Рішення № 111674709, 14.06.2023, Господарський суд м. Києва

Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2023Справа № 910/6986/21Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу в порядку загального позовного провадження

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП» (04116, м. Київ, ВУЛИЦЯ СТАРОКИЇВСЬКА, будинок 14) до проПриватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, місто Київ, ВУЛИЦЯ СИМОНА ПЕТЛЮРИ, будинок 25) зобов`язання припинити дії та стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 2 271 664 грн. 28 коп.Представники:

від Позивача: Литвинов В.В. (представник на підставі довіреності);

від Відповідача: Остапенко С.Л. (представник на підставі довіреності);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (надалі також - «Відповідач») про зобов`язання припинити дії та стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 2 271 664 грн. 28 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для зобов`язання Відповідача припинити дії спрямовані на нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП" послуг щодо експорту електричної енергії за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії №0152-02024 від 01.01.2019 року та включення таких послуг до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії, а також стягнення безпідставно набутих коштів.

Одночасно з позовною заявою Позивачем подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2021 року відкрито провадження у справі 910/6986/21, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 26.05.2021 року. Одночасно з позовною заявою Позивачем подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2021 року відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП" про забезпечення позову.

26.05.2021 року судове засідання не відбудеться у зв`язку із перебуванням судді Чинчин О.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2021 року продовжено строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання призначено на 02.06.2021 року.

31.05.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

01.06.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову.

У підготовче засідання 02.06.2021 року з`явились представники позивача та відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 року, яка занесена до протоколу судового засідання, надано Позивачу строк до 5 днів з 03.06.2021 року для надання відповіді на відзив, надано Відповідачу строк до 5 днів з дня отримання відповіді на відзив для надання заперечень, відкладено підготовче судове засідання на 30.06.2021 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2021 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП" про забезпечення позову задоволено частково. До набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/6986/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП" до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про зобов`язання припинити дії та стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 2 271 664 грн. 28 коп. вжито заходи забезпечення позову.

04.06.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла відповідь на відзив.

11.06.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли заперечення.

У підготовче засідання 30.06.2021 року з`явились представники позивача та відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2021 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.08.2021 року.

У судове засідання 04.08.2021 року з`явились представники позивача та відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2021 року, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву в судовому засіданні до 01.09.2021 року.

У судове засідання 01.09.2021 року з`явились представники позивача та відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2021 року, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву в судовому засіданні до 07.10.2021 року.

21.09.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли додаткові пояснення.

04.10.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли пояснення по справі.

04.10.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

06.10.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2021 року зупинено провадження у справі №910/6986/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП" до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про зобов`язання припинити дії та стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 2 271 664 грн. 28 коп. до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №910/9627/20.

09.08.2022 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

15.08.2022 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшла інформація по справі.

31.08.2022 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі.

Як встановлено Судом, постановою Верховного Суду від 03.08.2022 року по справі №910/9627/20 рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2021 у справі № 910/9627/20 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2022 року поновлено провадження у справі № 910/6986/21, судове засідання по суті у справі №910/6986/21 призначено на 28.09.2022 року.

27.09.2022 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли додаткові пояснення по справі.

У судове засідання 28.09.2022 року з`явились представники позивача та відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 року, яка занесена до протоколу судового засідання, постановлено повернутися до стадії підготовчого провадження, задоволено клопотання Відповідача про долучення доказів до матеріалів справи та визнання поважними причин пропуску строку для подання доказів, встановлено Позивачу строк до 7 днів з дня отримання клопотання Відповідача для надання письмових пояснень чи заперечень щодо цих доказів, відкладено підготовче судове засідання на 26.10.2022 року.

05.10.2022 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли заперечення на додаткові пояснення Відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2022 року призначено підготовче судове засідання, яке не відбулось 26.10.2022 року у зв`язку із перебуванням судді Чинчин О.В. у відпустці, на 03.11.2022 року.

У підготовче засідання 03.11.2022 року з`явились представники позивача та відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2022 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче судове засідання на 23.11.2022 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2022 року призначено підготовче судове засідання, яке не відбулось 23.11.2022 року у зв`язку із отриманням сигналу "Повітряна тривога", на 30.11.2022 року.

У підготовче судове засідання 30.11.2022 року з`явились представники сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2022 року зупинено провадження у справі №910/6986/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП" до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про зобов`язання припинити дії та стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 2 271 664 грн. 28 коп. до розгляду справи №640/27130/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕ ТРЕЙДІНГ УКРАЇНА" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання сферах енергетики та комунальних послуг, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО", про визнання постанови протиправною та нечинною, й набрання резолютивним процесуальним документом, складеним за наслідками розгляду вказаної справи, законної сили.

Як встановлено Судом, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2023 року по справі №640/27130/21 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2022 року у справі №640/27130/21 змінено, виключивши із абзацу другого резолютивної частини слова "з моменту прийняття". В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2022 року у справі №640/27130/21 залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 25.04.2023 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Національної комісії, що здійснює державне регулювання сферах енергетики та комунальних послуг на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.10.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2023 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕ ТРЕЙДІНГ УКРАЇНА" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання сферах енергетики та комунальних послуг, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" про визнання постанови протиправною та нечинною.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.05.2023 року поновлено провадження у справі № 910/6986/21, підготовче засідання у справі №910/6986/21 призначено на 24.05.2023 року.

19.05.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли додаткові пояснення.

23.05.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли додаткові пояснення.

У підготовче судове засідання 24.05.2023 року з`явились представники сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.06.2023 року.

07.06.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

13.06.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі.

14.06.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли додаткові пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2023 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено в задоволенні клопотання Відповідача про зупинення провадження у справі, відмовлено в задоволенні клопотання Відповідача про поновлення строку для долучення доказу; відмовлено в задоволенні клопотання про долучення доказу.

В судовому засіданні 14 червня 2023 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд її задовольнити. Представник Відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 14 червня 2023 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" є юридичною особою, що утворена 29.07.2019 року як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 року № 73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 року № 829-р "Про погодження перетворення державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" у приватне акціонерне товариство".

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" є правонаступником майна, усіх прав та обов`язків Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" відповідно до ст. 108 Цивільного кодексу України, п. 5 Порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2012 року №802, п. 3.2. Статуту Національної енергетичної компанії "Укренерго".

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" виконує функції оператора системи передачі - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП» є учасником ринку електричної енергії та здійснює свою діяльність на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №6894 від 10.07.2018. (т.1 а.с.97)

01.01.2019 року між Державним підприємством "Національна енергетична компанія Укренерго" (ОСП) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП» (користувач) було укладено Договір про надання послуг з передачі електричної енергії №0152-02024 в редакції Додаткової угоди від 14.08.2019 року, відповідно п. 1.1 якого ОСП зобов`язується надавати послугу з передачі електричної енергії (послуга), а користувач зобов`язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору. (т.1 а.с.98-117)

Умови цього Договору є типовими та затверджені постановою НКРЕКП № 309 від 14.03.2018 «Про затвердження Кодексу системи передачі».

Згідно з п. 6.5 Договору про передачу користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги протягом 3 банківських днів з дати отримання та на підставі акта приймання-передачі послуги, який ОСП надає користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим.

За умовами пункту 4.1 Договору для розрахунків за цим договором використовується плановий і фактичний обсяг послуги: 1) плановий обсяг послуги визначається на основі наданих користувачем і погоджених ОСП повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць; 2) визначення фактичного обсягу послуги у розрахунковому місяці здійснюється:

- для ОСР на підставі даних щодо обсягів технологічних витрат електричної енергії на її розподіл електричними мережами ОСР;

- для електропостачальників на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії споживачами електропостачальника;

- для споживачів електричної енергії, які мають намір купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, незалежно від точки приєднання на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами;

- для споживачів електричної енергії, які приєднані до мереж ОСП, незалежно від способу купівлі електричної енергії (в електропостачальника за Правилами роздрібного ринку чи за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку) на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами;

- для виробників електричної енергії на підставі даних щодо обсягів електричної енергії, необхідної для забезпечення власних потреб електричних станцій, на яких відсутня генерація.

Згідно з п.5.1 Договору планова та фактична вартість послуги за цим договором визначається шляхом множення планового та фактичного обсягу (МВт*год) за розрахунковий період на тариф на послугу, затверджений регулятором (грн/МВт*год). На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України.

Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2019. Якщо користувач не направив ОСП у строк не менший ніж за місяць до закінчення терміну дії договору повідомлення про припинення дії договору, то цей договір вважається подовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах (п.14.1 Договору).

Додатковою угодою №3 від 11.11.2021 року до Договору про надання послуг з передачі електричної енергії №0152-02024 від 01.01.2019 року Сторони виклали договір в новій редакції, умови якої поширюються на взаємовідносини сторін, які виникли до її укладення з 08.02.2020 року відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України. (п. 6 Додаткової угоди). (т.3 а.с.137-141)

Відповідно до п. 1.1 Договору (в редакції Додаткової угоди №3 від 11.11.2021 року) ОСП зобов`язується надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - послуга), а користувач зобов`язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього Договору.

Згідно з п. 3.1 Договору планова та/або фактична вартість послуги визначається на підставі діючого на момент надання послуги тарифу на послуги з передачі електричної енергії та планового та/або фактичного обсягу послуги в розрахунковому періоді. На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України. Тариф на послуги з передачі електричної енергії затверджується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (Регулятором), та оприлюднюється ОСП на своєму офіційному веб-сайті в мережі Інтернет.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що для розрахунків за цим Договором використовується плановий і фактичний обсяги послуги:

1) плановий обсяг послуги визначається на основі наданих користувачем повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць. У разі ненадання або несвоєчасного надання користувачем повідомлень плановим обсягом послуги визначається фактичний обсяг наданої послуги у попередньому розрахунковому періоді;

2) фактичний обсяг послуги в розрахунковому місяці визначається відповідно до розділу ХІ Кодексу системи передачі.

Розрахунковим періодом за цим Договором є 1 календарний місяць (п. 5.1 Договору).

За умовами пунктів 5.5, 5.6 Договору користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги протягом 3 банківських днів з дати та на підставі отриманого акта приймання-передачі послуги, який ОСП надає користувачу протягом перших 11 календарних днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих ОСП або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком" (далі - сервіс), з використанням кваліфікованого електронного підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством.

Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається на підставі даних, що надаються до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), Адміністратором комерційного обліку.

Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надається АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в сервісі згідно з вимогами Правил ринку.

Акт коригування наданої послуги у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє користувачу. Користувач здійснює підписання акта коригування наданої послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 календарних днів та повертає один примірник підписаного акта ОСП. Оплату вартості послуги, що виникла в результаті коригування обсягів та вартості послуг, користувач здійснює протягом 3 банківських днів з дня отримання акта.

У разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі послуги користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі послуги вартість послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов`язання у встановлений Договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акта приймання-передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про надання послуг з передачі електричної енергії №0152-02024 від 01.01.2019 року ОСП у період липень 2020 року - березень 2021 року передав, а Користувач отримав послуги з передачі електричної енергії, що підтверджується Актами приймання - передачі послуги від 31.07.2020 року з актом коригування від 21.12.2020 р. на суму 4 616 537 грн. 11 коп., від 31.08.2020 року з актом коригування від 18.01.2021 р. на суму 7 370 254 грн. 76 коп., від 30.09.2020 року з актом коригування від 18.01.2021 р. на суму 11 940 219 грн. 82 коп., від 31.10.2020 року на суму 11 126 906 грн. 45 коп., від 30.11.2020 року на суму 9 503 137 грн. 69 коп., від 31.12.2020 року на суму 7 458 578 грн. 00 коп., від 31.01.2021 року на суму 755 673 грн. 58 коп., від 28.02.2021 року на суму 353 628 грн. 48 коп., від 31.03.2021 року на суму 877 912 грн. 60 коп. (т.1 а.с.118-129)

Крім того, на виконання умов Договору про надання послуг з передачі електричної енергії №0152-02024 від 01.01.2019 року Відповідач виставив Позивачу рахунки на оплату за період липень 2020 року - березень 2021 року на загальну суму в розмірі 52 188 507 грн. 04 коп., які були оплачені останнім у повному обсязі, що підтверджується випискою по рахунку Позивача, платіжними дорученнями. (т.1 а.с.130-190)

Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго» були видані довідки про фактичну кількість електроенергії переміщену з/до ОЕС України до/з ЕС суміжних країн та обсяги електричної енергії поставленої за зовнішньоекономічними контрактами Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП» у липні 2020 року - березні 2021 року, (т.1 а.с.218-230)

Позивач надіслав на адресу Відповідача вимогу №18/02-1 від 18.01.2021 р. про повернення безпідставно набутих коштів у розмірі 2271664 грн. 28 коп. У відповідь на яку Відповідач листом №01/8563 від 05.03.2021 р. відмовив у поверненні грошових коштів. (т.1 а.с.231-232)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач фактично не надає послуги з передачі електричної енергії при здійсненні експортних операцій з продажу електричної енергії, нарахування Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" плати за послуги з передачі при здійсненні експорту не передбачено чинним законодавством України та умовами договору про надання послуг з передачі електричної енергії №0152-02024 від 01.01.2019 року. Вказане також вказує на відсутність у Відповідача правових підстав для набуття і збереження грошових коштів в сумі 2 271 664 грн. 28 коп., які було сплачено на підставі неправомірно виставлених рахунків з метою недопущення набуття статусу "Переддефолтний" чи "Дефолтний". Таким чином, просить Суд зобов`язати Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» припинити дії спрямовані на нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП» послуг щодо експорту електричної енергії за договором про надання послуг з передачі електричної енергії №0152-02024 від 01.01.2019 р. та включення таких послуг до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії; стягнути з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРОТРЕЙДИНГ ГРУП» безпідставно набуті в період з 01.07.2020 р. по 31.01.2021 р. грошові кошти в сумі 2 271 664,28 грн.

Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначає, що пункт 4.1 договору про надання послуг з передачі електричної енергії не звільняє електропостачальника від обов`язку оплачувати послугу з передачі електричної енергії, щодо якої здійснюється експорт. До того ж, вказаним учасником судового процесу вказано, що в силу прямої вказівки Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи передачі забезпечує передачу електричної енергії (включаючи експортовану) з використанням в тому числі міждержавних ліній. При цьому, здійснення експорту електричної енергії без використання системи передачі є неможливим. Також відповідачем вказано на те, що позивачем обрано не вірний та не ефективний спосіб захисту своїх прав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП» підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору про надання послуг з передачі електричної енергії №0152-02024 від 01.01.2019 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Закон України "Про ринок електричної енергії" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

За приписами ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема: про надання послуг з передачі.

При цьому, передачею електричної енергії є транспортування електричної енергії електричними мережами оператора системи передачі від електричних станцій до пунктів підключення систем розподілу та електроустановок споживання (не включаючи постачання електричної енергії), а також міждержавними лініями (пункт 60 частини першої статті 1 Закону).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 57 Закону електропостачальники мають право купувати та продавати електроенергію на ринку електричної енергії, здійснювати експорт-імпорт електричної енергії за вільними цінами.

Поряд із цим пунктом 1.3.5 Правил ринку передбачено, що кандидат в учасники ринку повинен мати діючі договори, зокрема, про надання послуг з передачі електричної енергії, що укладаються згідно із Кодексом системи передачі (КСП).

Згідно з пунктами 5.2, 5.4, 5.5 КСП укладення договорів про надання послуг з передачі електричної енергії є обов`язковою умовою надання користувачам доступу до системи передачі. Оператор системи передачі (ОСП) укладає договір про надання послуг з передачі електричної енергії з користувачем до набуття ним статусу учасника ринку електричної енергії відповідно до Правил ринку.

Договір про надання послуг з передачі електричної енергії визначає організаційні, технічні та фінансові умови, на яких ОСП здійснює передачу електричної енергії системою передачі (пункт 5.1 КСП).

Пунктом 60 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" унормовано, що передача електричної енергії - транспортування електричної енергії електричними мережами оператора системи передачі від електричних станцій до пунктів підключення систем розподілу та електроустановок споживання (не включаючи постачання електричної енергії), а також міждержавними лініями.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний кордон України" - державним кордоном України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України - суші, вод, надр, повітряного простору.

Міждержавною лінією електропередачі у розумінні п. 43 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" є лінія електропередачі, що перетинає кордон між Україною та іншою державою і з`єднує об`єднану енергетичну систему України з системою передачі суміжної держави.

Отже, виходячи з вищевикладеного, в розумінні Закону України "Про ринок електричної енергії" передача електричної енергії при імпорті або експорті відбувається у віртуальній точці на державному кордоні.

За приписами п.п. 30 та 92 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" електропостачальником є суб`єкт господарювання, який здійснює продаж електричної енергії за договором постачання електричної енергії споживачу, а трейдером є суб`єкт господарювання, що здійснює купівлю електричної енергії виключно з метою її перепродажу, крім продажу за договором постачання електричної енергії споживачу.

Отже, положеннями п.п. 43, 60 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії", ст.1 Закону України "Про державний кордон України" визначено, що передача по відношенню до експортних/та або імпортних операцій "передачею електричної енергії у віртуальній точці на державному кордоні, яка є аналогічною до операції купівлі - продажу електричної енергії у віртуальній точці між двома трейдерами на українському ринку щодо якої не сплачується тариф на передачу та/або диспетчеризацію.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 04.02.2021 у справі № 914/935/20 та від 08.06.2021 у справі № 910/8044/20.

Пунктом 1.3.5 Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 307 (далі - Правила ринку) передбачено, що кандидат в учасники ринку повинен мати діючі договори, зокрема, про надання послуг з передачі електричної енергії, що укладаються згідно із Кодексом системи передачі (КСП).

Договір про надання послуг з передачі електричної енергії визначає організаційні, технічні та фінансові умови, на яких ОСП здійснює передачу електричної енергії системою передачі (пункт 5.1 глави 5 розділу X КСП).

Згідно з пунктами 5.2, 5.4, 5.5 глави 5 розділу X КСП укладення договорів про надання послуг з передачі електричної енергії є обов`язковою умовою надання користувачам доступу до системи передачі. Оператор системи передачі (ОСП) укладає договір про надання послуг з передачі електричної енергії з користувачем до набуття ним статусу учасника ринку електричної енергії відповідно до Правил ринку. Договір про надання послуг з передачі електричної енергії укладається за типовою формою, яка затверджується Регулятором.

Станом на час укладення сторонами Договору про надання послуг з передачі електричної енергії №0152-02024 від 01.01.2019 року типова форма такого договору містилася у Додатку 6 до КСП, затвердженого постановою НКРЕКП № 309 від 14.03.2018, умови якого не передбачали включення до обсягів послуг з передачі електричної енергії обсягів експортованої електричної енергії, тобто обсягів, які не пов`язані з обсягами споживання електричної енергії споживачами Позивача.

Обов`язок сплати тарифу за передачу, зокрема, щодо обсягів експортованої електричної енергії було запроваджено із прийняттям Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постанови від 07.02.2020 № 360 "Про затвердження змін до Кодексу систем передачі", яка набула чинності 08.02.2020 (далі - Постанова № 360).

Так, Постановою № 360 було внесено зміни до Кодексу систем передачі, зокрема:

- у розділі XI глави 5, пункт 5.3 викладено в такій редакції:

"5.3. Послуги з передачі електричної енергії надаються ОСП на підставі договору між ним та: ОСР; електропостачальником; споживачем електричної енергії, який має намір купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку незалежно від точки приєднання; споживачем електричної енергії, оператором системи якого є ОСП, незалежно від способу купівлі електричної енергії (в електропостачальника за Правилами роздрібного ринку чи за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку); виробником електричної енергії для забезпечення власних потреб електричних станцій, що заживлені від мереж ОСР/ОСП, а також власних потреб електричних станцій у випадку відсутності генерації; трейдером/електропостачальником/виробником, що здійснює експорт електричної енергії в обсягах експорту електричної енергії";

- абзац третій пункту 5.6 замінено дев`ятьма новими абзацами, зокрема, визначено, що обсяг послуг з передачі електричної енергії визначається: для електропостачальників - на підставі даних щодо обсягів експорту електричної енергії та обсягів споживання електричної енергії споживачами електропостачальника, крім обсягів споживання електричної енергії споживачами, оператором системи яких є ОСП; для виробників електричної енергії - на підставі даних щодо обсягів експорту електричної енергії та обсягів електричної енергії для забезпечення власних потреб електричних станцій, що заживлені від мереж ОСР/ОСП, а також власних потреб електричних станцій у випадку відсутності генерації;

- у главі 6 абзац четвертий пункту 6.2 замінено двома абзацами наступного змісту:

"трейдером/електропостачальником/виробником, що здійснює імпорт та/або експорт електричної енергії в обсягах імпорту/експорту електричної енергії; споживачем, для якого оператором системи є ОСП";

- пункт 6.5 доповнено новими абзацами такого змісту:

"Обсяг послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління визначається, для виробників - як обсяг відпущеної електричної енергії, обсяг імпорту та/або експорту електричної енергії; для операторів систем розподілу - як обсяг розподіленої електричної енергії, обсяг купівлі електричної енергії для компенсації технологічних витрат електричної енергії на її розподіл електричними мережами оператора системи розподілу та обсяг електричної енергії для господарчих потреб ОСР; для споживачів, оператором системи яких є ОСП, - як обсяг спожитої електричної енергії; для електропостачальників та трейдерів - як обсяг імпорту та/або експорту електричної енергії. Для визначення обсягу наданої послуги використовуються дані обліку Адміністратора комерційного обліку. Споживачі, електроустановки яких приєднані до мереж ОСР, окремо не сплачують послугу з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління".

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2020 у справі №640/3041/20, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2020, визнано протиправною та нечинною з моменту прийняття Постанову №360 в частині змін до пунктів 5.1, 5.3, 5.6 глави 5, 6.2, 6.5 глави 6 Розділу ХІ, та змін до додатків 5 та 6 Кодексу системи передачі. (т.1 а.с. 233-256)

Однак, постановою Верховного Суду від 08.09.2021 судові рішення судів попередніх інстанцій у справі № 640/3041/20 скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. (т. 2 а.с.191-194)

З урахуванням викладеного, з метою приведення Договору у відповідність до Кодексу системи передачі, з урахуванням змін та доповнень, внесених Постановою № 360, Сторони уклали Додаткову угоду №3 від 11.11.2021 року до Договору про надання послуг з передачі електричної енергії №0152-02024 від 01.01.2019 року, якою виклали договір в новій редакції, умови якої поширюються на взаємовідносини сторін, які виникли до її укладення з 08.02.2020 року відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України. (п. 6 Додаткової угоди). (т.3 а.с.137-141)

Суд, проаналізувавши зміст Договору про надання послуг з передачі електричної енергії №0152-02024 від 01.01.2019 року в редакції Додаткової угоди №3 від 11.11.2021 року, приходить до висновку, що його умовами не передбачено обов`язку Позивача сплачувати Відповідачу вартість послуги з передачі електричної енергії в обсягах експорту.

За таких обставин, з огляду на наведене вище у сукупності, Суд дійшов висновку, що нарахування Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" плати за послуги з передачі при здійсненні експорту не було передбачено чинним законодавством України та умовами Договору про надання послуг з передачі електричної енергії №0152-02024 від 01.01.2019 року.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону цей Закон спрямований на імплементацію актів законодавства Енергетичного Співтовариства у сфері енергетики, а саме Директиви 2009/72/ЄС про спільні правила внутрішнього ринку електричної енергії та про скасування Директиви 2003/54/ЄС, Регламенту (ЄС) 714/2009 про умови доступу до мережі транскордонного обміну електроенергією та скасування Регламенту (ЄС) 1228/2003, Директиви 2005/89/ЄС про заходи для забезпечення безпеки інвестування до системи електропостачання та інфраструктури.

Суб`єкти владних повноважень, а також суди при застосовуванні норм цього Закону беруть до уваги правозастосовну практику Енергетичного Співтовариства та Європейського Союзу, зокрема рішення Суду Європейського Союзу (Європейського Суду, Загального Суду), практику Європейської Комісії та Секретаріату Енергетичного Співтовариства щодо застосовування положень актів законодавства Європейського Союзу, зазначених у цій статті (ч. 11 ст. 2 Закону).

Пункт 2 ч. 6 ст. 2 Закону встановлює, що Кодекс системи передачі має відповідати вимогам нормативно-правових актів Енергетичного Співтовариства.

При цьому, Суд зазначає, що визнання рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.10.2022 у справі № 640/27130/21 протиправною та нечинною Постанову № 360 в частині змін до пунктів 5.1, 5.3, 5.6 глави 5, пунктів 6.2, 6.5 глави 6 розділу XI та змін до додатків 5 та 6 Кодексу системи передачі не має визначального значення для вирішення даного спору по суті, оскільки постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2023, із посиланням на припис ч. 2 ст. 265 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.10.2022 у справі № 640/27130/21 змінено шляхом виключення із абзацу другого резолютивної частини слів "з моменту прийняття".

Отже, Постанова № 360 в частині змін до пунктів 5.1, 5.3, 5.6 глави 5, пунктів 6.2, 6.5 глави 6 розділу XI та змін до додатків 5 та 6 Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309, є такою, що втратила чинність з 29.03.2023 року, проте спірні правовідносини у цій справі обмежуються періодом з 01.07.2020 року по 31.01.2021 року.

Водночас, висновки щодо реалізації актів Енергетичного Співтовариства та тлумачення змісту міжнародних договорів України, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 910/9627/20, є релевантними до спірних правовідносин, а тому враховуються Судом.

За приписами ст. 11 Господарського процесуального Кодексу України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили. У разі невідповідності правового акта міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує міжнародний договір України.

Стаття 9 Конституції України визначає, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 2 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено правові основи функціонування ринку електричної енергії. Зокрема, у ч.1 вказаної статті вказано, що правову основу функціонування ринку електричної енергії становлять Конституція України, цей Закон, закони України "Про альтернативні джерела енергії", "Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу", "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", "Про природні монополії", "Про захист економічної конкуренції", "Про охорону навколишнього природного середовища", міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та інші акти законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про ринок електричної енергії", цей Закон спрямований на імплементацію актів законодавства Енергетичного Співтовариства у сфері енергетики, а саме Директиви 2009/72/ЄС про спільні правила внутрішнього ринку електричної енергії та про скасування Директиви 2003/54/ЄС, Регламенту (ЄС) 714/2009 про умови доступу до мережі транскордонного обміну електроенергією та скасування Регламенту (ЄС) 1228/2003, Директиви 2005/89/ЄС про заходи для забезпечення безпеки інвестування до системи електропостачання та інфраструктури.

Частиною 11 ст. 2 Закону України "Про ринок електричної енергії" унормовано, що суб`єкти владних повноважень, а також суди при застосовуванні норм цього Закону беруть до уваги правозастосовну практику Енергетичного Співтовариства та Європейського Союзу, зокрема рішення Суду Європейського Союзу (Європейського Суду, Загального Суду), практику Європейської Комісії та Секретаріату Енергетичного Співтовариства щодо застосовування положень актів законодавства Європейського Союзу, зазначених у цій статті.

Пункт 2 ч. 6 ст. 2 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлює, що Кодекс системи передачі має відповідати вимогам нормативно-правових актів Енергетичного Співтовариства.

Порядок укладення, виконання та припинення дії міжнародних договорів України з метою належного забезпечення національних інтересів, здійснення цілей, завдань і принципів зовнішньої політики України, закріплених у Конституції України та законодавстві України, встановлює Закон України «Про міжнародні договори України», статтею 19 якого передбачено, що чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

24.09.2010 Україна приєдналась до Договору про ЕС (приєднання набрало чинності 01.02.2011), завдання якого згідно зі статтею 2 полягає в організації зв`язків між Сторонами й створенні правової та економічної бази стосовно енергопродуктів і матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі.

Згідно зі статтею 3 Договору про ЕС для цілей статті 2 Договору діяльність ЕС охоплює:

a) запровадження Договірними Сторонами нормативно-правової бази Європейського Співтовариства з енергетики, навколишнього середовища, конкурентної політики та відновлюваних джерел енергії, як описано у розділі II Договору про ЕС, що враховує як інституційну структуру Енергетичного Співтовариства, так і конкретну ситуацію в кожній з Договірних Сторін (далі - розширення дії нормативно-правової бази Європейського Співтовариства), як описано в розділі II Договору про ЕС;

b) установлення певної регуляторної системи, що дозволяє ефективне функціонування ринків енергопродуктів і матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі, на територіях Договірних Сторін і частині території Європейського Співтовариства та охоплює створення єдиного механізму транскордонної передачі та (або) транспортування енергопродуктів і матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі, й здійснення нагляду за одностороннім дотриманням заходів з безпеки (далі - механізм функціонування ринків енергопродуктів і матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі), як описано в розділі III Договору про ЕС;

c) створення Сторонами ринку енергопродуктів і матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі, без внутрішніх кордонів, у тому числі координацію взаємодопомоги у разі серйозних порушень у функціонуванні енергетичних мереж або зовнішніх пошкоджень, яка може охоплювати досягнення спільної енергетичної зовнішньоторговельної політики (далі - створення єдиного енергетичного ринку), як описано в розділі IV Договору про ЕС.

Згідно зі статтею 5 Договору про ЕС Енергетичне Співтовариство дотримуватиметься нормативно-правової бази Європейського Співтовариства, описаної в розділі II, що враховує як інституційну структуру цього Договору, так і конкретні умови кожної з Договірних Сторін з урахуванням необхідності забезпечення високого рівня захисту інвестицій та їхнього найоптимальнішого залучення.

При цьому, за статтею 11 Договору про ЕС, яка міститься у розділі ІІ, «нормативно-правова база Європейського Співтовариства з енергетики» для цілей цього Договору означають: i) директиву Європейського парламенту й Ради Європи 2003/54/EC від 26 червня 2003 року стосовно загальних засад функціонування внутрішнього ринку електроенергії, ii) директиву Європейського парламенту й Ради Європи 2003/55/EC від 26 червня 2003 року стосовно загальних засад функціонування внутрішнього ринку природного газу та iii) постанову Європейського парламенту й Ради Європи 1228/2003/EC від 26 червня 2003 року стосовно умов доступу до мережі транскордонної передачі електроенергії.

Відповідно до статті 1 Протоколу про приєднання України до Договору про ЕС (ратифікований Законом від 15.12.2010, який набрав чинності 30.01.2011) Україна приєднується до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства як Договірна Сторона відповідно до термінів та строків, викладених у Рішенні Ради Міністрів Енергетичного Співтовариства від 18.12.2009 про приєднання України до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства (Рішення 2009/04/MC-EnC), як це зазначено нижче в цьому Протоколі.

Якщо іншого не зазначено в цьому Протоколі, на дату приєднання, Україні надаються всі права, надані Договірним Сторонам, і вона виконує всі зобов`язання, покладені на Договірні Сторони Договором і всіма Рішеннями та Процедурними актами, прийнятими під час застосування Договору із часу набрання ним чинності.

Таким чином, приєднавшись до Договору про ЕС, Україна прийняла на себе зобов`язання дотримуватися встановлених цим Договором положень та нормативно-правової бази щодо передачі енергопродуктів та матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі.

Стаття 41 Договору про ЕС визначає, що мита й кількісні обмеження імпорту й експорту енергопродуктів і матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі, і всі заходи, що мають подібний результат, між Сторонами забороняються. Ця заборона застосовується також до мит фіскального характеру.

Пункт 1 (статті 41) не виключає кількісних обмежень або заходів, що мають подібний результат, виправданих на підставі державної політики або державної безпеки, захистом здоров`я та життя людей, тварин або рослин чи захистом промислової та комерційної власності. Такі обмеження або заходи, проте, не є засобами довільної дискримінації або прихованого обмеження торгівлі між Сторонами.

Наведена норма є обов`язковою для України як для сторони Договору про ЕС і підлягає застосуванню відповідно до статті 9 Конституції України та Закону України «Про міжнародні договори України».

Відповідно до ст. 94 Договору Інституції тлумачать будь-який термін чи інше поняття, використані в цьому договорі як такі, що походять із законодавства Європейського Співтовариства відповідно до прецедентного права Суду чи Суду першої інстанції Європейських Співтовариств.

Так відповідно до позиції суду Європейського союзу у справі № C-305/17 FENS vs Slovak Republic від 06.12.2018 року щодо тлумачення положень Директиви 2003/54/ЄС, яка, як зазначено вище, є складовою права Енергетичного співтовариства, встановив, що закріплення плати за передачу при здійсненні експортних операцій є заходом еквівалентним до мита, оскільки таким заходом є будь-яка грошова плата, якою б малою вона не була та не залежно від її призначення та способу застосування, що накладається в односторонньому порядку на товари через те, що вони перетинають кордон, і яка не є митом у строгому розумінні.

Отже, рішення Суду ЄС належить розцінювати як таке, що дозволяє встановити зміст положень актів законодавства Європейського Союзу, зазначених у статті 2 Закону про РЕ. Подібно до практики застосування рішень ЄСПЛ, врахуванню підлягають принципи, що випливають із його рішень щодо подібних питань, навіть якщо вони стосуються інших держав.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 серпня 2022 року по справі № 910/9627/20.

У ст. 67 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства передбачено, що Секретаріат Енергетичного Співтовариства спостерігає за виконанням Сторонами взятих на себе зобов`язань за цим Договором та передає щорічні звіти про хід виконання зобов`язань Раді Міністрів.

Таким чином, фактично ратифікацією Договору про заснування Енергетичного Співтовариства Україна уповноважила Секретаріат Енергетичного Співтовариства на оцінку правомірності дій України, як сторони Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, на відповідність його умовам.

В межах реалізації вищезазначених повноважень, Секретаріат Енергетичного Співтовариства дійшов висновку, що встановлена плата за передачу щодо обсягів експортованої електричної енергії є за своєю природою та з урахуванням її структури такою, що має розцінюватися як захід, який є подібним до мита, встановлення якого не відповідає нормам статті 41 Договору про ЕС та не є виправданим відповідно до пункту 2 цієї статті.

Крім того, ст. 31 Угоди про Асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, встановлює, що сторони не повинні запроваджувати або зберігати в силі будь-які мита, податки або будь-які інші заходи еквівалентної дії, що накладаються на вивезення товарів або запроваджується у зв`язку з вивезенням товарів на іншу територію.

За таких обставин, виходячи з вищевикладеного, Суд зазначає, що нарахування плати за послуги з передачі експортованих обсягів електроенергії фактично призводить до порушення міжнародних зобов`язань України.

Таким чином, Суд дійшов висновку щодо обґрунтованості тверджень Позивача про неправомірність дій Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" щодо включення ним обсягів з передачі електричної енергії при здійсненні експорту електричної енергії.

Щодо способу захисту порушеного права Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП», Суд зазначає.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Порушеним правом слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб`єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

У розумінні зазначених приписів суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту.

За таких обставин, Суд зазначає, що саме на Позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 ЦК України.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02.07.2019 у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та ін.).

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98).

Отже, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси юридичних осіб у спосіб, визначений законом або договором. Суд, відповідно до викладеної в позові вимоги, може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, який не суперечить закону, але лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів (пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18)).

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 року у справі №910/7164/19.

При зверненні до суду з вказаним позовом Позивач просив суд зобов`язати Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» припинити дії спрямовані на нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП» послуг щодо експорту електричної енергії за договором про надання послуг з передачі електричної енергії №0152-02024 від 01.01.2019 р. та включення таких послуг до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що нарахування плати за ці послуги є безпідставним та має наслідком присвоєння Позивачу статусу «Переддефолтний» у зв`язку із несплатою заборгованості, що в подальшому призведе до присвоєння йому статусу «Дефолтний» із встановленням обмежень щодо діяльності на ринку електроенергії.

Відповідно до глави 1.7 розділу І Правил ринку (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин сторін) учасник ринку, крім ОСП, ОР та гарантованого покупця, набуває статусу «Переддефолтний» при настанні принаймні однієї з таких подій або обставин:

1) учасник ринку до 18:00 банківського дня, що є другим робочим днем після дати отримання на електронну адресу учасника ринку через систему управління ринком платіжного документа від АР, не здійснив відповідну оплату;

2) учасник ринку, який є СВБ, не надавав, не підтримував, не збільшував та не поновлював фінансові гарантії в необхідному обсязі відповідно до розділу VI цих Правил;

3) учасник ринку не здійснив оплату послуги з передачі електричної енергії та/або з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління у строк понад 30 календарних днів з дати отримання акта приймання-передачі послуги.

1.7.2. При набутті статусу «Переддефолтний» АР на період існування такого статусу:

1) надсилає учаснику ринку та Регулятору повідомлення про набуття учасником ринку статусу «Переддефолтний»;

2) публікує на офіційному вебсайті АР повідомлення про набуття учасником ринку статусу "Переддефолтний" із зазначенням дати набуття такого статусу;

3) використовує фінансові гарантії, що надаються учасником ринку, для покриття його заборгованості перед ОСП;

4) використовує фінансові гарантії, що надаються ним, для покриття заборгованості перед АР та/або, якщо учасник виступає в якості електропостачальника, після набуття ним статусу «Переддефолтний» кожного банківського дня (о 12:00) направляє до уповноважених банків довідку, що містить інформацію щодо повного та скороченого найменування учасника ринку або ПІБ (якщо учасником ринку є фізична особа або фізична особа- підприємець), ЄДРПОУ або РНОКПП (якщо учасником ринку є фізична особа або фізична особа-підприємець), розміру простроченої електропостачальником оплати вартості його небалансів електричної енергії.

1.7.3. При набутті статусу «Переддефолтний» такий статус для учасника ринку триває в разі настання принаймні однієї з обставин, передбачених пунктом 1.7.1 цієї глави. В іншому випадку статус «Переддефолтний» анулюється, про що АР повинен повідомити учасника ринку і Регулятора.

1.7.4. Учасник ринку, крім ОСП, ОР та гарантованого покупця, набуває статусу «Дефолтний» при настанні принаймні однієї з таких подій або обставин:

1) тривалість статусу «Переддефолтний» для учасника ринку становить більше двох робочих днів;

2) судом прийнято рішення про визнання учасника ринку банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або учасником ринку або його уповноваженими органами прийнято рішення про ліквідацію учасника ринку;

3) у випадку анулювання ліцензії учасника ринку.

1.7.5. На період існування статусу «Дефолтний» АР вживає до такого учасника ринку такі заходи:

1) надсилає учаснику ринку та Регулятору повідомлення про набуття учасником ринку статусу «Дефолтний»;

2) публікує на офіційному вебсайті АР повідомлення про набуття учасником ринку статусу "Дефолтний" із зазначенням дати набуття такого статусу;

3) зупиняє майбутні та скасовує діючі реєстрації ДД щодо продажу електричної енергії учасникам ринку;

4) установлює нульовий обсяг продажу електричної енергії на РДН та ВДР для такого учасника ринку;

5) якщо учасник ринку також виступає в якості електропостачальника (або споживача), після набуття ним статусу «Дефолтний» постачання електричної енергії споживачам такого учасника ринку (або такому учаснику ринку) здійснюється постачальником «останньої надії» відповідно до Правил роздрібного ринку;

6) якщо учасник ринку також виступає в якості електропостачальника, після набуття ним статусу «Дефолтний» кожного банківського дня о 12:00 направляє до уповноважених банків довідку, що містить інформацію щодо повного та скороченого найменування учасника ринку або ПІБ (якщо учасником ринку є фізична особа або фізична особа-підприємець), ЄДРПОУ або РНОКПП (якщо учасником ринку є фізична особа або фізична особа - підприємець) та кінцевий розмір простроченої електропостачальником оплати вартості його небалансів електричної енергії.

Вчинення до учасника ринку будь-яких дій з боку АР відповідно до цього пункту не впливає та не змінює відповідальність такого учасника ринку відповідно до цих Правил, що означає, що учасник ринку із статусом «Дефолтний» несе відповідальність за сплату всіх сум (у тому числі податків), що необхідно сплатити відповідно до цих Правил.

Учасник ринку втрачає статус «Дефолтний» після припинення дії договору про врегулювання небалансів електричної енергії, що укладений між ним та ОСП.

1.7.6. Після повідомлення учасника ринку про набуття ним статусу «Дефолтний» АР повідомляє:

1) СВБ такого учасника ринку з метою вжиття нею відповідних заходів щодо цього учасника ринку, передбачених положеннями договору між СВБ та учасником ринку;

2) контрагентів учасника ринку в рамках ДД з метою вжиття відповідних заходів, що визначені їх ДД.

Аналіз наведених положень Правил ринку надає підстави для висновку про те, що, зокрема, неоплата учасником ринку послуги з передачі електричної енергії та/або з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління у строк понад 30 календарних днів з дати отримання акта приймання-передачі послуги має наслідком набуття ним статусу «Переддефолтний» та, у подальшому, у разі непогашення цієї заборгованості, - статусу «Дефолтний», що накладає на такого учасника обмеження у здійсненні ним діяльності на ринку електричної енергії, впливає на його права.

Позовні вимоги у цій справі по суті є вимогою про визнання відсутнім права та, відповідно, відсутнім кореспондуючого цьому праву обов`язку з оплати таких послуг, що є належним способом захисту у разі, зокрема, якщо у спірних правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом кредитор може вжити (вживає) поза волею боржника заходи для реалізації спірного права, одержання виконання спірного обов`язку і ці заходи матимуть вплив на права боржника. Схожі висновки викладені у пункті 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц.

Судом вище було встановлено, що неправомірність (невідповідність вимогам чинного законодавства, а також умовам укладеного між сторонами Договору про надання послуг з передачі електричної енергії №0152-02024 від 01.01.2019 року) дій Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" щодо включення ним обсягів з передачі електричної енергії при здійсненні експорту електричної енергії і, як наслідок, порушення внаслідок таких дій прав та законних інтересів Позивача як учасника ринку електричної енергії. При цьому такий спосіб захист є ефективним, оскільки призведе до дійсного захисту прав та інтересів позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).

Правовий висновок щодо правильності обраного позивачем способу захисту шляхом зобов`язання відповідача припинити дії щодо нарахування послуг з передачі електричної енергії по Договору при здійсненні експорту та включення таких послуг до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії міститься також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №910/9627/20.

Враховуючи вищенаведене та беручи до уваги незаконне нарахування Відповідачем додаткової плати за передачу електричної енергії під час експорту, Суд дійшов висновку, що обраний Позивачем спосіб захисту є ефективним, оскільки спрямований на відвернення передбачуваної загрози порушення права, і як наслідок, задоволення позовних вимог в частині зобов`язання Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» припинити дії спрямовані на нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП» послуг щодо експорту електричної енергії за договором про надання послуг з передачі електричної енергії №0152-02024 від 01.01.2019 р. та включення таких послуг до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії.

Доводи Відповідача про те, що така вимога не стосується минулих періодів нарахування плати, а саме спірних актів приймання-передачі електричної енергії, які є предметом позову, та спрямована на заборону відповідачу вчиняти певні дії на майбутнє, судом до уваги не приймається, оскільки таке твердження не спростовує неправомірність нарахування Відповідачем плати за послуги з передачі електричної енергії при здійсненні експорту, так як наслідок порушення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Посилання Відповідача на роз`яснення НКРЕКП від 02.10.2019 №10479/17.2.1/7-19 також не заслуговують на увагу, оскільки вказаний лист містить виклад положень Закону та Кодексу системи передачі, а також висновки стосовно оплатності послуг з передачі електроенергії при її експорті та імпорті, та не відноситься до обставин даної справи і не може бути оцінений судом як доказ.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРОТРЕЙДИНГ ГРУП» безпідставно набутих в період з 01.07.2020 р. по 31.01.2021 р. грошових коштів в сумі 2 271 664 грн. 28 коп., Суд зазначає.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Згідно із частиною першою, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Згідно з частиною першою статті 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. (Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22 березня 2016 року у справі № 6-2978цс15 та від 3 червня 2016 року у справі № 6-100цс15).

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про надання послуг з передачі електричної енергії №0152-02024 від 01.01.2019 року ОСП у період липень 2020 року - березень 2021 року передав, а Користувач отримав послуги з передачі електричної енергії, що підтверджується Актами приймання - передачі послуги від 31.07.2020 року з актом коригування від 21.12.2020 р. на суму 4 616 537 грн. 11 коп., від 31.08.2020 року з актом коригування від 18.01.2021 р. на суму 7 370 254 грн. 76 коп., від 30.09.2020 року з актом коригування від 18.01.2021 р. на суму 11 940 219 грн. 82 коп., від 31.10.2020 року на суму 11 126 906 грн. 45 коп., від 30.11.2020 року на суму 9 503 137 грн. 69 коп., від 31.12.2020 року на суму 7 458 578 грн. 00 коп., від 31.01.2021 року на суму 755 673 грн. 58 коп., від 28.02.2021 року на суму 353 628 грн. 48 коп., від 31.03.2021 року на суму 877 912 грн. 60 коп. (т.1 а.с.118-129)

Крім того, на виконання умов Договору про надання послуг з передачі електричної енергії №0152-02024 від 01.01.2019 року Відповідач виставив Позивачу рахунки на оплату за період липень 2020 року - березень 2021 року на загальну суму в розмірі 52 188 507 грн. 04 коп., які були оплачені останнім у повному обсязі, що підтверджується випискою по рахунку Позивача, платіжними дорученнями. (т.1 а.с.130-190)

Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго» були видані довідки про фактичну кількість електроенергії переміщену з/до ОЕС України до/з ЕС суміжних країн та обсяги електричної енергії поставленої за зовнішньоекономічними контрактами Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП» у липні 2020 року - березні 2021 року. (т.1 а.с.218-230)

Згідно з вказаними довідками загальний обсяг електричної енергії поставленої за зовнішньоекономічними контрактами Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП» у липні 2020 року - січні 2021 року становить 9766 МВт*год.

Позивач надіслав на адресу Відповідача вимогу №18/02-1 від 18.01.2021 р. про повернення безпідставно набутих коштів у розмірі 2271664 грн. 28 коп. У відповідь на яку Відповідач листом №01/8563 від 05.03.2021 р. відмовив у поверненні грошових коштів. (т.1 а.с.231-232)

При розгляді даної справи Судом було встановлено неправомірність (невідповідність вимогам чинного законодавства, а також умовам укладеного між сторонами Договору про надання послуг з передачі електричної енергії №0152-02024 від 01.01.2019 р.) дій Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" щодо включення ним обсягів з передачі електричної енергії при здійсненні експорту електричної енергії і, як наслідок, порушення внаслідок таких дій прав та законних інтересів Позивача як учасника ринку електричної енергії.

Тобто, фактично виставлення Відповідачем Позивачу вказаних вище рахунків на загальну суму 2 271 664 грн. 28 коп. є необґрунтованим та здійснено поза межами зобов`язальних правовідносин сторін й вимог чинного законодавства і, як наслідок, призвело до безпідставного отримання Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП» грошових коштів у розмірі 2 271 664 грн. 28 коп. Зазначені обставини у сукупності свідчать про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин правових наслідків набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, що визначені ст.1212 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП» до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про зобов`язання припинити дії та стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 2 271 664 грн. 28 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП» - задовольнити у повному обсязі.

2. Зобов`язати Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" (01032, місто Київ, ВУЛИЦЯ СИМОНА ПЕТЛЮРИ, будинок 25, ідентифікаційний код юридичної особи 00100227) припинити дії, спрямовані на нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП» (04116, м. Київ, ВУЛИЦЯ СТАРОКИЇВСЬКА, будинок 14, ідентифікаційний код юридичної особи 42190690) послуг щодо експорту електричної енергії за договором про надання послуг з передачі електричної енергії №0152-02024 від 01.01.2019 року та включення таких послуг до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" (01032, місто Київ, ВУЛИЦЯ СИМОНА ПЕТЛЮРИ, будинок 25, ідентифікаційний код юридичної особи 00100227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП» (04116, м. Київ, ВУЛИЦЯ СТАРОКИЇВСЬКА, будинок 14, ідентифікаційний код юридичної особи 42190690) безпідставно набуті кошти у розмірі 2 271 664 (два мільйони двісті сімдесят одна тисяча шістсот шістдесят чотири) грн. 28 (двадцять вісім) коп. та судовий збір у розмірі 36 344 (тридцять шість тисяч триста сорок чотири) грн. 96 (дев`яносто шість) коп.

4. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 16 червня 2023 року.

Суддя О.В. Чинчин