Рішення № 111677703, 21.06.2023, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/14044/14-ц

Провадження № 2/344/66/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Антоняка Т.М.,

секретарів: Максимів Н.С., Мрічко Н.І.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника правонаступника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Шургот О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олком-Лізинг», як правонаступника позивача - Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Стецьків Дмитро Мирославович про визнання іпотекодержателем, звернення стягнення на предмет іпотеки,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2014 року публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит» звернулося до суду із зазначеним позовом, свої вимоги обґрунтовуючи тим, що ОСОБА_4 , уклавши з ТОВ Банк Фінанси та Кредит, правонаступником якого є ПАТ Банк Фінанси та Кредит, кредитний договір, отримав грошові кошти у розмірі 100 000,00 доларів США, з оплатою за процентною ставкою 14% річних за користування кредитом на строк до 26.07.2022, на умовах повернення, строковості та платності. З метою забезпечення виконання кредитних зобов`язань 27.07.2007 року між ТОВ Банк Фінанси та Кредит та ОСОБА_4 було укладено іпотечний договір, за яким у іпотеку АТ Банк Фінанси та Кредит було передано нерухоме майно, що складається з нежитлових приміщень № 5, 6, 7, зазначених в плані літерою А, загальною площею 283,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку з невиконанням договірних зобов`язань за відповідачем ОСОБА_4 виникла заборгованість. Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 14.03.2012 року заборгованість в розмірі 876 273,68 грн. було стягнуто з відповідача ОСОБА_4 на користь Банку. Проте, у процесі виконання рішення суду стало відомо, що відповідач незаконно, всупереч п. 3.3.1 Іпотечного договору, без письмової згоди іпотекодержателя, на підставі рішення виконавчого комітету Івано-Франківський міської ради від 18.09.2007 року № 456, здійснив переведення у житловий фонд вищезазначених нежитлових приміщень та 04.10.2007 року отримав свідоцтво про право власності на нерухоме майно видане Івано-Франківським міським управлінням житлово-комунального господарства, яке 10.10.2007 року було зареєстровано в Івано-Франківському обласному бюро технічної інвентаризації.05.12.2007 року, всупереч п. 2.1.9, п. 3.4.5 Іпотечного договору та ст. 12 Закону України «Про іпотеку» ОСОБА_4 , без письмової згоди іпотекодержателя, згідно договору купівлі-продажу від 05.12.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Стецьків Д.М., здійснив продаж частини предмету іпотеки гр. ОСОБА_3 . Загальна сума боргу станом на 16.06.2014р. становить 2 962 495,55 грн. (курс НБУ станом на 16.06.2014р. становить 11,7481 гривень за 1 долар США). Оскільки до відповідачки ОСОБА_5 перейшли права та обов`язки за іпотечним договором, то слід звернути стягнення на предмет іпотеки, який належить ОСОБА_5 , в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 за кредитним договором №151/07МК від 26.07.2007 року в розмірі 2 962 495,55 грн.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду 15.10.2014 року до участі в розгляді справи за позовом Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, стягнення судових витрат в розмірі 243,60 грн. в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору залучено приватного нотаріуса Івано-Франківського МНО Стецьків Дмитра Мирославовича.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 березня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 квітня 2015 року, у задоволенні позовних вимог ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 лютого 2016 року касаційну скаргу ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» відхилено.

Згідно постанови Верховного суду України від 06 липня 2016 року ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 лютого 2016 року, ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 квітня 2015 року та рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 березня 2015 року скасовано, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Розпорядженням заступника керівника апарату суду Вітовської Н.М. від 22.07.2016 року № 144 призначено повторний авторозподіл справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями, справу призначено на розгляд судді Бабій О.М.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 липня 2016 року (с. Бабій О.М.) відкрито провадження у справі.

Розпорядженням керівника апарату суду Оліяра В.І. від 09.09.2016 року № 182 призначено повторний авторозподіл справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями, справу призначено на розгляд судді Мелещенко Л.В.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 вересня 2016 року (с. Мелещенко Л.В.) відкрито провадження у справі.

У зв`язку із закінченням 24.04.2017 року п`ятирічного строку призначення судді Мелещенко Л.В. вперше та відповідно до розпорядження керівника апарату Івано-Франківського міського суду Оліяра В.І. № 57 від 04.05.2017 року проведено повторний автоматичний розподіл даної цивільної справи.

Системою автоматизованого розподілу дану цивільну справу розподілено судді Антоняку Т.М.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 травня 2017 року (с. Антоняк Т.М.) справу прийнято до провадження.

Відповідно до ухвали суду від 27 липня 2022 року до участі у справі залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Олком-Лізинг», як правонаступника Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит».

05.12.2022 року ТОВ «Олком-Лізинг» подало заяву про зміну предмета позову, вимогами якої позивач просить: визнати Товариство з обмеженою відповідальністю «Олком-Лізинг» (код ЄДРПОУ 40001502), як правонаступника Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», іпотекодержателем ,відповідно до договору іпотеки від 27.07.2007, укладеного між ТзОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_4 з метою забезпечення зобов`язань за кредитним договором № 151/97-МК від 26.07.2007 щодо нерухомого майна - квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 54,8 кв.м., яка на праві власності належить ОСОБА_3 , відповідно до договору купівлі-продажу від 05.12.2007; звернути стягнення на житлову квартиру АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 05.12.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Стецьків Д.М. за реєстровим № 2527, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 по кредитному договору 151/07МК від 26 липня 2007 року у розмірі 2962495,55 (два мільйони дев`ятсот шістдесят дві тисячі чотириста дев`яносто п`ять гривень 55 коп.) гривень шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, яка буде визначена у рамках виконавчого провадження.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги. Просив задовольнити позов.

Представник правонаступника позивача підтримав позов, з урахуванням заяви від 05.12.2022 року про зміну позовних вимог. Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила позовні вимоги з підстав, що зазначені у запереченнях на позовну заяву та письмових поясненнях. Також, просить застосувати строк позовної давності до заявлених вимог позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею ч. 1 ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 26.07.2007 року між відповідачем ОСОБА_4 та ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» був укладений кредитний договір № 151/07 МК, згідно з яким відповідач отримав кредит у розмірі 100 тис. доларів США з оплатою за ставкою 14 % річних за користування кредитом на строк до 26 липня 2022 року.

1 вересня 2008 року сторони уклали додаткову угоду № 1 про внесення змін до пункту 4.3 кредитного договору відносно терміну сплати відсотків.

З метою забезпечення виконання вказаного кредитного договору між сторонами (ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_4 ) було укладено договір іпотеки від 27.07.2007 року, зареєстрований за № 527- Д, де предметом іпотеки є нерухоме майно, що складається з нежитлових приміщень № 5, 6, 7, зазначених в плані літерою «А» загальною площею 283,7 метрів квадратних, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14 березня 2012 року задоволено позов Публічного акціонерного товариства Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Ухвалено стягнути з з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_4 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Івано-Франківським МУВС МВС в Івано-Франківській області 19.03.1999 року на користь Публічного акціонерного товариства Банк «Фінанси та кредит», місцезнаходження якого: м. Київ, вул. Артема, 60, код ЄДРПОУ 20539586 заборгованість у розмірі 876273 (вісімсот сімдесят шість тисяч двісті сімдесят три) гривні 68 коп. за кредитним договором №151/07-МК від 26.07.2007 року; 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 1700 грн. витрат по оплаті судового збору.

Як слідує з матеріалів справи, на підставі рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 18.09.2007 року № 456 ОСОБА_4 здійснив переведення у житловий фонд нежитлових приміщень та 04.10.2007 року отримав свідоцтво про право власності на нерухоме майно.

05.12.2007 року ОСОБА_4 , згідно договору купівлі-продажу від 05.12.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Стецьків Д.М., здійснив продаж квартири АДРЕСА_2 гр. ОСОБА_3 . Квартира складається з 2 кімнат, житловою площею 27,4 кв.м., загальною площею 54,87 кв.м.

Ця квартира належить продавцю ОСОБА_4 , на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно видане Івано-Франківським міським управлінням житлово-комунального господарства 04.10.2007 року на підставі рішення виконавчого комітету Івано-Франківський міської ради від 18.09.2007 року № 456, зареєстрованої в Івано-Франківському обласному бюро технічної інвентеризації 10.10.2007 року в реєстровій книзі № 232 № 8431.

09.10.2020 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «Олком Лізинг» укладено договір про відступлення прав вимоги, за яким в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Банк відступив Новому кредитору належні Банку права вимоги, а Новий кредитор набув права вимоги Банку до позичальників та/або поручителів, зазначених в Додатку № 1, 2 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту), договорами застави та договорами поруки, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстрів у Додатках № 1, 2 до цього Договору).

09.10.2020 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «Олком Лізинг» укладено договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки та застави, за якими в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Банк відступив Новому кредитору належні Банку права вимоги, а Новий кредитор набув права вимоги Банку до Іпотекодавців (Заставодавців), зазначених у Додатку №1 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за договорами іпотеки (іпотечними договорами), з урахуванням змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього Договору.

Таким чином, ТОВ «Олком Лізинг» набуло право вимоги за Кредитним договором № 151/07- МК від 26.07.2007 року, укладеним між ОСОБА_4 та ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» та за договором іпотеки, посвідченим 26.07.2007 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Кочан М.В. (зареєстрованим в реєстрі за № 527-Д).

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 липня 2022 року до участі у справі залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Олком-Лізинг», як правонаступника Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

Частиною п`ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань (частина четверта статті 631 ЦК України).

У статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачені підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Зокрема, частиною першою цієї статті передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Як слідує з матеріалів справи, між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 було укладено купівлі-продажу квартири від 05.12.2007 року.

Відповідно до п. 1. Договору предметом продану є квартира АДРЕСА_2 .

У п. 3 Договору вказано, що квартира належить продавцю ОСОБА_4 на підставі Свідоцтва на право власності на нерухоме майно, виданого Івано-Франківським міським управлінням житлово-комунального господарства 04.10.2007 року, на підставі рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 18.09.2007 року № 456. Дана квартира розміщена на мансардному поверсі 6-поверхового будинку та має загальну площу 54,8 кв.м.

Відповідно до п. 1.3. договору іпотеки від 27.07.2007 року, предметом іпотеки, що є забезпеченням викладених у кредитному договорі зобов`язань іпотекодавця ( ОСОБА_4 ), є нерухоме майно, що складається з нежитловх приміщень № 5, 6, 7, зазначених в плані літерою «А», загальною площею 283,7 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на предмет іпотеки (п. 1.3 договору іпотеки) підтверджено договором купівлі-продажу нежитлових приміщень посвідченого 26.07,2007 року приватним нотаріусом Івано-Франківського МОН, зареєстрованого за № 522-Д, зареєстрований в Івано-Франківському ОБТІ № 15377575.

Крім того, відповідно до умов договору купівлі-продажу квартири від 5.12.2007 року та технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_2 , квартира складається із 2 кімнат житловою площею 27,4 кв.м., кухні площею 13,0 кв.м., ванної кімнати площею 6,8 кв.м. та коридора площею 7,6 кв.м. Загальна площа квартири 54,8 кв.м.

Таким чином, квартира АДРЕСА_2 та нежитлові приміщення, що є предметом іпотеки, за характеристиками мають відмінності у площах (54,8 кв.м. та 283,7 кв.м. відповідно), технічних характеристиках (наявність окремих кімнат, кухні, вікон та інших елементів житлового приміщення), підставах набуття на них права власності попереднім власником ОСОБА_4 та відсутність на плані мезоніну приміщення з ідентичною спірній квартирі конфігурацією, площею та інженерними елементами.

Схожі за змістом висновки викладені у постанові ВП/ВС від 19 червня 2019 року по справі № 643/17966/14-ц, а саме колегія суддів вказала наступне «Можна зробити висновок, що у разі передачі в іпотеку багатоквартирного житлового будинку в цілому, а не окремої квартири у ньому, то таке житлове приміщення - квартира, як і інші нежитлові та допоміжні приміщення, що знаходяться у ньому, не можна вважати відокремленими предметами іпотеки, на які може бути звернуто стягнення, як на самостійні об`єкти нерухомого майна».

Оскільки квартира у багатоквартирному житловому будинку не була самостійним предметом іпотеки, тому позивач не вправі реалізувати свої права іпотекодержателя шляхом примусового звернення стягнення на неї у встановленому законом порядку незалежно від інших квартир у багатоквартирному житловому будинку, бо таке житлове приміщення як окрема частина об`єкта нерухомого майна не було самостійним предметом іпотеки, а може бути визначено як частка багатоквартирного будинку, який є предметом іпотеки.

Таким чином, виходячи із висновків, викладених у постанові ВП/ВС від 19 червня 2019 року по справі № 643/17966/14-ц, квартира АДРЕСА_2 не може бути предметом іпотеки за договором іпотеки від 27.07.2007 року, зареєстрованим за № 527-Д, що є підставою для відмови у заявленому позові ПАТ «Банк «Фінанси та кредит».

Крім того, відповідач просить застосувати строк позовної давності до заявлених позовних вимог.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252-255 ЦК України.

Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Відповідно до статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Пунктом 1.1 Договору іпотеки від 27.07.2007 року визначено, що даний договір забезпечує вимогу Іпотекодержателя, що випливає з кредитного договору № 151/07 від 06.07.2007 року, укладеного між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем, за умовами якого Іпотекодавець зобов`язаний до 26.07.2022 року повернути Іпотекодержателю кредит у розмірі 100 000,00 доларів США, сплатити проценти за користування ним згідно умов Кредитного договору, а також можливу неустойку у розмірі і у випадках, передбачених Кредитним та цим Договором.

У відповідності до даного Договору Іпотекодержатель має право у випадках невиконання Іпотекодавцем своїх зобов`язань за Кредитним договором отримати задоволення в повному обсязі за рахунок майна, заставленого на нижче вказаних умовах.

Пунктом 3.1.13 Договору іпотеки від 27.07.2007 року передбачено право Іпотекодержателя звернути стягнення на Предмет іпотеки, якщо в момент настання терміну виконання Іпотекодавцем зобов`язання (у тому числі й щодо сплати будь-яких платежів, які повинні здійснюватися відповідно до Кредитного договору), забезпеченого іпотекою за цим Договором, воно не може бути виконане та в інших випадках, передбачених чинним законодавством, цим Договором та Кредитним договором.

Умовами укладеного кредитного договору передбачено дату остаточного повернення кредиту до 26.08.2022 року (п. 3.2 Кредитного договору № 151/07-МК від 26.07.2007 року).

Разом з цим, сторони узгодили право Банку вимагати дострокового повернення Кредитних ресурсів у визначених Договором випадках (п. 3.4 Кредитного договору № 151/07-МК від 26.07.2007 року).

Цим же пунктом Договору також встановлено, що у випадку вимоги Банку про дострокове повернення Кредитних ресурсів і сплаті процентів Позичальник зобов`язаний здійснити повне погашення заборгованості за Цим договором, тобто повернути отримані Кредитні ресурси і сплатити усі проценти протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту одержання вимоги Банку.

У зв`язку із тим, що відповідач ОСОБА_4 не виконав належним чином зобов`язання за кредитним договором, 06.01.2009 року позивачем було направлено відповідачу ОСОБА_4 першу вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором, яка була отримана ОСОБА_4 05.02.2009 року, про що зазначено позивачем у позовній заяві.

28.12.2010 року ПАТ «Фінанси та кредит» звернувся до Івано-Франківського міського суду із позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором № 151/07-МК від 26.07.2007 з ОСОБА_4 . Рішення по даній справі було прийнято 14.03.2012 року.

У зв`язку із тим, що відповідач ОСОБА_4 рішення Івано-Франківського міського від 14.03.2012 року (справа № 2-10968/2010) не виконував, Банк звернувся до суду із даним позовом.

Однак, пред`явивши вимогу про дострокове повернення кредиту та сплату відсотків за користування ним, кредитор, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України та умов укладеного Кредитного договору змінив строк виконання основного зобов`язання.

Право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки виникло у кредитора у зв`язку з невиконанням боржником вимоги про дострокове повернення кредиту у повному обсязі.

При цьому, таке право згідно з умовами укладених договорів виникає через протягом 10 (десятий банківських днів з моменту одержання вимоги Банку (виходячи із п. п. 3.4 Кредитного договору № 151/07-МК від 26.07.2007 року та п. 3.1.13 Договору іпотеки від 27.07.2007 року).

Відтак, позивач міг пред`явити позов до Іпотекодавця протягом трьох років, починаючи від дати невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання (одинадцятий день після отримання вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі).

Зважаючи на умови вищенаведених договорів та положення закону, позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду із даним позовом, оскільки позивач міг пред`явити позов до Іпотекодавця, починаючи від дати невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання (одинадцятий день після отримання вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі - від 15 лютого 2009 року) протягом трьох років (до 15 лютого 2012 року), проте до суду звернувся з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки лише у 19 вересня 2014 року, тобто зі спливом строку позовної давності.

До аналогічних висновків дійшов ВС/КЦС у своїй постанові від 10.10.2019 року при розгляді справи № 357/9126/17-4.

Також, звернувшись із позовом до ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості 23 грудня 2010 року, який розглянутий по суті, Банк перервав строк позовної давності у справі із у спорі з відповідачем ОСОБА_4 щодо погашення останнім спірної кредитної заборгованості.

Однак не зважаючи на те, що строки позовної давності були перервані 23.12.2010 року, при зверненні 19 вересня 2014 року до суду із позовом у цій справі щодо тієї ж суми кредитної заборгованості, але шляхом вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, Банк пропустив строк позовної давності.

Відповідно до статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Пред`явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду за вирішенням наявного між сторонами спору. Саме із цією процесуальною дією пов`язується початок процесу у справі і переривається перебіг позовної давності.

Підстави переривання позовної давності є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають.

Однією із підстав переривання позовної давності є пред`явлення особою позову до одного із боржників, а не постановленням судом судового рішення.

Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 522/31199/13-ц (провадження 61-3872св18).

У постанові Верховного Суду України від 09 листопада 2016 року у справі № 755/17150/14-ц зазначено, що перебіг позовної давності щодо повернення кредиту в цілому обчислюється із дня настання строку виконання основного зобов`язання, тобто строку виконання зобов`язання в повному обсязі (кінцевий строк) або у зв`язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким чином, пред`явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом змінює строк виконання зобов`язання та зумовлює перебіг позовної давності.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Заміна сторони у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності (стаття 262 ЦК України).

Вказана позиція була підтверджена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08 лютого 2019 року в рамках справи № 904/3280/18.

З огляду на вище встановлене, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 81, 259, 263-265, 355 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Олком-Лізинг», як правонаступника позивача - Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Стецьків Дмитро Мирославович про визнання іпотекодержателем, звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Антоняк Т.М.

Повний текст рішення складено та підписано 21.06.2023 року.