Рішення № 111675181, 20.06.2023, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2023 року Справа № 915/584/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи

за позовом: Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» (04050, м. Київ, вул. Герцена, буд. 10; адреса електронної пошти: office@pro100.ua, Sinykstas@ukr.net; ідентифікаційний код 24745673)

до відповідача: Комунального підприємства «Миколаївкомунтранс» (54034, м. Миколаїв, вул. Кузнецька, буд. 199; адреса електронної пошти: nikkomuntrans@gmail.com; ідентифікаційний код 32459822)

про: стягнення 27 670,92 грн,

Суть спору:

18.04.2023 Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 82/154603 від 02.03.2023 (з додатками), в якій просить суд:

1. Стягнути з Комунального підприємства «Миколаївкомунтранс» на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» затрати по виплаті страхового відшкодування в розмірі 27 670,92 грн.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Миколаївкомунтранс» на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» витрати по оплаті судового збору в розмірі 2 864,00 грн.

3. Стягнути з Комунального підприємства «Миколаївкомунтранс» на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» 6 000,00 грн судових витрат, пов`язаних з оплатою професійної правової допомоги.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/5401823; повідомлення про подію, що має ознаки страхового випадку від 11.08.2021; постанови Центрального районного суду міста Миколаєва від 21.10.2021 у справі № 490/6748/21; страхового акту № 154603 від 27.01.2022; платіжного доручення № 1654 від 27.01.2022; регресної вимоги № 04-439 від 14.02.2022; заяви на виплату страхового відшкодування № 07387 від 19.11.2021; договору страхування № S152.086101 від 19.06.2021; страхового акту № 0035025.08.21/1 від 05.11.2021; платіжного доручення № 5678 від 18.11.2021; акту № 2 огляду після ДТП транспортного засобу від 11.08.2021; ремонтної калькуляції № 0035025.08 від 16.08.2021; розрахунку коефіцієнту фізичного зносу від 06.08.2021; договору про надання фінансових послуг факторингу № 02.01.2020-СК від 02.01.2020, з додатковою угодою до нього; застосування норм статей 1187, 1191 Цивільного кодексу України, статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»; та мотивовані, зокрема, таким:

26 квітня 2021 року Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування» та Комунальне підприємство «Миколаївкомунтранс» уклали Поліс № АР/5401823 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно якого було застраховано відповідальність власника транспортного засобу «МАЗ 53-сміттєвоз», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Відповідно до Постанови Центрального районного суду міста Миколаєва від 21 жовтня 2021 року: « 06.08.2021р. о 11 год. 40 хв., ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом «МАЗ 533702», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись в м. Миколаєві по вул. Новозаводській в районі будинку 2 не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не зреагував на її зміну, не стежив за технічним станом транспортного засобу, перед виїздом не перевірив і не забезпечив технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, в результаті чого під час руху самостійно здійснилось опускання маніпулятора, що призвело до зіткнення 3 припаркованим транспортним засобом «Nissan Note», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень, завдано матеріальних збитків».

29 листопада 2021 року до AT «ПРОСТО-страхування» із заявою про виплату страхового відшкодування звернулося ТОВ «МАРКС.КАПІТАЛ», яке згідно з договором надання фінансових послуг факторингу № 02.01.2020-СК від 02 січня 2020 року є представником ПрАТ «Страхова компанія «САЛАМАНДРА».

За результатами розгляду наданих документів від ТОВ «МАРКС.КАПІТАЛ», AT «ПРОСТО-страхування» прийняло рішення про визнання дорожньо-транспортної пригоди від 06 червня 2021 року страховим випадком, про що 27 січня 2022 року було складено страховий акт № 154603. Відповідно до платіжного доручення № 1654 від 27 січня 2022 року AT «ПРОСТО-страхування» виплатило страхове відшкодування в розмірі 27 670,92 гривень.

Позивач, посилаючись на приписи ст. 38 Закону України „Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зокрема підпункту 38.1,1. пункту 38.1: «Страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху», зазначає, що оскільки, ОСОБА_2 під час вчинення дорожньо-транспортної пригоди знаходився в трудових відносинах з Комунальним підприємством «Миколаївкомунтранс» та виконував свої трудові, службові обов`язки, то в даному випадку необхідно застосувати вимоги ст. 1172 ЦК України, а відповідач Комунальне підприємство «Миколаївкомунтранс» зобов`язане відшкодувати AT «ПРОСТО-страхування» грошові в розмірі 27 670,92 гривень.

Ухвалою суду від 21.04.2023 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/584/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

Копія вказаної ухвали була направлена учасникам справи, на їх адреси місцезнаходження, визначені у відповідності до приписів ч. 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України.

Так, позивач отримав копію ухвали 01.05.2023, що вбачається з наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400501359080.

Відповідач отримав копію ухвали 04.05.2023, що вбачається з наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400501359072.

17.05.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 581 від 17.05.2023, у якому підприємство заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись, зокрема, на таке:

Відповідно до положень абз. «г» підпункту 38.1.1. пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» закріплено, що страхувальник після виплати страхового відшкодування має право регресного позову до страхувальника або водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху України.

Вищеописана ДТП відбулась через власну необережність, неуважність та необачність ОСОБА_2 внаслідок чого відбулось порушення вимог п. 2.3.Л та 2.3. Б Правил дорожнього руху України, які призвели до порушення правил безпеки дорожнього руху, що передбачені Розділом 2 «Обов`язки і права водіїв механічних транспортних засобів» Правил дорожнього руху України. Порушення правил дорожнього руху у цій частині не можуть створювати право регресної вимоги страхувальника у розумінні положень абз. «г» підпункту 38.1.1. пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Вищевказаний нормативно-правовий акт у цій частині розуміє під собою порушення водієм транспортного засобу правил, передбачених Розділом 31 «Технічний стан транспортних засобів та їх обладнання» Правил дорожнього руху України, яким встановлені існуючі вимоги до технічного стану та обладнання транспортного засобу.

Відповідач також зазначає, що ОСОБА_2 не було притягнуто до відповідальності за порушення вимог Розділу 31 «Технічний стан транспортних засобів та їх обладнання» Правил дорожнього руху України. ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності лише за порушення п. 2.3. А та 2.3. Б. Розділу 2 «Обов`язки і права водіїв механічних транспортних засобів» Правил дорожнього руху України.

Відповідач наголошує, що єдиний доказ, який міститься в матеріалах справи, яким компетентним органом встановлені певні обставини і зроблено висновки, є Постанова по справі № 490/6748/21 від 21.10.2021 p., в якій встановлено, що ОСОБА_2 : а) не був уважний; б) не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не зреагував на її зміну; в) не стежив за технічним станом транспортного засобу; г) перед виїздом не перевірив і не забезпечив технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, в результаті чого під час руху самостійно здійснилось опускання маніпулятора, що призвело до зіткнення з припаркованим транспортним засобом «NISSAN NOTE», д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням гр. ОСОБА_1 .

За таких обставин, не можна вважати встановленим той факт, що невідповідний технічний стан та обладнання т/зМАЗ 533702, д.н.з. НОМЕР_4 , під керуванням 06 серпня 2021 року ОСОБА_2 , призвів до ДТП, оскільки висновки Центрального районного суду м. Миколаєва, зокрема про те що водій не стежив за технічним станом транспортного засобу, перед виїздом не перевірив і не забезпечив технічно справний стан і комплектність транспортного засобу - не містять у собі висновку про конкретну технічну несправність автомобілю і її невідповідність конкретним вимогам Правил дорожнього руху України. До того ж, як зазначалось вище, причиною ДТП стала власна неуважність, необережність та необачність ОСОБА_2 Постанова по справі № 490/6748/21 від 21.10.2021 р. не містить відомостей, що т/з МАЗ 533702, д.н.з. НОМЕР_4 на момент ДТП знаходився в технічно несправному стані, тобто судом не досліджувався технічний стан транспортного засобу та його обладнання.

З урахуванням наведеного, відповідач доходить висновку про те, що позивач не надав належних доказів, які б були достатніми і окремо чи у їх сукупності доводили б повну сукупність обставин, зазначених в абз. «г» підпункту 38.1.1. пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Станом на час розгляду справи інших заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, від учасників справи до суду не надходило.

За правилами ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд розглянув дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст. 252 ГПК України).

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд -

В С Т А Н О В И В:

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача щодо стягнення з відповідача витрат по виплаті страхового відшкодування.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі належать обставини встановлення розміру витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування, встановлення підстав для відшкодування в порядку регресу витрат шляхом стягнення їх з відповідача.

Позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:

- Поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/5401823;

- повідомлення про подію, що має ознаки страхового випадку від 11.08.2021;

- постанова Центрального районного суду міста Миколаєва від 21.10.2021 у справі № 490/6748/21;

- страховий акт № 154603 від 27.01.2022;

- платіжне доручення № 1654 від 27.01.2022;

- регресна вимога № 04-439 від 14.02.2022;

- заява на виплату страхового відшкодування № 07387 від 19.11.2021;

- договір страхування № S152.086101 від 19.06.2021;

- страховий акт № 0035025.08.21/1 від 05.11.2021;

- платіжне доручення № 5678 від 18.11.2021;

- акт № 2 огляду після ДТП транспортного засобу від 11.08.2021;

- ремонтна калькуляція № 0035025.08 від 16.08.2021;

- розрахунок коефіцієнту фізичного зносу від 06.08.2021;

- договір про надання фінансових послуг факторингу № 02.01.2020-СК від 02.01.2020, з додатковою угодою до нього.

Відповідач на підтвердження власної правової позиції надав суду такі докази:

- протокол про адміністративне правопорушення № 114240;

- наказ Комунального підприємства «Миколаївкомунтранс» № 253 від 11.08.2021 «Про накладання дисциплінарного стягнення на водія автотранспортних засобів ОСОБА_2»;

- доповідна записка директору Комунального підприємства «Миколаївкомунтранс» від 11.08.2021;

- Пояснювальна ОСОБА_2 від 06.08.2021;

- Протокол перевірки технічного стану транспортного засобу № 00972-01477-21 від 22.04.2021.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд встановив таке.

Як встановлено постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 21.10.2021 у справі № 490/6748/21, 06.08.2021р.о 11год.40хв., ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «МАЗ533702», д.н.з. НОМЕР_4 , рухаючись в м. Миколаєві по вул. Новозаводській в районі будинку 2 не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не зреагував на її зміну, не стежив за технічним станом транспортного засобу, перед виїздом не перевірив і не забезпечив технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, в результаті чого під час руху самостійно здійснилось опускання маніпулятора, що призвело до зіткнення з припаркованим транспортним засобом «Nissan Note», д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень, завдано матеріальних збитків.

В судовому засіданні ОСОБА_2 визнав факт вчинення ним вказаного правопорушення за викладених вище обставин.

Дослідивши матеріали справи № 490/6748/21, суддя Центрального районного суду м. Миколаєва, прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_2 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Вина ОСОБА_2 у вчиненні зазначеного вище правопорушення підтверджується даними, що містяться у протоколі та схемі дорожньо - транспортної пригоди до нього (а.с. 1,2), письмових поясненнях ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Таким чином, ОСОБА_2 вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, тобто порушення учасником дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Цією постановою за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, було накладено на ОСОБА_2 адміністративне стягнення у виді штрафу.

Отже, судовим органом встановлено, що дорожньо-транспортна пригода відбулася з вини водія транспортного засобу «МАЗ533702», д.н.з. НОМЕР_4 - ОСОБА_2 .

Згідно з частиною четвертою статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд зауважує, що сторони не надали суду письмових доказів на підтвердження належності відповідачу транспортного засобу «МАЗ533702», д.н.з. НОМЕР_4 . Однак ця обставина визнається сторонами, так само як і перебування ОСОБА_2 у трудових відносинах із Комунальним підприємством «Миколаївкомунтранс».

Відповідно до частини першої статті 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Визнання сторонами зазначених обставин вбачається за текстом позовної заяви та відзиву. Суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання сторонами та вважає ці обставини встановленими.

Крім того, відповідачем не спростовано, що з ремонтної калькуляції № 0035025.08 від 16.08.2021 вбачається, що вартість (розмір) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу «Nissan Note», д.н.з. НОМЕР_3 становить 27 670,92 грн.

Матеріали справи свідчать також про те, що 26.04.2021 Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування» та Комунальне підприємство «Миколаївкомунтранс» уклали Поліс № АР/5401823 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно якого було застраховано відповідальність власника транспортного засобу «МАЗ 53-сміттєвоз», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Крім того, судом встановлено, що 19.06.2021 Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Саламандра» та ОСОБА_1 уклали Страховий поліс «MINIKACKO S» № S152.086101, згідно якого було застраховано відповідальність власника транспортного засобу «Nissan Note», реєстраційний номер НОМЕР_3 .

З матеріалів справи вбачається, що 29.11.2021 до Акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» із заявою про виплату страхового відшкодування звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «МАРКС.КАПІТАЛ», яке згідно з договором надання фінансових послуг факторингу № 02.01.2020-СК від 02 січня 2020 року є представником Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «САЛАМАНДРА».

За результатами розгляду наданих документів від Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКС.КАПІТАЛ», Акціонерним товариством «ПРОСТО-страхування» прийнято рішення про визнання дорожньо-транспортної пригоди від 06.08.2021 страховим випадком, про що 27.01.2022 було складено страховий акт № 154603.

Відповідно до платіжного доручення № 1654 від 27.01.2022 Акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування» виплатило страхове відшкодування в розмірі 27 670,92 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивач звертався до відповідача з регресною вимогою № 04-439 від 14.02.2022 щодо відшкодування грошових коштів, яка залишена без належного реагування.

Таким чином, оскільки позивачем здійснено страхове відшкодування відповідно до положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», товариство звернулось позовом до відповідача про стягнення в порядку регресу, суми сплаченого відшкодування в розмірі 27670,92 грн.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 ГПК України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.

Спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

За змістом ст.ст. 15 та 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

За загальними правилом, закріпленим у ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.

Згідно з нормою ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

З аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191 Цивільного кодексу України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Приписи ч. 2 ст. 1187 ЦК України встановлюють особливого суб`єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, - таким суб`єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Не є таким суб`єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Зазначений висновок узгоджується і з нормою ч. 1 ст. 1172 ЦК України та ч. 2 ст. 1187 ЦК України.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про страхування» страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до видів обов`язкового страхування.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно з вимогами ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний: письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу.

За змістом пп. 38.1.1 «г» п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов: до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

Відповідно до п. 1.6 ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні, зокрема, власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Як уже було наведено вище, суд вважає встановленою обставину, що автомобіль, яким керував ОСОБА_2 (транспортний засіб «МАЗ533702», д.н.з. НОМЕР_4 ), з вини якого відбулась дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої було пошкоджено автомобіль ОСОБА_1 («Nissan Note», реєстраційний номер НОМЕР_3 ), належить Комунальному підприємству «Миколаївкомунтранс».

Крім того, суд наголошує, що постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 21.10.2021 у справі № 490/6748/21, яка набрала законної сили 02.11.2021, встановлено, що відповідна дорожньо-транспортна пригода відбулася у зв`язку із тим, що ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «МАЗ533702», д.н.з. НОМЕР_4 , рухаючись в м. Миколаєві по вул. Новозаводській в районі будинку 2 не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не зреагував на її зміну, не стежив за технічним станом транспортного засобу, перед виїздом не перевірив і не забезпечив технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, в результаті чого під час руху самостійно здійснилось опускання маніпулятора, що призвело до зіткнення з припаркованим транспортним засобом «Nissan Note», д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 .

Суд відхиляє заперечення відповідача про те, що позивач не надав належних доказів, які б були достатніми і окремо чи у їх сукупності доводили б повну сукупність обставин, зазначених в абз. «г» підпункту 38.1.1. пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Так, вищевказаним судовим рішенням, яке набрало законної сили, та не було оскаржене, встановлені відповідні обставини, а саме про те, що під час дорожньо-транспортної пригоди водій не стежив за технічним станом транспортного засобу, перед виїздом не перевірив і не забезпечив технічно справний стан і комплектність транспортного засобу.

Крім того, вказані у постанові Центрального районного суду м. Миколаєва від 21.10.2021 у справі № 490/6748/21 обставини підтвердив водій ОСОБА_2 , який, виходячи зі змісту вказаної постанови, визнав факт вчинення ним вказаного правопорушення за викладених вище обставин.

Суд також відхиляє посилання відповідача на Протокол перевірки технічного стану транспортного засобу № 00972-01477-21 від 22.04.2021, як на доказ належного стану забезпеченого позивачем транспортного засобу, оскільки дорожньо-транспортна пригода мала місце 06.08.2021, тобто більш як через 3 місяці після оформлення відповідного протоколу.

З огляду на вищевказане, суд вважає правомірним застосування позивачем до спірних правовідносин приписів пп. 38.1.1 «г» п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Суд також зауважує, що, як зазначалось вище, нормою ч. 1 ст. 1172 ЦК України закріплено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Отже, аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Підсумовуючи вищенаведене, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми сплаченого позивачем страхового відшкодування у розмірі 27 670,92 грн, розмір понесення якого підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема, відомості про розподіл судових витрат.

За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, у зв`язку з повним задоволенням позовних вимог витрати зі сплати судового збору у даній справі покладаються на відповідача.

Щодо розподілу витрат на професійну правовому допомогу суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на правову допомогу. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У даній справі позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн.

Як встановлено судом у даній справі позивачем подано до суду докази витрат на професійну правничу допомогу, а саме:

1. Договір про надання правової допомоги № 1 від 02.01.2020, укладений між АТ «ПРОСТО-страхування», як клієнтом, та Адвокатським бюро «Синюк та Партнери», як адвокатським бюро, відповідно до предмету якого клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу, в обсязі та на умовах, передбачених даним договором (п. 1.1). Відповідно до п. 4.1 Договору вартість наданих послуг адвокатське бюро визначає самостійно після одержання від клієнта замовлення на надання юридичної допомоги та виставляє клієнту відповідний рахунок.

2. Додаток № 1 від 02.02.2023 «Реєстр справ», який є невід`ємним додатком до Договору про надання правової допомоги № 1 від 02.01.2020, зі змісту якого судом встановлено, що відповідно до реєстру Адвокатське бюро «Синюк та Партнери» надає Приватному акціонерному товариству «ПРОСТО-страхування» правову допомогу за період лютий 2023 року згідно переліку справ, зокрема, під номером 10 зазначено страхувальника КП «Миколаївкомунтранс», учасник ДТП ОСОБА_2, сума збитку/предмет позову 27 670,92 грн, витрати на правову допомогу (гонорар) - 6000,00 грн. Загальна сума витрат на правову допомогу (гонорару) за реєстром складає 66 000,00 грн.

3. Додаток № 2 від 28.02.2023 «Акт виконаних робіт», який є невід`ємним додатком до Договору про надання правової допомоги № 1 від 02.01.2020, зі змісту якого судом встановлено, що відповідно до акту Адвокатське бюро «Синюк та Партнери» надало Приватному акціонерному товариству «ПРОСТО-страхування» правову допомогу за період лютий 2023 року згідно переліку справ, зокрема, під номером 10 зазначено страхувальника КП «Миколаївкомунтранс», учасник ДТП ОСОБА_2, сума збитку/предмет позову 27 670,92 грн, витрати на правову допомогу (гонорар) - 6000,00 грн. Загальна сума витрат на правову допомогу (гонорару) за актом складає 66 000,00 грн.

4. Платіжне доручення № 2920 від 02.02.2023 на суму 66 000,00 грн. Суд зауважує, що призначення платежу містить посилання на Договір про надання правової допомоги № 1 від 02.01.2020.

5. Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних для надання правової допомоги від 28.02.2023, зі змісту якого вбачається, що цей опис складений про те, що на підставі Договору про надання правової допомоги № 1 від 02 січня 2020 року, Адвокат Синюк С.Л., за дорученням Адвокатського бюро «Синюк та партнери», надав Приватному акціонерному товариству «ПРОСТО-страхування» правову допомогу по страховій справі № 154603 (страхувальник - КП «Миколаївкомунтранс»; учасник ДТП - ОСОБА_2), обумовлену Договором, у наступному обсязі:

- надана правова допомога: консультація Замовника щодо порядку та строків надання правової допомоги Адвокатом по стягненню грошових коштів з Відповідача; вартість однієї години роботи: 1 200,00 грн; кількість годин: 1; вартість: 1 200,00 грн;

- надана правова допомога: Підготовчі дії: з`ясування чи мали місце обставини (факти), про які вказує Замовник, та якими доказами вони підтверджуються; з`ясування чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; визначення правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин; визначення правової норми, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин з врахуванням висновків щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду; збір необхідних доказів на підтвердження позовних вимог; аналіз судової практики; вартість однієї години роботи: 1 200,00 грн; кількість годин: 2; вартість: 2 400,00 грн;

- надана правова допомога: Підготовка та подання позовної заяви в суд: визначення підсудності розгляду позовної заяви; визначення складу учасників судового процесу; розрахунок ціни позову та розміру судових витрат; написання, підготовка, копіювання, зшивання та надсилання позовної заяви з додатками в суд; вартість однієї години роботи: 1 200,00 грн; кількість годин: 2; вартість: 2 400,00 грн.

Загальна кількість витраченого часу на надання правової допомоги Замовнику становить 5 годин 00 хвилин, відповідно вартість наданих послуг при вартості однієї нормо години 1 200,00 гривень становить 6 000,00 грн.

За результатами оцінки відповідних доказів суд вважає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн є документально доведеними.

Суд зауважує, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.09.2019 у справі № 910/9784/18.

Крім того, суд зазначає, що згідно ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 ст.126 ГПК України).

Разом із тим, будь-яких заперечень, доказів або обґрунтувань, у тому числі контррозрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку позивачем витрат на правничу допомогу або про неналежність послуг адвоката до справи, відповідач суду не надав.

Таким чином, зважаючи на вищенаведене, з огляду на предмет позову та розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, враховуючи ступінь складності справи та обсяг наданих послуг, суд вважає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн є співмірними з предметом позову, змістом та обсягом наданих послуг.

За такого, у відповідності до положень п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, витрати на професійну правничу допомогу у справі № 915/584/23 покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Комунального підприємства «Миколаївкомунтранс» (54034, м. Миколаїв, вул. Кузнецька, буд. 199; ідентифікаційний код 32459822) на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» (04050, м. Київ, вул. Герцена, буд. 10; ідентифікаційний код 24745673) затрати по виплаті страхового відшкодування в розмірі 27 670,92 грн, а також 2684,00 грн судового збору та 6000,00 грн витрат, пов`язаних з оплатою професійної правової допомоги.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування» (04050, м. Київ, вул. Герцена, буд. 10; ідентифікаційний код 24745673);

Відповідач: Комунальне підприємство «Миколаївкомунтранс» (54034, м. Миколаїв, вул. Кузнецька, буд. 199; ідентифікаційний код 32459822).

Повне рішення складено та підписано судом 20.06.2023.

Суддя О.Г. Смородінова