Рішення № 111681285, 09.06.2023, Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/442/23

Провадження № 2-а/135/4/23

РІШЕННЯ

іменем України

09.06.2023 Ладижинський міський суд Вінницької області

в складі: судді Корнієнка О.М.,

з участю секретаря судових засідань Кузьміних О.В.,

представника позивача Бодачевської М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ладижин у порядку спрощеного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до інспектора ВП №3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області Брудницького Ярослава Вікторовича, Головного управління національної поліції у Вінницькій області, про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до інспектора ВП №3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області Брудницького Я.В., Головного управління національної поліції у Вінницькій області, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, у якому просить скасувати постанову серії ЕАС №6783511 від 05.04.2023 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП. Зазначив, що 05.04.2023 постановою винесеною інспектором поліціїВП №3Гайсинського РУПГУНП у Вінницькій області Брудницьким Я.В. його було піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 20400 грн за те, що він нібито 05.04.2023 о 11 год. 00 хв. в м. Ладижин по вул. Наконечного, 184 керував транспортним засобом «Volkswagen Golf», НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування, чим порушив п. 2.1а ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.4 ст.126 КУпАП.

Вважає, що до нього було безпідставно застосоване стягнення у виді штрафу за дії в яких відсутній склад адміністративного правопорушення, так як будь які докази на підтвердження факту керування ним 05.04.2023 об 11 год. 00 хв. транспортним засобом «Volkswagen Golf», НОМЕР_1 , а також зупинки вказаного транспортного засобу під його керуванням відсутні.

Транспортним засобом 05.04.2023 він не керував, а просто стояв поруч з автомобілем і очікував, щоб повернувся його знайомий, який мав завезти його в лікарню для проходження медичного огляду, проте, відлучився в магазин автозапчастин.

Об`єктивна сторона складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП полягає в тому, що порушник має бути позбавлений права керування та обов`язково має керувати транспортним засобом.

Відсутність будь якої складової об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Таким чином, знаходження біля транспортного засобу, яке не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), не є доказом вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Окрім того,на розглядіу Ладижинськомуміському судіВінницької областіперебуває справащодо притягненняйого доадміністративної відповідальностіза протоколомпро адміністративнеправопорушення серіїААД №136234.Із даногопротоколу проадміністративне правопорушеннявидно,що вінскладений 05 квітня 2023 року об 11 год. 00 хв. інспектором СРПП ВП № 3 Гайсинського РУП Брудницьким Я.В. про те, що «05 квітня 2023 року о 10 год. 19 хв. по вул.Наконечного у м. Ладижин ОСОБА_1 керував автомобілем «Volkswagen Golf», НОМЕР_1 , будучи в стані наркотичного сп`яніння повторно протягом року. Огляд проводився в приміщенні КП «Ладижинська міська лікарня» за допомогою тесту Wondfo 5, чим порушив вимоги п. 2.9А Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Тому, як він міг керувати транспортним засобом об 11 год. 00 хв. 28 сек. 05 квітня 2023 року, якщо в цей час інспектор складав протокол відносно нього.

Разом з тим, до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 136234 від 05.04.2023 інспектор долучає постанову серії ЕАС № 6783511, складену об 11:07:36 год. 05.04.2023, що означає тільки те, що інспектор підтверджує, що йдеться про одну і ту ж подію і вважає дану постану доказом по справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП, зокрема на підтвердження факту керування транспортним засобом.

Таким чином, час у протоколі серії ААД № 136234 та в постанові серії ЕАС № 6783511 суттєво відрізняється. Тому він категорично заперечує факт керування транспортним засобом, а тому в вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП. Просив скасувати постанову, якою його було притягнено до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП.

Згідно додаткових пояснень поданих на відзиви зазначив, що з наявного в матеріалах справи відеозапису не вбачається, що саме він керував транспортним засобом, як не вбачається і того, що його було зупинено, оскільки керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу (руху транспортного засобу за допомогою двигуна), незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування .

Таким чином, його вина у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП - відсутня, оскільки він не керував транспортним засобом, а стояв поруч.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не містить інформації про те, на який технічний прилад здійснено фіксацію правопорушення.

Із постанови вбачається, що відеофіксація правопорушення не здійснювалася, графа 7 «До постанови додаються» не містить відомостей про технічний засіб, яким здійснено відеозапис.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та письмово викладених додаткових поясненнях.

Відповідач та представник відповідача в судове засідання не з`явились, подали до суду відзиви на позовну заяву. Згідно поданих відзивів зазначили, що вони не визнають позов, вважають його безпідставним та необґрунтованим. Вважають, що спірна постанова складена уповноваженою особою у відповідності до вимог чинного КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07.11.2015 року за №1395. Інспектор поліції під час винесення постанови діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України. Отже, доказом того, що позивач скоїв адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких посадова особа, особисто спостерігаючи порушення ПДР, встановлює наявність адміністративного правопорушення. Зазначають, що обставини вчинення правопорушення підтверджуються складеною постановою у справі про адміністративне правопорушення, із змісту якої чітко вбачаються час та місце вчинення правопорушення, а також особа, яку притягнуто до відповідальності. Тому, просили відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

Відповідач додав до відзиву на позовну заяву диск із відеозаписом. Суду не надано підтвердження про надсилання копії диску позивачу для відома.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Позивачем надано оскаржувану постанову серії ЕАС № 6783511 від 05.04.2023, згідно якої зазначено, що 05.04.2023 о 11 год. 00 хв. 28 сек. в м. Ладижин по вул. Наконечного, 184 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volkswagen Golf», НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування, чим порушив п. 2.1а ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.4 ст.126 КУпАП.

При цьому позивач зазначає, що він 05.04.2023 о 11 год. 00 хв. 28 сек. в м. Ладижин по вул. Наконечного, 184 транспортним засобом не керував, а просто стояв поруч з автомобілем і очікував, щоб повернувся його знайомий, який відлучився в магазин.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно дост.252КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно дост. 280 КУпАПорган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 40 Закону України "Про Національну поліцію"визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото - і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото - і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотриманняправил дорожнього руху.

Положення цього Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.

Разом з тим, дослідивши наявні по справі докази, судом не встановлено достатніх обставин, які підтверджують вчинення позивачем адміністративного правопорушення, зокрема об`єктивної сторони його складу, за що передбачена відповідальність ч.1ст. 121 КУпАП.

Статтею 283 КУпАП передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки сам по собі опис адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою його об`єктивної сторони. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.04.2018 року по справі № 338/1/17 та від 29.04.2020 року по справі № 161/5372/17.

Верховним Судом зазначено, що у справах за позовом фізичної особи щодо оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності на суб`єкта владних повноважень в силу приписівстатті 77 КАС Українипокладається обов`язок доказування правомірності своїх дій у разі, якщо останній заперечує проти позову. Докази, надані відповідачем по справі, мають бути належним чином досліджені судами першої та апеляційної інстанцій із наданням їм відповідної правової оцінки на предмет їх належності і допустимості, повноти та достатності для визнання правомірності дій та рішень суб`єкта владних повноважень.

Судом встановлено, що на підтвердження факту правопорушення, який викладено у оскаржуваній постанові, відповідачами не було надано належних та достатніх доказів. Оскільки не спростовано доводи позивача, про те, що він не вчиняв адміністративного правопорушення, не керував транспортним засобом.

В силу положень ч.1ст. 73 КАС Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно з ч.1ст.75 КАС Українидостовірним є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а ч.1, 2ст.76 КАС Українипередбачає, що достатнім є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та суд вирішує питання про достатність доказів відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже,належні, допустимі, достовірні та достатні докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 126 КУпАП, у матеріалах справи відсутні.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Так, відповідно до частини 3 статті 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити, зокрема, відомості про: транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).

Згідно правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №295/3099/17, від 13.02.2020 у справі №524/9716/16-а, приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Верховний Суд також звернув увагу на те, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача.

Оскаржувана постанова ЕАС № 6783511 від 05.04.2023 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не відповідає вимогам частини 3 статті 283 КУпАП адже не містить інформації про технічний засіб, яким здійснено фіксацію правопорушення, що нівелює доказове значення наданого відповідачем відеозапису.

Відповідно до ч. 4 ст.126 КУпАП керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, об`єктивна сторона складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП полягає в тому, що порушник має бути позбавлений права керування та обов`язково має керувати транспортним засобом.

Відсутність будь якої складової об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтвердили факт керування позивачем 05.04.2023 об 11 год. 00 хв. будь-яким транспортним засобом.

З оглянутому в судовому засіданні відеозапису не вбачається, що саме позивач ОСОБА_1 керував транспортним засобом, вказаним у оскаржуваній постанові. Як не вбачається і того, що його було зупинено під час керування автомобілем, оскільки керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу (руху транспортного засобу за допомогою двигуна), незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Крім того, з відеозапису не вбачається, що транспортний засіб перебуває в русі і що саме позивач ним керував об 11 год 05.04.2023.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не містить інформації про те на який технічний прилад була здійснена відеофіксація адміністративного правопорушення.

Таким чином, в порушення частини 3 статті 283 КУпАП у постанові по справі про адміністративне правопорушення не зазначено відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис правопорушення, не надано інших доказів вчинення правопорушення.

Із постанови вбачається, що в графі 7 «До постанови додаються» зазначено «відеозапис», однак, постанова не містить відомостей про технічний засіб, яким здійснено відеозапис.

Сам факт визнання особою вини у порушенніПДРне може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності (постанова Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 537/2088/17).

З копіїпротоколу проадміністративне правопорушеннясерії ААД№ 136234від 05.04.2023та копіїпостанови Ладижинськогоміського судуВінницької областівід 18.04.2023по справі№ 135/394/23вбачається,що 05.04.2023об 11год.00хв. інспектором СРПП ВП № 3 Гайсинського РУП Брудницьким Я.В. на позивача було складено протокол про те, що «05 квітня 2023 року о 10 год. 19 хв. по вул.Наконечного у м. Ладижин ОСОБА_1 керував автомобілем VOLKSWAGEN GOLF, д.н.з. НОМЕР_2 , будучи в стані наркотичного сп`яніння повторно протягом року. Огляд проводився в приміщенні КП «Ладижинська міська лікарня» за допомогою тесту Wondfo 5, за що відповідальність передбачена ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Тому, не зрозуміло, як міг позивач керувати транспортним засобом об 11 год. 00 хв. 28 сек. 05.04.2023 (згідно даних оскаржуваної постанови), якщо орієнтовно в цей час проводився в лікарні огляд на стан сп`яніння позивача, після чого інспектор складав протокол відносно позивача за ч.2 ст.130 КУпАП.

Вказані невідповідності стороною відповідача не усунуто в ході судового розгляду.

Слід зазначити, що сама постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення позивачем правопорушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення, містить лише опис обставин, які визнані поліцейським підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, без зазначення певних доказів на їх підтвердження.

Аналіз наведених вище положень чинного законодавства дає підстави для висновку, що вина водія у порушенні Правил дорожнього руху повинна доводитись суб`єктом владних повноважень певними доказами, серед яких показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, пояснення свідків тощо.

Водночас, візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку.

Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.

Стаття 62 Конституції України визначає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У справі Barbera, Messeque and Jabardo v. Spain (скарга № 10590/83 від 6 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини, зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (справа Daktaras v. Lithuania, скарга № 42095/98).

Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі Надточій проти України (скарга № 7460/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу про адміністративні правопорушення (п. 21 рішення).

На підставі викладеного, суд зазначає, що при розгляді справи не знайшов свого підтвердження факт вчинення правопорушення позивачем, оскільки достатніх та належних доказів наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП немає.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126КУпАП є недоведеним. Тому суд вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Щодо вимог позивача про відшкодування сплаченої суми судового збору, судом встановлено, що позивачем при подачі позову було сплачено судовий збір у розмірі 536 грн 80 коп., тому вказана сума підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на підставі ч. 1ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 9, 22 КУпАП,ст. 6,77,79,241246,268,269,271, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАС №6783511 від 05.04.2023, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 126КУпАП у виді штрафу в розмірі 20400 грн, та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Вінницькій області витрати по сплаті судового збору у розмірі 536 грн 80 коп..

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя