Рішення № 111674385, 20.06.2023, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2023м. ДніпроСправа № 904/1995/23За позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", м. Дніпро

до Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль", м. Кам`янське Дніпропетровської області

про стягнення 5 554 339,84грн

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання Чернявська Е.О.

Представники:

Від позивача: Рудницький Е.С., представник

Від відповідача: Кісілевич Є.Є., адвокат

С У Т Ь С П О Р У :

Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" заборгованість у розмірі 5 554 339,84грн, з яких:

- основний борг у розмірі 5 474 842,13грн;

- пеня у розмірі 74 997,84грн;

- 3 % річних у розмірі 4 499,87грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №0942003ММSАТ016 розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) від 01 квітня 2016 року в частині повної та своєчасної оплати.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому просить закрити провадження в справі в частині стягнення основного боргу в сумі 5 474 842,13грн у зв`язку з його повною оплатою; зменшити розмір заявленої пені з 74 997,84грн на 90% та 3% річних з 4 499,87грн на 90%; відстрочити виконання судового рішення в справі № 904/1995/23 на один рік з моменту набрання цим рішенням законної сили.

Клопотання обґрунтовано тим, що джерелом коштів АТ "Дніпровська ТЕЦ" є оплата споживачами послуг теплопостачання, стан розрахунків споживачів теплової енергії залишається незадовільним. Єдиним шляхом реального виконання зобов`язань є відстрочення виконання рішення суду до закінчення дії воєнного стану в Україні. Проте, враховуючи що відповідно до ч. 5 ст. 331 ГК України відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, АТ "Дніпровська ТЕЦ" просить суд відстрочити виконання судового рішення в справі №904/1995/23 на один рік з моменту набрання цим рішенням законної сили, що дасть можливість підприємству накопичити необхідні кошти отримані від фінансових результатів своєї господарської діяльності і виконати його в добровільному порядку.

У відповіді на відзив позивач підтверджує, що відповідно до платіжної інструкції №451 від 28.04.2023 відповідач сплатив борг в сумі 78 314 535,66грн, в тому числі борг з розподілу природного газу за березень 2023 року в сумі 5 474 842,13грн. Однак, це відбулося після подання позовної заяви позивачем, тому наполягає на стягненні пені у розмірі 74 997,84грн, 3% річних 4 499,87грн та судових витрат у розмірі 83 315,11грн. Позивач заперечує проти зменшення пені та 3% річних, оскільки відповідач порушив зобов`язання, а тому має нести відповідальність за таке порушення. Отримання відповідачем збитків у попередньому періоді не звільняє його від виконання взятих на себе зобов`язань. Відповідачем не доведений причинний зв`язок між дією форс-мажорних обставин та невиконанням зобов`язань за договором розподілу природного газу, укладеного з позивачем.

Щодо заявленого клопотання відповідачем з приводу відстрочення сплати грошових зобов`язань, позивач зазначає, що заява про відстрочення виконання судового рішення є окремим документом, який подається стороною після винесення відповідного рішення.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.04.2023 справу №904/1995/23 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2023 позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

26 квітня 2023 року від позивача на виконання вимог ухвали суду до господарського суду надійшла заява та долучено відповідні докази.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 30.05.2023.

03 травня 2023 року до господарського суду надійшло клопотання відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 03.05.2023 в задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" про участь представника відповідача в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду відмовлено.

Ухвалою суду від 30.05.2023 клопотання представника відповідача адвоката Кісілевича Є.Є., про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів задоволено; закрито підготовче провадження у справі №904/1995/23; призначено справу до судового розгляду по суті у судове засідання на 20.06.2023.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 20.06.2023 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

04.01.2016 Публічним акціонерним товариством "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Дніпровська теплоелектроцентраль" (споживач) підписано заяву-приєднання №0942003ММSАТ016 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) (а.с. 9).

Цією заявою Публічне акціонерне товариство "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" (споживач) приєднався до Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2498 (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору (в редакції на дату укладення) цей Типовий договір розподілу природного газу (далі - Договір) є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи

Умови цього Договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2494 (далі - Кодекс газорозподільних систем) (п. 1.2 договору).

Цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу (п. 1.3 договору).

Згідно з пунктом 1.4 договору оператор ГРМ це оператор газорозподільної системи Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", що здійснює розподіл природного газу на підставі ліцензії, а споживач - фізична або юридична особа чи фізична особа-підприємець, об`єкт якої підключений до газорозподільної системи оператора ГРМ.

За цим договором споживачем є Публічне акціонерне товариство "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль".

Відповідно до пункту 2.1 договору оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

Обов`язковою умовою надання споживачу послуги з розподілу природного газу є наявність у споживача об`єкта, підключеного в установленому порядку до газорозподільної системи оператора ГРМ (п. 2.2 договору).

Оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за потужність (абонентська плата), з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем. Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п. 6.1, 6.3 договору).

За змістом пункту 6.4 договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Оплата здійснюється виключно грошовими коштами на поточний рахунок оператора ГРМ. Дата оплати визначається датою, на яку були зараховані кошти на рахунок оператора ГРМ.

Пунктом 6.6 договору передбачено, що надання оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем

Споживач зобов`язується здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим договором (п. 7.4 договору).

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з цим договором та чинним законодавством України (п. 8.1 договору).

У разі порушення Споживачем строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 8.2 договору).

Цей договір укладається на невизначений строк (п. 12.1 договору).

Якщо в установленому порядку Регулятором будуть внесені зміни до редакції Типового договору розподілу природного газу, Оператор ГРМ зобов`язується розмістити повідомлення про такі зміни на сайті та в офіційних друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, не менше ніж за десять днів до набрання змінами чинності, крім випадків, для яких цим Договором встановлений інший термін та/або порядок повідомлення про внесення змін.

У разі незгоди споживача зі змінами він має право розірвати цей договір шляхом надсилання письмового повідомлення оператору ГРМ протягом десяти календарних днів з дня, коли він дізнався чи міг дізнатися про внесені до цього договору зміни. Нерозірвання цього договору у вказаний строк та продовження споживання природного газу свідчить про згоду споживача з внесеними до цього договору змінами (п. 12.2 договору).

Сторонами підписано додаток 4 до Типового договору розподілу природного газу, який додається до заяви-приєднання №0942003ММSАТ016 від 01.01.2016 в редакції додаткової угоди №7 від 06.01.2021 "Розрахунок втрат і витрат природного газу. Перелік точок комерційного обліку споживача" (а.с. 25).

Також, сторонами укладені додаткові угоди №1 від 30.09.2016, №2 від 30.11.2016, №3 від 31.05.2017, №4 від 22.05.2018, №5 від 08.01.2019, №6 від 08.05.2019, №7 від 06.01.2021, №8 від 24.09.2021, №8/1 від 22.10.2021, №9 від 01.12.2021, №10 від 25.04.2022, №11 від 09.05.2022, №12 від 01.07.2022, №13 від 21.07.2022 (а.с. 10-25).

За змістом п. 2 додаткової угоди №ДУ-4/094213QS3XDP046 від 01.02.2019, згідно з ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України сторони встановлюють, що умови цієї додаткової угоди застосовуються до відносин між ними, які виникли до її підписання (а.с. 12).

Споживачу був присвоєний персональний код ідентифікації споживача як суб`єкта ринку природного газу (ЕІС код) 56XQ000003ММS00О.

Відповідно до постанови НКРЕКП від 22 грудня 2021 року №2745 "Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для АТ "Дніпропетровськгаз" встановлено тариф на послуги розподілу природного газу - у розмірі 1,26 грн. за 1 куб. м на місяць (без урахування ПДВ).

На виконання умов договору у березні 2023 року позивач надав відповідачу послуги з розподілу природного газу на загальну суму 5 474 842,13грн, що підтверджується актом наданих послуг №ДГП83004556 від 31.03.2023, місячний об`єм замовленої потужності 3 620 927,33м.куб. (а.с. 27).

Акт наданих послуг містить підпис оператора ГРМ та споживача, зкріплений печатками підприємств.

Позивачем був виставлений рахунок на оплату: №63001234 від 31.03.2023 на суму 5 474 842,13грн (а.с. 26).

Акт та рахунок направлявся на адресу відповідача, та отримані останнім.

06 квітня 2023 року АТ "ОГС "Дніпропетровськгаз" направлено на адресу відповідача вимогу в порядку ст. 530 ЦК України про виконання боргового зобов`язання (а.с. 31).

Станом на час звернення позивача з позовом до суду (20.04.2023) заборгованість за договором №0942003ММSАТ016 розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) від 01 січня 2016 року у сумі 5 474 842,13грн відповідачем не сплачена.

Позивач просить стягнути з відповідача основний борг у розмірі 5 474 842,13грн, пеню у розмірі 74 997,84грн, 3 % річних у розмірі 4 499,87грн, що і є причиною виникнення спору.

Предметом доказування у даній справі є обставини укладення договору про надання послуг, строк його дії, умови надання послуг, загальна ціна, строк оплати, докази оплати, наявність/відсутність заборгованості; наявність/відсутність підстав для застосування відповідальності за порушення зобов`язань за договором.

Взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем визначає Кодекс газорозподільних систем, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2494 (далі - Кодекс газорозподільних систем).

Відповідно до частини другої глави 1 розділу VI Кодексу газорозподільних систем доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року №2498, в порядку, визначеному цим розділом.

Згідно з пунктом 4 глави 3 розділу VI цього ж Кодексу договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

Зобов`язання, що виникли між сторонами на підставі укладеного між ними типового договору, є господарськими, а тому згідно зі статтями 4, 173 - 175 та відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України до виконання зазначеного договору мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 903 ЦК України).

За змістом частини першої статті 193 Господарського кодексу України та частини першої статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодекс України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За умовами пункту 6.4 договору (в редакції від 06.05.2022) остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

З огляду на положення спірного договору відповідач повинен був оплатити вартість наданої послуги з розподілу природного газу:

за березень 2023 року не пізніше 10 квітня 2023 року, прострочка виконання настає з 11.04.2023.

У встановлений договором строк, умови договору щодо оплати вартості наданих послуг відповідачем не виконані.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість заявлених вимог по стягненню заборгованості у розмірі 5 474 842,13грн, строк оплати якої на дату звернення з позовом до суду настав.

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем була сплачена сума 78 314 535,66грн, що підтверджується платіжною інструкцією №451 від 28.04.2023 (а.с. 64). Призначення платежу: оплата за розподіл прир. газу зг. дог.№ 0942003ММSАТ016 за 03-10 міс. 2022р., 01-03 міс. 23р.

Позивач підтвердив сплату відповідачем боргу у розмірі 78 314 535,66грн, у тому числі борг з розподілу природного газу за березень 2023 року у розмірі 5 474 842,13грн.

За приписами пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Вчинення будь-яких дій, які не є способом припинення зобов`язання, що становить предмет спору, не свідчить про відсутність спору. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми можливе лише в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення спору та припинив існування вже після відкриття судом провадження у справі та перебування справи у суді. Якщо ж предмет спору був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина не тягне за собою такий наслідок, як закриття провадження у справі.

Оскільки відповідачем сплачено основний борг після звернення позивача з позовом до суду (позивач звернувся до суду 20.04.2023 (відмітка канцелярії суду), а відповідач перерахував загальну суму 78 314 535,66грн 28.04.2023, тобто після відкриття провадження у справі), провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу 5 474 842,13грн підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю предмета спору.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтями 216-217, 230-231 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Стаття 549 ЦК України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як зазначено в ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України та ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 8.2 договору визначено, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені здійснюється починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку здійснення оплати за цим договором.

Позивач нарахував та просить стягнути пеню у розмірі 74 997,84грн за загальний період із 11.04.2023 до 20.04.2023 (а.с. 5).

Перевіркою наданого позивачем розрахунку пені встановлено, що пеня розрахована відповідно до умов п. 8.2 договору, не суперечить вимогам наведених вище положень діючого законодавства в частині її нарахування. Розрахунок є арифметично вірним.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимагати сплати суми боргу, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 4 499,87грн за період із 11.04.2023 по 20.04.2023.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних, судом встановлено його арифметичну вірність (тобто помилок не виявлено).

Відповідач просить зменшити розмір заявленої пені з 74 997,84грн на 90% та 3% річних з 4 499,87грн на 90%.

Відповідно до ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Згідно ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 зробила наступні висновки.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

За таких обставин, суд вважає за можливе зменшити розмір пені на 50% та стягнути з відповідача на користь позивача 37 498,92грн (74 997,84грн * 50%).

Крім цього, суд враховує повне погашення відповідачем заборгованості, незначний період прострочки (9 днів) та те, що строк оплати боргу настав вже в період введення воєнного стану.

Враховуючи дотримання балансу інтересів сторін, суд зазначає про неможливість зменшення розміру пені та штрафу більше, ніж на 50%. Порушення строків оплати мало місце і відповідач не навів обґрунтування наявності обставин, які б суттєво перешкоджали здійснити своєчасну оплату (хоча б частково) у визначений договором строк. Умови договору, в тому числі порядок та строк оплати, були відповідачу відомі, і відповідач міг, здійснивши своєчасну оплату, уникнути цих нарахувань, або суттєво зменшити їх. За таких обставин подальше зменшення штрафних санкцій зможе привести до втрати неустойкою засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання.

Щодо зменшення нарахованих відсотків річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 викладена правова позиція, щодо права суду зменшувати розмір процентів річних нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України. Так, у постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Вирішуючи питання, зокрема, про зменшення судом розміру процентів річних у справі № 902/417/18, Велика Палата Верховного Суду врахувала конкретні обставини справи, які мають юридичне значення, компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві та дотримання розумного балансу між інтересами боржника та кредитора. Крім того, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що сума неустойки, штрафу і процентів річних у справі №902/417/18 перевищують майже в два рази суму прострочення та очевидно є неспівмірними, оскільки наслідки невиконання боржником зобов`язань вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання.

За таких обставин, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду у справі № 902/417/18 дійшла висновку щодо обмеження розміру санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовила у стягненні процентів річних з цих підстав.

Однак, суд не погоджується з доводами відповідача про наявність підстав для зменшення належних до стягнення сум 3 відсотків річних з урахуванням правової позиції Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, оскільки обставини у даній справі, зокрема, розмір нарахувань (розмір нарахованих відсотків річних у даній справі є незначним), не дозволяють дійти висновку про подібність обставин у справі № 902/417/18 і про явно нерозумні чи несправедливі наслідки для боржника у цій справі внаслідок застосування відповідальності за статтею 625 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, клопотання відповідача про зменшення нарахованих відсотків річних на 90% задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Враховуючи вищевикладене, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 37498,92грн та 3% річних у розмірі 4499,87грн.

Щодо заяви відповідача про відстрочення виконання судового рішення.

Відповідно до частини 6 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у разі необхідності у резолютивній частині рішення вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення (п.2).

Відповідно до ч. 1, 3-5 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, має бути підтверджена відповідними засобами доказування, а до заяви повинні бути додані докази щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення.

У заяві про відстрочку виконання рішення відповідач посилається на те, що всі виконавчі дії у виконавчих провадженнях (боржник-AT "Дніпровська ТЕЦ"), зупинено на підставі п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження". У зв`язку з включенням AT "Дніпровська ТЕЦ" до переліку об`єктів великої приватизації державної власності згідно з Розпорядженням Кабінету міністрів України № 358-р від 10.05.2018 та Розпорядженням Кабінету міністрів України № 36-р від 16.01.2019.

11.10.2022 відбулась передача акцій AT "Дніпровська ТЕЦ" до статутного капіталу AT "НАК "Нафтогаз України". До матеріалів справи долучено копію договору купівлі - продажу акцій №90 від 05.10.2022 та копію виписки про операції з цінними паперами з 11.10.2022 по 11.10.2022.

Відтак, вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях, в яких боржником виступає AT "Дніпровська ТЕЦ" також має бути зупинено на підставі п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження".

Також відповідач зазначає, що основним видом діяльності AT "Дніпровська ТЕЦ" є комбіноване виробництво електричної та теплової енергії в межах одного технологічного процесу у результаті спалення палива, яким є природний газ. Метою виробництва теплової енергії є її постачання населенню, бюджетним установам та організаціям, релігійним організаціям та промисловим споживачам м. Кам`янське Дніпропетровської області, на підставі рішення Кам`янської міської ради № 2009-44/V11 від 09.07.2020. Джерелом коштів AT Дніпровська ТЕЦ є оплата споживачами послуг теплопостачання. Стан розрахунків споживачів теплової енергії залишається незадовільним.

Отже, єдиним шляхом реального виконання зобов`язань є відстрочення виконання рішення суду до закінчення дії воєнного стану в Україні. Проте, враховуючи приписи частини 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, АТ "Дніпровська ТЕЦ" просить суд відстрочити виконання судового рішення на один рік з моменту набрання цим рішенням законної сили. Це надасть можливість підприємству накопичить необхідні кошти отримані від фінансових результатів своєї господарської діяльності і виконати його в добровільному порядку.

Позивач заперечує проти задоволення заяви та зазначає, що законодавством передбачена лише необхідність зупинення виконавчих проваджень, у випадку передачі корпоративних прав відповідача НАК "Нафтогаз України", а тому відсутній причинний зв`язок наведених обставин з відстроченням виконання судового рішення, про яке просить відповідач.

Стаття 42 Господарського кодексу України визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. При цьому, здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності (частина 2 статті 218 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 617 Цивільного кодексу України, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов`язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду".

У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при їх наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю, у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

З огляду на вищевикладене, невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № П-рп/2012).

Таким чином, "державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням" (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Півень проти України" від 29.06.2004).

Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Більше того, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки як для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, так і для стягувача при затримці виконання рішення.

Зважаючи на те, що сума пені та 3% річних, які присуджено судом до стягнення є незначною, відповідач просить не розстрочити виконання рішення суду, а відстрочити його на максимально допустимий законодавством строк - на один рік, вбачається спроба відповідача затягнути строки погашення наявного боргу, суд дійшов висновку про не доведення матеріалами справи факту існування обставин, які згідно вимог процесуального закону можуть бути підставою для відстрочення/розстрочення виконання рішення суду.

Таким чином, заява відповідача про відстрочення виконання рішення суду задоволенню не підлягає.

Щодо розподілу судового збору.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Частиною третьою статті 231 цього Кодексу встановлено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету (ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини другої статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".

Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним.

Так, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема у разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (п.1); закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (п. 5) (ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір").

Під час звернення з позовом до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 83 315,11грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2 498 від 25.04.2023, замість 83 315,10грн (5 554 339,84грнх1,5%) (а.с. 44). Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою.

Оскільки наявні підстави для закриття провадження у справі в частині стягнення 5 474 842,13грн у зв`язку із відсутністю предмета спору, сплачений судовий збір підлягає поверненню позивачу із державного бюджету у розмірі 82 122,63грн (5 474 842,13грн*1,5%).

З огляду на те, що клопотання про повернення судового збору на час розгляду справи від позивача не надходило, питання повернення сплаченої суми судового збору у розмірі 82 122,63грн судом не розглядається.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 1 192,47грн.

При цьому суд враховує, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача без урахування зменшення цих сум.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 231, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" до Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" про стягнення 5 554 339,84грн - задовольнити частково.

Закрити провадження у справі в частині стягнення з Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" заборгованості у розмірі 5 474 842,13грн у зв`язку із відсутністю предмета спору.

Стягнути з Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" (вул. Заводська, буд. 2, м. Кам`янське, Дніпропетровська обл., 51925; ідентифікаційний код 00130820) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" (вул. Шевченка, буд. 2, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код 03340920) пеню у розмірі 37 498,92грн (тридцять сім тисяч чотириста дев`яносто вісім гривень 92коп.), 3 % річних у розмірі 4 499,87грн (чотири тисячі чотириста дев`яносто дев`ять гривень 87коп.) та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 192,47грн (одна тисяча сто дев`яносто дві гривні 47коп.), видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

В задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" про відстрочення виконання судового рішення у справі №904/1995/23 - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 21.06.2023

Суддя Н.М. Євстигнеєва