Вирок № 111672760, 20.06.2023, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/2528/23

Провадження № 1-кп/345/238/2023

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.06.2023 м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано - Франківської області

у складі: головуючого - судді ОСОБА_1

секретаря - ОСОБА_2

з участю: прокурора - ОСОБА_3

захисника - ОСОБА_4

обвинуваченого - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 22023090000000111, яке надійшло до суду з угодою про визнання винуватості, про обвинувачення:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , освіта вища, не одруженого, раніше не судимого, громадянина України, за ч.2 ст.200, ч.2 ст.209 КК України,-

в с т а н о в и в:

що ОСОБА_5 вчинив: неправомірне використання електронних грошей, вчинене повторно; набуття, володіння, використання, розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійсненні фінансових операцій, повторно, знаючи, що таке майно прямо та повністю одержане злочинним шляхом.

Кримінальні правопорушення вчинено при наступних обставинах:

Так, Відповідно до п. 14 ч.1 ст. 1 Закону України «Про платіжні послуги» від 30.06.2021 року № 1591-IX (далі - Закон), електронні гроші - одиниці вартості, що зберігаються в електронному вигляді, випущені емітентом електронних грошей для виконання платіжних операцій (у тому числі з використанням наперед оплачених платіжних карток багатоцільового використання), які приймаються як засіб платежу іншими особами, ніж їх емітент, та є грошовим зобов`язанням такого емітента електронних грошей.

Згідно п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону електронний гаманець - обліковий запис для обліку, зберігання електронних грошей та здійснення операцій з ними.

Пунктом 7 частини 1 статті 5 Закону визначено, що послуги з випуску електронних грошей та виконання платіжних операцій з ними, у тому числі відкриття та обслуговування електронних гаманців, є фінансовою послугою.

У відповідності до ч. 1 ст. 10 Закону правом надавати платіжні послуги наділені наступні суб`єкти: 1) банки, філії іноземних банків (далі - банки);

{Пункт 1 частини першої статті 10 в редакції Закону № 2888-IX від 12.01.2023). 2) платіжні установи (у тому числі малі платіжні установи); 3) філії іноземних платіжних установ; 4) установи електронних грошей; 5) фінансові установи, що мають право на надання платіжних послуг; 6) оператори поштового зв`язку; 7) надавачі нефінансових платіжних послуг; 8) Національний банк України; 9) органи державної влади, органи місцевого самоврядування.

Частина 2 ст. 10 Закону містить конкретну заборону здійснювати платіжні послуги особам, не зазначеним в частині першій цієї статті.

Відповідно до частини 5 статті 10 Закону платіжні установи, оператори поштового зв`язку та установи електронних грошей мають право надавати всі або окремі фінансові платіжні послуги, за умови визначення відповідних фінансових платіжних послуг у ліцензії відповідно до цього Закону та включення таких осіб до Реєстру платіжної інфраструктури.

Згідно до частини 13 статті 10 Закону, особи, які здійснюють діяльність без ліцензії та/або включення до Реєстру, якщо така авторизація діяльності вимагається відповідно до Закону, несуть відповідальність згідно із законом.

Відповідно до пункту 15 статті 1 глави I Положення «Про випуск електронних грошей та здійснення платіжних операцій з ними» (далі - Положення 210), затвердженого Постановою Правління Національного банку України (далі - НБУ) № 210 від 29.09.2022, обмінні операції з електронними грошима - операції, які передбачають здійснення обміну електронних грошей, випущених одним емітентом, на електронні гроші іншого емітента (далі - обмінні операції).

Статтею 4 глави IІ Положення 210 визначено, що установа електронних грошей, оператор поштового зв`язку мають право надавати фінансову платіжну послугу з випуску електронних грошей та виконання платіжних операцій з ними, у тому числі відкриття та обслуговування електронних гаманців, а також усі або окремі фінансові платіжні послуги, на які такою установою електронних грошей/оператором поштового зв`язку отримано авторизацію в порядку, визначеному Законом та нормативно-правовим актом Національного банку.

Відповідно до статті 8 глави IІ Положення 210, емітент, який є установою електронних грошей, філією іноземної установи електронних грошей, оператором поштового зв`язку, має право здійснювати випуск електронних грошей лише з використанням одного комерційного найменування/торговельної марки/знаку для товарів та послуг, яке зазначене в Реєстрі.

Пунктом 5 статті 17 глави IІ Положення 210 конкретно передбачено, що, емітент зобов`язаний забезпечити здійснення заходів у сфері протидії відмиванню коштів та фінансуванню тероризму.

Відповідно до статті 59 глави VIІ Положення 210, платіжні операції з використанням електронних грошей здійснюються в порядку, передбаченому Законом про платіжні послуги та цим Положенням.

Виконання платіжних операцій з електронними грошима, уключаючи використання передплачених платіжних інструментів та/або припейд-карток, здійснюється відповідно до схеми виконання платіжних операцій емітента та/або правил платіжної системи, згідно з якими випускаються передплачені платіжні інструменти та/або припейд-картки, та з додержанням вимог законодавства України.

Водночас, відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 151 Постанови Правління НБУ № 18 від 24.02.2022, якою затверджено Положення «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» заборонено:

- зарахування коштів на рахунки клієнтів фізичних осіб за переказами, ініційованими з використанням електронних платіжних засобів, емітованих учасниками (учасниками, що здійснюють свою діяльність на території Російської Федерації та Республіки Білорусь) міжнародних карткових платіжних систем (платіжних систем, які зареєстровані Національним банком України та відомості щодо яких унесені до Реєстру платіжних систем, систем розрахунків, учасників цих систем та операторів послуг платіжної інфраструктури);

- приймати в Україні електронні платіжні засоби (уключаючи перекази, здійснення розрахунків та видачу готівки), емітовані учасниками (учасниками, що здійснюють свою діяльність на території Російської Федерації та Республіки Білорусь) міжнародних карткових платіжних систем (платіжних систем, які зареєстровані Національним банком України та відомості щодо яких унесені до Реєстру платіжних систем, систем розрахунків, учасників цих систем та операторів послуг платіжної інфраструктури).

У Міжнародних стандартах боротьби з відмиванням коштів, фінансуванням тероризму і розповсюдженням зброї масового знищення (далі - Рекомендації) визначено, що фінансовою установою є будь-яка фізична чи юридична особа, що здійснює один або кілька наступних видів діяльності або операцій на користь чи від імені клієнта, серед яких послуги з переказу коштів чи цінностей, обмін грошей та валюти.

Рекомендація 10 передбачає вимогу, що фінансові установи повинні вживати заходи належної перевірки клієнта, до яких відноситься «ідентифікація клієнта з використанням надійних документів, даних чи інформації, одержаної з незалежних джерел» належна перевірка клієнт.

Згідно з Указами Президента України № 203/2021 від 14.05.2021 та № 264/2021 від 24.06.2021, якими введено в дію рішення РНБО «Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» застосовані персональні спеціальні обмежувальні заходи (санкції) щодо діяльності на території України ЗАТ «Вебмані Європа Лтд» («WebMoney Europe Ltd»), ТОВ «Вебмані.Ру», ПАТ "СБЕРБАНК РОСІЇ", АТ «КІВІ БАНК», ТОВ НЕБАНКІВСЬКА КРЕДИТНА ОРГАНІЗАЦІЯ "ЮМАНІ",

Інформація щодо платіжних систем «WebMoney Transfer», «QIWI», «Yoomoney», «Capitalist», «PAXUM» та «Advcash» в Реєстрі платіжної інфраструктури, який веде НБУ відсутні, тобто їх діяльність на території України перебуває під забороною.

В той же час, ОСОБА_5 , зареєструвавшись 20.07.2018 в Оболонській районній державній адміністрації в м. Києві, як фізична особа-підприємець, став здійснювати підприємницьку діяльність по коду 63.11 «Оброблення даних, розміщення інформації на вебвузлах і пов`язана із ними діяльність», що включає в себе створення та керування інформаційними ресурсами та вебсайтами.

Для здійснення підприємливої діяльності, ОСОБА_5 придбав та використовував доменне ім`я у компанії «GoDaddy» (Арізона, США) з метою забезпечення функціонування власного веб-ресурсу «ІНФОРМАЦІЯ_5».

У березні 2022 року в ОСОБА_5 виник умисел, спрямований на незаконне використання електронних грошей з метою отримання прибутку.

Для отримання грошової винагороди за надання послуг з вводу/виводу електронних коштів, без ліцензії Національного банку України на переказ коштів у національній та іноземній валютах, без відкриття рахунків та не будучи комерційним агентом з розрахунків у сфері використання електронних грошей, ОСОБА_5 розширив функціонал послуг веб-ресурсу «ІНФОРМАЦІЯ_5», в які включив онлайн-обмінні операції та операції вводу/виводу електронних коштів платіжних систем «WebMoney Transfer», «QIWI», «Yoomoney», «Capitalist», «PAXUM» та «Advcash».

Так, ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , перебуваючи на території с. Боднарів Калуського району Івано-Франківської області, з використанням особистого профілю під нік-неймом « ОСОБА_6 » ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) створив спільноти в месенджері «Telegram» за посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_4 » під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_5 » та за посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_6 » під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_7 », напряму пов`язані з вебсайтом « ІНФОРМАЦІЯ_5 » ( ІНФОРМАЦІЯ_8 ), де активно інформував клієнтів про графік роботи, умови та обмеження у здійсненні онлайн-обмінних операцій, формував чергу на проведення обмінних операцій з акаунтів платіжної системи «PAXUM» на картки фінансових установ, в т.ч. платіжних систем «QIWI», «WebMoney», котрі перебувають під забороною в Україні відповідно до санкційного законодавства, а також платіжних систем «AdvancedCash», « PerfectMoney », «Payeer», « PayPal ».

07 листопада 2022 року ОСОБА_5 , перебуваючи на території Івано-Франківської області, з метою отримання прибутку, усвідомлюючи, що він порушує вимоги ст. 10 Закону, провів операцію з обміну 119 USD (електронної форми грошових одиниць в еквіваленті до долара США) на 123,23 одиниць WMZ (електронні кошти платіжної системи «WebMoney») ОСОБА_8 .

Зокрема, 07.11.2022 ОСОБА_8 , ознайомившись з інформацією, яку розповсюдив ОСОБА_5 , здійснив вхід на сайт «ІНФОРМАЦІЯ_5», створив особистий кабінет користувача і обрав напрямок обміну «Capitalist USD > WebMoney USD». Після цього, в рамках заявки на проведення операції із присвоєним номером «id54566», дотримуючись всіх інструкцій, що зазначались на сайті, провів онлайн-обмінну операцію з використанням веб-ресурсу «ІНФОРМАЦІЯ_5», а саме здійснив купівлю 123,23 одиниць WMZ (електронні кошти платіжної системи «WebMoney») на електронний гаманець НОМЕР_1 в платіжній системі «Webmoney Transfer» з електронного гаманця НОМЕР_2 в платіжній системі «Webmoney Transfer», який належить користувачу WMID: НОМЕР_3 з іменем « ОСОБА_9 », шляхом переказу 119 USD (електронної форми грошових одиниць в еквіваленті до долара США) в середовищі платіжної системи «Capitalist» з рахунку НОМЕР_4 (власником якого є ОСОБА_10 ) на рахунок НОМЕР_5 , який використовується власником/адміністратором онлайн-обмінника «ІНФОРМАЦІЯ_5» в ході здійснення діяльності у сфері обміну електронних коштів.

07 листопада 2022 року підтверджено, що контактні відомості на онлайн-обмінному сервісі « ІНФОРМАЦІЯ_8 », а саме електронна скринька « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та акаунт месенджера «Телеграм» за посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (ID: НОМЕР_6 ) належать ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

07 лютого 2023 року ОСОБА_5 повторно незаконно провів обмін валюти ОСОБА_12 .

Зокрема, 07.02.2023 ОСОБА_12 здійснив поповнення особистого карткового рахунку на загальну суму 8 450 грн. В подальшому, з використанням особистого карткового рахунку № НОМЕР_7 , ОСОБА_13 провів обмін коштів у сумі 8 391,75 грн на власний криптогаманець «BNB» криптоплатформи «BINANCE», з подальшим переказом 0,6207 BNB на електронний гаманець « НОМЕР_8 » платіжної системи «AdvCash», які конвертовано у 203,06 USD (доларів США).

Того ж дня, ОСОБА_12 після реєстрації особистого кабінету користувача на сайті «ІНФОРМАЦІЯ_5», обрав обмінну комбінацію «AdvCash > Приват24UAH». В рамках заявки на проведення операції із присвоєним номером «id54566», дотримуючись всіх наданих інструкцій, здійснив переказ електронних коштів 200,00 Advcash USD (електронні кошти платіжної системи «AdvancedCash») з електронного гаманця « НОМЕР_8 », що належить ОСОБА_14 , на адресу отримувача - власника/адміністратора онлайн-обмінника «ІНФОРМАЦІЯ_5» - « НОМЕР_9 » - з ідентифікатором « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (магазин ІНФОРМАЦІЯ_9), котрий, в подальшому (о 11:39 год. та о 11:40 год. 07.02.2023) конвертував та здійснив обмін вказаних електронних коштів в національну валюту України - українські гривні, шляхом переказу 7 684 гривень (двома платежами, в т.ч. з ідентифікатором відправника « ОСОБА_15 ») на картковий рахунок « НОМЕР_7 ».

Також, здійснюючи підприємницьку діяльність та отримуючи офіційні доходи, які декларовані у органах ДПС, ОСОБА_5 діючи з корисливим мотивом та з метою отримання незаконної матеріальної вигоди і прибутку, налаштував механізм зі здійснення операцій з електронними коштами платіжних систем «WebMoney Transfer», «QIWI», «Yoomoney», «Capitalist», «PAXUM» та «Advcash», які відсутні в Реєстрі платіжної інфраструктури НБУ, здійснюючи такі операції з призначенням додаткової комісії через власний веб-ресурс «ІНФОРМАЦІЯ_5».

Так, 07.11.2022 ОСОБА_8 здійснив вхід на сайт «ІНФОРМАЦІЯ_5», створив особистий кабінет користувача і обрав напрямок обміну «Capitalist USD > WebMoney USD». Після цього, в рамках заявки на проведення операції із присвоєним номером «id54566», дотримуючись всіх інструкцій, що зазначались на сайті, проведено онлайн-обмінну операцію з використанням веб-ресурсу «ІНФОРМАЦІЯ_5», а саме здійснив купівлю 123,23 одиниць WMZ (електронні кошти платіжної системи «WebMoney») на електронний гаманець НОМЕР_1 в платіжній системі «Webmoney Transfer» з електронного гаманця НОМЕР_2 в платіжній системі «Webmoney Transfer», шляхом переказу 119 USD (електронної форми грошових одиниць в еквіваленті до долара США) в середовищі платіжної системи «Capitalist» з рахунку НОМЕР_4 (власником якого є ОСОБА_16 ) на рахунок НОМЕР_5 , який використовується власником/адміністратором онлайн-обмінника « ІНФОРМАЦІЯ_8 » в ході здійснення діяльності у сфері обміну електронних коштів.

Вчинивши операцію з неправомірного використання електронних грошей, ОСОБА_5 за рахунок невстановленої різниці слідству курсів WMZ (електронні кошти платіжної системи «WebMoney») отримав прибуток, тобто набув кошти, щодо яких обставини свідчать про їх одержання злочинним шляхом, володів ними та у подальшому розпорядився.

07 листопада 2022 року підтверджено, що контактні відомості на онлайн-обмінному сервісі « ІНФОРМАЦІЯ_8 », а саме електронна скринька « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та акаунт месенджера «Телеграм» за посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (ID: НОМЕР_6 ) належать ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

07 лютого 2023 року ОСОБА_12 здійснив поповнення особистого карткового рахунку на загальну суму 8 450 грн. В подальшому, з використанням особистого карткового рахунку ОСОБА_12 № НОМЕР_7 провів обмін коштів у сумі 8 391,75 грн на власний криптогаманець «BNB» криптоплатформи «BINANCE», з подальшим переказом 0,6207 BNB на електронний гаманець « НОМЕР_8 » платіжної системи «AdvCash», які конвертовано у 203,06 USD (доларів США).

Того ж дня, ОСОБА_12 після реєстрації особистого кабінету користувача на сайті «ІНФОРМАЦІЯ_5», обрав обмінну комбінацію «AdvCash > Приват24UAH». В рамках заявки на проведення операції із присвоєним номером «id54566», дотримуючись всіх наданих інструкцій, здійснив переказ електронних коштів 200,00 Advcash USD (електронні кошти платіжної системи «AdvancedCash») з електронного гаманця « НОМЕР_8 », що належить ОСОБА_14 , на адресу отримувача - власника/адміністратора онлайн-обмінника «ІНФОРМАЦІЯ_5» - « НОМЕР_9 » - з ідентифікатором « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (магазин ІНФОРМАЦІЯ_9), котрий, в подальшому, конвертував та здійснив обмін вказаних електронних коштів в національну валюту України - українські гривні, шляхом переказу 7 684 гривень (двома платежами, в т.ч. з ідентифікатором відправника « ОСОБА_15 ») на картковий рахунок « НОМЕР_7 ».

Під час проведення 07.02.2023 року ОСОБА_12 операції з онлайн-обміну електронних коштів на сайті «ІНФОРМАЦІЯ_5» за напрямом «AdvCash > Приват24UAH» в рамках заявки на проведення операції із присвоєним номером «id54566», дотримуючись всіх наданих інструкцій, здійснено переказ електронних коштів 200,00 Advcash USD з електронного гаманця « НОМЕР_8 », що належить ОСОБА_12 , на адресу отримувача - власника/адміністратора онлайн-обмінника «ІНФОРМАЦІЯ_5» - « НОМЕР_9 » - з ідентифікатором « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (магазин ІНФОРМАЦІЯ_9), котрий, в подальшому, конвертував та здійснив обмін вказаних електронних коштів в національну валюту України - українські гривні, шляхом переказу 7 684 гривень (двома платежами, в т.ч. з ідентифікатором відправника « ОСОБА_15 ») на картковий рахунок « НОМЕР_7 », що належить ОСОБА_12 ..

Вчинивши повторно операцію з неправомірного використання електронних грошей, ОСОБА_5 за рахунок невстановленої різниці слідству курсів USD (електронна форма доллару США) отримав прибуток, тобто набув кошти, щодо яких обставини свідчать про їх одержання злочинним шляхом, володів ними та у подальшому розпорядився.

ОСОБА_5 до здійснення операцій з електронними коштами залучив карткові рахунки відкриті в АТ «КБ «ПриватБанк» на власне ім`я, на які від неправомірних операцій, а саме переказів та використання електронних грошей, які здійснювались із ОСОБА_8 , ОСОБА_12 та іншими невстановленими слідству особами, отримав та розпоряджався коштами, щодо яких обставини свідчать про їх одержання злочинним шляхом.

22 грудня 2022 року ОСОБА_5 , усвідомлюючи, що вищевказане майно прямо та повністю одержане злочинним шляхом, з метою подальшого розпорядження для власних потреб, здійснив обготівкування у банківській касі АТ КБ «ПриватБанк» накопиченої валюти із власних рахунків у сумі 2400 доларів США (загальна сума у національній валюті складає 87 744грн., курс НБУ станом на 22.12.2022 складав 36,56 грн.).

30.05.2023 між прокурором - начальником відділу за додержанням законів регіональним органом безпеки Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_17 та підозрюваною ОСОБА_5 укладена угода про визнання винуватості.

Зі змісту угоди про визнання винуватості від 30.05.2023 вбачається, що підозрюваний ОСОБА_5 повністю визнає вину у вчинених кримінальних правопорушеннях, що йому інкримінуються, щиро розкаюється, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажає виправити ситуацію, що склалася, зокрема, ним з початку бойових дій перераховано на рахунок ЗСУ та благодійних фондів кошти в загальній сумі 75875 грн.; активно сприяв розкриттю злочину, яке полягає в тому, що підозрюваний дав детальні показання з приводу проведення обміну грошових коштів. ОСОБА_5 як особа характеризується позитивно, не судимий, на диспансерному обліку в психоневрологічних та наркологічних закладах не перебуває. У відповідності до ч. 2 ст. 66 КПК України, суд може визнати такими, що пом`якшують покарання інші обставини: відсутність матеріальної шкоди; перерахування підозрюваним на рахунок ЗСУ та благодійних фондів «Повернись живим», «Благодійний фонд Сергія Притули», «Підтримай ОСОБА_18 », «Янголи Азову» коштів на загальну суму 75875 грн.; вчинення злочинів, які інкримінуються підозрюваному, не пов`язані із його професійною підприємницькою діяльністю. Обставиною, яка відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 67 Кримінального кодексу України, обтяжує покарання підозрюваного, є вчинення злочину в умовах воєнного стану.

При призначенні покарання сторони враховують наступне:

Згідно ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, але й виправлення засуджених.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання з урахуванням ступеня тяжкості злочину, особи винного та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

У відповідності до ч. 5 ст. 65 КК України, у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

Постанова Пленуму Верховного суду України № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання" визначає, що призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо дотримуватись вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки через останні реалізовуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватись вимог кримінального закону і зобов`язані враховувати ступінь тяжкості злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Верховний Суд у постанові від 28.01.2020 (справа № 743/977/18) сформулював правову позицію про те, що щире каяття як таке, характеризує суб`єктивне ставлення винного до вчиненого злочину, яке полягає в тому, що він визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажає виправити ситуацію, що склалася.

Під активним сприянням розкриттю злочину слід вважати надання особою органам досудового розслідування допомоги в установленні невідомих їм обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Тобто, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 66 КК обставини, що пом`якшують покарання, а саме: щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину не виступають однією обставиною, а є самостійними і незалежними обставинами, що можуть існувати одна від одної.

Верховний Суд у постанові від 09.10.2018 (справа № 502/816/17) сформулював правову позицію, що щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину це окремі обставини, що пом"якшують покарання, оскільки, виходячи зі змісту п. 1 ч. 1 ст. 66 КК, вони є самостійними обставинами, які пом`якшують покарання. Врахування кожної з них при призначенні покарання, за умови встановлення їх наявності у кримінальному провадженні, є обов`язковим для суду, незалежно від тяжкості вчиненого злочину та повторності його вчинення. Вказані форми посткримінальної поведінки особи свідчать про те, що в особі винного відбулися суттєві позитивні зміни соціальних орієнтацій, які знижують ступінь її соціальної небезпечності. Визнання даних обставин такими, що пом`якшують покарання, стимулює осіб, які вчинили злочини, до критичної переоцінки своєї діяльності, а також сприяє своєчасному розкриттю злочинів.

Частиною першою статті 69 КК України визначено, що за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 69 КК України на підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачено в санкції статті Особливої частини цього Кодексу як обов`язкове.

Згідно п. 8 постанови Пленуму Верховного суду України № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" з підстав, зазначених у ч.1 ст. 69 КК України, суд може не призначити додаткового покарання, передбаченого санкцією статті Особливої частини КК як обов`язкове.

У відповідності до ч. 2 ст. 53 КК України розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного.

Згідно ч. 1 ст. 70 КК України при сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

У відповідності до класифікації злочинів, визначених ст. 12 КК України, злочин, передбачений ч. 2 ст. 200 КК України, є нетяжким злочином.

Дії, передбачені ч. 2 ст. 200 КК України, караються штрафом від п`яти до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до класифікації злочинів, визначених ст. 12 КК України, злочин, передбачений ч. 2 ст. 209 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

Дії, передбачені ч. 2 ст. 209 КК України, караються позбавленням волі на строк від п`яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Виходячи з указаної мети та принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру скоєних дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Умови угоди відповідають інтересам суспільства та держави, оскільки штраф є реальною мірою покарання і кошти від його сплати поступають в бюджет та використовуються для потреб держави в умовах воєнного стану.

З огляду на фактичні обставини інкримінованих злочинів, відсутності негативних наслідків та матеріальної шкоди, активному сприянню в розкритті злочину, щирому каяттю, благодійній діяльності, яка виразилась у перерахуванні коштів на рахунки ЗСУ та благодійних фондів, які підтримують ЗСУ, в сукупності з відомостями про особу підозрюваного, який позитивно характеризується, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і дають підстави для призначення покарання із застосуванням ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини цього Кодексу та переходу до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті Особливої частини цього Кодексу за ці злочини.

Приходячи при цьому до переконання, що виправлення підозрюваного, в силу тяжкості і обставин вчиненого, з урахуванням даних щодо його особи, можливе без ізоляції від суспільства, що саме таке покарання буде найбільш відповідати принципам та цілям його призначення і буде необхідним та достатнім для виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, сторони погоджуються на призначення ОСОБА_5 покарання: за ч. 2 ст. 200 КК України - у виді штрафу в розмірі 10000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 170000 (сто сімдесят тисяч) гривень; за ч. 2 ст. 209 КК України - на підставі ч. 1, ч. 2 ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 10500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 178500 (сто сімдесят вісім п`ятсот) гривень, без позбавлення права обіймати посади або займатися певною діяльністю, без конфіскації майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю вчинених злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_5 остаточне покарання із застосуванням ч. 1, ч. 2 ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі в розмірі 178500 (сто сімдесят вісім п`ятсот) гривень, без позбавлення права обіймати посади або займатися певною діяльністю, без конфіскації майна.

У підготовчому судовому засіданні прокурор, якому надані повноваження прокурора в даному кримінальному провадженні, на підставі ст.37 КПК України, заявив клопотання про затвердження угоди про визнання винуватості від 30.05.2023, призначивши обвинуваченому узгоджену сторонами міру покарання.

Обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях визнав повністю та підтвердив, що кримінальні правопорушення вчинено ним з підстав, наведених в обвинувальному акті. У вчиненому розкаявся. Просив суворо не карати, а також просив затвердити угоду про визнання винуватості від 30.05.2023.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 підтримав клопотання прокурора про затвердження угоди про визнання винуватості, просив затвердити зазначену угоду та призначити обвинуваченому визначену сторонами міру покарання.

Вислухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, дослідивши угоду про визнання винуватості та матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.

Відповідно до ч.4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: 1) кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів; 2) особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами; 3) особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами.

Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.200, ч.2 ст.209 КК України.

У відповідності до ст.12 КК України злочин, передбачений ч.2 ст.200 КК України, є нетяжким злочином, а злочин, передбачений ч.2 ст.209 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

При цьому, обвинувачений розуміє права, визначені ст. 474 ч. 4 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ст. 473 ч. 2 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, які у судовому засіданні йому додатково роз`яснені, визнав свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.200 КК України та ч.2 ст.209 КК України, підтвердив обставини, викладені у пред`явленому йому обвинуваченні та надав згоду на призначення, узгодженого сторонами угоди про визнання винуватості, покарання.

На виконання вимог ст. 474 КПК України судом з`ясовано обставини, які дають змогу впевнитися в тому, що обвинувачений усвідомлює свої права, наслідки укладення і затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання, яке буде до нього застосовано, а також переконатися, що укладення угоди є добровільним не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь - яких інших обставин.

Обвинувачений усвідомлює, що у разі невиконання угоди про визнання винуватості, відповідно до ст. 476 КПК України, прокурор відповідно має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку.

Зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 471 КПК України.

За таких обставин, ухвалюючи вирок, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами та оцінених судом відповідно до ст. 94 КПК України, суд дійшов висновку, що мали місце діяння, передбачені ч.2 ст.200 КК України та ч.2 ст.209 КК України, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 і узгоджене сторонами покарання відповідає загальним правилам призначення покарань, передбаченим КК України. Зокрема, суд враховує обставини справи, дані про особу обвинуваченого, його молодий вік, стан здоров`я, та те, що ОСОБА_5 на «Д» обліку у нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно, раніше не притягався до кримінальної відповідальності, та наявні пом`якшуючі покарання обставини, а саме: визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів. Також суд враховує й те, що з початку бойових дій ОСОБА_5 перерахував на рахунок ЗСУ та на рахунок благодійних фондів кошти в загальній кількості 75 875 грн.. Крім того, враховує й відсутність матеріальної шкоди, а також те, що вчинення злочинів, які інкримінуються ОСОБА_5 , не пов`язані з його професійною підприємницькою діяльністю та що тяжких наслідків внаслідок вчинення кримінальних правопорушень не наступило. До обставин, які відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 67 Кримінального кодексу України, обтяжують покарання ОСОБА_5 , суд відносить вчинення злочину в умовах воєнного стану.

Враховуючи вище наведене, суд вважає за допустиме при призначенні обвинуваченому покарання застосувати вимоги ч.1, ч.2 ст.69 КК України, та приходить до переконання, що умови угоди відповідають інтересам суспільства та держави.

При таких обставинах, суд приходить до висновку про можливість затвердження вказаної угоди про визнання винуватості від 30.05.2023 із призначенням ОСОБА_5 узгодженої сторонами угоди міри покарання і ухвалення обвинувального вироку.

Долю речових доказів вирішити у відповідності ст.100 КПК України.

Арешт на майно не накладався. Цивільний позов не заявлявся. Витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст.ст. 50, 65, 66, 67, 69 КК України, ст.ст. 100, 314, 373, 374, 468-476 КПК України, суд,-

ухвалив:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 30.05.2023 кримінальному провадженні № 22023090000000111, укладену між прокурором - начальником відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_17 , якому надані повноваження прокурора в даному кримінальному провадженні, та підозрюваним ОСОБА_5 .

ОСОБА_5 визнати винуватим за ч.2 ст.200 КК України та за ч.2 ст.209 КК України та призначити покарання:

- за ч. 2 ст. 200 КК України - штраф у розмірі 10 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 170 000 (сто сімдесят тисяч) гривень.

- за ч. 2 ст. 209 КК України, із застосуванням ч. 1, ч. 2 ст. 69 КК України, штраф у розмірі 10 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 178 500 (сто сімдесят вісім п`ятсот) гривень, без позбавлення права обіймати посади або займатися певною діяльністю, без конфіскації майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_5 остаточне покарання - штраф у розмірі 178 500 (сто сімдесят вісім п`ятсот) гривень, без позбавлення права обіймати посади або займатися певною діяльністю, без конфіскації майна.

Речові докази:

- чорновий запис на 1 клаптику паперу із написами латинськими літерами, 2 клаптики паперу із написами латинськими літерами, чорнові записи на 5 арк., які знаходяться на зберіганні при матеріалах кримінального провадження, залишити при матеріалах кримінального провадження (постанова про визнання речовими доказами від 26.05.2023);

- мобільний телефон Iphone 13, мобільний телефон Samsung чорного кольору, два мобільних телефони чорного кольору із написом НОМЕР_10 на передній частині телефона, один мобільний телефон із написом на передній частині телефона НОМЕР_11 , мобільний телефон із написом Nokia, ноутбук Lenovo ideapad L340, банківську картку "Приватбанк» № НОМЕР_12 , банківську картку Paxum № НОМЕР_13 , які знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Управління СБ України в Івано-Франківській області , повернути ОСОБА_5 (постанова про визнання речовими доказами від 26.05.2023).

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Калуський міськрайонний суд, лише з підстав, передбачених статтею 394 КПК України.

Головуючий: