконання зобов'язань ОСОБА_1, несуть солідарну відповідальність у тому ж обсязі, що і боржник.

Вирішуючи питання, порушені відповідачем при подачі зустрічного позову, суд вважає за необхідне відмовити у його задоволенні і розяснити відповідачеві наступне.

Ст. 2 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" резиденти України, в тому числі громадяни України, які постійно проживають на території України, мають право бути власниками валютних цінностей, а ст. 1 Цього ж Декрету визначено, що валютними цінностями є операції, повязані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами України в гривні.

Враховуючи вимоги ст. 1046 ЦК України, яка визначає позику, як грошові кошти, надані у власність позичальникові, предметом кредитного договору, в тому числі який просить визнати недійсним ОСОБА_1, може бути і іноземна валюта, в даному випадку долар США.

Крім того, слід відмітити, що ст. 47 Закону України "Про банки та банківську діяльність" надає банкам можливість здійснювати операції тільки на підставі банківської ліцензії. Зокрема такими операціями являються розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик , а також операції з валютними цінностями.

Позивачем суду надано банківську ліцензію № 79, зареєстровану Національним Банком України 11.11.1992 року за № 128, згідно якої ВАТ "ВТБ Банк" має право здійснювати банківські операції, визначені ч.1 та п.п. 5-11 ч.2 ст. 47 Закону України "Про банки та банківську діяльність" (а.с. 144). А також дозвіл № 79-1, згідно якого ВАТ ВТБ Банк має право здійснювати операції, визначені п. 1-4 ч.2 та с.4 ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (а.с. 145).

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, зо заявлений ОСОБА_1 зустрічний позов задоволенню не підлягає, суду не доведено вчинення оскаржуваного правочину під впливом обману, тобто наявність умислу з боку банку, істотність значення обставин, щодо яких ОСОБА_1 введено в оману, і сам факт обману.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України відповідачі повинні відшкодувати на користь позивача понесені ним судові витрати, а саме сплачений судовий збір у розмірі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 524, 1054, 529, 554, 203, 215, 230 ЦК України, Законом України «Про банки і банківську діяльність», Декретом КМУ "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" ст.ст. 10, 60, 88, 213, 214 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, товариства з обмеженою відповідальністю «Нова друкарська справа», код ЄДРПОУ 34359089 на користь публічного акціонерного товариства ВТБ Банк заборгованість за договором про відкриття валютної кредитної лінії № 06.16-5/08-КЛ від 03.03.2008 року у розмірі 2606028,56 грн. (два мільйони шістсот шість тисяч двадцять вісім грн., 56 коп.)

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю «Нова друкарська справа» на користь публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 1700 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» про визнання недійсним кредитного договору.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана в апеляційний суд Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суду в десятиденний термін після його проголошення. Особи, які брали участь у судовому засіданні, але не були присутніми під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя /підпис/

Копія вірна:

Суддя О.В. Сорока.