Рішення № 111675497, 08.06.2023, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2023м. ХарківСправа № 922/2162/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу", м. Харків до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз", м. Харків 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимоги на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна Компанія "Нафтогаз Трейдінг", м. Київ про визнання права за участю представників:

позивача - Басарт Л.А., адвокат

відповідача - Клименко Т.В., адвокат, Смолякова І., адвокат

3-ї особи - Будник К.А. адвокат.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз", в якій позивач просив суд визнати неправомірними дії АТ "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" при визначенні об`єму та/або обсягу розподіленого та спожитого природного газу в акті приймання передачі природного газу № ХА00049491 від 31.03.2022р. за березень 2022р. на об`єктах газоспоживання в смт. Великий Бурлук в розмірі 56480,05 куб.м газу та в акті приймання-передачі природного газу № ХА00050932 від 30.04.2022р. за квітень 2022р. на об`єктах газоспоживання в смт. Великий Бурлук в розмірі 7176,33 м3 газу; та зобов`язати АТ "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" скоригувати об`єм розподіленого та спожитого природного газу в акті приймання передачі № ХА00049491 від 31.0З.2022р. за березень 2022р. шляхом зменшення до 0 куб.м природного газу, в акті приймання-передачі № ХА00050932 від 30.04.2022р. за квітень 2022р. на об`єктах газоспоживання в смт. Великий Бурлук шляхом зменшення до 0 куб.м природного газу. Судові витрати позивач просив покласти на відповідача.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.11.2022 позовну заяву ТОВ "Котельні лікарняного комплексу" було залишено без руху. Надано позивачеві строк десять днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, а саме надати докази сплати судового збору за одну вимогу немайнового характеру - 2481,00 грн.

29.11.2022 від відповідача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/2162/22 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 21.12.2022 о 10:45.

21.12.2022 від відповідача у справі надійшли письмові пояснення (вх. №434/13), в яких він зазначає, що 25.04.2022 ТОВ "Нафтогаз Трейдінг" було складено та направлено споживачу (позивач) коригуючий акт приймання-передачі природного газу за березень 2022 відповідно до якого скориговано обсяг споживання, зокрема відповідно акту споживачем використано 387,33807 тис.куб.м на суму 6406221,51 грн. Проте, позивач акти приймання-передачі не повернув та направив відповідачу лист від 03.06.2022 №41 із запереченнями щодо обсягів природного газу. Згідно положень п.3.5.4. договору у разі неповернення споживачем акту приймання-передачі, ненадання письмової обґрунтованої відмови проти підписання акту до 15-го числа місяця наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС обсяг газу є встановленим, узгодженим відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу. Отже, ТОВ "Нафтогаз Трейдинг" було вірно здійснено відображення обсягів поставленого позивачу природного газу за березень та квітень 2022, а тому здійснення відповідних обсягів газу про яке просить позивач є необґрунтованим. Також, вказав про неефективність обраного позивачем способу захисту, оскільки задоволення позовних вимог жодним чином не поновить права позивача і не вплине на спірні правовідносини. Крім того зазначив, що предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі, що узгоджується з висновками Верховного Суду, що викладені у постановах: від 10.12.2020 у справі №910/14900/19, від 12.04.2018 у справі №910/9551/17, від 26.01.2022 у справі №911/2525/19. Відтак, вимога про коригування актів приймання-передачі є необґрунтованою, оскільки такі акти виступають доказами у справі, а саме підтверджують наявність, або відсутність юридичних фактів (здійснення позивачем тих чи інших дій), які входять до підстав позову.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.12.2022, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 17.01.2023 залучено до участі у справі в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимоги на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ "Газопостачальна Компанія "Нафтогаз Трейдінг", підготовче засідання відкладено на 17.01.2023 о 12:00 год. Продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 28.02.2023.

09.01.2023 від представника 3-ї особи надійшла заява про проведення засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.01.2023 заяву представника 3-ї особи про проведення засідання в режимі відеоконференції - задоволено. Засідання призначене на 17.01.2023 о 12:00 год. постановлено провести в режимі відеоконференції за участю адвоката Будник Кирила Андрійовича (ел. пошта - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з використанням представником 3-ї особи власних технічних засобів за допомогою офіційної сертифікованої підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС (https://vkz.court.gov.ua/).

Підготовче засідання у справі №922/2162/22 було відкладено на 16.02.2023 о 10:00 год., протокольною ухвалою суду, яка занесена до протоколу підготовчого засідання від 17.01.2023.

18.01.2023 від представника 3-ї особи надійшла заява про проведення засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.01.2023 заяву представника 3-ї особи про проведення засідання в режимі відеоконференції - задоволено. Засідання призначене на 16.02.2023 о 10:00 год. постановлено провести в режимі відеоконференції за участю адвоката Будник Кирила Андрійовича (ел. пошта - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з використанням представником 3-ї особи власних технічних засобів за допомогою офіційної сертифікованої підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС (https://vkz.court.gov.ua/).

15.02.2023 від відповідача у справі надійшло клопотання про закриття провадження у справі (вх. №3706), в якому відповідач просить закрити провадження у справі згідно з п.1 ч.1 ст. 231 ГПК України, оскільки спір про встановлення фактів не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

16.02.2023 від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить:

- визнати послугу по забезпеченню цілодобового доступу ТОВ "Котельні лікарняного комплексу" до газорозпозподільної системи та послугу з розподілу природного газу пор типовому договору №09420VFFQ8SТ016 розподілу природного газу в березні 2022 та в квітні 2022 такою, що не надана АТ "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" Товариству з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" як споживачу на території Великобурлуцької селищної територіальної громади;

- зобов`язати АТ "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" скоригувати об`єм розподіленого та спожитого природного газу в акті приймання - передачі №ХА00049491 від 31.03.2022 за березень 2022 шляхом зменшення до 0 куб.м природного газу, в акин приймання передачі №ХА00050932 від 30.04.2022 за квітень 2022 на об`єктах газоспоживання в смт. Великий Бурлук Куп`янського району Харківської області шляхом зменшення до 0 куб.м природного газу.

В підготовчому засіданні 16.02.2023 судом прийнято до розгляду уточнену позовну заяву (вх. №3833 від 16.02.23). Підготовче засідання у справі №922/2162/22 було відкладено на 28.02.2023 о 14:00 протокольною ухвалою суду, яка занесена до протоколу підготовчого засідання від 16.02.2023.

23.02.2023 від відповідача у справі надійшов відзив на позовну заяву (уточнену) (вх. №4444), в якому відповідач проти позову заперечував та наголошував про неналежне обрання позивачем способу захисту вказуючи про висновки Верховного Суду України викладені у постановах: від 27.04.2020 у справі №905/602/19; від 22.08.2018 у справі №925/1265/16; та Великої Палати Верховного Суду України: від 05.06.2018 у справі №338/180/17; від 11.09.2018 у справі №905/1926/16; від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, зокрема про те, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою якій це право належить і саме з метою його захисту, відсутність обставин, які б підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову. Вимога про встановлення фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин, що відображене в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №905/1926/16. Відповідач зазначив, що вимога позивача про: визнання послуги по забезпеченню цілодобового доступу ТОВ "Котельні лікарняного комплексу" до газорозпозподільної системи та послугу з розподілу природного газу по типовому договору №09420VFFQ8SТ016 розподілу природного газу в березні 2022 та в квітні 2022 такою, що не надана АТ "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" Товариству з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" як споживачу на території Великобурлуцької селищної територіальної громади не приводить до поновлення порушеного права позивача та у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення, що є підставою для закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 231 ГПК України. В іншій частині позовних вимог відповідач просив у задоволенні позову відмовити.

27.02.2023 позивач у справі надав відповідь на відзив на позовну заяву (вх. №4616), в якій позивач відхиляє доводи викладені відповідачем у справі у відзиві на позовну заяву та просить позов задовольнити.

27.02.2023 третьою особою надані до суду письмові пояснення (вх. №4720), в яких третя особа вказала про: 1) необхідність з`ясування чи є обраний позивачем спосіб захисту є ефективним; 2) те, що позовна вимога позивача про визнання послуг такими, що не надані є вимогами про встановлення певних фактів, а тому не підлягає задоволенню у господарському процесі, оскільки до повноважень господарського суду, не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення; 3) позовна вимога позивача скоригувати акти приймання-передачі є неефективним способом захисту, оскільки акти приймання-передачі товару підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять до підстав позову, а предметом позову не може бути встановлення обставин, зокрема обов`язок коригування документів, отже даний спосіб захисту теж є неефективним.

Підготовче засідання у справі №922/2162/22 було закрито протокольною ухвалою, яка занесена до протоколу підготовчого засідання від 28.02.2023 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 23.03.2023 о 12:00. Також, вказаною протокольною ухвалою відмовлено у задоволенні заяви відповідача про закриття провадження у справі (вх. №3706 від 15.02.2023)

22.03.2023 від позивача надійшла заява про повернення до стадії підготовчого провадження з метою подання заяви про зміну предмету позову, а також за для уникнення в подальшому скасування судового рішення по даній справі, оскільки така заява може бути подана до суду тільки на стадії підготовчого провадження.

22.03.2023 від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, в якій він просить суд визнати право Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" по типовому договору №09420VFFQ8ST016 розподілу природного газу в період тимчасової окупації об`єктів газоспоживання Великобурлуцької селищної територіальної громади Куп`янського району Харківської області в березні 2022 та в квітні 2022 не сплачувати за об`єм (обсяг) природного газу та не підтверджувати об`єм (обсяг) природного газу.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.03.2023 клопотання позивача про повернення до стадії підготовчого провадження, яке надійшло 22.03.2023 задоволено. Суд повернувся до стадії підготовчого провадження. Прийнято заяву позивача про зміну предмету позову до розгляду та задоволено її. Постановлено, що подальший розгляд справи відбувається з урахуванням заяви про зміну предмету позову. Підготовче засідання відкладено на 05.04.2023 о 14:00 год.

05.04.2023 третьою особою надані письмові пояснення щодо уточненого предмету позову (вх. №8290), в яких 3-тя особа просила у задоволенні позову відмовити у зв`язку із неефективністю обраного позивачем способу захисту.

05.04.2023 позивачем надані додаткові пояснення (вх. №8285), в яких позивач надав пояснення щодо належності та ефективності обраного ним способу захисту, тому просив позов задовольнити.

05.04.2023 відповідачем наданий відзив на уточнену позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити, зазначив, що змінивши формулювання позовних вимог заявлена позивачем вимога не призводить до поновлення порушеного права позивача та у разі задоволення позову не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення та не відповідає способам захисту прав, встановленим чинним законодавством і як наслідок є підставою для закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 231 ГПК України.

Підготовче засідання у справі було відкладено протокольною ухвалою, яка занесена до протоколу підготовчого засідання від 05.04.2023 на 10.05.2023 о 11:00.

Підготовче засідання у справі було закрито протокольною ухвалою, яка занесена до протоколу підготовчого засідання від 10.05.2023 та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 30.05.2023 о 12:15.

У судовому розгляді по суті було оголошено перерву до 08.06.2023 о 10:45 ухвалою, яка занесена до протоколу підготовчого засідання від 30.05.2023 на 10:45.

Присутній представник позивача у судовому засіданні 08.06.2023 позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 22.03.2023 підтримав та просив позов задовольнити.

Присутній представник відповідача у судовому засіданні 08.06.2023 проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити.

Представник третьої особи у судовому засіданні 08.06.2023 проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача, відповідача та третьої особи, судом встановлено наступне.

Як зазначає позивач, 01.01.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" (позивач) та Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" (відповідач) було укладено типовий договір №09420VFFQ8SТ016 розподілу природного газу (далі по тексту - договір).

Відповідно до пункту 1.1. договору, сторони погодили, що цей типовий договір розподілу природного газу є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з розподільної системи.

Пунктом 1.2. договору, сторони визначили, що умови цього договору однакові для усіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" та Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року №2494.

Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов договору є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчуються його бажанням укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви - приєднання за формою наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу інформаційним листом за формою наведеною у додатку 3 до цього договору, та / або сплата рахунка оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу (п.1.3 договору).

За цим договором оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послуги з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором (пункт 2.1. договору).

Пунктом 5.1. договору, сторони визначили, що облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається оператором ГРМ та споживається споживачем на межі балансової належності об`єкта споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.

Визначення об`єму розподілу та споживання природного газу по споживачу здійснюється на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві - приєднання, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом газорозподільних систем та цим договором (абзац 1 пункту 5.2. договору).

Згідно пункту 5.6. договору, після визначення загального об`єму розподіленого споживачу (спожитого ним природного газу) приведеного до стандартних умов, оператор ГРМ в установленому порядку здійснює переведення величини об`єму природного газу в обсяг розподіленої (спожитої) енергії, що має визначитись за трьома одиницями виміру в квт-год, в-гкал, в-мдж.

Дані про об`єм (м.куб) та обсяг (кВт, Гкал, МДж) розподіленого споживачу (спожитого ним) природного газу за розрахунковий період (місяць) зазначаються оператором ГРМ в основному кабінеті споживача та /або в рахунках про сплату послуги за цим договором. Оператор ГРМ зобов`язується в установленому порядку передавати інформацію про загальний об`єм та обсяг розподіленого споживачу (спожитого ним) природного газу за відповідний період оператору ГРМ для можливості його використання суб`єктами ринку природного газу, у тому числі постачальником споживача. Споживач (крім побутових) зобов`язується довести інформацію про загальний об`єм розподіленого та спожитого природного газу за відповідний період своєму постачальнику.

Визначені за умовами цього договору об`єми та обсяги природного та спожитого природного газу є обов`язковими для їх використання у взаємовідносинах між споживачем та його постачальником.

За наявності розбіжностей у частині визначення об`єму та/або обсягу розподіленого та спожитого природного газу вони підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в судовому порядку. До вирішення цього питання величина об`єму та обсягу розподіленого та спожитого природного газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.

Між сторонами було підписано до додаток 2 до договору, а саме заяву - приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживачів, що не є побутовими) №09420VFFQ8SТ016 від 01.01.2016 року.

Як зазначає позивач, останній є теплопостачальним підприємством і займається виробництвом, транспортування та постачанням теплової енергії, у т.ч. на території Куп`янського району Харківської області та має у власності та в оренді газові топкові та котельні з обладнанням, що є об`єктами господарювання по договору. Позивач в результаті військової агресії РФ з моменту тимчасової окупації Великобурлуцької селищної територіальної громади Куп`янського району Харківської області (з 24.02.2022 року) всупереч пунктом 7.2. та 7.3. договору не мало доступу до газорозподільної системи, не мало доступу до об`єктів газопостачання (котелень та топкових) не передавало показання приладів обліку, не мало зв`язку із своїми працівниками на цих об`єктах.

За твердженнями позивача, відповідачем у вересні 2022 року було надано позивачу копії актів, а саме:

- акту приймання - передачі природного газу №ХА00049491 від 31.03.2022 року за березень 2022 року у якому об`єм розподіленого газу та виробничо - технічних втрат по договору складає 56480,05 куб.м;

- акту приймання - передачі природного газу №ХА00050932 від 30.04.2022 року за квітень 2022 року у якому об`єм розподіленого газу та виробничо - технічних втрат по договору складає 7176,33 куб.м.

Проте, на думку позивача, надані відповідачем акти не підтверджені документально звітами з приладів обліку газу, оскільки останній як споживач не мав змоги їх надати, та не надавав, за вказаний відповідачем у актах за березень 2022 року та квітень 2022 року розподілений газ не був спожитий споживачем із-за тимчасової окупації Великобурлуцької селищної територіальної громади Куп`янського району, Харківської області в результаті військової агресії Російської федерації проти України.

Також, позивач зазначає, що у останнього, як у споживача не було доступу до наступних адрес газоспоживання (5 об`єктів) на території Великобурлуцької селищної територіальної громади Куп`янського району, Харківської області: смт. Великий Бурлук: мікрорайон буд. 11, корп. А; вул. Шевченка, буд. 4, корп. А; вул. Виноградна, буд. 2, корп. А; вул. Центральна, буд. 55; вул. Осіянська, буд. 23, оскільки останні території з 24.02.2022 року були під окупацією.

У зв`язку із чим, за твердженнями позивача, відповідач не виконав вимоги пунктів 1.1., 7.2., 7.3. договору розподілу природного газу по забезпеченню цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи та наданню послуги з розподілу природного газу не виконав, тому позивач вважає, що відповідачем у період з березня - квітні 2022 року не надано послуги з розподілу природного газу на вказаних тимчасово окупованих територіях.

За твердженнями позивача, про форс - мажорні обставини та військову агресію сторонам договору стало відомо 24.02.2022 року, як і всій Україні, тому саме з цього моменту позивач вважає, що відповідач як оператор ГРМ міг та повинен був припинити газопостачання на тимчасово окупованих територіях, та вжити усіх заходів для припинення роботи газорозподільної системи, проте, відповідачем вищевказані дії вчинені не були, та не припинено розподіл газу.

Також позивач зазначає, що останній отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" копії актів приймання - передачі відповідно до договору від 01.06.2021 року №7318-НГТ-32 імпортованого природного газу, що ввезений на митну територію України, та встановлено завищений обсяг газу на тимчасово окупованих територіях, а саме в Великобурлуцькій селищній територіальній громаді, а саме:

- акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2022 в період березня 2022 в обсязі 387,33807 тис.куб.м вартістю 6411992,54 грн. ( з ПДВ),

- акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2022 в період квітня 2022 в обсязі 85,08658 тис.куб.м вартістю 1407255,12 грн. (з ПДВ).

Позивач проаналізувавши надалі обсяг газу, що дійсно був спожитий в м. Харків, в Валках, в Богодухові, було виявлено, що обсяг газу завищений за рахунок газу на тимчасово окупованих територіях, а саме в смт. Великий Бурлук Куп`янського району Харківської області, зокрема: у розмірі 56480,05 куб.м природного газу по смт. Великий Бурлук в березні 2022 завищено розмір заборгованості згідно встановлених тарифів та коефіцієнтів на суму 934970,56 грн. з ПДВ; у розмірі 7176,33 куб.м природного газу по смт. Великий Бурлук в квітні 2022 завищено розмір заборгованості згідно встановлених тарифів та коефіцієнтів на 118690,00 грн. з ПДВ.

03.06.2022 року позивач на адресу відповідача та Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" направив лист вих. №41 щодо узгодження обсягів природного газу у період воєнного стану та підписання актів приймання - передачі постачання та наданих послуг з розподілу, у якому просив вжити заходів для проведення звіряння обсягів спожитого газу з із споживачем, та направити для підписання скориговані акти за лютий - квітень 2022 року з обсягом спожитого та розподіленого природного газу на підконтрольних територіях з розшифрування по населеним пунктам.

Листом від 22.06.2022 року №610-Сл-7368-0622 відповідач повідомив, що останньому відомо про наявність відкритого листа Торгово - промислової палати України від 28.02.2022 року, та вказав, що зазначення самого факту форс - мажорних обставин, які виникли внаслідок військової агресії російської федерації проти України, без документального підтвердження не достатньо. Також зазначено, що після отримання доступу товариства до тимчасово окупованих територій, усі випадки безпосереднього впливу форс - мажорних обставин на об`єкти споживача будуть зафіксовані разом із органами місцевого самоврядування, а також буде проведено перерахунок вартості річної замовленої потужності за період ненадання послуг розподілу природного газу відповідно до вимог пункту 9 глави 6 розділу VІ Кодексу газорозподільних систем, у разі його документального підтвердження працівниками товaриства.

Листом від 20.06.2022 року №125/3/1-2435, щодо коригування обсягів, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" повідомило позивача, що для вирішення питання щодо коригування обсягів природного газу, використаних у лютому - квітні 2022 року, позивачу потрібно звернутись до Оператора ГРМ.

Позивач листом від 04.07.2022 року вих. №52 звернувся до відповідача в якому вказав, що споживачі теплової енергії на території Великобурлуцької селищної територіальної громади не здійснили розрахунки за спожиту теплову енергію навіть за лютий 2022 року зокрема із-за окупації. У зв`язку з чим, у позивача немає джерела коштів для розрахунку та повторно просив оформити належним чином обсяг споживання та розподілу природного газу за лютий - квітень 2022 року окремо на підконтрольних територіях; направити (надати) для підписання скориговані акти за лютий - квітень 2022 року.

Листом від 20.07.2022 року №610-Сл-8745-0722 відповідач повідомив позивача, про те, що АТ "Харківгаз", як оператор газорозподільної системи, здійснює нарахування вартості послуг розподілу природного газу позивачу у відповідності до розділу VI Кодексу ГРМ. Також відповідач зазначив, що позивач не зобов`язаний оплачувати вартість послуги з розподілу природного газу за договором протягом періоду відсутності цілодобового доступу підприємства до газорозподільної системи АТ "Харківгаз" (у зв`язку з наданням оператором газорозподільної системи ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" до АТ "Харківгаз" повідомлення про виникнення аварійних ситуацій та загрози безпеки постачання природного газу, та/або з настанням аварійних ситуацій, внаслідок дії яких відбулося пошкодження чи руйнування газорозподільної системи АТ "Харківгаз" та /або з припиненням (обмеженням) подання природного газу до газорозподільної інфраструктури товариства). Також зазначено, що АТ "Харківгаз" здійснило перерахунок вартості річної замовленої потужності по відповідним об`єктам позивача та направлено на електронну адресу відповідні коригуючі акти наданих послуг за весь період ненадання послуг розподілу природного газу. У зв`язку із чим, оплату послуг повинні здійснювати відповідно до умов договору та кодексу ГРМ.

Також, позивач зазначає, що згідно заяви ТОВ "Котельні лікарняного комплексу" від 22.05.2022 року Слідчим відділом УСБУ у Харківській області порушено кримінальне провадження №22022220000001437 згідно з ч.1 ст.438 Кримінального кодексу України.

Так, вищевказані дії відповідача щодо покладення на позивача обсягу газу, які не спожиті позивачем, порушують законні права та інтереси останнього, що стало причиною звернення позивача із відповідним позовом до суду.

Позивач звернувся до Торгово-промислової палати України на предмет встановлення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме обов`язку (зобов`язання) підтвердити обсяг споживання газу з лютого 2022 року по квітень 2022 у термін з 24.02.2022 за договором постачання природного газу №7318-НГТ-32 від 01.06.2021 укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна Компанія "Нафтогаз Трейдінг".

Копія Сертифікату Торгово-промислової палати України №3100-23-0517 від 06.02.2023 на підтвердження форс-мажорних обставин по договору постачання газу надана позивачем до матеріалів справи.

У вказаному сертифікаті ТПП України встановлена неможливість виконання обов`язку ТОВ "Котельні лікарняного комплексу" підтвердити обсяг споживання газу з лютого по квітень 2022 року по форс-мажорним обставинам. Споживання газу безпосередньо пов`язане з розподілом газу та є складовою частиною балансування газу. Також, вказано, що періодом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) є: - дата настання: 24 лютого 2022 року; - дата закінчення: тривають на 06 лютого 2023 року.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи 922/2162/22 предметом спору є:

- визнати право Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" по типовому договору №09420VFFQ8ST016 розподілу природного газу в період тимчасової окупації об`єктів газоспоживання Великобурлуцької селищної територіальної громади Куп`янського району Харківської області в березні 2022 та в квітні 2022 не сплачувати за об`єм (обсяг) природного газу та не підтверджувати об`єм (обсяг) природного газу.

Правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, визначає Закон України "Про ринок природного газу".

Відповідно до частини 1 статті 40 Закону України "Про ринок природного газу" розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу (пункт 7 глави 3 розділу VI Кодексу).

Отже, з моменту укладення між споживачем та оператором ГРМ договору розподілу природного газу, за наявності фізичного підключення об`єкта споживача до газорозподільної мережі, оператором ГРМ здійснюється надання споживачу послуг з розподілу природного газу (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 18.02.2021 року у справі № 922/1703/20).

Відповідно до частини 4 статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Згідно зі статтею 184 Господарського кодексу України укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно - правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Звертаючись із відповідним позовом до суду, позивач зазначає, що 01.01.2016 року між позивачем та відповідачем було укладено типовий договір №09420VFFQ8SТ016 розподілу природного газу.

При цьому, підприємство позивача є теплопостачальним підприємством і займається виробництвом, транспортування та постачанням теплової енергії, у т.ч. на території Куп`янського району Харківської області та має у власності та в оренді газові топкові та котельні з обладнанням, що є об`єктами господарювання за договором.

Також позивач зазначає, що в результаті військової агресії РФ з моменту тимчасової окупації Великобурлуцької селищної територіальної громади Куп`янського району Харківської області (з 24.02.2022 року) всупереч пунктом 7.2. та 7.3. договору не мало доступу до газорозподільної системи, не мало доступу до об`єктів газопостачання (котелень та топкових) не передавало показання приладів обліку, не мало зв`язку із своїми працівниками на цих об`єктах.

За твердженнями позивача, згідно підпункту 2 пункту 7.1. договору оператор ГРМ зобов`язується забезпечити можливість цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи та передову належних споживачу об`ємів (обсягів) природного газу з дотриманням належного рівня надійності, безпеки, якості та величини його тиску за умови дотримання споживачем вимог цього договору.

Підпунктом 1 пункту 7.3. договору споживач має право: на отримання цілодобового доступу до газорозподільної системи та передачу належних споживачу об`ємів (обсягів) природного газу з належним рівнем надійності, безпеки, якості та величини його тиску за умови дотримання ним вимог цього договору та кодексу газорозподільних систем.

Також, позивач зазначає, що згідно актів про розмежування балансової належності та експлуатації відповідальності сторін між оператором ГРМ та споживачем вбачається, що усі котельні позивача були поза межами доступу споживача. При цьому, про форс - мажорні обставини та військову агресію сторонам договору стало відомо 24.02.2022 року, як і всій Україні, тому саме з цього моменту позивач вважає, що відповідач, як оператор ГРМ, міг та повинен був припинити газопостачання на тимчасово окупованих територіях, та вжити усіх заходів для припинення роботи газорозподільної системи. Проте, відповідач, з невідомих для позивача причин не припинив розподіл газу на тимчасово окуповані території.

Великобурлуцька селищна територіальна громада входила до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10 жовтня 2022 року, що затверджений Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 25 квітня 2022 року №75 (у редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 17 жовтня 2022 року №233), що в даний час втратив чинність.

З 27.12.2022 набрав чинності Наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, від 22.12.2022 №309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією".

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2022 року № 1364 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309 затверджено "ПЕРЕЛІК територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією". Наказ набрав чинності 27.12.2022.

Згідно з цим Переліком в розділі "II. Тимчасово окуповані Російською Федерацією території України" визначено, що в Харківській області в Куп`янському районі Великобурлуцька селищна територіальна громада перебувала в тимчасовій окупації з 24.02.2022 по 10.09.2022.

Будівля котельні в смт. Великий Бурлук по вул. Центральна, буд.55 пошкоджена, що підтверджується копією акту про пожежу.

Також позивач зазначає, що сертифікат №3100-23-0517 Торгово - промислової палати України від 06.02.2022 року підтверджує неможливість виконання позивачем обов`язку підтвердити обсяг спожитого газу з лютого по квітень 2022 року за форс-мажорними обставинами. Оскільки споживання газу безпосередньо пов`язане з розподілом газу та є складовою частиною балансування газу.

Тому, такі дії відповідача на думку позивача, а саме з покладення на позивача зайвого об`єму розподілу газу на тимчасово окупованих територіях та нав`язування йому не спожитих ним обсягів, суттєво впливають на розмір зобов`язань позивача перед постачальником газу, що є третьою особою.

Позивачем було отримано від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" копії актів приймання - передачі відповідно до договору від 01.06.2021 року №7318-НГТ-32 імпортованого природного газу, що ввезений на митну територію України, та встановлено завищений обсяг газу на тимчасово окупованих територіях, а саме в Великобурлуцькій селищній територіальній громаді, а саме: акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2022 в період березня 2022 в обсязі 387,33807 тис.куб.м вартістю 6411992,54 грн. (з ПДВ), акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2022 в період квітня 2022 в обсязі 85,08658 тис.куб.м вартістю 1407255,12 грн. (з ПДВ).

Позивач звертався до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" та відповідача з листами, проте спірні питання між сторонами не були врегульовані.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач у наданих до суду поясненнях зазначив, що АТ "Харківгаз" є оператором газорозподільної системи. Забезпечення комерційного обліку природного газу є дискреційною функцією. Відповідач, як оператор ГРМ не встановлює і не з`ясовує, хто саме спожив природний газ на тому, чи іншому об`єкті, він лише фіксує сам факт споживання природного газу у наданих кубах. У зв`язку із чим, відповідачем належним чином виконані умови договору розподілу природного газу.

У відзиві на позовну заяву на заяву про зміну предмету позову, відповідач зокрема зазначив, що позивачем невірно обрано спосіб захисту, оскільки позивач по суті намагається встановити в судовому рішенні юридичний факт з відсутності у відповідача зобов`язань з надання позивачу послуг з розподілу (передачі) природного газу. У зв`язку із чим, вимоги позивача не відповідають встановленим законом способам захисту, тому у позові має бути відмовлено.

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" у наданих до суду поясненнях зокрема зазначив, що позивачем обрано способи захисту які не є ефективними, а тому у відповідності до висновків Великої Палати Верховного Суду суд має відмовити у задоволенні такого позову.

Позивач у наданій до суду відповіді на відзив на позовну заяву та додаткових поясненнях зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту прямо передбачений п.1 ч.2 ст.16 ЦК України, умовами договору укладеного між сторонами, зокрема пунктами: 1.1., 5.2., 5.6, 6.8., 7.2., 7.3., 10.1., 11.4. та кодексом газорозподільних систем, який має право через суд встановити достовірність даних оператора ГРМ та факт надання або ненадання послуг на конкретних об`єктах, як спосіб врегулювання розбіжностей між оператором ГРМ та споживачем.

Суд дослідивши матеріали справи, наявні у справі докази, та вищевикладене, зазначає наступне.

У статті 16 Цивільного кодексу України зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права. (п.1 ч.2 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

При цьому, судом враховано, що Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що як захист права розуміють державно - примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною.

Спосіб захисту може бути визначений, як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції.

Так, в рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах "Белле проти Франції" від 04.12.1995 безпосередній переклад абзацу 36 рішення має такий зміст: "Факт наявності в особи доступу до національних засобів правового захисту лише для того, щоб її повідомили про те, що її дії заборонені в силу закону, не завжди відповідає вимогам пункту 1 статті б (cm. 6-1). Рівень доступу, наданий національним законодавством, також має бути достатнім для забезпечення "права особи на суд" з урахуванням принципу верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб право на доступ було ефективнішим, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дію, яка є втручанням у її права (див. вищезгадане рішення у справі "Де Жуфр де ла Прадель проти Франції", с. 43, п. 34)". Доводами Уряду Франції (п. 29) було те, що національний суд розглянув справу та належно мотивованим рішення відмовив у задоволенні позову, проте ЄСПЛ все одно вказав на порушення ст. 6 Конвенції.

Тобто, у наведеному рішенні, по-перше, не ставиться під сумнів право заявника на доступ до суду та його право оскаржити дію, що порушує його права, по-друге, не йдеться про можливість захисту права лише правильним способом, по-третє, категорія ефективності, не ілюзорності та практичності застосована відносно до прав, які гарантуються Конвенцією.

У будь-якому разі застосовані обмеження не можуть обмежувати чи зменшувати право на доступ до суду. Таким чином, або до такої міри, що порушується сама сутність права.

Питання обрання позивачем ефективного способу захисту, передбаченого матеріальним правом, та можливість з цих підстав обмежити його право на доступ до суду опосередковано розглядалося у справах "Ейрі проти Ірландії", "Красуський проти Польщі", "Акдівар та інші проти Туреччини", "С. проти Сполученого Королівства".

У справі "Ейрі проти Ірландії" перед ЄСПЛ було порушено два питання (п. 19):

- статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині неможливості домогтися отримання постанови суду про окреме проживання (в обраний нею спосіб захисту). Порушення, про яке йдеться у скарзі пані Ейрі, полягає в тому, що в її справі держава не спромоглася забезпечити для неї права на доступ до суду, а саме - права на судовий розгляд клопотання про прийняття постанови про окреме проживання з чоловіком. Крім того, прийняття судом постанови про окреме проживання з чоловіком не дало б їй ніякої користі.

- статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині неможливості правового захисту в національному органі через відсутність передбаченої законом безоплатної правової допомоги незаможним, та за браком коштів, потрібних для сплати юридичних послуг. Однак, без розгляду суті скарги пані Ейрі, відповідно до пункту 1 статті 6, а саме: стверджуваної відсутності у неї реальної можливості порушити справу у Високому суді, Суд не зміг би з`ясувати, чи вважається "національним засобом захисту", у згаданому вище сенсі, наявність у неї можливості представляти свою справу особисто. Розглядаючи питання отримання захисту порушених прав у обраний пані Ейрі спосіб - шляхом отримання постанови суду про окреме проживання, у пункті 23 рішення "Ейрі проти Ірландії" від 09.10.1979, ЄСПЛ розглянув твердження Уряду про те, що заявниця все одно не мала б ніякої користі від судової постанови про окреме проживання з чоловіком.

Так, ЄСПЛ було відхилено такий аргумент Уряду з тих підстав, що "постанова про окреме проживання є засобом судового захисту, який гарантується законодавством Ірландії, і як такий він має бути доступним кожному, хто задовольняє передбачені для цього умови. Особа сама має вирішити, який засіб судового засобу використати; отже, навіть якби виявилося, що пані Ейрі обрала засіб судового захисту, менш підходящий для неї, ніж інші у даних обставинах, то це не мало б значення.".

Тобто, в рішенні у справі "Ейрі проти Ірландії" від 09.10.1979 ЄСПЛ на стадії прийнятності відхилив такий аргумент уряду. Адже, позивач має право на захист свого порушеного права у той спосіб, який сам обрав (якщо такий спосіб передбачений законом), а суд повинен захистити таке порушене право у обраний саме позивачем спосіб, навіть якщо він є менш ефективним, ніж інші, у спірних правовідносинах, а не замість нього вирішувати, яким саме чином (в який спосіб) позивач має захищати своє порушене право.

Зазначаючи про неефективність та не реальність судового захисту у рішенні "Ейрі проти Ірландії" від 09.10.1979 ЄСПЛ вказав на те, що пані Ейрі не було забезпечено представництво її інтересів адвокатом, у зв`язку з чим ЄСПЛ прийшов до висновку, що мало місце порушення статті 13 Конвенції, оскільки саме це право має бути не ілюзорним і теоретичним, а реальним.

У пунктах 69-73 рішення ЕСПЛ у справі "Красуський проти Польщі" вказано, що наявність простих сумнівів щодо перспектив успіху конкретного засобу правового захисту, який не є очевидно марним, не є вагомою причиною для відмови від його використання.

Однак, існування простих сумнівів щодо перспектив успіху конкретного засобу правового захисту, який не є явно марним, не є вагомою причиною для того, щоб не вичерпати цей шлях відшкодування (п. 73 рішення ЕСПЛ у справі "Акдівар та інші проти Туреччини"). "Слово "засіб правового захисту" в контексті статті 13 означає не засіб правового захисту, який має бути успішним, а просто доступний засіб правового захисту перед органом, уповноваженим розглядати скаргу по суті" (рішення ЕСПЛ у справі "С. проти Сполученого Королівства", 1983 рік).

З наведеного вбачається, що ЄСПЛ жодного разу не вказував, що суд вправі вирішувати замість позивача з яким же саме позовом йому звертатись до суду, щоб захист його прав був реальним та ефективним.

Так, відмовляючи особі у вирішенні ініційованого нею спору через неефективність обраного способу (якщо такий передбачений законом), фактично обмежують право такої особи на доступ до суду, адже, по суті, в таких справах факт наявності в особи доступу до національних засобів правового захисту є ілюзорним і лише для того, щоб їй повідомили, що обраний нею спосіб захисту не допоможе їй у відновлені її порушеного права.

Позовні вимоги позивача у даній справі полягають у визнанні права позивача по конкретному договору не здійснювати ті дії за конкретний період часу у визначеному місці, що передбачені умовами договору, як обов`язки позивача як споживача послуги по договору розподілу газу, а саме здійснювати оплату та підтверджувати об`єм (обсяг) розподіленого природного газу.

Тобто права позивача - Споживача по договору кореспондуються із обов`язками по договору Споживача (у даному спорі позивача), визначеними в пункті 7.4. підпункт 1 - "споживач зобов`язується здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим договором" та пунктами 5.2., 5.6. та 6.8. договору щодо того як визначається об`єм (обсяг) розподіленого природного газу (яким чином та в якому документі).

Так, згідно пункту 6.8. договору "надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватись підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем".

Саме акти приймання-передачі по населеним пунктам Великобурлуцької селищної ради в період тимчасової окупації в березні та квітні 2022 року, які були надані Оператором ГРМ лише у вересні 2022 року у відповідь на адвокатський запит, тобто несвоєчасно та безпідставно, можуть стати підставою для визначення об`єму (обсягу) розподіленого та поставленого природного газу у визначеному в них розмірах.

Спосіб захисту обраний позивачем передбачений договором (пункти 1.1., 5.2., 5.6., 6.8., 7.2., 7.3., 10.1, 11.4. та Кодексом газорозподільних систем (що є нормативним актом), який надає право через суд встановити достовірність даних оператора ГРМ та визначити право Споживача не підтверджувати факт надання або ненадання послуг на конкретних об`єктах як спосіб врегулювання розбіжностей між оператором ГРМ та Споживачем.

Згідно пункту 10 глави 2 розділу IX Кодексу газорозподільних систем за наявності розбіжностей щодо визначених об`ємів (обсягів) природного газу вони підлягають врегулюванню відповідно до умов технічної угоди, а у разі недосягнення згоди - в судовому порядку.

Відповідно до пункту 7 глави 3 розділу IX Кодексу газорозподільних систем за наявності розбіжностей у частині визначення об`єму та/або обсягу спожитого (розподіленого) природного газу вони підлягають урегулюванню відповідно до умов договору розподілу природного газу, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Щодо тверджень відповідача та третьої особи про те, що позовна вимога стосується встановлення факту та має бути розглянута в поряку окремого провадження, суд зазначає таке.

Вимога про встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин (правовий висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №905/1926/16).

Суд не може розглядати справу в порядку окремого провадження, якщо із заяви вбачається спір про право. (Постанова Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 200/14136/17 (провадження № 61-15965св19)).

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги стосуються визнання права позивача по конкретному договору не здійснювати дії за конкретний період часу у визначеному місці, що передбачені умовами договору, як обов`язки позивача як споживача послуги по договору розподілу газу, а саме здійснювати оплату та підтверджувати об`єм (обсяг) розподіленого природного газу.

Так, в даному випадку, твердження відповідача та третьої особи про те, що позовна вимога позивача за своєю суттю є вимогою про встановлення факту є помилковою, оскільки наявний саме спір про право між сторонами та є способом врегулювання розбіжностей згідно вимог Кодексу газорозподільних систем та договору.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де є схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

У постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) Велика Палата Верховного Суду конкретизувала визначення подібності правовідносин, згідно з яким на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях, після чого застосувати змістовий критерій порівняння (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору), а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії, які матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт.

Таким чином, подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

Разом з тим, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.12.2020 у справі №910/14900/19 (спір про зобов`язання відповідача підписати шляхом проставляння уповноваженими особами власноручних підписів з проставлянням мокрих відтисків печатки на видаткових накладних; стягнення заборгованості за договором поставки, інфляційних та штрафу) викладено висновок про те, що "Предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, підписання первинних документів, оскільки такі документи підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять до підстав позову. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов`язання утриматись від їх вчинення.".

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.04.2018 у справі №910/9551/17 (спір між ПАТ "Укргазвидобування" та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про стягнення заборгованості за договором на транспортування природного газу трубопроводами) викладено висновок про таке: "Отже, зобов`язання відповідача підписати акти приймання-передачі не тільки суперечить встановленим діючим законодавством способам захисту цивільних прав, а також є втручанням у господарську діяльність суб`єкта господарювання, що, як наслідок, призводить до порушення його вільного волевиявлення.".

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.01.2022 у справі №911/2525/19 (спір в межах розгляду справи про банкрутство про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства; визнання недійсним додатку до протоколу; скасування рішення про державну реєстрацію прав власності нерухомого майна; визнання недійсним акту приймання-передачі нерухомого майна; витребування з чужого незаконного володіння майна) викладено висновок про таке: "Таким чином, встановивши, що спірний акт приймання-передачі не є правочином у розумінні ст. 202 ЦК України, а звертаючись з вимогою про визнання його (як правочину) недійсним на підставі ч. 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, заявником обрано неналежний спосіб захисту прав та інтересів, суд апеляційної інстанції дійшов правильного по суті і законного висновку про відмову у задоволенні вимог ліквідатора боржника у повному обсязі.".

Жодна з зазначених відповідачем та третьою особою постанов Верховного Суду України не є прийнятою в подібних правовідносинах, ані по схожості суб`єктного складу учасників відносин, об`єкту та предмету правового регулювання, оскільки жоден з розглянутих Верховним Судом позовів не мав серед своїх підстав військову агресію РФ та тимчасову окупацію деяких територій Російською Федерацією, що засвідчено в "Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською федерацією", тому посилання відповідача та третьої особи на вищевказані постанови є безпідставними.

Також, позивач у судовому засіданні зазначив, що ним подано 07.06.2023 касаційну скаргу на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.05.2023 по справі №922/2344/22, на яку посилається відповідач як на джерело права та на судову практику.

Відповідно до частини 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Спосіб захисту, який не може бути надалі примусово виконаний Державною виконавчою службою (ДВС), не може лише на цій підставі вважатись неефективним.

Також не може визначатись неефективним способом захисту лише тому, що механізм виконання рішення суду по такому позову відсутній.

Є такі немайнові вимоги, як і в даному випадку, що не потребують примусового виконання через органи ДВС, а надають позивачу відповідні права.

Також норми Конституції України є нормами прямої дії та передбачають наступне в статті 129-1, зокрема суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, обраний позивачем спосіб захисту є таким, що відповідає діючому законодавству та договору, надає позивачу право на перерахунок обсягів спожитого газу на тих об`єктах, що знаходились в окупації, за період тимчасової окупації.

Щодо заперечень відповідача про наявність суперечливої поведінки позивача, що полягає в тому, перед оператором ГРМ в даний час відсутня заборгованість, а перед постачальником газу заборгованість наявна, суд зазначає наступне.

Згідно до абзацу першого пункту 1 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем річна замовлена потужність (за умовчуванням) об`єкта (об`єкті в) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою. Розмір величини річної замовленої потужності для споживача, що не є побутовим, визначається Оператором ГРМ виходячи з наявних об`єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу.

З 01 січня 2021 року річна замовлена потужність об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, але не може бути меншою за: 314 куб.м - для об`єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується комплексно, у тому числі для опалення, або об`єкта споживача, що не є побутовим.

Отже, заборгованість у позивача перед відповідачем відсутня, оскільки з оператором розрахунок відбувається за фактично отриманий обсяг газу, що є спірним, враховуючи наявність окупації на певних територіях, а не за запланований, тому перед постачальником газу наявна заборгованість, втім суд не вбачає в діях позивача суперечливої поведінки.

З огляду на вищезазначене, суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Згідно з п. 10.1 договору №09420VFFQ8SТ016 розподілу природного газу від 01.01.2016, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Пунктом 10.2 договору №09420VFFQ8SТ016 розподілу природного газу від 01.01.2016, під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами цього Договору.

Строк виконання зобов`язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.

Відповідно до п.10.3. договору №09420VFFQ8SТ016 розподілу природного газу від 01.01.2016, сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтвердні документи щодо їх настання відповідно до законодавства.

Проте, військова агресія російської федерації проти України була загальновідомим фактом та повідомлення про форс-мажорні обставини не є обов`язковим. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан з 24 лютого 2022 року (який продовжено на цей час).

Пунктом 10.4. договору №09420VFFQ8SТ016 розподілу природного газу від 01.01.2016, засвідчення форс-мажорних обставин здійснюється у встановленому законодавством порядку.

Отже, позивач звернувся до Торгово-промислової палати України на предмет встановлення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме обов`язку (зобов`язання) підтвердити обсяг споживання газу з лютого 2022 року по квітень 2022 у термін з 24.02.2022 за договором постачання природного газу №7318-НГТ-32 від 01.06.2021 укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна Компанія "Нафтогаз Трейдінг".

Згідно з вимогами ч. 1 та ч. 3 ст. 1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" із змінами, торгово-промислова палата є неприбутковою самоврядною організацією, яка об`єднує юридичних осіб, які створені і діють відповідно до законодавства України, та громадян України, зареєстрованих як підприємці, та їх об`єднання, та є юридичною особою.

Частиною 1 статті 5 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислові палати створюються за принципом добровільного об`єднання їх засновників. Принцип добровільного об`єднання підприємців у торгово-промислову палату полягає у праві вибору входити або не входити до її складу.

Відповідно до норми ч. 2 ст. 5 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислові палати створюються на території Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (регіональні торгово-промислові палати). У межах кожної з цих адміністративно-територіальних одиниць може бути створена лише одна торгово-промислова палата; на території України діє Торгово-промислова палата України.

За нормою ст. 9 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислова палата України, інші торгово-промислові палати набувають статусу юридичної особи з дня їх державної реєстрації у порядку, визначеному Законом України від 15.05.2003 року №755-ІУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" із змінами.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України "Про торгово-промислові палати в Україні" та деталізовано в розділі 6 регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15 липня 2014 року №40(3) (з наступними змінами).

Згідно з ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини.

Торгово-промисловою палатою України за зверненням позивача видано сертифікат №3100-23-0517 від 06.02.2023 на підтвердження форс-мажорних обставин по договору постачання газу.

У вказаному сертифікаті ТПП України встановлено неможливість виконання обов`язку ТОВ "Котельні лікарняного комплексу" підтвердити обсяг споживання газу з лютого по квітень 2022 року по форс-мажорним обставинам. Споживання газу безпосередньо пов`язане з розподілом газу та є складовою частиною балансування газу. Також, вказано, що періодом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) є: - дата настання: 24 лютого 2022 року; - дата закінчення: тривають на 06 лютого 2023 року.

Таким чином, суд констатує те, що у період з 24.02.2022 по квітень 2022 позивач не міг підтвердити обсяг споживання газу на об`єктах, що знаходились в окупації по форс-мажорним обставинам.

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) у зв`язку з надходженням до НКРЕКП звернень від споживачів природного газу та операторів газорозподільних систем щодо питань надання послуг розподілу природного газу в умовах дії воєнного стану надано лист - роз`яснення №СЛ-2884-6101-0422 від 20.04.2022 (арк. справи №62-63 у томі №1), в якому зазначено таке.

"Якщо форс-мажорні обставини (військова агресія Російської Федерації проти України) об`єктивно унеможливили виконання зобов`язання Оператора ГРМ в частині забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи, наприклад у зв`язку із пошкодженням газорозподільної інфраструктури, вимога Оператора ГРМ щодо оплати споживачами вартості послуги з розподілу природного газу за Типовим договором на період відсутності цілодобового доступу до газорозподільної системи (кількості днів) є неправомірною.

Разом з тим, слід зазначити, якщо "внаслідок форс-мажорних обставин (військова агресія Російської Федерації проти України) було пошкоджено об`єкт газоспоживання споживача та/або його внутрішньобудинкову систему газопостачання, що призвело до унеможливлення використання споживачем свого права користуватися послугами розподілу природного газу, такий споживач на підставі положень розділу X Типового договору має бути звільнений від оплати послуг розподілу природного газу.".

Трактування відповідачем вищевказаних роз`яснень НКРЕКП не відповідає змісту роз`яснень, оскільки там чітко вказано: "вимога Оператора ГРМ щодо оплати споживачами вартості послуги з розподілу природного газу за Типовим договором на період відсутності цілодобового доступу до газорозподільної системи (кількості днів) є неправомірною".

Так, відповідач пояснив в судовому засіданні, що на його думку, оскільки об`єкти газоспоживання споживача та/або його внутрішньобудинкова система газопостачання не була пошкоджена, тому підстави для звільнення від оплати споживача на окупованих територіях відсутні.

Втім, сама наявність окупації об`єктів газоспоживання споживача та/або його внутрішньобудинкової системи газопостачання являється підтвердженням відсутності цілодобового доступу до газорозподільної системи, що є підставою для звільнення споживача від оплати вартості послуг з розподілу природного газу за період окупації.

Підсумовуючи вищенаведене, зокрема, встановлення Торгово-промисловою палатою України в сертифікаті №3100-23-0517 від 06.02.2023 неможливості виконання обов`язку ТОВ "Котельні лікарняного комплексу" підтвердити обсяг споживання газу з лютого по квітень 2022 року по форс-мажорним обставинам, а також роз`яснення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг надані в листі №СЛ-2884-6101-0422 від 20.04.2022 заперечення відповідача є безпідставними та такими, що судом не приймаються, оскільки за наявністю викладених обставин у позивача був відсутній обов`язок підтвердити обсяг споживання газу з лютого по квітень 2022 року.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з положеннями ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 ГПК України. Судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, судові витрати у вигляді судового збору за одну вимогу немайнового характеру покладаються на відповідача.

Суд враховує, що позивачем було змінено предмет позову, відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Проте, клопотання позивача про повернення судового збору у матеріалах справи відсутнє, тому суд роз`яснює позивачу можливість подання такої заяви.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 15, 16, 20, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України; ст. 179, 184, Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4, 5, 12, 13, 14, 15, 73, 74, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256, 257, 259 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати право Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" по типовому договору №09420VFFQ8SТ016 розподілу природного газу в період тимчасової окупації об`єктів газоспоживання Великобурлуцької селищної територіальної громади Куп`янського району Харківської області в березні 2022 року та в квітні 2022 року не сплачувати за об`єм (обсяг) природного газу та не підтверджувати об`єм (обсяг) природного газу.

Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" (61109, м. Харків, вул. Безлюдівська, 1, код ЄДРПОУ 03359500) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" (61103, м. Харків, вул. Балакірєва, 3, код ЄДРПОУ 31555944) судовий збір у сумі 2481,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України та п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "20" червня 2023 р.

Суддя Л.В. Шарко