Рішення № 111674787, 21.06.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.06.2023Справа № 910/5161/23Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс»

до Фізичної особи-підприємця Лисенка Олега Васильовича

про стягнення 107 283,83 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» до Фізичної особи-підприємця Лисенка Олега Васильовича про стягнення 107 283,83 грн, яка обґрунтована порушенням відповідачем умов договору про надання послуг з вивезення побутових відходів №Вп-20540-Др від 06.03.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 прийнято вказаний позов до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/5161/23 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

Частиною 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Частиною 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала про відкриття провадження у справі була направлена позивачу на його електронну адресу, вказану в позові, а також доставлена у електронний кабінет системи «Електронний Суд», що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, ухвала про відкриття провадження у даній справі була направлена відповідачу на адресу його місцезнаходження, яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також вказана у позовній заяві та отримана останнім 20.04.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105493946273.

За приписами ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Пунктом 3 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 у справі № 910/5161/23 встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву, однак, станом на дату ухвалення даного рішення суду відзив на позовну заяву не надійшов.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

06.03.2020 між ФОП Лисенком Олегом Васильовичем (замовник) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» (виконавець) укладено договір про надання послуг з вивезення побутових відходів №Вп-20540-Др від 06.03.2020 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов`язується надати замовнику послуги з вивезення (збирання, перевезення, знешкодження, захоронення) твердих побутових відходів (надалі - послуги), а замовник прийняти і оплатити послуги.

Відповідно до п. 2.1. Договору виконавець надає замовнику послуги відповідно графіку вивезення твердих побутових відходів (надалі - ТПВ), який є Додатком № 1 до Договору.

Конкретні обсяги та вартість наданих замовнику послуг визначаються на підставі щомісячних актів приймання-передачі наданих послуг, в яких вказуються фактичний обсяг вивезених виконавцем ТПВ за місяць - в м.кв. та загальна вартість послуг, наданих виконавцем за місяць (п. 2.3. Договору).

Місце надання послуг зазначається в графіку вивезення ТПВ, що є Додатком № 1 до даного Договору (п. 2.5. Договору).

За положеннями п. 4.1. Договору, тариф на послуги, які передбачені п.1.1. цього Договору, встановлено розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18.03.2019 № 450 «Про встановлення тарифів на послугу з вивезення твердих побутових відходів з урахуванням операцій поводження з побутовими відходами (збирання, перевезення, знешкодження, захоронення).

Тариф на послуги за цим Договором становить 234,22 грн з ПДВ за 1 кв.м.

Пунктом 4.2. Договору визначено, що розрахунки за надані послуги здійснюються замовником щомісячно, до 20 (двадцятого) числа місяця, що є наступним за місяцем, в якому здійснення надання послуг.

Оформлення послуг здійснюється за актом наданих послуг, який складається кожного місяця виконавцем до 10 числа місяця, наступного за місяцем надання послуг та направляється замовнику. У разі не підписання акту наданих послуг замовником протягом 5-ти календарних днів з моменту його отримання та не надання протягом цього ж строку обґрунтованих заперечень, акт вважається підписаним та вважається, що замовник не має жодних претензій до обсягів наданих послуг. В актах наданих послуг вказується фактичний обсяг зібраних і вивезених виконавцем ТПВ за місяць - в кубічних метрах, та загальна вартість послуг, наданих виконавцем за місяць - в гривнях (п. 4.3. Договору).

Умовами п. 4.5. Договору сторони погодили, що тарифи на послуги, що надаються за даним договором, можуть бути змінені на підставі відповідних актів, прийнятих органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, або в інших випадках, передбачених чинним законодавством. Офіційне опублікування та оголошення в засобах масової інформації про зміну тарифів на послуги, що надаються за даним договором є підставою для зміни вартості надання послуг за цим Договором, з дати опублікування такого акту у засобах масової інформації. При цьому, така зміна тарифів не потребує складання окремого письмового документу (додаткової угоди до Договору) і такі нові тарифи будуть застосовуватись при наданні послуг за цим Договором з дня їх офіційного вступу в законну силу.

Підпунктами 5.1.1., 5.1.6. п. 5.1. Договору визначено обов`язок замовника сплачувати за надані послуги в строки, зазначені в п. 4.2. та приймати послуги згідно з актом наданих послуг, в той час як умовами пп.5.3.1. п. 5.3. Договору визначено обов`язок виконавця забезпечити надання послуг відповідно до вимог законодавства та умов Договору. Виконавець має право отримувати від замовника плату за надані послуги (пп. 5.3.1. п. 5.3. Договору).

Цей Договір набирає чинності з моменту укладення і діє до 31.12.2020 включно (п. 9.1. Договору). Однак, умовами п. 9.2. Договору сторони визначили, що якщо за місяць до закінчення строку дії цього Договору жодна із сторін не заявить (в письмовому вигляді, шляхом направлення іншій стороні рекомендованого листа) про припинення його дії, Договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що ним у повному обсязі виконано свої зобов`язання за Договором, в той час як відповідач порушує умови Договору в частині своєчасної оплати за надані послуги, у зв`язку з чим у останнього утворилась заборгованість перед позивачем за надані ним протягом періоду з 01.05.2020 по 31.12.2021 послуги з вивезення ТПВ на загальну суму 66 985,66 грн.

Оскільки відповідачем не здійснено повної та своєчасної оплати вартості наданих послуг, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 66 985,66 грн, а також пені у розмірі 10 723,41 грн, інфляційних втрат у розмірі 25 428,59 грн та 3% річних у розмірі 4 146,17 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором надання послуг, а відповідно до ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто, а замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Судом встановлено, що доказів розірвання договору про надання послуг з вивезення побутових відходів №Вп-20540-Др від 06.03.2020, визнання недійсним чи припинення у визначеному його п. 9.2. порядку матеріали справи не містять, а тому суд приймає до уваги цей Договір як належну підставу у розумінні норм ст. 11 Цивільного кодексу України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

На підтвердження надання відповідачу протягом періоду з 01.05.2020 по 31.12.2021 послуг за Договором позивачем надано в матеріали справи наступні акти надання послуг: № 33382 від 31.05.2020 на суму 3349,28 грн, № 33383 від 30.06.2020 на суму 3349,28 грн, № 43866 від 31.07.2020 на суму 3349,28 грн, № 44731 від 31.08.2020 на суму 3606,92 грн, № 55825 від 30.09.2020 на суму 3091,66 грн, № 55826 від 31.10.2020 на суму 3606,92 грн, № 67281 від 30.11.2020 на суму 3349,28 грн, № 67693 від 31.12.2020 на суму 3349,28 грн, № 10755 від 31.01.2021 на суму 3349,28 грн, № 21805 від 28.02.2021 на суму 3091,66 грн, № 22368 від 31.03.2021 на суму 3349,28 грн, № 33495 від 30.04.2021 на суму 3349,28 грн, № 33496 від 31.05.2021 на суму 3349,28 грн, № 34315 від 30.06.2021 на суму 3349,28 грн, № 45327 від 31.07.2021 на суму 3091,66 грн, № 57939 від 31.08.2021 на суму 3349,28 грн, № 57941 від 30.09.2021 на суму 3349,28 грн, № 58306 від 31.10.2021 на суму 3349,28 грн, № 70195 від 30.11.2021 на суму 3349,28 грн, № 70858 від 31.12.2021 на суму 3606,92 грн, та відповідні рахунки на оплату.

При цьому, судом встановлено, що вказані акти наданих послуг підписані в односторонньому порядку лише з боку виконавця (позивача) та не містять підпису відповідача.

В той же час, акти наданих послуг та рахунки на оплату були надіслані відповідачу в електронному вигляді через систему електронного документообігу, що підтверджується витягом з «M.E.Doc». Акти та рахунки містять відмітку про їх доставлення відповідачу.

Однак, вказаний витяг з «M.E.Doc» не містить відомостей щодо надіслання відповідачу акту наданих послуг № 55826 від 31.10.2020 на суму 3606,92 грн та рахунку на оплату № 55526 від 01.10.2020, а також акту наданих послуг № 33496 від 31.05.2021 на суму 3349,28 грн та рахунку № 33412 від 01.05.2021.

Таким чином, судом приймаються до уваги в якості доказів надання позивачем послуг за період з 01.05.2020 по 31.12.2021 долучені до позову акти наданих послуг та відповідні рахунки на оплату за Договором за спірний період, як такі що надсилалися відповідачу через програму M.E.Doc, за винятком згаданих вище актів № 55826 від 31.10.2020 та № 33496 від 31.05.2021 та відповідних рахунків.

Оскільки матеріали справи не містять жодних доказів того, що відповідачем було висловлено заперечення та/або претензії щодо наданих послуг чи вказаної у актах та рахунках інформації, суд, враховуючи умови п. 4.3. Договору, дійшов висновку, що надіслані відповідачу акти за спірний період є такими, що прийняті останнім без заперечень та зауважень.

Враховуючи викладене, у відповідача виник обов`язок здійснити оплату наданих позивачем за кожен місяць спірного періоду послуг до 20 числа місяця, наступного за місяцем, у якому надано послуги (п. 4.2. Договору).

Матеріли справи не містять доказів здійснення відповідачем повної або часткової оплати наданих послуг за Договором, з огляду на що суд дійшов висновку, що відповідач порушив умови Договору та не виконав взятих на себе зобов`язань.

З урахуванням викладеного та у зв`язку з ненаданням позивачем доказів направлення відповідачу актів та рахунків за жовтень 2020 року та травень 2021 року, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено заборгованість відповідача на суму 60 029,46 грн, яку і слід стягнути з останнього.

Крім того, позивач також заявив до стягнення з відповідача пеню у розмірі 10 723,41 грн, інфляційні у розмірі 25 428,59 грн та 3% річних у розмірі 4 146,17 грн за загальний період прострочення з 21.05.2020 по 29.03.2023.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. (п.п. 4.1, 4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013).

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). (п.п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат у межах заявлених періодів, суд дійшов висновку про те, що він є арифметично неправильним, оскільки позивачем визначено невірну дату початку прострочення грошового зобов`язання, а саме без врахування положень п. 4.2. Договору, яким визначено обов`язок відповідача розрахуватися за надані послуги до 20 числа наступного місяця за місяцем, у якому здійснено надання послуг. Однак, всупереч наведеному, позивач здійснює нарахування інфляційних втрат та 3% річних за місяці, в які мала бути здійснена оплата за надані послуги.

Таким чином, здійснивши власний перерахунок інфляційних та 3% річних, суд вважає, що обґрунтованою сумою інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача є 22 111,62 грн, а 3% річних - 3545,60 грн.

Щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 10 723,41 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Відповідно до п. 6.2. Договору за прострочення строків оплати послуг, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

За таких обставин, оскільки сторони не передбачили іншого періоду нарахування пені, аніж шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, то визначений позивачем період нарахування пені обмежується шестимісячним строком.

Судом встановлено, що позивачем, в порушення приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нараховано пеню за порушення строків оплати за періоди, які перевищують шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Крім того, позивач нараховує пеню за ті місяці, в які мала бути здійснена оплата за надані послуги, в той час як за умовам п. 4.2. Договору прострочення здійснення платежу та, відповідно, нарахування штрафних санкцій, починається з місяця, наступного за місяцем у якому послуги були надані.

Оскільки позивач здійснює нарахування з 21.07.2021; з 21.08.2021; з 21.09.2021; з 21.10.2021; з 21.11.2021; з 21.12.2021, то у межах визначеного позивачем періоду, періодами нарахування пені є: з 21.08.2021 по 21.02.2022; з 21.09.2021 по 21.03.2022; з 21.10.2021 по 21.04.2022; з 21.11.2021 по 21.05.2022; з 21.12.2021 по 21.06.2022; з 21.01.2022 по 21.07.2022.

Здійснивши власний перерахунок, судом встановлено, що обґрунтованою сумою пені, яка підлягає стягненню з відповідача, є сума в розмірі 2103,54 грн.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Лисенка Олега Васильовича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» (вул. Кудрявська, 23, м. Київ, 04053; ідентифікаційний код 33745659) заборгованість у розмірі 60 029,46 грн, інфляційні втрати у розмірі 22 111,62 грн, 3% річних у розмірі 3545,60 грн, пеню у розмірі 2103,54 грн та судовий збір у розмірі 2196,05 грн.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 21.06.2023.

Суддя Т. Ю. Трофименко