Рішення № 111674436, 21.06.2023, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.06.2023м. ДніпроСправа № 904/2724/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мілєвої І.В.,розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-німецьке підприємство "Товариство технічного нагляду ДІЕКС", Дніпропетровська область, м. Дніпро

до Акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ", Дніпропетровська область, м. Кам`янське

про стягнення 81 134,76 грн

Без виклику представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-німецьке підприємство "Товариство технічного нагляду ДІЕКС" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ" про стягнення 81 134,76 грн, з яких: 67 000,00 грн основний борг, 2164,19 грн 3% річних, 11 970,57 грн інфляційні втрати.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг № 646/21-06 від 19.10.2021.

Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 31.05.2023 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

06.06.2023 відповідач подав до суду відзив, в якому зазначив, що Торгово-промислова палата України листом № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану та підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору. В зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України АТ «ДніпроАЗОТ» позбулося можливості безпечно та належним чином забезпечувати власну виробничо-господарську діяльність необхідними ресурсами і матеріалами, перспектива відновлення такого забезпечення найближчим часом не вбачається. Враховуючи виниклі негативні, форс-мажорні обставини, наявність цілозмінних простоїв у структурних підрозділах, беручи до уваги наявні факти обстрілів та ураження об`єктів інфраструктури України, суттєвий ризик та небезпеку заподіяння при продовженні виробничих процесів в умовах військових дій непоправної шкоди навколишньому природному середовищу, працівникам та обладнанню підприємства, населенню міста та області, а також з метою недопущення аварійних ситуацій, які можуть призвести до техногенної катастрофи, АТ «ДніпроАЗОТ» видано наказ від 25.02.2022 № 198 «Про простій в АТ «ДніпроАЗОТ», яким затверджено акт про простій у структурних підрозділах АТ «ДніпроАЗОТ» від 25.02.2022 (Додаток № 1 до цього наказу) з 8:00 год. 25.02.2022. Таким чином, у зв`язку із триваючою широкомасштабною агресією рф проти України та об`єктивною неможливістю здійснення виробничих процесів в умовах військових дій, тобто обставин, які знаходяться поза контролем АТ «ДніпроАЗОТ», сплата вартості наданих послуг в сумі 67 000,00 грн за договором про надання послуг № 646/21-06 від 19.10.20221 відтермінована внаслідок дії обставин непереборної сили і на весь період часу, протягом якого діятимуть такі обставини, згідно п. 6.2 договору, що вказує на передчасність позовних вимог позивача до відповідача. У зв`язку із чим відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

13.06.2023 позивач подав відповідь на відзив.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

19.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-німецьке підприємство "Товариство технічного нагляду ДІЕКС" (виконавець) та Акціонерним товариством "ДніпроАЗОТ" (замовник) було укладено договір про надання послуг № 646/21-06 (далі - договір).

Замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надати послуги з проведення експертиз стану охорони праці та безпеки промислового виробництва під час виконання робіт підвищеної небезпеки (далі - «послуги»), а саме: злив, очистка, нейтралізація резервуарів, тари та інших ємностей з-під нафтопродуктів, кислот, лугів та інших небезпечних речовин. Кількість посадових осіб, фахівців і робітників зайнятих на виконанні робіт підвищеної небезпеки 291. Виготовлення виробів та деталей із пластмас на виливних машинах. Кількість посадових осіб, фахівців і робітників зайнятих на виконанні робіт підвищеної небезпеки - 19 (п. 1.1. договору).

Результатом наданих послуг за цим договором є надання оригіналів висновків експертиз стану охорони праці та безпеки промислового виробництва під час виконання робіт підвищеної небезпеки (далі - «висновки»), а саме: злив, очистка, нейтралізація резервуарів, тари та інших ємностей з-під нафтопродуктів, кислот, лугів та інших небезпечних речовин - 2 примірника; виготовлення виробів та деталей із пластмас на виливних машинах - 2 примірника (п. 1.2. договору).

Код послуги 71.20 згідно ДК 016-2010 (п. 1.3. договору).

Термін надання послуг: 45 (сорок п`ять) календарних днів з дати надання замовником виконавцю комплекту документації згідно переліку (додаток № 2 до договору) (п. 1.5. договору).

Вартість послуг за цим договором (загальна сума договору) узгоджена сторонами у протоколі погодження договірної ціни на надання послуг (додаток № 1 до договору), що є невід`ємною частиною договору і складає 67 000,00 грн, в тому числі ПДВ 20 % - 11 166,67 грн. Загальна сума договору включає всі додаткові витрати (витрати на відрядження, добові тощо) (п. 2.1. договору).

Оплата за послуги, які передбачені цим договором, здійснюється замовником, у національній валюті України (гривня) у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця. Підставою для виставлення рахунку замовнику є акт здачі-приймання наданих послуг підписаний обома сторонами. Оплата за послуги здійснюється замовником згідно з договором по факту наданих послуг за цим договором після перевірки достовірності результатів послуг протягом 60-ти календарних днів з дати підписання обома сторонами акту здачі-приймання наданих послуг та надання виконавцем замовнику рахунку на оплату наданих послуг та всіх документів, які підлягають переданню замовнику в обов`язковому порядку відповідно до умов цього договору та вимог чинного законодавства України. У випадку неотримання замовником всіх необхідних документів від виконавця за цим договором строк оплати продовжується на час прострочення надання відповідних документів (п. 2.2. договору).

Після завершення надання послуг, в межах строку надання послуг, виконавець надає замовнику акт здачі-приймання наданих послуг (у 2-х примірниках), рахунок, оригінали висновків (у 2-х примірниках кожен) (п. 3.1. договору).

Замовник після отримання документів, зазначених у п.3.1 договору, зобов`язаний їх розглянути і направити виконавцю підписаний акт здачі-приймання наданих послуг або мотивовану відмову від приймання послуг. У разі мотивованої відмови від приймання послуг сторонами протягом 10-ти календарних днів від дати надання замовником виконавцеві мотивованої відмови від приймання послуг складається акт про виявлені недоліки у наданих послугах, із зазначенням виявлених недоліків та строків їх усунення. У строки, зазначені в акті про виявлені недоліки, виконавець здійснює усунення недоліків за власний рахунок. Якщо виконавець ухиляється від усунення виявлених недоліків чи від підписання акту про виявлені недоліки, акт підписується замовником в односторонньому порядку та вважається достатнім доказом виявлених недоліків у наданих послугах і безумовно визнається виконавцем. У випадку відмови виконавця від усунення виявлених недоліків, замовник має право своїми силами і за свій рахунок, або із залученням інших організацій, усунути недоліки у наданих послугах. Всі витрати на усунення недоліків у наданих послугах, понесені замовником, виконавець зобов`язаний відшкодувати на підставі наданого замовником розрахунку. Сторони домовились, що розрахунок понесених витрат є єдиним і достатнім доказом понесених замовником витрат по усуненню недоліків, які підлягають відшкодуванню виконавцем (п. 3.2. договору).

Послуги за договором вважатимуться виконаними в повному обсязі, переданими виконавцем і прийнятими замовником після отримання замовником оригіналів висновків (у 2-х примірниках кожен) і підписання замовником акту здачі-приймання наданих послуг (п. 3.4. договору).

Замовник зобов`язаний прийняти у встановленому порядку та оплатити якісно надані послуги (п. 4.1.5. договору).

За невиконання або неналежне виконання зобов`язань по даному договору виконавець та замовник несуть відповідальність згідно з діючим законодавством (п. 5.1. договору).

Договір набирає чинності з моменту його укладання сторонами та діє до 01.10.2022 (п. 9.2. договору).

Позивач зазначає, що на виконання умов договору надав відповідачу послуги на загальну суму 67 000,00 грн з ПДВ, на підтвердження чого надав підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт здачі-приймання наданих послуг №1 від 16.02.2022 (а.с. 24).

Вказаний акт підписаний сторонами без жодних зауважень чи заперечень.

В акті здачі-приймання наданих послуг №1 від 16.02.2022 зазначено, послуги надані виконавцем в повному обсязі та задовольняють умовам договору. Сторони претензій одна до одної не мають.

Позивач стверджує, що жодних актів про виявлені недоліки у наданих послугах сторони не складали.

Позивач виставив відповідачу рахунок № 1729-21-ЕК від 16.02.2022 (а.с. 25) на суму 67 000,00 грн.

Відповідно до п. 2.2. договору оплата за послуги здійснюється замовником згідно договору по факту наданих послуг за цим договором після перевірки достовірності результатів послуг протягом 60-ти календарних днів з дати підписання обома сторонами акту здачі-приймання наданих послуг та надання виконавцем замовнику рахунку на оплату наданих послуг та всіх документів, які підлягають переданню замовнику в обов`язковому порядку відповідно до умов цього договору та вимог чинного законодавства України.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України).

Таким чином, відповідно до п. 2.2. договору та з урахуванням положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України відповідач повинен був сплатити за надані послуги у строк до 18.04.2022 включно (16.02.2022 + 60 календарних днів, з урахуванням того, що останній день строку припадає на вихідний).

Однак, як зазначає позивач, відповідач в порушення умов договору за надані послуги не сплатив, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 67 000,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив відповідачу лист-вимогу № 579 від 23.09.2022 (а.с. 26-27), в якій вимагав сплатити заборгованість.

В якості доказу направлення на адресу відповідача вказаної вимоги позивач надав до суду копії опису вкладення, накладної Укрпошти та фіскального чеку (а.с. 28-29).

Однак, як зазначає позивач, відповідач відповідь на претензію не надав, заборгованість не сплатив, що і стало причиною звернення до суду.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Доказів оплати наданих послуг в сумі 67 000,00 грн відповідач не надав.

Відповідач подав до суду відзив, в якому зазначив, що Торгово-промислова палата України листом № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану та підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору. В зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України АТ «ДніпроАЗОТ» позбулося можливості безпечно та належним чином забезпечувати власну виробничо-господарську діяльність необхідними ресурсами і матеріалами, перспектива відновлення такого забезпечення найближчим часом не вбачається. Враховуючи виниклі негативні, форс-мажорні обставини, наявність цілозмінних простоїв у структурних підрозділах, беручи до уваги наявні факти обстрілів та ураження об`єктів інфраструктури України, суттєвий ризик та небезпеку заподіяння при продовженні виробничих процесів в умовах військових дій непоправної шкоди навколишньому природному середовищу, працівникам та обладнанню підприємства, населенню міста та області, а також з метою недопущення аварійних ситуацій, які можуть призвести до техногенної катастрофи, АТ «ДніпроАЗОТ» видано наказ від 25.02.2022 № 198 «Про простій в АТ «ДніпроАЗОТ», яким затверджено акт про простій у структурних підрозділах АТ «ДніпроАЗОТ» від 25.02.2022 (Додаток № 1 до цього наказу) з 8:00 год. 25.02.2022. Таким чином, у зв`язку із триваючою широкомасштабною агресією рф проти України та об`єктивною неможливістю здійснення виробничих процесів в умовах військових дій, тобто обставин, які знаходяться поза контролем АТ «ДніпроАЗОТ», сплата вартості наданих послуг в сумі 67 000,00 грн за договором про надання послуг № 646/21-06 від 19.10.20221 відтермінована внаслідок дії обставин непереборної сили і на весь період часу, протягом якого діятимуть такі обставини, згідно п. 6.2 договору, що вказує на передчасність позовних вимог позивача до відповідача. У зв`язку із чим відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Згідно ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також згідно з положеннями ст. 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Слід зазначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та отримувати коштів від своїх контрагентів. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо).

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально і такі, що ґрунтуються на бажанні уникнути виконання зобов`язання.

Загальний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, яким з 24.02.2022 було засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) на всій території України, не є належним і допустимим доказом наявності підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання за договором, що пов`язане з настанням обставин непереборної сили, оскільки згідно зі статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) шляхом видачі сертифіката про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Тож, указаний лист Торгово-промислової палати України не засвідчує факт настання саме для відповідача форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили).

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення основного боргу у розмірі 67 000,00 грн є правомірними та підлягають задоволенню.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3 % річних за період з 18.04.2022 по 15.05.2023 у розмірі 2164,19 грн та інфляційні втрати за період з травня 2022 року по квітень 2023 року у розмірі 11 970,57 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних та встановлено, що він виконаний неправильно, а саме при розрахунку позивачем використано неправильну початкову дату періоду нарахування.

З наявного в матеріалах справи розрахунку вбачається, що позивач нараховує 3% річних на заборгованість 67 000,00 грн за період з 18.04.2022 по 15.05.2023.

Як вказано вище, відповідно до п. 2.2. договору та з урахуванням положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України відповідач повинен був сплатити за надані послуги у строк до 18.04.2022 включно (16.02.2022 + 60 календарних днів, з урахуванням того, що останній день строку припадає на вихідний).

Таким чином, початковою датою прострочення виконання зобов`язання з оплати та, як наслідок, початковою датою періоду нарахування 3% річних буде 19.04.2022.

Відповідно до виконаного господарським судом розрахунку до стягнення з відповідача підлягають 3% річних за період з 19.04.2022 по 15.05.2023 у розмірі 2158,68 грн.

Розмір інфляційних втрат позивачем розраховано правильно.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що має місце прострочення виконання зобов`язання є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 81 129,25 грн, з яких: 67 000,00 грн основний борг, 2158,68 грн 3% річних, 11 970,57 грн інфляційні втрати.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно із ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За приписами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Так, позивачем подано для долучення до матеріалів справи додаткову угоду № 18 до договору про надання правової допомоги від 02.01.2020, укладену між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Пашніна і партнери», про надання послуг на суму 7000,00 грн, ордер АЕ № 1200411 від 18.05.2023, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2053 від 21.09.2009.

Згідно із ч. 4, 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач у своєму відзиві зазначив, що позивачем разом із позовною заявою надано лише копію додаткової угоди № 18 від 11.05.2023 до договору № 0201 про надання правової допомоги від 02.01.2020, що у свою чергу не підтверджує здійснення позивачем фактичних та реальних витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката. При цьому позивачем не надано копії акту приймання-передачі наданих послуг, квитанцій, платіжних доручень, банківських виписок, на підтвердження здійснення ним витрат на професійну правничу допомогу. Враховуючи наведене, оскільки позивачем документально не доведено понесення витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи вищенаведені доводи щодо безпідставності і необґрунтованості позовних вимог, відповідач заперечує проти вимог позивача про покладення на відповідача обов`язку по сплаті витрат на професійну правничу допомогу, оскільки такі вимоги не підтверджені належними та допустимими доказами, не засновані на нормах чинного законодавства, а отже є неправомірними і такими, що не підлягають задоволенню.

Господарський суд зазначає наступне.

В матеріалах справи міститься укладена між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Пашніна і партнери» додаткова угода № 18 до договору № 0201 про надання правової допомоги від 02.01.2020, в якій сторони узгодили в рамках договору № 0201 про надання правової допомоги від 02.01.2020 надати додаткові послуги, а саме: «Представництво інтересів замовника у Господарському суді Дніпропетровської області по справі щодо стягнення заборгованості у розмірі 67 000,00 грн з акціонерного товариства «Дніпроазот» згідно договору № 646/21-06 про надання послуг від 19.10.2021». Вартість послуг, зазначених в п. 1 цієї додаткової угоди становить 7000,00 грн. Оплата послуг, які виконавець надає за цією додатковою угодою, здійснюється замовником протягом 3 (трьох) банківських, днів з дня підписання даної додаткової угоди.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За змістом ч.3 ст.237 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 Цивільного кодексу України.

Частинами 2,3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч.1 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у п.5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Також, господарський суд зазначає, що доказів оплати правової (правничої) допомоги за договором № 0201 про надання правової допомоги від 02.01.2020 на момент розгляду справи суду не надано.

Втім, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи викладене, господарський суд не приймає заперечення відповідача до уваги, оскільки вважає їх необґрунтованими.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, відповідно до положень п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: на позивача 0,70 грн (0,01 %), на відповідача 6999,30 грн (99,99 %).

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: на позивача 0,27 грн (0,01%), на відповідача 2683,73 грн (99,99 %).

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ" (51909, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. С.Х. Горобця, буд. 1, ідентифікаційний код 05761620) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-німецьке підприємство "Товариство технічного нагляду ДІЕКС" (49040, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пров. Джинчарадзе, буд. 8, ідентифікаційний код 32349901) 81 129,25 грн, з яких: 67 000,00 грн основний борг, 2158,68 грн 3% річних, 11 970,57 грн інфляційні втрати, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2683,73 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6999,30 грн про що видати наказ.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Суддя І.В. Мілєва